ПОСТАНОВА Касаційний цивільний суд ВС у справі № 521/17682/15-ц

У жовтні 2015 року Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «Правекс-Банк» (далі - ПАТ КБ «Правекс-Банк»), яке змінило свою назву на Акціонерне товариство «Правекс-Банк» (далі - АТ «Правекс-Банк»), звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та просило стягнути солідарно з відповідачів заборгованість за кредитним договором від 13 листопада 2007 року № 3276-026/07Р у розмірі 89 990,99 доларів США.

На обґрунтування позову зазначало, що 13 листопада 2007 року уклало з ОСОБА_1 кредитний договір № 3276-026/07Р, за умовами якого надав відповідачу кредит в іноземній валюті в розмірі 45 000,00 доларів США на строк з 13 листопада 2007 року по 13 листопада 2031 року. Позичальник, в свою чергу, зобов`язався прийняти, використати за цільовим призначенням та повернути кредит, а також сплатити проценти за користування ним у розмірі 12,8 % річних, комісії, неустойки та інші платежі в порядку, на умовах та в строки, визначені цим договором.

З метою забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором банк уклав з ОСОБА_2 договір поруки № 3276-026/07Р від 13 листопада 2007 року, з терміном дії до 13 листопада 2034 року.

Також 13 листопада 2007 року ПАТ КБ «Правекс-Банк» уклав з ОСОБА_1 іпотечний договір, за умовами якого боржник передав в іпотеку банку належну йому квартиру АДРЕСА_1 .

У зв`язку з неналежним виконанням умов кредитного договору станом на 29 травня 2015 року утворилася заборгованість в розмірі 89 990,99 доларів США, яка складається із: заборгованості за кредитом - 44 186,00 доларів США, пені за несвоєчасне погашення кредиту у розмірі 1 609,22 доларів США, відсотків у розмірі 27 363,30 доларів США, пені за несвоєчасне погашення відсотків в розмірі 16 832, 47 доларів США.

25 червня 2015 року на адресу ОСОБА_2 було направлено вимогу за вих. № 102/15 про виконання порушеного зобов`язання за кредитним договором у повному обсязі у семиденний строк з дня отримання вимоги. Однак ні позичальник, ні поручитель не вжили заходів, спрямованих на належне виконання зобов`язання за кредитним договором.

Враховуючи наведене, ПАТ КБ «Правекс-Банк» просило позов задовольнити.

Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 13 грудня 2021 року позов задоволено частково.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь АТ «Правекс-Банк» заборгованість за кредитним договором від 13 листопада 2007 року № 3276-026/07Р станом на 29 травня 2015 року в загальній сумі 16 612,58 доларів США, з яких: заборгованість за кредитом (тіло кредиту та відсотки) - 15 819,00 доларів США, пеня за несвоєчасне погашення кредиту - 802,58 доларів США.

Вирішено питання щодо судових витрат.

Суд першої інстанції виходив з того, що останній платіж на виконання умов кредитного договору ОСОБА_1 здійснив 27 квітня 2012 року.

Банк направив на адресу поручителя ОСОБА_2 вимогу про дострокове повернення всієї суми кредиту, однак в матеріалах справи відсутні докази направлення такої вимоги ОСОБА_1 , тому позивач не набув право вимоги дострокового стягнення всієї суми кредиту достроково.

З урахуванням дати останнього платежу та позовної давності, на користь банку підлягає стягненню заборгованість за період з 30 жовтня 2012 року по 29 травня 2015 року, а також пеня в межах річного строку, що нараховується за кожним відповідним платежем станом на 29 травня 2015 року.

Оскільки відповідно до умов договору поруки, укладеного між ПАТ КБ «Правекс-Банк» та ОСОБА_2 13 листопада 2007 року, поручитель зобов'язалась нести солідарну майнову відповідальність перед кредитором за виконання в повному обсязі зобов'язань ОСОБА_1 за кредитним договором, сума заборгованості за кредитом підлягає стягненню з відповідачів солідарно.

Постановою Одеського апеляційного суду від 05 вересня 2023 року рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 13 листопада 2021 року скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким позов залишено без задоволення.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що відповідно до пункту 6.1.14 кредитного договору позичальник зобов`язаний протягом строку дії даного договору забезпечити страхування майна, переданого в іпотеку, шляхом укладення щорічно до 13 листопада договорів страхування зі страховими компаніями, визначеними банком, а також письмово узгоджувати умови договору страхування та не здійснювати дій, направлених на зміну цих умов.

Згідно з пунктом 9.7. кредитного договору у випадку невиконання позичальником умов пункту 6.1.14 договору строк користування кредитними коштами припиняється достроково, на 10-й день припинення строку дії договору страхування або зміни його умов з вини позичальника.

Оскільки позичальник не уклав договір страхування до 13 листопада 2008 року (перша річна дата після укладення кредитного договору від 13 листопада 2007 року), строк користування кредитними коштами припинився 23 листопада 2008 року.

Отже, у позичальника виник обов`язок повернути тіло кредиту у повному обсязі 24 листопада 2008 року, а також нараховані проценти за користування кредитом та пеню за наявності прострочення станом на 23 листопада 2008 року включно.

Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.

Враховуючи наведене, нараховані банком проценти у розмірі 27 363,30 доларів США після 23 листопада 2008 року стягненню не підлягають.

Згідно наданого банком розрахунку заборгованості у позичальника станом на 23 листопада 2008 року була відсутня заборгованість за відсотками.

Вимоги про стягнення пені за прострочення відсотків, які були нараховані після припинення строку користування кредитними коштами задоволенню не підлягають.

Оскільки банк звернувся до суду з позовом 30 жовтня 2015 року, а відповідач заявив про застосування позовної давності, у задоволенні вимог банку про стягнення заборгованості по тілу кредиту у розмірі 44 186,00 доларів США слід відмовити.

У жовтні 2023 року АТ «Правекс-Банк» звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просило скасувати постанову Одеського апеляційного суду від 05 вересня 2023 року і залишити в силі рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 13 грудня 2021 року.

На обґрунтування касаційної скарги зазначало про застосування судом апеляційної інстанції норм права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 26 травня 2020 року в справі № 638/13683/15-ц та від 08 грудня 2021 року в справі № 409/1398/18 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

Також вказувало про відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України).

Кредитним договором не передбачено таку умову для зміни строку виконання основного зобов'язання (дострокового припинення строку користування грошовими коштами), як неукладення позичальником договору страхування, в тому числі неукладення його до 13 листопада 2008 року.

Відповідно до абзацу 2 пункту 7.1.7 кредитного договору, яким передбачено, що договір вважається розірваним з моменту прийняття відповідного рішення органом банку, в компетенцію якого входить прийняття таких рішень.

Відтак, дострокове припинення строку користування кредитом - це право банку, яким він не скористався.

Суди попередніх інстанцій не встановили факт отримання позичальником від кредитодавця письмового повідомлення з вимогою про дострокове повернення кредиту з підстав, передбачених пунктом 9.7 кредитного договору.

Перебіг позовної давності повинен починатися з дати закінчення терміну дії договору - 13 листопада 2031 року, так як зобов'язання відповідача відповідно до умов кредитного договором встановлювались до 13 листопада 2031 року відповідно до графіку погашення заборгованості.

Ухвалою Верховного Суду від 20 листопада 2023 року відкрито касаційне провадження та витребувано її матеріали з Малиновського районного суду м. Одеси.

09 січня 2024 року справа № 521/17682/15-ц надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 04 березня 2025 року справу призначено до судового розгляду.

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Встановлено, що 13 листопада 2007 року між ПАТ КБ «Правекс-Банк» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № 3276-026/07Р.

Відповідно до пункту 1.1 вказаного договору банк надає позичальнику кредит у розмірі 45 000,00 доларів США для споживчих цілей, а також з метою оплати страхових платежів згідно з договорами страхування нерухомого майна, укладення яких здійснюється на підставі та з урахуванням вимог пункту 6.1.14 цього договору.

Згідно з пунктом 1.2 кредитного договору кредит надається позичальнику строком з 13 листопада 2007 року до 13 листопада 2031 року зі сплатою 12,8 % річних.

Відповідно до пункту 4.1 кредитного договору позичальник зобов`язується погашати заборгованість за кредитом щомісяця до 10-го числа наступного місяця включно відповідно до графіку погашення кредиту, відповідно до якого погашення кредиту здійснюється ануїтетними платежами в розмірі 510 доларів США щомісячно, що підтверджується копією додатку № 2 до договору.

Відсотки за користування кредитом підлягають сплаті щомісяця (за час фактичного користування грошовими коштами протягом календарного місяця) у термін до 10 числа місяця, наступного за місяцем нарахування відсотків, а також у момент повернення кредиту, зазначений в пункті 1.2 договору (пункт 4.2 кредитного договору).

З метою забезпечення виконання умов кредитного договору 13 листопада 2007 року банк уклав з ОСОБА_1 іпотечний договір, відповідно до якого в іпотеку банку було передано квартиру АДРЕСА_1 .

Також 13 листопада 2007 року банк уклав з ОСОБА_2 договір поруки, згідно умов якого вона зобов`язалась нести солідарну майнову відповідальність перед кредитором за виконання в повному обсязі ОСОБА_1 зобов`язань за кредитним договором № 3276-026/07Р від 13 листопада 2007 року.

Згідно з пунктом 4.4. кредитного договору, у випадку виникнення у позичальника заборгованості за кредитом, строк користування кредитом припиняється достроково, на 11-й день місяця наступного за місяцем, в якому виникла заборгованість, про припинення користування кредитом банк письмово повідомляє позичальника.

Відповідно до пункту 9.1 кредитного договору за порушення строків погашення заборгованості за кредитом або внесення відсотків за користування коштами позичальник сплачує пеню за кожен день прострочення в розмірі подвійної відсоткової ставки, зазначеної в пункті 1.2 цього договору, що діяла в період прострочення, від суми заборгованості за весь період прострочення.

Згідно розрахунку заборгованості, останній платіж на виконання умов кредитного договору ОСОБА_1 здійснив 27 квітня 2012 року, що не заперечувалось його представником в судовому засіданні.

У зв'язку з неналежним виконанням ОСОБА_1 зобов'язань за кредитним договором станом на 05 червня 2015 року утворилася заборгованість в загальному розмірі 90 735,48 доларів США.

25 червня 2015 року банк направив на адресу поручителя ОСОБА_2 вимогу про дострокове повернення всієї суми кредиту.

В матеріалах справи відсутні докази направлення такої вимоги відповідачу ОСОБА_1 .

Згідно пункту 6.1.14. кредитного договору позичальник зобов'язується протягом строку дії цього договору забезпечити страхування майна, переданого в іпотеку банку, шляхом укладення щорічно до 13 листопада договорів страхування зі страховими компаніями, визначеними банком, а також письмового узгоджувати умови договору страхування та не здійснювати дій, направлених на зміну цих умов.

Відповідно до пункту 9.7. договору у випадку невиконання позичальником умов пункту 6.1.14. договору, строк користування грошовими коштами, зазначений у пункті 1.2 цього договору, припиняється достроково, на 10-й день припинення строку дії договору страхування або зміни його умов з вини позичальника.

В матеріалах справи відсутні докази на підтвердження укладення ОСОБА_1 договору страхування іпотечного майна - квартири АДРЕСА_1.

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 цього Кодексу).

Згідно зі статтями 526, 530, 610, частиною першою статті 612 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином у встановлений термін відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).

Якщо в зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).

У пункті 1.2 кредитного договору від 13 листопада 2007 року, укладеного між банком та ОСОБА_1 , визначено, що кредит надається строком з 13 листопада 2007 року до 13 листопада 2031 року.

Пунктом 6.1.14 вказаного кредитного договору визначено, що протягом строку дії цього договору позичальник зобов`язується забезпечити страхування майна, переданого в іпотеку банку відповідно до пункту 3.1 договору, шляхом укладення щорічно до 13 листопада договорів страхування зі страховими компаніями, визначеними банком, а також письмово узгоджувати умови договорів страхування та не здійснювати дій, направлених на зміну цих умов.

Відповідно до положень пункту 9.7 кредитного договору у випадку невиконання позичальником умов пункту 6.1.14 договору, строк користування грошовими коштами, зазначений у пункті 1.2 договору, припиняється достроково на 10-й день припинення строку дії договору страхування або зміни його умов з вини позичальника.

Якщо сторони договору визнали безумовною підставою для зміни строку виконання основного зобов`язання саме невиконання позичальником зобов'язання зі страхування майна, переданого в іпотеку банку, шляхом укладення щорічно договорів страхування зі страховими компаніями, а не направлення банком письмового повідомлення позичальнику про припинення строку користування кредитом, то така зміна не залежить від волевиявлення однієї зі сторін та не надає банку право звернутися з вимогою про дострокове повернення всієї суми кредиту у порядку, визначеному частиною другою статті 1050 ЦК України.

Подібні висновки викладені у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 15 червня 2020 року у справі № 138/240/16-ц (провадження № 61-14987сво19).

Таким чином, у зв`язку зі зміною строку основного зобов`язання, який настав відповідно до пункту 9.7 кредитного договору на 10-й день припинення строку дії договору страхування, тобто з 23 листопада 2008 року, зобов`язання позичальника щодо сплати відсотків за кредитним договором припинилися, відтак з ОСОБА_1 на користь банку можливо стягнути лише відсотки за користування кредитними коштами за період до 23 листопада 2008 року.

Однак відповідно до наданого банком розрахунку заборгованості у позичальника станом на 23 листопада 2008 року була відсутня заборгованість за відсотками.

ОСОБА_1 у суді першої інстанціїзаявивпро застосування позовної давності щодо вимог банку про стягнення заборгованості.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

При цьому відповідно до частин першої та п`ятої статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Разом з тим, згідно із частинами третьою, четвертою статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові.

Частиною другою статті 258 ЦК України передбачено, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Встановлено, що відповідачем останній договір страхування укладався 13 листопада 2007 року, строк дії якого закінчився 13 листопада 2008 року. Враховуючи, що за умовами кредитного договору всі договори страхування повинні були узгоджуватись із кредитором, банк був обізнаний, що з 13 листопада 2008 року договір страхування був відсутній, тому відповідно був обізнаний і про дострокове (з 23 листопада 2008 року) припинення строку користування грошовими коштами, що вказаний у пункті 1.2 кредитного договору. Крім того, останній платіж на погашення заборгованості за договором кредиту позичальник сплатив 27 квітня 2012 року.

Враховуючи вищевказані обставини, те, що з цим позовом ПАТ КБ «Правекс-Банк» звернулося до суду 30 жовтня 2015 року, апеляційний суд дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позову з підстав пропуску позовної давності.

Обставин, які є обов`язковими підставами для скасування судових рішень, касаційний суд не встановив.

Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскаржуване судове рішення відповідає вимогам закону, і підстав для його скасування немає.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу АТ «Правекс-Банк» залишити без задоволення, а постанову апеляційного суду залишити без змін.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду