ПОСТАНОВА
секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника засудженого ОСОБА_6 адвоката ? ОСОБА_7 на вирок Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 27 листопада 2023 року та ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 21 березня 2024 року щодо
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, жителя: АДРЕСА_1 ), раніше не судимого, засудженого за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 27 листопада 2023 року ОСОБА_6 засуджено за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК та призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років з конфіскацією всього майна, яке є його власністю.
Вирішено питання щодо речових доказів і процесуальних витрат у кримінальному провадженні.
Згідно з вироком, ОСОБА_6 , маючи умисел на незаконне придбання та зберігання з метою збуту особливо небезпечної психотропної речовини, з корисливих мотивів, за невстановлених обставин, незаконно придбав невстановлену кількість особливо небезпечної психотропної речовини, обіг якої заборонено, - MDMB-4en-PINACA, але не менш ніж 0,0628 г та невстановлену кількість особливо небезпечної психотропної речовини, обіг якої заборонено - PVP (1-феніл-2-піролідин-1-іл-пентан-1-он), але не менш ніж 6,8162 г, що є великим розміром.
Для реалізації свого злочинного умислу, ОСОБА_6 здійснив розфасування незаконно придбаної особливо небезпечної психотропної речовини, обіг якої заборонено, - MDMB-4en-PINACA та особливо небезпечної психотропної речовини, обіг якої заборонено - PVP (1-феніл-2-піролідин-1-іл-пентан-1-он), на 30 сліп-пакетів, які в подальшому розпочав зберігати на території міста Дніпра, два з яких 16 липня 2023 року під час оглядів місць події було виявлено та вилучено працівниками Дніпровського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області у м. Дніпро, вул. Політехнічна, біля будинку № 98, сліп-пакет з речовиною рослинного походження, який відповідно до висновку експерта є особливо небезпечною психотропною речовиною, обіг якої заборонено, а саме - MDMB-4en-PINACA. Маса MDMB-4en-PINACA становить 0,0209 г та по АДРЕСА_2 , сліп-пакет з речовиною рослинного походження, який відповідно до висновку експерта є особливо небезпечною психотропною речовиною, обіг якої заборонено, а саме - MDMB-4en-PINACA. Маса MDMB-4en-PINACA становить 0,0213 г.
Крім цього, за обставин детально викладених у вироку місцевого суду, 17 липня 2023 року також було виявлено та вилучено ще 28 сліп-пакетів особливо небезпечної психотропної речовини, обіг якої заборонено, в різних місцях міста Дніпро.
Таким чином ОСОБА_6 , незаконно придбав та зберігав з метою збуту особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якої заборонено, - MDMB-4en-PINACA, загальною вагою 0,0628 г та особливо небезпечну психотропну речовину у великих розмірах, обіг якої заборонено - PVP (1-феніл-2-піролідин-1-іл-пентан-1-он), загальною вагою 6,8162 г.
Дніпровський апеляційний суд ухвалою від 21 березня 2024 року вирок місцевого суду залишив без змін.
Вимоги та доводи, викладені в касаційній скарзі
У касаційній скарзі захисник, не оспорюючи фактичних обставин кримінального провадження та правової кваліфікації дій засудженого, просить вирок місцевого суду та ухвалу апеляційного суду змінити та призначити покарання із врахуванням приписів статей 66, 69, 75 КК
Захисник зазначає, що вирок місцевого та ухвала апеляційного суду суперечать вимогам чинного законодавства у зв`язку з невідповідністю призначеного покарання тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особі засудженого, оскільки було призначено занадто суворе покарання. Просить змінити вказані рішення, застосувати до засудженого приписи статей, 66, 69 та 75 КК і призначити покарання, яке б не було пов`язано з реальним позбавленням волі.
На думку адвоката, суди безпідставно не врахували обставин, які пом`якшують покарання, а саме активного сприяння розкриттю злочину (вказання засудженим місць розташування інших закладок і участь в усіх слідчих діях) та усунення заподіяної шкоди (сплата процесуальних витрат на проведення експертиз). Крім того, звертає увагу, що засуджений має спеціальну освіту і професію, раніше не судимий та має позитивні характеристики.
Позиції учасників судового провадження
Прокурор не підтримав доводів, зазначених у касаційній скарзі захисника та просив залишити її без задоволення.
Касатор направив до суду клопотання про розгляд кримінального провадження без його участі.
Інші учасники судового провадження були належним чином повідомлені про дату, час і місце касаційного розгляду, однак у судове засідання вони не з`явилися. Клопотань про особисту участь у касаційному розгляді, заперечень або повідомлень про поважність причин їх неприбуття до Верховного Суду від них не надходило.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, думку прокурора та перевіривши доводи касаційної скарги, дослідивши матеріали кримінального провадження, Суд дійшов таких висновків.
Відповідно до вимог ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
Згідно з вимогами ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Висновок суду про доведеність винуватості та кваліфікація дій засудженого за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК, у касаційній скарзі не оспорюються, а тому в касаційному порядку не перевіряються.
Згідно з вимогами статей 50, 65 КК особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання необхідне й достатнє для її виправлення і попередження нових кримінальних правопорушень.
Виходячи з указаної мети і принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.
Кримінально-правовий зміст принципу справедливості полягає в тому, що покарання, застосоване до особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, повинно бути справедливим, тобто таким, що відповідає як тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, так і конкретним обставинам його вчинення, а також особливостям особистості засудженого.
Згідно зі ст. 414 КПК невідповідним ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого визнається таке покарання, яке хоч і не виходить за межі, встановлені відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність, але за своїм видом чи розміром є явно несправедливим через м`якість або через суворість.
Ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, у значенні ст. 414 КПК, означає з`ясування судом насамперед питання про те, до злочинів якої категорії тяжкості відносить закон (ст. 12 КК) вчинене у конкретному випадку злочинне діяння.
Беручи до уваги те, що у ст. 12 КК дається лише видова характеристика ступеня тяжкості злочину, що знаходить своє відображення в санкції статті, установленій за злочин цього виду, суд під час призначення покарання на основі всебічного, повного та неупередженого врахування обставин кримінального провадження в їх сукупності визначає тяжкість конкретного кримінального правопорушення, враховуючи його характер, цінність суспільних відносин, на які вчинено посягання, тяжкість наслідків, спосіб посягання, форму і ступінь вини, мотивацію кримінального правопорушення, наявність або відсутність кваліфікуючих ознак.
Під особою обвинуваченого в контексті ст. 414 КПК розуміється сукупність фізичних, соціально-демографічних, психологічних, правових, морально-етичних та інших ознак індивіда, щодо якого ухвалено обвинувальний вирок, котрі існують на момент прийняття такого рішення та мають важливе значення для вибору покарання з огляду на мету та засади його призначення.
У касаційній скарзі захисник порушує питання про недотримання судами визначених законом вимог, що стосуються призначення покарання і можливості застосування приписів статей 69, 75 КК, та пов`язано із суддівським розсудом (дискреційними повноваженнями).
Поняття судової дискреції (судового розсуду) у кримінальному судочинстві охоплює повноваження суду (права та обов`язки), надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, інтелектуально-вольову владну діяльність суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи із цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, даних про особу винуватого, справедливості й достатності обраного покарання тощо.
Пропорційність дискреційних повноважень суду забезпечується, зокрема, належним обґрунтуванням прийнятого рішення в процесуальному документі.
Підставами для судового розсуду в ході призначення покарання є: кримінально-правові відносно визначені (де встановлюються межі покарання) та альтернативні (де передбачено декілька видів покарань) санкції; принципи права; уповноважувальні норми, в яких використовуються щодо повноважень суду формулювання «може», «вправі»; юридичні терміни та поняття, які є багатозначними або не мають нормативного закріплення, зокрема «особа винного», «щире каяття» тощо; оціночні поняття, зміст яких визначається не законом або нормативним актом, а правосвідомістю суб`єкта правозастосування, наприклад, під час врахування пом`якшуючих та обтяжуючих покарання обставин (статті 66, 67 КК), визначення «інших обставин справи», можливості виправлення засудженого без відбування покарання, що має значення для застосування ст. 75 КК, тощо; індивідуалізація покарання ? конкретизація виду й розміру міри державного примусу, який суд призначає особі, котра вчинила злочин, залежно від особливостей цього злочину та його суб`єкта (постанова об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 19 квітня 2022 року, провадження № 51-536кмо20).
Відповідно до ч. 1 ст. 69 КК за наявності кількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов`язане з корупцією, кримінальне правопорушення, передбачене статтями 403, 405, 407, 408, 429цього Кодексу, вчинене в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці, за катування, вчинене представником держави, у тому числі іноземної, призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м`якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за це кримінальне правопорушення. У цьому випадку суд не має права призначити покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої для такого виду покарання в Загальній частині цього Кодексу.
Призначаючи покарання ОСОБА_6 , суд зокрема взяв до уваги пом`якшуючу покарання обставину покарання: щире каяття, та відсутність обставин, які його обтяжують.
Посилання захисника на те, що згідно п. 2 ч. 1 ст. 66 КК пом`якшуючою покарання засудженого обставиною повинно бути визнане добровільне усунення заподіяної шкоди, оскільки він до винесення вироку суду добровільно сплатив процесуальні витрати на проведення експертиз у кримінальному провадженні не ґрунтуються на приписах цієї норми. Апеляційний суд аргументовано послався на те, що сплата витрат на залучення експертів у даному кримінальному провадженні не є відшкодуванням заподіяної шкоди.
Колегія суддів погоджується, що процесуальні витрати на проведення експертиз не є завданими збитками та заподіяною шкодою в розумінні п. 2 ч. 1 ст. 66 КК. Однак, добровільна сплата таких витрат, до ухвалення вироку, беззаперечно повинна бути врахована при призначенні покарання.
У той же час доводи сторони захисту про необхідність врахувати як пом`якшуючу покарання обставину ? активне сприяння розкриттю злочину заслуговують на увагу, виходячи з наступного.
Відповідно до вироку місцевого суду протоколами огляду місця події було виявлено значну кількість закладок на території м. Дніпро.
Виявлення закладок, які знаходились в різних місцях, перешкодило розповсюдженню особливо небезпечної психотропної речовини у великих розмірах.
Дослідження доказів в суді першої інстанції було проведено у порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК, оскільки всі учасники судового процесу не заперечували щодо визнання недоцільним дослідження доказів стосовно тих обставин, які ніким не оспорюються.
Водночас, відповідно до звукозапису судового засідання, прокурор в суді першої інстанції неодноразово посилався на те, що вказані закладки були виявлені за участі засудженого, який повністю визнав свою винуватість і вказав місця знаходження психотропних речовин.
Тому, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 66 КК вказана обставина є такою, що пом`якшує покарання, оскільки ОСОБА_6 активно сприяв розкриттю злочину, надавши органам дізнання допомогу в установленні невідомих їм обставин кримінального правопорушення.
З урахуванням наявності декількох обставин, що пом`якшують покарання засудженому, а також враховуючи дані про його особу, який раніше несудимий, не перебуває на обліку у лікарів нарколога та психіатра, визнав всі обставини вчиненого кримінального правопорушення та добровільно сплатив процесуальні витрати, Верховний Суд вважає, що вказані обставини в сукупності істотно знижують ступінь тяжкості вказаних правопорушень та дають підстави для призначення покарання із застосуванням приписів ст. 69 КК, нижче від найнижчої межі, встановленої санкцією ч. 2 ст. 307 КК.
Водночас зазначене, з врахуванням тяжкості кримінального правопорушення, конкретних обставин справи та розміру особливо небезпечної психотропної речовини не зменшує суспільної небезпеки вчиненого у такій мірі, щоб застосувати до ОСОБА_6 приписи ст. 75 КК і звільнити його від відбування покарання з випробуванням. Обставини, на які посилається захисник, враховані під час застосування до засудженого положень ст. 69 КК.
Призначення засудженому покарання із застосуванням приписів ст. 69 КК, однак з реальним відбуванням, буде необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів.
Керуючись статтями 376, 433, 434, 436, 438, 441, 442 КПК, Суд