ПОСТАНОВА
секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
захисника ОСОБА_6 ,
засудженого ОСОБА_7 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги захисника та засудженогона вирок Миронівського районного суду Київської області від 01 березня 2024 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 28 січня 2026 року у кримінальному провадженні стосовно
ОСОБА_7 , громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Зміст судових рішень та встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Згідно з вироком Миронівського районного суду Київської області від 01 березня 2024 року ОСОБА_7 визнано винуватим та засуджено за ч. 2 ст. 121 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 9 років.
За вироком суду ОСОБА_7 02 травня 2021 року близько 15:00 перебував в будинку по АДРЕСА_1 , де з нагоди релігійного свята «Пасха» вживав їжу та розпивав спиртні напої з господарем і жителем цього будинку - ОСОБА_8 .
Цього ж дня, близько 19:00 між ОСОБА_8 та ОСОБА_7 , в кухонному приміщенні зазначеного будинку, на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин, виник конфлікт, в ході якого ОСОБА_8 , взявши в руку фрагмент металевої арматури, підійшов до ОСОБА_7 та вдарив його нею по спині.
Далі, ОСОБА_7 , перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, умисно з метою заподіяння тілесних ушкоджень, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки (заподіяння шкоди здоров`ю потерпілому), і хоча не бажав, але свідомо припускав їх настання, наніс не менше п`яти ударів кулаком руки та ліктем в ділянку голови ОСОБА_8 , після чого вихопивши з рук ОСОБА_8 фрагмент металевої арматури, завдав потерпілому ОСОБА_8 цим фрагментом металевої арматури декілька ударів по тулубу та один удар по голові, в результаті чого потерпілий впав на підлогу, однак ОСОБА_7 не зупинився, завдав ще не менше п`яти ударів ногами по тулубу потерпілого, після чого, сидячи на потерпілому, наносив йому удари руками, згідно висновку Білоцерківського районного відділення КЗ КОР «Київське обласне бюро судово-медичної експертизи» № 350 від 27 травня 2021 року завдав не менше ніж двадцять п`ять ударів.
У результаті завданих ударів, ОСОБА_7 умисно заподіяв ОСОБА_8 не лише легкі тілесні ушкодження, а й тяжкі тілесні ушкодження, які є небезпечними для життя, та спричинили ІНФОРМАЦІЯ_2 смерть потерпілого.
Київський апеляційний суд ухвалою від 28 січня 2026 року вирок місцевого суду залишив без змін.
Вимоги та узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У касаційних скаргах захисник та засуджений просять скасувати оскаржувані судові рішення у зв`язку з істотним порушенням кримінального процесуального закону, неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність,неповнотою судового розгляду та невідповідністю висновків судів фактичним обставинам кримінального провадження і призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
На думку скаржників, винуватість ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 121 КК не доведена належними та допустимими доказами.
Розглядаючи кримінальне провадження, суди не дотрималися вимог статей 94, 370 Кримінального процесуального кодексу (далі-КПК), що призвело до істотного порушення вимог кримінального процесуального закону. Судовий розгляд кримінального провадження був проведений упереджено, з порушеннями права на захист та принципів рівності перед законом і змагальності сторін.
Суд у вироку безпідставно послався на картки виклику по лінії 102, які мають суперечності в частині даних щодо потерпілого, в першій містяться дані, що потерпілим є ОСОБА_9 , а в іншій Сікорський. Водночас суд не досліджував їх. До суду апеляційної інстанції ОСОБА_7 було направлено клопотання про дослідження цих двох документів, які містяться в Т. 3 а.с. 8, 9 матеріалів кримінального провадження, однак суд не розглянув його. Використання фактичних даних карток виклику для встановлення часу і місця події без їх дослідження є істотним порушенням процесуального закону.
Також апеляційний суд безпідставно відмовив у задоволенні клопотання сторони захисту про виклик для допиту свідків ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , які не були допитані в суді першої інстанції. Ці особи не були очевидцями подій, однак сторона захисту була позбавлена можливості поставити їм запитання.
Суд першої інстанції безпідставно відмовив у задоволенні клопотання захисту про призначення повторної судово-психіатричної експертизи.
В матеріалах кримінального провадження наявний висновок судово-психіатричної експертизи від 19 травня 2021 року № 332 (Т. З, а.с. 107-109), який ґрунтується на завідомо недостовірних вихідних даних, зокрема експерту було повідомлено про «погрозу арматурою», однак згідно з встановленими судом обставинами кримінального провадження напад був раптовий з нанесенням потерпілим удару по спині засудженого. Такі вихідні дані експерту не надавалися.
Апеляційний суд не розглянув клопотання засудженого про призначення повторної судово-психіатричної експертизи.
Також апеляційний суд нерозглянув клопотання засудженого про визнання показань свідків ОСОБА_13 та ОСОБА_14 недопустимими доказами, оскільки на думку сторони захисту вони не були очевидцями інкримінованих подій, а тому їх покази не можуть бути покладені в основу вироку. Також їх показання суперечать фактичним даним висновку судово-медичної експертизи про виявлені у потерпілого тілесні ушкодження.
Крім того касатори вказують, що поза увагою судів попередніх інстанцій були залишені, наступні обставини, зокрема:
- факт побиття засудженого під час затримання та не роз`яснення його прав, відсутність відеофіксації затримання;
- фактичні дані протоколу слідчого експерименту зі свідком ОСОБА_15 , проведений 03 травня 2021 року о 07:01, є недопустимими доказами, оскільки ця слідча дія проводилася менш ніж за 12 годин після спільного вживання алкоголю учасниками події. В цей час свідок ще перебував у стані сп`яніння, що виключає добровільність, усвідомленість та достовірність його свідчень.
Також засуджений стверджує, що розглядаючи кримінальне провадження, апеляційний суд залишив поза увагою його численні клопотання надіслані на адресу суду, які містили в собі і вимоги, і доповнення до апеляційної скарги (т. 5, а.с. 2-9, 16-96), зокрема: про повторне дослідження всіх доказів, подане в порядку ст. 404 КПК, як доповнення до апеляційної скарги; про закриття кримінального провадження з підстав визначених пунктами, 1, 2, 3 ч. 1 ст. 284 цього Кодексу; про визнання недопустимими доказами фактичні дані протоколу слідчого експерименту за участю ОСОБА_15 та показань свідка ОСОБА_16 , а також про призначення повторної психіатричної експертизи;
Апеляційний суд в порушення ст. 419 КПК не дав оцінку доводам апеляційної скарги засудженого з доповненнями.
Касатори вважають, що дії засудженого необхідно перекваліфікувати з ч. 2 ст. 121 на ст. 124 КК. Апеляційний суд в цій частини будь-яких обґрунтованих мотивів не навів.
Також суди не дали відповідей на аргументи ОСОБА_7 про те, що напад потерпілого на засудженого був раптовим, і він захищався від цих дій, оскільки вони становили загрозу його життю та дитини, яка була поряд. Встановлена кількість завданих ударів потерпілому, не свідчить про наявність прямого умислу на заподіяння тяжких тілесних ушкоджень, а є наслідком активної захисної реакції в умовах раптового нападу та реальної загрози життю і здоров`ю.
Суди попередніх інстанцій безпідставно врахували як характеризуючі особу засудженого дані про його попередні судимості, в той час коли він не є раніше судимою особою.
До суду касаційної інстанції 20 липня 2026 року від засудженого надійшло клопотання, в якому він ставить питання про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт або особисте зобов`язання.
Від потерпілої ОСОБА_16 надійшла заява, в якій вона заперечує проти касаційної скарги засудженого та просить судові рішення залишити без зміни, а розгляд проводити за її відсутності.
Позиції учасників судового провадження в судовому засіданні
Захисник та засуджений підтримали касаційні скарги, просили суд їх задовольнити, скасувати судові рішення і призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
Прокурор пропонувала залишити касаційні скарги сторони захисту без задоволення, а судові рішення без зміни.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, позицію засудженого та його захисника, вислухавши думку прокурора, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи, викладені в касаційній скарзі, колегія суддів дійшла таких висновків.
Згідно зі ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. При цьому наділений повноваженнями лише щодо перевірки правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Відповідно до положень ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
Як визначено ст. 370 КПК, судове рішення повинно бути ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом, на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до вимог, установлених у ст. 94 цього Кодексу, де мають бути наведені належні й достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Ухвала апеляційного суду - це рішення вищого суду стосовно законності й обґрунтованості вироку, що перевіряється в апеляційному порядку, та повинна відповідати тим же вимогам, що і вирок суду першої інстанції, тобто бути законною і обґрунтованою.
Кримінальний процесуальний закон передбачає, що рішення суду першої інстанції перевіряється апеляційним судом з точки зору його законності й обґрунтованості, тобто відповідності нормам матеріального і процесуального закону, фактичним обставинам справи, доказам, дослідженим у судовому засіданні.
Верховний Суд неодноразово вказував на те, що апеляційний суд фактично виступає останньою інстанцією в реалізації права особи на справедливий судовий розгляд, тому в апеляційній процедурі не допускаються будь-які спрощення, а стандарти доказування повинні бути найвищими.
Зі змісту положень ч. 2 ст. 418, ст. 419 КПК вбачається, що судові рішення суду апеляційної інстанції ухвалюються в порядку, передбаченому статтями 368-380 цього Кодексу. Формальний апеляційний перегляд є несумісним із закріпленими у статтях 2, 7 КПК завданнями та загальними засадами кримінального провадження.
Приписами ст. 419 КПК передбачено, що в ухвалі суду апеляційної інстанції, зокрема, має бути проаналізовано всі доводи апеляційної скарги, на кожен з яких надано вичерпну відповідь та наведено детальні мотиви прийнятого рішення. При залишенні апеляційної скарги без задоволення в ухвалі апеляційного суду зазначаються підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою.
Суд апеляційної інстанції зазначених вимог кримінального процесуального закону за результатами розгляду кримінального провадження стосовно ОСОБА_7 не дотримався.
Доводи касаційних скарг про те, що апеляційний суд не розглянув клопотання засудженого, знайшли своє підтвердження під час перевірки матеріалів кримінального провадження.
Так, ч. 2 ст. 405 КПК визначає, що після виконання дій, передбачених статтями 342-345 цього Кодексу, і вирішення клопотань суддя-доповідач у необхідному обсязі доповідає зміст оскарженого судового рішення, доводи учасників судового провадження, викладені в апеляційних скаргах та запереченнях, і з`ясовує, чи підтримують свої апеляційні скарги особи, які їх подали.
Разом з тим, прослуховуванням аудіозаписів перебігу судових засідань в апеляційному суді встановлено, що суддя-доповідач протягом судових засідань згадував про надходження різних клопотань ОСОБА_7 , на які звертав увагу засуджений, однак їх вимоги не оголошувалися, їх зміст не був уточнений в будь-який спосіб і як наслідок клопотання засудженого залишилися не розглянутими.
Зокрема, залишилися поза увагою клопотання ОСОБА_7 : про повторне дослідження всіх доказів в порядку ст. 404 КПК; про дослідження карт виклику по лінії 102, які мають суперечності в частині даних щодо особи потерпілого і не були предметом дослідження суду першої інстанції, (їх зміст і аналіз на думку засудженого може спростувати обвинувачення); про виклик і допит свідків ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та ОСОБА_12 та про призначення повторної психіатричної експертизи, оскільки, цей висновок ґрунтується на завідомо недостовірних вихідних даних.
Згідно процесуального закону обвинувачений (підсудний) є окремим (самостійним) учасником кримінального провадження і користується комплексом прав, в тому числі на звернення з клопотаннями, які суд має безумовно розглянути, а також подавати докази. Доводи і аргументи обвинуваченого, повинні бути почуті, а суд в межах своїх повноважень їх розглянути.
Таким чином, залишивши без розгляду клопотання ОСОБА_7 , які на його переконання можуть вплинути на доведеність винуватості, суд апеляційної інстанції істотно порушив вимоги кримінального процесуального закону, що є безумовною підставою для скасування ухвали апеляційного суду.
Крім того без належного реагування залишилися доводи засудженого про безпідставне врахування судом його попередніх судимостей, як характеризуючих даних про його особу.
Так, судимість є правовим станом особи, який виникає у зв`язку з її засудженням до кримінального покарання і за зазначених у законі умов зумовлює настання для неї певних негативних наслідків. Правильне застосування правових норм про судимість, її погашення чи зняття має важливе значення для вирішення кримінальних справ у разі вчинення особою нового злочину.
При цьому судимість має строковий характер. Закон визначає, коли вона виникає (з дня набрання законної сили обвинувальним вироком), та встановлює підстави її припинення. Такими підставами є погашення судимості та її зняття. Як погашення, так і зняття судимості пов`язані зі спливом певних термінів, протягом яких особа повинна перетерпіти негативні наслідки та своєю поведінкою довести остаточне виправлення.
Припинення судимості анулює всі кримінально-правові та загальноправові наслідки засудження і призначення покарання. Особа, судимість якої погашена або знята, вважається такою, яка раніше злочину не вчиняла, покарання не відбувала. Вона не зобов`язана будь-де вказувати про вчинення нею в минулому злочину та призначення за нього покарання, не повинна відчувати жодних негативних наслідків колишньої судимості. Врахування погашеної чи знятої судимості під час вирішення будь-яких питань, у тому числі і під час надання характеристики особи, суперечить самій суті інституту припинення судимості і є неприпустимим. Вказане узгоджується з практикою Верховного Суду, зокрема, викладеною в постанові від 20 квітня 2023 року (справа № 206/1127/21).
Отже, посилання в ухвалі апеляційного суду на те, що засуджений ОСОБА_7 раніше неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності, є неприйнятним, оскільки з матеріалів кримінального провадження вбачається, що він є особою, яка відповідно до ст. 89 КК не має судимості.
Оскільки Верховний Суд вважає за потрібне призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції, цьому суду необхідно врахувати висновки, зроблені за результатами касаційного перегляду справи, розглянути клопотання засудженого та ретельно перевірити доводи сторони захисту й ухвалити законне, обґрунтоване і справедливе рішення, яке б відповідало положенням статей 94, 370, 419 КПК.
Ураховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, для запобігання ризиків, передбачених ст. 177 КПК, зокрема можливого переховування від суду, та з метою забезпечення виконання процесуальних рішень у справі Верховний Суд вважає, що ОСОБА_7 необхідно обрати запобіжний захід у виді тримання під вартою на строк 60 днів. Підстав для обрання іншого запобіжного заходу, як про це просить засуджений, не має.
Керуючись статтями 369, 376, 433, 434, 436, 438, 441, 442 Кримінального процесуального кодексу України, Верховний Суд