ПОСТАНОВА Касаційний цивільний суд ВС у справі № 757/12366/23-ц

1. У березні 2023 року Печерська районна в місті Києві державна адміністрація звернулась до суду з позовом до ОСОБА_1 про витребування майна з чужого незаконного володіння.

2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що житловий будинок

АДРЕСА_1 відповідно до розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 10 грудня 2010 року № 1112 «Про питання організації управління районами в місті Києві», як майно комунальної власності територіальної громади міста Києва, був переданий до сфери управління Печерської районної в місті Києві державної адміністрації.

3. Рішенням Київської міської ради від 24 травня 2012 року № 501/7838 «Про внесення змін та доповнень до рішення Київської міської ради від 27 листопада 2003 року № 255/1130 «Про переведення жилих будинків та жилих приміщень в нежилі» (позиція 84, додатку до рішення від 24 травня

2012 року № 501/7838) приміщення квартири АДРЕСА_2 , були переведені в категорію нежилих приміщень.

4. Листом від 20 лютого 2023 року № 01-11/147 Управління житлово-комунального господарства та будівництва Печерської районної в місті Києві державної адміністрації повідомило, що згідно з архівними данимиВідділ приватизації державного житлового фонду Печерської райдержадміністрації, Відділ приватизації державного житлового фонду Управління житлово- комунального господарства та будівництва Печерської районної в місті Києві державної адміністрації, орган приватизації державного житлового фонду Печерської районної в місті Києві державної адміністрації, приватизацію квартири АДРЕСА_3 не оформлювали.

5. Отже, неприватизована квартира станом на 24 травня 2012 року знаходилась в житловому будинку комунальної власності територіальної громади міста Києва, а з моменту прийняття рішення Київської міської ради від 24 травня 2012 року № 501/7838 набула статусу нежилого приміщення, яким є і на цей час.

6. Нежитлові приміщення з № 1 по № 3 (група приміщень № 43), літ. А, загальною площею 26,7 кв. м, за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстровані за територіальною громадою міста Києва в особі Київської міської ради. Підставою внесення запису стало рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 40276151 від 23 березня 2018 року.

7. Водночас, 09 лютого 2023 року Відділ з питань майна комунальної власності службовою запискою повідомив, що квартира АДРЕСА_3 , яка з 2012 року є нежилим приміщенням, зареєстрована на праві приватної власності за ОСОБА_1 .

8. Позивач зазначає, що згідно з даними Реєстру територіальних громад міста Києва, за адресою: АДРЕСА_4 , - зареєстровані особи відсутні.

9. За відомостями архівної картотеки, інформація щодо реєстрації будь-яких осіб за вказаною адресою також відсутня.

10. Комунальне підприємство «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району м. Києва» листом від 03 березня

2023 року № 432-661 повідомило, що нежитлове приміщення з № 1 до № 3 (група приміщень № 43) літ. А у житловому будинку АДРЕСА_1 , включено в перелік приміщень, які ЖЕД «Печерськжитло» використовує для власних потреб.

11. Також, згідно з інформацією Відділу контролю за наданням послуг

КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району м. Києва», у житловому будинку АДРЕСА_1 житлова квартира АДРЕСА_5 відсутня, нарахування оплати комунальних послуг за цією квартирою не проводиться.

12. Позивач вважає, що державна реєстрація права власності на квартиру АДРЕСА_3 відбулась із порушенням норм закону, оскільки приватизація вказаної квартири не здійснювалась, свідоцтво про право власності не оформлювалось.

13. Посилаючись на викладене, Печерська районна в місті Києві державна адміністрація, вказуючи, що забезпечує захист майнових та немайнових прав територіальної громади міста Києва відносно майна, яке передане до сфери управління Печерського району міста Києва, просить суд витребувати однокімнатну квартиру

АДРЕСА_2 , яка в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зареєстрована, як нежитлові приміщення з № 1 по № 3 (група приміщень № 43), літ. А, загальною площею 26,7 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , з володіння ОСОБА_1 на користь територіальної громади міста Києва в особі Київської міської ради.

14. Рішенням Печерського районного суду м. Києва, у складі судді

Хайнацького Є. С., від 16 січня 2025 року у задоволенні позову відмовлено.

15. Суд першої інстанції виходив з того, що спірне нерухоме майно є комунальною власністю територіальної громади міста Києва, при цьому в матеріалах справи відсутні докази прийняття Київською міською радою рішень про передачу вказаного нерухомого майна у приватну власність, а позивач наполягає, що таких рішень міська рада не приймала. Відповідач не надав доказів на підтвердження того, що спірне приміщення вибуло з володіння територіальної громади м. Києва на законних підставах. Тому позовні вимоги є обґрунтованими.

16. Водночас суд вказав, що про порушення інтересів територіальної громади міста Києва, внаслідок незаконного вибуття з її володіння спірного нерухомого майна, позивачу стало відомо 13 січня 2017 року під час розгляду клопотання старшого слідчого Деснянського УП ГУ НП в м. Києві про накладення арешту на квартиру АДРЕСА_3 у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12016100030014813 від 17 грудня 2016 року. А з цим позовом до суду позивач звернувся лише 24 березня 2023 року, тобто з пропуском строку позовної давності. Сплив позовної давності є підставою для відмови в позові.

17. Постановою Київського апеляційного суду від 25 вересня 2025 року апеляційну скаргу Печерської районної в місті Києві державної адміністрації задоволено, рішення Печерського районного суду м. Києва від 16 січня

2025 року скасовано та ухвалено нове судове рішення про задоволення позову.

Витребувано однокімнатну квартиру АДРЕСА_2 , яка в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зареєстрована, як нежитлові приміщення з № 1 по

№ 3 (група приміщень № 43), літ. А, загальною площею 26,7 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , з володіння ОСОБА_1 на користь територіальної громади міста Києва в особі Київської міської ради. Вирішено питання розподілу судових витрат.

18. Колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог, вказала, що спірне майно вибуло із власності територіальної громади поза волею власника, оскільки первинна реєстрація права власності на це майно була здійснена на підставі неіснуючого свідоцтва про право власності на квартиру.

АДРЕСА_6 . При цьому, апеляційний суд не погодився з висновками суду першої інстанції щодо пропуску позовної давності, оскільки Київська міська рада (дійсний власник спірного майна) не була учасником договірних правовідносин щодо відчуження майна та не брала участі у проведенні державної реєстрації права власності на спірне майно, вона не знала і не могла знати про вибуття спірного майна раніше, ніж до отримання службової записки Відділу з питань майна комунальної власності від 09 лютого 2023 року.

20. Крім того, дії, які призвели до вибуття спірного майна, мали прихований характер, що створювало об`єктивні складнощі для власника довідатись про порушення його прав.

Зокрема при первинній реєстрації права власності на квартиру та подальшому її відчуженні, об'єкт нерухомості був ідентифікований як однокімнатна квартира АДРЕСА_5 , тоді Київська міська рада обґрунтовано вважала, що з 24 травня 2012 року квартира АДРЕСА_5 була переведена в категорію нежилих приміщень (з № 1 по № 3, група приміщень № 43, літ. А).

Тому суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що позивачем пропущений строк звернення до суду з цим позовом.

21. Надаючи оцінку доводам ОСОБА_1 про те, що він є добросовісним набувачем, придбав житло, витратив кошти і може залишитися без квартири і без коштів, апеляційний суд вказав, що у спірних правовідносинах відчуження приміщення відбулось не внаслідок незаконних дій або рішень державних органів чи органів місцевого самоврядування, а внаслідок незаконних дій фізичних осіб.

22. ОСОБА_1 як розсудливий та обачний покупець, купуючи нерухоме майно, мав вжити усіх доступних та розумно передбачуваних заходів з метою гарантування безспірності правочину та уникнення майбутніх ризиків щодо правового статусу придбаного майна.

23. Матеріали справи свідчать, що ОСОБА_1 , виявивши намір придбати квартиру, мав можливість з`ясувати первину дату реєстрації права власності на спірне приміщення у вересні 2016 року та подальше неодноразове відчуження спірного майна за короткий проміжок часу у грудні 2016 року.

24. Повернення у комунальну власність територіальної громади міста Києва спірного нерухомого майна, незаконно відчуженого фізичній особі, переслідує легітимну мету контролю за використанням майна відповідно до загальних інтересів у тому, щоб таке використання відбувалося належним користувачем на підставі акту законного власника.

25. Крім того, добросовісний набувач не позбавлений можливості захистити своє право у спосіб звернення до суду з позовом до продавця спірного майна щодо відшкодування збитків на підставі статті 661 ЦК України, зокрема, з вимогою про стягнення витрачених коштів на придбання спірного нерухомого майна з особи, яка не мала відповідних повноважень на укладення договору купівлі-продажу.

26. У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати постанову Київського апеляційного суду від 25 вересня 2025 року, направивши справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

27. 27 жовтня 2025 року ОСОБА_1 подав касаційну скаргу на постанову Київського апеляційного суду від 25 вересня 2025 року у справі № 757/12366/23.

28. Ухвалою Верховного Суду від 10 грудня 2025 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , витребувано із суду першої інстанції матеріали справи № 757/12366/23, які у грудні 2025 року надійшли до Верховного Суду.

29. Ухвалою Верховного Суду від 22 липня 2026 року справу призначено до розгляду у складі колегії із п`яти суддів в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

30. Підставою касаційного оскарження судового рішення заявник зазначає неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 24 липня 2024 року у справі № 646/857/18 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

31. Крім того, вказує на порушення апеляційним судом норм процесуального права та наявність передбачених пунктом 1 частини третьої статті 411 ЦПК України підстав для скасування оскарженого судового рішення (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

32. Вважає, що посилання позивача на обізнаність про порушення свого права лише з лютого 2023 року не відповідає дійсності, оскільки позивач дізнався про порушення своїх прав ще у січні 2017 року, зокрема із запиту слідчого в рамках кримінального провадження № 12016100030014813 від 17 грудня 2016 року щодо надання інформації про приватизацію спірної квартири. Натомість із позовом до суду позивач звернувся лише у березні

2023 року.

33. Зауважує, що після того, як позивач дізнався про порушення своїх прав, спірна квартира була двічі опечатана. Вперше, у січні 2017 року ЖЕД «Печерськжитло» опечатало спірну квартиру, після чого відповідач надав працівникам ЖЕД правовстановлюючі документі на квартиру і проводив в ній будівельні роботи. Вдруге, у червні 2017 року ЖЕД «Печерськжитло» повторно опечатало вхідні двері квартири, змінивши замки.

34. Посилається на те, що апеляційний суд без належного обґрунтування повернув позивачу та відповідачу нові докази, які були долучені на стадії апеляційного перегляду справи.

35. Стверджує, що з поважних причин не долучив в суді першої інстанції нові докази, оскільки через сплив значного строку та за відсутності доступу до квартири не здогадувався, що на вхідних дверях досі зберігається опечатування, датоване червнем 2017 року. Крім того, в пам`яті телефону, яким ніхто не користувався з 2017 року у зв`язку з його несправністю, він виявив фотознімки опечатування спірної квартири, зроблені у січні 2017 року. Встановивши наявність доказів опечатування вхідних дверей квартири, представниця відповідача склала відповідний акт та зафіксувала це на відео, а також звернулась з адвокатським запитом до ЖЕД «Печерськжитло», на який отримала відповідь, що із працівників ЖЕД ніхто двері квартири не опечатував.

Відзив на касаційну скаргу не подано

Обставини справи, встановлені судами

36. Рішенням Виконавчого комітету Київської міської ради народних депутатів від 13 січня 1992 року № 26 «Про формування комунального майна міста та районів» житловий фонд разом із вбудованими нежитловими приміщеннями столиці передано у власність міста та районів м. Києва.

37. Розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) від 10 грудня 2010 року № 1112 «Про питання організації управління районами в м. Києві» житловий будинок на

АДРЕСА_1 разом з нежитловими приміщеннями переданий до сфери управління Печерської районної в місті Києві державної адміністрації, як майно комунальної власності територіальної громади міста Києва.

38. Рішенням Київської міської ради від 24 травня 2012 року № 501/7838 «Про внесення змін та доповнень до рішення Київської міської ради від 27 листопада 2003 року № 255/1130 «Про переведення жилих будинків та жилих приміщень в нежилі» (позиція 84, додатку до рішення від 24 травня

2012 року № 501/7838) приміщення квартири АДРЕСА_7 були переведені в нежилі.

39. 20 грудня 2016 року на пленарному засіданні Київська міська рада прийняла рішення про перейменування

АДРЕСА_8 . Нежитлові приміщення з № 1 по № 3 (група приміщень № 43), літ. А, загальною площею 26,7 кв. м, за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстровані на праві власності за територіальною громадою міста Києва в особі Київської міської ради, що підтверджує інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (325964812). Підставою внесення запису стало рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 40276151 від 23 березня 2018 року.

41. 09 лютого 2023 року Відділ з питань майна комунальної власності службовою запискою повідомив голову Печерської районної в місті Києві державної адміністрації про те, що в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно виявлено запис про право власності ОСОБА_1 на однокімнатну квартиру АДРЕСА_3 (реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 1107382280000), яка з

2012 року є нежилим приміщенням з № 1 по № 3 (групи приміщень № 43) літ. А, загальною площею 26,7 кв. м., право власності на яке 23 березня

2018 року зареєстровано право комунальної власності територіальної громади міста Києва в особі Київської міської ради.

42. 06 грудня 2016 року право приватної власності на однокімнатну квартиру АДРЕСА_3 , загальною площею 26,5 кв. м., зареєстровано за ОСОБА_2 , на підставі договору купівлі-продажу від 06 грудня 2016 року.

43. 12 грудня 2016 року право приватної власності на вказану квартиру зареєстровано за ОСОБА_1 , на підставі договору купівлі-продажу від 12 грудня 2016 року.

44. Листом від 20 лютого 2023 року № 01-11/147 Управління житлово-комунального господарства та будівництва Печерської районної в місті Києві державної адміністрації повідомило, що згідно з архівними даними Відділ приватизації державного житлового фонду Печерської райдержадміністрації, Відділ приватизації державного житлового фонду Управління житлово-комунального господарства та будівництва Печерської районної в місті Києві державної адміністрації, орган приватизації державного житлового фонду Печерської районної в місті Києві державної адміністрації, приватизацію квартири АДРЕСА_3 не оформлювали.

45. Відділ з питань реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб Печерської райдержадміністрації повідомив, що за даними Реєстру територіальних громад міста Києва за адресою:

АДРЕСА_4 , зареєстрованих осіб не значиться.

46. За змістом листа КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району м. Києва» від 03 березня 2023 року № 432-661 нежитлове приміщення з № 1 до № 3 (група приміщень № 43) літ. А у житловому будинку АДРЕСА_1 , загальною площею 26,7 кв. м, включено в перелік приміщень, які ЖЕД «Печерськжитло» використовує для власних потреб. Згідно з інформацією відділу контролю за наданням послуг КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району м. Києва», у житловому будинку АДРЕСА_1 житлова квартира АДРЕСА_5 відсутня, нарахування оплати комунальних послуг не проводиться.

47. Згідно з копією технічного паспорта приміщень громадського призначення, вбудованих в житловий будинок, виданий замовнику КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району м. Києва», нежитлове приміщення з № 1 по № 3 (група приміщень № 43), літ. А, загальною площею 26,7 кв. м., за адресою: АДРЕСА_1 , складається з: коридор, основна, санвузол.

48. Правоохоронними органами здійснюється досудове розслідування кримінального провадження за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною четвертою статті 190 КК України, щодо заволодіння шахрайським шляхом квартирою АДРЕСА_3 .

49. Ухвалою від 13 січня 2017 року слідчий суддя Деснянського районного суду м. Києва у справі № 754/510/17 за наслідками розгляду клопотання старшого слідчого Деснянського УП ГУ НП в м. Києві Яремчука В. В. у кримінальному провадженні № 12016100030014813 від 17 грудня 2016 року, за ознаками кримінального правопорушення за частиною четвертою статті 190 КК України, наклав арешт на квартиру

АДРЕСА_3 . В ухвалі, зокрема зазначено, що 06 грудня 2016 року невстановлена досудовим слідством особа, використовуючи завідомо підроблені документи, а саме: свідоцтво про право власності на квартиру АДРЕСА_3 , та паспорт громадянина України, які нібито видані на ім`я ОСОБА_3 , здійснила продаж вказаної квартири ОСОБА_2 . Згідно з даними реєстрових книг Київського міського бюро технічної інвентаризації квартира АДРЕСА_3 на праві власності не реєструвалася. Згідно з архівними даними Печерської районної в м. Києві державної адміністрації приватизація квартири

АДРЕСА_3 не оформлена.

50. У кримінальному провадженні № 12016100030014813 на запит (лист) Деснянського УП ГУ НП в м. Києві від 04 січня 2017 року № 49/12016-14813/1 Печерська районна в м. Києві державна адміністрація листом від 06 січня

2017 року № 105/01-50/1інформувала, що згідно книги обліку виданих ордерів на право зайняття жилої площі за адресою: АДРЕСА_4 , ордер Очеретньому С. М. не видавався, розпорядження про відповідне рішення не приймалось, Відділ приватизації державного житлового фонду Управління житлово-комунального господарства та будівництва Печерської районної в м. Києві державної адміністрації приватизацію квартири АДРЕСА_3 , не оформлював.

51. Згідно із частинами першою-другою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційних скарг, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

52. Відповідно до частин першої-другої, п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

53. Відповідно до статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

54. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (частина перша статті 321 ЦК України).

55. Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів (частина перша статті 328 ЦК України).

56. Згідно зі статтею 330 ЦК України якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього.

57. Відповідно до частини першої статті 388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

58. За змістом частини п`ятої статті 12 ЦК України добросовісність набувача презюмується, тобто незаконний набувач вважається добросовісним, поки не буде доведено протилежне. Якщо судом буде встановлено, що набувач знав чи міг знати про наявність перешкод до вчинення правочину, в тому числі про те, що продавець не мав права відчужувати майно, це може свідчити про недобросовісність набувача й є підставою для задоволення позову про витребування у нього майна (див. пункт 29 постанови Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2018 року в справі № 907/50/16).

59. Розглядаючи справи щодо застосування положень статті 388 ЦК України у поєднанні з положеннями статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суди повинні самостійно, з урахуванням усіх встановлених обставин справи дійти висновку про наявність підстав для втручання у мирне володіння майном особи, що набула це майно за відплатним договором, виходячи з принципів мирного володіння майном, а також надати оцінку тягаря, покладеного на цю особу таким втручанням. Такими обставинами можуть бути, зокрема, підстави та процедури набуття майна добросовісним набувачем, порівняльна вартість цього майна з майновим станом особи, спрямованість волевиявлення учасників правовідносин та їх фактичні наміри щодо цього майна тощо (див. пункт 58 постанови Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2022 року у справі

№ 461/12525/15-ц).

60. У розглядуваній справи суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог, вказавши, що спірне майно вибуло із володіння власника поза його волею, оскільки первинна реєстрація права власності була здійснена на підставі неіснуючого свідоцтва та щодо об`єкту нерухомого майна ідентифікованого як квартира, в той час як квартира була переведена у нежитлове приміщення ще у 2012 році.

61. Апеляційний суд, відхиляючи доводи ОСОБА_1 щодо пропуску позовної давності, врахував, що Печерська районна в місті Києві державна адміністрація, яка забезпечує захист майнових та немайнових прав територіальної громади міста Києва, звернулась до суду в межах строку позовної давності, оскільки Київська міська рада (дійсний власник спірного майна) не знала і не могла знати про вибуття майна у приватну власність.

62. Надаючи оцінку доводами касаційної скарги щодо застосування наслідків спливу позовної давності, колегія суддів звертає увагу на таке.

63. Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

64. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

65. Відповідно до частини першої статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

66. Згідно із частиною четвертою статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

67. У справі, що переглядається, апеляційним судом встановлено, що:

- вибуття спірного приміщення відбулось не внаслідок дій або рішень органів державної влади чи органів місцевого самоврядування, а внаслідок незаконних дій фізичних осіб, які використали підроблені документи для реєстрації права власності, з приводу чого проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні;

- Київська міська рада (дійсний власник спірного майна) не була учасником договірних правовідносин щодо відчуження спірного майна та не брала участь у проведенні державної реєстрації права власності на це майно;

- Київська міська рада не знала і не могла знати про вибуття спірного майна раніше, ніж до отримання службової записки від 09 лютого 2023 року, якою Відділ з питань майна комунальної власності повідомив голову Печерської районної в місті Києві державної адміністрації, що в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно виявлено запис про реєстрацію за ОСОБА_1 права власності на однокімнатну квартиру

АДРЕСА_3 , яка з 2012 року є нежилим приміщенням з № 1 по № 3 (групи приміщень № 43) літ. А, загальною площею 26,7 кв. м., які 23 березня 2018 року зареєстровані на праві власності за територіальною громадою міста Києва в особі Київської міської ради;

- дії щодо спірного майна мали прихований характер, що створило об`єктивні складнощі для власника довідатись про порушення його прав. Зокрема при первинній реєстрації права власності на спірне приміщення та при подальшому переході права власності на майно до третіх осіб, об'єкт нерухомості був ідентифікований як однокімнатна квартира АДРЕСА_5 , тоді як з

24 травня 2012 року приміщення квартири АДРЕСА_5 було переведене в нежилі - з № 1 по № 3 (група приміщень № 43), літ. А;

- з цим позовом Печерська районна в місті Києві державна адміністрація звернулась до суду у березні 2023 року.

68. За встановлених обставин, апеляційний суд правильно вказав на відсутність передбачених законом підстав для відмови в позові через сплив строку позовної давності.

69. Верховний Суд погоджується з відхиленням апеляційним судом доводів ОСОБА_1 щодо обізнаності позивача про порушення прав територіальної громади м. Києва із січня 2017 року.

70. Сам по собі факт надання відповіді на запит слідчого в рамках кримінального провадження не свідчить про те, що майно, яке зареєстровано за фізичними або юридичними особами, є саме комунальним майном, і що ці особи права на нього в установленому законом порядку не набували, а лише надає можливість провести необхідні слідчі дії, в ході яких і встановлюється чи спростовується інформація щодо вчинення кримінального правопорушення.

71. Наведене узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 12 квітня 2022 року у справі № 761/31873/19, від 07 лютого

2024 року у справі № 761/38886/19, від 29 травня 2024 року у справі

№ 761/9053/21.

72. Колегія суддів відхиляє доводи касаційної скарги про те, що апеляційний суд безпідставно повернув відповідачу нові докази, які не були долучені в суді першої інстанції.

73. Згідно з частиною третьою статті 83 ЦПК України відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи

74. Відповідно до частини третьої статті 367 ЦПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

75. З матеріалів справи вбачається, що питання долучення нових доказів було предметом вирішення у судовому засіданні 25 вересня 2025 року, за наслідком якого апеляційний суд відмовив у долучені нових доказів, які не були подані до суду першої інстанції та не були предметом дослідження в районному суді.

76. ОСОБА_1 , подаючи нові докази апеляційному суду, належним чином не обґрунтував неможливості подання цих доказів суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього, з урахуванням того, що розгляд справи тривав в суді першої інстанції з травня 2023 року по січень 2025 року, а відповідач мав достатньо часу для реалізації своїх процесуальних прав.

77. З матеріалів справи вбачається, що відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому посилався на пропуск позовної давності, та після закриття судом першої інстанції підготовчого засідання подав клопотання про долучення копій запиту та відповіді на нього, яке судом було задоволено.

78. Отже суд першої інстанції забезпечив ОСОБА_1 можливість надати докази на підтвердження заперечень проти позову.

79. Посилання ОСОБА_1 у касаційній скарзі на те, що він не мав можливості подати нові докази до суду першої інстанції у зв`язку з спливом тривалого строку та у зв`язку з відсутності доступу до квартири, не свідчать про неможливість подання доказів до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

80. Відповідно до статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

81. Прийняття та оцінка нових доказів на стадії касаційного провадження процесуальним законом не передбачені, а тому колегія суддів не дає оцінки доказам, у долучені яких було відмовлено апеляційним судом та які повторно долучені до касаційної скарги.

82. За обставин цієї справи, висновки апеляційного суду не суперечать висновкам, викладеним у постанові Верховного Суду від 24 липня 2024 року у справі № 646/857/18, на які заявник посилається у касаційній скарзі.

83. Апеляційний також суд надав оцінку пропорційності втручання у права ОСОБА_1 у світлі положень Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практики Європейського суду з прав людини та суспільних інтересів, в цьому випадку інтереси територіальної громади м. Києва, врахувавши, що відповідач укладаючи 12 грудня 2016 року договір купівлі-продажу квартири із особою, яка була її власником впродовж одного тижня (з 06 грудня 2016 року), мав проявити розумну обачність. Крім того, з матеріалів справи не вбачається тривалого зв`язку відповідача зі спірним майном чи використання його в якості житла.

84. За цих обставин апеляційний суд правильно звернув увагу

ОСОБА_1 на положення статті 661 ЦК України, які передбачають відповідальність продавця у випадку відсудження товару у покупця та можливість відшкодування завданих покупцеві збитків.

85. Інші доводи касаційної скарги переважно спрямовані на необхідність Верховному Суду здійснити переоцінку доказів у справі, що виходить за межі розгляду справи судом касаційної інстанції, визначені статтею 400 ЦПК України.

86. Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року в справі № 373/2054/16-ц).

87. Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (зокрема рішення у справі «Пономарьов проти України») повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію.

88. Європейський суд з прав людини неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення у справі Ruiz Torija v. Spain від 09 грудня 1994 року, заява № 18390/91, §§ 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною, більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.

89. Оскаржувана постанова апеляційного суду є достатньо вмотивованою та містить висновки щодо питань, які мають значення для вирішення справи.

90. В межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, Верховним Судом не встановлено підстав для висновку, що апеляційний суд ухвалив оскаржену постанову із неправильним застосуванням норм матеріального права або із порушенням норм процесуального права.

91. Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального прав. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Керуючись статтями 400, 402, 409, 410, 415, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду