ПОСТАНОВА Касаційний цивільний суд ВС у справі № 130/3822/13-ц

У серпні 2024 році ОСОБА_1 звернувся зі скаргою на бездіяльність службових осіб Жмеринського відділу державної виконавчої служби у Жмеринському районі Вінницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) та зобов`язання вчинити певні дії.

Скарга мотивована тим, що 26 червня 2024 року з Державного реєстру речових праві на нерухоме майно він дізнався про наявність обтяження, номер запису № 9154510 від 24 березня 2015 року, у вигляді арешту нерухомого майна, а саме 1/3 частки квартири за адресою: АДРЕСА_1 . Вказаний арешт було накладено на підставі постанови про арешт майна та оголошення заборони на його відчуження серії та номер НОМЕР_1 від 18 березня 2015 року, видавник ВДВС Жмеринського МРУЮ.

При зверненні до виконавчої служби він отримав відповідь, що у Жмеринському відділ ДВС у Жмеринському районі Вінницької області знаходилось виконавче провадження НОМЕР_1 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «АльфаБанк» заборгованості в розмірі 316 920,23 грн.

Виконавче провадження було відкрито 10 листопада 2014 року, 18 березня 2015 року винесено постанову про арешт майна боржника, 24 березня 2015 року було зареєстроване обтяження №9154510 на все нерухоме майно боржника, 09 червня 2015 року винесено постанову про повернення ВД стягувачу на підставі пункту 4 частини першої статті 47 Закону України «Про виконавче провадження» (стягувач перешкоджає провадженню або не здійснює авансування). При цьому зазначено, що повернення ВД стягувачу на підставі пункту 4 частини першої статті 47 Закону України «Про виконавче провадження» не є підставою для зняття арешту з майна.

Вважає зазначені дії неправомірними, оскільки при поверненні виконавчого документа стягувачу державний виконавець був зобов`язаний провести всі необхідні дії із завершенням виконавчого провадження, зокрема зняти арешт, накладений на майно боржника, однак цього не зробив. Невжиття заходів щодо зняття арешту з його майна, накладеного в межах виконавчого провадження НОМЕР_1, є протиправною бездіяльністю органу ДВС.

ОСОБА_1 зазначив, що на теперішній час відсутні будь-які відкриті виконавчі провадження з примусового виконання виконавчого листа №130/3822/13 від 19 червня 2014 року, що свідчить про відсутність претензій стягувача. Наявність протягом тривалого часу нескасованого арешту на майно боржника за умови відсутності виконавчого провадження та майнових претензій з боку стягувача є невиправданим втручанням у право особи на мирне володіння своїм майном.

ОСОБА_1 просив:

визнати неправомірною бездіяльність Жмеринського відділу ДВС у Жмеринському районі Вінницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) в особі в. о. начальника відділу, яка полягає у незнятті арешту з майна боржника серії та номер НОМЕР_1 від 18 березня 2015 року, у тому числі з 1/3 частки квартири за адресою: АДРЕСА_1 , що накладений в рамках виконавчого провадження № 45359242;

зобов`язати посадових осіб Жмеринського ВДВС у Жмеринському районі Вінницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) зняти арешт із нерухомого майна ОСОБА_1 , що накладений в межах виконавчого провадження НОМЕР_1 (номер запису обтяження № 9154510 від 24 березня 2015 року).

Ухвалою Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 13 січня 2025 року в задоволенні скарги ОСОБА_1 відмовлено.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що, оскільки державний виконавець не виносив постанови про закінчення виконавчого провадження або про повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, тому відсутні правові підстави для зняття арешту з майна боржника.

Постановою Вінницького апеляційного суду від 26 лютого 2025 року:

апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення;

ухвалу Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 13 січня 2025 року залишено без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що:

державний виконавець зобов`язаний зняти арешт з майна боржника тільки в разі закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі). Такі висновки викладені у постановах Верховного Суду від 05 грудня 2018 року у справі № 425/1341/17, від 10 квітня 2019 року у справі № 522/15772/16- ц;

як вбачається з копії виконавчого лист №130/3822/13 від 19 червня 2014 року (т.2 а.с.53 на звороті) міститься відмітка про те, що 24 червня 2024 року виконавчий документ повернуто стягувачу згідно пункту 6 частини четвертої статті 4 Закону України «Про виконавче провадження», стягнуто та перераховано 8 018,82 грн боргу та 2 601 грн виконавчого збору. Залишок боргу - 308 901,41 грн, виконавчого збору - 29 091,02 грн;

рішення суду, на виконання якого Жмеринським міськрайонним судом Вінницької області 19 червня 2014 року було видано виконавчий лист №130/3822/13-ц, не виконано, виконавчий збір не сплачено, що також не спростовано скаржником ОСОБА_1 ;

скаржником не доведено обов`язку державного виконавця щодо зняття арешту з майна при поверненні виконавчого документа стягувачу.

Аргументи учасників справи

19 березня 2025 року ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку подав касаційну на ухвалу Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 13 січня 2025 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 26 лютого 2025 року, в якій просив:

оскаржені судові рішення скасувати;

ухвалити нове рішення, яким скаргу задовольнити у повному обсязі.

Касаційна скарга мотивована тим, що:

Жмеринський ВДВС у Жмеринському районі Вінницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) в особі в.о. начальника відділу проявив бездіяльність, яка полягає у незняті арешту з майна, що накладений у рамках виконавчого провадження НОМЕР_1;

факт наявності протягом тривалого часу (майже 10 років) нескасованого арешту на майно боржника, є невиправданим втручанням у право особи на мирне володіння своїм майном;

на час подання скарги відсутні відкриті виконавчі провадження, за якими ОСОБА_1 є боржником;

державний виконавець при винесенні 09 червня 2015 року постанови про повернення згідно з пунктом 4 частини першої статті 47 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчого документа стягувачу зобов`язаний був провести всі необхідні дії у зв`язку із завершенням виконавчого провадження, зокрема зняти арешт, накладений на майно боржника;

стягувач пропустив строк пред`явлення до виконання виконавчого листа №130/3822/13-ц від 19 червня 2014 року.

13 травня 2025 року АТ «Сенс Банк» через представника Михніцького Г. Ю. подало відзив на касаційну скаргу, в якому просило касаційну скаргу залишити без задоволення.

Відзив мотивований тим, що виконавчий документ було повернуто не з причини виконання рішення суду (погашення боргу), на даний час ОСОБА_1 має заборгованість перед АТ «Сенс Банк», яка не погашена. Доказів про виконання рішення суду у справі №130/3822/13-ц ОСОБА_1 не надав.

Ухвалою Верховного Суду від 01 травня 2025 року відкрито касаційне провадження у справі.

20 травня 2025 року справа передана судді-доповідачу Крат В. І.

Ухвалою Верховного Суду від 29 травня 2025 року:

справу призначено до судового розгляду.

Межі та підстави касаційного перегляду

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).

В ухвалі Верховного Суду від 01 травня 2025 року зазначено:

наведені у касаційній скарзі доводи містять підстави, передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження: порушення норм процесуального права.

Фактичні обставини

Суди встановили, що відповідно до інформації з державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, реєстру Іпотек, єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта №384431170 від 26 червня 2024 року за ОСОБА_1 зареєстровано 1/3 квартири АДРЕСА_2 . 24 березня 2015 року на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження серія та номер 45359242 виданий 18 березня 2015 року видавник ВДВС Жмеринського МРУЮ, державним реєстратором реєстраційної служби Левінським А. А. накладено арешт на зазначене майно. Номер запису обтяження 9154510. Також, 28 березня 2024 року державним реєстратором Бертман Р. П. на підставі рішення державного виконавця, приватного виконавця щодо обтяження речових прав на майно серія та номер НОМЕР_2 виданий 27 березня 2024 року видавник відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Вінницькій області Центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Київ) накладено арешт все нерухоме майно ОСОБА_1 . Номер запису про обтяження 54333517 (спеціальний розділ).

27 червня 2024 року ОСОБА_1 звернувся з заявою до Жмеринського ВДВС у Жмеринському районі Вінницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) з заявою, в якій просив зняти арешт з майна, а саме з 1/3 частки квартири за адресою АДРЕСА_1 , в додатках заяви серед іншого вказав відповідь начальника Управління забезпечення примусового виконання рішень у Вінницькій області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Києва) Сускова А. О. від 25 червня 2024 року.

Листом Жмеринського ВДВС у Жмеринському районі Вінницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 16 липня 2024 року ОСОБА_1 повідомлено, що у відділі перебувало виконавче провадження НОМЕР_1 про стягнення боргу в розмірі 316 920,23 грн з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Альфа-Банк». 10 листопада 2014 року державним виконавцем винесена постанова про відкриття ВП. 18 листопада 2014 року винесена постанова про стягнення виконавчого збору. 18 березня 2015 року винесена постанова про звернення стягнення на майно боржника. 24 березня 2015 року було зареєстровано обтяження № 9154510 на все нерухоме майно боржника. 09 червня 2015 року винесена постанова про повернення ВД стягувачу, пункт 4 частини першої статті 47 (стягувач перешкоджає або не здійснює авансування). Повідомлено, що оскільки виконавчий документ був повернутий стягувачу, зняття арешту за пунктом 4 частини першої статті 47 Закону України «Про виконавче провадження» (у редакції станом на 18 березня 2015 року), дана стаття не передбачає. Роз`яснено, що відповідно до частини п`ятої статті 60 Закону України «Про виконавче провадження» в усіх інших випадках незавершеного провадження арешт з майна чи коштів може бути знятий за рішенням суду. Строк зберігання виконавчих проваджень переданих до архіву органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, становить три роки, крім виконавчих проваджень за постановами про накладення адміністративного стягнення строк зберігання яких становить один рік. Тому надати документи виконавчого провадження неможливо.

За відповіддю начальника Управління забезпечення примусового виконання рішень у Вінницькій області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Києва) Сускова А. О. від 25 червня 2024 року на звернення ОСОБА_2 повідомлено, що згідно відомостей АСВП встановлено, що на примусове виконання до Жмеринського міськрайонного відділу ДВС ГТУЮ у Вінницькій області надійшла заява представника ТОВ «Кредитні ініціативи» Гончар В. М. від 02 червня 2016 року про відкриття виконавчого провадження та виконавчий лист по справі №130/3822/13-ц виданий 19 червня 2014 року Жмеринським міськрайонним судом Вінницької області про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «АльфаБанк» заборгованості по кредитному договору в сумі 316 920,23 грн та судового збору в розмірі 3 169,20 грн та 07 липня 2016 року винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_2 з примусового виконання зазначеного виконавчого документа. Начальником відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Вінницькій області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) здійснено перевірку законності виконавчого провадження, за результатом якої постановою №12/4.1-12 від 24 червня 2024 року скасовано постанову про відкриття виконавчого провадження №51578503 від 07 липня 2016 року та зобов`язано державного виконавця відділу провести дії, передбачені пунктом 6 частини четвертої статті 4 Закону. 24 червня 2024 року винесено повідомлення про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття виконання.

Згідно листа керівника апарату Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області, матеріали цивільної справи №130/3822/13-ц за позовом ПАТ «Альфа банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості знищена за строками зберігання, який визначений переліком судових справ, що утворюються в діяльності суду із зазначенням строків зберігання затвердженого наказом ДСА України від 11 лютого 2017 року №22.

Сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи (стаття 447 ЦПК України).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 грудня 2018 року у справі № 904/7326/17 (провадження № 12-197гс18) вказано, що «право сторони виконавчого провадження на звернення зі скаргою до суду на підставі статті 339 ГПК України пов`язане з порушенням прав такої сторони під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця».

У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 квітня 2020 року в справі № 641/7824/18 (провадження № 61-10355св19) вказано, що «завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. В порядку судового контролю за виконанням судових рішень такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси сторони виконавчого провадження порушені, а скаржник використовує цивільне судочинство для такого захисту. По своїй суті ініціювання справи щодо судового контролю за виконанням судових рішень не для захисту прав та інтересів є недопустимим».

Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року в справі № 638/2304/17 (провадження № 61-2417сво19)).

Рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом (частина перша статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» № 1404-VIII).

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 47 Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-XIV «Про виконавче провадження» виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо стягувач перешкоджає провадженню виконавчих дій або не здійснив авансування витрат на організацію та проведення виконавчих дій, авансування яких передбачено цим Законом, незважаючи на попередження державного виконавця про повернення йому виконавчого документа.

Виконавчий документ повертається стягувачу, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними (пункт 2 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» № 1404-VIII).

У разі повернення виконавчого документа з підстав, передбачених частиною першою цієї статті, стягувачу повертаються невикористані суми внесеного ним авансового внеску. На письмову вимогу стягувача виконавцем надається звіт про використання авансового внеску. У разі повернення виконавчого документа стягувачу на підставі пунктів 1, 3, 11 частини першої цієї статті арешт з майна знімається (частина третя статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» № 1404-VIII).

У пункті 10 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» № 1404-VIII виконавче провадження підлягає закінченню у разі, зокрема повернення виконавчого документа без виконання на вимогу суду або іншого органу (посадової особи), який видав виконавчий документ Закону України «Про виконавче провадження».

Відповідно до частин першої, другої статті 40 Закону України «Про виконавче провадження» № 1404-VIII у разі закінчення виконавчого провадження (крім закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, нестягнення основної винагороди приватним виконавцем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв`язку із закінченням виконавчого провадження. Виконавче провадження, щодо якого винесено постанову про його закінчення, не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом. Про зняття арешту з майна (коштів) виконавець зазначає у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа, яка в день її винесення надсилається органу, установі, посадовій особі, яким була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно (кошти) боржника, а у випадках, передбачених законом, вчиняє дії щодо реєстрації припинення обтяження такого майна.

Згідно частини четвертої статті 40 Закону України «Про виконавче провадження» № 1404-VIII арешти з майна боржника знімаються уразі якщо після повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених частиною першою статті 37 цього Закону, встановлено, що виконавчий документ не підлягає виконанню.

За змістом частин четвертої, п`ятої статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є: 1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом; 2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника; 3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах; 4) наявність письмового висновку експерта, суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв`язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням; 5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно; 6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову; 7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника; 8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову; 9) підстави, передбачені пунктом 1-2 та підпунктом 2 пункту 10-4 розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону; 10) отримання виконавцем від Державного концерну "Укроборонпром", акціонерного товариства, створеного шляхом перетворення Державного концерну "Укроборонпром", державного унітарного підприємства, у тому числі казенного підприємства, яке є учасником Державного концерну "Укроборонпром" або на момент припинення Державного концерну "Укроборонпром" було його учасником, господарського товариства, визначеного частиною першою статті 1 Закону України «Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності», звернення про зняття арешту в порядку, передбаченому статтею 11 Закону України «Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності». У всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 травня 2025 року у cправі № 2/1522/11652/11 (провадження № 14-137цс24) зазначено, що:

«законодавець чітко передбачив два випадки, коли державний (приватний) виконавець зобов`язаний зняти арешт з майна боржника, та зазначити про це у відповідній постанові, а саме:

у разі закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій);

у разі повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав.

Законодавством не передбачено обов`язку державного (приватного) виконавця зняти арешт, накладений на майно боржника, у разі повернення виконавчого документа стягувачу, оскільки таке повернення не свідчить про закінчення виконавчого провадження та у такому випадку стягувач має право повторно звернутися із заявою про примусове виконання рішення суду, яке не виконано, протягом встановлених законом строків.

Повернення виконавчого документа стягувачу не є підставою для зняття арешту з майна боржника (за виключенням випадків, передбачених у частині третій статті 37 Закону № 1404-VIII)».

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 81 ЦПК України).

У справі, що переглядається:

при зверненні зі скаргою боржник вказував, що дії державного виконавця є неправомірними, оскільки при поверненні виконавчого документа стягувачу державний виконавець був зобов`язаний провести всі необхідні дії із завершенням виконавчого провадження, зокрема зняти арешт, накладений на майно боржника, однак цього не зробив. Невжиття заходів щодо зняття арешту з його майна, накладеного в межах виконавчого провадження НОМЕР_1, є протиправною бездіяльністю органу ДВС. Тому ОСОБА_1 просив: (1) визнати неправомірною бездіяльність Жмеринського відділу ДВС у Жмеринському районі Вінницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) в особі в. о. начальника відділу, яка полягає у незнятті арешту з майна боржника, що накладений в рамках виконавчого провадження № 45359242; (2) зобов`язати посадових осіб Жмеринського ВДВС у Жмеринському районі Вінницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) зняти арешт із нерухомого майна ОСОБА_1 , що накладений в межах виконавчого провадження НОМЕР_1 (номер запису обтяження № 9154510 від 24 березня 2015 року);

суди встановили, що виконавчий лист № 130/3822/13-ц від 19 червня 2014 року було повернуто 24 червня 2024 року на підставі пункту 6 частини четвертої статті 4 Закону України «Про виконавче провадження»;

суди врахували, що повернення виконавчого документа стягувачу не є підставою для зняття арешту з майна боржника (за виключенням випадків, передбачених у частині третій статті 37 Закону № 1404-VIII);

разом із тим, поза увагою судів залишилось те, що боржник просив визнати неправомірною бездіяльність, яка полягає у незнятті арешту. За змістом частин четвертої, п`ятої статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є: 1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом; 2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника; 3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах; 4) наявність письмового висновку експерта, суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв`язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням; 5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно; 6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову; 7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника; 8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову; 9) підстави, передбачені пунктом 1-2 та підпунктом 2 пункту 10-4 розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону; 10) отримання виконавцем від Державного концерну «Укроборонпром», акціонерного товариства, створеного шляхом перетворення Державного концерну «Укроборонпром», державного унітарного підприємства, у тому числі казенного підприємства, яке є учасником Державного концерну «Укроборонпром» або на момент припинення Державного концерну «Укроборонпром» було його учасником, господарського товариства, визначеного частиною першою статті 1 Закону України «Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності», звернення про зняття арешту в порядку, передбаченому статтею 11 Закону України «Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності». У всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду;

суди не встановили випадків, передбачених частиною четвертою статті 59 Закону України «Про виконавче провадження». Тому відсутні підстави для визнання неправомірною бездіяльності та зобов`язання зняти арешт.

За таких обставин суди зробили обґрунтований висновок про відмову у задоволенні скарги, проте помилилися щодо мотивів такої відмови. Тому оскаржені рішення належить змінити у мотивувальних частинах, виклавши їх у редакції цієї постанови.

Суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права (частина перша статті 412 ЦПК України).

Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань (частина друга статті 410 ЦПК України).

Правило про те, що «не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань» стосується випадків, коли такі недоліки не призводять до порушення основних засад (принципів) цивільного судочинства (див. постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2022 року в справі № 522/18010/18 (провадження № 61-13667сво21)).

Керуючись статтями 400, 409, 410, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду