ПОСТАНОВА
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати
Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 , суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4 , прокурора ОСОБА_5 , у режимі відеоконференції:
засудженого ОСОБА_6 , захисника ОСОБА_7 , потерпілої ОСОБА_8 , представника потерпілої ОСОБА_9 , розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_7 на вирок Куликівського районного суду Чернігівської області від 18 серпня 2023 року та ухвалу Чернігівського апеляційного суду від 21 грудня 2023 року постановлені стосовно
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Грабівка Куликівського району Чернігівської області, жителя АДРЕСА_1 ), за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 115 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Куликівського районного суду Чернігівської області від 18 серпня 2023 року ОСОБА_6 визнаний винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 119 КК, та призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки.
Вирішено питання цивільних позовів, процесуальних витрат та речових доказів.
Згідно з вироком 12 грудня 2022 року приблизно о 17 год, ОСОБА_6 , перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, знаходячись разом із ОСОБА_10 в одній кімнаті у житловому будинку, розташованому за адресою АДРЕСА_2 , діючи необережно у формі злочинної недбалості, не передбачаючи суспільно небезпечних наслідків своїх дій, хоча повинен був і міг передбачити наслідки недбалого поводження з вогнепальною зброєю, маючи намір продемонструвати ОСОБА_10 одноствольну гладкоствольну мисливську рушницю 16 калібру моделі «ЗК» № НОМЕР_1 , яка являється вогнепальною зброєю, не переконався, що рушниця не заряджена ,та не перевірив положення запобіжника. При наближенні до ОСОБА_10 з рушницею в правій руці, тримаючи її за приклад в ділянці курка, коли ОСОБА_10 раптово смикнув зброю на себе, а потім відпустив, ОСОБА_6 не втримав рівновагу, та, падаючи, натиснув на спусковий гачок рушниці, здійснивши з неї необережний постріл в голову ОСОБА_10 , спричинивши останньому тяжкі тілесні ушкодження у вигляді одиночного вогнепального наскрізного поранення, від якого той помер на місці події.
Ухвалою Чернігівського апеляційного суду від 21 грудня 2023 року вирок Куликівського районного суду Чернігівської області від 18 серпня 2023 року залишено без змін.
Вимоги, викладені у касаційній скарзі, і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник просить скасувати вирок Куликівського районного суду Чернігівської області від 18 серпня 2023 року та ухвалу Чернігівського апеляційного суду від 21 грудня 2023 року та призначити новий розгляд у суді першої інстанції. При цьому посилається на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
Неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність захисник убачає у незастосуванні до ОСОБА_6 положень статей 66 та 75 КК.
Зазначає, що поза увагою суду залишився той факт, що ОСОБА_6 :
- визнав свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 119 КК, щиро розкаявся та активно сприяв його розкриттю;
- добровільно частково відшкодував потерпілій шкоду у розмірі 30000 грн;
- є особою, яка не притягувалась до кримінальної чи адміністративної відповідальності, пенсіонером, особою з інвалідністю ІІІ групи, учасником бойових дій (з 30 квітня 1982 року по 19 жовтня 1983 року), одруженим, на обліку у лікаря психіатра та лікаря нарколога не перебуває, позитивно характеризується.
Проте, суд першої інстанції не обґрунтував свого рішення щодо неможливості застосування до останнього положень статті 75 КК.
Апеляційний суд не усунув допущеного місцевим судом неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність.
У запереченнях на касаційну скаргу захисника, представник потерпілої просить залишити касаційну скаргу захисника без задоволення.
Позиції учасників судового провадження
Захисник ОСОБА_7 просив задовольнити касаційну скаргу з підстав, зазначених у ній.
Засуджений ОСОБА_6 у судовому засіданні не підтримав касаційну скаргу свого захисника, просив залишити судові рішення без зміни.
Прокурор ОСОБА_5 , потерпіла ОСОБА_8 та її представник - адвокат ОСОБА_9 у судовому засіданні просили залишити без задоволення касаційну скаргу, а судові рішення - без зміни.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, позиції засудженого та його захисника, прокурора, потерпілої та її представника, перевіривши матеріали кримінального провадження, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла таких висновків.
Згідно зі статтею 433 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правильність правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскаржуваному судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Відповідно до приписів статті 438 КПК підставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
Висновок суду щодо доведеності винуватості ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення та правильність кваліфікації його дій за частиною 1 статті 119 КК в касаційній скарзі не оспорюються.
Натомість, у своїй касаційній скарзі захисник не погоджується із незастосуванням судами до засудженого положень статті 75 КК.
Згідно зі статтями 50, 65 КК особі, яка вчинила злочин, повинно бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Виходячи з принципів співмірності й індивідуалізації це покарання за своїм видом та розміром має бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності й даним про особу винного. Під час вибору заходу примусу мають значення й повинні братися до уваги обставини, що його пом`якшують і обтяжують.
Відповідно до статті 75 КК (у редакції, яка діяла на момент вчинення кримінального правопорушення), якщо суд, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов`язане з корупцією, порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п`яти років, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.
Із системного аналізу вимог закону України про кримінальну відповідальність випливає, що, крім вирішення питання про призначення певного виду та розміру покарання, суду потрібно встановити достатню підставу для звільнення від його відбування з випробуванням та водночас належним чином умотивувати таке рішення, дослідивши й оцінивши всі обставини, що мають значення для кримінального провадження, та врахувати, що стаття 75 КК застосовується лише в тому разі, коли для цього є умови і підстави.
При призначенні покарання судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_6 пенсіонер, особа з інвалідністю ІІІ групи, учасник бойових дій (з 30 квітня 1982 року по 19 жовтня 1983 року), одружений, неповнолітніх дітей на утриманні не має, на обліку у лікаря психіатра та лікаря нарколога не перебуває, раніше не судимий. Обставин, які відповідно до статті 66 КК пом`якшують покарання, судом не встановлено. Обставиною, яка відповідно до статті 67 КК обтяжує покарання ОСОБА_6 , є вчинення кримінального правопорушення особою, яка перебуває в стані алкогольного сп`яніння.
При визначенні виду та розміру покарання ОСОБА_6 суд першої інстанції врахував ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відповідно до положень статті 12 КК є нетяжким злочином, відсутність пом`якшуючих обставин, наявність обтяжуючої покарання обставини, дані про особу обвинуваченого, умови його життя, його відношення до вчиненого, позицію потерпілої щодо призначення покарання, та вважав за необхідне призначити йому покарання у виді позбавлення волі в межах санкції частини 1 статті 119 КК, яке є необхідним та достатнім покаранням для виправлення обвинуваченого та запобігання вчиненню ним нових злочинів.
Крім того, суд першої інстанції у своєму рішенні зазначив, що в силу вимог законодавства позбавлений можливості застосувати до ОСОБА_6 такий вид покарання, зазначений в санкції частині 1 статті 119 КК, як обмеження волі, оскільки воно не застосовується до осіб, що досягли пенсійного віку.
Також, у своєму вироку суд зазначив, що призначити більш м`яке покарання, чи покарання із застосуванням випробування в даному випадку неможливо, з огляду на незворотні наслідки скоєного злочину - позбавлення життя людини.
Розглядаючи доводи апеляційних скарг сторін цього провадження стосовно призначеного покарання, апеляційний суд дійшов висновку, що суд першої інстанції правильно обґрунтував необхідність призначення ОСОБА_6 покарання саме у виді позбавлення волі на певний строк, у межах санкції частини 1 статті 119 КК, що буде необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень, оскільки його виправлення можливе лише в умовах ізоляції від суспільства, з чим погоджується і колегія суддів.
Колегія суддів зауважує, що ті обставини, на які посилається захисник у своїй касаційній скарзі як на підставу для застосування положень статті 75 КК, а саме, те, що ОСОБА_6 не притягувався до кримінальної чи адміністративної відповідальності, є пенсіонером, особою з інвалідністю ІІІ групи, учасником бойових дій (з 30 квітня 1982 року по 19 жовтня 1983 року), одруженим, на обліку у лікаря психіатра та лікаря нарколога не перебуває, позитивно характеризується, враховані судами при призначенні покарання.
Безпідставними, на переконання колегії суддів, є доводи касаційної скарги захисника щодо наявності таких підстав для застосування до засудженого положень статті 75 КК, як визнання своєї винуватості у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 119 КК, щирого каяття та активного сприяння його розкриттю.
Колегія суддів зауважує, що щирим каяттям є відверта негативна оцінка винною особою своєї кримінально караної поведінки, визнання тих обставин, які їй ставляться в провину, а отже, характеризує її поведінку після вчинення злочину з позицій психологічної переорієнтації, коли вона справді засуджує свій вчинок та визнає його антисуспільний характер, про що мають свідчити відповідні об`єктивні дані.
Саме по собі визнання своєї провини ще не означає, що особа стала на шлях виправлення і що її зізнання свідчить про рішучість стати на такий шлях, самоосуд свого вчинку. Щире каяття слід відрізняти від визнання провини з метою створити формальні підстави для пом`якшення кримінальної відповідальності.
За відсутності ж щирого каяття, визнання вини є формальним твердженням, яке підтверджує лише сам факт вчинення інкримінованих дій.
Також, касаційна скарга захисника не містить переконливого обґрунтування того, яким чином добровільне часткове відшкодування потерпілій шкоди у розмірі 30000 грн може свідчити про можливість виправлення засудженого у разі звільнення від відбування покарання.
Колегія суддів уважає, що суди попередніх інстанцій обґрунтовано не встановили підстав для застосування до ОСОБА_6 положень статті 75 КК, й переконливих доводів про необхідність такого застосування касаційна скарга захисника не містить.
За результатами касаційного розгляду будь-яких порушень кримінального процесуального закону колегією суддів не встановлено.
Враховуючи вищенаведене, а також те, що кримінальний закон застосовано правильно, істотних порушень вимог кримінального процесуального не встановлено, а призначене покарання відповідає ступеню тяжкості вчиненого злочину та особі засудженого, то касаційну скаргу захисника слід залишити без задоволення, а судові рішення - без зміни.
Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК, Суд