ПОСТАНОВА
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати
Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 , суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4 , прокурора ОСОБА_5 розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження за касаційною скаргою прокурора на ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 08 листопада 2023 року стосовно
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та мешканця
АДРЕСА_1 , засудженого за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 186, ч. 2 ст. 28 - ч. ст. 357, ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 187 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська вироком від 03 серпня 2021 року, залишеним без змін ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 08 листопада 2023 року, засудив ОСОБА_6 за:
- ч.2 ст. 186 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років;
- ч. 2 ст. 28 - ч. 1 ст. 357 КК до покарання у виді обмеження волі на строк 2 роки;
- ч. 2 ст. 185 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки;
- ч. 2 ст. 187 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років з конфіскацією всього належного йому майна.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим визначив ОСОБА_6 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років з конфіскацією всього належного йому майна.
Цим вироком також засуджено ОСОБА_7 , матеріали стосовно якого на стадії апеляційного перегляду виділені в окреме провадження.
За вироком суду ОСОБА_6 та особу, матеріали стосовно якої виділені в окреме провадження, визнано винуватими у вчиненні кримінальних правопорушень за таких обставин.
25 травня 2019 року приблизно о 02:02 ОСОБА_6 та особа, матеріали стосовно якої виділені в окреме провадження, за попередньою змовою між собою, перебуваючи на території Мануйлівського пляжу в м. Дніпро, повторно, відкрито, із застосуванням насильства, яке не є небезпечним для життя чи здоров`я потерпілого, викрали: чуже майно потерпілого ОСОБА_8 , заподіявши матеріальної шкоди в розмірі 2 924 грн 42 коп; офіційні документи потерпілого - банківські картки ПАТ КБ «Приватбанк» та пін-коди від них; грошові кошти на загальну суму 36 360 грн, зняті через банкомати з банківських карток ОСОБА_8
27 травня 2019 року приблизно о 17:00 ОСОБА_6 та особа, матеріали стосовно якої виділені в окреме провадження, за попередньою змовою між собою, перебуваючи на території Мануйлівського пляжу в м. Дніпро, повторно, із погрозою застосування насильства, небезпечного для життя чи здоров`я потерпілого, вчинили розбійний напад на ОСОБА_9 та заволоділи його майном, заподіявши матеріальної шкоди на загальну суму 975 грн 85 коп.
28 травня 2019 року приблизно о 15:30 ОСОБА_6 та особа, матеріали стосовно якої виділені в окреме провадження, за попередньою змовою між собою, перебуваючи на території Мануйлівського пляжу в м. Дніпро, повторно, із погрозою застосування насильства, небезпечного для життя чи здоров`я потерпілого, вчинили розбійний напад на ОСОБА_10 та заволоділи його майном, заподіявши матеріальної шкоди на загальну суму 303 грн.
Вимоги касаційних скарг і узагальнені доводи осіб, які їх подали
У касаційній скарзі прокурор, не погоджуючись із рішенням суду апеляційного суду через істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить:
- змінити ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 08 листопада 2023 року;
- на підставі п. 2 ч. 1 ст. 49, ч. 5 ст. 74 КК звільнити ОСОБА_6 від призначеного за ч. 2 ст. 28 - ч. 1 ст. 357 КК покарання у зв`язку із закінченням строків давності;
- вважати ОСОБА_6 засудженим за:
- ч. 2 ст. 186 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років;
- ч. 2 ст. 185 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки;
- ч. 2 ст. 187 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років з конфіскацією всього належного йому майна;
- на підставі ч. 1 ст. 70 КК за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим визначити ОСОБА_6 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років з конфіскацією всього належного йому майна.
Свої вимоги прокурор мотивує тим, що станом на день апеляційного розгляду кримінального провадження - 08 листопада 2023 року минули строки притягнення ОСОБА_6 до кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 357 КК, тому обвинувачений на підставі ст. 49 КК мав бути звільнений від кримінальної відповідальності чи покарання, проте на цю обставину суд апеляційної інстанції не звернув уваги й не роз`яснив обвинуваченому право бути звільненим від кримінальної відповідальності. Проте, враховуючи, що ОСОБА_6 не визнав своєї вини, прокурор уважає, що засуджений підлягає звільненню від призначеного за ч. 2 ст. 28 - ч. 1 ст. 357 КК покарання, а ухвала апеляційного в цій частині - зміні.
Позиції учасників судового провадження
Прокурор підтримав касаційну скаргу та просив її задовольнити.
Мотиви Суду
Положеннями ст. 433 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) визначено, що суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу; переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Відповідно до вимог ст. 370 КПК судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
У касаційній скарзі прокурор зазначає про істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність судом апеляційної інстанції, з якими погоджується колегія суддів касаційного суду.
Неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, що тягне за собою скасування або зміну судового рішення, є: 1) незастосування судом закону, який підлягає застосуванню; 2) застосування закону, який не підлягає застосуванню; 3) неправильне тлумачення закону, яке суперечить його точному змісту; 4) призначення більш суворого покарання, ніж передбачено відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність (ст. 413 КПК України).
Так, суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, засудив ОСОБА_6 , зокрема, за ч. 2 ст. 28 - ч. 1 ст. 357 КК та призначив покарання у виді обмеження волі на строк 2 роки.
Кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 28 - ч. 1 ст. 357 КК, ОСОБА_6 вчинив 25 травня 2019 року.
За приписами ст. 12 КК кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 357 КК, є кримінальним проступком, за ст. 49 КК термін строку давності притягнення особи до кримінальної відповідальності становить 3 роки.
Водночас згідно з ч. 3 ст. 49 КК перебіг давності переривається, якщо до закінчення зазначених у частинах першій та другій цієї статті строків особа вчинила новий злочин, за винятком нетяжкого злочину, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк не більше двох років.
Проте, як убачається з матеріалів кримінального провадження, ОСОБА_6 27 та 28 травня 2019 року вчинив нові злочини, передбачені ч. 2 ст. 187 КК, які відповідно до ст. 12 КК є тяжкими злочинами.
За цих обставин перебіг строку давності за кримінальним правопорушенням, передбаченим ч. 2 ст. 28 - ч. 1 ст. 357 КК, перервався і розпочався новий перебіг з 28 травня 2019 року.
Здійснюючи апеляційний перегляд вироку місцевого суду, суд апеляційної інстанції не звернув уваги на те, що 28 травня 2022 року минув строк давності притягнення ОСОБА_6 до кримінальної відповідальності за ч. 2 ст. 28 - ч. 1 ст. 357 КК, що відповідно до ст. 49 КК є правовою підставою для звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності чи призначеного покарання.
Тобто суд апеляційної інстанції допустив порушення вимог кримінального процесуального закону, що потягло неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, а саме незастосування закону, який підлягав застосуванню.
Разом із тим, ураховуючи, що ОСОБА_6 не визнав своєї вини у вчиненому кримінальному правопорушенні та не виявив бажання бути присутнім під час касаційного розгляду кримінального провадження, касаційний суд може виправити помилку суду апеляційної інстанції та на підставі ч. 5 ст. 74 КК звільнити засудженого від призначеного за ч. 2 ст. 28 - ч. 1 ст. 357 цього Кодексупокарання.
Також колегія суддів зауважує, що суд апеляційної інстанції, викладаючи в ухвалі встановлені обставини, зазначив прізвище ОСОБА_7 , матеріали стосовно якого судом апеляційної інстанції виділені в окреме провадження 18 жовтня 2023 року та апеляційний перегляд ще не відбувся.
З метою недопущення порушення стосовно ОСОБА_7 презумпції невинуватості колегія суддів уважає за необхідне в порядку ст. 433 КПК виключити з мотивувальної частини ухвали посилання на його прізвище в частині викладення встановлених обставин.
З огляду на викладене касаційна скарга прокурора підлягає задоволенню, а ухвала суду апеляційної інстанції - зміні.
Керуючись статтями 441, 442 КПК, Суд