ПОСТАНОВА
секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу засудженого ОСОБА_6 на вирок Солом`янського районного суду м. Києва від 17 березня 2025 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 05 листопада 2025 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020100170000321 від 10 травня 2020 року, за обвинуваченням
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Кагарлик Київської області, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 259 Кримінального кодексу України (далі - КК України).
Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Солом`янського районного суду м. Києва від 09 лютого 2024 року ОСОБА_6 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 259 КК України та призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки. На підставі статей 75, 76 КК України звільнено ОСОБА_6 від відбування призначеного покарання з випробуванням на строк 2 роки.
Вирішено питання щодо процесуальних витрат та речових доказів.
Відповідно до обставин, детально викладених у вироку цього суду, 10 травня 2020 року близько 20:04 ОСОБА_6 , знаходячись за власною адресою проживання ( АДРЕСА_1 ), здійснив дзвінок із власного мобільного телефону марки «Samsung Galaxy A30» з абонентським номером зв`язку НОМЕР_1 на спецлінію «102» та оператору чергової частини неправдиво повідомив про замінування будівлі вокзалу станції «Київ-Пасажирський», що за адресою: пл. Вокзальна, 1, м. Київ, завдавши виробничому підрозділу вокзалу станції Київ-Пасажирський філії «Пасажирська компанія» АТ «Українська залізниця» матеріальний збиток у сумі 1800 грн.
Київський апеляційний суд ухвалою від 05 листопада 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_6 залишив без задоволення, а вирок Солом`янського районного суду міста Києва від 17 березня 2025 року - без змін.
Вимоги та узагальнені доводи осіб, які подали касаційні скарги
У касаційній скарзі засуджений, посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, неповноту судового розгляду та невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, просить скасувати судові рішення та призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
На обґрунтування доводів поданої касаційної скарги зазначає, що:
· винуватість у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 259 КК України, не доведена поза розумним сумнівом. Зазначає, що у матеріалах провадження відсутні докази про отримання повідомлення щодо замінювання саме будівлі вокзалу станції «Київ-Пасажирський». Автор касаційної скарги стверджує, що у нього був відсутній прямий умисел, зокрема, на завідомо неправдиве повідомлення про загрозу громадській безпеці, а також відсутня мета на тимчасове нефункціонування станції «Київ-Пасажирський» в цілому, зважаючи, що на той час будівля згаданого вокзалу була зачинена для відвідування громадянами;
· рапорт інспектора - чергового відділу поліції на станціях залізничного транспорту ГУНП в м. Києві від 10 травня 2020 року є неналежним доказом. Наголошує на неможливості перевірити на предмет достовірності цей доказ у частині кількості залучених працівників правоохоронних органів у проведенні відповідної слідчої дії;
· судом першої інстанції було не вповні мірі досліджено висновок експерта № 23-1/288 від 02 липня 2020 року, яким встановлена неможливість ідентифікувати особу, яка повідомила про замінування вокзалу.
· місцевий суд безпідставно здійснив заміну його захисника без з`ясування думки сторони захисту. Зауважує, що цей суд, ухвалюючи таке рішення, неправильно зазначив, що саме обвинувачений ініціював вказане питання, чим порушив право ОСОБА_6 на вільний вибір захисника. Зазначає, що через такі дії суду він був позбавлений свого права продовжувати користуватися правовою допомогою захисника, з яким попередньо було узгоджену правову позицію, тож був вимушений продовжувати захист своїх прав самостійно. Наголошує, що суд був упереджений, порушив принцип рівності сторін та презумпції невинуватості;
· апеляційний суд повторно докази кримінального провадження не дослідив;
· судові рішення не відповідають вимогам статей 94 і 370 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України), а ухвала апеляційного суду - вимогам ст. 419 КПК України
Письмових заперечень від учасників кримінального провадження на касаційну скаргу засудженого до Верховного Суду не надходило.
Позиції учасників судового провадження
Прокурор заперечувала проти задоволення касаційної скарги засудженого та просила судові рішення залишити без зміни.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, обговоривши доводи, наведені в касаційній скарзі, перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів дійшла таких висновків.
Відповідно до приписів ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення і особі засудженого.
Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. При цьому наділений повноваженнями лише щодо перевірки правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Отже, касаційний суд не перевіряє судових рішень у частині неповноти судового розгляду, а також невідповідності висновків судів фактичним обставинам кримінального провадження. Під час перегляду судових рішень у касаційному порядку Суд виходить із фактичних обставин справи, встановлених судами попередніх інстанцій.
Статтею 412 КПК України передбачено, що істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
За правилами ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Статтею 419 КПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції зобов`язаний проаналізувати й зіставити з наявними у справі та додатково поданими матеріалами всі доводи, наведені в апеляційній скарзі, і дати на кожен із них вичерпну відповідь, пославшись на відповідну норму права; при залишенні заявлених вимог без задоволення в ухвалі має бути зазначено правові підстави, на яких подану скаргу визнано необґрунтованою.
Процесуальні вимоги, засновані на вмотивованій незгоді та обґрунтованому запереченні правильності висновків місцевого суду щодо встановлених обставин, зобов`язують апеляційний суд надати мотивовані відповіді на доводи апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції зобов`язаний проаналізувати й зіставити з наявними у справі матеріалами всі доводи, наведені в апеляційній скарзі, і дати на кожен із них вичерпну відповідь, пославшись на відповідну норму права. У разі залишення заявлених вимог без задоволення в судовому рішенні має бути зазначено підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою.
За результатами перевірки доводів апеляційної скарги суд апеляційної інстанції має обов`язок усунути (у разі встановлення) допущені місцевим судом недоліки та суперечності, вжити заходів для дотримання процесуальних прав усіх учасників провадження і постановити законне та обґрунтоване судове рішення. Жодна норма кримінального процесуального закону як установлений імперативний припис не звільняє апеляційний суд від указаного вище обов`язку.
Утім суд апеляційної інстанції під час розгляду цього кримінального провадження стосовно ОСОБА_6 , на переконання Верховного Суду, таких вимог не дотримався.
Як убачається з матеріалів справи, за наслідком судового розгляду суд першої інстанції дійшов висновку про доведеність винуватості ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 259 КК України, та призначив відповідне покарання.
Не погоджуючись з таким вироком місцевого суду, ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, доводи якої є фактично аналогічними доводам його касаційної скарги.
За наслідками апеляційного розгляду суд визнав апеляційну скаргу сторони захисту необґрунтованою та залишив її без задоволення, а вирок місцевого суду - без змін, оскільки дійшов переконання, що докази в справі є належними, допустимими та у їх сукупності достатніми для встановлення існування обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, і доводять винуватість ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованого йому злочину. Водночас цей суд не встановив таких порушень КПК України, які б унеможливили ухвалити законне та обґрунтоване рішення, що мали би як наслідок порушення процесуальних прав обвинуваченого.
Разом з тим, як убачається зі змісту поданих скарг ОСОБА_6 , які є аналогічними, останній наголошував, що місцевим судом було порушено його право на захист та право на вільний вибір захисника. Указував на порушення принципу рівності та упереджене ставлення суду першої інстанції до сторони захисту. Так, обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги в цій частині, останній зауважував, що 24 липня 2023 року судове засідання відбувалося, зокрема, і за участі захисника ОСОБА_8 у режимі відеоконференції, але з технічних причин зв`язок з нею перервався. Після чого прокурором було заявлено клопотання про заміну обвинуваченому захисника, водночас місцевий суд прийняв рішення про відкладення розгляду цього провадження і надав час обвинуваченому для узгодження позиції із захисником. Наголошував, що одночасно 24 липня 2023 року місцевий суд безпідставно постановив рішення про заміну захисника та недостовірно вказав, що саме від обвинуваченого в судовому засіданні надійшло клопотання про призначення захисника. У той же час ОСОБА_6 , покликаючись на журнал судового засідання, вказував, що він такого клопотання не заявляв. Зазначав, що у зв`язку із згаданими порушенням він заявляв відвід судді, який був залишений без задоволення. Підкреслював, що такими діями суд позбавив його права користуватися правовою допомогою захисника, з яким попередньо була узгоджена правова позиція.
Отже, обвинуваченим в апеляційній скарзі фактично ставилися питання про те, що місцевий суд задовольнив клопотання прокурора про заміну захисника, з яким була узгоджена правова позиція, без з`ясування думки сторони захисту (обвинуваченого та його захисника); за результатом розгляду такого клопотання судом першої інстанції у рішенні були вказані недостовірні відомості про те, що питання заміни захисника ініціювалися безпосередньо обвинуваченим та в той же день прийнято фактично інше рішення за змістом, ніж те, що проголошено в судовому засіданні.
Водночас доводи апеляційної скарги сторони захисту в цій частині апеляційний суд залишив поза увагою та без вмотивованої відповіді.
Разом з тим, колегія суддів звертає увагу, що відповідно до приписів ст. 7 КПК України зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких, зокрема, відносяться рівність перед судом, забезпечення права на захист та право на розгляд/вирішення справи неупередженим судом.
Тож, залишаючи без ефективної відповіді вищевикладені доводи сторони захисту, апеляційний суд істотно порушив вимоги кримінального процесуального закону.
На думку колегії суддів, ухвалу апеляційного суду не можна визнати законною, обґрунтованою і вмотивованою, що суперечить положенням статей 370 та 419 КПК України.
З огляду на викладене, колегія суддів доходить висновку про часткове задоволення касаційної скарги та скасування ухвали апеляційного суду на підставі п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК України.
Зважаючи на наявність вищезазначених істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, колегія суддів не вбачає підстав для надання оцінки іншим доводам, викладеним у касаційній скарзі засудженого.
Під час нового розгляду апеляційному суду належить урахувати вказане в постанові суду касаційної інстанції, ретельно перевірити доводи апеляційної та касаційної скарг сторони захисту, проаналізувати й оцінити їх у сукупності, і, дотримуючись приписів кримінального та кримінального процесуального законів, постановити законне та обґрунтоване рішення, навівши докладні, послідовні мотиви його ухвалення.
Отже касаційна скарга засудженого підлягає частковому задоволенню, а ухвала апеляційного суду - скасуванню з призначенням нового розгляду в суді апеляційної інстанції.
Керуючись статтями 376, 433, 434, 436, 438, 441, 442 КПК України, Суд