ПОСТАНОВА Касаційний адміністративний суд ВС у справі № 120/13482/23

У вересні 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ДІ ЕНД АЙ ЕВОЛЮШН» (далі - ТОВ «ДІ ЕНД АЙ ЕВОЛЮШН») звернулося до суду з позовом до Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків (далі - Центральне МУ ДПС по роботі з ВПП), в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 1 червня 2023 року: №1106/Ж10/31-00-04-02-01, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість задекларовану на рахунок платника у банку за січень 2023 року на 5012569 грн, а також нараховані штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у сумі 2506284,50 грн; №1107/Ж10/31-00-04-02-01, яким позивачу зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість за січень 2023 року на 3620171 грн.

Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 24 січня 2024 року, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 6 червня 2024 року, адміністративний позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано оскаржувані податкові повідомлення-рішення. Стягнуто на користь ТОВ «ДІ ЕНД АЙ ЕВОЛЮШН» судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 26840 грн за рахунок бюджетних асигнувань Центрального МУ ДПС по роботі з ВПП.

Не погодившись з ухваленими у справі судовими рішеннями першої та апеляційної інстанцій, Центральне МУ ДПС по роботі з ВПП звернулося до Верховного Суду із касаційною скаргою.

У касаційній скарзі відповідач посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати вказані рішення судів попередніх інстанцій та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних відмовити повністю.

Ухвалою Верховного Суду від 7 серппня 2024 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Центрального МУ ДПС по роботі з ВПП на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 24 січня 2024 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 6 червня 2024 року. Витребувано з Вінницького окружного адміністративного суду справу.

Підставою для відкриття касаційного провадження скаржником зазначено пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України.

У касаційній скарзі Центральне МУ ДПС по роботі з ВПП вказує, що при вирішенні питання про правомірність оскаржуваних у цій справі податкових повідомлень-рішень суди попередніх інстанцій не врахували висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду від 24 січня 2018 року у справі №2а-19379/11/2670, від 6 серпня 2019 року у справі № 2340/4818/18, від 19 листопада 2019 року у справі №826/487/16, від 15 травня 2020 року у справі №823/1538/16, від 28 грудня 2022 року у справі №520/1284/19, від 28 лютого 2023 року у справі № 420/3226/19, що призвело до неправильного застосування пунктів 44.1, 44.6 статті 44, пункту 187.1 статті 187, пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 200.1, 200.4, 200.7 статті 200 Податкового кодексу України (далі - ПК України) та стверджує, що факт отримання позивачем товарів/робіт/послуг від контрагентів не підтверджено належними первинними документами, які б розкривали зміст операції та рух активів у процесі її здійснення, що є обов`язковою умовою для визнання господарських операцій товарними.

ТОВ «ДІ ЕНД АЙ ЕВОЛЮШН», скориставшись своїм правом надало до суду відзив на касаційну скаргу, в якому, посилаючись на встановлені обставини та висновки оскаржуваних судових рішень зазначило, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій прийняті з дотриманням норм матеріального та процесуального права, у зв`язку з чим просило відмовити у задоволенні касаційної скарги, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій залишити без змін.

Справа № 120/13482/23 надійшла до Верховного Суду 13 вересня 2024 року.

Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, переглянувши судові рішення першої та апеляційної інстанцій в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про залишення касаційної скарги без задоволення.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ТОВ «ДІ ЕНД АЙ ЕВОЛЮШН» згідно відомостей, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, 15 вересня 2005 року зареєстровано як юридична особа, місцезнаходження: вул. Немирівське шосе, 26, м. Вінниця, 21034, код ЄДРПОУ 33776336. Основний вид діяльності: виробництво олії та тваринних жирів (10.41).

На підставі Наказу Центрального МУ ДПС по роботі з ВПП №110/Ж1 від 22 березня 2023 року, відповідачем у період з 28 березня 2023 року по 17 квітня 2023 року проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питання законності декларування заявленого до відшкодування з бюджету податку на додану вартість та від`ємного значення податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. грн по декларації з податку на додану вартість за січень 2023 року (від 17 лютого 2023 року №9027880785) з урахуванням періодів декларування від`ємного значення та поданих уточнюючих розрахунків, за результатами якої 21 квітня 2023 року складено Акт № 752/Ж5/31-00-04-02-01/33776336 (далі - Акт перевірки).

Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог пункту 44.1 статті 44, пункту 187.1 статті 187, підпунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 200.1, 200.4, 200.7 статті 200 ПК України, пункту 5 Розділу V наказу Міністерства фінансів України «Про затвердження форм та Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість» від 28 січня 2016 року №21, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29 січня 2016 року за №15/28289, в результаті чого, у відповідності до пункту 200.14 статті 200 ПК України:

завищено податковий кредит по декларації з податку на додану вартість за січень 2023 року у сумі 7186453 грн, з них: завищено суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню податку на додану вартість на розрахунковий рахунок на 5012569 грн;

завищено суму від`ємного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту поточного звітного періоду (показник рядка 19 Декларації), що призвело до завищення суми від`ємного значення податку на додану вартість, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на 2173884 грн грн;

занижено податкові зобов`язання з податку на додану вартість за звітний період січень 2023 року на 1446287 грн, що призвело до завищення суми від`ємного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду у сумі 1446287 грн.

В Акті перевірки, зокрема вказано, що:

в порушення пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 200.1, 200.4 статті 200 ПК України, завищено податковий кредит по взаємовідносинах з ПАТ «Чернівецький олійно-жировий комбінат», на загальну суму ПДВ 6586564 грн, що призвело до завищення бюджетного відшкодування по декларації за січень 2023 року на загальну суму 5012569 грн та від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду по декларації за січень 2023 року на суму ПДВ 1573995 грн;

в порушення пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 200.1, 200.4 статті 200 ПК України, завищено податковий кредит по взаємовідносинах з ТОВ «Транспортна компанія ITEK», на загальну суму ПДВ 589153 грн, що призвело до завищення від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду по декларації за січень 2023 року на суму ПДВ 589153 грн;

в порушення пункту 198.6 статті 198, пунктів 200.1, 200.4 статті 200, пунктів 201.1, 201.11 статті 201 ПК України, завищено податковий кредит на загальну суму ПДВ 10736,20 грн, через реєстрацію податкових накладних які містили помилки в коді УКТ ЗЕД на товар «Відходи від очистки насіння», що призвело до завищення від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду по декларації за січень 2023 року на суму ПДВ 10736,20 грн;

в порушення пункту 187.1 статті 187 та пункту 193.1 статті 193, пунктів 200.1, 200.2 та 200.4 статті 200 ПК України, занижено податкові зобов`язання з ПДВ на транспортно-експедиційні послуги, що призвело до заниження податкових зобов`язань з ПДВ за звітний період січень 2023 року на суму ПДВ 1446287 грн. Зазначене порушення призвело до завищення суми від`ємного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту поточного (податкового) періоду у сумі ПДВ 1446287 грн.

Не погоджуючись із висновками Акта перевірки, ТОВ «ДІ ЕНД АЙ ЕВОЛЮШН» на Акт перевірки подало заперечення № 1426-12305150140 від 15 травня 2023 року, а також надало додаткові копії документів згідно переліку зазначеного у запереченнях на 762 аркушах.

За результатами розгляду заперечень, поданих позивачем, контролюючий орган надав відповідь від 29 травня 2023 року №401/Ж12/31-00-04-02-01, в якій вказав, що надані заперечення та додаткові документи не спростовують висновки Акту перевірки, а тому залишає висновки останнього без змін, а заперечення - без задоволення.

На підставі висновків Акта перевірки, Центральним МУ ДПС по роботі з ВПП 1 червня 2023 року прийнято податкові повідомлення-рішення:

№1106/Ж10/31-00-04-02-01, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість задекларовану на рахунок платника у банку за січень 2023 року на 5012569 грн, а також нараховані штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у сумі 2506284,50 грн;

№1107/Ж10/31-00-04-02-01, яким позивачу зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість за січень 2023 року на 3620171 грн.

Не погодившись із прийнятими відповідачем податковими повідомленнями-рішеннями від 1 червня 2023 року, ТОВ «ДІ ЕНД АЙ ЕВОЛЮШН» 20 червня 2023 року звернулося Державної податкової служби України із скаргою №1426-12306210185, яка рішенням від 16 серпня 2023 року №22789/6199-00-06-01-04-06 про результати розгляду скарги, податкові повідомлення-рішення залишила без змін, а скаргу - без задоволення.

Вважаючи неправомірними оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 1 червня 2023 року, позивач звернувся до суду з даним позовом про визнання їх протиправними та про їх скасування.

Cуд першої інстанції задовольняючи позовні вимоги та скасовуючи оскаржувані податкові повідомлення-рішення виходив з того, що під час судового розгляду справи встановлено, що укладені між позивачем та його контрагентами правочини відповідають вимогам чинного законодавства України, мають своїм наслідком зміну у майновому стані учасників правочинів, є економічно виправданими, факт виконання господарських зобов`язань сторін підтверджується первинними документами бухгалтерської та податкової звітності, які є належними та достатніми доказами того, що господарські операції фактично відбулися, а операції між позивачем та його контрагентами враховані відповідно до їх дійсного економічного змісту, обумовлені розумними економічними причинами (цілями ділового характеру) та відповідають меті здійснення господарської діяльності. На переконання суду, копії всіх первинних документів, які були надані під час перевірки податковому органу, складені відповідно до вимог чинного законодавства. Зокрема суд зазначив, що податковим законодавством не встановлено конкретного переліку первинних документів, складенням яких мають опосередковуватись ті чи інші господарські операції. Наявність або відсутність окремих документів, як і деякі помилки чи неточності у їх оформленні, не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце (відбулися), а певні недоліки в заповненні первинних документів носять оціночний характер.

Зазначена позиція підтримана Сьомим апеляційним адміністративним судом, який за результатом апеляційного перегляду залишив рішення суду першої інстанції без змін.

Верховний Суд погоджується з такими висновками судів попередніх інстанцій, враховуючи наступне.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України.

Пунктом 44.1 статті 44 ПК України передбачено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України, податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до підпункту «а» пункту 198.1, пунктів 198.2, 198.3 статті 198 ПК України, до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

За приписами пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/ розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Пунктами 200.1, 200.2 та 200.4 статті 200 ПК України передбачено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума: а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу; б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету; в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон № 996-XIV).

Статтею 1 Закону № 996-XIV визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення; у свою чергу господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону № 996-XIV, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно з частиною другою статті 9 Закону № 996-XIV, первинні документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади і прізвища (крім первинних документів, вимоги до яких встановлюються Національним банком України) осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

З аналізу наведених вище норм чинного законодавства вбачається, що господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними документами, які відображають реальність таких операцій. Сума податку для включення до податкового кредиту повинна бути підтверджена податковою накладною, виписаною постачальником на операцію з постачання товару (послуг) і зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних. Водночас, сама собою наявність або відсутність окремих документів, а також недоліки в їх оформленні не можуть бути підставою для висновку про відсутність господарських операцій та відмови у формуванні податкового кредиту, якщо з інших даних вбачаються зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі платника у зв`язку з його господарською діяльністю. При цьому, ні місце складання первинного документу, ні місце передачі товару не є обов`язковими реквізитами первинного документу. Вони є додатковими реквізитами які можуть бути включеними до первинного документу за вимогою однієї із сторін. Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Так, судами попередніх інстанцій щодо формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість під час здійснення фінансового-господарських відносин ПАТ «Чернівецький олійно-жировий комбінат» встановлено наступне.

Контролюючим органом в Акті перевірки зазначено, що на підтвердження заявлених до відшкодування сум податку на додану вартість ТОВ «ДІ ЕНД АЙ ЕВОЛЮШН» надано до перевірки договори поставки укладені позивачем з ПАТ «Чернівецький олійно-жировий комбінат», а саме олії соняшникової нерафінованої невимороженої (пресова, екстракційна) №1405823 від 4 січня 2023 року; олії соняшникової нерафінованої вимороженої №20/22-1210 від 13 грудня 2022 року. У зазначених договорах не визначено терміни постачання олії соняшникової нерафінованої невимороженої (пресова, екстракційна) та олії соняшникової нерафінованої.

В наданих видаткових накладних зазначено, що товари були отримані Ткаченко О.Ю. згідно доручення №21 від 20 січня 2023 року, Гнатюк В.В. згідно доручення №12 від 1 січня 2023 року та №1 від 1 січня 2023 року при цьому, в наданих трьохсторонніх актах приймання-передачі товару, які відповідають датам видаткових накладних, зазначено, що товарно-матеріальні цінності прийняті іншою особою Коровієм Б.В. , тобто виявлено невідповідність осіб, якими отримано та прийнято Товари.

Крім цього, встановлено, що доручення №12 від 1 січня 2023 року на Гнатюк В.В. було виписано раніше дати укладання зазначених договорів поставки.

При цьому, у наданих до перевірки актах приймання - передачі товару зазначається, що ПАТ "Вінницький олійножировий комбінат" приймає на зберігання за адресою м. Вінниця, Немирівське шосе, буд. 26 відповідні товарно - матеріальні цінності, а саме шрот соняшниковий тостований гранульований та олію соняшникову нерафіновану. В наданих до перевірки договорах поставки та видаткових накладних зазначено місце їх складання - м. Чернівці, при тому що передача товарно-матеріальних цінностей повинна відбуватися на території ПАТ "Вінницький олійножировий комбінат" за адресою м. Вінниця, Немирівське шосе, буд. 26.

Крім наданих видаткових накладних та актів прийому передачі відсутні інші підтверджуючі документи передачі визначеної кількості олії соняшникової нерафінованої, яка зберігалась на ПАТ "Вінницький олійножировий комбінат" знеособлено.

Згідно даних Єдиного реєстру податкових накладних та наданих до перевірки документів відсутня інформація щодо подальших господарських операцій між новим власником ТОВ «ДІ ЕНД АЙ ЕВОЛЮШН» та зберігачем ПАТ "Вінницький олійножировий комбінат" після передачі товарно - матеріальних цінностей (олії соняшникової нерафінованої), а саме: отримання послуг зберігання, відвантаження в авто або залізничний транспорт тощо.

З урахуванням зазначеного вище, податковий орган дійшов висновку, що проведені операції мають ознаки «безтоварних», що може свідчити про переведення коштів без фактичних поставок.

Разом з тим, судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що у січні 2023 року ПАТ «Чернівецький олійно-жировий комбінат» здійснював реалізацію на користь ТОВ «ДІ ЕНД АЙ ЕВОЛЮШН» олії соняшникової, які зберігалися за адресою: вул. Немирівське шосе, 26, м. Вінниця. Товар, який реалізовувався був вироблений для ПАТ «Чернівецький олійно-жировий комбінат» ПАТ «Вінницький олійножировий комбінат» згідно Договору переробки соняшнику на давальницьких умовах №1051/22 від 23 листопада 2022 року.

Відповідно до пункту 2.1 Договору поставки №20/22-1210 укладеного 13 грудня 2022 року між ПАТ «Чернівецький олійно-жировий комбінат» (постачальник) та ТОВ «ДІ ЕНД АЙ ЕВОЛЮШН» (покупець), товар (шрот соняшниковий тостований гранульований) постачається покупцю на умовах EXW склад (згідно ІНКОТЕРМС) за адресою складу постачальника: вул. Немирівське шосе, буд. 26, м. Вінниця, 21034.

Пунктами 2.2 Договору визначено, що разом із товаром постачальник надає покупцю видаткову накладну на товар та трьохсторонній акт приймання-передачі. Товар вважається переданим постачальником та прийнятим покупцем за кількістю відповідно до видаткової накладної.

Вказане місце постачання за адресою вул. Немирівське шосе, буд. 26, м. Вінниця, 21034 визначене також Договором поставки №1405823 від 4 січня 2023 року.

При цьому, ПАТ «Чернівецький олійно-жировий комбінат» складаючи видаткові накладні на поставку олії соняшникової, а саме: №ЧМ-0000003 від 1 січня 2023 року, №ЧМ-0000039 від 4 січня 2023 року, №ЧМ-0000057 від 5 cічня 2023 року, №ЧМ-0000120 від 12 січня 2023 року, №ЧМ-0000137 від 17 січня 2023 року, №ЧМ-0000169 від 20 січня 2023 року, №ЧМ-0000190 від 23 січня 2023 року зазначило у них місцезнаходження юридичної особи (м. Чернівці), натомість, у трьохсторонніх актах приймання-передачі товару олії соняшникової нерафінованої від 1 січня 2023 року, 4 січня 2023 року, 5 січня 2023 року, 12 січня 2023 року, 17 січня 2023 року, 20 січня 2023 року, 23 січня 2023 року зазначено місце передачі товару - м. Вінниця.

Крім того, у вказаних видаткових накладних одержувачем визначено ТОВ «Ді енд ай еволюшн» за адресою вул. Немирівське шосе, буд. 26, м. Вінниця, 21034.

Дослідивши під час розгляду справи, наведені вище первинні документи суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що дані зазначені в останніх повністю відповідають вимогам статті 9 Закону № 996-XIV.

Щодо повноважень осіб, які здійснювали приймання товару, придбаного позивачем, судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ТОВ «ДІ ЕНД АЙ ЕВОЛЮШН» в особі директора Таірова О.В., згідно Довіреності №18-01/22 від 18 січня 2022 року уповноважило Коровія Б.В. представляти інтереси позивача в усіх установах і організаціях з питань його господарської діяльності, що пов`язана зі збутом, реалізацією, поставкою, зберіганням, отриманням, придбанням олійно-жирової продукції та сировини (у тому числі олії, фузи, жирів, шроту та лушпиння), продукції виробничо-технічного призначення та виробів народного споживання. Для цього уповноваженому надано право: укладати договори, подавати заяви, документи у відповідні органи, установи та організації, приймати участь у переговорах та суперечках, пов`язаних з господарською діяльністю Товариства, що пов`язана зі збутом, поставкою, зберіганням, отриманням, придбанням та реалізацією олійно - жирової продукції та сировини, продукції виробничо-технічного призначення та виробів народного споживання; одержувати та надавати необхідні довідки, документи, у тому числі складські документи, та іншу інформацію у будь-яких державних або недержавних органах, підприємствах, установах, організаціях; отримувати належні Товариству товарно-матеріальні цінності; ставити підпис від імені Товариства на відповідних документах, договорах (у тому числі про надання послуг), довіреностях на отримання товарно - матеріальних цінностей, та виконувати всі інші дії, пов`язані з виконанням цієї довіреності.

1 cічня 2023 року ТОВ «ДІ ЕНД АЙ ЕВОЛЮШН» видано Довіреність №12 Гнатюк В.В. на отримання від ПАТ «Чернівецький олійно-жировий комбінат» олії соняшникової нерафінованої (дія довіреності до 31 січня 2023 року).

20 cічня 2023 року ТОВ «Ді енд ай еволюшн» видано Довіреність №21 Ткаченко О.Ю. на отримання від ПАТ «Чернівецький олійно-жировий комбінат» олії соняшникової нерафінованої високоолеїнової (дія довіреності до 31 січня 2023 року).

За наведених обставин, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що видані позивачем довіреності містили достатньо повноважень на отримання Коровієм Б.В. , Гнатюк В.В. та Ткаченко О.Ю. зазначеного вище товару.

Приймання товару здійснювалося зазначеними особами спільно: Коровій Б.В. , проставив підписи на видаткових накладних, а Гнатюк В.В. - на трьохсторонніх актах приймання-передачі.

При цьому, приймання товару таким чином не заборонено законодавством, і також не може свідчити про нереальність господарської операції. Кожен із вищевказаних документів ( видаткові накладні та акти приймання-передачі товару) відповідає вимогам законодавства та не суперечить один одному.

Стосовно посилання відповідача про те, що Доручення №12 від 1 січня 2023 року було виписано на Гнатюк В.В. раніше дати укладання договорів поставки, то суди попередніх інстанцій обґрунтовано зазначили, що такі доводи відповідача є безпідставними, оскільки чинне законодавство не забороняє видавати довіреності до підписання договору.

Щодо тверджень відповідача, що відсутність у договорах поставки терміну поставки товару свідчить про нереальність здійснення господарських операцій, то судами першої та апеляційної інстанцій з цього приводу зазначено наступне.

Пунктами 3.3, 3.4 Договору поставки №1405823 від 4 січня 2023 року встановлено, що товар вважається переданим постачальником та прийнятим покупцем за кількістю відповідно до видаткової накладної. Датою поставки та переходу права власності і ризиків на товар сторони вважають дату, зазначену у видатковій накладній на товар.

Як вже було зазначено судами попередніх інстанцій, позивачем надано, як під час перевірки так і до суду відповідні видаткові накладні, які підтверджують, що постачальник передав товари покупцю, останні містять усю інформацію, необхідну для бухгалтерського обліку операції, а саме: назву та кількість товарів, ціну, місце постачання, дату господарської операції.

Отже, судами першої та апеляційної інстанцій обґрунтовано вказано, що відсутність строку поставки товару у договорі не свідчить про нереальність господарської операції.

Зокрема частиною другою статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Таким чином, в даному випадку саме видаткова накладна є основним первинним документом на постачання товару який має пріоритет над трьохстороннім актом приймання передачі товару та повинен братися до уваги для цілей бухгалтерського та податкового обліку.

Також судами першої та апеляційної інстанцій обґрунтовано вказано на безпідставність тверджень контролюючого органу про відсутність подальших господарських операцій щодо зберігання товару між власником товару ТОВ «ДІ ЕНД АЙ ЕВОЛЮШН» та зберігачем ПАТ «Вінницький олійножировий комбінат» після передачі товарно-матеріальних цінностей (олії соняшникової нерафінованої), а саме: отримання послуг зберігання, відвантаження в авто або залізничний транспорт тощо.

Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що 31 грудня 2021 року між ПАТ «Вінницький олійножировий комбінат» (зберігач) та ТОВ «ДІ ЕНД АЙ ЕВОЛЮШН» (власник) укладено Договір №146/22 про надання послуг по відповідальному зберіганню.

Пунктами 1.1, 1.2 вказаного Договору передбачено, що в порядку та на умовах, визначених даним Договором, згідно відповідних документів, які є невід`ємною частиною даного Договору, власник передає, а зберігач приймає на відповідальне зберігання олію, олію фасовану, маргаринову продукцію, шрот, фуз, лушпиння, відходи від очистки насіння, що є власністю власника, згідно документів вказаних в розділі 2 даного Договору.

Придбана у ПАТ «Чернівецький олійно-жировий комбінат» олія соняшникова нерафінована в подальшому була перероблена позивачем в олію соняшникову рафіновану дезодоровану виморожену марки П на ПАТ «Вінницький ОЖК», що підтверджується актами здачі прийняття робіт (надання послуг) за договором №81/23 від 30 грудня 2022 року, далі розфасована на ПАТ «Вінницький ОЖК», що підтверджується актами здачі прийняття робіт (надання послуг) за договором №695/22 від 1 листопада 2022 року.

Отже, операції щодо зберігання товару між новим власником ТОВ ТОВ «ДІ ЕНД АЙ ЕВОЛЮШН» та зберігачем ПАТ «Вінницький олійножировий комбінат» підтверджені належними доказами.

Враховуючи наведені вище обставини справи, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, що позивачем надано достатню кількістю доказів для підтвердження здійснення господарських операцій з ПАТ «Чернівецький олійно-жировий комбінат», що свідчить про правомірність формування податкового кредиту з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг).

Щодо дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах ТОВ «ДІ ЕНД АЙ ЕВОЛЮШН» з ТОВ «Транспортна компанія ІТЕК», то судами першої та апеляційної інстанцій встановлено наступне.

В Акті перевірки контролюючим органом зазначено, що проведеною перевіркою не підтверджено факт надання ТОВ «Транспортна компанія ІТЕК» позивачу послуг транспортного перевезення вантажів залізничним транспортом, згідно виписаних податкових накладних за проведені послуги транспортного перевезення вантажів залізничним транспортом на загальну суму податку на додану вартість 589153 грн.

Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що 1 вересня 2022 року між ТОВ «ДІ ЕНД АЙ ЕВОЛЮШН» (замовник) та ТОВ «Транспортна компанія ІТЕК» (виконавець) укладено Договір про надання послуг №0109-МНВ.

Згідно пункту 1.2 наведеного Договору, виконавець зобов`язується протягом терміну дії Договору на підставі заявок замовника організовувати та забезпечувати перевезення залізничним транспортом у межах митної території України та за її межами вантажів замовника у власному рухомому складі (цистернах, мінераловозах) та «вантажів на своїх осях».

Також 16 вересня 2022 року між позивачем (орендар) та ТОВ «Транспортна компанія ІТЕК» (орендодавець) укладено Договір оренди залізничних цистерн №6/В, пунктом 1.1. якого передбачено, що орендодавець передає, а орендар приймає в тимчасове платне користування рухомий склад залізничні цистерни в кількості, вказаній в акті прийому-передачі до даного Договору, комерційно придатний та технічно справний, очищений від залишків раніше перевезеного вантажу, який буде використовуватися орендарем для перевезення олії.

Також на підтвердження обґрунтованості віднесення до складу витрат на придбання та податкового кредиту сум податку на додану вартість позивачем надано наступні документи: Договір оренди залізничних цистерн №6/В від 16 вересня 2022 року; додаткову угоду №3 від 1 січня 2023 року до Договору оренди залізничних цистерн №6/В від 16 вересня 2022 року; Акт виконаних робіт/надання послуг №4 від 31 січня 2023 року згідно Договору №6/В від 16 вересня 2022 року, Договір №0109-МНВ про надання послуг від 1 вересня 2022 року; Додаткову угоду №5 від 31 січня 2023 року до Договору №0109-МНВ від 1 вересня 2022 року; Акт наданих послуг №5 від 31 січня 2023 року згідно Договору №0109-МНВ від 1 вересня 2022 року, акти приймання передачі вагонів в оренду за Договором №6/В від 16 вересня 2022 року; залізничні накладні; Договір №01112022 від 1 листопада 2022 року; Акт здачі-приймання робіт (надання послуг) №3149 від 31 грудня 2022 року; додаток до акта здачі-приймання робіт (надання послуг) №295 від 31 січня 2023 року з переліком використаних під час надання послуг вагонів; заявки ТОВ «ДІ ЕНД АЙ ЕВОЛЮШН» від 1 січня 2023 року про надання послуг за договором №0109-МНВ від 1 вересня 2022 року; інформацію щодо дислокації вагонів наданих під перевезення замовнику ТОВ «ДІ ЕНД АЙ ЕВОЛЮШН» у січні 2023 року.

Усі перелічені вище первинні документи під час розгляду справи досліджені судами попередніх інстанцій.

Згідно зі статтею 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Під час розгляду справи, судами першої та апеляційної інстанції було надано належну оцінку доказам, наданим позивачем та зібраним судами на підставі статті 9 КАС України та іншим обставинам, що спростовують позицію контролюючого органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства щодо формування податкового кредиту. Зокрема, судами досліджено первинні документи, які згідно з пунктом 44.1 статті 44 ПК України, є підставою для податкового обліку.

Крім того, судами попередніх інстанцій зазначено, що сам Акт перевірки не містить будь-якого документального підтвердження та обґрунтування щодо відсутності фінансово-господарських відносин позивача з ТОВ «Транспортна компанія ІТЕК», а викладені у ньому висновки щодо нереальності господарських операцій ґрунтуються виключно на ненаданні заявки на перевезення залізничним транспортом у відповідність до пункту 2.2 Договору №0109-МНВ від 1 вересня 2022 року.

Враховуючи наведене вище, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, що позивачем наданими документами у повній мірі доведено здійснення господарських операцій з ТОВ «Транспортна компанія ІТЕК», а тому висновки викладені податковим органом в Акті перевірки є безпідставними та необґрунтованими.

Щодо правомірності визначення позивачем коду УКТЗЕД « 2306» у податкових накладних на реалізацію товару «Відходи від очистки насіння», то судами попередніх інстанцій наведено наступне.

В Акті перевірки відповідачем зазначено, що номенклатура товару «Відходи від очистки насіння» не відповідає коду УКТЗЕД « 2306», у зв`язку з чим податкові накладні, виписані контрагентами на адресу ТОВ «ДІ ЕНД АЙ ЕВОЛЮШН» у січні 2023 року не можуть бути підставою для віднесення сум ПДВ до складу податкового кредиту.

При цьому, судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що згідно договору поставки №92/23 від 30 грудня 2022 року, укладеного між ПАТ «Вінницький олійножировий комбінат» (постачальник) та ТОВ «ДІ ЕНД АЙ ЕВОЛЮШН» (покупець), постачальник зобов`язався передавати партіями у власність покупцю відходи від очистки насіння без вивозу з території постачальника для подальшої переробки на виробничих потужностях постачальника, а покупець зобов`язався приймати товар та оплачувати його на визначених умовах.

ПАТ «Вінницький олійножировий комбінат» виписано та зареєстровано 17 податкових накладних, а саме №171, №177, №173, №176, №174, №175, №172, №178, №181, №179, №180, №182, №183, №309, №310, №311, №370 з номенклатурою «Відходи від очистки насіння» код УКТ ЗЕД « 2306».

Згідно Додатку до Закону України від 4 червня 2020 року №674-ІХ «Про митний тариф України», «Митний тариф України» (групи 01-49), коду УКТЗЕД 2306 відповідають товари: макуха та інші тверді відходи і залишки, одержані під час добування рослинних жирів і олій, за винятком відходів товарної позиції 2304 або 2305, мелені або немелені, негранульовані або гранульовані (в тому числі код 2306 30 00 00 з насіння соняшнику).

Позивач зазначав, що Додатки до Закону України "Про Митний тариф України" не містять більш підходящого коду УКТЗЕД на даний товар, ніж код 2306.

В свою чергу, контролюючий орган а ні в Акті перевірки, а ні під час розгляду справи не вказав в чому ж саме полягає помилковість визначення коду УКТЗЕД товару, придбаного позивачем та не зазначив жодних обґрунтувань на підтвердження свого припущення щодо неправильного визначення коду товару, придбаного ТОВ «ДІ ЕНД АЙ ЕВОЛЮШН» у контрагента ПАТ «Вінницький олійножировий комбінат», а саме відходи від очистки насіння.

Також вказані доводи не наведені відповідачем і в касаційній скарзі.

Що стосується визначення суми податкових зобов`язань при реалізації послуг транспортно-експедиційного обслуговування при міжнародних перевезеннях під час здійснення фінансово-господарських відносин позивача з ТОВ «Агро-Інгулець», ТОВ «Агрохолдинг 2012», ТОВ «АП Марін», ТОВ «ТАС АГРО», ТОВ «Підволочиськ зерно», ТОВ «СХК» Вінницька промислова група», ТОВ «Лотівка Еліт», ТОВ «Епіцентр К», ПСП «Водянське», ПАТ «Чернівецький олійно-жировий комбінат», ПАТ «Вінницький олійножировий комбінат», то суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку, що послуги з міжнародного перевезення вантажів, про які йдеться в Акті перевірки, надавались із залученням перевізників-резидентів, які є платниками податку на додану вартість, а отже у ТОВ «ДІ ЕНД АЙ ЕВОЛЮШН», як у експедитора, виникло податкове зобов`язання з податку на додану вартість на суму перевезення за ставкою 0 відсотків, а тому за вказаних обставин висновки контролюючого органу щодо підтвердження показників податкової звітності є помилковими. Крім того, суди попередніх інстанцій вказали, що відповідачем не обґрунтовано свою позицію відносно відсутності у позивача права на податкове зобов`язання з податку на додану вартість на суму перевезення за ставкою 0 відсотків.

Частиною першою статті 341 КАС України, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Оскільки податковим органом у касаційній скарзі не наведено жодних доводів, які б спростовували висновки судів першої та апеляційної інстанцій що стосуються господарських операцій позивача з ТОВ «Агро-Інгулець», ТОВ «Агрохолдинг 2012», ТОВ «АП Марін», ТОВ «ТАС АГРО», ТОВ «Підволочиськ зерно», ТОВ «СХК» Вінницька промислова група», ТОВ «Лотівка Еліт», ТОВ «Епіцентр К», ПСП «Водянське», ПАТ «Чернівецький олійно-жировий комбінат», ПАТ «Вінницький олійножировий комбінат та не наведено жодних обставин та норм чинного законодавства, які б підтверджували позицію відповідача, викладену в Акті перевірки, то колегія суддів касаційної інстанції у наведеній частині рішення судів попередніх інстанцій не переглядає.

Частиною другою статті 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За вказаних обставин, оскільки відповідачем не доведено правомірність прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень від 1 червня 2023 року: №1106/Ж10/31-00-04-02-01 та №1107/Ж10/31-00-04-02-01, то колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про задоволення позовних вимог ТОВ «ДІ ЕНД АЙ ЕВОЛЮШН» та визнання протиправними і скасування вказаних податкових повідомлень-рішень.

Обґрунтовуючи підставу касаційного оскарження, передбачену пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України, відповідач посилається на обставини неврахування судами висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 24 січня 2018 року у справі №2а-19379/11/2670, від 6 серпня 2019 року у справі № 2340/4818/18, від 19 листопада 2019 року у справі №826/487/16, від 15 травня 2020 року у справі №823/1538/16, від 28 грудня 2022 року у справі №520/1284/19, від 28 лютого 2023 року у справі № 420/3226/19.

Відповідно до правового висновку, висловленого у пункті 68 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26 січня 2021 року у справі № 522/1528/15-ц: висновки суду, у тому числі касаційної інстанції, формуються виходячи із конкретних обставин справи. Тобто, на відміну від повноважень законодавчої гілки влади, до повноважень суду не належить формулювання абстрактних правил поведінки для життєвих ситуацій, які підпадають під дію певних норм права. При цьому під судовим рішенням в подібних правовідносинах розуміються такі рішення, у яких є аналогічними предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, і відповідно, має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин.

Однак, контролюючий орган посилається на правові позиції Верховного Суду, пов`язані виключно з критеріями оцінки доказів та висновками, здійсненими за результатами їх дослідження, що не є свідченням застосування у цій справі норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

Аналіз висновків судів першої та апеляційної інстанції у цій справі та в наведених скаржником постановах Верховного Суду свідчить про те, що вони ґрунтуються на конкретних фактичних обставинах справи, результати розгляду яких залежать від їх (обставин) повноти, характеру, об`єктивності, юридичного значення.

Таким чином, судові рішення, на які посилається відповідач, ухвалені за інших фактичних обставин справи, установлених судами, тому посилання на те, що рішення судів попередніх інстанцій ухвалені без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду, є безпідставними.

Отже доводи й аргументи заявника касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України, не знайшли свого підтвердження під час касаційного перегляду справи.

Перевіряючи доводи податкового органу щодо порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права при вирішенні справи, колегія суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду виходить з наступного.

Відповідно до частини другої статті 353 КАС України, підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо: 1) суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 328 цього Кодексу; або 2) суд розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу, яка підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження; або 3) суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; 4) суд встановив обставини, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів.

Як зазначалось вище, колегія суддів касаційної інстанції дійшла висновку про необґрунтованість заявленої у касаційній скарзі підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 328 КАС України. Інших порушень судами норм процесуального права, про які йдеться у касаційній скарзі, колегією суддів касаційної інстанції за наслідками касаційного перегляду справи не встановлено.

Відповідно до частин першої та другої статті 341 КАС України, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Згідно із частиною першою статті 350 КАС України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 344, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,