ПОСТАНОВА
суддів Коротуна В. М., Воробйової І. А., Червинської М. Є.
Червинської М. Є., учасники справи:
заявник - Товариство з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал», заінтересовані особи: Акціонерне товариство «Альфа-Банк», ОСОБА_1 , Товариство з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи», розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Новозаводського районного суду м. Чернігова від 16 травня 2025 року у складі судді Овсієнко Ю. К. та постанову Чернігівського апеляційного суду від 13 січня 2026 року у складі колегії суддів: Шарапової О. Л., Онищенко О. І., Скрипки А. А.,
Короткий зміст заявлених вимог
У січні 2022 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» (далі - ТОВ «Вердикт Капітал») звернулось до суду із заявою про заміну сторони у справі шляхом заміни стягувача його правонаступником.
Заява мотивована тим, що 25 вересня 2014 року Постійно діючий третейський суд при Всеукраїнській громадській організації «Всеукраїнський фінансовий союз» ухвалив у справі № 2533-1/893/14 рішення, яким стягнув із ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Альфа-Банк» (далі - АТ «Альфа-Банк») заборгованість за кредитним договором № 500411206.
Ухвалою Новозаводського районного суду м. Чернігова від 28 листопада
2014 року заяву АТ «Альфа-Банк» про видачу виконавчого листа на примусове виконання рішення третейського суду задоволено. Видано АТ «Альфа-Банк» виконавчий лист на підставі зазначеного рішення третейського суду.
14 листопада 2016 року між АТ «Альфа-Банк» і Товариством з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» (далі - ТОВ «Кредитні ініціативи») укладено договір факторингу № 4-АБ/КІ, відповідно до умов якого АТ «Альфа-Банк» відступило ТОВ «Кредитні ініціативи», а останнє набуло право вимоги до боржників, у тому числі до ОСОБА_1 за кредитним договором
№ 500411206.
26 грудня 2018 року між ТОВ «Кредитні ініціативи» і Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Веста» (далі - ТОВ «ФК «Веста») укладено договір факторингу № 2019-1КІ/Веста, відповідно до якого
ТОВ «Кредитні ініціативи» відступило ТОВ «ФК «ВЕСТА», а останнє набуло право вимоги до боржників, у тому числі до ОСОБА_1 за кредитним договором
№ 500411206.
16 січня 2019 року між ТОВ «ФК «Веста» і ТОВ «Вердикт Капітал» укладено договір відступлення прав вимоги № 16-01/19/1, відповідно до якого ТОВ «ФК «Веста» відступило ТОВ «Вердикт Капітал», а останнє набуло право вимоги до боржників, у тому числі до ОСОБА_1 за кредитним договором
№ 500411206 про стягнення із ОСОБА_1 на користь АТ «Альфа-Банк» заборгованості за кредитним договором № 500411206.
Посилаючись на викладене, ТОВ «Вердикт Капітал» просило замінити вибулого стягувача -АТ «Альфа-Банк» на правонаступника - ТОВ «Вердикт Капітал» щодо виконання рішення у справі № 751/11169/14.
Короткий зміст судових рішень судів першої і апеляційної інстанцій
Ухвалою Новозаводського районного суду м. Чернігова від 16 травня 2025 року заяву задоволено. Замінено стягувача - АТ «Альфа-Банк» на його правонаступника - ТОВ «Вердикт Капітал» щодо виконання рішення у справі
№ 751/11169/14 про стягнення із ОСОБА_1 на користь АТ «Альфа-Банк» заборгованості за кредитним договором № 500411206.
Ухвала суду мотивована тим, що в разі вибуття кредитора в зобов`язанні він замінюється правонаступником. Суд урахував, що виконавчий лист
№ 751/11169/14 повернутий стягувачу 07 березня 2024 року, строк пред`явлення до виконання до 07 березня 2027 року, а тому є підстави для заміни сторони його правонаступником.
Постановою Чернігівського апеляційного суду від 13 січня 2026 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення.
Ухвалу Новозаводського районного суду м. Чернігова від 16 травня 2025 року залишено без змін.
Залишаючи апеляційну скаргу без задоволення, апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції.
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги
09 лютого 2026 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій, з урахуванням нової редакції, просить скасувати ухвалу Новозаводського районного суду м. Чернігова від 16 травня 2025 року та постанову Чернігівського апеляційного суду від 13 січня 2026 року й ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні заяви відмовити.
Касаційну скаргу мотивовано тим, що ТОВ «Вердикт Капітал» не надало належних, достатніх і допустимих доказів переходу права вимоги до
ОСОБА_1 від АТ «Альфа-Банк» на підставі договорів від 14 листопада
2016 року № 4-АБ/КІ, від 26 грудня 2018 року № 2019-1КІ/Веста та від 16 січня 2019 року № 16-01/19/1. Заявник указує, що на дату винесення ухвали ТОВ «Вердикт Капітал» перебувало в процесі припинення, про що свідчить відкриття провадження Господарським судом м. Києва у справі № 910/6826/24 про банкрутство ТОВ «Вердикт Капітал». Договір факторингу між АТ «Альфа-Банк» і ТОВ «Кредитні ініціативи» від 14 листопада 2016 року укладений раніше на
9 місяців, ніж отримано ліценцію з надання послуг з факторингу, а саме
31 серпня 2017 року.
Доводи інших учасників справи
06 квітня 2026 року ТОВ «Вердикт Капітал» подало до Верховного Суду відзив, у якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу Новозаводського районного суду м. Чернігова від 16 травня 2025 року та постанову Чернігівського апеляційного суду від 13 січня 2026 року - без змін.
Відзив мотивований тим, що заміна стягувача жодним чином не порушує прав та інтересів боржника. Законодавство передбачає заміну кредитора у зобов`язанні шляхом відступлення права вимоги іншій особі. До суду були надані відповідні договори відступлення права вимоги, згідно яких ТОВ «Вердикт Капітал» набуло прав нового кредитора з виконання боржником своїх зобов`язань за кредитним договором. Також було надано додатки до договорів відступлення права вимоги - перелік прав вимоги які були передані новому кредитору, в якому, зокрема, вказаний і кредитний договір заявника.
Рух касаційної скарги та матеріалів справи
Ухвалою Верховного Суду від 26 березня 2026 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали з Новозаводського районного суду м. Чернігова.
28 квітня 2026 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
У частині першій статті 400 ЦПК України встановлено, що, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Перевіривши доводи касаційної скарги, урахувавши аргументи, наведені у відзиві на касаційну скаргу, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення з таких підстав.
Фактичні обставини справи
25 вересня 2014 року Постійно діючий третейський суд при Всеукраїнській громадській організації «Всеукраїнський фінансовий союз» у справі
№ 2533-1/893/14 ухвалив рішення, яким стягнув із ОСОБА_1 на користь
АТ «Альфа-Банк» заборгованість за кредитним договором від 10 вересня
2013 року № 500411206 в розмірі 29 412,32 грн, з яких: тіло кредиту
23 935,88 грн, відсотки 1 493,64 грн, комісія 2 782,80 грн, штраф 1 200,00 грн, а також стягнено судовий збір.
Ухвалою Новозаводського районного суду м. Чернігова від 28 листопада
2014 року АТ «Альфа-Банк» видано виконавчий лист згідно рішення Постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській Громадській Організації «Всеукраїнський фінансовий союз» від 25 вересня 2014 року, який отримано представником АТ «Альфа-Банк» 12 грудня 2014 року.
Згідно з інформацією Автоматизованої системи виконавчого провадження, постановою Борщівського районного ВДВС ГТУЮ у Тернопільській області від 20 липня 2015 року відкрито виконавче провадження № 48169502 з виконання виконавчого листа від 28 листопада 2014 року № 751/11169/14.
14 листопада 2016 року між АТ «Альфа-Банк» і ТОВ «Кредитні ініціативи» укладено договір факторингу № 4-АБ/КІ, відповідно до умов якого АТ «Альфа-Банк» відступило ТОВ «Кредитні ініціативи», а останнє набуло право вимоги до боржників, у тому числі до ОСОБА_1 за кредитним договором від
10 вересня 2013 року № 500411206.
26 грудня 2018 року між ТОВ «Кредитні ініціативи» і ТОВ «ФК «Веста» укладено договір факторингу № 2019-1КІ/Веста, відповідно до якого ТОВ «Кредитні ініціативи» відступило ТОВ «ФК «Веста», а останнє набуло право вимоги до боржників, у тому числі до ОСОБА_1 за кредитним договором від
10 вересня 2013 року № 500411206.
16 січня 2019 року між ТОВ «ФК «Веста» і ТОВ «Вердикт Капітал» укладено договір відступлення прав вимоги № 16-01/19/1, відповідно до якого ТОВ «ФК «Веста» відступило ТОВ «Вердикт Капітал», а останнє набуло право вимоги до боржників, у тому числі до ОСОБА_1 за кредитним договором від
10 вересня 2013 року № 500411206.
Доказів того, що вказані договори факторингу та відступлення прав вимоги у встановленому законом порядку визнані недійсними, у матеріалах справи немає.
Постановою головного державного виконавця Тернопільського ВДВС від
07 березня 2024 року виконавчий лист № 751/11169/14, виданий 28 листопада 2014 року про стягнення із ОСОБА_1 на користь АТ «Альфа-Банк» заборгованості в сумі 29 412,32 грн, повернено стягувачу у зв`язку з відсутністю у боржника майна, на яке може бути звернено стягнення.
Мотиви, якими керується Верховний Суд
У частинах першій, другій та п`ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Оскаржувані судові рішення зазначеним вимогам закону відповідають.
Відповідно до частин першої, другої статті 442 ЦПК України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником. Заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець.
Відповідно до частини другої статті 15 Закону України «Про виконавче провадження» боржником є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов`язок щодо виконання рішення.
Згідно з частиною п`ятою статті 15 Закону України «Про виконавче провадження» у разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов`язковими тією мірою, якою вони були б обов`язковими для сторони, яку правонаступник замінив.
Підставою для заміни сторони виконавчого провадження, тобто процесуального правонаступництва на стадії виконання рішення суду, є наступництво у матеріальних правовідносинах, унаслідок якого відбувається вибуття сторони зі спірних або встановлених судом правовідносин і перехід до іншої особи прав і обов`язків вибулої сторони в цих правовідносинах.
Таким чином, при вирішенні питання про заміну сторони у виконавчому провадженні необхідно встановити факт вибуття сторони виконавчого провадження та переходу до особи матеріальних прав і обов`язків вибулої сторони.
Тобто процесуальне правонаступництво у виконавчому провадженні - це заміна на будь-якій стадії виконавчого провадження стягувача або боржника іншою особою у зв`язку з його вибуттям, тобто підставою заміни кредитора внаслідок правонаступництва є настання певних обставин, які мають юридичне значення і в результаті яких виникають цивільні права та обов`язки, або пряма вказівка акта цивільного законодавства, що не залежить від умов та порядку здійснення виконавчого провадження органами і посадовими особами.
При вирішенні питання про заміну сторони у виконавчому провадженні суд перевіряє наявність правонаступництва у матеріальних відносинах.
Такий висновок зроблено у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 01 березня 2021 року у справі
№ 201/16014/13-ц (провадження № 61-9098сво20).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 лютого 2021 року у справі
№ 911/3411/14 (провадження № 12-39гс20) вказано, що «правонаступництво як інститут цивільного процесуального права нерозривно пов`язане з правонаступництвом як інститутом цивільного права, адже зміни у матеріально-правових відносинах зумовлюють необхідність привести процесуальний стан осіб як учасників таких матеріально-правових відносин у відповідність з їх дійсною юридичною зацікавленістю у перебігу та результаті судового провадження, в тому числі у виконанні рішення суду. Правонаступництво як інститут цивільного процесуального права має універсальний характер. У разі вибуття правопопередника з виконавчого провадження до правонаступника переходить весь комплекс процесуальних прав та обов`язків, притаманних для сторони виконавчого провадження, і, відповідно, комплекс процесуальних прав та обов`язків, притаманних стороні судового провадження, враховуючи стадію, на якій відбулося правонаступництво».
Закон не ототожнює «процесуальне правонаступництво» і «заміну сторони виконавчого провадження», оскільки ці інститути регулюються окремими статтями ЦПК України - 55 та 442 відповідно. Також це опосередковано випливає зі змісту пункту 28 частини першої статті 353 ЦПК України, відповідно до якого ухвала про заміну сторони у справі (процесуальне правонаступництво) та ухвала про заміну сторони виконавчого провадження відокремлені одна від одної як такі, на які можуть подаватись скарги окремо від рішення суду.
Особа, на користь якої видано виконавчий документ, набуває статусу стягувача з моменту видачі такого виконавчого документа, а не з моменту відкриття виконавчого провадження. Ця особа до відкриття виконавчого провадження як юридичного процесу є лише стягувачем у виконавчому документі на стадії виконання судового рішення з відповідними правами у виконавчому провадженні, які повноцінно реалізує лише у статусі стягувача як сторони відкритого виконавчого провадження, за винятками, передбаченими законодавством. Тому заміна стягувача саме як сторони виконавчого провадження неможлива, якщо заява правонаступника про це подана, зокрема після спливу строку пред`явлення виконавчого документа до виконання, але якщо цей строк не був поновлений судом.
Водночас заміна стягувача у виконавчому документі іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) допускається на будь-якій стадії судового процесу, у тому числі до відкриття виконавчого провадження.
Якщо ж виконавче провадження не закінчене, але виконавчий документ був повернутий стягувачу без виконання, у його правонаступника є можливість отримати право на повторне звернення з виконавчим документом до виконання за умови дотримання строків звернення виконавчого документа до виконання. Якщо ці строки пропущені, то разом з питанням процесуального правонаступництва заявник повинен звернутися з заявою про поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання. За відсутності підстав для поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання немає і підстав для процесуального правонаступництва.
Таких висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від
08 лютого 2022 року у справі № 2-7763/10 (провадження № 14-197цс21).
Суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, установивши, що ТОВ «Вердикт Капітал» звернулось до суду із заявою про заміну сторони правонаступником під час відкритого виконавчого провадження; виконавчий лист № 751/11169/14 повернуто стягувачу 07 березня 2024 року, а строк пред`явлення до виконання спливає 07 березня 2027 року; передання кредитором своїх прав вимоги заявнику підтверджено відповідними документами, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про наявність підстав для задоволення заяви про заміну сторони стягувача - АТ «Альфа-Банк» на його правонаступника - ТОВ «Вердикт Капітал» щодо виконання рішення Постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській громадській організації «Всеукраїнський фінансовий союз» від 25 вересня
2014 року у справі № 2533-1/893/14.
У справі, що переглядається, було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
Доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують і не дають підстав уважати, що суди порушили норми процесуального права, про що зазначено
у касаційній скарзі, а по суті зводяться до необхідності переоцінки доказів та встановлення обставин, які не були встановлені судом.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі
№ 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18) викладено правовий висновок про те, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.
Висновки за результатом розгляду касаційної скарги
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Враховуючи наведене, колегія суддів залишає касаційну скаргу без задоволення, а ухвалу Новозаводського районного суду м. Чернігова від
16 травня 2025 року та постанову Чернігівського апеляційного суду від 13 січня 2026 року - без змін, оскільки підстав для їх скасування немає.
З огляду на те, що Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, розподіл судових витрат, понесених заявником, відповідно до статті 141 ЦПК України не здійснюється.
Керуючись статтями 400, 401, 409, 416, 436 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду