ПОСТАНОВА
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 , суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , розглянув у письмовому провадженні касаційну скаргу ОСОБА_4 на ухвалу Київського апеляційного суду від 5 червня 2024 року, Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва ухвалою від 11 квітня 2024 року залишив без задоволення скаргу ОСОБА_4 на бездіяльність уповноважених осіб Офісу Генерального прокурора у кримінальному провадженні № 42015020000000120.
Апеляційний суд відмовив у відкритті провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на вищевказану ухвалу слідчого судді на підставі ч. 4 ст. 399 КПК, оскільки вона подана на судове рішення, яке не підлягає оскарженню в апеляційному порядку.
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі ОСОБА_4 , посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, просить скасувати ухвалу апеляційного суду і призначити новий розгляд у цьому суді. При цьому вважає, що суд апеляційної інстанції незаконно відмовив у відкритті провадження за його апеляційною скаргою на ухвалу слідчого судді, чим порушив його право на апеляційне оскарження та на доступ до правосуддя. Відтак, ухвала апеляційного суду є протиправною і підлягає скасуванню.
Позиції учасників судового провадження
Сторони були належним чином повідомлені про час і місце розгляду касаційної скарги в суді касаційної інстанції, однак у судове засідання не з`явилися, а тому колегія суддів ввважає за можливе розглянути цю скаргу в письмовому провадженні в порядку ст. 435 КПК.
Мотиви Суду
Відповідно до ч. 2 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Згідно з положеннями ст. 55 КУ кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб у порядку, визначеному законом.
Положеннями ст. 24 КПК встановлено, що кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого, а також на перегляд вироку, ухвали суду, що стосується його прав, свобод, законних інтересів, судом вищого рівня в порядку, передбаченому КПК.
Водночас законом можуть бути встановлені обмеження чи навіть заборони щодо оскарження в апеляційному порядку окремих процедурних судових рішень.
Згідно із ч. 3 ст. 392 КПК в апеляційному порядку можуть бути оскаржені ухвали слідчого судді у випадках, передбачених цим Кодексом.
Перелік ухвал слідчого судді, які можуть бути оскаржені під час досудового розслідування в апеляційному порядку, викладено в частинах 1 та 2 ст. 309 КПК.
При цьому, ч. 3 ст. 309 КПК встановлено, що скарги на ухвали слідчого судді, які не визначені в частинах 1 та 2 вказаної статті, оскарженню не підлягають, і заперечення проти них можуть бути подані під час підготовчого провадження в суді.
Відповідно до ч. 4 ст. 399 КПК суддя-доповідач відмовляє у відкритті провадження, якщо апеляційну скаргу подано на судове рішення, яке не підлягає оскарженню в апеляційному порядку.
Як убачається з матеріалів справи, ОСОБА_4 , посилаючись на вимоги ст. 303 КПК, подав скаргу слідчому судді, в якій просив скасувати відповідь прокурора Офісу Генерального прокурора, а саме лист від 21 грудня 2023 року, яким його скаргу на неналежне здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні направлено на розгляд до Вінницької обласної прокуратури, а також просив зобов`язати прокурора розглянути його скаргу від 15 грудня 2023 року.
Слідчий суддя, встановивши, що досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42015020000000120 здійснюється слідчим четвертого слідчого відділу (з дислокацією у м. Вінниця) Територіального управління ДБР, розташованого у м. Хмельницький, за процесуального керівництва Вінницької обласної прокуратури, і що ОСОБА_4 не оскаржує прокурору вищого рівня недотримання розумних строків, ухвалою від 11 квітня 2024 року залишив вищевказану скаргу ОСОБА_4 без задоволення.
Не погодившись з ухвалою слідчого судді, ОСОБА_4 подав апеляційну скаргу, однак ухвалою апеляційного суду, на підставі ч. 4 ст. 399 КПК, було відмовлено у відкритті провадження за вказаною скаргою.
При цьому, суд зазначив, що відповідно до положень ч. 3 ст. 307 КПК, ухвала слідчого судді за результатами розгляду скарги на рішення, дію чи бездіяльність слідчого, дізнавача чи прокурора не може бути оскаржена, окрім ухвали про відмову у задоволенні скарги на постанову про закриття кримінального провадження, скарги на відмову слідчого, прокурора в задоволенні клопотання про закриття кримінального провадження з підстав, визначених п. 9-1 ч. 1 ст. 284 цього Кодексу, про скасування повідомлення про підозру та відмову у задоволенні скарги на повідомлення про підозру.
Отже, суддя апеляційного суду, дотримуючись вимог ч. 3 ст. 307, ст. 309, ч. 4 ст. 399 КПК, правильно встановив, що оскаржувана ухвала слідчого судді не підлягає оскарженню в апеляційному порядку, та обґрунтовано відмовив у відкритті апеляційного провадження за скаргою ОСОБА_4 , належним чином умотивувавши своє рішення.
На підставі вищенаведеного колегія суддів дійшла висновку, що доводи у касаційній скарзі ОСОБА_4 про позбавлення його права на апеляційне оскарження не знайшли свого підтвердження.
Таким чином, колегією суддів не встановлено істотних порушень вимог кримінального процесуального закону при ухваленні рішення суддею апеляційного суду, а тому підстави, передбачені ст. 438 КПК, для скасування оскаржуваного судового рішення та задоволення касаційної скарги ОСОБА_4 , відсутні.
Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК, Суд