ПОСТАНОВА Касаційний кримінальний суд ВС у справі № 676/5646/23

Заслухавши доповідь судді, думку учасників судового провадження, перевіривши матеріали справи та доводи касаційної скарги, колегія суддів виходить із такого.

Відповідно до ч. 1 ст. 433 КПК Верховний Суд перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

За приписами ст. 370 КПК судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених КПК. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 зазначеного Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Згідно з ч. 3 ст. 373 КПК обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях і ухвалюється лише за умови доведення у ході судового розгляду винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення.

Положеннями ст. 94 КПК встановлено, що суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору їх достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

Як убачається з вироку, висновок місцевого суду про доведеність винуватості засудженого ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК, зроблено з дотриманням приписів ст. 23 КПК, детально з`ясовано всі обставини, що належать до предмета доказування, які підтверджено ретельно та всебічно дослідженими в судовому засіданні доказами та з дотриманням інших вимог кримінального процесуального законодавства. Ці докази в сукупності та взаємозв`язку є достатніми для ухвалення обвинувального вироку, який відповідає вимогам статей 370, 374 КПК.

Суд першої інстанції належним чином умотивував своє рішення про визнання ОСОБА_6 винуватим за ч. 4 ст. 186 КК, послався на докази, правильність оцінки яких, серед іншого, на предмет достовірності була перевірена апеляційним судом, який не встановив порушень і належно вмотивував свій висновок про дотримання місцевим судом правил, встановлених ст. 94 КПК, на підставі яких ухвалено законне і обґрунтоване рішення.

Так, в основу обвинувального вироку щодо ОСОБА_6 суд першої інстанції поклав показання потерпілої ОСОБА_9 , малолітніх свідків ОСОБА_8 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , свідка ОСОБА_13 , а також письмові докази, серед яких: протокол огляду місця події з доданими до нього ілюстративними таблицями; протоколи пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 09 травня 2023 року з додатками за участю малолітніх свідків ОСОБА_8 , ОСОБА_11 та ОСОБА_10 ; протокол освідування особи від 27 червня 2023 року з ілюстративними таблицями; протокол огляду доказів від 22 травня 2023 року; висновок експерта № СЕ-19/123-23/5248-ТВ від 25 травня 2023 року; відомості, отримані на підставі ухвали слідчого судді про тимчасовий доступ до документів, які містять інформацію щодо вхідних та вихідних дзвінків, текстових повідомлень абонента мобільного зв`язку № НОМЕР_1 04 травня 2023 року у період з 15:00 по 19:00. Зазначений абонентський номер із 16:09 по 18:33, перебував із мобільним терміналом НОМЕР_2 та фіксувався однією сотою базової станції «І.ФРАНКА, 42 НА ТРУБІ» у місці вчинення грабежу.

Вирок місцевого суду містить докладні мотиви, з яких суд узяв до уваги одні докази та не врахував інші. Зокрема місцевий суд визнав недопустимими доказами фактичні дані із протоколу пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 09 травня 2023 року з додатками, відповідно до яких малолітній ОСОБА_12 у присутності понятих, свого законного представника та педагога, серед пред`явлених йому на фотознімках чотирьох чоловіків впізнав ОСОБА_6 як особу, яка відкрито заволоділа 04 травня 2023 року близько 19:00 мобільним телефоном, яким користувався ОСОБА_8 .

Вказаний доказ було визнано недопустимим у зв`язку із недотриманням працівниками правоохоронного органу приписів ч. 1 ст. 228 КПК, якими встановлено заборону попередньо показувати особі, яка впізнає, особу, яка повинна бути пред`явлена для впізнання, та надавати інші відомості про прикмети цієї особи, оскільки з показань малолітнього свідка ОСОБА_12 суд встановив, що перед пред`явленням йому для впізнання за фотознімками чотирьох осіб, серед яких він упізнав обвинуваченого ОСОБА_6 , працівник поліції показував йому на мобільному телефоні фотознімки чоловіків, серед яких був і обвинувачений. Таким чином, встановивши, що цей доказ отриманий всупереч порядку, встановленому КПК, суд на підставі приписів ст. 86 вказаного Кодексу, обґрунтовано визнав його недопустимим.

Зокрема і з наведених підстав Суд відхиляє посилання сторони захисту на те, що місцевий суд не взяв до уваги та не оцінив показання малолітнього свідка ОСОБА_12 , оскільки зміст оскарженого вироку свідчить про протилежне та вказує на те, що показання свідка ОСОБА_14 оцінені у сукупності і взаємозв`язку із іншими доказами, як того вимагають правила ст. 94 КПК.

Перевіряючи твердження захисника про суттєві розбіжності у показаннях малолітніх свідків ОСОБА_8 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , що були надані під час досудового розслідування, та тих, що були надані ними в суді, колегія суддів керується приписами ч. 4 ст. 95 КПК, де зазначено, що суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання, або отриманих у порядку, передбаченому ст. 225 цього Кодексу. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них, крім як у разі отримання показань в порядку ст. 615 цього Кодексу.

У доводах касаційної скарги не йдеться про неправильне текстуальне відображення у вироку показань свідків, наданих у судовому засіданні, про їх неповне відображення чи перекручування. В той же час, наявним розбіжностям у показаннях свідків ОСОБА_8 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , наданих в судовому засіданні, місцевий суд надав належну оцінку, небезпідставно виходив із того, що такі зумовлені значним проміжком часу, який минув з моменту події, особливостями психологічного її сприйняття у малолітньому віці, стресовими ситуаціями, зумовленими самою подією та участю малолітніх свідків у слідчих діях і в судовому засіданні. Надані показання суд визнав такими, що не викликають сумніву у їх правдивості, і доводи касаційної скарги не спростовують такий висновок, не містять переконливого підґрунтя вважати його неправильним та неаргументованим.

До того ж Верховний Суд бере до уваги, що положеннями статей 352, 353 КПК врегульовано порядок допиту свідків і потерпілих під час судового розгляду.

Як свідки, так і потерпілий повинні надавати показання лише щодо відомих їм обставин у кримінальному провадженні, що мають значення для цього кримінального провадження ( ч. 1 ст. 95 КПК). Положення КПК не забороняють стороні, яка здійснює допит, і після такого допиту головуючому (членам колегії) задавати уточнюючі запитання, які дозволять правильно зрозуміти обставини повідомлені свідком (потерпілим) і виділити з них ті, які мають значення для кримінального провадження.

У цьому кримінальному провадженні, під час прослуховування аудіозаписів судових засідань, Верховний Суд не встановив порушень положень статей 352, 353 КПК у ході допиту учасників провадження, а тому Суд відхиляє доводи захисника в цій частині.

Стосовно доводів захисника про недопустимість певних протоколів слідчих дій, то суд першої інстанції обґрунтовано виходив із того, що пред`явлення для впізнання за фотознімками свідкам ОСОБА_8 , ОСОБА_10 та ОСОБА_11 проведено відповідно до приписів кримінального процесуального закону.

Сторона захисту помилково вважає, що впізнання за фотознімками може бути проведено лише у разі неможливості забезпечити особисту участь особи, яка підлягає впізнанню, у такій слідчій дії.

Перевіряючи аналогічні твердження захисника, суд першої інстанції обґрунтовано відхилив такі посилання сторони захисту та виходив із того, що законодавство не містить жодних імперативних вимог щодо пред'явлення для впізнання виключно безпосередньо самої особи, а не її фотознімків, так само, як і не вимагає обґрунтування слідчим необхідності проведення впізнання саме за фотознімками.

Апеляційний суд правильно погодився із висновком суду першої інстанції, який із цього приводу надав належну та обґрунтовану правову оцінку.

Наявність у слідчого реальної можливості провести впізнання особи сама по собі не унеможливлює прийняття та реалізацію слідчим рішення про проведення впізнання за фотознімками. Саме із таких правозастосовних позицій обґрунтовано виходили суди попередніх інстанцій в цьому провадженні.

За приписами ст. 40 КПК слідчий, здійснюючи свої повноваження відповідно до вимог цього Кодексу, є самостійним у своїй процесуальній діяльності і уповноважений проводити слідчі дії у випадках, встановлених цим Кодексом, з дотриманням порядку їх здійснення.

З огляду на те, що закон не встановлює обов`язковості обґрунтування слідчим необхідності проведення впізнання саме за фотознімками, слідчий самостійно, з урахуванням усіх обставин визначає спосіб проведення впізнання особи.

Що ж стосується посилання захисника на постанову Верховного Суду від 03 серпня 2021 року у справі № 761/6970/14-к (провадження № 51-5694км20), то колегія суддів звертає увагу, що об`єднана палата Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду у постанові від 25 вересня 2023 року у справі № 208/2160/18 (провадження № 51-1868кмо22) відступила від вказаного в тій постанові правозастосовного підходу щодо проведення впізнання особи за фотознімками, та сформувала висновок, за яким положення ч. 6 ст. 228 КПК дозволяють провести впізнання за фотознімками з додержанням вимог, зазначених у частинах 1, 2 вказаної статті, незалежно від наявності реальної можливості пред`явити для впізнання саму особу. Жодних імперативних вимог щодо пред'явлення для впізнання виключно безпосередньо самої особи, а не її фотознімків, законодавством не передбачено, так само як і обґрунтування слідчим необхідності проведення впізнання саме за фотознімками.

Враховуючи співвідношення за ієрархію правозастосовних висновків об`єднаної палати касаційного суду та колегії суддів цього ж Суду, запроваджене приписами статей 434-1, 434-2 КПК, судами попередніх інстанції обґрунтовано взято до уваги висновок об`єднаної палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду у постанові від 25 вересня 2023 року з цього питання.

З матеріалів кримінального провадження вбачається, що 09 травня 2023 року у період з 15:15 до 15:30 слідча СВ Кам`янець-Подільського РУП ГУНП в Хмельницькій області ОСОБА_13 у кабінеті слідчих дій Кам`янець-Подільського РУП ГУНП в Хмельницькій області при штучному освітленні за участю законного представника та педагога у присутності понятих ОСОБА_15 та ОСОБА_16 із застосуванням технічних засобів фіксації - цифрового апарату «Canon SX 412 IS» провела пред`явлення особи для впізнання за фотознімками свідку ОСОБА_8 . Перед пред`явленням особи для впізнання у свідка було з`ясовано чи може він впізнати особу, опитано про її зовнішній вигляд і прикмети, а також про обставини, за яких він бачив цю особу. Зі змісту протоколу вбачається, що на запитання слідчої свідок повідомив та описав за якими рисами може впізнати чоловіка, який 04 травня 2023 року заволодів мобільним телефоном, яким він користувався. Для впізнання було надано фотознімки із зображенням на них осіб чоловічої статі без різких відмінностей між собою.

За загальними рисами, віком, будовою тіла та наявністю рудої борідки на фото № 3 свідок ОСОБА_8 впізнав ОСОБА_6 , як особу яка 04 травня 2023 року близько 19:00 заволодів телефоном, яким він користувався. Всі учасники слідчої дії підписали протокол без зауважень і застережень.

10 травня 2023 року у період з 14:15 до 14:40 слідча СВ Кам`янець-Подільського РУП ГУНП в Хмельницькій області ОСОБА_13 у кабінеті слідчих дій Кам`янець-Подільського РУП ГУНП в Хмельницькій області при штучному освітленні за участю законного представника та педагога у присутності понятих ОСОБА_15 та ОСОБА_17 із застосуванням технічних засобів фіксації - цифрового апарату «Canon SX 412 IS», провела пред`явлення особи для впізнання за фотознімками свідку ОСОБА_11 . Перед пред`явленням особи для впізнання у свідка було з`ясовано чи може він впізнати особу, опитано про її зовнішній вигляд і прикмети, а також про обставини, за яких він бачив цю особу. Зі змісту протоколу вбачається, що на запитання слідчої свідок повідомив обставини, за яких він бачив особу, та описав за якими рисами може впізнати. Для впізнання було надано фотознімки із зображенням на них осіб чоловічої статі без різких відмінностей між собою.

За загальними рисами, віком, будовою тіла та наявністю рудої борідки на фото № 4 свідок ОСОБА_11 впізнав ОСОБА_6 , як особу, яка 04 травня 2023 року близько 19:00 відкрито заволоділа телефоном, яким користувався ОСОБА_8 .

Всі учасники слідчої дії підписали протокол без зауважень.

Цього ж дня у період з 14:50 до 15:10 слідча СВ Кам`янець-Подільського РУП ГУНП в Хмельницькій області ОСОБА_13 у кабінеті слідчих дій Кам`янець-Подільського РУП ГУНП в Хмельницькій області при штучному освітленні за участю законного представника та педагога у присутності понятих ОСОБА_15 та ОСОБА_17 із застосуванням технічних засобів фіксації - цифрового апарату «Canon SX 412 IS», провела пред`явлення особи для впізнання за фотознімками свідку ОСОБА_10 . Перед пред`явленням особи для впізнання у свідка було з`ясовано чи може вона впізнати особу, опитано про її зовнішній вигляд і прикмети, а також про обставини, за яких вона бачила цю особу. Зі змісту протоколу вбачається, що свідок описала за якими рисами може впізнати чоловіка та повідомила про обставини за яких вона його бачила. Для впізнання було надано фотознімки із зображенням на них осіб чоловічої статі без різких відмінностей між собою.

З протоколу вбачається, що свідок ОСОБА_10 за загальними рисами, віком, будовою тіла та наявністю рудої борідки на фото № 1 впізнала ОСОБА_6 , як особу яка 04 травня 2023 року близько 19:00 відкрито заволоділа телефоном, яким користувався ОСОБА_8 .

Всі учасники слідчої дії підписали протокол без зауважень.

Колегія суддів бере до уваги, що залучення понятих є гарантією дотримання належної правової процедури проведення слідчого експерименту, що виключає обґрунтовані сумніви щодо правомірного отримання відомостей від учасника кримінального провадження, і дієвість зазначених процесуальних гарантій сторона захисту під сумнів не ставить в цьому провадженні.

Враховуючи вказане Верховний суд відхиляє доводи сторони захисту про недопустимість як доказів фактичних даних із вказаних вище протоколів впізнання за фотознімками.

Також безпідставними є посилання захисника щодо порушення органом досудового розслідування приписів ст. 290 КПК через ненадання належного доступу до матеріалів досудового розслідування.

Законодавець у ст. 290 КПК встановив процедуру, яка забезпечує реалізацію одного з елементів права на справедливий суд, а саме надає сторонам майбутнього судового розгляду можливість ознайомитися з доказами і підготувати правову позицію, що буде ними обстоюватись у змагальній процедурі судового розгляду.

Прокурорабо слідчий зайого дорученням зобов`язаний надати доступдо матеріалів досудовогорозслідування, якіє в йогорозпорядженні, утому числі будь-які докази, якісамі по собіабо в сукупностіз іншими доказамиможуть бути використанідля доведення невинуватостіабо меншого ступенявинуватості обвинуваченого або сприяти пом`якшенню покарання. Такідії полягають унаданні можливості, серед іншого, скопіювати або відобразитивідповідним чином будь-які речові докази, документиабо копії зних, а такожнадати доступ доприміщення або місця, якщо вони знаходятьсяу володінні абопід контролем держави, і прокурор маєнамір використати відомості, щомістяться в них, як докази усуді (частини 2, 3 ст. 290 КПК).

За вимогами ч. 9 ст. 290 КПК сторони кримінального провадження зобов`язані письмово підтвердити протилежній стороні факт надання їм доступу до матеріалів із зазначенням найменування таких матеріалів.

Негативним наслідком невиконання такого обов`язку для сторони кримінального провадження є відсутність обґрунтованих підстав стверджувати на етапі судового розгляду про те, що певні матеріали не були відкриті в порядку ст. 290 КПК і що стороні не було надано доступу до відповідних матеріалів.

Підозрюванийпочав ознайомлюватися з матеріалами досудового розслідування 03 серпня 2023 року, прощо свідчать протоколипро надання доступудо матеріалів досудовогорозслідування, де зазначено, що в цей день він ознайомився із 109 сторінками матеріалів справи, заяв і клопотань не має, а також отримав 37 аркушів А4 - копії усього майже кримінального провадження, які, як він зазначив в тексті протоколу, становлять для нього інтерес на даній стадії.

З протоколу про наданнядоступу до матеріалівдосудового розслідування від 08 серпня 2023 року вбачається, що підозрюваний ознайомився із клопотанням про продовження строку досудового розслідування, а також ухвалою щодо продовження строку тримання під вартою на 10 аркушах.

З протоколу пронадання доступу доматеріалів досудового розслідування від 09 серпня 2023 року видно, що підозрюваний ознайомився із 121 сторінкою матеріалів, зазначив про необхідність долучення до матеріалів справи висновків судово-біологічної експертизи і про те, що зауважень не має.

З протоколу про надання доступу до матеріалів досудового розслідування від 11 серпня 2023 року вбачається, що ОСОБА_6 у присутності понятих ОСОБА_18 та ОСОБА_16 було надано доступ до матеріалів досудового розслідування в підшитому і пронумерованому вигляді в 2 томах (том 1 на 254 арк, том 2 на 47 арк), а також надано останньому копії вказаних матеріалів та три диска, які містяться у кримінальному провадженні. У вказаному протоколі міститься відмітка підозрюваного ОСОБА_6 , де останній зазначає, що йому не надали права на ознайомлення з матеріалами кримінального провадження за участі його захисника, стверджує, що від нього приховують інформацію щодо доказів, не надають для ознайомлення результату судово-біологічної експертизи.

До матеріалів справи долучено відеозапис, який підтверджує факт вручення ОСОБА_6 копій матеріалів досудового розслідування в двох томах, відкритих в порядку ст. 290 КПК, та вказаних вище дисків. Також зафіксована на технічному носієві інформація свідчить, що ОСОБА_6 надано комп`ютер для реалізації права на ознайомлення з тими матеріалами досудового розслідування, які зафіксовані у формі електронних документів на відповідних носіях інформації, однак підозрюваний у присутності понятих ОСОБА_18 та ОСОБА_16 відмовився від такої можливості.

З матеріалів кримінального провадження вбачається, що в судовому засіданні місцевого суду 06 грудня 2023 року під час допиту слідчої ОСОБА_13 у якості свідка, ОСОБА_6 підтвердив, що слідча надала йому можливість знайомитися з матеріалами досудового розслідування, повідомив, що відкриті йому матеріали гортав вибірково.

Також із протоколу про надання доступудо матеріалів досудовогорозслідування від 11 серпня 2023 року, що матеріали досудового розслідування в підшитому і пронумерованому вигляді в 2 томах (том 1 на 254 арк, том 2 на 47 арк) в порядку ст. 290 КПК були відкриті захиснику підозрюваного ОСОБА_19 , який вказав у відповідному протоколі, що ознайомився із ними шляхом перечитування та фотозйомки, але без того, щоби зазначити перелік відкритих йому матеріалів.

Ознайомлення з матеріалами розслідування, як зазначено в постанові об`єднаної палати Касаційногокримінального суду ВерховногоСуду від 24 жовтня 2022 року (справа № 216/4805/20, провадження № 51-4684кмо21), є правом сторони захисту, яке вона використовує на власний розсуд, тому нереалізація зазначеного права за умови належного виконання стороною обвинувачення приписів ст. 290 КПК в частині надання доступу до матеріалів досудового розслідування, не є підставою для визнання доказів недопустимими. Якщо сторона підтверджує, що ознайомилася з матеріалами, відкритими іншою стороною, або що вона відмовляється від ознайомлення з такими матеріалами, цього достатньо, щоб приписи частин 1-3 та ч. 6 ст. 290 КПК були виконані. Сторона, яка відкрила матеріали, не має повноважень контролювати, в якому обсязі і як детально інша сторона ознайомилася з такими матеріалами.

Якщо відповідно до ст. 290 КПК учасникам провадження було надано доступ до матеріалів справи, які у своєму складі містять всі ті докази, що були предметом дослідження у судовому розгляді, і сторона захисту мала реальну можливість узгодити позицію та підготуватися до захисту, то немає підстав вважати, що її права порушені.

На думку Верховного Суду, стороні захисту було належно забезпечено можливість ознайомитися з матеріалами кримінального провадження, узгодити тактику та стратегію захисту, а тому немає підстав вважати права учасників провадження порушеними в цьому випадку.

При цьому, з оскаржених вироку та ухвали вбачається, що сторона обвинувачення не посилалася на висновок судово-біологічної експертизи, як на доказ винуватості ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованого йому злочину і з матеріалів справи не вбачається, що стороною обвинувачення такий висновок було отримано під час досудового розслідування, а бо в подальшому, під час судового розгляду чи апеляційного перегляду.

З наведених підстав Верховний Суд відхиляє посилання захисника про порушення органом досудового розслідування приписів ст. 290 КПК, незабезпечення можливісті зробити копії матеріалів досудового розслідування та обмеження у часі для ознайомлення з відкритими матеріалами.

Щодо доводів про невиконання апеляційним судом приписів ч. 3 ст. 404, ст. 419 КПК

Суд апеляційної інстанції в межах, установлених ст. 404 КПК, і у визначеному ст. 405 цього Кодексу порядку, переглянув кримінальне провадження та вмотивовано відхилив доводи сторони захисту, при цьому навів належне обґрунтування.

З апеляційної скарги вбачається, що вона містила клопотання про повторне дослідження доказів, а саме допит потерпілої ОСОБА_9 , свідків ОСОБА_8 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та ОСОБА_13 .

Усупереч твердженням захисника, усудовому засіданні 14 листопада 2024 року суд апеляційної інстанції розглянув вказане клопотання про повторне дослідження доказів, заслухав думки учасників кримінального провадження та постановив рішення про відмову у задоволенні клопотання захисника, оскільки останнім не наведено обґрунтованих підстав для повторного допиту вказаних учасників провадження і, по суті, воно обумовлене лише незгодою з показаннями вказаних потерпілої і свідків.

За приписами ч. 3 ст. 404 КПК за клопотанням учасників судового провадження суд апеляційної інстанції зобов`язаний повторно дослідити обставини, встановлені під час кримінального провадження, за умови, що вони досліджені судом першої інстанції не повністю або з порушеннями, та може дослідити докази, які не досліджувалися судом першої інстанції, виключно якщо про дослідження таких доказів учасники судового провадження заявляли клопотання під час розгляду в суді першої інстанції або якщо вони стали відомі після ухвалення судового рішення, що оскаржується.

Отже, повторне дослідження доказів є правом, а не обов`язком суду, за умови, що вони досліджені судом першої інстанції не повністю або з порушеннями. При апеляційному перегляді у суду не виникає обов`язку досліджувати докази з дотриманням засади безпосередності, якщо він на відміну від суду першої інстанції, по іншому не тлумачить докази, досліджені в суді першої інстанції.

У частині 2 ст. 23 КПК зазначено, що не можуть бути визнані доказами відомості, які містяться в показаннях, речах та документах, які не були предметом безпосереднього дослідження суду. Водночас якщо суд першої інстанції дослідив усі можливі докази з дотриманням засади безпосередності, а апеляційний суд погодився з ними, останній не має потреби знову досліджувати ці докази в такому ж порядку, як це було зроблено в суді першої інстанції.

Відмова в задоволенні клопотання щодо повторного дослідження доказів у цьому провадженні свідчить не про порушення кримінального процесуального закону та неповноту дослідження доказів, а про відсутність обґрунтованих підстав щодо необхідності таких дій, з чого вбачається, що відповідні доводи захисника про недотримання судом апеляційної інстанції приписів ч. 3 ст. 404 КПК не ґрунтуються на вимогах кримінального процесуального закону, а твердження про те, що суд не вирішив відповідного клопотання - таким, що спростовується матеріалами справи.

Апеляційний суд надав умотивовані відповіді на всі основні доводи сторони захисту, навів належні аргументи на їх спростування, зазначив підстави, з яких визнав апеляційну скаргу необґрунтованою, та належним чином обґрунтував свої висновки. Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам статей 370, 419 КПК.

Питання про те, чи виконав суд свій обов`язок щодо належного мотивування судового рішення, вирішується з урахуванням конкретних обставин справи. У вироку місцевого суду та ухвалі апеляційного суду наведено достатні мотиви прийнятих судами рішень. Зважаючи на позиції ЄСПЛ про те, що не можна тлумачити п. 1 ст. 6 Конвенції як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент під час обґрунтування судами своїх рішень (Salov v. Ukraine, заява № 65518/01, рішення від 06 вересня 2005 року, § 89), у цьому кримінальному провадженні такі стандарти мотивування дотримано.

Отже, за доводами касаційної скарги захисника істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які були би безумовною підставою для скасування оскаржених судових рішень щодо ОСОБА_6 , а також підстав для закриття кримінального провадження за п. 3 ч. 1 ст. 284 КПК, суд касаційної інстанції не встановив, а тому відсутнє підґрунтя до застосування повноважень, передбачених приписами статей 436, 438 КПК, з огляду на що касаційна скарга захисника задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК, Верховний Суд