ПОСТАНОВА Касаційний адміністративний суд ВС у справі № 802/1769/17-а

В жовтні 2017 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернулась до Вінницького окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області (далі - відповідач, ГУ ДФС у Вінницькій області) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 21 червня 2017 року №188236-13, яким визначено суму податкового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки (сплачений фізичною особою, яка є власником об`єктів житлової нерухомості) в розмірі в розмірі 25 263,20 грн (а.с. 3-7).

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 14 листопада 2017 року, залишеною без змін постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 25 січня 2018 року, адміністративний позов задоволено (а.с. 49-51, 85-86).

Не погодившись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в обґрунтування доводів якої зазначив на правомірності прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, яким позивачу визначено до сплати суму податкового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на підставі пп. «г» 266.7.2 пункту 266.7 статті 266 ПК України на загальну суму 25 263, 20 грн, оскільки згідно з даними АІС «Податковий блок», системи «Реєстрація ПП» режиму «Реєстр» платників податків на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки» ОСОБА_1 є власником житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 502 кв. м., при цьому за доводами скаржника, документи щодо переведення площі вбудованого торгівельно-виробничого комплексу із житлового фонду у нежитловий фонд не надано. Враховуючи викладене, скаржник просив суд задовольнити касаційну скаргу, скасувати рішення судів попередніх інстанцій на прийняти нове про відмову в задоволенні позову (а.с. 92-93).

Верховним Судом відкрито касаційне провадження у справі, закінчено підготовку та призначено справу до розгляду в порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами (108-109).

В надісланому на адресу суду відзиві на касаційну скаргу, позивач просила суд відмовити в задоволенні касаційної скарги та залишити рішення судів попередніх інстанцій без змін, внаслідок безпідставності доводів касаційної скарги (а.с. 113-116).

Відповідно до частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин перевіряє правильність застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права.

Дослідивши матеріали справи в межах доводів та вимог касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, відповідно до інформаційної довідки з Реєстру прав власності на нерухоме майно від 12.07.2017 року (а.с. 9) та свідоцтва про право власності на нерухоме майно Серії САА від 07.12.2004 року (а.с. 10) ОСОБА_2 на праві приватної власності належить будинок, житловий з вбудованим торгівельно-виробничим комплексом загальною площею 502,0 кв. м., житлова площа 58,7 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Відповідно до опису об`єкта, що зазначений у свідоцтві, двоповерховий житловий будинок з підвалом становить 199,8 кв.м, вбудований торгівельно-виробничий комплекс - 313,2 кв. м.

Крім цього, судами попередніх інстанцій також встановлено, що відповідно до інформаційної довідки з Реєстру прав власності на нерухоме майно від 12.07.2017 ОСОБА_1 належить 40/100 часток приватної спільної власності на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_2 .

21.06.2016 року ГУ Державної фіскальної служби у Вінницькій області прийняло податкове повідомлення-рішення № 188236-13, яким позивачу, на підставі підпункту 266.7.2 пункту 266.7 статті 266 ПК України визначено суму податкового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичною особою, яка є власником об`єктів житлової нерухомості (за 2016 рік) в розмірі 25 263,20 грн (а.с. 8), незгода із прийняттям якого стала підставою для звернення з цим позовом до суду.

Задовольняючи адміністративний позов та скасовуючи оскаржувані податкові повідомлення-рішення, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про неправомірність визначення позивачу до сплати суму податкового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, оскільки вбудований торгівельно-виробничий комплекс, загальною площею 313,2 кв.м, який знаходиться на першому поверсі будівлі, за адресою: АДРЕСА_1 , є об`єктом нежитлової нерухомості, а тому, положення підпункту "г" підпункту 266.7.1 пункту 266.7 статті 266 ПК України до даного нерухомого майна за висновками судів попередніх інстанцій не застосовується. Крім цього, судом першої інстанції додатково зауважено, що позивачу визначене податкове зобов`язання, як власнику об`єктів житлової нерухомості, тоді, як належний ОСОБА_1 будинок, житловий з вбудованим торгівельно-виробничим комплексом загальною площею 502,0 кв. м., складається з об`єктів як житлової так і нежитлової нерухомості, що оподатковуються за різними ставками податку.

Колегія суддів погоджується з такими висновками судів попередніх інстанцій з наступних підстав.

Відповідно до пп. 266.1.1 п. 266.1 ст. 266 Податкового кодексу України, платниками податку (на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Підпунктом 266.2.1 п. 266.2 ст. 266 ПК України встановлено, що об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.

Згідно із пп.266.3.1, 266.3.2 п.266.3 ст.266 ПК України базою оподаткування є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.

База оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.

При цьому, згідно із п.п.266.4.1 п.266.4 ст.266 ПК України, база оподаткування об`єкта/об`єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності фізичної особи платника податку, зменшується: а) для квартири/квартир незалежно від їх кількості - на 60 кв. метрів; б) для житлового будинку/будинків незалежно від їх кількості - на 120 кв. метрів.

Відповідно до п.п.266.5.1 п.266.5 ст.266 ПК України ставки податку для об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об`єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 20 серпня 2015 року рішенням 50 сесії Бершадської міської ради «Про встановлення додатку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на території Бершадської міської ради на 2016 рік», встановлено розмір податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на території Бершадської міської ради на 2016 рік (а.с. 21-22).

Згідно з п. 1.2 вказаного рішення встановленні ставки податку для об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості у розмірі: - для фізичних осіб за об`єкти житлової нерухомості, господарських (присадибних) будівель, гаражів площа, яких не перевищує 40 кв.м. - 0.05 відсотків розміру мінімальної заробітної плати установленої законом на 1 січня календарного року; - для об`єктів нежитлової нерухомості, за виключенням гаражів площа яких не перевищує 40 кв.м. - 0,2 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, установленої законом на 1 січня календарного року.

База оподаткування об`єкта/об`єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності фізичної особи - платника податку, зменшується: для різних типів об`єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток (у разі одночасного перебування у власності платника податку квартири/квартир та житлового будинку/будинків. у тому числі їх часток), - на 180 кв. метрів.

Відповідно до пп. 266.7.1. п. 266.7 ст. 266 ПК України, обчислення суми податку з об`єкта/об`єктів житлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості у такому порядку:

а) за наявності у власності платника податку одного об`єкта житлової нерухомості, в тому числі його частки, податок обчислюється, виходячи з бази оподаткування, зменшеної відповідно до підпунктів "а" або "б" підпункту 266.4.1 пункту 266.4 цієї статті та відповідної ставки податку;

б) за наявності у власності платника податку більше одного об`єкта житлової нерухомості одного типу, в тому числі їх часток, податок обчислюється виходячи із сумарної загальної площі таких об`єктів зменшеної відповідно до підпунктів "а" або "б" підпункту 266.4.1 пункту 266.4 цієї статті та відповідної ставки податку;

в) за наявності у власності платника податку об`єктів житлової нерухомості різних видів, у тому числі їх часток, податок обчислюється виходячи із сумарної загальної площі таких об`єктів, зменшеної відповідно до підпункту "в" підпункту 266.4.1 пункту 266.4 цієї статті та відповідної ставки податку;

г) сума податку, обчислена з урахуванням підпунктів "б" і "в" цього підпункту, розподіляється контролюючим органом пропорційно до питомої ваги загальної площі кожного з об`єктів житлової нерухомості;

ґ) за наявності у власності платника податку об`єкта (об`єктів) житлової нерухомості, у тому числі його частки, що перебуває у власності фізичної чи юридичної особи - платника податку, загальна площа якого перевищує 300 квадратних метрів (для квартири) та/або 500 квадратних метрів (для будинку), сума податку, розрахована відповідно до підпунктів "а" - "г" цього підпункту, збільшується на 25000 гривень на рік за кожен такий об`єкт житлової нерухомості (його частку).

Обчислення суми податку з об`єкта/об`єктів нежитлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості виходячи із загальної площі кожного з об`єктів нежитлової нерухомості та відповідної ставки податку.

Відповідно до підпункту 266.7.2 пункту 266.7 статті 266 ПК України, податкове/ податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку, обчисленого згідно з підпунктом 266.7.1 пункту 266.7 цієї статті, та відповідні платіжні реквізити, зокрема, органів місцевого самоврядування за місцезнаходженням кожного з об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його податкової адреси (місцем реєстрації) до 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком).

Як встановлено судами попередніх інстанцій, ГУ ДФС України у Вінницькій області нарахований ОСОБА_1 податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, як власнику об`єктів житлової нерухомості в розмірі 25 263,20 грн, при цьому сума податку, що підлягає сплаті збільшена на підстав підпункту «г» підпункту 266.7.1 пункту 266.7 статті 266 ПК України, оскільки за доводами відповідача, загальна площа об`єктів житлової нерухомості, наявна у позивача, перевищує 500 кв. м. Однак, як встановлено судами попередніх інстанцій, ГУ ДФС України у Вінницькій області відповідний розрахунок визначеної суми не надано.

Поряд з тим, досліджуючи наявну в матеріалах справи інформаційну довідку з Реєстру прав власності на нерухоме майно та свідоцтво про право власності на нерухоме майно Серії САА від 07.12.2004, судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_2 на праві приватної власності належить будинок, житловий з вбудованим торгівельно-виробничим комплексом загальною площею 502,0 кв. м., житлова площа 58,7 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Відповідно до опису об`єкта, що зазначений у свідоцтві, двоповерховий житловий будинок з підвалом становить 199,8 кв., вбудований торгівельно-виробничий комплекс - 313,2 кв. м.

Також, судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідно до інформаційної довідки з Реєстру прав власності на нерухоме майно від 12.07.2017 ОСОБА_1 належить 40/100 часток приватної спільної власності на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_2 .

Досліджуючи наявний в матеріалах справи акт державної технічної комісії про прийняття закінченого будівництвом об`єкту в експлуатацію №219 від 16.07.2003, суди встановили, що об`єкт нерухомості, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , має такі показники: пекарня - 500 кг/год., два торгових зали площею 80,8 кв. м. кафе площею 38.00 кв. м. на 12 посадочних місць. Загальна площа торгівельно-виробничого комплексу - 313.20 кв. м. житлова 58,7 кв. м., пекарні 40,5 кв. м., загальна площа 502 кв. м. (а.с. 12-13).

До того ж, відповідно до технічного паспорту від 29.11.2014 реєстраційний №3793 (а.с. 14), що виданий комунальним підприємством «Тульчинське міськрайонне бюро технічної інвентаризації», суди встановили, що об`єкт нерухомості за адресою: АДРЕСА_1 , складається з приміщень житлового та нежитлового фонду.

При цьому відповідно до журналу підрахунку площі житлового будинку з нежитловими (вбудованими) приміщеннями), торгівельно-виробничий комплекс, що знаходиться на першому поверсі об`єкту нерухомості, за висновками судів складається з приміщень громадського харчування та торгівлі, загальною площею 313,2 кв. м. (а.с. 17-20)

Так, підпунктом 14.1.129-1 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що об`єкти нежитлової нерухомості - будівлі, приміщення, що не віднесені відповідно до законодавства до житлового фонду.

У нежитловій нерухомості виділяють: а) будівлі готельні - готелі, мотелі, кемпінги, пансіонати, ресторани та бари, туристичні бази, гірські притулки, табори для відпочинку, будинки відпочинку; б) будівлі офісні - будівлі фінансового обслуговування, адміністративно-побутові будівлі, будівлі для конторських та адміністративних цілей; в) будівлі торговельні - торгові центри, універмаги, магазини, криті ринки, павільйони та зали для ярмарків, станції технічного обслуговування автомобілів, їдальні, кафе, закусочні, бази та склади підприємств торгівлі й громадського харчування, будівлі підприємств побутового обслуговування; г) гаражі - гаражі (наземні й підземні) та криті автомобільні стоянки; ґ) будівлі промислові та склади; д) будівлі для публічних виступів (казино, ігорні будинки); е) господарські (присадибні) будівлі - допоміжні (нежитлові) приміщення, до яких належать сараї, хліви, гаражі, літні кухні, майстерні, вбиральні, погреби, навіси, котельні, бойлерні, трансформаторні підстанції тощо; є) інші будівлі.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що вбудований торгівельно-виробничий комплекс, загальною площею 313,2 кв.м, який знаходиться на першому поверсі будівлі, за адресою: АДРЕСА_1 , є об`єктом нежитлової нерухомості, що свідчить про безпідставність застосування положень підпункту «г» підпункту 266.7.1 пункту 266.7 статті 266 ПК України під час визначення позивачу до сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки , як власнику об`єкта житлової нерухомості, яка перевищує 500 кв.м., що не спростовано доводами касаційної скарги.

До того ж, як вірно встановлено судом першої інстанцій, та не спростовано доводами касаційної скарги, позивачу визначене до сплати податкове зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, як власнику об`єктів житлової нерухомості, тоді, як належний ОСОБА_1 будинок, житловий з вбудованим торгівельно-виробничим комплексом загальною площею 502,0 кв. м., складається з об`єктів як житлової так і нежитлової нерухомості, що оподатковуються за різними ставками податку.

При цьому, як вірно встановлено судами попередніх інстанцій, розрахунок бази оподаткування відповідачем до матеріалів справи не надано, контролюючий орган в касаційній скарзі звернув увагу, що користувався лише даними АІС «Податковий блок», системи «Реєстрація ПП» режиму «Реєстр» платників податків на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки», тоді, як у відповідності до вимог пп. 266.3.2 п.266.3 ст.266 ПК України, розрахунок об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.

Касаційна скарга містить лише посилання на правомірність прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, оскільки позивачу на праві власності належить житлова нерухомість (будинок), загальна площа якої перевищує 500 кв.м., однак не спростовує правильність висновків судів попередніх інстанцій за результатами розгляду справи. Доводи касаційної скарги не містять посилань в чому саме полягає неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права або порушення норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про неправомірність прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, та як наслідок про наявність підстав для задоволення адміністративного позову.

Касаційний перегляд справи здійснено в порядку, що діяв до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15.01.2020 №460-ІХ (відповідно до пункту 2 розділу ІІ цього Закону), та в межах доводів та вимог касаційної скарги відповідно до частини першої статті 341 КАС України.

Згідно частини 1 статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 243, 246, 250, 341, 345, 349, 350, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -