ПОСТАНОВА Касаційний цивільний суд ВС у справі № 203/151/15-ц

1. Описова частина

У лютому 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» (далі - ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп») звернулося до суду із заявою, в якій просило замінити стягувача - Публічне акціонерне товариство «Банк Форум» (далі - ПАТ «Банк Форум») на його правонаступника ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» у виконавчому листі, виданому на виконання рішення суду у справі № 203/151/15-ц.

Обґрунтовуючи вимоги заяви, ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» посилалося на те, що 27 червня 2007 року між Акціонерним комерційним банком «Форум» (далі - АКБ «Форум», банк) і ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № 0189/07/03-Z, за умовами якого банк надав кредит у сумі 30 000,00 доларів США зі сплатою за користування грошима 13 % річних, зі строком погашення до 26 червня 2017 року.

Цього ж дня для забезпечення виконання кредитних зобов`язань між АКБ «Форум» і ОСОБА_1 укладено договір іпотеки № 07-422/07, за умовами якого в іпотеку банку передано належну позичальниці на праві власності квартиру АДРЕСА_1 .

27 червня 2007 року між банком і ОСОБА_2 був укладений договір поруки № 07-423/07

У зв`язку з неналежним виконанням ОСОБА_1 зобов`язань за кредитним договором від 27 червня 2007 року № 0189/07/03-Z банк звернувся до суду з позовом до позичальника та поручителя про стягнення заборгованості.

Рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області від 17 вересня 2015 року скасовано рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 04 червня 2015 року в частині відмови у задоволенні первісних позовних вимог ПАТ «Банк Форум» про стягнення заборгованості та ухвалено в цій частині нове рішення, яким позов ПАТ «Форум» задоволено та стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь ПАТ «Банк Форум» заборгованість за кредитним договором від 26 червня 2007 року № 0189/07/03-Z, яка складається із: заборгованість за кредитом - 8 998,39 дол. США, заборгованість за процентами - 1 012,17 дол. США, пеня - 9 156,33 грн, штраф - 5 000,00 грн.

На виконання вказаного рішення Кіровський районний суд м. Дніпропетровська видав виконавчі листи, які стягувач пред`явив для примусового виконання до Центрального відділу державної виконавчої службим. Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області.

Постановою державного виконавця зазначеного відділу від 26 грудня 2017 року у виконавчому провадженні № НОМЕР_1 виконавчий лист стосовно боржника ОСОБА_1 повернуто стягувачу на підставі пункту 2 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження».

31 травня 2018 року між ПАТ «Банк Форум» і ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» був укладений договір № 1122-Ф про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги, за умовами якого новому кредитору відступлено право вимоги за кредитним договором від 26 червня 2007 року № 0189/07/03-Z, за договором іпотеки від 27 червня 2007 року № 07-422/07, а також договором поруки від 27 червня 2007 року № 07-423/07.

Постановою заступника начальника Першого Правобережного ВДВС у Шевченківському та Центральному районах м. Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від 12 грудня 2023 року у виконавчому провадженні № НОМЕР_1 виправлено помилку у постанові про повернення виконавчого документа стягувачу від 26 грудня 2017 року в частині завершення виконавчого провадження, а саме змінено підставу повернення з пункту 2 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» на пункт 9 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» та доповнено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу від 26 грудня 2017 року пунктом 4 такого змісту: «Виконавчий документ може бути повторно пред`явлений до виконання в строки та порядку, визначеному Законом України «Про виконавче провадження». З огляду на викладене строк пред`явлення виконавчого документа до виконання не пропущений, а тому заяву про заміну стягувача у виконавчому листі заявник подав у межах строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання, і відповідно, вона підлягає задоволенню.

Кіровський районний суд м. Дніпропетровська ухвалою від 02 квітня 2024 року в задоволенні заяви відмовив.

Суд першої інстанції мотивував ухвалу тим, що автоматичне поновлення строків на подання виконавчого листа, що вже прострочений, через виправлення помилок через 6 років, не передбачено ні Законом України «Про виконавче провадження», ні ЦПК України. З огляду на те що на момент подачі ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» заяви про заміну сторони стягувача у виконавчому листітрирічний строк для повторного його пред`явлення до виконання, встановлений частиною першою статті 12 Закону України «Про виконавче провадження» сплив, немає підстав для задоволення заяви про заміну стягувача у виконавчому листі.

Дніпровський апеляційний суд постановою від 10 липня 2024 року апеляційну скаргу ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» залишив без задоволення. Ухвалу Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 02 квітня 2024 року залишив без змін.

Суд апеляційної інстанції мотивував постанову тим, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову в задоволенні заяви про заміну сторони стягувача у виконавчому листі.

У серпні 2024 року ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» подало до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просило скасувати ухвалу Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 02 квітня 2024 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 10 липня 2024 року і ухвалити нове рішення, яким заяву про заміну сторони стягувача у виконавчому листі задовольнити.

Як на підставу касаційного оскарження судових рішень посилалося на те, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 14 грудня 2022 року у справі № 2-1380/08.

Касаційна скарга мотивована неврахуванням судами того, що відповідно до постанови державного виконавця від 12 грудня 2023 року у виконавчому проваджені № НОМЕР_1 строк повторного пред`явлення виконавчого листа, виданого Кіровським районним судом міста Дніпропетровська не закінчився, оскільки мав перериватися відповідно до частин четвертої, п`ятої статті 12, пункту 9 частини першої статі 37 Закону України «Пре виконавче провадження» та на підставі частини п`ятої статті 12 Закону України «Про виконавче провадження», і розпочався спочатку з дня закінчення строку дії відповідної заборони (мораторію, встановленого Законом України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті»), а саме з 23 вересня 2021 року. Таким чином, суди дійшли помилкового висновку про пропуск строку пред`явлення виконавчого документа до виконання.

У вересні 2024 року ОСОБА_1 подала відзив на касаційну скаргу, в якому просила відмовити в її задоволенні, а оскаржувані судові рішення залишити без змін, оскільки ці судові рішення є законними й обґрунтованими, суди правильно застосували норми матеріального та процесуального права відповідно до встановлених фактичних обставин справи, дали належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам.

Ухвалою Верховного Суду від 28 серпня 2024 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.

10 вересня 2024 року справа надійшла до Верховного Суду.

Фактичні обставини справи

Суди попередніх інстанцій встановили, що рішенням Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 04 червня 2015 року відмовлено в задоволенні позову ПАТ «Банк Форум» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, а також у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до ПАТ «Банк Форум» про визнання недійсними кредитного договору, договорів іпотеки та поруки.

Рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області від 17 вересня 2015 року скасовано рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 04 червня 2015 року в частині відмови в задоволенні первісних позовних вимог ПАТ «Банк Форум» про стягнення заборгованості та ухвалено в цій частині нове рішення, яким позов ПАТ «Форум» задоволено, стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь ПАТ «Банк Форум» заборгованість за кредитним договором від 26 червня 2007 року № 0189/07/03-Z, яка складається із: заборгованість за кредитом - 8 998,39 дол. США, заборгованість за процентам - 1 012,17 дол. США, пеня - 9 156,33 грн штраф - 5 000,00 грн. Вирішено питання про розподіл судових витрат. В іншій частині рішення суду залишено без змін.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 травня 2016 року рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 04 червня 2015 року в незмінній частині та рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області від 17 вересня 2015 року залишені без змін.

На виконання вказаного рішення апеляційного суду Кіровський районний суд м. Дніпропетровська видав щодо боржника ОСОБА_1 виконавчий лист, який ПАТ «Банк Форум» пред`явило для примусового виконання до Центрального відділу державної виконавчої службим. Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області.

Постановою державного виконавця зазначеного відділу від 26 грудня 2017 року у виконавчому проваджені № НОМЕР_1 виконавчий лист щодо ОСОБА_1 повернуто стягувачу на підставі пункту 2 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» (у боржника відсутнє майно, на яке можливо звернути стягнення).

31 травня 2018 року між ПАТ «Банк Форум» і ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» був укладений договір № 1122-Ф про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги, за умовами якого новому кредитору відступлено право вимоги за кредитним договором від 26 червня 2007 року № 0189/07/03-Z, за договором іпотеки від 27 червня 2007 року № 07-422/07, а також договором поруки від 27 червня 2007 року № 07-423/07.

Постановою заступника начальника Першого Правобережного ВДВС у Шевченківському та Центральному районах м. Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від 12 грудня 2023 року у виконавчому провадженні № НОМЕР_1 виправлено помилку у постанові про повернення виконавчого документа стягувачу від 26 грудня 2017 року в частині завершення виконавчого провадження, а саме змінено підставу повернення з пункту 2 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» на пункт 9 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» та доповнено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу від 26 грудня 2017 року пунктом 4 такого змісту: «Виконавчий документ може бути повторно пред`явлений до виконання в строки та порядку, визначеному Законом України «Про виконавче провадження».

З відповіді заступника начальника Першого Правобережного ВДВС у Шевченківському та Центральному районах м. Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від 22 березня 2024 року, наданої на запит суду, відомо, що у відділі ДВС у період 2016-2017 років перебувало виконавче провадження № НОМЕР_1, яке було завершене 26 грудня 2017 року на підставі статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» та передане до архіву, після чого згідно з вимогами діловодства знищено.

2. Мотивувальна частина

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду, перевіривши правильність застосування судами норм права в межах касаційної скарги, дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Питання процесуального правонаступництва врегульоване у частині першій статті 55 ЦПК України, відповідно до якої у разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора у зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Отже, вчинення правочинів, наслідком яких є заміна особи в окремому зобов`язанні через волевиявлення сторін (відступлення права вимоги), є різновидом переходу до особи прав у матеріальних правовідносинах. Унаслідок такої заміни кредитора в матеріальному правовідношенні відбувається його заміна на іншу особу і в процесуальних правовідношеннях у визначених законом випадках. Зокрема, у процесуальних відносинах правонаступник може бути замінений там, де вони є триваючими, або за умови відновлення процесуальних строків для вчинення процесуальних дій. Втрата первісним кредитором певних процесуальних прав унаслідок пропуску ним строків для вчинення процесуальних дій до моменту укладення договору відступлення права вимоги означає, що саме у такому обсязі новий кредитор може стати процесуальним правонаступником, і автоматичного поновлення процесуальних прав за наслідком укладення договору відступлення права вимоги не відбувається.

У постанові від 08 лютого 2022 року у справі № 2-7763/10 (провадження № 14-197 цс21) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Окреслене завдання включає в себе як своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ, так і досягнення мети ефективного захисту порушених прав шляхом своєчасного та ефективного виконання судового рішення.

Заміна будь-якого учасника справи судом носить не виключно формальний характер, покликаний зафіксувати процесуальне правонаступництво на підставі матеріального правонаступництва, а здійснюється для реалізації завдань цивільного судочинства, передбачених частиною першою статті 2 ЦПК України, в межах стадій судового процесу.

Заміна судом сторони у справі на підставі матеріального правонаступництва здійснюється з процесуальною метою реалізації правонаступником прав щодо виконання судового рішення у виконавчому провадженні, а тому потребує розгляду підстав поновлення виконавчого провадження, якщо воно вважається закінченим.

Ураховуючи завдання виконавчого провадження як складової судового провадження, процесуальною метою заміни як сторони відкритого виконавчого провадження, так і сторони у справі (стягувача у виконавчому документі), є отримання виконання судового рішення в межах виконавчого провадження. За відсутності підстав відновлення виконавчого провадження, яке було закінчене, досягнення цієї процесуальної мети неможливе. Тому разом із заявою щодо правонаступництво, якщо виконавче провадження закінчене, заявник має здійснювати процесуальні дії (наприклад, оскаржити постанову про закінчення виконавчого провадження), спрямовані на відновлення виконавчого провадження, а суд має оцінювати ці питання в комплексі.

За відсутності підстав для відновлення закінченого виконавчого провадження відсутні підстави для процесуального правонаступництва.

Якщо ж виконавче провадження не закінчене, але виконавчий документ був повернутий стягувачу без виконання, у його правонаступника є можливість отримати право на повторне звернення з виконавчим документом до виконання за умови дотримання строків звернення виконавчого документа до виконання. Якщо ці строки пропущені, то разом з питанням процесуального правонаступництва заявник повинен звернутися із заявою про поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання.

У справі, яка переглядається, суди встановили, що постановою державного виконавця Центрального ВДВС м. Дніпра ГТУЮ у Дніпропетровській області від 26 грудня 2017 року у виконавчому проваджені № НОМЕР_1 виконавчий лист щодо ОСОБА_1 повернуто стягувачу на підставі пункту 2 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» (у боржника відсутнє майно, на яке можливо звернути стягнення).

31 травня 2018 року між ПАТ «Банк Форум» і ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» укладений договір № 1122-Ф про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги, за умовами якого новому кредитору відступлено право вимоги за кредитним договором від 26 червня 2007 року № 0189/07/03-Z, за договором іпотеки від 27 червня 2007 року № 07-422/07, а також договором поруки від 27 червня 2007 року № 07-423/07.

З матеріалів справи та Єдиного державного реєстру судових рішень відомо, що постановою Верховного Суду від 26 квітня 2023 року у справі № 203/4439/18 (провадження № 61-11568св20) касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.

Постанову Дніпровського апеляційного суду від 31 березня 2020 року в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 про витребування з незаконного володіння ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 квартири АДРЕСА_1 скасовано, рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 23 грудня 2019 року в цій частині позовних вимог залишено в силі. Постанову Дніпровського апеляційного суду від 31 березня 2020 року в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення у солідарному порядку з ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп», державного реєстратора КП «Реєстрація нерухомості та бізнесу» Бутюгіної Є. С. збитків у розмірі 105 000,00 грн залишено без змін.

Під час розгляду справи № 203/4439/18 суди встановили, що 05 липня 2018 року ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» звернулося до КП «Реєстрація нерухомості та бізнесу» із заявою про реєстрацію права власності на предмет іпотеки на підставі статті 37 Закону України «Про іпотеку». Державний реєстратор КП «Реєстрація нерухомості та бізнесу» Бутюгіна Є. С. 06 липня 2018 року ухвалила рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 41946112, а саме про державну реєстрацію права власності ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» на спірну квартиру. 17 липня 2018 року спірну квартиру за нотаріально посвідченим договором купівлі-продажу придбав ОСОБА_5 , 09 листопада 2018 року спірну квартиру за нотаріально посвідченим договором купівлі-продажу придбала ОСОБА_3 .

Також із матеріалів справи відомо, що у травні 2023 року ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» звернулося до суду із заявою про заміну сторони стягувача у виконавчих листах.

Ухвалою Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 01 серпня 2023 року, яку залишену без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 31 жовтня 2023 року, у задоволенні заяви ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» відмовлено. Відмовивши у задоволенні заяви, суд виходив з того, що заявник пропустив трирічний строк для повторного пред`явлення виконавчих листів до виконання після їх повернення стягувачу та не порушував питання про поновлення строку для їх пред`явлення.

Ухвалою Верховного Суду від 27 грудня 2023 року (провадження № 61-17080ск23) у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» на ухвалу Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 01 серпня 2023 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 31 жовтня 2023 року у справі за заявою ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» про заміну сторони стягувача у виконавчих листах відмовлено.

Відмовляючи у відкритті касаційного провадження, колегія суддів виходила з того, що під час розгляду справи видані на виконання рішення суду у цивільній справі № 203/151/15-ц виконавчі листи стосовно боржників ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , які у 2017 році повернено стягувачу - ПАТ «Банк Форум» відповідно до пункту 2 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження», а повторно для примусового виконання не пред`являлись. Таким чином, на момент подання ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» у травні 2023 року заяви про заміну сторони стягувача у виконавчих листах встановлений частиною першою статті 12 Закону України «Про виконавче провадження» трирічний строк для їх повторного пред`явлення до виконання сплив.

У зв`язку з цим Верховний Суд, постановляючи ухвалу від 27 грудня 2023 року, погодився з висновками судів попередніх інстанцій, що немає підстав для процесуального правонаступництва, оскільки питання про поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчих листів раніше не порушувалось і судом не розглядалось, заявник ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» разом з заявою про процесуальне правонаступництво не звертався із заявою про поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання. Посилання заявника на те, що суд зобов`язаний замінити сторону у справі на будь-якій стадії процесу, є необґрунтованими, оскільки під час вирішення питання процесуального правонаступництва під час виконання рішення у справі суд враховує строки пред`явлення виконавчих документів до виконання.

З огляду на зазначене суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про те, що на момент подання ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» заяви про заміну сторони стягувача у виконавчому листі, встановлений частиною першою статті 12 Закону України «Про виконавче провадження» трирічний строк для його повторного пред`явлення до виконання сплив, а тому немає підстав для задоволення заяви про заміну стягувача у виконавчому листі.

Посилання ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» у касаційній скарзі на те, що постановою від 12 грудня 2023 року у виконавчому провадженні № НОМЕР_1 виправлено помилку у постанові від 26 грудня 2017 року в частині завершення виконавчого провадження, а саме змінено підставу повернення з пункту 2 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» на пункт 9 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» та доповнено постанову від 26 грудня 2017 року пунктом 4 такого змісту: «Виконавчий документ може бути повторно пред`явлений до виконання в строки та порядку, визначеному Законом України «Про виконавче провадження», не заслуговують на увагу, з огляду на таке.

Згідно з частиною третьою статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» начальник відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, або виконавець з власної ініціативи чи за заявою сторони виконавчого провадження може виправити допущені у процесуальних документах, винесених у виконавчому провадженні, граматичні чи арифметичні помилки, про що виноситься відповідна постанова.

Заступник начальника Першого Правобережного ВДВС у Шевченківському та Центральному районах м. Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), приймаючи постанову від 12 грудня 2023 року виправив не граматичну чи арифметичну помилку, а фактично змінив підстави повернення виконавчого документа стягувачу через шість років, що є неприпустимим.

Таким чином, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про те, що вчинені дії щодо виправлення помилок не є достатньою (автоматичною) підставою для поновлення (продовження) строку для пред`явлення виконавчого листа до виконання, оскільки трирічний строк для його повторного пред`явлення сплив.

З огляду на зазначене Верховний Суд дійшов висновку, що аргументи касаційної скарги (в межах доводів та вимог, які стали підставою для відкриття касаційного провадження) не спростовують висновків судів попередніх інстанцій, а зводяться до незгоди заявника з ухваленими у справі судовими рішеннями та необхідності переоцінки доказів у справі. Водночас суд касаційної інстанції є судом права, а не факту і згідно з вимогами процесуального закону не здійснює переоцінки доказів у зв`язку з тим, що це перебуває поза межами його повноважень.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Оскаржувані судові рішення відповідають вимогам закону, і підстав для їх скасування немає.

Керуючись статтями 400, 401, 409, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду