УХВАЛА
секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
захисника (відеоконференція) ОСОБА_5 ,
прокурора ОСОБА_6 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_5 на вирок Рівненського міського суду Рівненської області від 01 травня 2023 року та ухвалу Рівненського апеляційного суду від 12 вересня 2023 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12021181010001688, за обвинуваченням
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Чкалове Новотроїцького району Херсонської області, громадянина України, без місця реєстрації та проживання, в силу ст. 89 КК України не судимого, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 115 КК України.
Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Рівненського міського суду Рівненської області від 01 травня 2023 року ОСОБА_7 засуджено за ч. 1 ст. 115 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років.
За вироком ОСОБА_7 визнано винуватим у тому, що він 25 серпня 2021 року о 15:00 год., будучи в стані алкогольного сп`яніння, перебуваючи в квартирі АДРЕСА_1 , на ґрунті особистих неприязних відносин, реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на протиправне позбавлення життя ОСОБА_8 умисно завдав останньому не менше шести (не більше дев`яти) ударів ножем в ліву половину живота та лівого плеча. Від отриманих тілесних ушкоджень потерпілий помер.
Ухвалою Рівненського апеляційного суду від 12 вересня 2023 року вирок місцевого суду залишено без зміни.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник, посилаючись на істотне порушення вимог КПК України та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить вирок та ухвалу апеляційного суду скасувати і закрити провадження у зв`язку з відсутністю в діянні ОСОБА_7 складу кримінального правопорушення.
Вказує, що дії ОСОБА_7 були спрямовані на захист свого життя від озброєного нападника, а тому його дії були в стані необхідної оборони й не можуть тягнути за собою притягнення до кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 115 КК України.
Вважає, що суд першої інстанції безпідставно не взяв до уваги показання засудженого про те, що потерпілий перший приставив ножа до його шиї та почав бити ланцюгом з металевим замком по голові й плечах, а наявність тілесних ушкоджень на тілі ОСОБА_7 свідчить про самооборону.
Посилається на те, що судом при кваліфікації дій ОСОБА_7 за ч. 1 ст. 115 КК України не було встановлено, чи становив ніж та металевий замок на ланцюгу реальну загрозу для життя й здоров`я ОСОБА_7 ; чи мав засуджений реальну можливість відбити посягання з боку потерпілого без заподіяння йому шкоди; яке було співвідношення сил між потерпілим та засудженим із урахуванням їх віку та стану здоров`я.
Апеляційний суд указані порушення суду першої інстанції не виправив і належним чином не мотивував свій висновок про залишення вироку без зміни.
Стверджує, що висновок апеляційного суду щодо відсутності доказів, які б стверджували про реальну загрозу життю чи здоров`ю ОСОБА_7 з боку ОСОБА_8 , є необґрунтованим, оскільки ніж за своїми параметрами є небезпечним знаряддям і становить реальну можливість заподіяння ним будь-яких ушкоджень.
Захисник посилається на позицію Верховного Суду у постанові від 26 квітня 2018 року (справа № 342/538/14-к, провадження № 51-646км18), відповідно до якої закон передбачає винятки із загального правила про те, що при необхідній обороні особа, яка захищається, повинна додержуватися визначеної межі, завдаючи шкоду нападнику.
Цими винятками є: напад озброєної особи, напад групи осіб або протиправне насильницьке вторгнення у житло чи інше приміщення. У таких випадках шкода, заподіяна особі, яка посягає, не обмежена жодними межами, аж до позбавлення її життя, а тому із урахуванням практики Верховного Суду вважає, що у діях ОСОБА_7 відсутній склад кримінального правопорушення через його перебування в стані необхідної оборони.
Позиції учасників судового провадження
Захисник підтримав подану касаційну скаргу, просив її задовольнити.
Прокурор просила закрити касаційне провадження у зв`язку зі смертю засудженого.
Інші учасники судового провадження були належним чином повідомлені про дату, час та місце касаційного розгляду, однак у судове засідання вони не з`явилися. Клопотань про його відкладення не надходило.
Мотиви Суду
Відповідно до копії лікарського свідоцтва про смерть від 22 січня 2024 року № 81 та копії свідоцтва про смерть серія НОМЕР_1 , які надіслані на адресу Верховного Суду із Державної установи «Львівська установа виконання покарань (№ 19)», засуджений ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Відповідно до висновку, викладеного в ухвалі об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 16 січня 2019 року (провадження № 51-4744кмо18, справа № 761/33482/16-к), у випадку смерті засудженого відкрите за його скаргою касаційне провадження підлягає закриттю, крім випадків, якщо воно, з урахуванням меж перегляду судом касаційної інстанції, визначених статтею 433 КПКУкраїни, є необхідним для реабілітації померлого.
Зокрема, позиція об`єднаної палати ККС ВС, крім іншого, полягає в тому, що смерть засудженого у більшості випадків робить касаційне провадження безпредметним, оскільки застосування до особи, яка померла, кримінально-правових наслідків діяння є неможливим. З урахуванням викладеного об`єднана палата Верховного Суду зробила висновок, що в разі смерті засудженого касаційне провадження, як правило, підлягає закриттю.
Однак, з огляду на принцип верховенства права та інші засади кримінального провадження, касаційне провадження не може бути закрито, а підлягає продовженню у випадках, якщо з урахуванням меж перегляду судом касаційної інстанції, визначених ст. 433 КПК України, це буде необхідно в цілях реабілітації засудженого, який помер, або з метою захисту прав, свобод чи інтересів інших осіб.
Під необхідністю реабілітації особи слід розуміти надання можливості довести невинуватість померлої особи у вчиненні злочину після її смерті. Така процедура передбачає звернення членів сім`ї, близьких родичів або інших осіб, які пов`язані з померлим тісними особистими стосунками, з відповідною заявою до суду, в якій висловлюється бажання продовжити кримінальне провадження з метою реабілітації.
Після смерті засудженого до суду касаційної інстанції ні близькі родичі, ні члени сім`ї засудженого, ні інші особи не зверталися із заявами щодо розгляду кримінального провадження відносно ОСОБА_7 у зв`язку з його реабілітацією, тому судом не встановлено підстав для продовження касаційного розгляду саме з метою реабілітації померлого.
У кримінальному провадженні до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою звернувся захисник ОСОБА_5 , який укасаційній скарзі, посилаючись на істотне порушення вимог КПК України та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить вирок та ухвалу апеляційного суду скасувати і закрити провадження у зв`язку з відсутністю в діянні ОСОБА_7 складу кримінального правопорушення.
Колегія суддів бере до уваги, що зазначений вище висновок об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду, зазначений в ухвалі від 16 січня 2019 року (провадження № 51-4744кмо18, справа № 761/33482/16-к), був зроблений щодо касаційної скарги самого засудженого, який помер.
Однак, враховуючи, що основною тезою цього висновку є позиція щодо подальшої безпредметності касаційного провадження, у зв`язку з неможливістю застосування до померлої особи кримінально-правових наслідків діяння, крім випадку з аспектами реабілітації, колегія суддів вважає, що аналогічний підхід має застосовуватися і до касаційної скарги захисника, поданої в інтересах засудженого, який помер.
Зазначене узгоджується з позиціями, викладеними в ухвалах Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 24 вересня 2019 року (справа № 233/3106/15-к, провадження № 51-980км18), від 29 вересня 2019 року (справа № 591/401/18, провадження № 51-410км20), від 22 березня 2021 року (справа № 520/9880/17, провадження № 51-4868км18), від 12 квітня 2023 року (справа № 725/5785/14-к, провадження № 51-3432км21).
Керуючись положеннями ст. ст. 434, 436, 441, 442 КПК України, Верховний Суд