ПОСТАНОВА
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя м. Одеси, на вирок Одеського апеляційного суду від 18 січня 2024 року.
Обставини справи
1. Вироком Київського районного суду м. Одеси від 27 березня 2020 року ОСОБА_5 засуджено до позбавлення волі: за частиною 2 статті 313 Кримінального кодексу України (далі - КК) - на строк 3 роки, за частиною 3 статті 311 КК - на строк 5 років без конфіскації майна, а за сукупністю злочинів відповідно до статті 70 цього Кодексу остаточно - на строк 5 років без конфіскації майна. На підставі статті 75 КК його звільнено від відбування покарання з іспитовим строком тривалістю 3 роки.
2. Суд визнав доведеним, що з метою виготовлення психотропної речовини метамфетаміну, засуджений придбав і зберігав за місцем свого проживання прекурсор псевдоефедрин в особливо великому розмірі та спеціальне хімічне обладнання, які були виявлені 20 серпня 2018 року в ході обшуку в його квартирі на АДРЕСА_1 .
3. Оскарженим вироком Одеський апеляційний суд за скаргою прокурора скасував вирок в частині призначеного покарання і своїм вироком призначив засудженому покарання у виді позбавлення волі: за частиною 2 статті 313 КК - на строк 2 роки, за частиною 3 статті 311 КК із застосуванням статті 69 КК - на строк 3 роки без конфіскації майна, а відповідно до статті 70 цього Кодексу остаточно - на строк 3 роки без конфіскації майна.
Вимоги і доводи касаційної скарги
4. Засуджений, посилаючись на частину 1 статті 438 Кримінального процесуального кодексу України (далі -КПК), просить змінити оскаржений вирок та призначити йому покарання, не пов`язане з позбавленням волі. Він стверджує, що призначене йому покарання є надмірно суворим, оскільки апеляційний суд належним чином не врахував усіх пом`якшуючих обставин, також не зважив на наявність у нього інвалідності внаслідок тяжкого захворювання, лікування якого неможливе в умовах позбавлення волі.
Позиції учасників судового провадження
5. Захисник просив Суд провести касаційний розгляд за його відсутності.
6. Засуджений у судовому засіданні підтримав свою касаційну скаргу.
7. Прокурор заперечив проти задоволення касаційних вимог засудженого та просив залишити вирок апеляційного суду без зміни, вважаючи його законним і обґрунтованим.
Оцінка Суду
8. Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора та засудженого, перевіривши матеріали кримінального провадження, обговоривши наведені доводи, Суд дійшов висновку, що подана скарга не підлягає задоволенню.
9. У той же час Суд, використовуючи повноваження, надане йому частиною 2 статті 433 КПК, вважає, що в частині засудження за частиною 2 статті 313 КК, провадження підлягає закриттю за відсутністю в діянні складу цього злочину.
10. Відповідно до встановлених судами обставин справи засуджений вчинив злочин, з`єднавши між собою певним чином колбу Ерленмеєра, гумову пробку і скляну частину піпетки.
11. Згідно з усталеною судовою практикою предметом цього злочину не визнаються використані для виготовлення наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів побутові предмети (кухонний посуд, млинок для кави, м`ясорубка тощо),[1] тому вилучені у засудженого предмети, які знаходяться у вільному продажі та можуть використовуватися в побуті, не можна вважати обладнанням для виготовлення психотропних речовин в розумінні статті 313 КК.
12. За таких обставин Суд вважає, що в діянні засудженого відсутній склад цього кримінального правопорушення, а тому судові рішення в цій частині підлягають скасуванню, а кримінальне провадження закриттю.
13. У той же час Суд не вважає, що це дає підстави для зміни покарання, призначеного засудженому за частиною 3 статті 311 КК.
14. Статтями 50 та 65 КК визначено, що особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації покарання, воно повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. При виборі покарання повинні братися до уваги обставини, які його пом`якшують і обтяжують.
15. Законодавець надав дискреційні повноваження судам у визначенні можливості застосовувати інститут умовного звільнення від відбування покарання. Ухвалюючи свій вирок у частині призначення покарання, апеляційний суд врахував ступінь тяжкості вчинених злочинів, особу винного та інші обставини, які мають правове значення, і дійшов висновку про неправильне застосування судом першої інстанції положень статті 75 КК.
16. Приймаючи рішення, апеляційний суд виходив із того, що засуджений вчинив тяжкий злочин, що він раніше відбував покарання у виді позбавлення волі за злочини у сфері обігу наркотичних засобів, однак, маючи непогашену судимість, вчинив аналогічні злочини, що свідчить про його суспільну небезпечність та відсутність позитивних змін у поведінці.
17. Визнавши обтяжуючою покарання обставиною рецидив злочину, апеляційний суд дійшов висновку про те, що виправлення, перевиховання та попередження вчинення засудженим нових злочинів можливо лише в умовах його ізоляції від суспільства і належним чином умотивував своє рішення.
18. Водночас апеляційна інстанція взяла до уваги обставини, які пом`якшують покарання, а саме визнання вини, щире каяття, а також врахувала стан здоров`я засудженого. Не залишилось без оцінки суду й те, що протягом тривалого часу з моменту вчинення злочинів у 2018 році засуджений не притягувався до кримінальної чи адміністративної відповідальності.
19. Оцінивши ці обставини у сукупності, суд відповідно до повноважень, наданих статтею 69 КК,призначив засудженому покарання нижче від мінімальної санкції, передбаченої частиною 3 статті 311 КК.
20. Таким чином, Суд уважає, що апеляційний суд не порушив вимог статей 50, 65 КК, а призначене засудженому покарання відповідає визначеним законом загальним засадам, воно є необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.
21. Суд погоджується з позицією апеляційного суду, який в ухвалі зазначив, що за наявності відповідних підстав, сторона захисту має право звернутися до суду з клопотанням про звільнення засудженого від відбування покарання за хворобою на стадії виконання вироку в порядку статті 537 КПК. Однак наявність захворювання та встановлення інвалідності не є достатньою підставою для зміни законного рішення, а тому відхиляє доводи касаційної скарги в цій частині.
22. Отже, Суд вважає, що доводи засудженого стосовно надмірної суворості призначеного йому покарання слід відхилити, а касаційну скаргу залишити без задоволення.
На підставі викладеного, керуючись статтями 433, 436, 438, 441, 442 КПК, Суд