ПОСТАНОВА Касаційний цивільний суд ВС у справі № 457/225/13-ц

У лютому 2020 року Акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» (далі - АТ «Державний ощадний банк України», банк) звернулося до суду із заявою про заміну боржника ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , її правонаступником ОСОБА_1 у виконавчому листі у цивільній справі за позовом АТ «Державний ощадний банк України» до ОСОБА_3 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, встановлення початкової ціни предмета іпотеки, зміну умов кредитного договору; за позовом АТ «Державний ощадний банк України» до ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів, - відділ у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Трускавецького міського відділу управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області, про виселення із зняттям з реєстраційного обліку.

У грудні 2021 року АТ «Державний ощадний банк України» звернулося до суду зі скаргою на дії та рішення приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Маковецького З. В. (далі - приватний нотаріус Маковецький З. В.) щодо повернення стягувачу без прийняття до виконання виконавчого листа та ухвали Трускавецького міського суду Львівської області від 14 вересня 2021 року.

Скарга мотивована тим, що ухвалою Трускавецького міського суду Львівської області від 14 вересня 2021 року у справі № 457/225/13-ц заяву АТ «Державний ощадний банк України» в особі філії Львівського обласного управління

АТ «Ощадбанк» задоволено.

Замінено сторону виконавчого провадження з виконання виконавчого листа, виданого Трускавецьким міським судом Львівської області 31 березня 2017 року у справі № 457/225/13-ц, а саме: боржника ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , її правонаступником ОСОБА_1 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

26 листопада 2021 року банк надіслав приватному виконавцю заяву про примусове виконання рішення Апеляційного суду Львівської області від 22 лютого 2017 року в частині стягнення з ОСОБА_2 заборгованості у розмірі

63 205,49 дол. США, шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки та продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України «Про виконавче провадження», з дотриманням вимог Закону України «Про іпотеку», відповідний оригінал виконавчого листа у справі № 457/225/13-ц, а також належним чином завірену судом копію ухвали Трускавецького міського суду Львівської області від 14 вересня 2021 року про заміну сторони виконавчого провадження з виконання виконавчого листа, а саме: боржника ОСОБА_2 на правонаступника ОСОБА_1

29 листопада 2021 року приватний виконавець Маковецький З. В. повернув без прийняття до виконання виконавчий лист від 31 березня 2017 року № 457/225/13-ц та ухвалу суду про заміну боржника правонаступником, оскільки виконавче провадження закінчено на підставі пункту 3 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» та не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом. Пунктом 9 частини четвертої статті 4 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, якщо виконавчий документ не підлягає виконанню органами державної виконавчої служби, приватним виконавцем.

Посилаючись на те, що такі дії приватного виконавця Маковецького З. В.

є незаконними і такими, що порушують права та інтереси АТ «Державний ощадний банк України», банк просив визнати неправомірними дії та рішення приватного виконавця Маковецького З. В. щодо винесення повідомлення від 29 листопада 2021 року про повернення стягувачу без прийняття до виконання виконавчого листа, виданого Трускавецьким міським судом Львівської області 31 березня 2017 року в справі № 457/225/13-ц та ухвали Трускавецького міського суду Львівської області від 14 вересня 2021 року в справі № 457/225/13-ц щодо боржника ОСОБА_1 ; скасувати повідомлення від 29 листопада 2021 року приватного виконавця Маковецького З. В. про повернення стягувачу без прийняття до виконання виконавчого листа; зобов`язати приватного виконавця Маковецького З. В. вирішити питання про прийняття до виконання виконавчого листа, виданого Трускавецьким міським судом Львівської області 31 березня 2017 року в справі № 457/225/13-ц з врахуванням ухвали Трускавецького міського суду Львівської області від 14 вересня 2021 року в справі № 457/225/13-ц щодо боржника ОСОБА_1 .

Ухвалою Трускавецького міського суду Львівської області від 14 вересня 2021 року заяву АТ «Державний ощадний банк України» задоволено.

Замінено сторону виконавчого провадження з виконання виконавчого листа, виданого Трускавецьким міським судом Львівської області 31 березня 2017 року у справі № 457/225/13, а саме: боржника ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , її правонаступником ОСОБА_1 .

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що у разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора чи боржника у зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу. Усі дії, вчинені в цивільному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього так само, як вони були обов`язкові для особи, яку він замінив (стаття 55 ЦПК України).

У разі смерті спадкодавця, спадкоємці, які прийняли спадщину, не відмовилися від її прийняття, замінюють особу у всіх правовідносинах, що існували на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок смерті спадкодавця.

Спадкоємцем після смерті ОСОБА_2 є ОСОБА_1 , яка успадкувала житловий будинок з господарськими будівлями житловою площею 32,3 кв. м, загальною площею 81,7 кв. м, що складається з двох житлових кімнат, двох кухонь із земельною ділянкою, кадастровий номер 4611500000:09:001:0052, площею 0,0944 га, для обслуговування житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , та перебуває в іпотеці банку.

Відсутність у неї свідоцтва про право на спадщину не є підставою для відмови у задоволенні заяви стягувача про заміну сторони боржника у виконавчому провадженні.

Ухвалою Трускавецького міського суду Львівської області від 28 грудня 2021 року скаргу АТ «Державний ощадний банк України» задоволено.

Визнано неправомірними дії та рішення приватного виконавця Маковецького З. В. щодо винесення повідомлення від 29 листопада 2021 року про повернення стягувачу без прийняття до виконання виконавчого листа, виданого Трускавецьким міським судом Львівської області 31 березня 2017 у справі № 457/225/13, та ухвали Трускавецького міського суду Львівської області від 14 вересня 2021 року у справі № 457/225/13 щодо боржника ОСОБА_1 .

Скасовано повідомлення приватного виконавця Маковецького З. В. від 29 листопада 2021 року про повернення стягувачу без прийняття до виконання виконавчого листа, виданого Трускавецьким міським судом Львівської області 31 березня 2017 року у справі № 457/225/13, та ухвали Трускавецького міського суду Львівської області від 14 вересня 2021 року у справі № 457/225/13 щодо боржника ОСОБА_1

3обов`язано приватного виконавця Маковецького З. В. вирішити питання про прийняття до виконання виконавчого листа, виданого Трускавецьким міським судом Львівської області 31 березня 2017 у справі № 457/225/13, з урахуванням ухвали Трускавецького міського суду Львівської області від 14 вересня 2021 року у справі № 457/225/13 щодо боржника ОСОБА_1 .

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що ухвала від 14 вересня 2021 року про здійснення процесуального правонаступництва на стадії виконання судового рішення є документом, що забезпечує виконання рішення та фактично є його невід`ємною частиною. Законодавством не передбачено видачу нового виконавчого листа із зазначенням нового боржника відповідно до ухвали суду про заміну сторони виконавчого провадження.

Виконавчий лист від 31 березня 2017 року № 457/225/13-ц, з урахуванням ухвали суду від 14 вересня 2021 року, відповідає вимогам частин першої та другої статті 4 Закону України «Про виконавче провадження». Приватний виконавець не мав законних підстав для повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття його до виконання.

Постановою Львівського апеляційного суду від 25 липня 2022 року апеляційні скарги ОСОБА_1 залишено без задоволення.

Ухвалу Трускавецького міського суду Львівської області від 14 вересня 2021 року та ухвалу Трускавецького міського суду Львівської області від 28 грудня 2021 року залишено без змін.

Апеляційну скаргу АТ «Державний ощадний банк України» задоволено.

Ухвалу Трускавецького міського суду Львівської області від 10 травня 2022 року скасовано та ухвалено судове рішення, яким відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про визнання виконавчого листа, виданого Трускавецьким міським судом Львівської області 31 березня 2017 року у справі № 457/225/13-ц, стосовно боржника ОСОБА_1 таким, що не підлягає виконанню.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для заміни сторони боржника з ОСОБА_2 на ОСОБА_1 .

Ухвала Тернопільського міського суду Львівської області від 14 вересня 2021 року про заміну сторони виконавчого провадження постановлена з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому підстави для її скасування відсутні.

Зважаючи на законність ухвали про заміну сторони виконавчого провадження, колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав для скасування ухвали суду від 28 грудня 2021 року, оскільки суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про неправомірність дій та рішень приватного виконавця Маковецького З. В. щодо винесення ним повідомлення від 29 листопада 2021 року про повернення виконавчого листа без прийняття до виконання.

Водночас суд апеляційної інстанції дійшов висновку про обґрунтованість апеляційної скарги банку на ухвалу Трускавецького міського суду Львівської області від 10 травня 2022 року, якою виконавчий лист, виданий Трускавецьким міським судом Львівської області 31 березня 2017 року у цій справі стосовно боржника ОСОБА_1 було визнано «таким, що не підлягає виконанню частково», оскільки та обставина, що ухвала суду від 14 вересня 2021 року (якою було замінено боржника у виконавчому провадженні з ОСОБА_2 на її правонаступника, ОСОБА_1 ) «знаходиться на перегляді в суді апеляційної інстанції», не є підставою для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню.

Постановою Верхового Суду від 23 листопада 2023 року касаційну скаргу

ОСОБА_1 задоволено частково.

Постанову Львівського апеляційного суду від 25 липня 2022 року в частині залишення без змін ухвали Трускавецького міського суду Львівської області від 14 вересня 2021 року та ухвали Трускавецького міського суду Львівської області від 28 грудня 2021 року скасовано і передано справу в цій частині на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова Верховного Суду мотивована тим, що ухвала Трускавецького міського суду Львівської області від 14 вересня 2021 року про заміну сторони виконавчого провадження постановлена без участі сторін в судовому засіданні, поштове повідомлення, що направлялося на адресу ОСОБА_1 з ухвалою про відновлення провадження у справі та призначення справи до розгляду повернулося «за закінченням терміну зберігання».

Суд апеляційної інстанції не перевірив доводів ОСОБА_1 про те, що вона не була належним чином повідомлена про розгляд заяви про заміну боржника, що відповідно до пункту 3 частини третьої статті 376 ЦПК України є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення.

Зважаючи на те, що постанова апеляційного суду в частині залишення без змін ухвали Трускавецького міського суду Львівської області від 14 вересня 2021 року підлягає скасуванню, Верховний Суд дійшов висновку, що постанова апеляційного суду в частині залишення без змін ухвали Трускавецького міського суду Львівської області від 28 грудня 2021 року також підлягає скасуванню, оскільки висновок апеляційного суду про її законність обґрунтований наявністю ухвали Трускавецького міського суду Львівської області від 14 вересня 2021 року.

Постановою Львівського апеляційного суду від 30 квітня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Трускавецького міського суду Львівської області від 14 вересня 2021 року задоволено частково.

Ухвалу Трускавецького міського суду Львівської області від 14 вересня 2021 року змінено.

Замінено боржника у виконавчому листі, виданому Трускавецьким міським судом Львівської області 31 березня 2017 року у справі № 457/225/13, а саме:

боржника ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , її правонаступником

ОСОБА_1 .

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 на ухвалу Трускавецького міського суду Львівської області від 28 грудня 2021 року залишено без задоволення.

Ухвалу Трускавецького міського суду Львівської області від 28 грудня 2021 року залишено без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що оскаржувані судові рішення по суті є законними та обґрунтованими, водночас суд першої інстанції допустив порушення норм процесуального права, зокрема вирішив питання про заміну сторони виконавчого провадження за відсутності ОСОБА_1 , належним чином не повідомленої про розгляд справи.

За таких обставин суд апеляційної інстанції дійшов висновку про наявність правових підстав для зміни ухвали Трускавецького міського суду Львівської області від 14 вересня 2021 року.

У червні 2024 року ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Львівського апеляційного суду від 30 квітня 2024 року в якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, просила оскаржуване судове рішення скасувати та направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що суд апеляційної інстанції вказівок Верховного Суду, зазначених у постанові від 23 листопада 2023 року (провадження № 61-8673св22), не виконав, доводів апеляційний скарг не перевірив, мотивів їх відхилення не навів.

Установивши, що ОСОБА_1 не була повідомлена про розгляд заяви про заміну боржника у виконавчому провадженні, суд апеляційної інстанції на порушення пункту 3 частини третьої статті 376 ЦПК України не скасував ухвалу Трускавецького міського суду Львівської області від 14 вересня 2021 року.

Суд апеляційної інстанції не врахував, що за наявності постанови державного виконавця про закінчення виконавчого провадження, яку банк не оскаржував, не могла відбуватися заміна сторони виконавчого провадження, зокрема боржника, з урахуванням другого абзацу частини першої статті 40 Закону України «Про виконавче провадження», згідно з яким виконавче провадження, щодо якого винесено постанову про його закінчення, не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом, та з урахуванням положень статті 442 ЦПК України, яка передбачає заміну сторони виконавчого провадження лише у відкритому виконавчому провадженні.

На порушення принципу диспозитивності суд апеляційної інстанції вийшов за межі апеляційного розгляду, визначені статтею 367 ПК України, та ухвалив судове рішення про зміну боржника у виконавчому листі всупереч вимог апеляційної скарги, у якій заявниця просила відмовити у задоволенні заяви АТ «Державний ощадний банк України», мотивів ухвалення такого рішення не навів.

Крім того, суд апеляційної інстанцій не навів мотивів залишення без змін ухвали Трускавецького міського суду Львівської області від 28 грудня 2021 року, а фактично лише погодився з нею у резолютивній частині судового рішення.

У липні 2024 року до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу від АТ «Державний ощадний банк України», у якому товариство просило касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Верховного Суду від 26 червня 2024 року касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Львівського апеляційного суду від 30 квітня 2024 року передано на розгляд судді-доповідачу Гулейкову І. Ю., судді, які входять до складу колегії: Лідовець Р. А., Луспеник Д. Д.

Ухвалою Верховного Суду від 01 липня 2024 року відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою приватного виконавця Ващишин Х. І. з підстав, визначених частиною другою статті 389 ЦПК України; витребувано з Трускавецького міського суду Львівської області матеріали цивільної справи № 457/225/13-ц; надано учасникам справи строк для подання відзиву.

У липні 2024 року матеріали справи № 457/225/13-ц надійшли до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 03 березня 2025 року справу призначено до судового розгляду.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню.

Фактичні обставини справи

Суди встановили, що рішенням Трускавецького міського суду Львівської області від 09 квітня 2014 року позов ПАТ «Державний ощадний банк України» до ОСОБА_3 та ОСОБА_2 задоволено частково.

Стягнено солідарно з ОСОБА_3 та ОСОБА_2 на користь ПАТ «Державний ощадний банк України» заборгованість за кредитним договором у розмірі 55 163,96 дол. США, з яких: 21 529,95 дол. США - основний борг, 13 122,33 дол. США - прострочений борг, 20 511,68 дол. США - несплачені відсотки за кредитним договором.

Змінено умови кредитного договору від 15 жовтня 2007 року зі змінами та доповненнями, а саме: визначено строк виконання кредитного договору моментом набрання рішенням суду про зміну умов кредитного договору законної сили. Вирішено питання судових витрат. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Рішенням Апеляційного суду Львівської області від 22 лютого 2017 року рішення Трускавецького міського суду Львівської області від 09 квітня 2014 року в частині відмови у стягненні пені з ОСОБА_3 у розмірі 8 041,53 дол. США; стягнення з ОСОБА_3 та ОСОБА_2 солідарно на користь ПАТ «Державний ощадний банк України» кредитної заборгованості в розмірі 55 163,96 дол. США, з яких: 21 529,95 дол. США - основний борг, 13 122,33 дол. США - прострочений борг, 20 511,68 дол. США - несплачені відсотки за кредитним договором; відмови у задоволенні позовних вимог ПАТ «Державний ощадний банк України» до ОСОБА_2 у частині стягнення заборгованості з ОСОБА_2 шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки: житловий будинок з господарськими будівлями, загальною площею 81,7 кв. м, житловою площею 32,3 кв. м, із земельною ділянкою за адресою: АДРЕСА_1 ; встановлення початкової ціни предмета іпотеки за іпотечним договором для його подальшої реалізації, а також в частині вирішення судових витрат - скасовано та ухвалено нове судове рішення.

Стягнено з ОСОБА_3 на користь ПАТ «Державний ощадний банк України» заборгованість зі сплати пені за кредитним договором від 15 жовтня 2007 року № 1913, зі змінами та доповненнями від 17 березня 2008 року, в розмірі 63 205,49 дол. США, за період з 01 травня 2010 року до 28 лютого 2014 року, з яких: 21 529,95 дол. США - основний борг; 13 122, 33 дол. США - прострочений борг; 20 511,68 дол. США - прострочені відсотки; 8 041,53 дол. США - пеня.

Стягнено з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Державний ощадний банк України» заборгованість за кредитним договором від 15 жовтня 2007 року № 1913, зі змінами та доповненнями від 17 березня 2008 року, в розмірі 63 205,49 дол. США, за період з 01 травня 2010 року до 28 лютого 2014 року, з яких: 21 529,95 дол. США - основний борг; 13 122,33 дол. США - прострочений борг; 20 511,68 дол. США - прострочені відсотки; 8 041,53 дол. США - пеня, шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки: житловий будинок з господарськими будівлями житловою площею 32,3 кв. м, загальною площею 81,7 кв. м, що складається з двох житлових кімнат, двох кухонь із земельною ділянкою, кадастровий номер 4611500000:09:001:0052, площею 0,0944 га, для обслуговування житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що перебуває в іпотеці ПАТ «Державний ощадний банк України» згідно з іпотечним договором, посвідченим приватним нотаріусом Трускавецького міського нотаріального округу Кіселичник І. М. 15 жовтня 2007 року, зареєстрованим у реєстрі за № 1572, зі змінами та доповненнями відповідно до додаткового договору до договору іпотеки від 17 березня 2008 року № 383, і належить на праві приватної власності ОСОБА_2 на підставі договору дарування будинку та земельної ділянки, шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України «Про виконавче провадження», з дотриманням вимог Закону України «Про іпотеку».

Встановлено початкову ціну предмета іпотеки для його подальшої реалізації на підставі звіту про оцінку майна, здійсненого суб`єктом оціночної діяльності

ТзОВ «ГАЛ-СВІТ» в розмірі 1 598 000,00 грн без ПДВ, у тому числі вартість земельної ділянки - 1 424 000,00 грн без ПДВ; вартість житлового будинку -174 000 грн без ПДВ.

Рішення суду в частині звернення стягнення на предмет іпотеки на час дії Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» виконанню не підлягає.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 померла.

Постановою Верховного Суду від 27 червня 2018 року рішення Апеляційного суду Львівської області від 22 лютого 2017 року залишено без змін.

На виконання зазначеного судового рішення 31 березня 2017 року Трускавецький міський суд Львівської області видав виконавчий лист № 457/225/13, який банк звернув до примусового виконання 10 квітня 2019 року.

Постановою старшого державного виконавця Трускавецького міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області Оксаніченко Д. А. від 03 червня 2019 року закінчено виконавче провадження № 59022473 з виконання виконавчого листа, виданого Трускавецьким міським судом Львівської області 31 березня 2017 року у справі № 457/225/13-ц щодо боржника ОСОБА_2 у зв`язку зі смертю боржника.

26 листопада 2021 року банк звернувся до приватного виконавця із заявою про примусове виконання рішення Апеляційного суду Львівської області від 22 лютого 2017 року в частині стягнення з ОСОБА_2 заборгованості у розмірі 63 205,49 дол. США шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки та продаж на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України «Про виконавче провадження», з дотриманням вимог Закону України «Про іпотеку», до якої додано оригінал виконавчого листа № 457/225/13-ц, та належним чином завірену копію ухвали Трускавецького міського суду Львівської області від 14 вересня 2021 року про заміну сторони виконавчого провадження з виконання виконавчого листа стосовно боржника ОСОБА_2 , правонаступником якої є ОСОБА_1 .

Повідомленням від 29 листопада 2021 року виконавчий лист № 457/225/13-ц, виданий 31 березня 2017 року, та ухвалу суду про заміну боржника правонаступником повернуто стягувачу без прийняття до виконання. Таке рішення приватного виконавця мотивоване тим, що згідно з відміткою на виконавчому документі, що вчинена державним виконавцем 03 червня 2019 року, виконавче провадження закінчено згідно з пунктом 3 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження». Абзацом другим частини першої статті 40 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що виконавче провадження, щодо якого винесено постанову про його закінчення, не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом. Пунктом 9 частини четвертої статті 4 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, якщо виконавчий документ не підлягає виконанню органами державної виконавчої служби, приватним виконавцем.

Ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом (частина перша статті 8 ЦПК України).

Про місце, дату і час судового засідання суд повідомляє учасників справи (частина друга статті 211 ЦПК України).

Судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів надсилається на офіційну електронну адресу відповідного учасника справи, у випадку наявності у нього офіційної електронної адреси або разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення у випадку, якщо така адреса відсутня, або через кур`єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи. Стороні чи її представникові за їхньою згодою можуть бути видані судові повістки для вручення відповідним учасникам судового процесу. Судова повістка може бути вручена безпосередньо в суді, а у разі відкладення розгляду справи про дату, час і місце наступного засідання може бути повідомлено під розписку. У разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх адреси судова повістка надсилається: 1) юридичним особам та фізичним особам - підприємцям - за адресою місцезнаходження (місця проживання), що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань; 2) фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку (частини шоста, сьома статті 128 ЦПК України).

Відповідач, третя особа, свідок, зареєстроване місце проживання (перебування), місцезнаходження чи місце роботи якого невідоме, а також заінтересована особа у справах про видачу обмежувального припису викликаються до суду через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів, а у разі розгляду справи про видачу обмежувального припису - не пізніше 24 годин до дати відповідного судового засідання. З опублікуванням оголошення про виклик особа вважається повідомленою про дату, час і місце розгляду справи (частина одинадцята статті 128 ЦПК України).

Європейський суд з прав людини вказав, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом (GUREPKA v. UKRAINE (No. 2), № 38789/04, § 23, ЄСПЛ, від 08 квітня 2010 року).

Європейський суд з прав людини зауважив, що право на публічний розгляд, передбачене пунктом 1 статті 6 Конвенції, має на увазі право на «усне слухання». Право на публічний судовий розгляд становить фундаментальний принцип. Право на публічний розгляд було б позбавлене смислу, якщо сторона в справі не була повідомлена про слухання таким чином, щоб мати можливість брати участь у ньому, якщо вона вирішила здійснити своє право на явку до суду, встановлене національним законом. В інтересах здійснення правосуддя сторона спору повинна бути викликана в суд таким чином, щоб знати не тільки про дату і місце проведення засідання, але й мати достатньо часу, щоб встигнути підготуватися до справи (TRUDOV v. RUSSIA, № 43330/09, § 25, 27, ЄСПЛ, від 13 грудня 2011 року).

Порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо справу (питання) розглянуто судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов`язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою (пункт 3 частини третьої статті 376 ЦПК України).

Обов`язок суду повідомити учасників справи про місце, дату і час судового засідання є реалізацією однієї із основних засад (принципів) цивільного судочинства - відкритості судового процесу. Невиконання (неналежне виконання) судом цього обов`язку призводить до порушення не лише права учасника справи бути повідомленим про місце, дату і час судового засідання, але й основних засад (принципів) цивільного судочинства.

Розгляд справи в суді першої інстанції за відсутності учасника справи, якого не було повідомлено про місце, дату і час судового засідання, є обов`язковою та безумовною підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення судом апеляційної інстанції, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2022 року у справі № 522/18010/18 (провадження

№ 61-13667сво21) зазначено, що: «обов`язок суду повідомити учасників справи про місце, дату і час судового засідання суд повідомляє є реалізацією однією із основних засад (принципів) цивільного судочинства - відкритості судового процесу. Невиконання (неналежне виконання) судом цього обов`язку призводить до порушення не лише права учасника справи бути повідомленим про місце, дату і час судового засідання, але й основних засад (принципів) цивільного судочинства. Розгляд справи в суді першої інстанції за відсутності учасника справи, якого не було повідомлено про місце, дату і час судового засідання, є обов`язковою та безумовною підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення судом апеляційної інстанції, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою.

Правильним по суті рішення є в тому випадку, коли воно відповідає вимогам законності й обґрунтованості, оскільки порушення останніх має наслідком зміну або скасування оскарженого судового рішення. Оскаржене судове рішення належить залишати без змін за наявності незначних порушень закону, які вже були усунені при розгляді справи, або ж таких, які можуть бути виправлені судом апеляційної інстанції. Правило про те, що «не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань» стосується випадків, коли такі недоліки не призводять до порушення основних засад (принципів) цивільного судочинства».

Європейський суд з прав людини вказує, що «принцип справедливості, закріплений у статті 6 Конвенції, порушується, якщо національні суди ігнорують конкретний, доречний та важливий довід, наведений заявником»

(MALA v. UKRAINE, № 4436/07, § 48, ЄСПЛ, від 03 липня 2014 року).

Скасовуючи постанову Львівського апеляційного суду від 25 липня 2022 року в частині залишення без змін ухвали Трускавецького міського суду Львівської області від 14 вересня 2021 року та ухвали Трускавецького міського суду Львівської області від 28 грудня 2021 року, Верховний Суд виходив з того, що на порушення норм процесуального права апеляційний суд не перевірив доводів ОСОБА_1 про те, що вона не була повідомлена про розгляд заяви про заміну боржника, не звернув уваги на те, що відповідно до пункту 3 частини третьої статті 376 ЦПК України зазначене є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення.

Під час нового апеляційного перегляду цієї справи, апеляційний суд встановив, що поштове повідомлення, що направлялося на адресу ОСОБА_1 з ухвалою про відновлення провадження у справі та призначення справи до розгляду, повернулося «за закінченням терміну зберігання», тобто вона не була належним чином повідомлена про розгляд заяви про заміну боржника, та дійшов висновку, що зазначене є підставою для зміни ухвали Трускавецького міського суду Львівської області від 14 вересня 2021 року.

Водночас суд апеляційної інстанції не врахував, що згідно з пунктом 3 частини третьої статті 376 ЦПК України правовим наслідком розгляду судом справи (питання) за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду, є скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення.

У контексті наведеного доводи касаційної скарги про те, що суд апеляційної інстанції неправильно застосував пункт 3 частини третьої статті 376 ЦПК України, не врахував вказівок Верховного Суду у постанові від 23 листопада 2023 року (провадження № 61-8673св22), є обґрунтованими.

Обґрунтованими також є і аргументи касаційної скарги про те, що суд апеляційної інстанції, залишаючи без змін ухвалу Трускавецького міського суду від 28 грудня 2022 року, доводів ОСОБА_1 щодо незаконності зазначеної ухвали суду не перевірив. Фактично погодився з висновком суду першої інстанції з огляду лише на наявність ухвали Трускавецького міського суду Львівської області від 14 вересня 2021 року.

Зважаючи на наведене, Верховний Суд дійшов висновку, що оскаржувана постанова апеляційного суду в частині зміни ухвали Трускавецького міського суду Львівської області від 14 вересня 2021 року та залишення без змін ухвали Трускавецького міського суду Львівської області від 28 грудня 2021 року ухвалена з порушенням норм процесуального права, що є підставою для її скасування та направлення справи № 457/225/13-ц в цій частині на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Оскільки постанова суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню із процесуальних підстав, то решта доводів касаційної скарги щодо суті заявлених вимог не переглядаються, не оцінюються (постанова Верховного Суду від 03 серпня 2022 року у справі № 207/4765/15-ц).

У частині четвертій статті 411 ЦПК України визначено, що справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Оскільки доводи касаційної скарги дають підстави для висновку про те, що постанова суду апеляційної інстанції в оскаржуваній частині ухвалена з порушенням норм процесуального права, касаційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду апеляційної інстанції в частині зміни ухвали Трускавецького міського суду Львівської області від 14 вересня 2021 року та залишення без змін ухвали Трускавецького міського суду Львівської області від 28 грудня 2021 року -скасуванню з передачею справи № 457/225/13-ц на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанцій, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки за результатами касаційного перегляду постанова суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, то розподіл судових витрат Верховний Суд не здійснює.

Керуючись статтями 400, 409, 411, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду