ПОСТАНОВА
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 , суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4 , прокурора ОСОБА_5 , особи щодо якої закрито кримінальне провадження ОСОБА_6 , захисника ОСОБА_7 (у режимі відеоконференції), представника потерпілого ОСОБА_8 ( у режимі відеоконференції), розглянув у відкритому судовому засіданнікасаційну скаргу прокурора на ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 19 лютого 2026 року щодо
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м. Павлограда Дніпропетровської області, жителя АДРЕСА_1 , зареєстрованого там само, раніше не судимого, звільненого від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 367 Кримінального кодексу України (надалі - КК),у зв`язку із закінченням строків давності, визначених п. 3 ч. 1 ст. 49 цього Кодексу.
Зміст оскарженого судового рішення і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Петриківського районного суду Дніпропетровської області від 21 жовтня 2025 року ОСОБА_6 засуджено за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК і призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки з позбавленням права обіймати посади в органах місцевого самоврядування та органах державної влади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських обов`язків на строк 2 роки зі штрафом в дохід держави в розмірі 500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, тобто 8500 грн.
На підставі ст. 75 КК ОСОБА_6 звільнено від відбування основного покарання з випробуванням зі встановленням іспитового строку тривалістю 2 роки і покладено обов`язки, визначені ст. 76 цього Кодексу.
До набрання вироком законної сили, обраний запобіжний захід ОСОБА_6 у виді застави залишено без змін.
Вирішено питання щодо заходів забезпечення кримінального провадження, речових доказів і процесуальних витрат.
За обставин, детально наведених у вироку місцевого суду, ОСОБА_6 , будучи Могилівським сільським головою та одночасно головою Виконавчого комітету Могилівської сільської ради, перебуваючи у службовому кабінеті Виконавчого комітету Могилівської сільської ради, що на вул. Панікахи, 3 у с. Могилів Дніпровського району Дніпропетровської області в період з 18 по 29 січня 2021 року (у невстановлений час), будучи службовою особою, яка наділена адміністративно-господарськими та організаційно-розпорядчими функціями, неналежним чином виконуючи обов`язки через несумлінне ставлення до них, будучи розпорядником бюджетних коштів та зобов`язаний згідно зі статтями 7, 26 Бюджетного кодексу України ефективно використовувати кошти Виконавчого комітету Могилівської сільської ради, діючи у порушення вимог пунктів 3.4., 3.4.1. Договору від 28 грудня 2020 року №28/12 про постачання газу, п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі», при відсутності коливання ціни на ринку природного газу України, безпідставно уклав та підписав від імені Виконавчого комітету Могилівської сільської ради додаткові угоди №2, №3, №4, №5, №7, №8, №9 до вказаного вище договору на постачання природного газу, відповідно до яких придбав природний газ за цінами, які значно перевищували початкові договірні ціни.
Унаслідок неналежного виконання ОСОБА_6 своїх службових обов`язків через несумлінне ставлення до них, Виконавчим комітетом Могилівської сільської ради укладено додаткові угоди №2, №3, №4, №5, №7, №8, №9 до договору від 28 грудня 2020 року №28/12, що призвело до отримання Могилівською сільською радою природного газу на 94,57671 тис. м куб. менше, а сплачено кошти у повному обсязі. Вказані дії завдали збитків Виконавчому комітету Могилівської сільської ради на загальну суму 350 853,99 грн.
Дніпровський апеляційний суд ухвалою від 19 лютого 2026 року вирок Петриківського районного суду Дніпропетровської області від 21 жовтня 2025 року щодо ОСОБА_6 скасував та постановив звільнити останнього від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК, у зв`язку із закінченням строків давності, визначених п. 3 ч. 1 ст. 49 цього Кодексу, а кримінальне провадження закрити на підставі п. 1 ч. 2 ст. 284 Кримінального процесуального кодексу України (надалі - КПК).
За цією ж ухвалою відшкодування процесуальних витрат за проведення судових експертиз покладено на державу.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі прокурор, покликаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить скасувати ухвалу суду апеляційної інстанції й призначити новий розгляд у цьому суді.
Обґрунтовуючи доводи, викладені у касаційній скарзі, прокурор зазначає про безпідставне звільнення ОСОБА_6 від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК, оскільки кримінальне правопорушення за яким йому висунуто обвинувачення - ч. 2 ст. 367 цього Кодексу є кримінальним правопорушенням з матеріальним складом, а отже, строки давності рахуються з моменту завдання тяжких наслідків.
Проте, на думку прокурора, апеляційний суд не зважив на фактичні обставини справи і належним чином не встановив коли саме настали тяжкі наслідки, що призвело до неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність.
Позиції інших учасників судового провадження
До початку касаційного розгляду ОСОБА_6 подав письмові заперечення в яких висловлює незгоду з доводами, викладеними у касаційній скарзі прокурора.
У судовому засіданні прокурор ОСОБА_5 підтрималакасаційну скаргу з наведених у ній підстав, а ОСОБА_6 , його захисник ОСОБА_7 та представник потерпілого ОСОБА_8 заперечували проти задоволення скарги.
Мотиви Суду
За частиною 1 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставині не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Як визначено у ст. 370 КПК, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
З огляду на положення ч. 1 ст. 409 КПК суд апеляційної інстанції переглядає в апеляційному порядку законність та обґрунтованість судового рішення місцевого суду і надає сторонам кримінального провадження можливість перевірити повноту судового розгляду та правильність встановлення фактичних обставин кримінального провадження судом першої інстанції.
Апеляційне провадження є важливою гарантією досягнення мети і виконання завдань кримінального провадження. Підтверджуючи законність судових рішень, ухвалених судами першої інстанції, вносячи в них зміни, а також скасовуючи незаконні судові рішення, суд апеляційної інстанції тим самим забезпечує охорону прав, свобод і законних інтересів учасників кримінального провадження з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Суд апеляційної інстанції під час перегляду кримінального провадження щодо ОСОБА_6 цих вимог кримінального процесуального закону не дотримався, оскільки не врахував всіх обставин кримінального провадження.
Як убачається із касаційної скарги правильність кваліфікації дій ОСОБА_6 не оспорюється.
Водночас доводи прокурора про безпідставне звільнення ОСОБА_6 від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК, на думку колегії суддів, є слушними, враховуючи таке.
Відповідно до ч. 1 ст. 367 КК службова недбалість, тобто невиконання або неналежне виконання службовою особою своїх службових обов`язків через несумлінне ставлення до них, що завдало істотної шкоди охоронюваним законом правам, свободам та інтересам окремих громадян, державним чи громадським інтересам або інтересам окремих юридичних осіб, при цьому ч. 2 цієї норми передбачено відповідальність за вчинення того самого діяння, якщо воно спричинило тяжкі наслідки.
Передбачений ч. 1 ст. 367 КК склад злочину, як і будь-який інший, містить обов`язкові елементи: об`єкт, об`єктивна сторона, суб`єктивна сторона, суб`єкт.
Об`єктивна сторона службової недбалості включає в себе наявність наступних складових: 1) діяння у формі невиконання чи неналежного виконання службовою особою своїх службових обов`язків через недбале чи несумлінне ставлення до них (дія чи бездіяльність); 2) суспільно небезпечні наслідки у вигляді істотної шкоди охоронюваним законом правам, свободам та інтересам окремих громадян, державним чи громадським інтересам, або інтересам окремих юридичних осіб (ч. 1 ст. 367 КК) або тяжких наслідків (ч. 2 ст. 367 КК); 3) причинний зв`язок між діянням (бездіяльністю) та наслідками.
Разом із цим, службова недбалість належить до злочинів з матеріальним складом, який визнається закінченим з моменту заподіяння істотної шкоди, яка у 100 і більше разів перевищує неоподаткований мінімум доходів громадян (ч. 1 ст. 367 КК), чи тяжких наслідків, які у 250 і більше разів перевищують неоподаткований мінімум доходів громадян (ч. 2 ст. 367 КК).
Системний аналіз положень ст. 367 КК дає підстави вважати, що відповідальність за цією нормою настає лише у випадку, якщо дії, невиконання чи неналежне виконання яких спричинило передбачені в зазначеній статті наслідки, входили у коло службових обов`язків цієї службової особи, або якщо обов`язок діяти відповідним чином юридично був включений (законом, указом, постановою, наказом, інструкцією тощо) до кола службових повноважень такої особи.
Згідно зі сформульованим ОСОБА_6 обвинуваченням, останній з 18 по 29 січня 2021 року (у невстановлений час), будучи службовою особою, яка наділена адміністративно-господарськими та організаційно-розпорядчими функціями, неналежним чином виконуючи обов`язки через несумлінне ставлення до них безпідставно уклав та підписав від імені Виконавчого комітету Могилівської сільської ради додаткові угоди №2, №3, №4, №5, №7, №8, №9 до договору від 28 грудня 2020 року №28/12 на постачання природного газу, відповідно до яких придбав природний газ за цінами, які значно перевищували початкові договірні ціни.
Під час прийняття рішення про звільнення ОСОБА_6 суд апеляційної інстанції керувався тим, що з 29 січня 2021 року по час апеляційного розгляду пройшли строки, передбачені п. 3 ч. 1 ст. 49 КК і за цей період ОСОБА_6 не вчинив нового злочину та не ухилявся від органу досудового розслідування.
Між тим, колегія суддів бере до уваги те, що акти приймання-передачі природного газу, які разом з розрахунковими рахунками на оплату передано до Державної казначейської служби України й відповідно до яких з лютого по жовтень 2021 року виконавчим комітетом Могилівської сільської ради прийнято від ТОВ «Кастум» природній газ у кількості 105,42329 тис. м куб., що на 94,57671 тис. м куб. менше від початкового договору від 28 грудня 2020 року №28/12 та сплачено 820000,00 грн.
Заразом, останній акт здачі-прийняття фактично отриманого природного газу № РН 000674, складений від 21 жовтня 2021 року і того ж дня було здійснено останнє перерахування грошових коштів за отриманий по суті природний газ в сумі 38935, 33 грн, що підтверджується платіжним дорученням від 21 жовтня 2021 року № 2131.
Із обвинувачення видно, що тяжкі наслідки державним інтересам заподіяні з урахуванням перерахування грошових коштів на підставі згаданого вище акту здачі-прийняття та платіжного доручення до нього, а отже, ці наслідки (виконання об`єктивної сторони кримінального правопорушення) настали 21 жовтня 2021 року.
Беручи до уваги наведене вище, обчислення перебігу строків давності з 29 січня 2021 року суперечить вимогам закону України кримінальну відповідальність і не узгоджується з фактичними обставинами кримінального провадження, оскільки відповідальність за вчинення, кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК настає після спричинення тяжких наслідків, які згідно зі сформульованого обвинувачення у дійсності настали 21 жовтня 2021 року.
Отже, на момент ухвалення судом апеляційної інстанції судового рішення строк давності притягнення до кримінальної відповідальності, передбачений п. 3 ч.1 ст. 49 КК, не минув, тому вказану ухвалу не можна визнати законною, обґрунтованою і вмотивованою, оскільки її постановлено з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону та неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, що відповідно до приписів пунктів 1, 2 ч. 1 ст. 438 КПК є підставою для скасування такого рішення з призначенням нового розгляду в цьому суді.
Під час нового розгляду суду апеляційної інстанції необхідно врахувати зазначене в цій постанові і ухвалити законне, обґрунтоване та вмотивоване судове рішення.
Керуючись статтями 433, 434, 436, 438, 441, 442 КПК, Верховний Суд