ПОСТАНОВА Касаційний адміністративний суд ВС у справі № 826/9040/17

У липні 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Західні енергетичні транзити» (далі - позивач, ТОВ «Західні енергетичні транзити») звернулося до суду з позовом до Головного управління ДПС в Івано-Франківській області (далі - відповідач 1, ГУ ДПС в Івано-Франківській області), (далі - відповідач 2, ДФС України), в якому просило суд визнати протиправними та скасувати:

1) податкові повідомлення-рішення від 31.03.2017 № 0002131401, № 0002141401, № 0002151401;

2) рішення ДФС України від 30.05.2017 № 11624/6/99-99-11-01-01-25 про результати розгляду скарги.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що оскаржувані рішення є протиправними та підлягають скасуванню, оскільки прийняті на підставі висновків перевірки, які не відповідають фактичним обставинам. Рішення ДФС України є також протиправним, оскільки при його прийнятті не враховано доводи позивача щодо протиправності податкових повідомлень-рішень.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.11.2017, залишеною без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.03.2018 позов задоволено повністю.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з мотивами якого погодився суд апеляційної інстанції, виходили з того, що матеріали справи не містять жодних належних та допустимих доказів порушення позивачем вимог податкового законодавства, оскільки грошові кошти у сумі 51000000 грн рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 26.07.2016 у справі №909/487/16 було стягнуто з позивача на користь АК «Харківобленерго». Тоді як кошти у розмірі 35 982 938,93 грн були перераховані позивачем на рахунок ТОВ «Запоріжжяобленерго» 29.04.2016, що виключає отримання позивачем доходу у загальному розмірі 86 982 939,00 грн.

Не погоджуючись із судовими рішеннями першої та апеляційної інстанції в частині задоволення позовних вимог до ГУ ДПС в Івано-Франківській області, останнє звернулося до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просить скасувати судові рішення першої та апеляційної інстанції в частині задоволення позовних вимог до ГУ ДПС в Івано-Франківській області та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні позову.

В доводах касаційної скарги скаржник, посилаючись на висновки, викладені в акті перевірки зазначив, що судами попередніх інстанцій порушено норми матеріального та процесуального права та порушено принцип офіційного з`ясування всіх обставин справи, що призвело до неправильного вирішення спору.

За переконанням скаржника, зараховані на рахунок позивача кошти у загальному розмірі 86 982 939,00 грн. мають ознаки безповоротної фінансової допомоги, що є доходом позивача, а відтак підлягають оподаткуванню податком на прибуток, що і слугувало підставою для прийняття податкового повідомлення-рішення від 31.03.2017 № 0002131401.

При цьому, скаржник також зауважив, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 31.03.2017 № 0002141401 та № 0002151401 не були предметом дослідження судами попередніх інстанцій, а обставини, якими позивач обґрунтовував свій позов в цій частині, залишились не встановленими. В той же час, на думку відповідача, віднесення сум ПДВ у загальному розмірі 325643,00 грн. до податкового кредиту було передчасним, з огляду на те, що в жодному з перелічених в акті перевірки випадків позивачем не понесено витрат.

Відзиву або заперечень на касаційну скаргу до Суду від позивача не надходило, що не є перешкодою розгляду справи по суті.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ГУ ДПС в Івано-Франківській області проведено перевірку позивача, за результатами якої складено акт від 13.03.2017 №144/09-19-14-01/35276957 про результати документальної планової виїзної перевірки з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, єдиного соціального внеску, а також дотримання вимог валютного та іншого законодавства за період із 01.01.2014 по 31.12.2016 (т. 1 а.с. 26-89)

Зі змісту акту перевірки вбачається, що перевіркою встановлено заниження задекларованих суб`єктом господарювання показників у рядку 01 «Дохід від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку» в сумі 86982939, 00 грн.

Проведеною перевіркою відображеного підприємством показника у рядку 2240 «Інші доходи» форми № 2 «Звіт про фінансові результати (Звіт про сукупний дохід)» за період з 01.01.2015 по 31.12.2016 на підставі таких документів: оборотно-сальдових відомостей по рахунку 10 «Основні засоби», 31 «Рахунки в банках», 73 «Інші фінансові доходи», 74 «Інші доходи», перевірених суцільним порядком, первинних бухгалтерських документів, перевірених вибірковим порядком, встановлено заниження показників, відображених у рядку 2240 форми № 2 «Звіт про фінансові результати (Звіт про сукупний дохід)» в сумі 86982,90 тис. грн.

Під час перевірки проведений аналіз відносин між позивачем та АК «Харківобленерго», ПАТ «Черкасиобленерго», ТОВ «Агродід», ТОВ «Енергомережа-Генерація», ТОВ «Запорізький титано-магнієвий комбінат», ТОВ «Запоріжжяобленерго», ТОВ «Альянс фінансових технологій».

Зокрема, згідно договору поворотної фінансової допомоги № 2 від 23.07.2015, АК «Харківобленерго» зобов`язується надати ПАТ «Черкасиобленерго» поворотну фінансову допомогу у сумі 51000000,00 грн.

Додатковою угодою № 1 від 23.07.2015 до договору поворотної фінансової допомоги № 2 від 23.07.2015 встановлено строк повернення фінансової допомоги до 30.09.2015.

Платіжним дорученням № 2013 від 28.07.2015 АК «Харківобленерго» було перераховано на користь ПАТ «Черкасиобленерго» 51000000,00 грн.

Згідно договору доручення б/н від 23.12.2015 АК «Харківобленерго» (як довіритель) уповноважило позивача (як повіреного) отримувати на власний рахунок/рахунки від зобов`язаних перед довірителем осіб майно, кошти та інше, у тому числі, стягнене за рішенням суду, передбачене в ході добровільного досудового виконання зобов`язань (т. 1 а.с. 100 - 103).

На підставі вказаного договору доручення, згідно платіжних доручень № 740 від 25.12.2015, № 750 від 28.12.2015, № 751 від 29.12.2015, № 756 від 29.12.2015 ПАТ «Черкасиобленерго» було перераховано на користь повіреної АК «Харківобленерго» особи - позивачу грошові кошти у сумі 51000000,00 грн. на виконання договору поворотної фінансової допомоги № 2 від 23.07.2015.

Однак, позивачем не було належним чином виконано умови договору доручення б/н від 23.12.2015 щодо повернення АК «Харківобленерго» грошових коштів у сумі 51000000,00 грн. негайно. Натомість, дана сума, а також штрафні санкції та судовий збір стягнуто з позивача на користь АК «Харківобленерго» згідно рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 26.07.2016 (справа № 909/487/16) (т. 1 а.с. 211-215).

У зв`язку із зазначеним, контролюючим органом зроблено висновок, що в разі порушення встановлених в договорі термінів, поворотна фінансова допомога визнається як безповоротна.

Крім того, згідно договору про переведення боргу № 117 від 07.12.2015 (т. 1 а.с. 104-106) ТОВ «Запорізький титано-магнієвий комбінат» за згодою ТОВ «Запоріжжяобленерго» перевів свій грошовий борг за електричну енергію в загальній сумі 35 982 938,93 грн позивачу, а також надав позивачу кошти для погашення цього боргу в аналогічній сумі згідно платіжного доручення № 30937 від 08.12.2015.

Згідно договору про переведення боргу № 117 від 07.12.2015 позивач повинен оплатити на користь ТОВ «Запоріжжяобленерго» 35 982 938,93 грн. до 31.12.2015.

Однак, оплата ТОВ «Запоріжжяобленерго» грошових коштів в сумі 35982938,93 грн. була здійснена 29.04.2016.

У зв`язку із зазначеним, контролюючим органом зроблено висновок, що в разі порушення встановлених в договорі термінів поворотна фінансова допомога визнається як безповоротна.

Судом апеляційної інстанції також встановлено, що в акті перевірки зафіксовано, що позивач в лютому 2016 року відніс до податкового кредиту (реєстру виданих та отриманих податкових накладних, додатку 5 до декларації) ПДВ в сумі 16000,00 грн. по податковій накладній № 4 від 29.02.2016 від ТОВ «Компанія Трейд-актив», однак операції з придбання товарів та послуг чи списання коштів з банківського рахунку платника податків не відбулися, з огляду на що відповідач встановив порушення позивачем пунктів 198.1, 198.2 ст. 198 ПК України на сторінці 37 акту перевірки (т. 1 а.с. 62).

Проведеною перевіркою також було встановлено, що позивач в грудні 2016 року списав прострочену кредиторську заборгованість в сумі 1507857,00 грн. по взаємовідносинам з ТОВ «Парітет-Альянс», ТОВ «Білдінг Контракт», ТОВ «Центр Безпека - 1», однак суму податкового кредиту в частині віднесення до нього ПДВ по вказаним операціям не скориговано, що призвело до порушення п. 198.3 ст. 198 ПК України згідно сторінки 38 акту перевірки (т. 1 а.с. 63).

Крім того, відповідачем встановлено, що позивачем поставлено ТОВ «Компанія Трейд-актив» в січні 2016 року техніко-економічні обґрунтування щодо ефективності будівництва малих ГЕС на річках Західної України за ціною, що на 291667,00 грн. нижче ціни придбання, що згідно сторінки 32 акту перевірки призвело до порушення п. 188.1 ст. 188 ПК України (т. 1 а.с. 57).

Відтак, в ході перевірки податковий орган дійшов висновку, що позивачем порушено вимоги:

1) п. 44.6, п. 44.7, ст. 46, п/п. 14.1.257 п. 14.1 ст. 14, п/п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, п/п. 135.5.4 п. 135.5 ст. 135 ПК України в результаті чого занижено податок на прибуток у сумі 15656929,00 грн., у тому числі за 2015 рік - 15656929,00 грн.;

2) п. 185.1 ст. 185, п. 188.1 ст. 188, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3 ст. 198 ПК України, в результаті чого занижено суму ПДВ у сумі 325643 грн, у тому числі за січень 2016 року - 58333 грн., лютий 2016 року - 16000 грн, грудень 2016 року - 254310 грн;

3) п. 185.1 ст. 185, п. 188.1 ст. 188, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3 ст. 198 ПК України, в результаті чого зменшено задекларовану суму від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду декларації з ПДВ станом на 31.12.2016 у сумі 271 грн.

На підставі акту перевірки податковим органом прийнято податкові повідомлення-рішення:

1) № 0002131401, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 15656929, 00 грн. (т. 1 а.с. 23);

2) № 0002141401, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з ПДВ у розмірі 325372,00 грн. за основним платежем та нараховано 81343,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій (т. 1 а.с. 24);

3) № 0002151401, яким позивачу збільшено суму від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на 271, 00 грн. (т. 1 а.с. 21-22)

Рішенням ДФС України залишено без задоволення скаргу позивача, а рішення № 0002131401, № 0002141401 та № 0002151401 - без змін.

Разом з тим, вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Судові рішення судів попередніх інстанцій в частині задоволення вимог до ДФС України щодо визнання протиправним та скасування рішення про результати розгляду скарги сторонами не оскаржуються, а відтак не підлягають дослідженню судом касаційної інстанції та не потребують перевірки правильності прийняття таких рішень в цій частині.

В той же час, зважаючи на те, що судові рішення судів попередніх інстанцій оскаржуються в частині задоволення позовних вимог, звернутих до ГУ ДПС в Івано-Франківській області, Суд, при вирішенні питання щодо правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права до спірних правовідносин в цій частині, виходить з наступного.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулює Податковий кодекс України (далі - ПК України у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Щодо правомірності податкового повідомлення-рішення від 31.07.2017 № 0002131401, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 15 656 929,00 грн. Суд зазначає наступне.

У відповідності до п/п. 134.1.1 п. 134.1. ст. 134 ПК України об`єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Відповідно до п. 135.1 ст. 135 ПК України (в редакції з 01.07.2015) базою оподаткування є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із ст. 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.

Згідно з п. 137.1 ст. 137 ПК України податок нараховується платником самостійно за ставкою, визначеною ст. 136 цього Кодексу, від бази оподаткування, визначеної згідно зі статтею 135 цього Кодексу.

Відповідно до абз. «ґ» п/п. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 ПК України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу) у вигляді суми безповоротної фінансової допомоги (крім суми процентів умовно нарахованих на таку допомогу).

Згідно з п/п. 14.1.257 п. 14.1 ст. 14 ПК України безповоротна фінансова допомога - це:

- сума коштів, передана платнику податків згідно з договорами дарування, іншими подібними договорами або без укладення таких договорів;

- сума безнадійної заборгованості, відшкодована кредитору позичальником після списання такої безнадійної заборгованості;

- сума заборгованості одного платника податків перед іншим платником податків, що не стягнута після закінчення строку позовної давності;

- основна сума кредиту або депозиту, що надані платнику податків без встановлення строків повернення такої основної суми, за винятком кредитів, наданих під безстрокові облігації, та депозитів до запитання у банківських установах, а також сума процентів, нарахованих на таку основну суму, але не сплачених (списаних).

Тоді як, поворотна фінансова допомога - сума коштів, що надійшла платнику податків у користування за договором, який не передбачає нарахування процентів або надання інших видів компенсацій у вигляді плати за користування такими коштами, та є обов`язковою до повернення;

В свою чергу, у розумінні абз. «а» та «є» п/п. 14.1.11 п. 14.1 ст. 14 ПК України безнадійна заборгованість - це заборгованість за зобов`язаннями, щодо яких минув строк позовної давності.

Методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про доходи підприємства та її розкриття у фінансовій звітності визначено Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 15 «Дохід», затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 73 від 07.02.2013 (далі - П(с)БО-15).

Згідно з п. 5 П(с)БО-15 дохід визнається під час збільшення активу або зменшення зобов`язання, що зумовлює зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства), за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена.

При цьому, відповідно до п. 6 П(с)БО-15 не визнаються доходами такі надходження від інших осіб: сума надходжень за договором комісії, агентським та іншим аналогічним договором на користь комітента, принципала тощо (п/п. 6.2); надходження, що належать іншим особам (п/п. 6.6).

Згідно з п. 7 П(с)БО-15 7 визнані доходи класифікуються в бухгалтерському обліку за такими групами: дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг); чистий дохід від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг); інші операційні доходи; фінансові доходи; інші доходи.

Дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) - загальний дохід (виручка) від реалізації продукції, товарів, робіт або послуг без вирахування наданих знижок, повернення раніше проданих товарів та непрямих податків і зборів (податку на додану вартість, акцизного збору тощо).

Чистий дохід від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) визначається шляхом вирахування з доходу від реалізації продукції, товарів, робіт, послуг наданих знижок, вартості повернутих раніше проданих товарів, доходів, що за договорами належать комітентам (принципалам тощо), та податків і зборів.

До складу інших операційних доходів включаються суми інших доходів від операційної діяльності підприємства, крім чистого доходу від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), зокрема: дохід від операційної оренди активів; дохід від операційних курсових різниць; відшкодування раніше списаних активів; дохід від роялті, відсотків, отриманих на залишки коштів на поточних рахунках в банках, дохід від реалізації оборотних активів (крім фінансових інвестицій), необоротних активів, утримуваних для продажу, та групи вибуття тощо.

До складу фінансових доходів включаються дивіденди, відсотки та інші доходи, отримані від фінансових інвестицій (крім доходів, які обліковуються за методом участі в капіталі).

До складу інших доходів, зокрема, включаються дохід від реалізації фінансових інвестицій; дохід від неопераційних курсових різниць та інші доходи, які виникають у процесі господарської діяльності, але не пов`язані з операційною діяльністю підприємства.

Відтак, колегія суддів зазначає, що отримані позивачем кошти набули б статусу безповоротної фінансової допомоги лише у випадку, коли такі кошти залишилися у розпорядженні позивача після спливу строку позовної давності, що за загальним правилом становить три роки та за спливом такого строку в бухгалтерському обліку класифікувалися як доходи. В той же час, отримані позивачем кошти та їх повернення в межах строку позовної давності, не включаються до складу доходу для цілей оподаткування податком на прибуток, з огляду на те, що повернення таких коштів не впливає на оподатковуваний фінансовий результат, такі кошти є лише грошовим потоком, що не формує прибуток.

В контексті наведеного, суди попередніх інстанцій посилаючись на акт перевірки встановили, що згідно договору поворотної фінансової допомоги №2 від 23.07.2015, АК «Харківобленерго» зобов`язується надати ПАТ «Черкасиобленерго» поворотну фінансову допомогу у сумі 51000000 грн.

Додатковою угодою № 1 від 23.07.2015 до договору поворотної фінансової допомоги № 2 від 23.07.2015 встановлено строк повернення фінансової допомоги до 30.09.2015.

Платіжним дорученням № 2013 від 28.07.2015 АК «Харківобленерго» було перераховано на користь ПАТ «Черкасиобленерго» 51000000 грн.

Згідно договору доручення б/н від 23.12.2015 (т. 1 а.с. 100-103) АК «Харківобленерго» уповноважило позивача отримувати на власний рахунок/рахунки від зобов`язаних перед довірителем осіб майно, кошти та інше, у тому числі, стягнене за рішенням суду, передбачене в ході добровільного досудового виконання зобов`язань.

На підставі вказаного договору доручення, згідно платіжних доручень № 740 від 25.12.2015, № 750 від 28.12.2015, №751 від 29.12.2015, № 756 від 29.12.2015 ПАТ «Черкасиобленерго» перерахувало на корить повіреної АК «Харківобленерго» особи - позивачу грошові кошти у сумі 51000000 грн на виконання згадуваного вище договору поворотної фінансової допомоги №2 від 23.07.2015.

Однак, позивачем не було належним чином виконано умови договору доручення б/н від 23.12.2015, а саме не повернуто АК «Харківобленерго» грошові кошти у сумі 51000000 грн негайно. Натомість, дана сума, а також штрафні санкції та судовий збір стягнуто з позивача на користь АК «Харківобленерго» згідно рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 26.07.2016 у справі №909/487/16 (т. 1 а.с. 111-115).

Також, суди встановили, що згідно договору про переведення боргу № 117 від 07.12.2015 (т. 1 а.с. 104-106) ТОВ «Запорізький титано-магнієвий комбінат» за згодою ТОВ «Запоріжжяобленерго» перевело свій грошовий борг за електричну енергію в загальній сумі 35 982 938,93 грн позивачу, а також надало позивачу кошти для погашення даного боргу в аналогічній сумі згідно платіжного доручення № 30937 від 08.12.2015.

В той же час, згідно договору про переведення боргу № 117 від 07.12.2015 позивач повинен оплатити на користь ТОВ «Запоріжжяобленерго» кошти у розмірі 35 982 938,93 грн до 31.12.2015.

Однак, оплата ТОВ «Запоріжжяобленерго» грошових коштів в сумі 35 982 938,93 грн здійснена 29.04.2016, про що зазначено, як в акті перевірки, так у запереченнях на позовну заяву, а також у касаційній скарзі.

Тобто, кошти у розмірі 51 000 000,00 грн. були стягнуті з позивача в якості заборгованості на рахунок АК «Харківобленерго» рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 26.07.2016 у справі № 909/487/16 Тоді як кошти у розмірі 35982938,93 грн. за договором переведення боргу були повернуті позивачем кредитору 29.04.2016.

Більш того, колегія суддів звертає увагу на те, що податковий орган в акті перевірки в частині отримання позивачем доходу за 2015 рік у загальному розмірі 86 982 939,00 грн. (51 000 000 грн. та 35 982 938,93 грн.) щодо неповернення фінансової допомоги та стверджуючи про заниження позивачем податку на прибуток за 2015 рік у розмірі 15 656 929,00 грн. посилається на порушення позивачем саме вимог п/п. 135.5.4 п. 135.5. ст. 135 ПК України, яка, в редакції від 31.12.2014 передбачала, що доходи, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з інших доходів, які включають: суми поворотної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, що залишаються неповерненими на кінець такого звітного періоду, від осіб, які не є платниками цього податку (в тому числі нерезидентів), або осіб, які згідно із цим Кодексом мають пільги з цього податку, в тому числі право застосовувати ставки податку нижчі, ніж установлені пунктом 151.1 статті 151 цього Кодексу.

Отже, враховуючи положення вказаної норми, яка була чинною до 31.12.2014, дійсно до 31.12.2014 п/п. 135.5.4 п. 135.5. ст. 135 ПК України було чітко визначено, що суми поворотної фінансової допомоги, отримані платником податку у звітному податковому періоді, що залишаються неповерненими на кінець такого звітного періоду, включаються до складу інших доходів та платник податку збільшує суму витрат на суму такої поворотної фінансової допомоги (її частини) за наслідками звітного податкового періоду, в якому відбулося таке повернення. Зазначене узгоджується з численною практикою Верховного Суду, викладеною зокрема, у постановах від 14.01.2021 у справі № 825/1006/16, від 14.05.2024 у справі № 813/1765/17.

В той же час, Суд звертає увагу на те, що Законом України від 28.12.2014 71-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи», який набрав чинності з 01.01.2015 внесено зміни в розділ ІІІ щодо «Податку на прибиток підприємств» Податкового кодексу України та яким, зокрема, пункт 135.1 ст. 135 ПК України з 01.01.2015 викладено у новій редакції, тобто чинній на момент виникнення спірних правовідносин (починаючи з липня 2015 року), який передбачав, що базою оподаткування є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.

Разом з тим, спірні правовідносини щодо податку на прибуток мали місце, починаючи з липня 2015 року, а відтак не були врегульовані положеннями п/п. 135.5.4 п. 135.5. ст. 135 ПК України.

Тобто, Суд звертає увагу на те, що з 01.01.2015 набули чинності зміни, внесені Законом України від 28.12.2014 71-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» до Податкового кодексу України, якими розділ ІІІ «Податок на прибиток підприємств» викладено у новій редакції та які виключають коригування фінансового результату підприємства у разі повернення поворотної фінансової допомоги до спливу строку позовної давності, а відтак і протягом такого строку не включаються до складу доходу для цілей оподаткуванням податком на прибуток.

Відтак, колегія суддів погоджується з висновками суддів попередніх інстанцій в цій частині, що в обох випадках станом на 31.03.2017 строк позовної давності не минув, що свідчить про те, що кошти у розмірі 51 000 000,00 грн. за договором доручення б/н від 23.12.2015, а також кошти у розмірі 35 982 938,93 грн. за договором переведення боргу від 07.12.2015 № 117, не є доходом позивача, у зв`язку з чим суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 31.03.2017 № 0002131401.

Щодо податкових повідомлень-рішень від 31.03.2017 № 0002141401 та № 0002151401, то судом апеляційної інстанції встановлено, що в акті перевірки відповідач прийшов до висновків про порушення позивачем:

1) п/п. 198.1, 198.2 ст. 198 ПК України щодо виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту за першою подією (списання коштів/здійснення операцій з придбання),

2) п. 198.3 ст. 198 ПК України щодо віднесення товарів до безоплатно отриманих у випадку їх отримання та відсутності оплати за таке придбання протягом терміну позовної давності;

3) п. 188.1 ст. 188 ПК України щодо того, що база оподаткування не може бути нижчою ціни придбання товарів/послуг.

Однак, посилаючись на ч. 2 ст. 77 КАС України, апеляційний суд зазначив, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Відтак, апеляційний суд прийшов до висновку, що матеріали справи не містять жодних належних та допустимих доказів порушення позивачем вимог податкового законодавства, що стало підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень рішень від 31.03.2017 № 0002141401 та № 0002151401, як наслідок дійшли висновків про визнання їх протиправними та скасування.

Разом з тим, доводи касаційної скарги дублюють обставини, що викладені в акті перевірки, які не містять спростовують правильності висновків судів попередніх інстанцій.

Отже, доводи касаційної скарги, не знайшли свого підтвердження та спростовуються матеріалами справи і не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваних рішень суди попередніх інстанцій допустили неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Касаційний перегляд справи здійснено в порядку, що діяв до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15.01.2020 № 460-ІХ (відповідно до пункту 2 розділу ІІ цього Закону), та в межах доводів та вимог касаційної скарги відповідно до ч. 1 ст. 341 КАС України.

Згідно з частиною 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд, -