ПОСТАНОВА Касаційний цивільний суд ВС у справі № 681/1461/21

У грудні 2021 року керівник Шепетівської окружної прокуратури в інтересах Полонської міської ради звернувся із позовом до головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області, ОСОБА_1 , ТОВ «А.Т.К.», треті особи: Державна екологічна інспекція у Хмельницькій області, ДП «Шепетівське лісове господарство», про витребування земельної ділянки, скасування державної реєстрації права власності на земельну ділянку, скасування державної реєстрації земельної ділянки.

Позов мотивований тим, що наказом Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області № 22-14018-СГ від 04 липня 2017 року затверджено проект землеустрою та передано у власність ОСОБА_1 земельну ділянку площею 1,8700 га, кадастровий номер 6823680300:02:001:0141, для ведення особистого селянського господарства, яка розташована за межами населених пунктів Білецької сільської ради Шепетівського району Хмельницької області.

На підставі вказаного наказу, 18 липня 2017 року в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зареєстровано за ОСОБА_1 право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 6823680300:02:001:0141.

ОСОБА_1 на підставі договору оренди б/н від 01 липня 2017 року передала вказану земельну ділянку в оренду ТОВ «А.Т.К.» строком на 15 років.

Прокурор зазначав, що спірна земельна ділянка вибула з державної власності незаконно, оскільки відповідно до проекту землеустрою щодо консервації деградованих і малопродуктивних земель на території Полонського району, в тому числі, на території Білецької сільської ради, вона належить до деградованих і малопродуктивних земель, які підлягають консервації шляхом заліснення, що підтверджено також висновком земельно-технічної експертизи № 541/21-22 від 19 жовтня 2021 року. Тому, передача вказаної земельної ділянки у приватну власність та зміна її цільового призначення заборонена. Таким чином, на момент прийняття Головним управлінням Держгеокадастру у Хмельницькій області наказу №22-14018-СГ від 04 липня 2017 року про передачу у власність ОСОБА_1 земельної ділянки з кадастровим номером 6823680300:02:001:0141, вона знаходилась в межах малопродуктивних деградованих земель державного фонду на території Білецької сільської ради та підлягала консервації шляхом заліснення.

Прокурор просив:

витребувати у ОСОБА_1 та ТОВ «А.Т.К.» земельну ділянку площею 1,87 га з кадастровим номером 6823680300:02:001:0141;

скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію приватної власності ОСОБА_2 на земельну ділянку з кадастровим номером 6823680300:02:001:0141, площею 1,87 га, припинивши право приватної власності ОСОБА_2 на вказану земельну ділянку та право оренди ТОВ «А.Т.К.» із одночасним припиненням всіх зареєстрованих щодо неї речових прав та їх обтяжень;

скасувати в Державному земельному кадастрі державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 6823680300:02:001:0141.

Рішенням Полонського районного суду Хмельницької області від 15 травня 2024 року:

в задоволенні позову керівника Шепетівської окружної прокуратури в інтересах Полонської міської ради Хмельницької області до ТОВ «А.Т.К.» про витребування земельної ділянки відмовлено;

позов керівника Шепетівської окружної прокуратури в інтересах Полонської міської ради Хмельницької області до Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області, ОСОБА_1 про витребування земельної ділянки, скасування державної реєстрації права власності на земельну ділянку, скасування державної реєстрації земельної ділянки задоволено частково;

витребувано у ОСОБА_1 земельну ділянку площею 1,2144 га, межі та конфігурацію якої визначено у висновку експертного дослідження № 532/23 від 05 травня 2023 року, виготовленого ТОВ «Підприємство «Житомирземлепроект», яка розміщена в межах земельної ділянки з кадастровим номером 6823680300:02:001:0141, площею 1,8700 га;

в задоволенні інших позовних вимог прокурора відмовлено;

вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що:

спірна земельна ділянка вибула з володіння держави внаслідок порушення закону не лише набувачем земельної ділянки, а й органу, уповноваженого від імені держави на розпорядження цією земельною ділянкою - Головним управлінням Держгеокадастру у Хмельницькій області, яке реалізовувало повноваження Держгеокадастру на території Хмельницької області. Маючи в розпорядженні проект землеустрою щодо консервації деградованих і малопродуктивних земель на території Полонського району, в тому числі на території Білецької сільської ради, службові особи Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області мали можливість перевірити місце розташування земельної ділянки, яка передана у власність ОСОБА_1 , в межах єдиного масиву земель, які віднесені до деградованих та малопродуктивних на території Білецької сільської ради;

наказ Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області № 22-14018-СГ від 04 липня 2017 року прийнято всупереч вимог чинного законодавства, у зв`язку з чим, земельна ділянка з кадастровим номером 6823680300:02:001:0141 підлягає витребуванню на користь Полонської міської ради, але лише площею 1,2144 га, межі та конфігурацію якої визначено у висновку експертного дослідження № 532/23 від 05 травня 2023 року. Тобто, вимога про витребування земельної ділянки у відповідача ОСОБА_1 підлягає до задоволення частково, лише у частині витребування земельної ділянки, яка підлягає консервації;

щодо вимоги позивача про витребування земельної ділянки площею 1,8700 га з кадастровим номером 6823680300:02:001:0141 у ТОВ «А.Т.К.», то витребувати цю земельну ділянку у товариства не є можливим, оскільки фактично власником земельної ділянки є саме ОСОБА_1 . Таким чином, належним відповідачем за позовом про витребування від особи земельної ділянки є особа, за якою зареєстроване право власності на таку ділянку;

щодо вимог позивача про скасування державної реєстрації права власності на земельну ділянку, скасування державної реєстрації земельної ділянки, суд зазначив, що Велика Палата Верховного Суду зробила висновок, що для такого витребування, оспорювання наступних рішень органів місцевої влади чи місцевого самоврядування, договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника. Тому суд, проаналізувавши вимоги законодавства та практику Верховного Суду, приходить до висновку, що ці позовні вимоги задоволенню не підлягають у зв`язку з тим, що рішення суду про витребування з володіння відповідача нерухомого майна (земельної ділянки) саме по собі є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно. Такий запис вноситься у разі, якщо право власності на нерухоме майно зареєстроване саме за відповідачем, а не за іншою особою. Такої ж правової позиції дійшла Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц. У цій справі зроблено висновок, що при витребуванні майна від останнього набувача не треба оскаржувати всі проміжні рішення, договори тощо;

беручи до уваги суспільний інтерес, який полягає у поверненні у розпорядження територіальної громади земельної ділянки, що є умовою реалізації функцій держави із забезпечення громадою охорони земель, заліснення та майбутнього раціонального використання, явно переважає приватний інтерес у неправомірному отриманні ОСОБА_1 спірної земельної ділянки. Земля є основним національним багатством, що має перебувати під особливою охороною держави. Таким чином, суд зробив висновок, що позовну вимогу прокурора в інтересах держави про витребування земельної ділянки у відповідача ОСОБА_1 слід задовольнити частково, а позовні вимоги про скасування державної реєстрації права власності на земельну ділянки та скасування державної реєстрації земельної ділянки - залишив без задоволення.

Постановою Хмельницького апеляційного суду від 31 жовтня 2024 року:

апеляційну скаргу Хмельницької обласної прокуратури задоволено частково;

рішення Полонського районного суду Хмельницької області від 15 травня 2024 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог до ТОВ «А.Т.К.» про витребування земельної ділянки та припинення права оренди ТОВ «А.Т.К.» скасовано і провадження у справі в частині цих позовних вимог закрито;

в іншій частині рішення Полонського районного суду Хмельницької області від 15 травня 2024 року залишено без змін;

повідомлено прокурора, що розгляд цієї справи в частині позовних вимог про витребування у ТОВ «А.Т.К.» земельної ділянки загальною площею 1,87 га з кадастровим номером 6823680300:02:001:0141, припинення права оренди ТОВ «А.Т.К.», віднесений до юрисдикції господарського суду.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що:

на час пред`явлення позову, хоча право власності на земельну ділянку було зареєстровано за ОСОБА_1 , однак вказана земельна ділянка перебувала у користуванні ТзОВ «А.Т.К.». Орендар земельної ділянки є її володільцем, а відтак безпосередньо порушує права дійсного її власника.

судова юрисдикція - це інститут права, покликаний розмежувати між собою компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства - цивільного, кримінального, господарського та адміністративного. Важливість визначення юрисдикції підтверджується як закріпленням у Конституції України принципу верховенства права, окремими елементами якого є законність, правова визначеність та доступ до правосуддя, так і прецедентною практикою Європейського суду з прав людини;

відповідно до статті 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, які виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності, та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці. Таким чином, розмежування компетенції судів з розгляду спорів здійснюється відповідно до їх предмета та суб`єктного складу учасників. У порядку цивільного судочинства можуть розглядатися будь-які справи, в яких хоча б одна зі сторін є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства. Спори, сторонами в яких є юридичні особи та фізичні особи - підприємці, про захист порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів розглядаються господарськими судами;

у справі, що переглядається, суд вирішуючи спір у частині вимог до ТОВ ««А.Т.К.» не врахував, що учасником спору є приватна юридична особа. Спір у частині позовних вимог пред`явлених до юридичних осіб є спором про стверджуване порушення цивільного права та законного інтересу позивача як власника землі з боку юридичних осіб, зокрема щодо права власності на нерухоме майно, встановлення іншого речового права на таке майно, державної реєстрації таких прав. Отже, з огляду на суб`єктний склад сторін справа в частині наведених вище позовних вимог віднесена до юрисдикції господарських судів, що виключає її розгляд у зазначеній частині в порядку цивільного судочинства, у зв`язку із чим провадження у справі у відповідній частині підлягає закриттю. Вказаний висновок узгоджується із постановами Верховного Суду від 04 травня 2022 року у справі № 676/7424/19, від 29 вересня 2022 року у справі № 676/7426/19-ц, від 25 жовтня 2023 року в справі № 676/1919/20, від 22 травня 2024 року у справі № 676/180/20;

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. Водночас відповідно до частини першої статті 256 ЦПК України суд роз`яснює позивачеві, що розгляд справи в частині вищезазначених позовних вимог прокурора віднесений до юрисдикції господарського суду. Тому з огляду на невірне застосування судом норм процесуального права, колегія суддів зробила висновок про часткове задоволення апеляційної скарги, скасування судового рішення у справі щодо вимог пред`явлених до ТОВ «А.Т.К.» та закриття провадження в цій частині, в іншій частині рішення суду підлягає залишенню без змін.

Аргументи учасників справи

02 грудня 2024 року перший заступник керівника Хмельницької обласної прокуратури засобами поштового зв`язку подав касаційну скаргу на рішення Полонського районного суду Хмельницької області від 15 травня 2024 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 31 жовтня 2024 року (повний текст постанови складено 04 листопада 2024 року), у якій просила:

скасувати рішення Полонського районного суду від 16 травня 2024 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог про витребування у ТОВ «А.Т.К.» земельної ділянки площею 1,2144 га, межі та конфігурація якої визначено у висновку експертного дослідження № 532/23 від 05 травня 2023 року, виготовленого ТОВ «Підприємство «Житомирземлепроект», яка перебуває в межах земельної ділянки з кадастровим номером 6823680300:02:001:0141 площею 1,8700 га, та скасування прав на неї в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та відомостей про неї в Державному земельному кадастрі й постанову Хмельницького апеляційного суду від 31 жовтня 2024 року і постановити нову постанову, яким вказані позовні вимоги задовольнити;

Касаційна скарга мотивована тим, що:

судові рішення ухвалені внаслідок неправильного застосування норм матеріального права (статей 387, 388 ЦК України, частини третьої статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», статті 24 Закону України «Про державний земельний кадастр») та з порушенням норм процесуального права (статті 19 ЦПК України).

судом першої інстанції не враховано висновки щодо застосування норм права (статті 387, 388 ЦК України) у подібних відносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 23 лютого 2022 року у справі № 672/362/20, від 17 листопада 2021 року в справі № 672/386/20 про можливість витребування земельної ділянки також і в орендаря, який виступає користувачем земельної ділянки, тобто останнім набувачем, а відмовлено у задоволенні вказаної вимоги прокурора.

судами не враховано висновки щодо застосування норм права (стаття 79-1 ЗК України, частини третя 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», статті 24 Закону України «Про державний земельний кадастр») у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 20 березня 2024 року в справі №731/264/23, від 22 травня 2024 у справі №916/1750/22, від 20 грудня 2023 року у справі № 916/1517/22 про те, що у разі часткового накладення земельних ділянок ефективним способом захисту є скасування реєстрації земельної ділянки в Державному земельному кадастрі та прав на неї у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно;

судом апеляційної інстанції не застосовано норми права (частини першої статті 2 ЦПК України) у подібних відносинах, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 листопада 2021 року в справі № 641/5523/19 про те, що роз`єднання позовних вимог в окремих випадках порушуватиме принцип повноти, всебічності й об`єктивності з`ясування обставин справи, оскільки дослідження того ж самого предмета, а також тих самих підстав позову здійснюватиметься судами різних юрисдикцій, а закрито провадження в частині позовних вимог до орендаря. Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування всіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язками, відносинами і залежностями. Таке з`ясування запобігає однобічності та забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення. Вирішення спору за правилами господарського судочинства в частині позовних вимог про витребування в орендаря (ТОВ «А.Т.К.»), а за правилами цивільного судочинства в частині позовних вимог до власника (фізичної особи ОСОБА_1 ) порушуватиме принцип повноти, всебічності й об`єктивності з`ясування обставин справи, визначений частиною третьою статті 3 ЦПК України, оскільки дослідження того ж самого предмета, а також тих самих підстав позову здійснюватиметься судами різних юрисдикцій, що також суперечить принципу правової визначеності. Крім того, таке об`єднання позовних вимог дає можливість досягти процесуальної економії, ефективніше використати процесуальні засоби для відновлення порушеного права, а також унеможливить прийняття різних судових рішень за однакових фактичних обставин.

Ухвалою Верховного Суду від 13 січня 2025 року відкрито касаційне провадження у справі.

04 лютого 2025 року справа передана судді-доповідачу Крату В. І.

Ухвалою Верховного Суду від 05 лютого 2025 року:

у задоволенні клопотання заступника керівника Хмельницької обласної прокуратури про повідомлення часу і місця розгляду справи Хмельницької обласної прокуратури та Офісу Генерального прокурора відмовлено;

справу призначено до судового розгляду.

Межі та підстави касаційного перегляду

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).

В ухвалі Верховного Суду від 13 січня 2025 року вказано, що:

наведені у касаційній скарзі доводи містять підстави, передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження: суд апеляційної інстанції в оскарженій постанові застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду: від 23 лютого 2022 року у справі № 672/362/20; від 17 листопада 2021 року у справі № 672/386/20; від 20 березня 2024 року у справі № 731/264/23; від 22 травня 2024 року у справі № 916/1750/22; від 20 грудня 2023 року у справі № 916/1517/22; від 23 листопада 2021 року у справі № 641/5523/19; від 08 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20; від 26 січня 2021 року у справі № 522/1528/15-ц; від 18 квітня 2023 року у справі № 357/8277/19; від 11 червня 2024 року у справі № 925/1133/18; від 15 червня 2021 року у справі № 904/5726/19; від 29 травня 2019 року у справі № 367/2022/15-ц; від 21 серпня 2019 року у справі № 911/3681/17; від 01 жовтня 2019 року у справі № 911/2034/16; від 15 жовтня 2019 року у справі № 911/3749/174 від 19 листопада 2019 року у справі № 911/3680/17; від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16; від 12 січня 2022 року у справі № 687/425/20; від 20 червня 2023 року у справі № 362/2707/19; від 28 вересня 2022 року у справі № 483/448/20; від 20 червня 2023 року у справі № 633/408/18; від 08 листопада 2023 року у справі № 607/15052/16-ц; від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц; від 22 січня 2020 року у справі № 910/1809/18; від 01 січня 2020 року у справі № 922/614/19; від 26 червня 2019 року у справі № 587/430/16-ц; від 04 грудня 2019 року у справі № 917/1739/17; від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц; від 05 червня 2018 року у справі №338/180/17; від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16; від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц; від 01 жовтня 2019 року у справі № 910/3907/18; від 12 жовтня 2022 року у справі № 183/4196/1; від 08 червня 2022 року у справі № 362/643/21; від 14 грудня 2022 року у справі № 201/909/20.

Аналіз касаційної скарги свідчить, що судові рішення оскаржуються в частині відмови в задоволенні позовних вимог керівника Шепетівської окружної прокуратури в інтересах Полонської міської ради до ТОВ «А.Т.К.» про витребування земельної ділянки площею 1,2144 з кадастровим номером 6823680300:02:001:0141 та припинення права оренди ТОВ «А.Т.К.». В іншій частині судові рішення не оскаржуються, а тому в касаційному порядку не переглядаються.

Фактичні обставини

Суди встановили, що розпорядженням голови Полонської районної державної адміністрації Хмельницької області від 06 серпня 2010 року № 314/2010-р «Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо консервації малопродуктивних, деградованих і непридатних для сільськогосподарського використання земель» надано Державному підприємству «Хмельницький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо консервації деградованих та малопродуктивних земель державної власності на території: Полонської міської, Понінківської селищної, Буртинської, Білецької, Онацьковецької, Прислуцької сільських рад Полонського району Хмельницької області.

Відповідно до проекту землеустрою щодо консервації деградованих і малопродуктивних земель на території Полонського району Хмельницької області, виготовленої у липні-серпні 2010 року, на підставі вищевказаного розпорядження голови Полонської районної державної адміністрації від 06 серпня 2010 року № 314/2010-р, передбачено консервацію загальної площі земельних ділянок 160,85 га. Зокрема, передбачено консервацію земельних ділянок на території Білецької сільської ради 55,82 га (рілля 55,46 га, пасовищ 0,36 га), шлях консервації - заліснення, термін консервації - постійно.

Згідно з висновком державної експертизи землевпорядної документації від 31 серпня 2010 року № 582, затвердженого начальником Головного управління Держкомзему у Хмельницькій області Лахмотовим О. П., проект землеустрою щодо консервації деградованих і малопродуктивних земель не у повній мірі відповідає вимогам законодавства, встановленим стандартам, нормам і правилам, та повертається на доопрацювання. Контроль за виправленням зауважень покладено на начальника відділу Держкомзему у Полонському районі Хмельницької області.

Розпорядженням голови Полонської районної державної адміністрації Хмельницької області 24 листопада 2010 року № 477/2010-р «Про затвердження проекту консервації деградованих та малопродуктивних земель» затверджено вищевказаний проект землеустрою щодо консервації деградованих і малопродуктивних земель державної власності на території Полонського району Хмельницької області, яким передбачено вилучити з активного господарського обігу 160,85 га сільськогосподарських угідь та здійснити їх консервацію шляхом заліснення, у тому числі на території Білецької сільської ради 55,82 га.

Наказом Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області від 26 травня 2016 року № 22-13106-СГ «Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою» надано ОСОБА_1 дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність за межами населених пунктів Білецької сільської ради Полонського району Хмельницької області (кадастровий номер 6823680300:02:001) з орієнтовним розміром 2 га для ведення особистого селянського господарства.

Наказом Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області від 04 липня 2017 року №22-14018-СГ «Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність» затверджено проект землеустрою щодо відведення ОСОБА_1 у власність земельної ділянки, яка розташована за межами населених пунктів Білецької сільської ради Полонського району Хмельницької області. Надано у власність ОСОБА_1 земельну ділянку площею 1,8700 га (кадастровий номер 6823680300:02:001:0141) для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності, яка розташована за межами населених пунктів Білецької сільської ради Полонського району Хмельницької області.

Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 287261497, 18 липня 2017 року державним реєстратором Понінківської селищної ради на підставі наказу Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області № 22-14018 СГ від 04 липня 2017 року зареєстровано за ОСОБА_1 право власності на земельну ділянку, кадастровий номер 6823680300:02:001:0141, площею 1,87 га (індексний номер: 362540399 від 20 липня 2017 року).

15 вересня 2017 року державним реєстратором Понінківської селищної ради на підставі договору оренди № б/н від 01 липня 2017 року, укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ «А.Т.К.», зареєстровано за ТОВ «А.Т.К.» право оренди земельної ділянки, кадастровий номер 6823680300:02:001:0141, площею 1,87 га.

Згідно з даних Витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань, 24 березня 2021 року за номером 42021242250000001 зареєстроване кримінальне провадження за частиною другою статті 364 КК України. Зі змісту Витягу вбачається, що прокурором за результатами вивчення даних публічної кадастрової карти України встановлено, що на території Полонської ОТГ (Білецька сільська рада), розташована земельна ділянка загальною площею 21,14 га, яка згідно з розпорядженням Полонської районної державної адміністрації від 24 листопада 2010 року підлягає консервації шляхом заліснення. Водночас, вказана земельна ділянка всупереч вимогам законодавства розділена на окремі земельні ділянки, які на підставі наказів Головного управління Держгеокадастру в Хмельницькій області передані у приватну власність.

У межах досудового розслідування кримінального провадження №42021242250000001 від 24 березня 2021 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 364 КК України, призначено земельно-технічну експертизу, відповідно до висновку якої від 19 жовтня 2021 року № 541/21-22, за результатами якої встановлено, що земельна ділянка з кадастровим номером 6823680300:02:001:0141 повністю накладається на земельну ділянку № НОМЕР_1 на території Білецької сільської ради Шепетівського (колишнього Полонського) району Хмельницької області, яка згідно з проектом землеустрою щодо консервації деградованих і малопродуктивних земель державної власності на території Полонського району Хмельницької області, затвердженого розпорядженням голови Полонської районної державної адміністрації від 24 листопада 2010 року № 477/2010-р, підлягає консервації шляхом заліснення. Площа накладення становить 1,8700 га.

Згідно з висновком експертного дослідження від 05 травня 2023 року № 532/23, розробленого ТОВ «Підприємство «Житомирземлепроект», земельна ділянка з кадастровим номером 6823680300:02:001:0141, площею 1,8700 га, розташована в межах агровиробничих ґрунтів: 53д площею 0,6556 га та 56д площею 1,2144 га.

Касаційний суд відхиляє аргументи касаційної скарги з таких підстав.

Європейський суд з прав людини зауважує, що національні суди мають вибирати способи такого тлумачення, які зазвичай можуть включати акти законодавства, відповідну практику, наукові дослідження тощо (VOLOVIK v. UKRAINE, № 15123/03, § 45, ЄСПЛ, 06 грудня 2007 року).

Кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру (стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).

Європейський суд з прав людини зауважує, що процесуальні норми призначені забезпечити належне відправлення правосуддя та дотримання принципу правової визначеності, а також про те, що сторони повинні мати право очікувати, що ці норми застосовуються. Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів (DIYA 97 v. UKRAINE, №19164/04, § 47, ЄСПЛ, від 21 жовтня 2010 року).

Суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства (частина перша статті 19 ЦПК України).

Господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці (пункт 6 частини першої статті 20 ГПК України).

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (частина третя статті 400 ЦПК України).

Судове рішення, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в касаційному порядку повністю або частково з закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 255 та 257 цього Кодексу. Порушення правил юрисдикції загальних судів, визначених статтями 19-22 цього Кодексу, є обов`язковою підставою для скасування рішення незалежно від доводів касаційної скарги (частина перша та друга статті 414 ЦПК України).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Верховного Суду в складі судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду від 10 грудня 2021 року в справі № 924/454/20 вказано, що:

«предметом спору у справі, що розглядається, є вимога прокурора в інтересах держави в особі ГУ Держгеокадастру до ТОВ «Зарус-Інвест» та ТОВ «Агро-Еко-Граунд», за участі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів - ОСОБА_3 та ТОВ «Форк» про витребування у відповідачів на користь держави в особі ГУ Держгеокадастру земельної ділянки, кадастровий номер 6822455800:04:002:0093, загальною площею 2,0 га, розташованої за межами населених пунктів Староушицької селищної ради, в координатах, межах та конфігурації, що була передана ОСОБА_3 відповідно до наказу ГУ Держгеокадастру від 17 жовтня 2017 року № 22-20678-СГ, з посиланням на положення статей 317, 387, 388 ЦК України у зв`язку із незаконним вибуттям земельної ділянки поза волею власника - держави на підставі наказу позивача, який скасовано згідно з рішенням суду через порушення норм закону та повторного надання земельної ділянки у власність поза межами передбаченої процедури».

У справі № 924/454/20 Верховний Суду у складі судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду касаційну скаргу ТОВ «Зарус-Інвест» залишив без задоволення, а оскаржені рішення - без змін, тобто, розглянув по суті позовні вимоги прокурора в інтересах держави в особі ГУ Держгеокадастру до ТОВ «Зарус-Інвест» та ТОВ «Агро-Еко-Граунд» про витребування у відповідачів на користь держави земельної ділянки за правилами господарської юрисдикції.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (провадження № 14-2цс21) зазначено, що:

«112. Прокурор просить, серед іншого, визнати недійсними свідоцтва на право власності, видані ТОВ «Березова роща» і ТОВ «Сілквей комунікейшн»; визнати недійсними рішення Головного територіального управління юстиції в Київській області про державну реєстрацію за ТОВ «Березова роща» і ТОВ «Сілквей комунікейшн» права власності на земельні ділянки; визнати недійсними договір іпотеки, укладений між ТОВ «Сілквей комунікейшн» і ТОВ «Зелена садиба», та договір іпотеки, укладений між ТОВ «Березова роща» і ТОВ «Зелена садиба»; витребувати земельні ділянки на користь держави з незаконного володіння ТОВ «Березова роща» і ТОВ «Сілквей комунікейшн».

114. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 20 ГПК України в чинній редакції господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці. Відповідно до пункту 6 частини першої статті 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.

116. Спір у цій справі в частині наведених у цьому розділі позовних вимог є спором про стверджуване порушення цивільного права та законного інтересу позивача як власника землі з боку юридичних осіб, зокрема щодо права власності на нерухоме майно, встановлення іншого речового права на таке майно (іпотеки), державної реєстрації таких прав.

118. Отже, з огляду на суб`єктний склад сторін справа в частині наведених вище позовних вимог віднесена до юрисдикції господарських судів, що виключає її розгляд у зазначеній частині в порядку цивільного судочинства.

120. Отже, судові рішення в частині зазначених у цьому розділі вимог слід скасувати, а провадження у справі в цій частині - закрити».

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 12 червня 2023 року по справі № 676/7428/19 (провадження № 61-361сво22) зазначено, що:

«тлумачення частини третьої статті 400, частини другої статті 414 ЦПК України свідчить, що: суд касаційної інстанції перевіряє дотримання загальними судами правил юрисдикції незалежно від наявності відповідних доводів у касаційній скарзі; при встановленні порушення правил юрисдикції загальних судів, суд касаційної інстанції закриває провадження у справі повністю або у відповідній частині позовних вимог.

У разі встановлення судом, що позовні вимоги за своїм суб`єктним складом повинні розглядатися в господарському судочинстві, суд закриває провадження у справі (повністю або частково), незалежно від доводів касаційної скарги. При цьому розгляд позовних вимог у порядку цивільного судочинства по суті є неможливим.

Об`єднана палата відступає від висновку щодо застосування частин першої та другої статті 414 ЦПК України, викладеного у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 28 квітня 2022 року у справі № 676/196/20 (провадження № 61-18836св21)».

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 12 червня 2023 року по справі № 676/7428/19 (провадження № 61-361сво22) вказано, що:

«у справі, що переглядається, позовні вимоги прокурора, з урахуванням меж касаційного перегляду, про витребування земельної ділянки у ТОВ «Зарус-Інвест» та ТОВ «Агро-Еко-Граунд» на користь держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області, про скасування запису в Державному:-реєстрі речових прав-на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, запис від 17 березня 2018 року № 25293453 про Державну реєстрацію права власності ТОВ «Зарус-Інвест» на земельну ділянку з кадастровим номером 6822484100:02:003:0526, стягнення судового збору з ТОВ «Зарус-Інвест» за своїм суб`єктним складом повинні розглядатися в господарському судочинстві, що виключає розгляд справи у зазначеній частині в порядку цивільного судочинства. Тому судам слід було закрити провадження у справі у вказаній частині, оскільки спір в цій частині не підлягає розгляду в порядку цивільного, а має розглядатися в порядку господарського судочинства».

У справі, що переглядається:

позовні вимоги керівника Шепетівської окружної прокуратури в інтересах Полонської міської ради до ТОВ «А.Т.К.» про витребування земельної ділянки площею 1,2144 з кадастровим номером 6823680300:02:001:0141 та припинення права оренди ТОВ «А.Т.К.», з урахуванням меж касаційного перегляду за своїм суб`єктним складом повинні розглядатися в господарському судочинстві, що виключає розгляд справи у зазначеній частині в порядку цивільного судочинства;

тому апеляційний суд зробив обґрунтований висновок про скасування рішення суду першої інстанції та закриття провадження у справі у вказаній частині, оскільки спір в цій частині не підлягає розгляду в порядку цивільного, а має розглядатися в порядку господарського судочинства. Як наслідок постанова апеляційного суду в оскарженій частині підлягає залишенню без змін.

Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань (частина друга статті 410 ЦПК України).

Правило про те, що «не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань» стосується випадків, коли такі недоліки не призводять до порушення основних засад (принципів) цивільного судочинства (див. постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2022 року в справі № 522/18010/18 (провадження № 61-13667сво21)).

Керуючись статтями 400, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду