ПОСТАНОВА Касаційний цивільний суд ВС у справі № 462/8597/21

(1) Вступ

1. У комунальній власності територіальної громади міста Львова перебував багатоквартирний житловий будинок. Його на підставі розпорядження виконавчого органу Львівської міської ради списали та зняли з балансового обліку цієї ради. Гараж, який примикає до будинку, мали передати на баланс комунального підприємства. Один із мешканців зареєстрував за собою право приватної власності на квартиру у будинку, комору та гараж. Рада вважала, що безпідставно, бо зняття з балансу будинку не було підставою для зміни форми власності на вказане майно. Тому рада звернулася до суду. Просила скасувати рішення про державну реєстрацію за мешканцем права приватної власності на це майно з одночасним припиненням його речових прав.

2. Суди першої й апеляційної інстанцій задовольнили позов лише у частині скасування рішення про реєстрацію права власності відповідача на гараж. Вважали, що не було підстави для такої реєстрації.У задоволенні інших вимог відмовили.

3. Відповідач із цими рішеннями не погодився. У касаційній скарзі стверджував, зокрема, що вимога про скасування рішення про реєстрацію права власності на майно не є необхідною для ефективного відновлення права позивача, оскільки належним способом захисту є тільки віндикаційний позов. Крім того, зауважив, що позивач не має відносно житлового будинку, у якому знаходиться спірний гараж, жодного інтересу, який може захистити суд, бо відповідний будинок знятий із балансу ради.

4. Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду мав відповісти на питання про те, чи є ефективними способом захисту права комунальної власності територіальної громади, яка вважає себе власником майна, вимога про скасування рішення державного реєстратора про реєстрацію за відповідачем права приватної власності на це майно. Вирішив, що ні, оскільки ефективним способом захисту права власності неволодіючого власника є позов про витребування відповідного майна, а не про скасування рішення про реєстрацію права власності на це майно за іншою особою. Тому судові рішення у частині задоволення вимоги про скасування рішення про реєстрацію за відповідачем права власності на гараж слід скасувати та відмовити у її задоволенні.

(2) Зміст позовної заяви

5. 17 листопада 2021 року позивач звернувся до суду із позовом, у якому просив скасувати рішення про державну реєстрацію за відповідачем права власності на квартиру загальною площею 67,3 кв. м, житловою площею 40,4 кв. м (далі - квартира), комору в підвалі площею 4,1 кв. м (далі - комора), гараж площею 12,6 кв. м (далі - гараж) за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомості 1966501246101 (номер запису про право власності/індексний номер 49784472 від 21 листопада 2019 року) з одночасним припиненням речових прав відповідача на «квартиру, об`єкт житлової нерухомості». Позов обґрунтував так:

5.1 10 березня 1987 року згідно з рішенням № 109 виконавчого комітету Залізничної районної ради народних депутатів м. Львова будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 (далі - будинок), належить територіальній громаді міста Львова.

5.2 21 листопада 2019 року приватний нотаріус Кміть Л. І. зареєструвала за відповідачем право власності на квартиру, комору та гараж. Підставою для реєстрації були договір купівлі-продажу від 21 листопада 2019 року № 2796 та довідка Львівського комунального підприємства «Левандівка» (далі - ЛКП «Левандівка») від 17 березня 2020 року. Згідно з вказаним договором гараж не був об`єктом купівлі-продажу. Реєстрація права власності відповідача на гараж на підставі довідки ЛКП «Левандівка» є безпідставною, бо за її змістом мешканці квартири АДРЕСА_1 у будинку більше тридцяти років користуються цим гаражем.

5.3 Територіальна громада м. Львова в особі позивача як власника гаража вважає дії реєстратора незаконними та такими, що підлягають скасуванню, оскільки гараж вибув з комунальної власності безпідставно.

(3) Зміст рішення суду першої інстанції

6. 16 серпня 2022 року Залізничний районний суд міста Львова ухвалив рішення, згідно з яким позов задовольнив частково: скасував рішення приватного нотаріуса у частині реєстрації за відповідачем права приватної власності на гараж, а у задоволенні інших вимог відмовив за безпідставністю; стягнув із відповідача на користь позивача 2 270,00 грн судового збору. Мотивував так:

6.1. На підставі укладеного у встановленому законом порядку та посвідченого приватним нотаріусом договору купівлі-продажу квартири від 21 листопада 2019 року № 2796 відповідач прийняв у власність квартиру, що складається з двох кімнат і кухні, та належну до квартири комору. Цей договір згідно з пунктом 1 частини першої статті 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» був підставою для державної реєстрації права власності відповідача на квартиру з коморою. Однак належних підстав для реєстрації за ним права власності на гараж не було. Тому позов у частині, яка стосується гаража, необхідно задовольнити.

6.2. Вимогу про припинення речових прав відповідача на гараж слід залишити без задоволення, оскільки згідно з частиною третьою статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» зі змінами від 12 травня 2022 року скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав має наслідком безумовне автоматичне припинення такого права.

(4) Зміст постанови суду апеляційної інстанції

7. 19 грудня 2023 року Львівський апеляційний суд прийняв постанову, згідно з якою рішення суду першої інстанції залишив без змін. Навів аналогічні до останнього мотиви. Звернув увагу, що суд першої інстанції помилково вказав, що державна реєстрація права власності на гараж відбулася за рішенням приватного нотаріуса. Але вважав, що це не впливає на законність і обґрунтованість судового рішення.

(5) Зміст вимог касаційної скарги

8. 20 січня 2024 року адвокат в інтересах відповідача сформував у системі «Електронний суд» касаційну скаргу (вх. № 2517/0/220-24 від 22 січня 2024 року), в якій просить скасувати зазначені судові рішення й ухвалити нове - про відмову в задоволенні позову.

9. 4 березня 2024 року адвокат в інтересах відповідача сформував у системі «Електронний суд» касаційну скаргу у новій редакції, до якої додав квитанцію про сплату судового збору та докази надсилання її копій разом із додатками іншим учасникам справи.

(6) Зміст ухвал суду касаційної інстанції

10. 12 лютого 2024 року Верховний Суд у складі судді Другої судової палати Касаційного цивільного суду постановив ухвалу, згідно з якою залишив касаційну скаргу без руху та встановив для усунення недоліків останньої десятиденний строк із дня вручення тієї ухвали. Відповідач (особисто або через адвоката) мав: вказати інформацію про поштовий індекс і номер засобу зв`язку; зазначити повне найменування третіх осіб, які беруть участь у справі, їхнє місцезнаходження; конкретизувати підстави касаційного оскарження, визначені у частині другій статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), та чітко зазначити ті норми матеріального чи процесуального права, які суди попередніх інстанцій неправильно застосували або порушили; вказати дату отримання копії постанови суду апеляційної інстанції і надати докази на підтвердження цього; підтвердити надсилання копій касаційної скарги та доданих до неї матеріалів із урахуванням положень статті 43 ЦПК України іншим учасникам справи; сплатити 1 452,80 грн судового збору.

11. 25 березня 2024 року Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду постановив ухвалу про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою позивача з підстави, визначеної у пункті 1 частини другої статті 389 ЦПК України.

12. 6 червня 2024 року Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду постановив ухвалу, згідно з якою призначив справу до судового розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи у складі колегії з п`яти суддів.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

(1) Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

13. Відповідач мотивував касаційну скаргу так:

13.1. Позивач у справі не є належним, як і обраний ним спосіб захисту.

13.2. Суди першої й апеляційної інстанцій застосували норми права без урахування висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 9 листопада 2021 року у справі № 466/8649/16-ц (провадження № 14-93цс20):

(1) «... відповідно до усталеної практики Великої Палати Верховного Суду, якщо позивач вважає, що його право порушене тим, що право власності зареєстроване за відповідачем, то належним способом захисту є віндикаційний позов, оскільки його задоволення, тобто рішення суду про витребування нерухомого майна із чужого незаконного володіння, є підставою для внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. … вимоги про скасування рішень, записів про державну реєстрацію права власності на це майно за незаконним володільцем не є необхідними для ефективного відновлення його права (див., зокрема, пункт 100 постанови Великої Палати Верховного Суду від 7 листопада 2018 року у справі № 488/5027/14-ц (провадження № 14-256цс18))» (пункт 84);

(2) «Велика Палата Верховного Суду також звертає увагу на те, що відповідно до пункту 1 частини першої статті 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» право власності підлягає державній реєстрації. Задоволення позовної вимоги про скасування державної реєстрації права власності суперечить зазначеній імперативній вимозі закону, оскільки виконання судового рішення призведе до прогалини в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно в частині належності права власності на спірне майно. Отже, замість скасування неналежного запису про державну реєстрацію до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно має бути внесений належний запис про державну реєстрацію права власності позивача. Такий запис, як зазначено вище, вноситься на підставі судового рішення про задоволення віндикаційного позову» (пункт 87).

13.3. Будинок, у якому розташований гараж, знятий із балансу позивача та переданий власникам квартир. Тому позивач не мав і не може мати жодного інтересу, який би підлягав судовому захисту.

13.4. Відповідач відкрито та добросовісно користується квартирою з гаражем понад 10 років (спочатку - як користувач, а згодом - як власник). Гараж є не тільки місцем зберігання інвентарю, але й способом потрапити до квартир АДРЕСА_1 . Сумнівним також є найменування приміщення гаражем, однак суди це питання не дослідили.

13.5. Апеляційний суд не звернув увагу на те, що суд першої інстанції вийшов за межі позовних вимог, бо позивач просив скасувати право власності на квартиру та припинити речові права відповідача на неї. Вимоги про припинення права власності відповідача на гараж та про його витребування позивач не заявляв.

13.6. Суди не дослідили, яке порушене право позивач захищає у суді. Він подав цей позов з метою загального нагляду за дотриманням законності при реєстрації права власності на гараж за відповідачем. Однак таких повноважень позивач не має.

(2) Позиції інших учасників справи

14. Інші учасники справи відзиви на касаційну скаргу не подали.

(1) Межі розгляду справи у суді касаційної інстанції

15. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

16. З огляду на вказаний припис Верховний Суд за загальним правилом переглядає оскаржені судові рішення у межах тих доводів і вимог касаційної скарги, які стали підставами для відкриття касаційного провадження щодо задоволення вимоги про скасування рішення про державну реєстрацію за відповідачем речового права на гараж.

(2) Оцінка аргументів учасників справи та висновків судів першої й апеляційної інстанцій

(2.1) Чи є ефективними способом захисту права комунальної власності територіальної громади, яка вважає себе власником майна, вимога про скасування рішення державного реєстратора про реєстрацію за відповідачем права приватної власності на це майно?

17. Позивач просив захистити право комунальної власності на майно та скасувати рішення про державну реєстрацію за відповідачем права приватної власності на квартиру, комору та гараж у житловому будинку, який був знятий із балансу міської ради, з одночасним припиненням речових прав відповідача на «квартиру, об`єкт житлової нерухомості». Суди попередніх інстанцій вважали вимогу про скасування рішення про державну реєстрацію за відповідачем речового права на гараж обґрунтованою. У задоволенні інших вимог відмовили. У касаційній скарзі відповідач стверджував, зокрема, про те, що задоволення зазначеної вимоги не відновлює права позивача. Тому обраний ним спосіб захисту у спірних правовідносинах є неефективним. Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду з цим аргументом відповідача погоджується.

18. Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання (частина перша статті 15 ЦК України).

19. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 16 ЦК України).

20. Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить від виду та змісту спірних правовідносин, від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, а також від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричинених цими діяннями наслідкам (див., зокрема, постанови від 5 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (пункт 57), від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 (пункт 40), від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц, від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц (пункт 89), від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц (пункт 7.23), від 15 вересня 2020 року у справі № 469/1044/17 (пункт 67), від 26 січня 2021 року у справі № 522/1528/15-ц (пункт 58), від 16 лютого 2021 року у справі № 910/2861/18 (пункт 98), від 15 червня 2021 року у справі № 922/2416/17 (пункт 9.1), від 22 червня 2021 року у справах № 334/3161/17 (пункт 55) і № 200/606/18 (пункт 73), від 29 червня 2021 року у справі № 916/964/19 (пункт 7.3), від 31 серпня 2021 року у справі № 903/1030/19 (пункт 68), від 26 жовтня 2021 року у справі № 766/20797/18 (пункт 19), від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (пункт 143), від 14 грудня 2021 року у справі № 643/21744/19 (пункт 61), від 25 січня 2022 року у справі № 143/591/20 (пункт 8.31), від 8 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20 (пункт 21), від 13 липня 2022 року у справі № 363/1834/17 (пункт 56), від 14 грудня 2022 року у справі № 477/2330/18 (пункт 55)).

21. Власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (стаття 387 ЦК України).

22. Суди першої й апеляційної інстанцій встановили такі обставини:

22.1. 10 березня 1987 року Залізнична районна Рада народних депутатів ухвалила рішення № 109 «Про затвердження реєстру №1 та реєстрацію житлових будинків /споруд/, які належать місцевим Радам народних депутатів по Залізничному району м. Львова» (а. с. 12-13).

22.2. Згідно з інвентаризаційною справою та реєстром № 1 житлових будинків, належних місцевим Радам у Залізничному районі м. Львова, будинок в цілому переданий у власність територіальної громада м. Львова.

22.3. Згідно з технічним паспортом на будинок від 24 березня 1981 року (а. с. 36-39) у його півпідвалі знаходиться гараж під літерою І площею 12,6 кв. м, який до 1981 року іменований як службове приміщення.

22.4. 13 листопада 2018 року Залізнична районна адміністрації Львівської міської ради видала розпорядження № 746. Згідно з цим розпорядженням з метою списання з балансу Львівської міської ради будинку створена комісія, яку зобов`язали провести його огляд з метою фіксування технічного стану та перевірити наявність квартир і нежитлових приміщень, які перебувають у державній власності або у комунальній власності територіальної громади м. Львова; у випадку встановлення нежитлових приміщень, які перебувають у комунальній власності територіальної громади м. Львова, і право власності на які не зареєстроване, передати їх на баланс Львівського комунального підприємства «Агенція ресурсів Львівської міської ради» за актом приймання-передачі.

22.5. 4 червня 2021 року Залізнична районна адміністрація Львівської міської ради видала розпорядження № 236 «Про затвердження акта списання багатоквартирного житлового будинку АДРЕСА_1 . з балансу Львівської міської ради». Згідно з цим розпорядженням вирішила затвердити акт про списання будинку з балансу Львівської міської ради; доручила ЛКП «Левандівка» зняти з балансового обліку будинок.

22.6. 21 листопада 2019 року ОСОБА_2 уклала з відповідачем договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_5 , посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Кміть Л. І. (а. с. 8-11). Згідно з цим договором продавчиня передала, а відповідач прийняв у власність квартиру, яка складається з двох кімнат житловою площею 40,4 кв. м і кухні; загальна площа квартири 67,3 кв. м; до квартири належить комора в підвалі площею 4,1 кв. м; квартира належить продавчині на підставі: договору дарування, посвідченого державним нотаріусом Другої Львівської державної нотаріальної контори Горонною І. С. від 15 січня 1998 року за реєстровим № 3-24 (1/3 частка квартири); договору міни, посвідченого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Пилипенко Л. І. від 2 грудня 2002 року за реєстровим № 4079 (2/3 частки квартири); право власності на квартиру зареєстроване у Львівському обласному державному комунальному бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки в реєстровій книзі № 27 за реєстровим № 9272. Гараж не охоплений договором купівлі-продажу квартири, укладеним із відповідачем.

22.7. Того ж дня приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Кміть Л. І. прийняла рішення про державну реєстрацію за відповідачем права власності на квартиру з коморою (реєстраційний номер об`єкта нерухомості 1966501246101; номер запису про право власності/індексний № 49784472). Підставою для цього рішення був договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_5 , а на гараж - довідка ЛКП «Левандівка» № 2/207 від 17 березня 2020 року (а. с. 32) й акт ЛКП «Левандівка» б. н. від 17 березня 2020 року (а. с. 31). Згідно з вказаною довідкою зі слів сусідів мешканці квартири АДРЕСА_1 у будинку більше 30 років користуються гаражем площею 12,6 кв. м у півпідвальному приміщенні.

23. Велика Палата Верховного Суду раніше вже виснувала, що заволодіння нерухомим майном полягає у внесенні відомостей (запису) про державну реєстрацію права власності на це майно. Якщо таке право зареєстроване за іншою, ніж власник, особою, то належним способом захисту його права власності є вимога про витребування від цієї особи (стягнення з неї) нерухомого майна; метою такого позову є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був позбавлений; у випадку позбавлення володіння нерухомим майном означене введення полягає у внесенні запису про державну реєстрацію за власником права власності на нерухоме майно; рішення суду про витребування з володіння відповідача нерухомого майна є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на це майно; такий запис вноситься у разі, якщо це право зареєстроване саме за відповідачем, а не за іншою особою (див., зокрема, постанови від 7 листопада 2018 року у справі № 488/5027/14-ц (пункти 95-98), від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (пункти 85, 86, 115), від 19 травня 2020 року у справі № 916/1608/18 (пункт 80), від 30 червня 2020 року у справі № 19/028-10/13 (пункт 10.29), від 22 червня 2021 року у справі № 200/606/18 (пункти 63, 74), від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (пункт 146), від 14 грудня 2022 року у справі № 477/2330/18 (пункт 57)).

24. Позивач оскаржив право власності відповідача на квартиру, комору та гараж, вважаючи себе власником цього майна. Відповідач навів доводи та заперечення з приводу речових прав на зазначені об`єкти нерухомості. Отже, у сторін є спір саме щодо речових прав на вказане майно.

25. Оскільки відповідач зареєстрував за собою право приватної власності на майно, яке позивач вважав комунальним, ефективним способом захисту прав та інтересів останнього за умови належності територіальній громаді права комунальної власності на це майно є позов про витребування його з володіння відповідача. У разі задоволення такого позову позивач мав би звернутися до реєстратора, а той на підставі рішення суду - внести до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомості про державну реєстрацію права комунальної власності на відповідні об`єкти. Відповідна судова практика була сформованою задовго до звернення позивача до суду. Тому позивач мав її врахувати. З огляду на вказане обґрунтованим є заперечення відповідача у касаційній скарзі про обрання позивачем неефективного способу захисту його права, що є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову.

(3) Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

(3.1) Щодо суті касаційної скарги

26. Суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд (пункт 3 частини першої статті 409 ЦПК України).

27. Суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню (частини перша, третя стаття 412 ЦПК України).

28. З огляду на висновки, викладені у цій постанові щодо ефективного способу захисту права власності територіальної громади Львова, помилковимиє судові рішення щодо задоволення вимоги про скасування рішення приватного нотаріуса про державну реєстрацію за відповідачем права приватної власності на гараж. Тому у цій частині їх слід скасувати та відмовити у задоволенні вказаної вимоги.

(3.2) Щодо судових витрат

29. Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (частина перша статті 141 ЦПК України).

30. З огляду на висновок щодо суті касаційної скарги судові витрати відповідача за подання апеляційної скарги у сумі 3 405,00 грн, сплаченій згідно з квитанцією № 94 від 23 вересня 2022 року (а. с. 105), та за подання касаційної скарги у сумі 1 452,80 грн, сплаченій згідно з квитанцією № 9334-6607-6120-1280 від 29 лютого 2024 року, слід покласти на позивача.

Керуючись статтями 400, 409, 412, 416, 418, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду