ПОСТАНОВА Касаційний цивільний суд ВС у справі № 296/6465/21

1. У липні 2021 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 , треті особа, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: ОСОБА_9 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , про витребування майна з чужого незаконного володіння.

2. Позовні вимоги ОСОБА_1 мотивувала тим, що на підставі нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу від 30 листопада 2010 року їй на праві власності належала квартира

АДРЕСА_1 .

3. У грудні 2015 року вона вирішила подарувати вказане житло своєму сину ОСОБА_10 , однак від нотаріуса дізналася, що квартира їй вже не належить.

4. За фактом незаконного заволодіння невідомою особою її квартирою

03 грудня 2015 року органом досудового розслідування були внесені відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі - ЄРДР) за

№ 12015060020006069 та розпочато кримінальне провадження за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною четвертою статті 190 КК України.

5. Лише у грудні 2020 року її адвоката було допущено до ознайомлення з матеріалами досудового розслідування, після стали відомі обставини та особи, до яких у незаконний спосіб вибула квартира, а також правовстановлюючі документи, на підставі яких відбулося таке вибуття.

6. Згідно з матеріалами досудового розслідування вперше квартира вибула з її власності на підставі підробленого рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 17 грудня 2011 року у справі № 20-122/11, яким нібито було задоволено позов невідомої їй особи - ОСОБА_9 до її сина ОСОБА_10 про визнання дійсним договору купівлі-продажу та визнання права власності на спірну квартиру.

7. В подальшому за договором купівлі-продажу від 24 жовтня 2015 року ОСОБА_9 , від імені якого діяв ОСОБА_11 , відчужив спірне майно на користь ОСОБА_4 , який 03 грудня 2015 року продав квартиру ОСОБА_5 .

8. Згодом за договором купівлі-продажу від 17 листопада 2016 року

ОСОБА_5 відчужила квартиру на користь ОСОБА_6 , а той ІНФОРМАЦІЯ_1 продав квартиру ОСОБА_2 .

9. Вважає, що спірна квартира вибула з її володіння не з її волі, у зв`язку з чим підлягає витребуванню від останнього набувача на підставі статті 388 ЦК України та просить суд витребувати з чужого незаконного володіння ОСОБА_2 квартиру АДРЕСА_1 .

10. Рішенням Корольовського районного суду м. Житомира, у складі судді

Драча Ю. І. від 08 грудня 2022 року в задоволенні позову відмовлено.

11. Суд першої інстанції вказав, що позивачка не довела факту вибуття спірної квартири з її власності поза її волею, тоді як відповідач ОСОБА_2 є добросовісним набувачем спірного майна, що унеможливлює витребування майна у порядку статті 388 ЦК України.

Інформація про рух справи в судах

12. Постановою Житомирського апеляційного суду, у складі колегії суддів: Коломієць О. С., Шевчук А. М, Талько О. Б., від 20 лютого 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 08 грудня 2022 року змінено, викладено мотивувальну частину рішення суду в редакції зазначеної постанови.

Постанову апеляційного суду мотивовано тим, що спірна квартира вибула з власності позивачки поза її волею на підставі неіснуючого рішення суду та в подальшому була відчужена особою, яка не мала права на це відчуження, а тому наявні підстави для її витребування від останнього набувача. Проте ОСОБА_1 звернулась до суду з цим позовом з пропуском позовної давності.

13. Постановою Верховного Суду від 21 лютого 2024 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Постанову Житомирського апеляційного суду від 20 лютого 2023 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

14. Колегія суддів не погодилась з висновком апеляційного суду щодо пропуску позовної давності, оскільки апеляційний суд не визначив правильної дати початку перебігу позовної давності, а саме моменту, коли позивачка дізналася про вибуття свого майна до іншої особи. У справі, яка переглядається, на момент звернення у грудні 2015 року до правоохоронних органів із заявою про вчинення кримінального правопорушення

ОСОБА_1 не було відомо про особу, яка порушила її право власності.

15. Ухвалою Житомирського апеляційного суду від 11 квітня 2024 року відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про заміну відповідача ОСОБА_2 його правонаступником - ОСОБА_7 , в особі законних представників ОСОБА_12 , ОСОБА_8 .

16. Ухвалою Житомирського апеляційного суду від 28 травня 2024 рокузалучено до у часті у справі третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, - ОСОБА_7 , в особі законних представників ОСОБА_12 , ОСОБА_8 .

17. Постановою Житомирського апеляційного суду від 30 липня 2024 року рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 08 грудня 2022 року скасовано і ухвалено нове судове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено з інших підстав.

18. Колегія суддів встановила, що спірна квартира на підставі договору дарування від 10 червня 2023 року відчужена ОСОБА_2 неповнолітньому ОСОБА_7 , від імені якого діють законні представники ОСОБА_12 та ОСОБА_8 , і відповідно вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння повинна бути пред`явлена до нового, а не попереднього власника.

19. У касаційній скарзі представник ОСОБА_1 - адвокат Кузьменко В. С. просить постанову Житомирського апеляційного суду від 30 липня 2024 року скасувати, направивши справу на новий розгляду до суду апеляційної інстанції.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

20. 29 серпня 2024 року представник ОСОБА_1 - адвокат

Кузьменко В. С. подав касаційну скаргу на постанову Житомирського апеляційного суду від 30 липня 2024 року.

21. Ухвалою Верховного Суду від 09 вересня 2024 року відкрито касаційне провадження та витребувано із суду першої інстанції матеріали справи, які у вересні 2024 року надійшли до Верховного Суду.

22. Ухвалою Верховного Суду від 12 березня 2025 року справу призначено до розгляду у складі колегії із п`яти суддів в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

23. Підставою касаційного оскарження судового рішення ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Кузьменко В. С., зазначає відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування статті 55, частини першої статті 417 ЦПК України у спорах щодо витребування майна з чужого незаконного володіння, за обставин переоформлення спірного майна на іншого власника в процесі розгляду справи (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України).

24. Крім того, вказує на порушення апеляційним судом норм процесуального права та наявність передбачених пунктом 3 частини третьої статті 411 ЦПК України підстав для скасування оскарженого судового рішення (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

25. Наголошує, що апеляційний суд, відмовляючи у задоволенні позову через неналежний суб`єктний склад учасників справи, необґрунтовано відмовив у задоволенні клопотання про заміну відповідача його правонаступником.

26. Зауважує, що відповідач з метою затягування справи спеціально відчужив спірну квартиру на користь свого родича - неповнолітнього ОСОБА_7 .

27. Вважає, що у цьому випадку відбулося сингулярне правонаступництво на підставі договору дарування і особа відповідача, як останнього володільця майна, що вибуло поза волею власника, не впливає на факт порушення прав позивачки і можливість прийняття судом відповідного рішення по суті спору.

28. Звертає увагу, що апеляційний суд належним чином не виконав вказівки Верховного Суду, викладені у постанові від 21 лютого 2024 року.

29. У вересні 2024 року представник ОСОБА_2 - адвокат Янчук М. О. подав письмові пояснення, які за своїм змістом є відзивом на касаційну скаргу, доводи якого не можуть бути враховані касаційним судом, оскільки всупереч вимог частини четвертої статті 395 ЦПК України до відзиву не додані докази надсилання його копії іншим учасникам справи.

Обставини справи, встановлені судами

30. Рішенням Корольовського районного суду м. Житомира у справі

№ 20-122/11 за позовом ОСОБА_9 до ОСОБА_10 визнано дійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 , на користь ОСОБА_9 .

31. Згідно з відмітки на копії вказаного рішення суду, воно набрало законної сили 27 грудня 2011 року.

32. 24 жовтня 2015 року ОСОБА_9 в особі представника за довіреністю ОСОБА_11 , за договором купівлі-продажу відчужив спірну квартиру на користь ОСОБА_4 .

33. Після цього, відчуження вказаної квартири було здійснено ще тричі, і на момент звернення ОСОБА_1 до суду з цим позовом, право власності на квартиру було зареєстровано за ОСОБА_2 .

34. 03 грудня 2015 року Житомирським відділом поліції Головного управління Національної поліції в Житомирі внесені відомості до ЄРДР за

№ 12015060020006069 про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною четвертою статті 190 КК України. Заяву про вчинення кримінального правопорушення було подано ОСОБА_13 , який діяв в інтересах ОСОБА_1 .

35. Згідно з матеріалів кримінального провадження № 12015060020006069, 01 грудня 2015 року близько 16:00 год невідома особа, шляхом обману заволоділа майном - квартирою АДРЕСА_1 яка належить ОСОБА_1 , чим завдала останній матеріальних збитків. Досудове розслідування у справі не завершено.

36. 10 червня 2023 року ОСОБА_2 на підставі договору дарування відчужив спірну квартиру неповнолітньому ОСОБА_7 , 2015 року народження, від імені якого діють законні представники (батьки) - ОСОБА_12 і ОСОБА_8 .

37. Згідно із частинами першою-другою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

38. Відповідно до частин першої-другої, п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

39. Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

40. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава (частина друга статті 48 ЦПК України).

41. Згідно з частинами першою та другою статті 51 ЦПК України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі.

42. Велика Палата Верховного Суду в постанові від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц вказала, що пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження.

43. У пункті 39 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26 лютого

2020 року у справі № 304/284/18 зазначено, що належним відповідачем має бути така особа, за рахунок якої можливо задовольнити позовні вимоги. Суд захищає порушене право чи охоронюваний законом інтерес позивача саме від відповідача.

44. У розглядуваній справі ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про витребування квартири.

45. Рішенням Корольовського районного суду м. Житомира від 08 грудня 2022 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено. Суд першої інстанції вказав, що позивачка не довела факту вибуття спірної квартири з власності поза її волею, тоді як відповідач ОСОБА_2 є добросовісним набувачем спірного житла, що унеможливлює витребування майна у порядку статті 388 ЦК України.

46. На час звернення до суду з цим позовом та ухвалення рішення судом першої інстанції ОСОБА_2 був власником спірної квартири.

47. Проте на стадії апеляційного перегляду справи було встановлено, що після ухвалення судом першої інстанції рішення про відмову в позові, ОСОБА_2 на підставі договору дарування від 10 червня 2023 року відчужив спірну квартиру неповнолітньому ОСОБА_7 , від імені якого діють законні представники (батьки) - ОСОБА_12 і ОСОБА_8 .

48. Встановивши вказані обставини, апеляційний суд дійшов висновку про скасування рішення суду першої інстанції про відмову в позові через недоведеність позовних вимог до ОСОБА_2 та ухвалення нового судового рішення про відмову в позові до ОСОБА_2 , який не є особою, за рахунок якої можливо задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 про витребування спірної квартири.

49. Верховний Суд, з урахуванням обставин, які склалися у розглядуваній справі внаслідок дій її учасників, загалом погоджується з цими висновками апеляційного суду.

50. Велика Палата Верховного Суду у пункті 85 постанови від 09 листопада 2021 року у справі № 466/8649/16-ц вказала, що задоволення віндикаційного позову є підставою для внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Водночас такий запис вноситься виключно в разі, якщо право власності на нерухоме майно зареєстроване саме за відповідачем, а не за іншою особою.

51. Вимоги про витребування спірної квартири мають бути заявлені до особи, яка записана її власником.

52. Доводи заявниці про те, що апеляційний суд мав замінити відповідача ОСОБА_2 його правонаступником - новим власником квартири ОСОБА_7 , є безпідставними.

53. Згідно з частиною першою статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

54. Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (частина перша статті 367 ЦПК України).

55. Відповідно до статті 330 ЦК України якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього.

56. Вирішуючи заявлений ОСОБА_1 до ОСОБА_2 позов, суд першої інстанції досліджував обставини набуття права власності на спірну квартиру ОСОБА_2 та надавав оцінку наявності передбачених законом підстав для витребування спірного майна саме у ОСОБА_2 .

57. Водночас на стадії апеляційного перегляду справи, у зв`язку зі зміною власника спірної квартири, виникла необхідність дослідження обставин набуття спірного майна новим власником та встановлення підстав для витребування у нього квартири.

58. Однак обставини набуття спірної квартири ОСОБА_7 не були ні підставами позову ОСОБА_1 , ні предметом дослідження та оцінки районного суду.

59. Крім того, ОСОБА_1 фактично, врахувавши висновки апеляційного суду, викладені в оскарженій постанові від 30 липня 2024 року, вже у серпні 2024 року звернулась до суду з позовом до ОСОБА_7 про витребування майна з чужого незаконного володіння (справа № 296/7141/24).

60. Провадження у справі № 296/7141/24 було відкрито ухвалою Корольовського районного суду м. Житомира від 20 серпня 2024 року, а ухвалою цього ж суду від 08 серпня 2024 року в порядку забезпечення позову накладено арешт на спірну квартиру.

61. Таким чином право позивачки на доступ до суду не порушено, а спір щодо витребування квартири буде вирішено у справі № 296/7141/24.

62. Інші доводи касаційної скарги ОСОБА_1 висновків апеляційного суду не спростовують, на законність оскарженої постанови не впливають.

63. Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (зокрема рішення у справі «Пономарьов проти України») повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію.

64. Оскаржена постанова апеляційного суду є достатньо вмотивованою та містить висновки суду щодо питань, які мають значення для вирішення справи.

65. Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

66. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

67. Переглянувши постанову апеляційного суду в межах доводів та вимог касаційної скарги ОСОБА_1 , які стали підставою для відкриття касаційного провадження, Верховний Суд, дійшов висновку про відсутність підстав для скасування оскарженого судового рішення.

68. Окрім ОСОБА_1 , інші учасники розглядуваної справи, постанову апеляційного суду в касаційному порядку не оскаржили.

69. Наявність обставин, за яких відповідно до частини першої статті 411

ЦПК України судове рішення підлягає обов`язковому скасуванню, касаційним судом також не встановлено.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду