ПОСТАНОВА
секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу першого заступника керівника Закарпатської обласної прокуратури на ухвалу Закарпатського апеляційного суду від 23 квітня 2024 року щодо
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, уродженки та жительки АДРЕСА_1 , раніше не судимої, засудженої за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Зміст оскарженого судового рішення і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Тячівського районного суду Закарпатської області від 19 листопада 2020 року ОСОБА_6 засуджено за ч. 2 ст. 286 КК і призначено їй покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 1 рік.
На підставі статей 75, 76 КК ОСОБА_6 звільнено від призначеного їй покарання, якщо вона протягом 1 року не вчинить нового злочину та виконає покладені на неї судом обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації та повідомляти цей орган про зміну місця проживання, роботи або навчання.
Вирішено питання щодо речових доказів у провадженні.
За вироком районного суду ОСОБА_6 визнано винуватою та засуджено за те, що вона 16 червня 2020 року близько 17:00, керуючи автомобілем марки «Mercedes-Benz» (д. н. з. НОМЕР_1 ), порушуючи вимоги пунктів 1.5., 2.3., 12.4., 12.9 «б», 14.2. «б», 14.6 «а» та 1.10. Правил дорожнього руху, проїжджаючи по вулиці Грушевського у с. Нересниця рухалась по правій смузі руху в напрямку с. Ганичі, напроти будинку № 159, маючи можливість оцінити дорожні умови та дорожню обстановку, розпочала маневр обгону в місці, де цей маневр заборонено (на перехресті доріг), при цьому не застосувала своєчасно гальмування, внаслідок чого допустила зіткнення з мопедом марки «Suzuki» (без н. з.), який рухався у попутному напрямку по проїжджій частині дороги, в результаті чого водій мопеду ОСОБА_7 отримав тяжкі тілесні ушкодження.
Закарпатський апеляційний суд ухвалою від 23 квітня 2024 року залишив без змін вирок місцевого суду, а апеляційну скаргу сторони обвинувачення - без задоволення.
Вимоги касаційної скарги й узагальнені доводи особи, яка її подала
У поданій касаційній скарзі прокурор просить скасувати оскаржуване судове рішення щодо ОСОБА_6 та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Свою позицію обґрунтовує істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону та неправильним застосуванням закону про кримінальну відповідальність.
Так, прокурор наполягає на безпідставному звільненні ОСОБА_6 від призначеного їй додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами на підставі ст. 75 КК, оскільки положення цієї статті передбачає можливість звільнення від відбування лише основного покарання, а не додаткового. На це порушення зверталась увага апеляційного суду, однак цей суд доводам прокурора про безпідставне звільнення від відбування додаткового покарання в ухвалі оцінки не надав.
Позиції інших учасників судового провадження
На касаційну скаргу сторони обвинувачення заперечень не надходило.
У судовому засіданні прокурор ОСОБА_5 підтримав доводи, викладені в касаційній скарзі, просив її задовольнити.
Мотиви Суду
Згідно зі ст. 433 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_6 , кваліфікація її дій за ч. 2 ст. 286 КК, вид та розмірпризначеного покарання у касаційному порядку стороною обвинувачення не оскаржуються.
За правилами ст. 370 КПК судове рішення повинне бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених КПК. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Ухвала апеляційного суду - це рішення суду стосовно законності й обґрунтованості судового рішення, що перевіряється в апеляційному порядку. Тому вона повинна відповідати тим же вимогам, що й вирок суду першої інстанції, тобто бути законною та обґрунтованою.
Відповідно до ст. 419 КПК в ухвалі, зокрема, слід зазначити мотиви, з яких суд апеляційної інстанції виходив при постановленні ухвали та положення закону, яким він керувався. При скасуванні або зміні судового рішення в ухвалі має бути зазначено, які статті закону порушено та в чому саме полягають ці порушення або необґрунтованість вироку чи ухвали.
Доводи прокурора, наведені в касаційній скарзі, про неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, зокрема про неправильне звільнення засудженої від відбування додаткового покарання на підставі ст. 75 КК є обґрунтованими.
Положеннями ч. 2 ст. 50 КК визначено, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.
Відповідно до вимог ст. 65 КК особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження вчинення нових злочинів. Суд, призначаючи покарання, зобов`язаний врахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини справи, що пом`якшують і обтяжують покарання.
Питання призначення покарання визначають форму реалізації кримінальної відповідальності в кожному конкретному випадку з огляду на суспільну небезпечність і характер злочину, обставини справи, особу винного, а також обставини, що пом`якшують або обтяжують покарання, тощо.
Вирішення цих питань належить до дискреційних повноважень суду, що розглядає кримінальне провадження по суті, який і повинен з урахуванням усіх перелічених вище обставин визначити вид і розмір покарання та ухвалити рішення.
Санкцією ч. 2 ст. 286 КК передбачено основне покарання у виді позбавлення волі на строк від 3 до 8 років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк до 3 років або без такого.
Вироком районного суду ОСОБА_6 засуджено за ч. 2 ст. 286 КК і призначено їй покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 1 рік. На підставі статей 75, 76 КК ОСОБА_6 звільнено від призначеного їй покарання, якщо вона протягом 1 року не вчинить нового злочину та виконає покладені на неї судом обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації та повідомляти цей орган про зміну місця проживання, роботи або навчання.
Частиною 1 ст. 75 КК передбачено, що, якщо суд, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов`язане з корупцією, кримінальне правопорушення, передбачене статтями 403, 405, 407, 408, 429 цього Кодексу, вчинене в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці, порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, катування, передбачене частиною третьою статті 127 цього Кодексу, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п`яти років, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.
Тобто, ч. 1 ст. 75 КК передбачає звільнення особи від відбування лише основного покарання, звільнення особи від відбування призначеного судом додаткового покарання за ст. 75 цього Кодексу не допускається.
Отже, районний суд, звільняючи ОСОБА_6 від додаткового покарання на підставі ст. 75 КК, допустив неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, на що зверталась увага апеляційного суду стороною обвинувачення, однак цей суд необґрунтовано погодився з висновками суду першої інстанції.
Враховуючи викладене, касаційна скарга прокурора підлягає задоволенню, а ухвала апеляційного суду - скасуванню на підставі п. п. 1, 2 ч. 1 ст. 438 КПК з призначенням нового розгляду в суді апеляційної інстанції, під час якого необхідно врахувати наведене та розглянути кримінальне провадження щодо ОСОБА_6 з дотриманням вимог кримінального закону й ухвалити законне, обґрунтоване і вмотивоване рішення.
Керуючись статтями 433, 434, 436, 438, 441, 442 КПК, Верховний Суд,