ПОСТАНОВА
ВСТАНОВИВ:
Постановою попереднього розгляду справи Волинського апеляційного суду від 09 січня 2026 року відмовлено в прийнятті до розгляду апеляції засудженого ОСОБА_2 на вирок Луцького міськрайонного суду Волинської області від 17 вересня 2012 року.
У касаційній скарзі ОСОБА_2 порушив питання про перевірку зазначеного судового рішення у касаційному порядку.
Статтею 383 КПК України 1960 року визначено перелік судових рішень, які можуть бути перевірені в касаційному порядку.
Такими рішеннями відповідно до зазначеної норми є вироки і постанови апеляційного суду, постановлені ним в апеляційному порядку. У касаційному порядку також можуть бути перевірені вироки місцевих судів, постанови (ухвали) цих судів у справах про застосування примусових заходів виховного чи медичного характеру, інші постанови (ухвали), які перешкоджають подальшому провадженню у справі, ухвали апеляційного суду, постановлені щодо цих вироків, постанов (ухвал), крім випадків, коли апеляційною інстанцією зазначені рішення скасовано, а справу направлено на нове розслідування чи новий судовий розгляд, а також ухвали апеляційного суду, постановлені ним в апеляційному порядку щодо видачі особи (екстрадиції).
Проте, дана касаційна скарга не може бути розглянута Касаційним кримінальним судом у складі Верховного Суду, оскільки, відповідно до вимог ч. 2 ст. 383 КПК України 1960 року, оскаржуване рішення не є предметом розгляду суду касаційної інстанції.
Із матеріалів вбачається, що апеляційна скарга ОСОБА_2 подана на вирок Луцького міськрайонного суду Волинської області від 17 вересня 2012 року, який набрав законної сили, а отже відповідно до ст. 347 КПК України 1960 року це судове рішення повторному оскарженню в апеляційному порядку не підлягає.
На підставі вищезазначеного, суд апеляційної інстанції відмовив у прийнятті до розгляду апеляційної скарги засудженого ОСОБА_2 .
Відповідно до положень ч. 2 ст. 388 КПК 1960 року, матеріали справи не витребовуються, якщо скарга, відповідно до вимог ст. 383 КПК 1960 року, не може бути предметом розгляду суду касаційної інстанції.
Враховуючи викладене та керуючись ст. 388 КПК України 1960 року та п. 15 розділу ХІ «Перехідні положення» КПК України, суддя