ПОСТАНОВА Касаційний адміністративний суд ВС у справі № 440/17277/23

У листопаді 2023 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернулася до суду з позовом до Головного управління ДПС у Полтавській області (далі - відповідач, ГУ ДПС), в якому просила: визнати протиправною бездіяльність з вирішення заяви від 05 жовтня 2023 року про списання суми недоїмки, нарахованої платнику єдиного внеску; зобов`язати розглянути заяву від 05 жовтня 2023 року про списання суми недоїмки, нарахованої платнику єдиного внеску, та за результатами розгляду прийняти відповідне рішення.

Полтавський окружний адміністративний суд рішенням від 21 червня 2024 року, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 18 вересня 2024 року, у задоволенні позову відмовив.

Вирішуючи спір між сторонами, суди встановили такі обставини.

ОСОБА_1 перебувала на обліку в ДПІ у м. Полтаві з 23 серпня 2006 року на загальній системі оподаткування та з 28 серпня 2006 року як страхувальник та платник страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Державна реєстрація припинення підприємницької діяльності ОСОБА_1 відбулася 01 жовтня 2018 року за її рішенням.

ГУ ДПС у Полтавській області відповідно до статті 25 Закону України від 08 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон № 2464-VI) сформувало вимогу №Ф-5865-50 від 28 листопада 2018 року про сплату боргу (недоїмки), якою вимагалася сплата недоїмки зі сплати єдиного внеску в сумі 15363,54 грн.

Зазначену вимогу було направлено позивачеві поштою рекомендованим листом за адресою її проживання, однак, не була вручена адресатові у зв`язку із закінченням встановленого строку зберігання і повернута відправникові.

Постановою від 02 липня 2019 року Подільський відділ державної виконавчої служби міста Полтава Головного територіального управління юстиції у Полтавській області відкрив виконавче провадження НОМЕР_1 про стягнення боргу в розмірі 15363,54 грн за вимогою №Ф-5865-50 від 28 листопада 2018 року.

29 червня 2023 року Подільський відділ державної виконавчої служби у місті Полтаві Східного міжрегіонального управління Міністерства було винесено постанову про арешт коштів боржника у виконавчому провадженні НОМЕР_1.

07 серпня 2023 року ОСОБА_1 звернулася до ГУ ДПС у Полтавській області про надання інформації про наявність заборгованості по сплаті єдиного соціального внеску.

Відповідач, розглянувши заяву від 07 серпня 2023 року, листом № 27694/6/16-31-13-05-07 від 22 серпня 2023 року повідомив позивача про те, що станом на 31 жовтня 2018 року рахувалась заборгованість з єдиного внеску в сумі 15363,54 грн, яка виникла внаслідок щоквартального нарахування контролюючим органом суми ЄСВ.

05 жовтня 2023 року позивач звернулася до ГУ ДПС у Полтавській області із заявою (вх.№40266/6/16-31 від 05 жовтня 2023 року), у якій на підставі пункту 9-15 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2464-VI просила списати заборгованість в сумі 15363,54 грн і внести відповідні змін до інтегрованої картки платника податків.

На подану заяву Головне управління ДПС у Полтавській області відповіло листом від 19 жовтня 2023 року № 33205/6/16-31-13-05-07, в якому зазначило, що заява щодо списання заборгованості від 05 жовтня 2023 року не підлягає розгляду у зв`язку з порушенням законодавчо визначеного терміну подання заяви.

Зазначені обставини зумовили звернення позивача до суду з цим позовом. Крім того, позивач подала заяву про забезпечення позову, яка була задоволена Полтавським окружним адміністративним судом ухвалою від 04 грудня 2023 року і зупинено стягнення на підставі вимоги ГУ ДПС до набрання законної сили судовим рішенням в цій справі.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суди попередніх інстанцій виходили з того, що ОСОБА_1 під час звернення у жовтні 2023 року до ГУ ДПС із заявою про списання сум недоїмки, нарахованих за період 2017-2018 років, не дотрималася порядку, передбаченого пунктом 9-15 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2464-VI, зокрема щодо строків подання відповідних заяв та документів, які могли бути подані до 01 березня 2021 року.

Не погодившись з такими висновками судів попередніх інстанцій, ОСОБА_1 подала касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права, просить судові рішення скасувати і ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

Зміст доводів касаційної скарги зводиться до того, що пункт 9-15 розділу VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 2464-VI не визначає строк на подання заяви про списання заборгованості з ЄСВ, а встановлює умову подання до 01 березня 2021 року документів, визначених в абзацах другому-третьому пункту 9-15 розділу VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 2464-VI. Звертає увагу, що державна реєстрація припинення підприємницької діяльності фізичною особою-підприємцем за рішенням позивача була проведена 01 жовтня 2018 року, про що було достеменно відомо відповідачеві станом на момент подання заяви від 05 жовтня 2023 року про списання заборгованості з ЄСВ. Більш того, податкова звітність за 2017-2018 роки своєчасно подавалася, про що містяться відповідні відмітки ДПІ у м. Полтаві на податкових деклараціях про майновий стан і доходи за 2017 та 2018 роки. Відповідно, до 01 березня 2021 року були подані до податкового органу документи, визначені абзацом другим пункту 9-15 розділу VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 2464-VI, що виключало необхідність їх подання разом із заявою про списання заборгованості зі сплати ЄСВ та свідчить про дотримання вимог абзацу другого пункту 9-15 розділу VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 2464-VI у встановлений законом строк.

Обґрунтовуючи доводи і вимоги касаційної скарги, ОСОБА_1 посилалася на пункт 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) і зазначала про відсутність висновку Верховного Суду з питання застосування пункту 9-15 розділу VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 2464-VI у подібних правовідносинах. Ухвалою від 07 листопада 2024 року Верховний Суд відкрив касаційне провадження у цій справі відповідно до визначеної позивачем підстави для касаційного оскарження судових рішень, одночасно визнавши наявним у цій справі виняток для касаційного перегляду цієї справи, передбачений підпунктом «а» пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України.

Варто зауважити, що позивач також в касаційній скарзі зазначала про порушення відповідачем і вимог Закону України «Про звернення громадян», однак, такі доводи були наведені не у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт частини четвертої статті 328 КАС України, як наслідок, такі доводи не були підставою для відкриття касаційного провадження у цій справі, що унеможливлює перевірку доводів заявника в цій частині.

20 листопада 2024 року від ГУ ДПС надійшов відзив на касаційну скаргу. Відповідач, посилаючись на правильність висновків судів попередніх інстанцій і безпідставність доводів ОСОБА_1 , просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а судові рішення - без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а також доводи відзиву на касаційну скаргу, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та дотримання ними норм процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.

Відповідно до статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 4-7 частини третьої статті 353, абзацом другим частини першої статті 354 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.

Зміст спірних у цій справі правовідносин полягає в тому, що позивач, яка була фізичною особою-підприємцем і перебувала на загальній системі оподаткування, у період 2017-2018 років не мала доходу від здійснення підприємницької діяльності і за власним рішенням припинила її здійснення, про що проведено державну реєстрацію 01 жовтня 2018 року. Дізнавшись про наявність недоїмки зі сплати єдиного внеску, ОСОБА_1 звернулася до ГУ ДПС із заявою від 05 жовтня 2023 року про списання такої недоїмки відповідно до пункту 9-15 розділу VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 2464-VI. Натомість, ГУ ДПС вважало, що зазначена заява не підлягає розгляду через порушення законодавчо визначеного строку її подання. За позицією ГУ ДПС відповідно до пункту 9-15 розділу VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 2464-VI останнім днем подачі заяви про списання недоїмки було 28 лютого 2021 року. З цим не погоджується позивач, оскільки вважає, що зазначений пункт не встановлює строку на подання заяви про списання недоїмки для фізичних осіб, які до 01 березня 2021 року припинили підприємницьку діяльність за власною заявою.

Виходячи зі змісту спірних правовідносин, а також доводів касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, ключовим питанням під час касаційного перегляду справи є правильність застосування судами попередніх інстанцій пункту 9-15 розділу VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 2464-VI в контексті наявності/відсутності підстав вважати, що він визначає строк для подання заяви про списання недоїмки з єдиного внеску для фізичних осіб-підприємців, які припинили діяльність до 01 березня 2021 року.

Вирішуючи ключове питання у цій справі, колегія суддів виходить з такого.

Законодавець, обґрунтовуючи згідно з Пояснювальною запискою необхідність врегулювання питання щодо нарахування та сплати ЄСВ, ухвалив Закон України від 13 травня 2020 року № 592-IX «Про внесення змін до Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" щодо усунення дискримінації за колом платників», окремі положення якого (зокрема, щодо доповнення розділу VIII "Прикінцеві та перехідні положення" пунктом 9-15) набрали чинності 03 червня 2020 року.

Згідно з цим Законом, розділ VIII "Прикінцеві та перехідні положення" доповнено пунктом 9-15 такого змісту:

«Підлягають списанню за заявою платника та у порядку, визначеному цим Законом, несплачені станом на день набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" щодо усунення дискримінації за колом платників" з урахуванням особливостей, визначених цим пунктом, суми недоїмки, нараховані платникам єдиного внеску, зазначеним у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 цього Закону, за період з 1 січня 2017 року до дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" щодо усунення дискримінації за колом платників", а також штрафи та пеня, нараховані на ці суми недоїмки, у разі якщо такими платниками не отримано дохід (прибуток) від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб, та за умови подання протягом 90 календарних днів з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" щодо усунення дискримінації за колом платників":

а) платниками, зазначеними у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), - державному реєстратору за місцем знаходження реєстраційної справи фізичної особи - підприємця заяви про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності та до податкового органу - звітності відповідно до вимог частини другої статті 6 цього Закону за період з 1 січня 2017 року до дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" щодо усунення дискримінації за колом платників". Зазначена звітність подається платником виключно у випадку, якщо вона не була подана раніше;

б) платниками, зазначеними у пункті 5 частини першої статті 4 цього Закону, - до податкового органу за основним місцем обліку заяви про зняття з обліку як платника єдиного внеску та звітності відповідно до вимог частини другої статті 6 цього Закону за період з 1 січня 2017 року до дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" щодо усунення дискримінації за колом платників". Зазначена звітність подається платником виключно у випадку, якщо вона не була подана раніше.

Після отримання у встановленому законом порядку відповідних відомостей від державного реєстратора або заяви про зняття з обліку як платника єдиного внеску та за умови подання платником єдиного внеску зазначеної звітності (якщо відповідна звітність не була подана раніше) податковий орган протягом 15 робочих днів проводить камеральну перевірку, за результатами якої приймає рішення про списання суми недоїмки, штрафних санкцій і пені або вмотивоване рішення про відмову списання суми недоїмки, штрафних санкцій і пені.

Податковим органом може бути прийнято рішення про відмову списання суми недоїмки, штрафних санкцій і пені, за умови якщо за результатами перевірки буде встановлено, що:

1) платник податків отримав дохід (прибуток) протягом періоду з 1 січня 2017 року до дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" щодо усунення дискримінації за колом платників";

2) суми недоїмки, а також штрафи та пеня, нараховані на суми недоїмки, були в повному обсязі самостійно сплачені платником або стягнуті у порядку, передбаченому цим Законом.

У разі якщо суми недоїмки, а також штрафи та пеня, нараховані на суми недоїмки, були частково самостійно сплачені платником та/або стягнуті у порядку, передбаченому цим Законом, податковий орган приймає рішення про списання суми недоїмки, штрафних санкцій і пені у частині, що залишилася несплаченою.

Штрафні санкції до платника єдиного внеску, передбачені пунктом 7 частини одинадцятої статті 25 цього Закону, за наведених умов не застосовуються.

Вимога про сплату суми недоїмки, штрафних санкцій і пені вважається відкликаною у день прийняття податковим органом рішення про списання суми недоїмки, штрафних санкцій і пені.

Нараховані та сплачені або стягнуті за зазначений період суми недоїмки, штрафних санкцій і пені відповідно до цього Закону не підлягають поверненню».

Законом України від 14 липня 2020 року № 786-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо функціонування електронного кабінету та спрощення роботи фізичних осіб - підприємців» внесені зміни до пункту 9-15, а саме: слова "день набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" щодо усунення дискримінації за колом платників" у всіх відмінках замінити цифрами і словами "3 червня 2020 року".

10 грудня 2020 року набрав чинності Закон України від 04 грудня 2020 року № 1072-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо соціальної підтримки платників податків на період здійснення обмежувальних протиепідемічних заходів, запроваджених з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» і з цього часу пункт 9-15 діє в такій редакції:

« 9-15. Підлягають списанню за заявою платника та у порядку, визначеному цим Законом, несплачені станом на 1 грудня 2020 року з урахуванням особливостей, визначених цим пунктом, суми недоїмки, нараховані платникам єдиного внеску, зазначеним у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 цього Закону, за період з 1 січня 2017 року до 1 грудня 2020 року, а також штрафи та пеня, нараховані на ці суми недоїмки включно до дати подання заяви про списання недоїмки, у разі якщо такими платниками не отримано дохід (прибуток) від їх діяльності, що підлягає оподаткуванню податком на доходи фізичних осіб, та за умови подання до 1 березня 2021 року:

а) особами, які станом на дату подання заяви про списання недоїмки є платниками, або у період з 1 січня 2017 року до дати подання заяви вважалися платниками, зазначеними у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), - державному реєстратору за місцем знаходження реєстраційної справи фізичної особи - підприємця заяви про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності та до податкового органу - звітності відповідно до вимог частини другої статті 6 цього Закону за період з 1 січня 2017 року до 1 грудня 2020 року. Такі документи подаються платником (особою) виключно у випадку, якщо вони не були подані раніше;

б) особами, які станом на дату подання заяви про списання недоїмки є платниками, або у період з 1 січня 2017 року до дати подання заяви вважалися платниками, зазначеними у пункті 5 частини першої статті 4 цього Закону, - до податкового органу за основним місцем обліку заяви про зняття з обліку як платника єдиного внеску та звітності відповідно до вимог частини другої статті 6 цього Закону за період з 1 січня 2017 року до 1 грудня 2020 року. Такі документи подаються платником (особою) виключно у випадку, якщо вони не були подані раніше.

Після отримання у встановленому законом порядку відповідних відомостей від державного реєстратора або заяви про зняття з обліку як платника єдиного внеску та за умови подання платником єдиного внеску (особою) зазначених документів (якщо відповідні документи не були подані раніше) податковий орган протягом 15 робочих днів проводить камеральну перевірку, за результатами якої приймає рішення про списання суми недоїмки, штрафних санкцій і пені або вмотивоване рішення про відмову списання суми недоїмки, штрафних санкцій і пені.

Податковим органом може бути прийнято рішення про відмову списання суми недоїмки, штрафних санкцій і пені, за умови якщо за результатами перевірки буде встановлено, що:

1) платник податків отримав дохід (прибуток) від здійснення підприємницької та/або незалежної професійної діяльності протягом періоду з 1 січня 2017 року до 1 грудня 2020 року;

2) суми недоїмки, а також штрафи та пеня, нараховані на суми недоїмки, були в повному обсязі самостійно сплачені платником (особою) або стягнуті у порядку, передбаченому цим Законом.

У разі якщо суми недоїмки, а також штрафи та пеня, нараховані на суми недоїмки, були частково самостійно сплачені платником (особою) та/або стягнуті у порядку, передбаченому цим Законом, податковий орган приймає рішення про списання суми недоїмки, штрафних санкцій і пені у частині, що залишилася несплаченою.

Штрафні санкції до платника єдиного внеску, передбачені пунктом 7 частини одинадцятої статті 25 цього Закону, за наведених умов не застосовуються.

Вимога про сплату суми недоїмки, штрафних санкцій і пені вважається відкликаною у день прийняття податковим органом рішення про списання суми недоїмки, штрафних санкцій і пені.

Нараховані та сплачені або стягнуті за зазначений період суми недоїмки, штрафних санкцій і пені відповідно до цього Закону не підлягають поверненню.

Податковий орган протягом п`яти робочих днів з дня прийняття рішення про списання недоїмки з єдиного внеску, а також штрафів та пені, нарахованих на ці суми, надає територіальним підрозділам державної виконавчої служби інформацію про такі списані суми недоїмки з єдиного внеску в розрізі платників єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

З дня винесення податковим органом рішення про списання недоїмки з єдиного внеску, а також штрафів та пені, нарахованих на ці суми недоїмки, на підставі наданої податковим органом інформації підлягають закінченню відкриті державною виконавчою службою виконавчі провадження та припиняються заходи примусового виконання рішень щодо стягнення таких сум з платників єдиного внеску, яким здійснюється списання сум недоїмки, а також штрафів та пені, нарахованих на ці суми недоїмки, відповідно до цього пункту в порядку, визначеному Законом України "Про виконавче провадження"».

Аналіз наведеного пункту 9-15 розділу VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 2464-VI в усіх його редакціях, не дає підстав вважати, що він встановлював чи встановлює строк для подання заяви про списання недоїмки з єдиного внеску, яка виникла у період з 1 січня 2017 року до 1 грудня 2020 року. Варто погодитися з доводами позивача про те, що цей пункт встановлює умову подання до 01 березня 2021 року документів, визначених в абзацах другому-третьому пункту 9-15 Закону № 2464-VI (якщо вони не подавалися раніше). Також цей пункт встановлює, що перевірка відповідності особи умовам, визначеним цим пунктом, здійснюється станом на дату подання заяви про списання недоїмки.

Тому колегія суддів вважає, що відмова ГУ ДПС у розгляді поданої позивачем заяви з мотивів порушення строку її подання є такою, що суперечить чинному законодавству.

Водночас колегія суддів не погоджується з доводами позивача, що ГУ ДПС у даному випадку допустило протиправну бездіяльність, адже остання проявляється саме у протиправному невчиненні жодних дій (пасивній поведінці), натомість, в межах цієї справи ГУ ДПС відреагувало на подану позивачем заяву, повідомивши про відсутність підстав для її розгляду. Тобто, в даному випадку мають місце саме протиправні дії контролюючого органу.

Суперечливим колегія суддів визнає висновок судів про те, що ОСОБА_1 під час звернення у жовтні 2023 року до ГУ ДПС із заявою про списання сум недоїмки, нарахованих за період 2017-2018 років, не дотрималася порядку, передбаченого пунктом 9-15 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2464-VI, зокрема щодо строків подання відповідних заяв та документів, які могли бути подані до 01 березня 2021 року. Зі змісту судових рішень неможливо з`ясувати, порушення строку подання яких саме документів, за висновками судів, допустила позивач. Водночас, враховуючи, що ГУ ДПС, фактично, відмовило взагалі позивачеві у розгляді її заяви від 05 жовтня 2023 року, то перевірка дотримання інших умов, встановлених пунктом 9-15 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2464-VI, виходить за межі предмета спору у цій справі.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , оскільки викладена в листі від 19 жовтня 2023 року позиція ГУ ДПС про пропуск позивачем строку, встановленого для подання заяви про списання недоїмки, яка здійснена із посиланням на пункт 9-15 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2464-VI, суперечить змісту вказаної норми. При цьому суд вважає прийнятним і належним обраний позивачем спосіб захисту її порушеного права як зобов`язання розглянути подану нею заяву від 05 жовтня 2023 року про списання суми недоїмки, нарахованої платнику єдиного внеску.

Відповідно до частини першої статті 351 КАС України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.

Наведені у касаційній скарзі доводи, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, знайшли своє підтвердження під час касаційного перегляду. Висновки судів про правомірність дій ГУ ДПС є такими, що зроблені з неправильним застосуванням пункту 9-15 розділу VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 2464-VI, а тому касаційна скарга підлягає задоволенню. Судові рішення в підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позову.

Відповідно до частини шостої статті 139 КАС України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

При задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа (частина перша статті 139 КАС України). При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору (частина третя статті 139 КАС України).

ОСОБА_1 ані до судів попередніх інстанцій, ані до суду касаційної інстанції не сплачувала судовий збір за подання процесуальних документів у цій справі, керуючись при цьому пунктом 9 частини першої статті 9 Закону України "Про судовий збір", у зв`язку з чим у справі відсутні судові витрати, які б підлягали розподілу між сторонами.

Керуючись статтями 139, 341, 345, 351, 355, 356, 359 КАС України, суд