ПОСТАНОВА
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати
Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 , суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4 , прокурора ОСОБА_5 , розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_6 на ухвалу Київського апеляційного суду від 10 квітня 2024 року про відмову у відкритті апеляційного провадження.
Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва ухвалою від 21 березня 2024 року відмовив у задоволенні клопотання ОСОБА_6 про часткове скасування арешту майна у кримінальному провадженні № 62019100000001170.
Не погоджуючись з указаним рішенням слідчого судді, ОСОБА_6 звернулася до апеляційного суду з апеляційною скаргою.
Київський апеляційний суд ухвалою від 10 квітня 2024 року відмовив у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_6 з тих мотивів, що зазначена ухвала слідчого судді не підлягає оскарженню в апеляційному порядку.
Вимоги та узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У касаційній скарзі ОСОБА_6 , посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, просить скасувати ухвалу апеляційного суду та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
На її переконання, апеляційний суд, відмовляючи у відкритті апеляційного провадження за її скаргою, дійшов необґрунтованого висновку про те, що ухвала слідчого судді, якою відмовлено їй у задоволенні клопотання про часткове скасування арешту майна, не підлягає оскарженню в апеляційному порядку.
Позиції учасників судового провадження
У судовому засіданні прокурор ОСОБА_5 висловив заперечення проти задоволення касаційної скарги.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, перевіривши матеріали кримінального провадження і доводи, викладені в касаційній скарзі, Суд дійшов висновку, що вона не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Як визначено ч. 2 ст. 433 КПК, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Відповідно до приписів ст. 24 КПК кожному гарантується право на перегляд вироку, ухвали суду, що стосується прав, свобод, законних інтересів особи, судом вищого рівня в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Право особи на апеляційне оскарження спрямоване на реалізацію гарантованого ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод права на справедливий суд. Забезпечення такого права є однією з важливих гарантій ухвалення правосудного рішення у кримінальному провадженні.
Згідно з положеннями статей 370, 418 КПК ухвала суду апеляційної інстанції повинна бути законною, обґрунтованою та вмотивованою. Вмотивованим є судове рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави для його ухвалення.
За приписами п. 8 ч. 2 ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Верховний Суд неодноразово наголошував на тому, що ст. 129 Конституції України гарантує право на апеляційний перегляд справи, а не кожного окремого судового рішення в межах кримінального провадження, відповідно до чого КПК визначає, в яких випадках і які рішення слідчих суддів, судів першої інстанції підлягають перегляду в апеляційному порядку.
Як передбачено ч. 3 ст. 392 КПК, в апеляційному порядку можуть бути оскаржені ухвали слідчого судді у випадках, передбачених цим Кодексом.
Перелік ухвал слідчого судді, які можуть бути оскаржені в апеляційному порядку під час досудового розслідування, визначено ч. 3 ст. 307 та частинами 1, 2 ст. 309 КПК.
Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 309 КПК до цього переліку входять ухвали слідчого судді про арешт майна або відмову в ньому.
Ухвал слідчого судді про відмову в скасуванні арешту майна, постановлених у порядку, передбаченому ст. 174 КПК, у цьому списку немає. Водночас відмова у скасуванні арешту майна не позбавляє особу права звернутися до суду повторно з клопотанням про скасування арешту майна в порядку, передбаченому ст. 174 КПК, як на досудовому розслідуванні, так і під час судового провадження.
Установлення законодавцем такого обмеження права на апеляційне оскарження рішень слідчих суддів має легітимну мету, не порушує принципу пропорційності між гарантованими правами особи у ст. 1 Додаткового протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та суспільною необхідністю, а також відповідає принципу правової визначеності.
Вказане кореспондує з висновком, який сформульовано в постановіоб`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 20 травня 2024 року в справі № 712/191/23 (провадження № 51-3208кмо23), відповідно до якого ухвали слідчого судді про повне або часткове скасування арешту майна та про відмову в скасуванні арешту майна, постановлені в порядку, передбаченому ст. 174 КПК, апеляційному оскарженню не підлягають.
За таких обставин, ухвала слідчого судді про відмову часткового скасування арешту майна, згідно з положенням п. 9 ч. 1 ст. 309 КПК у взаємозв`язку зі статтями 170, 173, 174 цього Кодексу апеляційному оскарженню не підлягає.
Отже, апеляційний суд, установивши, що ОСОБА_6 подала апеляційну скаргу на судове рішення слідчого судді, яке відповідно до вимог КПК не підлягає апеляційному оскарженню, керуючись положеннями ч. 4 ст. 399 КПК, правомірно відмовив у відкритті апеляційного провадження.
Посилання касатора на позицію Верховного Суду, викладену в ухвалі від 23 січня 2024 року у справі № 569/19829/21 (провадження № 51-1344км22), є неспроможним, оскільки в наведеній вище постанові від 20 травня 2024 року об`єднана палата вказала про необґрунтованість такого правозастосовного підходу.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які б були підставами для скасування судового рішення, під час розгляду кримінального провадження в суді касаційної інстанції не встановлено.
З урахуванням зазначеного вище колегія суддів Касаційного кримінального суду Верховного Суду дійшла висновку, що касаційну скаргу ОСОБА_6 необхідно залишити без задоволення, а ухвалу Київського апеляційного суду від 10 квітня 2024 року - без зміни.
Керуючись статтями433, 434, 436, 441, 442 КПК, Верховний Суд