ПОСТАНОВА
секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
потерпілої ОСОБА_6 ,
представника потерпілої ОСОБА_7 (у режимі відеоконференції),
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу представника Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта»ОСОБА_8 на ухвалу Чернігівського апеляційного суду від 20 квітня 2026 року щодо
ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, жителя АДРЕСА_1 , раніше не судимого, засудженого за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Бобровицького районного суду Чернігівської області від 24 квітня 2025 року ОСОБА_9 засуджено за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК, і призначено йому покарання у виді штрафу в розмірі 3000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 51 000 грн, з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 1 рік.
Частково задоволено цивільний позов потерпілої ОСОБА_6 до ПАТ «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» і ОСОБА_9 .
Стягнуто зі страхової компанії на користь ОСОБА_6 страхове відшкодування в розмірі 121 232,44 грн та моральну шкоду в розмірі 2041,62 грн, а з ОСОБА_9 на користь ОСОБА_6 ? моральну шкоду в розмірі 100 000 грн та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 45 000 грн.
Вирішено питання щодо речових доказів і процесуальних витрат у кримінальному провадженні.
Згідно з вироком, ОСОБА_9 14 липня 2023 року близько 13:00, точного часу не встановлено, керував автомобілем марки ВАЗ-21112, реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухаючись по вул. Незалежності в м. Бобровиці Ніжинського району Чернігівської області, поблизу будинку № 33, у напрямку від центра міста до перехрестя з вул. Олега Бичка зі швидкістю близько 20-40 км/год. Наближаючись до нерегульованого пішохідного переходу, позначеного дорожнім знаком 5.35.2 «Пішохідний перехід» та дорожньою розміткою 1.14.1 «зебра», він не надав дороги пішоходу ОСОБА_6 , яка переходила проїзну частину по вказаному пішохідному переходу зліва направо відносно напрямку руху автомобіля, внаслідок чого здійснив наїзд на неї.
У результаті дорожньо-транспортної пригоди потерпіла отримала тілесні ушкодження, а саме: закритий перелом великогомілкової кістки, голівки малогомілкової кістки правої гомілки, часткове ушкодження латеральної колатеральної зв`язки, власної зв`язки надколінника, забій лівого колінного суглоба з крайовим переломом голівки малогомілкової кістки лівої гомілки, крововиливи та подряпини на обох колінних суглобах, які зумовлені комплексом однієї травми в умовах дорожньо-транспортної пригоди та в сукупності за ознакою тривалості розладу здоров`я на строк більше ніж 21 добу належать до категорії тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості.
У цій дорожній обстановці водій ОСОБА_9 порушив вимоги п. 18.1 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 (зі змінами та доповненнями), згідно з яким водій транспортного засобу, що наближається до нерегульованого пішохідного переходу, де перебувають пішоходи, повинен зменшити швидкість, а в разі потреби зупинитися, щоб дати дорогу пішоходам, для яких може бути створена перешкода чи небезпека. Це стало причиною та умовою виникнення і настання дорожньо-транспортної пригоди й перебуває у прямому причинному зв`язку з наслідками події.
Чернігівський апеляційний суд ухвалою від 16 вересня 2025 року змінив вирок суду першої інстанції в частині вирішення процесуальних витрат і стягнув з ОСОБА_9 на користь ОСОБА_6 витрати на правову допомогу в розмірі 25 000 грн, понесені нею під час апеляційного розгляду. У решті вирок залишено без змін.
Касаційний кримінальний суд у складі Верховного Суду постановою від 21 січня 2026 року скасував ухвалу Чернігівського апеляційного суду від 16 вересня 2025 року в частині вирішення цивільного позову ОСОБА_6 та призначив новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Чернігівський апеляційний суд ухвалою від 20 квітня 2026 року частково задовольнив апеляційну скаргу потерпілої і змінив вирок у частині вирішення цивільного позову, ухваливши стягнути на користь потерпілої ОСОБА_6 :
? з Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» 320 000 грн на відшкодування шкоди, завданої життю та здоров`ю, 16 000 грн моральної шкоди, а всього 336 000 грн;
? із засудженого ОСОБА_9 26 830,44 грн на відшкодування матеріальної шкоди і 100 000 грн моральної шкоди, всього 126 830,44 грн, а також 50 000 грн процесуальних витрат, понесених потерпілою на правничу допомогу адвоката під час апеляційного розгляду кримінального провадження.
У решті вирок суду залишено без зміни.
Вимоги та узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У касаційній скарзі представник відповідача просить скасувати судове рішення, при цьому вказує, що воно є необґрунтованим, безпідставним та не відповідає фактичним обставинам справи.
Також зазначає, що протягом року потерпілою не було подано заяви про страхове відшкодування, що є підставою для відмови у здійсненні виплат.
Скаржник вказує, що після постановлення Чернігівським апеляційним судом ухвали від 16 вересня 2025 року ПАТ «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» перерахувало на користь ОСОБА_6 страхове відшкодування в розмірі 121 232,44 грн та моральну шкоду в розмірі 2041,62 грн, які потерпіла не повертала, незважаючи на незгоду із судовим рішенням і поданням касаційної скарги.
Як стверджує касатор, моральна шкода є частиною страхової виплати, тобто входить у ліміт 320 000 грн, а суд апеляційної інстанції стягнув зі страховика понад ліміт ? 336 000 грн, а саме 320 000 грн на відшкодування шкоди, завданої життю та здоров`ю, і 16 000 грн моральної шкоди.
У запереченнях на касаційну скаргу представник потерпілої указує на її невмотивованість, зазначає, що постановлені рішення є законними та обґрунтованими, при цьому наводить свої аргументи стосовно доводів представника ОСОБА_8 .
Позиції учасників судового провадження
Прокурор та представник потерпілої просиликасаційну скаргу залишити без задоволення.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, доводи учасників процесу, перевіривши доводи касаційної скарги і заперечень та матеріали кримінального провадження, Суд дійшов таких висновків.
Доводи касаційної скарги представника Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» ОСОБА_8 в частині вирішення пред`явленого потерпілою цивільного позову, з підстав того, що потерпіла згідно з положеннями ст. 35 Закону України від 01 липня 2004 року № 1961-IV «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі ? Закон № 1961-IV) була зобов`язана звернутися до страховика з відповідною заявою про виплату страхового відшкодування, є безпідставними з огляду на таке.
Частиною 2 ст. 127 КПК передбачено, що шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.
Відповідно до ст. 128 КПК особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.
Цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні правовідносини, що виникли у зв`язку із цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК) за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.
Згідно з висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 19 червня 2019 року в справі № 465/4621/16-к (провадження № 13-24кс19), для розгляду в межах кримінального провадження цивільного позову потерпілого до страховика про стягнення шкоди, завданої внаслідок вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст. 286 КК, попереднє звернення потерпілого до страховика із заявою про виплату страхового відшкодування в порядку, визначеному ст. 35 Закону № 1961-IV, не є обов`язковим.
Порядок звернення потерпілого чи іншої особи до страховика із заявою про здійснення страхового відшкодування є не досудовим порядком урегулювання спору, визначеним як обов`язковий у розумінні ст. 124 Конституції України, а позасудовою процедурою здійснення страхового відшкодування, яка загалом не виключає права особи безпосередньо звернутися до суду з позовом про стягнення відповідного відшкодування.
Обов`язок відшкодування шкоди, завданої дорожньо-транспортною пригодою, у тому числі коли йдеться про вчинення злочину, передбаченого ст. 286 КК, обумовлений не порушенням певного договірного зобов`язання, а фактом спричинення шкоди майну, здоров`ю та життю людини.
З урахуванням наведеного доводи представника ПАТ «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта»ОСОБА_8 про те, що потерпіла з метою вирішення питання страхового відшкодування повинна була подати відповідну заяву безпосередньо до страховика, є необґрунтованими та безпідставними, а тому касаційна скарга в цій частині задоволенню не підлягає.
Посилання представника ОСОБА_8 на те, що 16 вересня 2025 року ПАТ «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» на час прийняття рішення апеляційним судом (20 квітня 2026 року) перерахувало на користь ОСОБА_6 страхове відшкодування в розмірі 121 232,44 грн і 2041,62 грн моральної шкоди, має бути враховано під час виконання вироку (видачі виконавчого листа), і цей факт не належить до істотних порушень вимог КПК.
У той же час колегія суддів вважає обґрунтованими доводи представника страхової компанії в касаційній скарзі щодо безпідставного стягнення з неї суми, яка перевищує розмір ліміту страхового відшкодування, визначеного договором страхування.
Страхова сума - це грошова сума, в межах якої страховик відповідно до умов договору страхування зобов`язаний провести виплату коштів потерпілому в разі настання страхового випадку.
Пунктом 22.1 ст. 22 Закону № 1961-IVвизначено, що у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Закономпорядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю та майну третьої особи.
Відповідно до поліса обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (поліс № АТ 3197223, що був чинним з 20 жовтня 2022 року по 19 жовтня 2023 року), яким застрахована цивільно-правова відповідальність ОСОБА_9 , страхова сума на одного потерпілого за шкоду, завдану життю і здоров`ю потерпілого становить 320 000 грн.
Згідно з положеннями п. 23.2 Закону № 1961-IV шкодою, заподіяною життю та здоров`ю потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, є: шкода пов`язана з лікуванням потерпілого; шкода, пов`язана з тимчасовою втратою працездатності потерпілим; шкода, пов`язана зі стійкою втратою працездатності потерпілим; моральна шкода, що полягає у фізичному болю та стражданнях, яких потерпілий ? фізична особа зазнав у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; шкода, пов`язана зі смертю потерпілого.
Задовольняючи цивільний позов потерпілої, апеляційний суд ухвалив стягнути з ПАТ «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» на користь позивача 320 000 грн на відшкодування шкоди, завданої життю та здоров`ю, і 16 000 грн моральної шкоди, а всього 336 000 грн.
Тобто загальна сума коштів, стягнутих на користь потерпілої зі страхової компанії перевищує суму ліміту страхової відповідальності, зазначену в полісі № АТ 3197223.
Вирішуючи питання про стягнення вказаних коштів, апеляційний суд у своєму рішенні в цій частині не обґрунтував та не зазначив, у зв`язку із чим та на яких саме правових підставах стягнув ці кошти зі страхової компанії.
З огляду на викладене вважає, Суд що ухвала апеляційного суду в частині вирішення цивільного позову потерпілої щодо розміру стягнення моральної шкоди понад розміру ліміту страхового відшкодування не відповідає законодавству, а тому в цій частині не може бути визнана законною, обґрунтованою і вмотивованою.
Водночас колегія суддів ураховує, що виплата страховою компанією має бути здійснена в межах зазначеного у полісі № АТ 3197223 страхового ліміту, який становить 320 000 грн і не повинен її перевищувати, тому вимоги, зазначені у касаційній скарзі ОСОБА_8 , підлягають частковому задоволенню.
У зв`язку із цим ухвалу апеляційного суду потрібно змінити.
Крім того, підлягають стягненню із засудженого ОСОБА_9 на користь потерпілої ОСОБА_6 витрати на правничу допомогу на стадії касаційного розгляду, оскільки вони підтверджуються актом виконаних робіт, відповідно до якого представником потерпілої було проведено консультацію клієнта, підготовлено та подано заперечення, забезпечено представництво у суді касаційної інстанції та інше.
Сума у розмірі 15 000 грн є співмірною із виконаною роботою.
Підстави для задоволення заяви про стягнення судових витрат узгоджуються із рішеннями Європейського суду з прав людини в справі «Бєлоусов проти України» від 7 листопада 2013 року та «Савін проти України» від 16 лютого 2012 року.
Керуючись статтями 433, 434, 436, 438, 441, 442 КПК, Суд