ПОСТАНОВА
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя м. Вінниці.
Обставини справи
1. Вироком Вінницького міського суду Вінницької області від 07 квітня 2025 року ОСОБА_6 засуджено за частиною 2 статті 307 Кримінального кодексу України (КК) до покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років 6 місяців без конфіскації майна.
2. Суд визнав доведеним, що засуджений, діючи з корисливих мотивів, за попередньою змовою з іншою особою придбав та зберігав з метою збуту, а 18 жовтня 2018 року, розмістивши «закладки» на території м. Вінниці, збув особливо небезпечний наркотичний засіб канабіс, та особливо небезпечну психотропну речовину МДМА.
3. Вінницький апеляційний суд оскарженою ухвалою змінив вирок в частині вирішення долі речових доказів, а в решті залишив вирок без змін.
Вимоги і доводи касаційної скарги
4. Прокурор, посилаючись на частину 1 статі 438 Кримінального процесуального кодексу України (КПК), просить скасувати оскаржену ухвалу і призначити новий розгляд в суді апеляційної інстанції.
5. Він вважає, що апеляційний суд у порушення вимог статті 419 КПК не виправив помилку суду першої інстанції, який не застосував конфіскацію майна, хоча згідно з обвинуваченням, визнаним судами доведеним, засуджений діяв з корисливим мотивом.
Позиції учасників касаційного розгляду
6. Прокурор підтримала вимоги касаційної скарги, засуджений не заперечив проти її задоволення.
7. Іншим учасникам кримінального провадження було повідомлено про дату, час та місце касаційного розгляду, клопотань про його відкладення до Суду не надходило.
Оцінка Суду
8. Заслухавши доповідь судді, пояснення сторін, перевіривши матеріали провадження, обговоривши доводи сторін, Суд дійшов висновку, що скаргу слід задовольнити.
9. Згідно зі статтями 2, 7, 370, 404, 419 КПК при перегляді вироку апеляційний суд зобов`язаний ретельно перевірити доводи, викладені в апеляційній скарзі, з`ясувати, у тому числі, чи правильно застосовано закон про кримінальну відповідальність.
10. Злочин, передбачений частиною 2 статті 307 КК відповідно до статті 12 КК є тяжким, і її санкція передбачає обов`язкову конфіскацію майна.
11. Прокурор в апеляційній скарзі просив апеляційний суд постановити свій вирок і застосувати до засудженого конфіскацію майна, оскільки досудовим розслідуванням та судом встановлено, що засуджений діяв з корисливим мотивом. Формулюючи обвинувачення, визнане доведеним, суд першої інстанції дійсно зазначив, що злочин вчинявся з корисливих мотивів. Суд апеляційної інстанції погодився з доведеністю такого обвинувачення.
12. У той же час апеляційна інстанція підтримала висновок суду першої інстанції про недоведеність корисливого мотиву, пославшись лише на те, що засуджений так і не отримав матеріальні блага чи іншу матеріальну вигоду.
13. Суд вбачає у підході, коли суд визнає наявність корисливого мотиву і згодом стверджує про його недоведеність, непослідовність, яка не відповідає принципу правової визначеності та вимозі несуперечливої правової оцінки встановлених обставин справи.
14. Також Суд зазначає, що оцінка наявності або відсутності у особи мотиву отримати матеріальні блага не залежить від досягнення нею такої мети.
15. Таким чином, апеляційний суд належним чином не перевірив, чи відповідає оскаржений вирок вимогам статей 370, 373, 374 КПК, і в своїх висновках допустив суттєві суперечності, що є істотним порушенням кримінального процесуального закону, яке перешкодило йому ухвалити законне і обґрунтоване судове рішення,
16. За таких обставин скарга прокурора підлягає задоволенню, а оскаржена ухвала - скасуванню на підставі пунктів 1 та 2 частини 1 статті 438 КПК з призначенням нового розгляду в суді апеляційної інстанції, під час якого необхідно врахувати наведене, здійснити провадження з додержанням вимог закону з урахуванням судової практики, проаналізувати доводи, викладені в апеляційній скарзі, надати їм належну оцінку з наведенням докладних мотивів прийнятого рішення, зокрема, обґрунтувати несуперечливу правову позицію щодо наявності/відсутності корисливого мотиву в діянні засудженого, врахувати цю обставину при призначені покарання, за результатами чого постановити законне й обґрунтоване судове рішення.
На підставі викладеного, керуючись статтями 433, 434, 436, 438, 441, 442 КПК, Суд