ПОСТАНОВА
Підстави розгляду кримінального провадження об`єднаною палатою
5. Колегія суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду ухвалою від 12 листопада 2024 року[1] передала це кримінальне провадження на розгляд Об`єднаної палати на підставі частини 2 статті 434-1 КПК.
6. Колегія суддів вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 03 квітня 2023 року[2], оскільки апеляційний суд не допустив істотного порушення вимог КПК, постановивши рішення у формі ухвали, оскільки змінюючи вирок суду першої інстанції лише у частині неправильного зарахування строку попереднього ув`язнення у строк покарання, він не застосував більш суворого покарання.
Позиції учасників касаційного розгляду
7. Прокурор підтримав доводи касаційної скарги, просив її задовольнити.
8. Іншим учасникам кримінального провадження було належним чином повідомлено про дату, час та місце касаційного розгляду, клопотань про його відкладення до суду касаційної інстанції не надходило.
Оцінка Суду
9. Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, перевіривши матеріали кримінального провадження, обговоривши наведені доводи, Суд дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.
10. Об`єднана палата зазначає, що в своїй постанові від 03 квітня 2023 року вона дійшла такого висновку:
«Виключення зі строку призначеного особі покарання строку її попереднього ув`язнення, зарахованого судом першої інстанції на підставі частини 5 статті 72 КК, є тим «іншим випадком», передбаченим частиною 1 статті 421 КПК, який беззаперечно погіршує правове становище обвинуваченого, оскільки впливає на визначення кінцевої тривалості покарання, яке особі потрібно реально відбувати. Відтак, враховуючи системний аналіз статей 408, 420 та 421 КПК, рішення апеляційного суду, яким виключається з резолютивної частини вироку місцевого суду рішення про застосування відносно особи положень частини 5 статті 72 КК, повинно ухвалюватися судом апеляційної інстанції у формі вироку[3]».
11. У той же час в подальшому Об`єднаною палатою визнано, що відповідно до частини 1 статті 420 КПК суд апеляційної інстанції скасовує вирок суду першої інстанції і ухвалює свій вирок у разі: 1) необхідності застосування закону про більш тяжке кримінальне правопорушення чи збільшення обсягу обвинувачення; 2) необхідності застосування більш суворого покарання; 3) скасування необґрунтованого виправдувального вироку суду першої інстанції; 4) неправильного звільнення обвинуваченого від відбування покарання[4].
12. В тій же постанові Об`єднана палата зазначила, що згідно з частиною 1 статті 421 КПК, обвинувальний вирок, ухвалений судом першої інстанції, може бути скасовано у зв`язку з необхідністю застосувати закон про більш тяжке кримінальне правопорушення чи суворіше покарання, скасувати неправильне звільнення обвинуваченого від відбування покарання, збільшити суми, які підлягають стягненню, або в інших випадках, коли це погіршує становище обвинуваченого, лише у разі, якщо з цих підстав апеляційну скаргу подали прокурор, потерпілий чи його представник. Відповідно до положень частини 1 статті 418 КПК, суд апеляційної інстанції ухвалює вирок у випадку, передбаченому пунктом 3 частини першої статті 407 цього Кодексу, при цьому повністю чи частково скасовуючи вирок місцевого суду. Будь-яке інше рішення суд апеляційної інстанції приймає у формі ухвали.
13. За своєю правовою природою зарахування строку попереднього ув`язнення не є кримінальним покаранням, не означає збільшення обсягу обвинувачення та не свідчить про неправильне звільнення обвинуваченого від відбування покарання. І хоча таке зарахування є «іншим кримінально-правовим наслідком діяння» в розумінні частини 2 статті 4 КК[5], такий наслідок не підпадає під визначення тих наслідків, які вимагають винесення апеляційним судом вироку.
14. У цьому кримінальному провадженні судом апеляційної інстанції діяння засудженого не було перекваліфіковано на більш тяжке кримінальне правопорушення і не було збільшено обсягу обвинувачення. Також апеляційним судом не було застосовано більш суворе покарання.
15. Таким чином судом апеляційної інстанції не було застосовано до засудженого більш суворого покарання і апеляційний суд не допустив істотного порушення вимог КПК, постановивши за результатами апеляційного розгляду рішення у формі ухвали, оскільки, змінюючи вирок суду першої інстанції лише у частині неправильного зарахування строку попереднього ув`язнення у строк покарання, він не застосував більш суворого покарання, оскільки покарання, яке призначене вироком суду першої інстанції, не змінилося.
16. Враховуючи розвиток судової практики, Об`єднана палата вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 03 квітня 2023 року у справі № 930/2622/20 та доходить такого висновку:
Висновок
Апеляційний суд зобов`язаний постановити свій вирок у разі повного або часткового скасування вироку суду першої інстанції лише у випадках, передбачених частиною 1 статті 420 КПК. У інших випадках рішення про зміну вироку суду першої інстанції, у тому числі в частині зарахування строку попереднього ув`язнення у строк покарання, може бути постановлено у формі ухвали.
Керуючись статтями 433, 434, 434-2, 436, 441, 442 КПК, об`єднана палата Касаційного кримінального суду Верховного Суду