ПОСТАНОВА Касаційний цивільний суд ВС у справі № 570/1718/15-ц

1. Описова частина

У квітні 2015 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , треті особи: Головне управління Держгеокадастру в Рівненській області, Шпанівська сільська рада Рівненського району Рівненської областіпро визнання державного акту недійсним та скасування державної реєстрації.

Позовна заява мотивована тим, що їй відповідно до свідоцтва про право особистої приватної власності на домоволодіння, виданого виконавчим комітетом Ровенської районної ради народних депутатів 25 грудня 1987 року, на праві власності належить домоволодіння АДРЕСА_1 .

Вказувала, що на підставі рішення Шпанівської сільської ради Рівненського району Рівненської області від 09 грудня 2009 року № 1072 «Про надання згоди на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо посвідчення права власності на земельні ділянки» ПП «Геопростір» було виготовлено технічну документацію із землеустрою, проте 21 квітня 2015 року під час внесення відомостей до Державного земельного кадастру їй було відмовлено у вчиненні такої реєстраційної дії, оскільки її земельна ділянка та земельна ділянка ОСОБА_2 , кадастровий номер 5624689500:02:008:0170 перетинаються. При виготовлені державного акту на земельну ділянку ОСОБА_5 , землевпорядна фірма, проводячи заміри, помилково включила частину земельної ділянки, якою вона користується все життя до складу земельної ділянки відповідачки, після чого їй було видано державний акт на таку земельну ділянку, чим порушуються її законні права та інтереси і вона позбавлена можливості реалізувати своє право на приватизацію земельної ділянки.

Ураховуючи наведене, ОСОБА_1 просила суд:

-визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку, площею 0,1514 га з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, виданий 21 грудня 2012 року на ім`я ОСОБА_5 на підставі рішення Шпанівської сільської ради Рівненського району Рівненської області від 20 листопада 2012 року № 456, кадастровий номер 5624689500:02:008:0170;

- скасувати державну реєстрацію земельної ділянки із кадастровим номером 5624689500:02:008:0170.

У липні 2015 року ОСОБА_2 звернулася до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою.

Зустрічна позовна заява мотивована тим, що згідно з рішенням Шпанівської сільської ради Рівненського району Рівненської області від 20 серпня 2008 року № 667 її матері, ОСОБА_5 , було передано у власність земельну ділянку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 0,34 га, у тому числі, 0,17 га - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд; 0,17 га - для ведення особистого селянського господарства.

Вказувала, що рішенням Шпанівської сільської ради Рівненського району Рівненської області від 20 листопада 2012 року № 456 була затверджена технічна документація по виготовленню державного акту на право власності ОСОБА_5 на земельну ділянку площею 0,1514 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та дозволено виготовити державний акт на право власності на земельну ділянку згідно затвердженої технічної документації.

Зазначала, що 21 грудня 2012 року ОСОБА_5 отримала державний акт на право власності на вказану земельну ділянку.

Посилалася на те, що ОСОБА_1 порушила право ОСОБА_5 на земельну ділянку, оскільки самовільно знищила існуючу межу між земельними ділянками і незважаючи на попередження Шпанівської сільської ради Рівненського району Рівненської області, встановила капітальну споруду - паркан на належній ОСОБА_5 на праві власності земельній ділянці, а також на межі земельних ділянок збудувала сарай, з даху якого атмосферні опади попадають на земельну ділянку ОСОБА_5 , чим погіршують якість її ґрунтового покриву.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 померла, а вона та її брат ОСОБА_6 як спадкоємці першої черги успадкували належну їх матері земельну ділянку, проте стосунки між ними та ОСОБА_1 ще більше погіршилися, у зв`язку із чим, вона звернулася до суду із вказаною зустрічною позовною заявою.

Ураховуючи наведене, ОСОБА_2 просила суд зобов`язати ОСОБА_1 усунути їй перешкоди у користуванні земельною ділянкою, площею 0,1514 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер 5624689500:02:008:0170, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , яку вона разом з братом успадкувала після смерті матері ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , та відновити межу цієї земельної ділянки за даними земельно-кадастрової документації шляхом знесення самовільно збудованої капітальної споруди-паркану та самовільно побудованого на межі суміжних земельних ділянок сараю.

Рішенням Рівненського районного суду Рівненської області від 02 листопада 2023 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Визнано недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку, площею 0,1514 га з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, виданий 21 грудня 2012 року на ім`я ОСОБА_5 на підставі рішення Шпанівської сільської ради Рівненського району Рівненської області від 20 листопада 2012 року № 456, кадастровий номер 5624689500:02:008:0170 та скасовано державну реєстрацію земельної ділянки із кадастровим номером 5624689500:02:008:0170.

Зустрічний позов ОСОБА_2 задоволено частково.

Зобов`язано ОСОБА_1 усунути перешкоди ОСОБА_2 у користуванні земельною ділянкою, площею 0,1514 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер 5624689500:02:008:0170, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , яку вона разом з братом успадкувала після смерті матері ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , відновивши у землевпорядних організаціях межі земельних ділянок і демонтувавши частину бетонного паркану, який згідно з висновком експерта частково знаходиться на земельній ділянці, яка в порядку спадкування належить ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 .

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Задовольняючи частково первісний позов, районний суд виходив із того, що ОСОБА_1 надано належні та допустимі докази на підтвердження того, що існує незначне накладення (1,49535 %) належної їй земельної ділянки на земельну ділянку із кадастровим номером 5624689500:02:008:0170, спадкоємцями якої є ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , оскільки під час виготовлення для ОСОБА_5 кадастрового плану для видачі державного акта на право приватної власності на земельну ділянку на нього не були внесені межі вкраплених земельних ділянок суміжних землевласників та землекористувачів та державний акт був виготовлений із неправильними межами із суміжною земельною ділянкою ОСОБА_1 .

Суд першої інстанції вважав, що в ході судового розгляду знайшов своє підтвердження факт порушення права ОСОБА_1 на її земельну ділянку, яке підлягає захисту шляхом визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку із кадастровим номером 5624689500:02:008:0170, площею 0,1514 га, виданого на ім`я ОСОБА_5 та скасування державної реєстрації вказаної земельної ділянки.

Районний суд дійшов висновку про часткове задоволення зустрічного позову ОСОБА_2 , оскільки відповідно до висновку судової земельно-технічної експертизи від 16 вересня 2022 року № 220208/1_ФМ паркан, що розташований на земельній ділянці, якою користується ОСОБА_1 частково знаходиться на земельній ділянці, яка в порядку спадкування належить ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , відтак ОСОБА_1 чиняться перешкоди ОСОБА_2 в користуванні земельною ділянкою із кадастровим номером 5624689500:02:008:0170, площею 0,1514 га, тому слід задовольнити зустрічні позовні вимоги в частині зобов`язання ОСОБА_1 відновити у землевпорядних організаціях межі земельних ділянок та демонтувати частину бетонного паркану.

При цьому суд відхилив доводи ОСОБА_1 про пропуск ОСОБА_2 строку позовної давності за зустрічним позовом та зазначив, що він пропущений не був, так як право на звернення до суду із зустрічним позовом про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою у ОСОБА_2 виникло з моменту отримання нею державного акту на право власності на земельну ділянку із кадастровим номером 5624689500:02:008:0170, тобто - 21 грудня 2012 року.

Постановою Рівненського апеляційного суду від 30 травня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення.

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено.

Рішення Рівненського районного суду Рівненської області від 02 листопада 2023 року в частині часткового задоволення зустрічного позову ОСОБА_2 скасовано та ухвалено в цій частині нове судове рішення про відмову у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 .

В іншій частині рішення районного суду в апеляційному порядку не оскаржувалося.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що оскільки державний акт на право власності на земельну ділянку із кадастровим номером 5624689500:02:008:0170, площею 0,1514 га, виданий 21 грудня 2012 року на ім`я ОСОБА_5 на підставі рішення Шпанівської сільської ради Рівненського району Рівненської області від 20 листопада 2012 року № 456 підлягає скасуванню через охоплення ним частини земельної ділянки, яка була у користуванні ОСОБА_1 та необхідна для обслуговування сараю, тому зустрічний позов ОСОБА_2 провідновлення межі за даними земельно-кадастрової документації шляхом знесення самовільно збудованих паркану та сараю задоволенню не підлягає через відсутність права власності ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 на земельну ділянку у встановлених розмірах та конфігурації.

Апеляційний суд урахував, що на момент виготовлення та затвердження технічної документації ОСОБА_5 у власності ОСОБА_1 перебував сарай як частина домоволодіння, право власності на яке вона набула у 1987 році. При цьому при виготовленні технічної документації на земельну ділянку із кадастровим номером № 5624689500:02:008:0170, під домоволодінням, яке в порядку спадкування належить ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , не було враховано наявність забудови, визначені відстані у плані забудови за 1974 рік та прав на неї ОСОБА_1 .

Суд апеляційної інстанції відхилив доводи ОСОБА_2 про збільшення розміру сараю внаслідок перебудови, що вплинуло на обсяг земельної ділянки для його обслуговування, яка підлягає відведенню ОСОБА_1 , оскільки належними доказами такі доводи не підтверджені.

В частині відмови у задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_2 , апеляційний суд виходив із необґрунтованості доводів апеляційної скарги.

У касаційній скарзі представник ОСОБА_2 - адвокат Осіпова Г. В., посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права, порушення норм процесуального права, просить рішення Рівненського районного суду Рівненської області від 02 листопада 2023 року в частині задоволення позову ОСОБА_1 ; постанову Рівненського апеляційного суду від 30 травня 2024 року скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити, а зустрічний позов ОСОБА_2 задовольнити.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

У липні 2024 року касаційна скарга надійшла до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 19 липня 2024 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі, витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції та роз`яснено учасникам справи право подати відзив на касаційну скаргу.

У вересні 2024 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 12 травня 2025 року справу призначено до розгляду.

Аргументи учасників справи

Касаційна скарга ОСОБА_2 , яка подана її представником - адвокатом Осіповою Г. В., мотивована тим, що суди попередніх інстанцій не забезпечили повного та всебічного встановлення обставин справи, не надали належну правову оцінку поданим нею доказам.

Посилається на те, що суди попередніх інстанцій не дослідили умови набуття ОСОБА_1 права власності на земельну ділянку та межі земельної ділянки, на якій розташовані будівлі, що є складовою домоволодіння АДРЕСА_1 . Суди проігнорували, що відповідно до плану забудови від 1974 року, сарай виходить за межі земельної ділянки ОСОБА_1 та частково знаходиться (виступає) на земельній ділянці ОСОБА_2 .

Також судами першої та апеляційної інстанції не було взято до уваги той факт, що висновком судової земельно-технічної експертизи від 16 вересня 2022 року № 220208/1_ФМ підтверджується, що паркан, розташований на земельній ділянці, якою користується ОСОБА_1 частково знаходяться на земельній ділянці, яка в порядку спадкування належить ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , відтак наявні підстави для задоволення зустрічного позову про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою.

Вважає, що у даному випадку відсутні підстави для скасування державного акту на право власності на земельну ділянку із кадастровим номером 5624689500:02:008:0170, виданим 21 грудня 2012 року на ім`я ОСОБА_5 та скасування державної реєстрації такої земельної ділянки.

Підставою касаційного оскарження зазначених судових рішень представник ОСОБА_2 - адвокат Осіпова Г. В. вказує неправильне застосування судами норм матеріального права за відсутності висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України).

У вересні 2024 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому вказує, що доводи касаційної скарги є безпідставними та не впливають на правильність висновків судів попередніх інстанцій, тому просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

ОСОБА_1 є власником домоволодіння АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про право особистої приватної власності на домоволодіння виданого виконавчим комітетом Ровенської районної ради народних депутатів 25 грудня 1987 року (том 1, а. с. 21 зворот).

Згідно з копією технічного паспорту на будинок АДРЕСА_1 від 02 грудня 1987 року до складу домогосподарства входить сарай (фундамент кам`яний, стіни дерев`яні, дах руберойд), що також узгоджується з планом забудови земельної ділянки, погодженого районним архітектором виконкому Ровенської районної ради депутатів трудящих у 1974 році за № 373. Відповідно до плану забудови відступ від стіни будівлі сараю до межі суміжного землекористувача становить 1,5 м (том 1, а. с. 19-20).

Відповідно до копії витягу з рішення Шпанівської сільської ради Рівненського району Рівненської області від 09 грудня 2009 року № 1072 «Про надання згоди на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо посвідчення права власності на земельні ділянки» ОСОБА_1 було надано дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо посвідчення права власності на земельну ділянку загальною площею 0,25 га для будівництва та обслуговування житлового будинку господарських будівель та споруд (том 1, а. с. 22).

У 2011 році на замовлення ОСОБА_1 ПП «Геопростір» було розпочато роботу щодо виготовлення технічної документації із землеустрою на ім`я ОСОБА_1 щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка в с. Хотин на території Шпанівської сільської ради Рівненського району Рівненської області).

Згідно з довідкою виконавчого комітету Шпанівської сільської ради Рівненського району від 16 грудня 2013 року № 3842 відповідно до записів земельно-кадастрової книги с. Хотинь за № 43 за ОСОБА_1 обліковується земельна ділянка загальною площею 0,25 га для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських будівель. Земельна ділянка розташована у межах с. Хотинь та перебуває у користуванні з 1987 року (том 1, а. с. 22 зворот).

Рішенням державного кадастрового реєстратора Управління Держземагенства у Рівненському районі № РВ-5600057752015 від 21 квітня 2015 року ОСОБА_1 було відмовлено у внесенні відомостей до Державного земельного кадастру у зв`язку із невідповідністю електронного документа установленим вимогам, а саме: перетин межі земельної ділянки, яку передбачається зареєструвати із земельною ділянкою із кадастровим номером 5624689500:02:008:0170 на 1,4935 %; знаходження в межах земельної ділянки, яку передбачається зареєструвати іншої земельної ділянки або її частини (том 1, а. с. 5-7).

Згідно з рішенням Шпанівської сільської ради Рівненського району Рівненської області від 20 серпня 2008 року № 667 «Про передачу земельних ділянок у приватну власність» матері ОСОБА_2 - ОСОБА_5 було передано у власність безкоштовно земельну ділянку загальною площею 0,34 га, у тому числі, 0,17 га - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд на АДРЕСА_1 та 0,17 га - для ведення особистого селянського господарства (том 1, а. с. 13 зворот).

Відповідно до протоколу погодження меж земельної ділянки, яка передається у власність ОСОБА_5 від 26 січня 2012 року від Г до А - землі гр. ОСОБА_1 границя земельної ділянки проходить від т. 11 до т. 14 по стіні будівлі (том 1, а. с. 232-233; 236).

Рішенням Шпанівської сільської ради Рівненського району Рівненської області від 12 червня 2012 року № 328 «Про затвердження протоколу узгоджувальної комісії від 30 травня 2012 року № 5» за заявою ОСОБА_5 затверджено протокол узгоджувальної комісії Шпанівської сільської ради Рівненського району Рівненської області з питань земельних відносин і соціального розвитку села від 30 травня 2012 року № 5 по земельних спорах з приводу суміжного землекористування між ОСОБА_5 і ОСОБА_1 (том 1, а. с. 48; 50).

Рішенням Шпанівської сільської ради Рівненського району Рівненської області від 20 листопада 2012 року № 456 «Про затвердження технічної документації щодо посвідчення права власності на земельну ділянку» затверджено технічну документацію по виготовленню Державного акту на право власності ОСОБА_5 на земельну ділянку, площею 0,1514 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд на АДРЕСА_2 на території Шпанівської сільської ради Рівненського району Рівненської області, передано їй у власність земельну ділянку, площею 0,1514 га, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд на АДРЕСА_2 на території Шпанівської сільської ради Рівненського району Рівненської області та дозволено виготовити Державний акт на право власності на земельну ділянку згідно затвердженої технічної документації (том 1, а. с. 47).

На підставі вказаного рішення Шпанівської сільської ради Рівненського району Рівненської області ОСОБА_5 21 грудня 2012 року отримала державний акт на право власності на земельну ділянку із кадастровим номером 5624689500:02:008:0170, площею 0,1514 га, з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (том 1, а. с. 53).

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 померла, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , виданим 04 червня 2013 року Виконавчим комітетом Шпанівської сільської ради Рівненського району (том 1, а. с. 70).

Відповідно до копії спадкової справи № 677/2013, заведеної Рівненською районною державною нотаріальною конторою щодо майна померлої ОСОБА_5 , спадкоємцями, що звернулися до Рівненської районної державної нотаріальної контори із заявами про прийняття спадщини є ОСОБА_2 , ОСОБА_6 (том 1, а. с. 67-74).

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_6 помер, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 , виданим 24 листопада 2015 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Рівненського міського управління юстиції (том 1, а. с. 90).

Відповідно до копії спадкової справи № 174/2016, заведеної Першою рівненською державною нотаріальною конторою щодо майна померлого ОСОБА_6 , спадкоємцями, що звернулися до Першої рівненської державної нотаріальної контори із заявами про прийняття спадщини є ОСОБА_3 та ОСОБА_4 (том 1, а. с. 99-106).

Ухвалою Рівненського районного суду Рівненської області від 23 листопада 2020 року за клопотанням представників ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 у справі призначено судову земельно-технічну експертизу, на вирішення якої поставлено такі питання:

1. Чи відповідає фактичне розташування господарських будівель: сараю, льоху і паркану, які на праві приватної власності належать ОСОБА_1 , які розташовані на земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_1 , щодо меж земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, площею 0,1514 га, із кадастровим номером 5624689500:02:008:0170, яка в порядку спадкування належить ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , та знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , правовстановлюючим документам та технічній документації із землеустрою та землекористування на цю земельну ділянку? Якщо ні, то в чому полягають невідповідності?

2. Чи знаходяться ці господарські будівлі: сарай, льох і паркан на земельній ділянці, яка належить ОСОБА_1 і відповідають наявним документам (плану забудови та технічному паспорту), чи знаходяться вони повністю або частково і на земельній ділянці, яка в порядку спадкування належить ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 .

3. Чи має місце порушення меж землекористування, зокрема, порушення меж та накладання земельної ділянки із кадастровим номером 5624689500:02:008:0170, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , яка в порядку спадкування належить ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 на земельну ділянку, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , яка належить ОСОБА_1 на праві приватної власності відповідно до правовстановлюючих документів? Яка площа накладання?

4. Чи має місце порушення меж землекористування, зокрема, порушення меж та накладання земельної ділянки, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , яка належить ОСОБА_1 на праві приватної власності відповідно до правовстановлюючих документів на земельну ділянку із кадастровим номером 5624689500:02:008:0170, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , яка в порядку спадкування належить ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 .? Яка площа накладання?

Проведення експертизи доручено експертам ППФ «Експерт-Рівне», попередивши їх про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивого висновку та за відмову від дачі висновку за статтями 384, 385 КК України; направлено в розпорядження експерта матеріали цивільної справи № 570/1718/15-ц; витрати за проведення експертизи покладено на ОСОБА_1 за вирішення 1 і 2 питання, ОСОБА_2 за вирішення 3 і 4 питання; провадження у справі зупинено на час проведення експертизи (том 1, а. с. 256-257).

Відповідно до висновку експерта за результатами проведення судової земельно-технічної експертизи від 16 вересня 2022 року № 220208/1_ФМ фактичне розташування господарських будівель: сараю, льоху, які на праві приватної власності належать ОСОБА_1 та розташовані на земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_1 , відповідає їх розташуванню відносно меж земельної ділянки, які вказані в технічній документації із землеустрою для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, площею 0,1514 га, кадастровий номер 5624689500:02:008:0170, яка в порядку спадкування належить ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , та знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Фактичне розташування паркану, який на праві приватної власності належить ОСОБА_1 та розташований на земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_1 , не відповідає його розташуванню відносно меж земельної ділянки, які вказані в технічній документації із землеустрою для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, площею 0,1514 га, кадастровий номер 5624689500:02:008:0170, яка в порядку спадкування належить ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , та знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Сарай і льох, що відповідають наявним документам (плану забудови та технічному паспорту), і розташовані на земельній ділянці, яка належить ОСОБА_1 повністю або частково не знаходяться на земельній ділянці, яка в порядку спадкування належить ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 . Паркан, що відповідає наявним документам (плану забудови та технічному паспорту), розташований на земельній ділянці, яка належить ОСОБА_1 частково знаходиться на земельній ділянці, яка в порядку спадкування належить ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 (том 2, а. с. 4-14).

У висновку наведений фрагмент з топографо-геодезичного знімання району розташування об`єктів експертизи з огляду на який межа земельної ділянки із кадастровим номером 5624689500:02:008:0170 проходить по стінам сараю, а існуючий паркан розташований на відстані 1 метра від крайньої точки схеми сараю (том 2, а. с. 10).

При цьому експертом не надавалася відповідь на 3 і 4 питання, поставлене в ухвалі Рівненського районного суду Рівненської області від 23 листопада 2020 року, оскільки ОСОБА_2 не була проведена оплата згідно з договором на виконання робіт по проведенню експертизи (том 2, а. с. 5).

2. Мотивувальна частина

Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.

Відповідно до пункту 3 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках, зокрема, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

Касаційна скарга ОСОБА_2 , яка подана її представником - адвокатом Осіповою Г. В., задоволенню не підлягає.

Відповідно до вимог частин першої та другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно із частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

У частинах першій, другій та п`ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції в нескасованій після апеляційного перегляду частині та постанова апеляційного суду ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.

Частиною першою статті 2 ЦПК України визначено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

У частині першій статті 4 ЦПК України зазначено, що кожна особа має право у порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Відповідно до норм статей 12, 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. При цьому кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із частинами першою, четвертою статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).

Частиною другою статті 14 Конституції України передбачено, що право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Згідно зі статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси (частина перша статті 21 ЦК України).

Частиною першою статті 319 ЦК України передбачено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Згідно із частиною першою статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них (частини перша, друга статті 78 ЗК України).

Поняття земельної ділянки як об`єкта права власності визначено у частині першій статті 79 ЗК України.

Згідно з вимогами статті 79-1 ЗК України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.

Нормами частини першої статті 81 ЗК України визначено способи набуття права власності на земельні ділянки, а саме: придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності; приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування; прийняття спадщини; виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).

За змістом частин першої, другої статті 103 ЗК України власники та землекористувачі земельних ділянок повинні обирати такі способи використання земельних ділянок відповідно до їх цільового призначення, при яких власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок завдається найменше незручностей (затінення, задимлення, неприємні запахи, шумове забруднення тощо). Власники та землекористувачі земельних ділянок зобов`язані не використовувати земельні ділянки способами, які не дозволяють власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок використовувати їх за цільовим призначенням (неприпустимий вплив).

Право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав (стаття 125 ЗК України).

У статті 126 ЗК України визначено, що право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Частинами другою, третьою статті 152 ЗК України передбачено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав.

У пункті 7 постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року № 7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» судам роз`яснено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його права, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється згідно з частиною третьою статті 152 ЗК України шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів захисту (стаття 16 ЦК України).

У разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акту, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним (частина перша статті 155 ЗК України).

Відповідно до статті 55 Закону України «Про землеустрій» встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) проводиться відповідно до топографо-геодезичних та картографічних матеріалів. Встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється на основі технічної документації із землеустрою, якою визначається місцеположення поворотних точок меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). Власники землі та землекористувачі, у тому числі орендарі, зобов`язані дотримуватися меж земельної ділянки, закріпленої в натурі (на місцевості) межовими знаками встановленого зразка.

Згідно з пунктом 1.13 Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою та договорів оренди землі, затвердженої наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 04 травня 1999 року № 43 (у редакції, чинній на момент видачі державного акту на право власності на земельну ділянку) складання Державного акта на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою при передачі земельної ділянки, що була раніше надана громадянам, підприємствам, установам, організаціям і об`єднанням громадян всіх видів, у постійне користування або при переоформленні правоустановчих документів на земельні ділянки, проводиться після відновлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та закріплення їх довгостроковими межовими знаками встановленого зразка за затвердженою відповідною технічною документацією.

Відповідно до пункту 2.1. цієї Інструкції роботи зі складання Державного акта на право власності на земельну ділянку або на право постійного користування земельною ділянкою виконуються в такій послідовності: підготовчі роботи; встановлення (відновлення) в натурі (на місцевості) меж земельної ділянки та меж обмежень на використання земельної ділянки; складання кадастрового плану земельної ділянки; заповнення бланка державного акта.

Пунктом 2.6. вказаної Інструкції визначено, що кадастровий план земельної ділянки складається в масштабі, який забезпечує чітке зображення всіх елементів і написів. На план наносяться: межі земельної ділянки з описом суміжних землевласників і землекористувачів; поворотні точки меж земельної ділянки; лінійні проміри між точками по межах земельної ділянки; річки, озера, канали, шляхи, лісосмуги, інші елементи ситуації; межі будинків і споруд, розташованих на земельній ділянці; межі вкраплених земельних ділянок сторонніх землевласників і землекористувачів (додається їх список).

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина третя статті 12 ЦПК України).

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (частина перша статті 89 ЦПК України).

Згідно зі статтею 110 ЦПК України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 89 цього Кодексу.

Задовольняючи частково позов ОСОБА_1 , суд першої інстанції, з висновком якого в цій частині погодився апеляційний суд, встановивши, що під час виготовлення кадастрового плану для видачі державного акта на право приватної власності на земельну ділянку на ім`я ОСОБА_5 , на нього не були внесені межі вкраплених земельних ділянок суміжних землевласників та землекористувачів та державний акт був виготовлений із неправильними межами із суміжною земельною ділянкою ОСОБА_1 , внаслідок чого відбулося накладення (1,49535 %) належної їй земельної ділянки на земельну ділянку із кадастровим номером 5624689500:02:008:0170, спадкоємцями якої є ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , дійшли обґрунтованого висновку про скасування державного акту на право власності на земельну ділянку із кадастровим номером 5624689500:02:008:0170, виданим 21 грудня 2012 року на ім`я ОСОБА_5 та скасування державної реєстрації земельної ділянки.

Скасовуючи рішення районного суду в частині задоволення зустрічного позову ОСОБА_2 , апеляційний суд правильно виходив із того, що оскільки державний акт на право власності на земельну ділянку із кадастровим номером 5624689500:02:008:0170, площею 0,1514 га, виданий 21 грудня 2012 року на ім`я ОСОБА_5 на підставі рішення Шпанівської сільської ради Рівненського району Рівненської області від 20 листопада 2012 року № 456 підлягає скасуванню через охоплення ним частини земельної ділянки, яка була у користуванні ОСОБА_1 та необхідна для обслуговування сараю і в неї у встановленому законом порядку не вилучалася, тому зустрічний позов ОСОБА_2 про відновлення межі за даними земельно-кадастрової документації шляхом знесення самовільно збудованих паркану та сараю задоволенню не підлягає через відсутність права власності ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 на земельну ділянку у встановлених розмірах та конфігурації.

При цьому колегія суддів ураховує правові висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 22 січня 2025 року у справі № 446/478/19 (провадження № 14-90цс23), проте зазначає, що у цій справі, з урахуванням конкретних обставин справ, обраний спосіб судового захисту є належним і ефективним та відновить порушене право ОСОБА_1 .

Велика палата Верховного Суду у постанові від 22 січня 2025 року у справі № 446/478/19 (провадження № 14-90цс23) наголосила, що витребування як належний спосіб захисту у цій справі не може бути застосовано щодо всієї земельної ділянки, така вимога може розглядатися тільки щодо тієї частини земельної ділянки, що накладається на смугу відведення залізниці. У контексті обставин цієї справи та заявлених позовних вимог належним (правомірним) способом захисту може бути позов речово-правового характеру, зокрема, віндикаційний позов про витребування тієї частини земельної ділянки, що належить на праві постійного користування АТ «Укрзалізниця» та накладається на земельну ділянку, що знаходиться у власності ОСОБА_1.

Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій та відхиляє доводи касаційної скарги ОСОБА_2 про те, що вона надала належні докази на підтвердження порушення ОСОБА_1 її права користування земельною ділянкою із кадастровим номером 5624689500:02:008:0170, оскільки усупереч вказаним положенням чинної на той час Інструкції, при виготовленні для ОСОБА_5 кадастрового плану для видачі державного акта на право приватної власності на земельну ділянку на нього не були внесені межі вкраплених земельних ділянок суміжних землевласників та землекористувачів, що потягнуло за собою виготовлення державного акту із неправильними межами із суміжною земельною ділянкою ОСОБА_1 .

Звертаючись до суду із цим позовом, ОСОБА_2 мотивувала порушення ОСОБА_1 її прав на користування земельною ділянкою, що полягає у спорудженні паркану та сараюна частині належні їй земельній ділянці, проте нею таких доказів судам не надано, що було її процесуальним обов`язком відповідно до положень статей 12, 81 ЦПК України.

Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палата Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18)).

Наведені у касаційній скарзі заявника доводи були предметом дослідження у судах попередніх інстанцій з наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах закону, і з якою погоджується суд касаційної інстанції.

Ураховуючи наведене, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, оскільки судами попередніх інстанцій належно досліджено всі зібрані у справі докази та надано їм правильну правову оцінку, отже, спір вирішено з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Оскільки доводи касаційної скарги висновків судів попередніх інстанцій не спростовують, на законність та обґрунтованість судового рішення не впливають, то колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції в нескасованій після апеляційного перегляду частині та постанову апеляційного суду - без змін.

Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає без задоволення касаційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, то судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом цієї справи в суді касаційної інстанції, покладаються на заявника.

Керуючись статтями 400, 402, 409, 410, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду