ПОСТАНОВА Касаційний кримінальний суд ВС у справі № 521/10907/22

За вироком Малиновського районного суду м. Одеси від 17 квітня 2023 року, залишеним без змін 16 листопада 2023 року Одеським апеляційним судом, ОСОБА_7 було засуджено за ч. 1 ст. 286 КК до покарання у виді штрафу в розмірі 3000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 51 000 грн, із позбавленням права керування транспортними засобами на строк 2 роки.

Стягнуто з ОСОБА_7 на користь потерпілого ОСОБА_8 у рахунок компенсації матеріальної і моральної шкоди відповідно 393 034,86 та 80 000 грн.

Вирішено питання щодо процесуальних витрат у кримінальному провадженні.

Суд визнав ОСОБА_7 винуватим у порушенні за викладених у вироку обставин правил безпеки дорожнього руху, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження.

Як установив суд, 24 травня 2022 року приблизно о 13:15 неподалік будинку на вул. М'ясоїдівській у м. Одесі ОСОБА_7 , керуючи технічно справним автомобілем марки «OpelAstra» (реєстраційний номер НОМЕР_1 ), порушив Правила дорожнього руху України (далі - ПДР). Усупереч вимогам пп. «б» п. 2.3, пунктів 10.1, 10.4 та п. 1.3 розд. 34 ПДР перед початком повороту ліворуч засуджений не переконався, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, перетнув подвійну суцільну лінію дорожньої розмітки, у результаті чого допустив зіткнення з мотоциклом марки «BMW R1250GS» (реєстраційний номер НОМЕР_2 ) під керуванням ОСОБА_8 , який рухався в лівій смузі в попутному напрямку. Унаслідок дорожньо-транспортної пригоди (далі - ДТП) ОСОБА_8 було спричинено середньої тяжкості тілесні ушкодження у вигляді перелому лівої променевої кістки зі зміщенням та закритого перелому кісток таза.

Розгляд кримінального провадження в суді першої інстанції здійснювався за процедурою, передбаченою ч. 3 ст. 349 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК).

Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

За змістом касаційної скарги захисник ОСОБА_6 просить на підставі п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК скасувати вирок й ухвалу стосовно ОСОБА_7 і призначити новий розгляд у суді першої інстанції. Аргументуючи заявлену вимогу, скаржник твердить, що місцевий суд неправомірно розглянув справу за правилами ч. 3 ст. 349 вказаного Кодексу, залишивши поза увагою показання засудженого, який попри визнання провини зазначав про порушення ПДР також потерпілим і думки останнього щодо скороченої процедури не з`ясовано. На переконання захисника, рішення про визначення обсягу та порядку дослідження доказів суд мав прийняти в письмовій формі із зазначенням в ухвалі відповідних мотивів та обґрунтувань. Вважає, що суд апеляційної інстанції не зважив на допущені порушення, не виправив їх, усупереч частин 2, 3 ст. 404 КПК повторно не дослідив обставин, які підлягають доказуванню, і не оцінив висновку комп`ютерно-технічної експертизи від 19 липня 2022 року № 22-2763/310, за яким причиною ДТП є порушення ПДР обома водіями. Таке, на думку автора скарги, зумовлює розподілення завданих через ДТП збитків навпіл між ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , котрому теж було завдано моральних страждань.

Крім того, у поданій скарзі захисник зазначив, що не бажає брати участь у касаційному розгляді справи.

Учасникам кримінального провадження було належним чином повідомлено про дату, час та місце касаційного розгляду. Клопотань про відкладення розгляду не надходило.

Позиції учасників судового провадження

У суді касаційної інстанції прокурор заперечив обґрунтованість доводів у касаційній скарзі та заявлених стороною захисту вимог.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи, викладені в касаційній скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що подана скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.

Суд касаційної інстанції уповноважений скасувати оспорювані рішення на підставі п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК у разі допущення судами попередніх інстанцій таких процесуальних порушень, які в розумінні ст. 412 вказаного Кодексу є істотними.

У цій справі при здійсненні судового та апеляційного провадження вимоги КПК істотно не було порушено, а доводи в касаційній скарзі про протилежне й незаконність оспорюваних рішень не можна визнати прийнятними.

За матеріалами справи, суд першої інстанції розглянув її за процедурою, передбаченою ч. 3 ст. 349 КПК. Як убачається з даних, зафіксованих на технічних носіях інформації в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі, засуджений не висловлював заперечень щодо скороченого порядку дослідження доказів, обмеження судового слідства його допитом та дослідженням лише доказів на підтвердження цивільного позову. Попри позицію в касаційній скарзі ОСОБА_7 визнав свою провину і надав суду показання щодо обставин вчинення ним кримінального правопорушення в межах пред`явленого йому обвинувачення. Допитаний як підсудний він також не порушував питання про дослідження комп`ютерно-технічної експертизи від 19 липня 2022 року. Крім того, у суді першої інстанції ОСОБА_7 були роз`яснені всі процесуальні права, він не заявляв про те, що повною мірою не розуміє їх, або про необхідність залучення захисника. Водночас обвинувачений не був ув`язнений і не мав перешкод у виборі способу захисту та для отримання за необхідності кваліфікованої правничої допомоги. Фактичних даних, які би свідчили, що учасники кримінального провадження не погодилися з визначеним місцевим судом обсягом і порядком дослідження доказів, у справі немає.

Отже, під час здійснення судового провадження істотних застережень, процесуальних заборон для застосування правил ч. 3 ст. 349 КПК не було. До того ж в апеляційному порядку сторона захисту не оспорювала справедливості засудження за ч. 1 ст. 286 КК й призначеного заходу примусу, а потерпіла сторона не оскаржувала вироку і не вважала, що унаслідок скороченої процедури розгляду місцевий суд порушив її права.

Відповідно до ч. 2 ст. 349, частин 3, 4 ст. 371 КПК обсяг та порядок дослідження доказів визначаються ухвалою суду, яка може бути постановлена без виходу до нарадчої кімнати. Прийняте рішення відображається в журналі судового засідання, що додержано в цьому кримінальному провадженні. Тому посилання захисника на обов`язковість у письмовій формі ухвали й на те, що недотримання цього є істотним порушенням вимог указаного Кодексу, є неспроможними.

За матеріалами справи, у поданій апеляційній скарзі захисник, не оспорюючи висновків місцевого суду про винуватість ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого за ч. 1 ст. 286 КК діяння, заперечував правильність вирішення цивільного позову. У зв`язку з цим просив унести зміни до мотивувальної частини вироку, зазначивши в ній згаданий висновок комп`ютерно-технічної експертизи від 19 липня 2022 року № 22-2763/310, а в частині цивільного позову - скасувати і прийняти нове рішення, яким, зважаючи на провину обох водіїв, зменшити розмір стягнутих на користь потерпілого коштів.

Переглядаючи вирок стосовно ОСОБА_7 , суд апеляційної інстанції перевірив викладені в апеляційній скарзі захисника доводи і з наведенням мотивів, спираючись на відповідні норми права, відмовив у її задоволенні. Виходячи з положень ст. 349, ч. 2 ст. 394, ст. 404 КПК у їх взаємозв`язку, апеляційний суд обґрунтовано відхилив вимоги скаржника про дослідження й урахування доказів, які не досліджувалися судом першої інстанції. Слушних, переконливих аргументів, котрі би спростовували позицію вказаного суду та свідчили про здійснення апеляційної процедури з істотним порушенням КПК, у касаційній скарзі немає.

Зміст ухвали апеляційного суду відповідає ст. 419 КПК.

Істотних порушень норм права, які є безумовними підставами для скасування оспорюваних вироку й ухвали і призначення нового розгляду в суді першої інстанції, про що йдеться в касаційній скарзі, під час перегляду судових рішень у касаційному порядку не встановлено.

Тому подану захисником касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення.

Керуючись статтями 433, 436, 441, 442 КПК, колегія суддів