ПОСТАНОВА Касаційний цивільний суд ВС у справі № 757/65620/21-ц

1. У грудні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» (далі - АТ КБ «ПриватБанк», банк), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, - товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінілон» (далі - ТОВ «ФК «Фінілон»), про стягнення грошових коштів.

2. Позов обґрунтував тим, що між ним та банком у 2013-2014 роках було укладено договори банківського вкладу.

3. Вказує, що у зв`язку із припиненням функціонування банківських відділень АТ КБ «ПриватБанк» на території АР Крим та м. Севастополя у 2014 році його рахунки було безпідставно заблоковано. З метою отримання належних коштів та нарахованих процентів, він звертався до відповідача із вимогами про видачу коштів, проте банк кошти не повернув.

4. Посилаючись на викладене, ОСОБА_1 просив суд стягнути з

АТ КБ «ПриватБанк» грошові кошти за договорами банківського вкладу у розмірі 1 851,05 грн та 73 502,37 доларів США, а саме:

- «Стандарт», рахунок № НОМЕР_1 , дата відкриття 05 березня 2014 року, сума вкладу 100,93 доларів США, проценти 76,04 доларів США, три проценти річних 22,81 доларів США;

- «Приват-вклад», рахунок НОМЕР_2 , дата відкриття 13 березня

2014 року, сума 20 000 доларів США, проценти 7 534,25 доларів США, три проценти річних 4 520,55 доларів США;

- «Приват-вклад», рахунок НОМЕР_3 , дата відкриття 28 лютого 2014 року, сума 20,07 доларів США, проценти 7,56 доларів США, три проценти річних 4,54 доларів США;

- «Приват-вклад», рахунок НОМЕР_4 , дата відкриття 13 лютого 2014 року, сума 20 доларів США, проценти 7,53 доларів США, три проценти річних 4,52 доларів США;

- «Приват-вклад», рахунок НОМЕР_5 , дата відкриття 23 січня 2014 року, сума 708,33 грн, проценти 450,95 грн, три проценти річних 160,10 грн;

- «Стандарт», рахунок НОМЕР_6 , дата відкриття 12 січня 2014 року, сума 100 доларів США, проценти 75,34 доларів США, три проценти річних 22,60 доларів США;

- «Копилка», рахунок НОМЕР_7 , дата відкриття 25 лютого 2013 року, сума 447,36 грн, три проценти річних 101,12 грн;

- «Депозит карта», рахунок НОМЕР_8, сума 13 354,24 доларів США, три проценти річних 3 018,42 доларів США;

- «Platinum», рахунок НОМЕР_9, сума 20 725,66 доларів США, три проценти річних 4 684,57 доларів США.

5. Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 12 грудня 2023 року у задоволенні позову відмовлено.

6. Суд першої інстанції вказав, що позивачем не надано доказів подання заяви до відповідача про розірвання договорів та/чи повернення вкладів з процентами, відтак у позивача відсутнє будь-яке невизнане або оспорюване право та охоронюваний законом інтерес. Водночас суд вказав, що договір про переведення боргу між новим та первісним боржниками не породив правових наслідків для кредитора - позивача, тобто не відбулося переведення боргу, а тому саме АТ КБ «ПриватБанк» є належним відповідачем у справі.

7. Постановою Київського апеляційного суду від 04 червня 2024 року апеляційну скаргу АТ КБ «ПриватБанк» залишено без задоволення, апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.

Рішення Печерського районного суду м. Києва від 12 грудня 2023 року скасовано та ухвалено нове судове рішення про часткове задоволення позову.

Стягнуто з АТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 грошові кошти за договорами банківського вкладу в сумі 1 155,69 грн та 54 320,90 доларів США. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Стягнуто з АТ КБ «ПриватБанк» на користь держави судовий збір у розмірі 28 375 грн.

8. Колегія суддів вказала, що суд першої інстанції помилково вважав відсутніми докази подання позивачем заяви до відповідача про розірвання договору та повернення вкладу з процентами, оскільки до матеріалів справи долучено заяву ОСОБА_1 про розірвання депозитних договорів та повернення вкладів, а також відповідь АТ КБ «ПриватБанк», якою підтверджено, що ця заява була отримана банком.

9. Апеляційним судом встановлено, що заборгованість за договорами банківського вкладу, яка підлягає стягненню, складає 1 155,69 грн та 54 320,90 доларів США. При цьому враховано, що умовами депозитних договорів не передбачено можливості заміни боржника незалежно від волі кредитора. Матеріали справи не містять доказів надання позивачем, як кредитором за депозитними договорами, згоди на переведення боргу до нового боржника.

10. У касаційній скарзі представник АТ КБ «ПриватБанк» - Штронда А. М. просить постанову апеляційного суду скасувати та змінити рішення суду першої інстанції, виключивши з його мотивувальної частини висновки щодо нікчемності договору про повернення боргу, укладеного між

АТ КБ «ПриватБанк» та ТОК «ФК «Фінілон».

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

11. 27 червня 2024 року представник АТ КБ «ПриватБанк» - адвокат Штронда А. М. подав касаційну скаргу на рішення Печерського районного суду м. Києва від 12 грудня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 04 червня 2024 року у цивільній справі № 757/65620/21-ц.

12. Ухвалою Верховного Суду від 26 липня 2024 року відкрито касаційне провадження, відмовлено у задоволенні клопотання АТ КБ «ПриватБанк» про зупинення виконання судових рішень, витребувано матеріали справи із суду першої інстанції, які у вересні 2024 року надійшли до Верховного Суду.

13. Підставою касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 листопада 2018 року у справі № 905/2260/17, у постановах Верховного Суду від 05 вересня 2019 року у справі № 638/2304/17, від 27 квітня 2022 року у справі № 321/1260/19, від 28 вересня 2022 року у справі № 530/1995/18, від 06 жовтня 2021 року у справі № 263/11275/18, від 10 березня 2021 року у справі № 607/11746/17, від 27 квітня 2022 року у справі № 321/1260/19, від 01 червня 2022 року у справі № 904/1721/20 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

14. Зауважує, що заява позивача про розірвання депозитних договорів та повернення вкладів з процентами надіслана банку поштою без нотаріального посвідчення підпису, а тому банк був позбавлений можливості ідентифікувати особу заявника. Відсутність у матеріалах справи належно оформленого звернення з вимогою про повернення грошових коштів свідчить про відсутність порушеного або оспорюваного права позивача.

15. Наголошує, що за договорами, які є предметом спору у цій справі, було змінено боржника на ТОВ «ФК «Фінілон», тому АТ КБ «ПриватБанк» не несе жодних зобов`язань за такими правочинами. Договір про переведення боргу від 17 листопада 2014 року є дійсним, а з огляду на відсутність письмових заперечень від ОСОБА_1 відносно переведення банком на

ТОВ «ФК «Фінілон» боргу за договорами, вважається, що переведення боргу здійснено зі згоди позивача.

16. Враховуючи викладене, зауважує, що належним відповідачем у справі має бути саме ТОВ «ФК «Фінілон».

17. Стверджує, що апеляційний суд, вирішуючи питання розподілу судового збору, не звернув уваги на те, що позовні вимоги задоволено лише частково, а тому судовий збір мав бути стягнутий пропорційно до задоволених вимог.

18. У серпні 2024 року представник ОСОБА_1 - адвокат

Горбенко К. О. подав відзив на касаційну скаргу, в якому, посилаючись на законність та обґрунтованість постанови апеляційного суду, просить залишити касаційну скаргу без задоволення. Зауважує, що висновки апеляційного суду не суперечать висновкам Верховного Суду, викладеним у постановах, на які заявник посилається у касаційній скарзі.

19. 28 серпня 2024 року представник ОСОБА_1 - адвокат

Горбенко К. О. подав доповнення до відзиву на касаційну скаргу, строк на подачу яких необхідно продовжити до 28 серпня 2024 року з огляду на відсутність у матеріалах справи відомостей щодо отримання позивачем копії ухвали про відкриття провадження та те, що його представнику було надано доступ до матеріалів справи через Електронний Суд 27 серпня 2024 року.

20. У доповненнях до відзиву на касаційну скаргу представник

ОСОБА_1 - адвокат Горбенко К. О. наголошує на необхідності врахування висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 27 квітня 2022 року у справі № 321/1260/19, на які посилається АТ КБ «ПриватБанк» та відповідно до яких відсутність згоди кредитора на переведення боргу свідчить, що договір про переведення боргу між новим та первісним боржником не породив правових наслідків для кредитора. Вважає безпідставними доводи заявника щодо необхідності нотаріального посвідчення підпису в разі направлення заяви засобами поштового зв`язку.

Інші процесуальні звернення подані до Верховного Суду

21. У вересні 2024 року представник АТ КБ «ПриватБанк» - адвокат

Кобзар Ю. Б. продала клопотання про зупинення виконання рішення суду та постанови апеляційного суду до закінчення перегляду справи у касаційному порядку, посилаючись на те, що 14 серпня 2024 року було відкрито виконавче провадження з примусового виконання судового рішення у справі

№ 757/65620/21-ц, а у разі задоволення касаційної скарги повернення стягнутих грошових коштів потребуватиме значних зусиль та часу.

22. У вересні 2024 року представник ОСОБА_1 - адвокат

Горбенко К. О. подав заперечення щодо клопотання про зупинення виконання рішення суду. Зазначає, що заявник не навів обґрунтованих підстав, за яких суд може зупинити виконання оскаржуваного судового рішення, а доводи клопотання зводяться до ймовірності настання негативних наслідків.

Обставини справи встановлені судами

23. Відповідно до довідки № 976526 від 15 травня 2014 року, виданої начальником департаменту з координації роботи з клієнтами Кримського РУ Чорним А. В., ОСОБА_1 станом на 15 травня 2014 року має в

ПАТ КБ «ПриватБанк» наступні рахунки:

- «Стандарт», рахунок № НОМЕР_1 , дата відкриття 05 березня 2014 року, сума 100,93 доларів США;

- «Приват-вклад», рахунок НОМЕР_2 , дата відкриття 13 березня

2014 року, сума 20 000 доларів США;

- «Приват-вклад», рахунок НОМЕР_3 , дата відкриття 28 лютого 2014 року, сума 20,07 доларів США;

- «Приват-вклад», рахунок НОМЕР_4 , дата відкриття 13 лютого 2014 року, сума 20 доларів США;

- «Приват-вклад», рахунок НОМЕР_5 , дата відкриття 23 січня 2014 року, сума 708,33 грн;

- «Стандарт», рахунок НОМЕР_6 , дата відкриття 12 січня 2014 року, сума 100 доларів США;

- «Копилка», рахунок НОМЕР_7 , дата відкриття 25 лютого 2013 року, сума 447,36 грн;

- «Депозит карта», рахунок НОМЕР_8, сума 13 354,24 доларів США;

- «Platinum», рахунок НОМЕР_9, сума 20 725,66 доларів США.

24. АТ КБ «ПриватБанк» не заперечує наявність зазначених рахунків.

25. Із витягу з електронного додатку від 17 січня 2022 року, наданого АТ КБ «ПриватБанк», вбачається, що розмір грошових коштів, у тому числі, процентів, за рахунками ОСОБА_1 станом на 17 листопада 2014 року становить 1 155,69 грн та 54 320,90 доларів США.

26. Згідно з довідкою АТ КБ «ПриватБанк» від 17 січня 2022 року вказані кошти ОСОБА_1 відповідно до договору переведення боргу від 17 листопада 2014 року та витягу з електронного додатку до цього договору були перераховані на рахунки ТОВ «ФК «Фінілон».

27. 22 листопада 2021 року та 09 грудня 2021 року ОСОБА_1 звертався до АТ КБ «ПриватБанк» із заявою про розірвання депозитних договорів та повернення вкладів з процентами.

28. Листами від 01 грудня 2021 року, 28 грудня 2021 року АТ КБ «ПриватБанк» повідомило ОСОБА_1 про неможливість здійснити ідентифікацію особи, що підписала запити.

29. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

30. Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

31. Згідно із частинами першою-другою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

32. Відповідно до частин першої-другої, п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

33. За змістом статті 1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов`язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

34. До відносин банку та вкладника за рахунком, на який внесений вклад, застосовуються положення про договір банківського рахунка (глава 72 цього Кодексу), якщо інше не встановлено цією главою або не випливає із суті договору банківського вкладу.

35. Відповідно до частини першої статті 1066 ЦК України за договором банківського рахунка банк зобов`язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

36. Згідно з статтею 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність» банківські рахунки - рахунки, на яких обліковуються власні кошти, вимоги, зобов`язання банку стосовно його клієнтів і контрагентів та які дають можливість здійснювати переказ коштів за допомогою банківських платіжних інструментів.

37. Відповідно до частини першої статті 1074 ЦК України обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом або умовами обтяження, предметом якого є майнові права на грошові кошти, що знаходяться на рахунку, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов`язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму та фінансуванням розповсюдження зброї масового знищення, замороження активів, що пов`язані з тероризмом та його фінансуванням, розповсюдженням зброї масового знищення та його фінансуванням, передбачених законом. Банк не має права встановлювати заборону на встановлення обтяження, але може встановлювати розумну винагороду.

38. Згідно з частинами першою, третьою статті 1075 ЦК України договір банківського рахунка розривається за заявою клієнта у будь-який час. Банк не має права за заявою клієнта розривати договір банківського рахунка чи вчиняти інші дії, що мають наслідком припинення договору, у разі якщо грошові кошти, що знаходяться на відповідному рахунку, заморожені відповідно до Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення». Клієнт не має права без згоди обтяжувача за домовленістю з банком чи односторонньо, у тому числі шляхом односторонньої відмови від виконання зобов`язання, розривати договір банківського рахунка чи вчиняти інші дії, що мають наслідком припинення договору, у разі якщо майнові права на грошові кошти, що знаходяться на відповідному рахунку, є предметом обтяження, якщо інше не передбачено умовами обтяження. Правочини, вчинені з порушенням цієї вимоги, є нікчемними.

39. Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

40. Встановивши, що АТ КБ «ПриватБанк» отримало заяви

ОСОБА_1 , в яких було заявлено вимоги про розірвання депозитних договорів та повернення грошових коштів, розміщених на поточних та депозитних рахунках, проте банк на вимогу клієнта не видав грошові кошти у вигляді залишку на банківських депозитах (рахунках) в розмірі 1 155,69 грн та 54 320,90 доларів США, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про необхідність стягнення цих коштів.

41. Розмір залишку коштів на банківських рахунках підтверджено, зокрема наданим АТ КБ «ПриватБанк» витягом з електронного додатку від 17 січня 2022 року та не заперечується відповідачем.

42. Касаційна скарга не містить обґрунтування неправильності визначення апеляційним судом залишку коштів на банківських вкладах (рахунках), а позивач судові рішення в касаційному порядку не оскаржує.

43. Колегія суддів відхиляє доводи касаційної скарги щодо неможливості банку ідентифікувати особу клієнта за заявою, направленою засобами поштового зв`язку, враховуючи те, що після пред`явлення цього позову вимоги позивача залишились без виконання.

44. Також підлягають відхиленню доводи касаційної скарги про те, що належним відповідачем є ТОВ «ФК «Фінілон», оскільки ОСОБА_1 не надавав згоди на переведення боргу від АТ «КБ «ПриватБанк» до ТОВ «ФК «Фінілон» за договорами банківських вкладів (рахунків) відповідно до статті 520 ЦК України, а договір про переведення боргу, укладений між банком та ТОВ «ФК «Фінілон» шляхом використання принципу мовчазної згоди, не створює правових наслідків для позивача.

45. Аналогічні висновки викладені, зокрема у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 квітня 2023 року у справі № 199/3152/20.

46. За таких обставин, висновки апеляційного суду не суперечать висновкам, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 листопада 2018 року у справі № 905/2260/17, у постановах Верховного Суду від 05 вересня 2019 року у справі № 638/2304/17, від 27 квітня 2022 року у справі № 321/1260/19, від 28 вересня 2022 року у справі № 530/1995/18, від 06 жовтня 2021 року у справі № 263/11275/18, від 10 березня 2021 року у справі № 607/11746/17, від 27 квітня 2022 року у справі № 321/1260/19, від 01 червня 2022 року у справі № 904/1721/20, на які посилається заявник в касаційній скарзі.

47. З огляду на суму задоволених вимог і те, що позивач звільнений від сплати судового збору, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для стягнення судового збору із відповідача на користь держави в розмірі, визначеному статтею 4 Законом України «Про судовий збір».

48. Інші доводи касаційної скарги, які спрямовані на необхідність встановлення нових обставин та переоцінку доказів у справі, підлягають відхиленню, як такі, що виходять за межі розгляду справи судом касаційної інстанції, передбачені статтею 400 ЦПК України.

49. Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц).

50. Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (зокрема рішення у справі «Пономарьов проти України») повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію.

51. Європейський суд з прав людини неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення Європейського суду з прав людини у справі Ruiz Torija v. Spain, серія A, № 303-A, §§ 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною, більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.

52. Оскаржена постанова апеляційного суду є достатньо вмотивованою та містить висновки суду щодо питань, які мають значення для вирішення справи.

53. В межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, Верховним Судом не встановлено підстав для висновку, що апеляційний суд ухвалив оскаржуване судове рішення із неправильним застосуванням норм матеріального права або із порушенням норм процесуального права, що відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України є підставою для залишення касаційної скарги без задоволення, а постанови апеляційного суду - без змін.

54. Оскільки апеляційним судом обґрунтовано скасовано рішення Печерського районного суду м. Києва від 12 грудня 2023 року, відсутні підстави для його зміни касаційним судом, як того просив заявник.

55. Також з огляду на те, що касаційний перегляд справи завершено, відсутні підстави для задоволення клопотання представника АТ КБ «ПриватБанк» про зупинення виконання оскаржених судових рішень.

Керуючись статтями 400, 401, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду