ПОСТАНОВА Касаційний господарський суд ВС у справі № 916/341/25

1.1. У січні 2025 року Головне управління Державної податкової служби в Одеській області (далі - позивача та/або ГУ ДПС в Одеській області) звернулося з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Азарус" (далі - відповідач-1 та/або ТОВ "Азарус") та Товариства з обмеженою відповідальністю "Група компаній "Світоч" (далі - відповідач-2 та/або ТОВ "ГК "Світоч"), в якому у редакції заяви про зміну предмета позову від 02.08.2025 б/н (від 04.08.2025 вх. № 24336/25) просило визнати недійсними укладені між відповідачами договори поставки від 20.12.2023 № 3-23 та від 03.01.2024 № 1-24.

1.2. Позовні вимоги із посиланнями на положення частини третьої статті 228 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) обґрунтовані тим, що оспорювані договори поставки від 20.12.2023 № 3-23 та від 03.01.2024 № 1-24 порушують публічний порядок, спрямовані на заволодіння майном держави (дохідної частини бюджету), а також є фіктивними правочинами.

2. Фактичні обставини справи, встановлені судами

2.1. Як свідчать матеріали справи та установили суди попередніх інстанцій, 20.12.2023 між ТОВ "ГК "Світоч" ("Постачальник") та ТОВ "Азарус" ("Покупець") укладено договір поставки № 3-23 (далі - договір від 20.12.2023 № 3-23), за умовами пункту 1.1 якого Постачальник зобов`язується передати у власність Покупця та доставити у місце, визначене Покупцем, сільськогосподарську продукцію, а саме: кукурудзу 3 класу, українського походження врожаю 2023 року (далі - товар).

В силу пункту 3.1 договору від 20.12.2023 № 3-23 ціна товару за одиницю виміру та загальна вартість товару зазначаються у додаткових угодах до договору або у специфікаціях, які є його невід`ємними частинами.

Згідно з пунктом 3.2 договору від 20.12.2023 № 3-23 сума договору становить вартість поставленого товару протягом строку дії договору відповідно до додаткових угод до договору, специфікацій, видаткових накладних та/або актів приймання-передачі товару.

Положеннями пункту 4.1 договору від 20.12.2023 № 3-23 передбачено, що Постачальник зобов`язується у строк, визначений у додаткових угодах до договору та/або специфікаціях, передати у власність Покупця товар. Між сторонами погоджено, що поставка та передача товару у власність Покупця здійснюється на складі Покупця та оформлюється видатковою накладною. Адреса складу Покупця визначається у додаткових угодах до цього договору та/або специфікаціях, які є його невід`ємною частиною.

Відповідно до пунктів 4.2- 4.5 договору від 20.12.2023 № 3-23 у строки, які будуть визначені сторонами в окремих додаткових угодах та/або специфікаціях, Постачальник зобов`язується доставити та вивантажити товар на адресу, яка буде вказана Покупцем. Витрати на транспортування до місця доставки та вивантаження товару покладаються на Постачальника. Постачальник здійснює відповідальне зберігання товару на власному складі з моменту передачі Покупцю права власності на товар і до моменту доставки та вивантаження товару до адреси, яка буде вказана Покупцем. Плата за зберігання товару Покупцем окремо не здійснюється та входить до загальної вартості товару / окремих партій товару за цим договором. Вид транспорту зазначається у додаткових угодах до договору та/або специфікаціях, які є його невід`ємними частинами. Товар може поставлятися партіями в межах загального обсягу, зазначеного у додаткових угодах до договору та/або специфікаціях, які є його невід`ємною частиною.

У пункті 4.6 договору від 20.12.2023 № 3-23 вказано, що поставка товару підтверджується та супроводжується наступними документами: а) видатковою накладною; б) рахунком Постачальника із зазначенням кількості та ціни товару та номеру і дати договору або специфікації, згідно з якою здійснюється поставка товару; в) товарно-транспортними накладними, виписаними на кожний автомобіль/причеп автомобіля/залізничний вагон.

За умовами пунктів 5.1, 5.2 та 5.5 договору від 20.12.2023 № 3-23 оплата за товар здійснюється Покупцем шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок Постачальника на підставі виставленого рахунку Постачальника у наступному порядку: 100 % вартості товару сплачуються Покупцем протягом 30 банківських днів з дати доставки та вивантаження товару на адресу, зазначену у додатковій угоді до даного договору або специфікації. Оплата за товар вважається здійсненою в момент списання грошових коштів з банківського рахунку Покупця. Підставою для розрахунків є первинні документи, які повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування та ідентифікаційний код Постачальника, назва і номер документу (форми), дату складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і ПІБ осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий оригінальний (не факсимільний та не сканований) підпис чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, завірені печаткою підприємства (у випадку наявності).

Покупець зобов`язується вчасно прийняти і оплатити товар відповідно до умов договору. Постачальник зобов`язується вчасно передати товар у власність Покупця, доставити та вивантажити товар і надати Покупцю протягом 5 (п`яти) робочих днів з дати доставки товару повний пакет оригіналів документів, які підтверджують та супроводжують поставку товару відповідно до розділу 4 договору (пункти 7.1, 7.2 договору від 20.12.2023 № 3-23).

Пунктом 10.2 договору від 20.12.2023 № 3-23 передбачено, що договір набуває чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками обох сторін та скріплення печатками (у випадку наявності) обох сторін і діє до 30.11.2024, але у будь-якому випадку до повного виконання зобов`язань, в тому числі грошових, згідно з додатковими угодами та специфікаціями до договору. Закінчення строку дії договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час його дії.

20.12.2023 між відповідачами підписано специфікацію № 1 до договору від 20.12.2023 № 3-23, в якій узгоджено наступні умови поставки:

- Постачальник передає у власність Покупця наступний товар: кукурудза 3 класу, українського походження, врожаю 2023 року у кількості 5500 т за ціною 1315 грн/т без ПДВ на загальну суму 8 245 050 грн з ПДВ (пункт 1);

- загальна вартість товару за цією специфікацією складає 8 245 050 грн, у тому числі ПДВ - 1 012 550 грн. Вартість товару може бути змінено з урахуванням алгоритму зменшення ціни товару за погіршення його якості відповідно до цієї специфікації та зазначається у видаткових накладних (пункт 2);

- ціна набирає чинності з моменту підписання цієї специфікації. У разі зміни ринкової ціни товару Постачальник зобов`язаний відвантажити товар за ціною цієї специфікації у встановлений строк (пункт 3);

- місце доставки та розвантаження товару: Дніпропетровська обл., Новомосковський р-н, смт Знаменівка, вул. Польова, 1В (пункт 4);

- якість товару, що поставляється Постачальником, має не перевищувати наступних показників: вологість - 15 %, сміттєва домішка - 3 %, зернова домішка - 10 %, пошкодження, макс. - 5 %, вміст насіння амброзії, база - макс 10 шт/кг, зараженість шкідниками - не допускається, всі інші показники - згідно з ДСТУ 4525:2006 (пункт 5);

- доставка товару та розвантаження у повному обсязі здійснюється у строк до 29.02.2024 включно (пункт 6);

- вид транспорту: автотранспорт (пункт 7).

03.01.2024 між відповідачами підписано специфікацію № 2 до договору від 20.12.2023 № 3-23, в якій відображено наступні умови поставки:

- Постачальник передає у власність Покупця наступний товар: кукурудза 3 класу, українського походження, врожаю 2023 року у кількості 5000 т за ціною 1315 грн/т без ПДВ на загальну суму 7 495 500 грн з ПДВ (пункт 1);

- загальна вартість товару за цією специфікацією складає 7 495 500 грн, у тому числі ПДВ - 920 500 грн. Вартість товару може бути змінено з урахуванням алгоритму зменшення ціни товару за погіршення його якості відповідно до цієї специфікації та зазначається у видаткових накладних (пункт 2);

- ціна набирає чинності з моменту підписання цієї специфікації. У разі зміни ринкової ціни товару Постачальник зобов`язаний відвантажити товар за ціною цієї специфікації у встановлений строк (пункт 3);

- місце доставки та розвантаження товару: Дніпропетровська обл., Новомосковський р-н, смт Знаменівка, вул. Польова, 1В (пункт 4);

- якість товару, що поставляється Постачальником, має не перевищувати наступних показників: вологість - 15 %, сміттєва домішка - 3 %, зернова домішка - 10 %, пошкодженні, макс - 5 %, вміст насіння амброзії, база - макс 10 шт/кг, зараженість шкідниками - не допускається, всі інші показники - згідно з ДСТУ 4525:2006 (пункт 5);

- доставка товару та розвантаження у повному обсязі здійснюється у строк до 31.03.2024 включно (пункт 6);

- вид транспорту: автотранспорт (пункт 7).

На виконання договору від 20.12.2023 № 3-23 ТОВ "ГК "Світоч" поставило ТОВ "Азарус" товар (кукурудзу) на загальну суму 1 5740 550 грн, що підтверджується підписаними без зауважень та скріпленими печатками відповідачів видатковими накладними, на підставі яких ТОВ "ГК "Світоч" подано на реєстрацію такі податкові накладні: від 17.01.2024 № 24, від 18.01.2024 № 25, від 19.01.2024 № 26, від 22.01.2024 № 27, від 23.01.2024 № 28, від 24.01.2024 № 296, від 25.01.2024 № 30, від 26.01.2024 № 31, від 29.01.2024 № 32, від 30.01.2024 № 33, від 16.01.2024 № 34, від 17.01.2024 № 35, від 19.01.2024 № 36, від 18.01.2024 № 37, від 23.01.2024 № 38, від 22.01.2024 № 39, від 24.01.2024 № 40, від 25.01.2024 № 41, від 26.01.2024 №4, які зареєстровано податковим органом в Єдиному реєстрі податкових накладних, про що свідчать відповідні квитанції про їх реєстрацію.

Судами попередніх інстанцій також установлено, що 03.01.2024 між ТОВ "Азарус" ("Покупець") та ТОВ "ГК "Світоч" ("Постачальник") укладено договір поставки № 1-24 (далі - договір від 03.01.2024 № 1-24), за умовами пунктів 1.1- 1.3 якого Постачальник зобов`язується здійснити поставку товару, а Покупець - прийняти та оплатити поставлений товар. Кількість та якість товару, графік поставки, місце поставки та інші умови поставки окремої партії товару визначаються сторонами у специфікаціях, які є невід`ємною частиною цього договору. Специфікація є дійсною за умови підписання її сторонами. Якщо умови поставки товару, зазначені у специфікації, відрізняються від умов, які передбачені цим договором, повинні застосовуватися умови поставки, вказані у специфікації для поставки визначеної у специфікації кількості товару.

Товар - олія соняшникова нерафінована, першого ґатунку, українського походження та соняшниковий шрот, українського походження (пункт 2.1 договору від 03.01.2024 № 1-24).

Згідно з пунктами 3.1, 3.4 договору від 03.01.2024 № 1-24 Постачальник зобов`язується передати товар Покупцю або експедитору/перевізнику Покупця відповідно до інструкцій Покупця та відповідно до погодженого сторонами графіку. Приймання товару Покупцем за кількістю та якістю здійснюється через експедитора та (або) перевізника та (або) вантажоодержувача чи іншу уповноважену особу відповідно до товаросупровідних документів.

В силу пункту 5.1 договору від 03.01.2024 № 1-24 Постачальник зобов`язується передати Покупцеві або експедитору Покупця разом із товаром товаросупровідні документи: рахунок-фактуру (підпункт 5.1.1); видаткову накладну, яка завірена підписом уповноваженої особи та печаткою Постачальника (підпункт 5.1.2); якісне посвідчення із вказаними фактичними показниками якості товару (підпункт 5.1.3).

Відповідно до пункту 5.2 договору від 03.01.2024 № 1-24 Постачальник вважається таким, що виконав належним чином своє зобов`язання із поставки Товару, якщо одночасно виконані такі умови: Постачальник передав Покупцю товар у кількості, яка вказана у товаросупровідних документах та належної якості (підпункт 5.2.1); Постачальник передав Покупцю разом із товаром товаросупровідні документи у повному обсязі, які зобов`язаний був передати на момент поставки (підпункт 5.2.2); не було розбіжностей між кількісними (більш ніж на 0,5%) та/або якісними характеристиками поставленого товару із даними, які зазначені у товаросупровідних документах (підпункт 5.2.3).

Положеннями пунктів 6.1, 6.3 договору від 03.01.2024 № 1-24 передбачено, що розрахунки здійснюються Покупцем за кожну партію поставленого товару. Перерахування грошових коштів здійснюється на поточний рахунок Постачальника, вказаний у договорі. Умови оплати товару та ціна визначаються сторонами у специфікаціях. Протягом передбаченого строку оплати товар може оплачуватися частинами.

Цей договір набирає чинності з моменту досягнення сторонами згоди щодо його істотних умов, що засвідчується підписами сторін під текстом договору та зазначенням дати набранням ним чинності. Договір вважається підписаний сторонами із дати складання його тексту. Цей договір діє до 31.12.2024, але у будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за цим договором. Пролонгація договору здійснюється за згодою сторін (пункти 10.1, 10.2 договору від 03.01.2024 № 1-24).

03.01.2024 між відповідачами підписано специфікацію № 1 до договору від 03.01.2024 № 1-24, в якій узгоджено такі умови поставки:

- Постачальник зобов`язується передати у власність Покупця, а Покупець зобов`язується прийняти й оплатити товар на умовах, визначених у цій специфікації: соняшниковий шрот, українського походження у кількості 7000 т за ціною 1000 грн/т без ПДВ на загальну суму 8 400 000 грн з ПДВ (пункт 1);

- загальна вартість товару за цією специфікацією складає 8 400 000 грн, у тому числі ПДВ - 1 400 000 грн (пункт 2);

- базисна умова постачання товару: передача товару Покупцю відбувається на складі Постачальника (пункт 3);

- Постачальник зобов`язаний передати товар, що відповідає вимогам якості відповідно до ДСТУ 4638:2006, а саме: вологість не більше ніж 10,5 %; протеїн на абсолютно суху речовину не менше ніж 38 %; протеїн на абсолютно сиру речовину не менше ніж 35 %; клітковина не більше ніж 21 % (пункт 4);

- оплата товару буде здійснюватися Покупцем згідно із наступним графіком: Покупець оплачує 100 % вартості кожної окремої партії товару на поточний рахунок Постачальника протягом 45 днів - за умови отримання Покупцем від Постачальника рахунку-фактури, видаткових накладних після розвантаження товару (пункт 5);

- Постачальник зобов`язується передати визначену кількість товару у власність Покупця згідно із наступним графіком поставки: 7000 МТ (+/-10 %) протягом періоду з 03.01.2024 по 30.04.2024 (обидві дати включно) (пункт 6);

- Постачальник повинен передати Покупцю або вказаному Покупцем перевізнику документи, які супроводжують товар, а саме: рахунок-фактуру, видаткові накладні (пункт 7).

11.01.2024 між відповідачами підписано специфікацію № 2 до договору від 03.01.2024 № 1-24, в якій відображено наступні умови поставки:

- Постачальник зобов`язується передати у власність Покупця, а Покупець зобов`язується прийняти і оплатити товар на умовах, визначених у цій специфікації: соняшниковий шрот, українського походження у кількості 3500 т за ціною 850 грн/т без ПДВ на загальну суму 3 570 000 грн з ПДВ (пункт 1);

- загальна вартість товару за цією специфікацією складає 3 570 000 грн, у тому числі ПДВ - 595 000 грн (пункт 2);

- базисна умова постачання товару: передача товару Покупцю відбувається на складі Постачальника (пункт 3);

- Постачальник зобов`язаний передати товар, що відповідає вимогам якості відповідно до ДСТУ 4638:2006, а саме: вологість, не більше ніж 10,5 %; протеїн на абсолютно суху речовину, не менше, ніж 35 %; протеїн на абсолютно сиру речовину, не менше, ніж 35 %; клітковина, не більше ніж 21% (пункт 4);

- оплата товару буде здійснюватися Покупцем згідно із наступним графіком: Покупець оплачує 100 % вартості кожної окремої партії товару на поточний рахунок Постачальника протягом 45 днів - за умови отримання Покупцем від Постачальника рахунку-фактури, видаткових накладних після розвантаження товару (пункт 5);

- Постачальник зобов`язується передати визначену кількість товару у власність Покупця згідно із наступним графіком поставки: 3500 МТ (+/- 10 %) протягом періоду з 11.01.2024 по 31.03.2024 (обидві дати включно) (пункт 6);

- Постачальник повинен передати Покупцю або вказаному Покупцем перевізнику документи, які супроводжують товар, а саме: рахунок-фактуру, видаткові накладні (пункт 7).

На виконання договору від 03.01.2024 № 1-24 ТОВ "ГК "Світоч" поставило ТОВ "Азарус" товар (соняшниковий шрот) на загальну суму 11 388 000 грн, що підтверджується підписаними без зауважень та скріпленими печатками відповідачів видатковими накладними, а саме: від 18.01.2024 № 190 на суму 2 640 000 грн, від 23.01.2024 № 192 на суму 2 640 000 грн, від 26.01.2024 № 193 на суму 2 640 000 грн, від 05.02.2024 № 44 на суму 3 468 000 грн.

На підставі вказаних видаткових накладних ТОВ "ГК "Світоч" подано на реєстрацію податкові накладні від 05.02.2024 № 8, від 18.01.2024 № 44, від 23.01.2024 № 45, від 26.01.2024 № 46, які зареєстровано податковим органом в Єдиному реєстрі податкових накладних, про що свідчать відповідні квитанції про їх реєстрацію.

У подальшому ТОВ "Азарус" частину отриманого товару (соняшниковий шрот у кількості 6600 т) реалізувало за кордон в режимі експорт, на підтвердження чого до суду першої інстанції подано копію відповідної митної декларації від 04.03.2024 № 24UA500090002580U8.

Крім того, ТОВ "Азарус" поставило 10 500 т кукурудзи загальною вартістю 16 758 000 грн Товариству з обмеженою відповідальністю "БІЗСЕРВІС ЛЮКС" (далі - ТОВ "БІЗСЕРВІС ЛЮКС") на підставі укладеного між ними договору поставки від 17.06.2024 № 8 з урахуванням специфікації від 17.06.2024 № 1 до нього. На виконання цього договору товар поставлено за видатковими накладними від 02.07.2024 № 5, від 03.07.2024 № 6, від 04.07.2025 № 7, від 05.07.2024 № 8, від 06.07.2024 № 9, від 08.07.2024 № 10, від 09.07.2024 № 11, від 10.07.2024 № 12, від 11.07.2024 № 14, від 12.07.2024 № 15, на підставі яких ТОВ "Азарус" було подано на реєстрацію податкові накладні від 02.07.2024 № 2, від 03.07.2024 № 3, від 04.07.2024 № 4, від 05.07.2024 № 5, від 06.07.2024 № 6, від 08.07.2024 № 7, від 09.07.2024 № 8, від 10.07.2024 № 9, від 11.07.2024 № 10, від 12.07.2024 № 11.

ТОВ "Азарус" також поставило ТОВ "БІЗСЕРВІС ЛЮКС" 3400 т соняшникового шроту загальною вартістю 14 639 100 грн на підставі укладеного між ними договору поставки від 24.06.2024 № 13 з урахуванням специфікації від 24.06.2024 № 1 до нього. На виконання цього договору товар поставлено за видатковою накладною від 10.07.2024 № 13, на підставі якої ТОВ "Азарус" було подано на реєстрацію податкову накладну від 10.07.2024 № 1.

Реєстрація поданих ТОВ "Азарус" податкових накладних за фактом господарських операцій з ТОВ "БІЗСЕРВІС ЛЮКС" була зупинена з посиланням на відповідність платника податку пункту 8 Критеріїв ризиковості платника податку.

Із наявного у матеріалах справи рішення комісії ГУ ДПС в Одеській області з питань зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних від 09.02.2024 № 14893 вбачається прийняття рішення про відповідність ТОВ "Азарус" пункту 8 Критеріїв ризиковості платника податку із зазначенням операції, за якою встановлена відповідність платника податку Критеріям ризиковості платника податку, зокрема, придбання у період із 13.08.2023 по 09.02.2024 у ТОВ "ГК "Світоч" (податковий номер 38530617).

Одеський окружний адміністративний суд рішенням від 24.10.2024 у справі № 420/25109/24, залишеним без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 26.02.2025, задовольнив адміністративний позов ТОВ "Азарус" до ГУ ДПС в Одеській області, Державної податкової служби України про визнання протиправними та скасування рішень; визнав протиправним та скасував рішення комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних ГУ ДПС в Одеській області від 09.02.2024 №14893 про відповідність ТОВ "Азарус" пункту 8 Критеріїв ризиковості платника податку; зобов`язав ГУ ДПС в Одеській області, виключити ТОВ "Азарус" з переліку ризикових платників податків; визнав протиправними та скасував рішення комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних ГУ ДПС в Одеській області: від 06.08.2024 № 11588637/43760689, від 06.08.2024 № 11588630/43760689, від 06.08.2024 №11588626/43760689, від 06.08.2024 № 11588624/43760689, від 06.08.2024 № 11588627/43760689, від 06.08.2024 № 11588628/43760689, від 06.08.2024 № 11588632/43760689, від 06.08.2024, № 11588631/43760689, від 06.08.2024 № 11588629/43760689, від 06.08.2024 № 11588623/43760689, від 06.08.2024 № 11588625/43760689, від 06.08.2024; зобов`язав Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні, подані ТОВ "Азарус": від 10.07.2024 № 1, від 02.07.2024 № 2, від 03.07.2024 № 3, від 04.07.2024 № 4, від 05.07.2024 № 5, від 06.07.2024 № 6, від 08.07.2024 № 7, від 09.07.2024 № 8, від 10.07.2024 № 9, від 11.07.2024 № 10, від 12.07.2024 № 11 датою їх фактичного подання на реєстрацію.

У рішенні Одеського окружного адміністративного суду від 24.10.2024 у справі № 420/25109/24 встановлені такі обставини: "… податкові накладні, які були виписані Товариством з обмеженою відповідальністю "Група компаній "Світоч" по операціях із Товариством з обмеженою відповідальністю "Азарус", були зареєстровані податковим органом, тобто пройшли відповідну перевірку на предмет ризиковості платника податку та ризиковості господарських операцій.

Товариством з обмеженою відповідальністю "Азарус" було придбано у Товариства з обмеженою відповідальністю "Група компаній "Світоч" кукурудзу та соняшниковий шрот відповідно до договорів поставки № 3-23 від 20.12.2023 та № 1-24 від 03.01.2024.

Відповідно до умов специфікацій до договорів постачання товару здійснюється силами та засобами постачальника, а місцем поставки є Дніпропетровська обл., Новомосковський р-н, смт Знаменівка, вул. Польова, буд. 1В.

За вказаною адресою Товариством з обмеженою відповідальністю "Група компаній "Світоч" було здійснено постачання товару. Вказаний товар перебуває за адресою: Дніпропетровська обл., Новомосковський р-н, смт Знаменівка, вул. Польова, буд. 1В відповідно до договору складського відповідального зберігання зерна № 9 від 01.11.2023, укладеного з Товариством з обмеженою відповідальністю "Азарус", як поклажодавцем, та Товариством з обмеженою відповідальністю "МОВЕО", як зберігачем.

Передача товару від Товариства з обмеженою відповідальністю "Азарус" до покупця - Товариства з обмеженою відповідальністю "БІЗСЕРВІС ЛЮКС" відповідно до договорів поставки № 8 від 17.06.2024 та № 13 від 24.06.2024 і специфікацій здійснюється за адресою місця зберігання: Дніпропетровська обл., Новомосковський р-н, смт Знаменівка, вул. Польова, буд. 1В. Тобто Товариство з обмеженою відповідальністю "Азарус" не потребує транспортних засобів, так як товари будуть вивозитися Товариством з обмеженою відповідальністю "БІЗСЕРВІС ЛЮКС" самостійно.

В підтвердження передачі товару слугують оформлені видаткові накладні, які оформлені відповідно до статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та містять у собі усі необхідні реквізити первинних документів.

Таким чином, на розгляд питання щодо реєстрації/відмови у реєстрації податкових накладних відповідачу були надані усі необхідні первинні документи, які у повній мірі відображали як весь процес руху товару, так і його продажу контрагенту".

Листом від 28.11.2024 № 44130/6/15-32-05-01-06 позивач просив Товариство з обмеженою відповідальністю "Харківський завод "Полімерконтейнер" (далі - ТОВ "Харківський завод "Полімерконтейнер") надати інформацію щодо передачі об`єктів нерухомого майна, розташованих за адресою: вул. Копиловська (вул. Першої Маївки), буд. 31-А, м. Харків, Харківська обл., у власність, володіння чи на підставі іншого права розпорядження ТОВ "ГК "Світоч" чи іншим суб`єктам господарювання із посиланням на те, що відповідно до фактичних обставин та моніторингу наданих до контролюючого органу документів встановлено, що зазначене товариство у своїй господарській діяльності з 2021 року використовує склад за цією адресою, який згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна з 13.03.2019 по 12.02.2024 належав ТОВ "Харківський завод "Полімерконтейнер".

За результатами опрацювання вказаного запиту ТОВ "Харківський завод "Полімерконтейнер" надало відповідь від 06.12.2024 № 612/1, в якій повідомило, що зазначені у запиті нежитлові приміщення за адресою: вул. Копиловська (вул. Першої Маївки), будинок 31-А, м. Харків, Харківська обл., даному підприємству не належать і жодна інформація про власників/користувачів нерухомого майна за цією адресою у товариства відсутня, між тим останнє є власником нежитлових приміщень на вулиці Копиловська (вул. Першої Маївки), будинок 31 у м. Харкові, які ні ТОВ "ГК "Світоч", ні іншим суб`єктам господарювання, зазначеним у запиті, не передавалися ні у власність, ні у користування, ні на підставі будь-якого іншого права розпорядження.

У листі від 28.11.2024 № 44129/6/15-32-05-01-06 позивач просив Акціонерне товариство "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Київський інноваційний технологічний парк" надати інформацію та її документальне підтвердження щодо передачі вказаних у запиті об`єктів нерухомого майна, розташованих за адресою: м. Київ, Печерський р-н, Набережно-Печерська дорога, будинок 11-Б, у власність, володіння чи на підставі іншого права розпорядження ТОВ "ГК "Світоч" чи іншим суб`єктам господарювання, наголосивши на тому, що відповідно до фактичних обставин та моніторингу наданих до контролюючого органу документів встановлено, що ТОВ "ГК "Світоч" із 2022 року на підставі договору оренди використовує нежитлові будівлі та споруди (склад) за цією адресою, які згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна належать на праві власності Акціонерному товариству "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Київський інноваційний технологічний парк".

У відповідь на вказаний запит Акціонерне товариство "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Київський інноваційний технологічний парк" листом від 20.12.2024 № 1/201224 повідомило, що наведені у запиті об`єкти нерухомого майна дійсно належать цьому товариству на праві власності, однак останнє не надавало (не передавало) у володіння, користування, розпорядження ТОВ "ГК "Світоч" об`єкти нерухомого майна і жодні договірні або інші відносини між зазначеними юридичними особами відсутні.

Зі змісту листа Головного управління Державної податкової служби у Харківській області від 04.12.2024 № 9783/8/20-40-05-05-06 вбачається, що відповідно до інформації, отриманої від структурних підрозділів управління, протягом 2021- 2024 років контролюючим органом стосовно ТОВ "ГК "Світоч" за несвоєчасне подання звіту про обсяги виробництва та/або обігу (в тому числі імпорту та експорту) спирту, алкогольних напоїв за формою 1-ОА за грудень 2021 року було складено висновок від 25.01.2022 № 191/20-40-09-01-09 та прийнято рішення від 02.02.2022 № 0035640901 про застосування до платника податків фінансових санкцій у розмірі 17 000 грн. Крім того, 01.02.2023 за адресою: вул. Максиміліанівська, буд. 11, м. Харків, фахівцями управління контролю за підакцизними товарами Головного управління Державної податкової служби встановлено неможливість проведення фактичної перевірки та відсутність за місцезнаходженням провадження діяльності ТОВ "ГК "Світоч", у зв`язку з чим складено акт про неможливість проведення перевірки від 02.02.2023 № 437/20-40-09-02-05/38530617.

Листом від 11.11.2024 № 42226/615-32-05-07-06 позивач просив Публічне акціонерне товариства "Акціонерний банк "Укргазбанк" надати інформацію щодо руху коштів по банківському рахунку НОМЕР_1 за період із 02.07.2024 по 01.11.2024 із контрагентом ТОВ "Азарус" - ТОВ "БІЗСЕРВІС ЛЮКС".

У відповіді Публічного акціонерного товариства "Акціонерний банк "Укргазбанк" №148/35931/2024 від 02.12.2024 зазначено, що вищенаведений запит Головного управління ДПС в Одеській області за своїм змістом не є запитом у випадках, визначених пунктом 4 частини першої статті 62 Закону України "Про банки та банківську діяльність", а також всупереч підпункту 3 пункту 6 глави 3 Правил зберігання, захисту, використання та розкриття банківської таємниці, затверджених постановою правління Національного банку України від 14.07.2006 № 267, не містить передбачених підстав для отримання інформації, що становить банківську таємницю.

В адресованому Акціонерному товариству "Банк "Український Капітал" листі від 06.02.2025 № 4611/6/15-32-05-07-06 позивач просив надати відомості щодо дати відкриття та закриття банківського рахунку ТОВ "ГК "Світоч" UА363203710000000260003069100.

Згідно з відповіддю Акціонерного товариства "Банк "Український Капітал" від 12.02.2025 № 10/1/08-143/БТ датою відкриття рахунку UА363203710000000260003069100 є 20.01.2022, про що свідчить отримане електронне повідомлення-відповідь щодо взяття на облік/закриття рахунку платника податків у контролюючому органі 20.01.2022, а датою закриття цього рахунку є 25.12.2023, що підтверджується отриманим електронним повідомленням-відповіддю щодо взяття на облік/закриття рахунку платника податків у контролюючому органі 25.12.2023.

Предметом спору у цій справі є вимоги позивача про визнання недійсними укладених між відповідачами договорів від 20.12.2023 № 3-23 та від 03.01.2024 № 1-24 у зв`язку з тим, що вони порушують публічний порядок, спрямовані на заволодіння майном держави (дохідної частини бюджету), а також є фіктивними правочинами.

3.1. Господарський суд Одеської області рішенням від 14.01.2026 у справі № 916/341/25 (суддя Смелянець Г. Є.), залишеним без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 22.04.2026 (Таран С. В. - головуючий, судді: Богатир К. В., Поліщук Л. В.), відмовив у задоволенні позову; судові витрати зі сплати судового збору поклав на ГУ ДПС в Одеській області.

3.2. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з висновками якого погодився і суд апеляційної інстанції, виходив із недоведеності позивачем фіктивності оспорюваних правочинів, неможливості реального здійснення ТОВ "ГК "Світоч" господарських операцій щодо поставки товарів ТОВ "Азарус" та, відповідно, здійснення ТОВ "ГК "Світоч" діяльності, спрямованої на здійснення операцій, пов`язаних із наданням податкової вигоди третім особам з метою штучного формування податкового кредиту та податкових зобов`язань, у зв`язку з чим наголосив на відсутності правових підстав для визнання недійсними укладених між відповідачами договорів від 20.12.2023 № 3-23 та від 03.01.2024 № 1-24 як таких, що суперечать моральним засадам суспільства, порушують публічний прядок і спрямовані на заволодіння майном держави, дохідної частини бюджету.

4.1. Не погоджуючись із рішенням Господарського суду Одеської області від 14.01.2026 та постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 22.04.2026 у справі № 916/341/25, ГУ ДПС в Одеській області звернулося до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просить ці рішення та постанову скасувати, ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

4.2. Скаржник наголошує, що наявні підстави касаційного оскарження рішення та постанови, що визначені пунктом 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

Скаржник наголошує, що рішення та постанову прийнято з неправильним застосуванням положень статті 203, частини першої статті 215, частини третьої статті 228 ЦК України та без врахування висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 11.06.2026 у справі № 905/329/25, від 25.02.2026 у справі № 912/1769/24, від 29.04.2021 у справі № 810/3713/16, від 10.04.2020 у справі № 816/4409/15, від 25.02.2026 у справі № 922/2986/24, від 30.10.2025 у справі № 910/9522/24, від 13.11.2020 у справі № 755/10947/17, від 08.05.2024 у справі № 904/3184/23 та у справі № 910/20111/23,.

У контексті наведених доводів скаржник зауважує, що лише видаткові накладні самі по собі не можуть свідчити про реальне виконання сторонами договірних зобов`язань, оскільки такі документи лише фіксують намір сторін щодо здійснення операції, але не підтверджують фактичного руху товару та зміни майнового стану сторін, а також наявні лише видаткові накладні та специфікації, що не є підтвердженням виконання зобов`язань.

Скаржник наголошує, що за результатами аналізу можливості виконання оформлених господарських операцій ТОВ "ГК "Світоч" встановлено нереальність виконання оформлених операцій з огляду на відсутність:

- ТОВ "ГК "Світоч" за юридичною адресою;

- інформації про транспортування, а саме наявність власних або орендованих транспортних засобів, визначення перевізника, вантажовідправника, вантажоотримувача, відомостей про маршрут, посередників у транспортуванні;

- інформації про власні або орендовані фонди, що необхідні для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства;

- необхідної кількості трудового ресурсу для здійснення господарських операцій у задекларованих обсягах;

- відкритих банківських рахунків;

- розрахункових документів;

- документів та доказів походження товару у підприємства.

ГУ ДПС в Одеській області звертає увагу на те, що суди попередніх інстанцій не надали належної оцінки обставинам, які свідчать про відсутність реального економічного змісту спірних договорів, зокрема:

- відсутність належного підтвердження фактичного виконання сторонами договірних зобов`язань;

- відсутність достатніх первинних документів, які підтверджують реальний рух товару, надання послуг;

- невстановлення фактичної ділової мети укладання договору;

- наявність ознак використання договору виключно для документального оформлення операції.

Враховуючи наведене, ГУ ДПС в Одеській області наголошує на тому, що у цьому випадку правовідносини, які виникли за оспорюваними договорами, мають характер безтоварних господарських операцій з формальним складенням первинних документів та з метою формування безпідставної податкової вигоди, що безумовно суперечить інтересам держави і суспільства та в розумінні частини першої статті 203, частини першої статті 215, частини третьої статті 228 ЦК України є підставою для визнання таких договорів недійсними.

4.3. ТОВ "Азарус" у відзиві просить касаційну скаргу залишити без задоволення, рішення та постанову - без змін, а судові витрати, пов`язані з розглядом справи в суді касаційної інстанції, покласти на скаржника.

Крім цього, на виконання вимог процесуального закону повідомляє попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат на професійну правничу допомогу, які ТОВ "Азарус" очікує понести у зв`язку з касаційним розглядом справи, - 15 000 грн.

5.1. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі та запереченнях на неї, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

5.2. Як зазначалося, предметом спору у цій справі є вимоги позивача про визнання недійсними укладених між відповідачами договорів поставки від 20.12.2023 № 3-23 та від 03.01.2024 № 1-24.

У контексті наведеного суд звертав увагу на те, що положення частини другої статті 16 ЦК України передбачають такий спосіб захисту порушеного права, як визнання недійсним правочину.

ЦК України визначає правочин як дію особи, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків; шляхом укладання правочинів суб`єкти цивільних відносин реалізують свої правомочності, суб`єктивні цивільні права за допомогою передачі цих прав іншим учасникам.

Статтею 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до частин першої, третьої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до підпункту 20.1.30 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України (далі - ПК України) контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, мають право звертатися до суду, у тому числі, подавати позови до підприємств, установ, організацій та фізичних осіб, щодо визнання оспорюваних правочинів недійсними та застосування визначених законодавством заходів, пов`язаних із визнанням правочинів недійсними, а також щодо стягнення в дохід держави коштів, отриманих за нікчемними договорами.

У постанові від 14.02.2020 у справі № 640/18643/18 Верховний Суд вказав, що за буквальним змістом цієї норми право контролюючого органу подавати позови до підприємств, установ, організацій та фізичних осіб про визнання правочинів недійсними пов`язане із застосуванням встановлених законом наслідків недійсності правочину, визначення позовних вимог, необхідних і достатніх для виконання функцій, покладених на контролюючий орган, є правом цього органу. Обрання способу захисту інтересів держави у сфері оподаткування в межах виконання встановлених законом завдань та функцій є дискреційними повноваженнями контролюючого органу. Однак в усіх випадках звернення контролюючого органу до суду з позовною заявою про визнання правочину недійсним повинно відповідати його завданням.

Контролюючими органами є податкові органи (центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, його територіальні органи) - щодо дотримання законодавства з питань оподаткування (крім випадків, визначених підпунктом 41.1.2 цього пункту), законодавства з питань сплати єдиного внеску, а також щодо дотримання іншого законодавства, контроль за виконанням якого покладено на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, чи його територіальні органи (підпункт 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 ПК України).

Отже, законодавством визначено та надано право контролюючому органу звертатися з подібними позовними вимогами до судів, навіть якщо державний орган не є безпосередньо стороною (учасником) оспорюваних правочинів (правочину). Проте роль такого органу полягає в доведенні тієї обставини, що такий правочин було укладено між учасниками господарських відносин з метою ухилення від сплати податків або з іншими цілями, які суперечать інтересам держави.

Частинами першою, другою статті 53 ГПК України визначено, що у випадках, встановлених законом, органи державної влади, органи місцевого самоврядування, фізичні та юридичні особи можуть звертатися до суду в інтересах інших осіб, державних чи суспільних інтересах та брати участь у цих справах. Органи державної влади, органи місцевого самоврядування, які звертаються до суду за захистом прав і інтересів інших осіб, повинні надати суду документи, які підтверджують наявність передбачених законом підстав для звернення до суду в інтересах таких осіб.

У справі, що розглядається, ГУ ДПС в Одеській області як контролюючий орган відповідно до повноважень, наданих підпунктом 20.1.30 пункту 20.1 статті 20 ПК України, оспорює дійсність укладених відповідачами договорів поставки з підстав недодержання вимоги щодо відповідності вказаного правочину інтересам держави і суспільства (частина третя статті 228 ЦК України).

Вирішуючи спори про визнання правочинів недійсними, господарський суд повинен встановити наявність обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначити в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин (пункт 54 постанови Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2018 у справі № 905/1227/17, підпункт 5.20 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.11.2019 у справі № 918/204/18).

Так, за приписами частини третьої статті 228 ЦК України у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Колегія суддів зауважує, що у законодавстві відсутні визначення понять "інтерес" загалом та "інтерес держави і суспільства" зокрема. Законодавство України не містить ані орієнтовного переліку сфер, у яких існують державні інтереси, ані критеріїв чи способів їх визначення.

Натомість, Конституційний Суд України у своєму рішенні від 08.04.1999 № 3-рп/99, з`ясовуючи поняття "інтереси держави", визначив, що державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорони землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо.

У постанові від 30.10.2025 у справі № 910/9522/24 Верховний Суд наголосив, що, встановлюючи правовий наслідок правочину, який вчинено без додержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, частина третя статті 228 ЦК України, так само як й інші правові норми, не визначає ознак такого правочину. До кола таких правочинів належать, зокрема, правочини, які вчинені з метою ухилення від оподаткування, отримання незаконної податкової вигоди.

Виходячи з наведеного, колегія суддів зазначає, що у спірних правовідносинах позивач як контролюючий орган наділений законним правом на звернення до суду з позовом про визнання недійсними укладених відповідачами договорів поставки, оскільки такі вимоги обґрунтовані виявленими обставинами щодо безпідставного формування ТОВ "Азарус" податкового кредиту з податку на додану вартість, що може вплинути на сплату податкового зобов`язання до Державного бюджету України або на право вимагати бюджетне відшкодування сплаченої суми такого податку, тому безумовно стосується прав та інтересів держави і суспільства в питаннях добросовісного ведення господарської діяльності та належної сплати податків, які, в свою чергу, є базою для існування усіх державних інституцій, соціального забезпечення, підтримання інфраструктури тощо.

Наведене узгоджується з правовими висновками, викладеними у постанові Верховного Суду від 15.07.2026 у справі № 916/5780/24, ухваленої в аналогічних правовідносинах, висновки в якій враховуються під час розгляду цієї справи, виходячи із положень частини четвертої статті 300 ГПК України.

Згідно зі статтею 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 663 ЦК України передбачено, що продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Згідно з частиною першою статті 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Двосторонній характер договору поставки зумовлює взаємне виникнення у кожної зі сторін прав та обов`язків. З укладенням такого договору постачальник бере на себе обов`язок передати у власність покупця товар належної якості і водночас набуває права вимагати його оплати, а покупець зі свого боку набуває права вимагати від постачальника передачі цього товару та зобов`язаний здійснити оплату.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулює ПК України, який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Положенням пункту 44.1 статті 44 ПК України встановлено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Відповідно до статті 1 цього Закону первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Аналіз цієї норми дає підстави вважати, що первинний документ згідно із цим визначенням містить дві обов`язкові ознаки: він має містити відомості про господарську операцію і підтверджувати її реальне (фактичне) здійснення.

Підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що господарська діяльність - це діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно зі статтею 1 Закону "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Тобто визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.

За змістом частин першої та другої статті 9 Закону "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми), дату складання, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов`язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами ПК України.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів / послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

За змістом пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів / послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

У цій справі суди установили, що між відповідачами було укладено спірні договори поставки від 20.12.2023 та 03.01.2024 № 3-23 та № 1-24, відповідно, згідно з умовами яких постачальник зобов`язується здійснити поставку товару, а покупець прийняти та оплатити поставлений товар.

Умовами договорів передбачено, що кількість та якість товару, графік поставки, місце поставки та інші умови поставки окремої партії товару визначаються сторонами у специфікаціях, які є невід`ємною частиною цих договорів. Специфікація є дійсною за умови підписання її сторонами. Якщо умови поставки товару, зазначені у специфікації, відрізняються від умов, які передбачені цим договором, повинні застосовуватися умови поставки, вказані у специфікації для поставки визначеної у специфікації кількості товару.

На підставі згаданих договорів сторони склали специфікації, якими було погоджено поставку товару; при цьому визначено ціни за одиницю товару, конкретні строки поставки та порядок розрахунків, згідно з яким покупець здійснює 100 % оплату вартості кожної партії шляхом перерахування коштів на рахунок постачальника протягом 45 календарних днів після фактичної поставки (розвантаження) товару за умови отримання рахунку-фактури та видаткових накладних, які Постачальник зобов`язаний передати разом із товаром покупцю або визначеному ним перевізнику.

У матеріалах справи містяться видаткові накладні за обома договорами, які зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних та прийняті Державною податковою службою України, що підтверджується відповідними квитанціями.

Водночас ГУ ДПС в Одеській області, звертаючись до суду з цим позовом, стверджувало, що господарські операції з поставки товару між відповідачами, які оформлені наведеними вище документами, мають ознаки безтоварності та фактично ними не здійснювалися.

У справах № 927/833/18 та № 918/1026/20 Верховний Суд виснував, що визначальною ознакою господарської операції є те, що внаслідок її здійснення має відбутися реальний рух активів, тобто судам під час розгляду справи належить досліджувати, крім обставин оформлення первинних документів, наявність або відсутність реального руху такого товару (обставини здійснення перевезення товару, поставленого за спірною видатковою накладною, обставини зберігання та використання цього товару у господарській діяльності покупця тощо). Водночас неналежне документальне оформлення господарської операції відповідними первинними документами не може свідчити про їх безумовну невідповідність змісту господарської операції (поставки товару). Правові наслідки створює саме господарська операція (реальна поставка товару), а не первинні документи.

Подібна правова позиція викладена також у постановах Верховного Суду від 28.12.2022 у справі № 520/1284/19, від 06.09.2022 у справі № 916/1195/21, від 08.06.2022 у справі № 912/1414/21, від 26.05.2022 у справі № 910/14900/19, від 21.09.2021 у справі № 918/1026/20, від 18.08.2020 у справі № 927/833/18, від 29.11.2019 у справі № 914/2267/18, від 04.11.2019 у справі № 905/49/15.

Отже, узагальнений зміст наведених правових позицій Верховного Суду свідчить про те, що коли існує спір щодо того, чи дійсно мала місце господарська операція, і одна із сторін спору заперечує обставини реального руху активів за операціями, які оформлені первинними документами, суд має перевірити відповідні обставини не обмежуючись лише змістом таких документів (див. також постанову Верховного Суду від 15.07.2026 у справі № 916/5780/24).

Крім того, у постанові від 10.04.2020 у справі № 816/4409/15 Верховний Суд виснував, що необґрунтована податкова вигода характеризується відсутністю фактичного виконання господарських операцій, здійсненням операцій без ділової мети та обліком операцій безвідносно до їх реального економічного змісту. Якщо певна господарська операція не відбулася чи відбулася не за тим її змістом, який відображений в укладених платником податку договорах, то це є підставою для застосування відповідних наслідків у податковому обліку. З`ясовуючи обставини реальності вчинення господарської операції, слід ретельно перевіряти доводи податкового органу про фактичне нездійснення господарської операції, викладені в актах перевірки або зафіксовані іншими доказами. Документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються, тощо. Недоведеність фактичного здійснення господарської операції позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування податкової вигоди, а покупця - права на формування цієї податкової вигоди навіть за наявності правильно оформлених за зовнішніми ознаками та формою, але недостовірних і у зв`язку з цим юридично дефектних первинних документів, а також незважаючи на наявність у платника податку доказів сплати продавцеві вартості товарів/послуг, якщо рух коштів не забезпечений зв`язком із фактично вчиненою господарською операцією учасників правовідносин.

За змістом оскаржуваних судових рішень у цій справі господарські суди першої й апеляційної інстанцій, слушно пославшись на відповідні правові позиції Верховного Суду щодо правильного застосування частини третьої статті 228 ЦК України, належним чином такі висновки не врахували при вирішенні цього спору. Зокрема не дослідили наявності або відсутності реального руху товару (обставини здійснення перевезення товару, поставленого за спірними видатковими накладними, обставини зберігання та використання цього товару у господарській діяльності покупця тощо), які випливають із наведених вище висновків Верховного Суду та на які посилався позивач.

Суд зазначає, що обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів. Усебічність і повнота розгляду передбачає з`ясування всіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями й ознаками, їх зв`язками, відносинами і залежностями. Таке з`ясування запобігає однобічності та забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.

Суд зауважує, що чітке обґрунтування та аналіз є базовими вимогами до судових рішень і важливим аспектом права на справедливий суд.

Натомість, переклавши тягар доказування у цій справі виключно на позивача, поза увагою суду залишилося те, що однією із засад господарського судочинства є змагальність, яка згідно із положеннями частини третьої статті 13 ГПК України зобов`язує кожну сторону довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до частини першої статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У контексті наведених норм права колегія суддів зазначає, що оскільки позивач на підставі наявних у нього даних та наданих в судах попередньої інстанції доказів посилався на фактичну відсутність у відповідача-2 матеріально-технічної бази для організації зберігання значного обсягу товару, який мав би передаватися відповідачу-1 на виконання договорів поставки, заперечуючи вказані обставини, саме відповідачі мали б надати докази, які б спростовували доводи контролюючого органу.

Аналогічні висновки викладено Верховним Судом у постанові від 15.07.2026 у справі № 916/5780/24.

Суди наведеного не врахували, внаслідок чого дійшли передчасного висновку про доведеність реальності господарських операцій та безпідставно поклали тягар доказування виключно на позивача. При цьому поза увагою судів залишився той факт, що відповідачі мали спростувати аргументи контролюючого органу шляхом подання належних та допустимих доказів володіння необхідними матеріальними ресурсами, а в оскаржуваних рішеннях не зазначено, які саме докази відповідачів було враховано на спростування доводів позивача.

Під час розгляду цієї справи суди попередніх інстанцій також залишили поза увагою доводи позивача щодо відсутності будь-якої інформації та доказів походження товару, поставленого за спірними договорами, наприклад, щодо його придбання у третіх осіб, ввезення на митну територію України, самостійного виробництва такого товару ТОВ "ГК "Світоч".

Суди також не надали оцінки посиланням позивача на відсутність інформації щодо фактичної адреси передачі товару, зокрема, за договором від 03.01.2024 № 1-24. Також, суди попередніх інстанцій не звернули уваги та не надали оцінки тому, що в наданих специфікаціях від 03.01.2024 № 1 та від 11.01.2026 № 2 до договору № 1-24 зазначено, що передача товару покупцю відбувається на складі постачальника, тобто на складі ТОВ "ГК "Світоч".

Крім цього, відхиляючи доводи позивача про закриття ТОВ "ГК "Світоч" банківського рахунку НОМЕР_2 в Акціонерному товаристві "Банк "Український капітал" та вказуючи на відсутність у матеріалах справи доказів на підтвердження того, що відповідач-2 не має жодних відкритих рахунків в інших банківських установах, суди попередніх інстанцій залишили поза увагою те, що відповідно до умов спірних договорів розрахунки здійснюються покупцем за кожну партію поставленого товару. Перерахування грошових коштів здійснюється на поточний рахунок постачальника, вказаний у договорі. Як убачається з матеріалів справи, у спірних договорах поставки передбачено здійснення розрахунків саме на банківський рахунок відповідача-2 в Акціонерному товаристві "Банк "Український капітал", який був закритий 25.12.2023. При цьому суди не звернули уваги на те, що жодних інших рахунків або альтернативних способів розрахунків за спірними договорами сторони не визначили та під час розгляду справи не надали.

Вказані обставини і фактичні дані залишилися поза межами дослідження судами першої та апеляційної інстанцій, що з урахуванням повноважень касаційного суду (які не дають касаційній інстанції права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні) виключає можливість перевірити Верховним Судом правильність висновків судів попередніх інстанцій.

Під час нового розгляду справи судам слід взяти до уваги викладене в цій постанові, встановити наведені у ній обставини, що входять до предмета доказування у цій справі, дати правильну юридичну оцінку встановленим обставинам та постановити рішення відповідно до вимог статті 236 ГПК України.

Зважаючи на підтвердження підстави оскарження, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, колегія суддів вважає за доцільне скасувати рішення та постанову у цій справі, а справу № 916/341/25 передати на новий розгляд до місцевого господарського суду.

6.1. За змістом частин першої та другої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема, за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

6.2. Беручи до уваги викладене та зважаючи на наведені положення законодавства, колегія суддів вважає, що ухвалені у справі рішення місцевого господарського суду та постанову суду апеляційної інстанції необхідно скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду судам необхідно врахувати викладене, оцінити правомірність вимог позивача, надати належну оцінку всім доводам учасників справи із належним обґрунтуванням прийняття або неприйняття відповідних доводів і доказів, а отже, і встановити обставини щодо наявності або, навпаки, відсутності підстав для задоволення заявленого позову.

7. Розподіл судових витрат

7.1. У зв`язку з тим, що судом касаційної інстанції не змінюється рішення та не ухвалюється нове, відповідно до статті 129 ГПК України розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 310, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд