ПОСТАНОВА
встановив:
Насамперед необхідно зауважити, що засуджений ОСОБА_2 подав до Верховного Суду заяву від 25 травня 2026 року про перегляд судового рішення, яка за своїм змістом є касаційною скаргою.
Засуджений у своїх вимогах до суду касаційної інстанції порушує питання про скасування вироку Донецького обласного суду від 12 червня 2000 року в частині призначеного йому покарання і ухвалення нового рішення, яким просить призначити покарання у виді позбавлення волі на строк від 7 до 15 років.
Пунктом 15 Розділу XІ Перехідних положень КПК визначено, що апеляційні та касаційні скарги, заяви про перегляд судових рішень у кримінальних справах, які були розглянуті до набрання чинності цим Кодексом, або у справах, розгляд яких не завершено з набранням чинності цим Кодексом, подаються і розглядаються у порядку, що діяв до набрання чинності цим Кодексом, з урахуванням положень, передбачених § 3 розділу 4 Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів».
Приписами ч. 1 ст. 387 КПК 1960 року (в редакції ст. 387 із змінами, внесеними згідно із Законами N 3323-IV (3323-15) від 12 січня 2006 року, N 2453-VI (2453-17) від 07 липня 2010 року), передбачено, окрім іншого, що касаційні скарги на судові рішення, зазначені у частині першій статті 383 цього Кодексу, подаються через суд, який постановив вирок (ухвалу, постанову).
З матеріалів провадження за скаргою, а саме з копії ухвали Верховного Суду України від 07 грудня 2000 року, вбачається, що вирок Донецького обласного суду від 12 червня 2000 року, постановлений ним як судом першої інстанції, був переглянутий судом касаційної інстанції, зокрема за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_3 , яку задоволено частково. Зазначений вирок набрав законної сили після розгляду справи касаційною інстанцією, тобто 07 грудня 2000 року, про що й вказує засуджений у касаційній скарзі.
Отже, вирок Донецького обласного суду від 12 червня 2000 року вже переглядався в касаційному порядку. Водночас приписами Глави 31 КПК 1960 року, не передбачено повторного касаційного перегляду судових рішень за скаргою однієї й тієї ж особи.
Крім того, Суд зауважує, що засуджений ОСОБА_2 звернувся зі скаргою поза межами строку касаційного оскарження, оскільки отримав копію вироку Донецького обласного суду від 12 червня 2000 року станом, щонайпізніше, до дня перегляду 07 грудня 2000 року Верховним Судом України цього вироку. Відтак станом на день подання (26 травня 2026 року згідно з відбитком поштового штемпеля на конверті) нинішньої касаційної скарги від 25 травня 2026 року встановлений ч. 1 ст. 350 КПК 1960 року (в редакції Закону України N 2857-12 від 15 грудня 1992 року) строк 7 діб сплинув, а тому касаційну скаргу подано поза межами строку касаційного оскарження.
За змістом приписів ч. 4 ст. 386 КПК 1960 року, у разі подачі скарги з пропуском встановленого строку і при відсутності клопотання про його відновлення скарга постановою судді визнається такою, що не підлягає розгляду.
Оскільки ОСОБА_2 подав повторну касаційну скаргу з пропуском строку касаційного оскарження судового рішення та у встановленому ст. 353 КПК 1960 року порядку питання про відновлення строку судом, який розглядав справу, не вирішувалося, цю касаційну скаргу відповідно до вимог ч. 4 ст. 386 КПК 1960 року необхідно визнати такою, що не підлягає розгляду.
З огляду на наведене, керуючись статтями 383-387 КПК 1960 року, пунктом 15 розділу ХІ Перехідних положень Кримінального процесуального кодексу України, суддя