ПОСТАНОВА Касаційний господарський суд ВС у справі № 916/1002/24

1. Стислий зміст позовних вимог, судових рішень та скарги на дії державного виконавця

1.1. Антимонопольний комітет України (далі - АМК, Комітет) звернувся до зі скаргами на неправомірні дії державних виконавців Приморського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) у яких просив суд:

- визнати протиправними дії державного виконавця Приморського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Вітріченко Ігоря Андрійовича (далі - державний виконавець Вітріченко І. А.) щодо винесення постанови від 07.11.2025 про закінчення виконавчого провадження ВП №78795357 та скасувати постанову від 07.11.2025 про закінчення виконавчого провадження ВП №78795357;

- визнати протиправними дії державного виконавця Приморського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Шевченко Марини Тарасівни (далі - державний виконавець Шевченко М. Т.) щодо винесення постанови від 12.11.2025 про закінчення ВП №78795832 та скасувати постанову від 12.11.2025 про закінчення ВП №78795832.

1.2. В обґрунтування вказаних скарг АМК послався на те, що дії державних виконавців Приморського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) [далі -ВДВС] Вітріченко І. А. та Шевченко М. Т. щодо закінчення виконавчих проваджень ВП №78795357 та ВП №78795832 є незаконними, оскільки відсутні обставини, які свідчили б про фактичне виконання боржником у повному обсязі рішення Господарського суду Одеської області від 13.06.2024 зі справи №916/1002/24.

1.3. За твердженням АМК, постановами державних виконавців від 07.11.2025 та від 12.11.2025 виконавчі провадження закінчено на підставі пункту 9 частини першої статті 39 Закону України "Про виконавче провадження" лише на підставі пояснень керівника Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕДІС Україна" (далі - ТОВ "ТЕДІС Україна", Товариство, боржник), однак фактично зобов`язальні частини резолютивної частини рішення Комітету від 16.12.2016 № 551-р (далі - Рішення АМК), зокрема, пункти 6 та 8 не виконані Товариством. Доводи, які наводяться боржником щодо виконання Рішення АМК вже були предметом оцінки судів у справі № 916/1002/24, за результатами розгляду якої встановлено невиконання Товариством зобов`язальної частини рішення Комітету.

1.4. Крім того, Комітет посилається на положення Закону України "Про Антимонопольний комітет України", відповідно до якого саме АМК є державним органом, уповноваженим здійснювати контроль за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції, у т.ч. і щодо виконання його рішень. Комітет із посиланням на положення Порядку контролю за виконанням рішень органів Комітету, затвердженого наказами Комітету від 18.03.2024 № 27-ОД та від 30.12.2010 №158 наголошує на тому, що перевірка фактичного виконання зобов`язальної частини рішення Комітету належить виключно до компетенції АМК.

2.1. Господарський суд Одеської області ухвалами від 13.02.2026 у справі № 916/1002/24 (суддя - Малярчук І. А.):

- відмовив у задоволенні скарги АМК від 17.11.2025 за вх.№2-1783/25 про визнання протиправними дій державного виконавця Приморського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Вітріченка І. А. щодо винесення постанови від 07.11.2025 про закінчення ВП №78795357 та її скасування;

- відмовив у задоволенні скарги АМК від 17.11.2025 за вх.№2-1791/25 про визнання протиправними дій державного виконавця Приморського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Шевченко М. Т. із винесення постанови від 12.11.2025 про закінчення ВП №78795832 та її скасування.

2.2. Ухвали суду мотивовані тим, що АМК не надав належних та допустимих доказів невиконання Товариством судового рішення у справі № 916/1002/24, водночас незгода Комітету з наданою державними виконавцями Вітріченком І. А. та Шевченко М. Т. оцінкою наданих боржником документів сама по собі не свідчить про незаконність постанов про закінчення виконавчого провадження. Суд першої інстанції зазначив, що АМК не спростовано доводи боржника щодо виконання покладених на нього зобов`язань та не доведено фактів ухилення від виконання судового рішення. Водночас, за відсутності таких доказів підстави для втручання суду у дії державних виконавців відсутні.

2.3. Посилання заявника на повноваження Комітету щодо контролю за виконанням рішень є необґрунтованими, оскільки Закон України "Про виконавче провадження" не наділяє Комітет повноваженнями контролю за виконанням судових рішень у межах виконавчого провадження. Порядок контролю за виконанням рішень органів АМК регулює внутрішні механізми контролю за виконанням рішень Комітету та не встановлює додаткових повноважень у сфері примусового виконання судових рішень.

2.4. У вирішенні скарг АМК суд першої інстанції також врахував наявні у матеріалах справи докази на підтвердження суттєвого скорочення Товариством господарської діяльності та дійшов висновків, що оцінка державними виконавцями фактичного виконання рішення здійснювалася з урахуванням реального стану діяльності боржника. Суд першої інстанції зазначив, що втручання суду у дискреційні повноваження державних виконавців можливе лише у разі доведеного порушення закону, чого у спірному випадку судом не встановлено.

2.5. Щодо посилань відповідача на постанову Північного апеляційного господарського суду від 11.12.2025 у справі № 910/8122/21, яким визнано недійсним та скасовано Рішення АМК № 151-р, яке визначено, як підстава позовних вимог у справі № 916/1002/24, то суд першої інстанції зазначив про те, що на час звернення Комітету зі скаргами означена справа (№ 910/8122/21) ще перебувала на розгляді суду апеляційної інстанції, а згодом Верховний Суд відкрив касаційне провадження у цій справі, а відтак, за висновком суду, такі обставини не впливають на вирішення скарг.

2.6. Південно-західний апеляційний господарський суд постановами від 19.05.2026 (колегія суддів: Ярош А. А., Діброва Г. І., Принцевська Н. М.) апеляційні скарги АМК задовольнив та скасував ухвали Господарського суду Одеської області від 13.02.2026 у цій справі.

Ухвалив нові рішення, якими скарги Комітету на дії державних виконавців задовольнив.

Визнав протиправними дії державного виконавця ВДВС Вітріченка І. А. щодо винесення постанови від 07.11.2025 про закінчення виконавчого провадження ВП № 78795357.

Скасував постанову державного виконавця ВДВС Вітріченка І. А. від 07.11.2025 про закінчення виконавчого провадження ВП № 78795357.

Визнав протиправними дії державного виконавця ВДВС Шевченко М. Т. щодо винесення постанови від 12.11.2025 про закінчення виконавчого провадження ВП № 78795832.

Скасував постанову державного виконавця ВДВС Шевченко М. Т. від 12.11.2025 про закінчення виконавчого провадження ВП № 78795832.

2.7. Постанови суду мотивовано тим, що закінчення виконавчих ВП № 78795357 відповідно до постанови від 07.11.2025 та є ВП № 78795832 відповідно до постанови від 12.11.2025 є передчасним, оскільки державними виконавцями не були з`ясовані обставини, які свідчили б про фактичне виконання боржником в повному обсязі рішення з цієї справи.

2.8. Суд апеляційної інстанції виходив із того, що предметом примусового виконання у спірному випадку є не рішення суду про стягнення коштів та не констатація збитковості господарської діяльності боржника, а обов`язок вчинити конкретні дії немайнового характеру, які чітко визначені у рішенні АМК а саме: усунути причини виникнення й припинити порушення законодавства про захист економічної конкуренції у вигляді встановлення таких цін, які неможливо було б встановити за умов існування значної конкуренції на ринку (у тому числі розробити, застосувати прозорий та економічно обґрунтований механізм ціноутворення при здійсненні дистрибуції та реалізації сигарет (пункт 6 резолютивної частини рішення), а також усунути причини виникнення й припинити порушення законодавства про захист економічної конкуренції у вигляді встановлення обмежень замовлених покупцями обсягів сигарет та умов, що їм сприяють (пункт 8 резолютивної частини рішення). Отже, для висновку про фактичне виконання судового рішення у цій справі державні виконавці (Вітріченко І. А. та Шевченко М. Т.) мали обов`язок встановити саме факт виконання покладених на боржника зобов`язань, визначених у рішенні, а не лише дослідити фінансовий стан товариства боржника.

2.9. Суд апеляційної інстанції також визнав обґрунтованими доводи Комітету про те, що надана боржником фінансова звітність лише свідчить про скорочення обсягів діяльності Товариства. Водночас у матеріалах справи відсутня будь-яка товарна деталізація щодо здійснення Товариством господарської діяльності. Тобто надані боржником документи не дають можливості встановити ані факт повного припинення реалізації тютюнових виробів, ані характер здійснюваних Товариством господарських операцій. Відповідно, матеріали виконавчих проваджень ВП № 78795357 5 та ВП № 78795832 не містять, ані декларацій з акцизного податку, ані оборотно-сальдових відомостей за рахунками реалізації товарів, ані даних щодо номенклатури реалізованої Товариством продукції, ані будь-яких інших документів, які б дозволяли державним виконавцям об`єктивно перевірити твердження боржника та вважати виконаними пункти 6 і 8 рішення АМК.

2.10. За висновками суду апеляційної інстанції, встановлені у Рішенні АМК обставини та висновки Комітету (як органу зі спеціальним статусом, метою діяльності якого є забезпечення державного захисту конкуренції у підприємницькій діяльності), у контексті інкримінованого Товариству порушення законодавства про захист економічної конкуренції та визначений у рішенні обов`язок його припинити є підставою для його активного виконання. Таке виконання має відбуватися виключно, шляхом реального усунення причин виникнення й припинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції у вигляді встановлення таких цін, які неможливо було б встановити за умов існування значної конкуренції на ринку (у тому числі, шляхом розроблення та фактичного застосування прозорого та економічно обґрунтованого механізму ціноутворення при здійсненні дистрибуції та реалізації сигарет), а також, шляхом ліквідації умов, що сприяють обмеженню обсягів закупівель. Саме невиконання відповідачем Рішення АМК у визначений законом спосіб і стало безпосередньою причиною звернення Комітету до суду з позовом у цій справі (№ 916/1002/24).

2.11. Товариство мало обов`язок вчинити активні дії для приведення своєї договірної та цінової політики у відповідність до закону, а не посилатися на збитковість за період після ухвалення рішення суду в цій справі. Отже, як встановлено судом апеляційної інстанції, фактичного виконання рішення суду у справі не відбулося. Зокрема, обставин розроблення Товариством та фактичного впровадження прозорого та економічно обґрунтованого механізму ціноутворення при здійсненні дистрибуції та реалізації сигарет матеріали справи не містять і протилежного Товариством не доведено.

2.12. Підставою для закінчення виконавчого провадження відповідно до пункту 9 частини першої статті 39 Закону України "Про виконавче провадження" є виключно фактичне виконання рішення у повному обсязі згідно з виконавчим документом, а державні виконавці мали обов`язок перевірити реальне усунення порушення, встановленого судовим рішенням та рішенням АМК. При цьому виконавці не вправі обмежуватися лише формальними повідомленнями боржника або документами, які опосередковано свідчать про певні зміни у діяльності суб`єкта господарювання, без встановлення обставин реального виконання покладених на нього Рішенням АМК обов`язків. Суть виконання такого рішення повинна оцінюватися державними виконавцями саме через усунення встановленого порушення конкурентного законодавства. Водночас дії боржника, які не призводять до фактичного усунення порушення, не можуть вважатися належним виконанням рішення суду та Рішення АМК.

2.13. Отже, за висновками суду апеляційної інстанції, державні виконавці (Вітріченко І. А. та Шевченко М. Т.), приймаючи постанови про закінчення виконавчих проваджень ВП № 78795357 5 та ВП № 78795832, не врахували ані зміст рішення у справі № 916/1002/24, ані встановлені ними обставини щодо невиконання Товариством Рішення АМК №551-р. Відтак, у державних виконавців були відсутні будь-які законні правові підстави для винесення постанов про закінчення виконавчих проваджень ВП № 78795357 5 та ВП № 78795832 на підставі положень пункту 9 частини першої статті 39 Закону України "Про виконавче провадження".

2.14. За наведеного, апеляційний господарський суд дійшов висновків, що постанови від 07.11.2025 про закінчення виконавчого провадження ВП № 78795357 та від 12.11.2025 про закінчення виконавчого провадження ВП № 78795832 є посилковими та прийняті без достатніх правових підстав, що є безумовною підставою для їх скасування.

3.1. ТОВ "ТЕДІС Україна" (скаржник) звернулося до Верховного Суду з касаційними скаргами, в якій просить: постанови Південно-західного апеляційного господарського суду від 19.05.2026 у справі № 916/1002/24 скасувати, а хвали Господарського суду Одеської області від 13.02.2026 залишити в силі.

4. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

4.1. Доводи особи, яка подала касаційні скарги

4.1.1. Касаційні скарги Товариства подані на підставі абзацу 2 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

4.1.2. При цьому, обидві касаційні скарги містять аналогічні мотиви та доводи, наведені Товариством на обґрунтування підстав касаційного оскарження постанов суду апеляційної інстанції, ухвалених у цій справі за результатами апеляційного перегляду скарг Комітету на дії державних виконавців Вітріченко І. А. та Шевченко М. Т. щодо закінчення виконавчих проваджень ВП №78795357 та ВП №78795832.

4.1.3. У касаційних скаргах Товариство вказує на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

4.1.4. За доводами скаржника, ухвалюючи оскаржувані постанови суд апеляційної інстанції неправильно застосував положення пункту 9 частини першої статті 39 Закону України "Про виконавче провадження" та не надав належної оцінки тому, що з 2021 року Комітет не надав жодного доказу перевірки щодо виконання / невиконання Товариством пунктів 6 та 8 резолютивної частини Рішення АМК № 151-р. Водночас у пункті 259 та частиною четвертою резолютивної частини Рішення АМК № 551-р прямо наголошено, що порушення за пунктом 2 частини другої статті 13 Закону України "Про захист економічної конкуренції" (далі - Закон № 2210) - часткова або повна відмова від придбання або реалізації товару за відсутності альтернативних джерел реалізації чи придбання Товариством припинено. Суд апеляційної інстанції не врахував ключових істотних обставин, зокрема, що Товариством починаючи з березня 2023 до теперішнього часу припинена діяльність з оптової та/або роздрібної торгівлі тютюновими виробами, а отже, причини виникнення та обов`язок припинити порушення законодавства про захист економічної конкуренції у вигляді встановлення обмежень замовлених покупцями обсягів сигарет та умов, що їм сприяють та у вигляді встановлення таких цін, які неможливо було б встановити за умов існування значної конкуренції на ринку (в тому числі розробити та застосувати прозорий та економічно обґрунтований механізм ціноутворення при здійсненні дистрибуції та реалізації сигарет), останнім усунуті. Наведене, на думку скаржника підтверджує факт виконання Товариством пунктів 6 та 8 резолютивної частини Рішення АМК № 551-р.

4.1.5. Водночас посилання Комітету на його повноваження щодо контролю за виконанням рішень є необґрунтованими, оскільки відповідно до Закону примусове виконання рішення суду відбувається, шляхом пред`явлення наказу суду до виконання органами ВДВС. Незгода АМК з оцінкою державними виконавцями Вітріченко І. А. та Шевченко М. Т. наданих Товариством документів, які підтверджують виконання рішення суду у справі № 916/1002/24, не може свідчити про незаконність прийняти постанов від 07.11.2025 про закінчення виконавчого провадження ВП № 78795357 та від 12.11.2025 про закінчення виконавчого провадження ВП № 78795832.

4.1.6. У цьому аспекті скаржник наголошує на тому, що фактично судом апеляційної інстанції ухвалені оскаржувані постанови щодо дій державних виконавців, які безпосередньо врегульовано нормами спеціального законодавства - Закону України "Про виконавче провадження". Водночас протиправно без належного доведення АМК факту ухилення Товариства від виконання рішення суду, судом апеляційної інстанції констатовано факт невиконання Товариством покладених на нього Рішенням АМК зобов`язань.

4.2. Позиція інших учасників справи

4.2.1. АМК у відзивах на касаційні скарги Товариства заперечує проти його доводів та просить залишити касаційні скарги без задоволення, а оскаржувані постанови суду апеляційної інстанції без змін.

4.2.2. Державні виконавці Вітріченко І. А. та Шевченко М. Т. своїм правом на подання відзивів на касаційні скарги не скористалися.

5.1. Судом першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції встановлено, що АМК у березні 2024 року звернувся до суду з позовом до ТОВ "ТЕДІС Україна" про:

- зобов`язання ТОВ "ТЕДІС Україна" виконати пункт 6 резолютивної частини рішення Комітету від 16.12.2016 № 551-р, а саме: усунути причини виникнення й припинити порушення законодавства про захист економічної конкуренції у вигляді встановлення таких цін, які неможливо було б встановити за умов існування значної конкуренції на ринку (в тому числі розробити та застосувати прозорий та економічно обґрунтований механізм ціноутворення при здійсненні дистрибуції та реалізації сигарет);

- зобов`язання ТОВ "ТЕДІС Україна" виконати пункт 8 резолютивної частини рішення Комітету від 16.12.2016 №551-р, а саме: усунути причини виникнення й припинити порушення законодавства про захист економічної конкуренції у вигляді встановлення обмежень замовлених покупцями обсягів сигарет та умов, що їм сприяють.

5.2. На обґрунтування позовних вимог зазначав, що Рішенням № 551-р АМК визнав, що у 2013 2015 роках Товариство займало монопольне становище на ринку дистрибуції сигарет та вчинило порушення, передбачені пунктами 1, 5 частини другої статті 13 Закону № 2210, у зв`язку з чим Рішенням № 551-р зобов`язано Товариство усунути відповідні порушення.

5.3. Постановою Верховного Суду від 19.06.2018 у справі № 910/3047/17 Рішення № 551-р змінено частково, зокрема, без зміни суті покладених на відповідача зобов`язань, а в іншій частині залишено чинним. У справі № 916/2229/18 провадження в частині зобов`язання виконати пункти 6, 7, 8 резолютивної частини Рішення АМК №551-р - закрито у зв`язку з відсутністю предмета спору, оскільки суди дійшли висновку про добровільне виконання відповідачем відповідних зобов`язань.

5.4. Водночас суд апеляційної інстанції зазначив, що питання подальшого дотримання Товариством вимог антимонопольного законодавства може бути предметом окремої перевірки.

5.5. У подальшому АМК прийняв рішення від 17.03.2021 № 151-р, яким встановив, що ТОВ "ТЕДІС Україна" виконало Рішення №551-р не в повному обсязі, зокрема щодо пунктів 6 та 8 його резолютивної частини.

5.6. Судовими рішеннями у справі № 910/8122/21 у задоволенні позову Товариства про визнання недійсним та скасування Рішення № 151-р відмовлено, а відповідне рішення Комітету є чинним.

5.7. Враховуючи встановлення в передбаченому законодавством порядку (шляхом розгляду справи Комітету, за результатами якого ухвалено Рішення № 151-р) факту невиконання ТОВ "ТЕДІС Україна" Рішення № 551-р у частині пунктів 6 та 8 його резолютивної частини, Комітет звертаючися до суду з позовом у цій справі просив суд зобов`язати відповідача вчинити обов`язкові для нього дії, названі в прохальній частині позову (справа № 916/1002/24).

5.8. Рішенням Господарського суду Одеської області від 13.06.2024, яке залишено без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 22.01.2025 та постановою Верховного Суду від 01.04.2025 у справі № 916/1002/24 позовні вимоги Комітету задоволено.

Зобов`язано Товариство виконати пункт 6 резолютивної частини Рішення АМК № 551-р, а саме: усунути причини виникнення й припинити порушення законодавства про захист економічної конкуренції у вигляді встановлення таких цін, які неможливо було б встановити за умов існування значної конкуренції на ринку (у тому числі розробити та застосувати прозорий та економічно обґрунтований механізм ціноутворення при здійсненні дистрибуції та реалізації сигарет).

Зобов`язано Товариство виконати пункт 8 резолютивної частини Рішення АМК № 551-р, а саме: усунути причини виникнення й припинити порушення законодавства про захист економічної конкуренції у вигляді встановлення обмежень замовлених покупцями обсягів сигарет та умов, що їм сприяють.

5.9. Під час розгляду справи № 916/1002/24 судами встановлені такі обставини:

- Рішення АМК № 551-р та Рішення АМК № 151-р є чинними та відповідно до частини другої статті 56 Закону № 2210, статті 22 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" є обов`язковими до виконання;

- при цьому Комітетом встановлено, що Товариство не виконало у повному обсязі пункти 6 та 8 Рішення АМК №551-р, зокрема, не усунуло причини порушень конкурентного законодавства, не забезпечило застосування прозорого механізму ціноутворення та не усунуло обмеження щодо обсягів замовлення сигарет покупцями;

- вказані дії були кваліфіковані як порушення, передбачене пунктом 4 статті 50 Закону № 2210, а доказів протилежного матеріали справи не містять;

- заперечуючи позов, Товариство посилалося на висновки судів, які зроблені у справі № 916/2229/18 та вважало, що судовими рішеннями у цій справі вже встановлений факт виконання пунктів 6, 7, 8 Рішення АМК №551-р;

- дійсно, ухвалою Господарського суду Одеської області від 15.12.2020, залишеною без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 19.03.2021 та постановою Верховного Суду від 01.06.2021, провадження у відповідній частині було закрито через відсутність предмета спору у зв`язку з добровільним виконанням Товариством зобов`язань;

- водночас після розгляду справи № 916/2229/18 Комітетом проведено окрему перевірку діяльності ТОВ "ТЕДІС Україна", наслідком якої і стало прийняття Рішення АМК № 151-р, яке на момент ухвалення рішень у справі № 916/2229/18 не існувало;

- саме це Рішення АМК № 151-р прийнято за результатами дослідження доказів, отриманих під час розслідування справи № 126-26.13/104-18 та оцінки Комітетом фактичного виконання відповідачем Рішення № 551-р по суті, що, у свою чергу, судами у справі № 916/2229/18 не досліджувалося;

- отже, висновки судів у справі № 916/2229/18 щодо виконання ТОВ "ТЕДІС Україна" Рішення № 551-р не є обов`язковими для суду у цій справі, з огляду на інший склад доказової бази та наявність чинного Рішення № 151-р;

- при цьому предметом розгляду у цій справі (№ 916/1002/24) є виключно питання фактичного виконання або невиконання ТОВ "ТЕДІС Україна" пунктів 6 та 8 Рішення № 551-р;

- аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 14.05.2024 у справі № 910/7898/23, де зазначено, зокрема, що господарський суд не наділений повноваженнями перевіряти доцільність чи можливість виконання рішення АМК, якщо таке рішення є чинним і не скасоване у встановленому законом порядку;

- з огляду на чинність Рішень № 551-р та № 151-р та відсутність у матеріалах справи належних і беззаперечних доказів виконання Товариством пунктів 6 та 8 Рішення АМК № 551-р, а також враховуючи заперечення АМК як органу, уповноваженого здійснювати контроль за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції, суди у вирішенні позовних вимог Комітету у справі № 916/1002/24 дійшли висновку про наявність підстав для зобов`язання відповідача виконати приписи, визначені пунктами 6 та 8 резолютивної частини Рішення АМК №551-р.

5.10. На виконання рішення Господарського суду Одеської області від 13.06.2024 у справі № 916/1002/24 судом виданий наказ від 07.02.2025 № 916/1002/24 про зобов`язання ТОВ "ТЕДІС Україна" виконати пункт 6 резолютивної частини рішення Комітету від 16.12.2016 № 551-р, а саме: усунути причини виникнення й припинити порушення законодавства про захист економічної конкуренції у вигляді встановлення таких цін, які неможливо було б встановити за умов існування значної конкуренції на ринку (в тому числі розробити та застосовувати прозорий та економічно обґрунтований механізм ціноутворення при здійсненні дистрибуції та реалізації сигарет).

5.11. Наказ пред`явлений Комітетом до Приморського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) для примусового виконання із заявою від 29.07.2025 № 300-29.1/02-1464 про відкриття виконавчого провадження.

5.12. Постановою ВДВС від 07.08.2025 відкрито виконавче провадження ВП № 78795832 з виконання наказу суду від 07.02.2025 № 916/1002/24 про зобов`язання ТОВ "ТЕДІС Україна" виконати пункт 6 резолютивної частини рішення Комітету від 16.12.2016 № 551-р, а саме: усунути причини виникнення й припинити порушення законодавства про захист економічної конкуренції у вигляді встановлення таких цін, які неможливо було б встановити за умов існування значної конкуренції на ринку (в тому числі розробити та застосовувати прозорий та економічно обґрунтований механізм ціноутворення при здійсненні дистрибуції та реалізації сигарет).

5.13. Також на виконання рішення Господарського суду Одеської області від 13.06.2024 у справі № 916/1002/24 судом виданий наказ від 07.02.2025 про зобов`язання ТОВ "ТЕДІС Україна" виконати пункт 8 резолютивної частини рішення Комітету від 16.12.2016 № 551-р, а саме: усунути причини виникнення й припинити порушення законодавства про захист економічної конкуренції у вигляді встановлення обмежень замовлених покупцями обсягів сигарет, та умов, що їм сприяють.

5.14. Наказ пред`явлений Комітетом до Приморського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) для примусового виконання із заявою від 29.07.2025 № 300-29.1/02-1487 про відкриття виконавчого провадження.

5.15. Постановою ВДВС від 07.08.2025 відкрито виконавче провадження ВП № 78795357 з виконання наказу суду від 07.02.2025 № 916/1002/24 про зобов`язання ТОВ "ТЕДІС Україна" виконати пункт 8 резолютивної частини рішення Комітету від 16.12.2016 № 551-р, а саме: усунути причини виникнення й припинити порушення законодавства про захист економічної конкуренції у вигляді встановлення обмежень замовлених покупцями обсягів сигарет, та умов, що їм сприяють.

5.16. Державним виконавцем Вітріченко І. А. винесено постанову від 07.11.2025 про закінчення виконавчого провадження ВП № 78795357 на підставі пункту 9 частини першої статті 39 (фактичне повне виконання рішення), статті 40 Закону України "Про виконавче провадження".

5.17. Державним виконавцем Шевченко М. Т. винесено постанову від 12.11.2025 про закінчення виконавчого провадження ВП № 78795832 на підставі пункту 9 частини першої статті 39 (фактичне повне виконання рішення), статті 40 Закону України "Про виконавче провадження".

5.18. Суди встановили, що підставою для прийняття оскаржуваних постанов про закінчення виконавчих проваджень ВП № 78795357 5 та ВП № 78795832 стали письмові пояснення керівника боржника - ТОВ "ТЕДІС Україна" Тараса Корніяченка щодо нібито повного виконання вимог виконавчого документа. До письмових пояснень боржником додані, зокрема, такі документи:

- відомості про кошти та майно ТОВ "ТЕДІС Україна";

- звіт про фінансові результати (звіт про сукупний дохід) за І півріччя 2025 року;

- бухгалтерську довідку від 23.09.2025;

- баланс (звіт про фінансовий стан) станом на 30.06.2025.

5.19. У письмових поясненнях керівник ТОВ "ТЕДІС Україна" Тарас Корніяченко зазначав, зокрема, що: "… відповідно до судового рішення Господарського суду Одеської області від 15.12.2020 (залишеним без змін за результатами апеляційного та касаційного перегляду), зобов`язання згідно з пунктами 6, 7 та 8 резолютивної частини рішення № 551-р були виконані ТОВ "ТЕДІС Україна" добровільно у повному обсязі. Пунктом 259 та відповідно частини 4 резолютивної частини рішення АМКУ від 16.12.2016 прямо наголошено, що порушенням за пунктом 5 частини другої статті 12 Закону №2210 ТОВ "ТЕДІС Україна" припинено. Починаючи з березня 2023 року по наступний час ТОВ «ТЕДІС Україна» не здійснює діяльність з оптової та/або роздрібної торгівлі тютюновими виробами (рах. 702, 281, 631), про що свідчить Бухгалтерська довідка, Баланс (Звіт про фінансовий стан) (форма № 1), Звіту про фінансові результати (Звіт про сукупний дохід) (форма № 2). Загальна сума доходу та витрат за 2024 рік скоротилась на 99,5 %, запаси ліквідовано повністю, грошові кошти та їх еквівалент в балансі відсутні".

5.20. У складеному директором ТОВ "ТЕДІС Україна" Тарасом Корніяченко листа за назвою "достовірні відомості про кошти та майно ТОВ " «Тедіс Україна" зазначається, що грошові кошти в гривнях та іноземній валюті, інші цінності (дорогоцінні метал, ювелірні вироби тощо) на рахунку станом на поточну дату (22.09.2025) ПАТ "МТБ БАНК" відсутні. Кошти на рахунках і вкладах у інших банках та фінансових установах, рахунки в цінних паперах у депозитарних установах, що знаходяться на території України та за її межами у ТОВ "ТЕДІС Україна" відсутні. У ТОВ "ТЕДІС Україна" в касах або інших сховищах відсутня готівка в національній та іноземній валюті. Майно в інших осіб, а також кошти та майно, належні від інших осіб відсутні. Майнові права, на які може бути звернено стягнення, зокрема, частки у статутному капіталі юридичних осіб, в тому числі майнові права, що є предметом застави/іпотеки у власності ТОВ "ТЕДІС Україна" відсутні.

5.21. У письмових поясненнях Товариство повідомляло державних виконавців (Вітріченка І. А. та Шевченко М. Т.) про повне добровільне виконання пунктів 6 та 8 резолютивної частини Рішення АМК, про, що, на його думку, свідчать судові рішення Господарського суду Одеської області від 15.12.2020 (залишене без змін за результатами апеляційного та касаційного перегляду) та пункт 259, частина четверта резолютивної частини Рішення № 151-р.

5.22. Товариство зазначало, що починаючи з березня 2023 року по наступний час не здійснює діяльність з оптової та/або роздробної торгівлі тютюновими виробами (рах.702, 281, 631), про що свідчить Бухгалтерська довідка, Баланс (Звіт про фінансовий стан" (форма №1), Звіту про фінансові результати (Звіту про сукупний дохід) (форма №2). Загальна сума доходу та витрат за 2024 рік скоротилась на 99,5%, запаси ліквідовано повністю, грошові кошти та їх еквіваленти в балансі відсутні.

5.23. Оскільки Товариством припинено діяльність з оптової та/або роздрібної торгівлі тютюновими виробами, причини виникнення й припинити порушення законодавства про захист економічної конкуренції, зокрема: у вигляді встановлення таких цін, які неможливо було б встановити за умов існування значної конкуренції на ринку (в тому числі розробити та застосовувати прозорий та економічно обґрунтований механізм ціноутворення при здійсненні дистрибуції та реалізації сигарет) та у вигляді встановлення обмежень замовлених покупцями обсягів сигарет та умов, що їм сприяють, то відповідно, порушення усунуті, а пункти 6 та 8 резолютивної частини рішення АМК № 551-р виконано.

5.24. Незгода Комітету із постановами державних виконавців Вітріченко І. А. та Шевченко М. Т. щодо закінчення виконавчих проваджень ВП № 78795357 та ВП № 78795832 і стала причиною звернення до суду з означеними скаргами.

6. Порядок та межі розгляду справи судом касаційної інстанції

6.1. Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

6.2. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 300 ГПК України).

6.3. Склад судової колегії касаційного господарського суду змінився, що підтверджується Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.07.2026, який наявний в матеріалах справи.

7. Джерела права. Оцінка аргументів учасників справи та висновків попередніх судових інстанцій

7.1. Суд, забезпечуючи реалізацію основних засад господарського судочинства закріплених у частини третій статті 2 ГПК України, зокрема, ураховуючи принцип рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін, та дотримуючись принципу верховенства права, на підставі встановлених фактичних обставин здійснює перевірку застосування судами норм матеріального і процесуального права в межах доводів та вимог касаційних скарг, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.

7.2. Верховний Суд звертає увагу на те, що касаційне провадження у справах залежить виключно від доводів та вимог касаційної скарги, які наведені скаржниками і стали підставою для відкриття касаційного провадження.

7.3. Причиною звернення зі скаргою на дії державних виконавців стала незгода АМК з прийнятими постановами про закінчення виконавчих проваджень ВП №78795357 та ВП №78795832.

7.4. Предметом касаційного перегляду у цій справі є постанова апеляційного господарського суду, якою задоволено скарги Комітету на неправомірні дії державних виконавців Вітріченко І. А. та Шевченко М. Т. щодо закінчення виконавчих проваджень ВП №78795357 та ВП №78795832.

7.5. Зміст оскаржуваної постанови свідчить, що суд апеляційної інстанції, надав правову оцінку обставинам щодо законності та обґрунтованості дій державних виконавців щодо закінчення виконавчих проваджень ВП №78795357 та ВП №78795832 у зв`язку з фактичним виконанням рішення, яке підлягало виконанню та встановив, що станом на прийняття оскаржуваних постанов державних виконавців від 07.11.2025 та від 12.11.2025, рішення суду у справі № 916/1002/24 Товариством виконано не було.

7.6. Зокрема, у вирішення цього питання суд апеляційної інстанції врахував, що підставою для закінчення виконавчих проваджень ВП №78795357 та ВП №78795832 на підставі положень пункту 9 частини першої статті 39 Закону України "Про виконавче провадження" слугувало звернення директора боржника (Товариства) у яких останнє повідомляло державних виконавців про те, що починаючи з березня 2023 року по теперішній час Товариство не здійснює діяльність з оптової та/або роздробної торгівлі тютюновими виробами (рах.702, 281, 631) до якого долучені Бухгалтерська довідка, Баланс (Звіт про фінансовий стан» (форма №1), Звіт про фінансові результати (Звіт про сукупний дохід) (форма №2). За якими вбачається, що загальна сума доходу та витрат Товариства за 2024 рік скоротилась на 99,5 %, запаси ліквідовано повністю, грошові кошти та їх еквіваленти в балансі відсутні.

7.7. Задовольняючи скарги АМК на дії державних виконавців Вітріченко І. А. та Шевченко М. Т., суд апеляційної інстанції виходив із того, що пояснення керівника Товариства щодо нібито повного виконання вимог виконавчого документа, до яких долучені, складені одноособово відомості про кошти та майно ТОВ "ТЕДІС Україна" не є належними доказами виконання рішення у справі № 916/1002/24. За висновками суду, припинення або скорочення діяльності підприємства в 2025 році не є тотожним виконанню зобов`язання, покладеного рішенням АМК та судовим рішенням у справі № 916/1002/24. Зміст такого зобов`язання полягає саме у припиненні антиконкурентної поведінки, шляхом усунення причин її виникнення та приведення діяльності суб`єкта господарювання у відповідність до вимог конкурентного законодавства.

7.8. Предметом примусового виконання рішення суду у спірному випадку є не стягнення коштів та не констатація збитковості господарської діяльності боржника, а обов`язок вчинити конкретні дії немайнового характеру, які чітко визначені у рішенні АМК а саме: усунути причини виникнення й припинити порушення законодавства про захист економічної конкуренції (у вигляді встановлення таких цін, які неможливо було б встановити за умов існування значної конкуренції на ринку (в тому числі розробити та застосовувати прозорий та економічно обґрунтований механізм ціноутворення при здійсненні дистрибуції та реалізації сигарет) та у вигляді встановлення обмежень замовлених покупцями обсягів сигарет, та умов, що їм сприяють).

7.9. Отже, для висновку про фактичне виконання судового рішення державні виконавці мали обов`язок встановити саме факт виконання покладених на боржника зобов`язань, визначених у рішенні, а не лише дослідити фінансовий стан Товариства (боржника). Однак, за висновком суду, надана боржником фінансова звітність лише свідчить про скорочення обсягів діяльності. При цьому, матеріали не містять будь-якої товарної деталізації та не дають можливості встановити ані факт повного припинення реалізації тютюнових виробів, ані характер здійснюваних Товариством господарських операцій.

7.10. Відповідно, й матеріали виконавчих проваджень ВП №78795357 та ВП №78795832 не містять декларацій з акцизного податку, оборотно-сальдових відомостей по рахунках реалізації товарів, даних щодо номенклатури реалізованої продукції чи інших документів, які б дозволяли об`єктивно перевірити твердження боржника та вважати виконаними пункти 6 і 8 Рішення АМК.

7.11. За висновками суду, виконання рішення у цій справі має відбуватися виключно, шляхом реального усунення причин виникнення й припинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції у вигляді встановлення таких цін, які неможливо було б встановити за умов існування значної конкуренції на ринку (у тому числі шляхом розроблення та фактичного застосування прозорого та економічно обґрунтованого механізму ціноутворення при здійсненні дистрибуції та реалізації сигарет), а також ліквідації умов, що сприяють обмеженню обсягів закупівель.

7.12. Отже, Товариство мало обов`язок вчинити активні дії для приведення своєї договірної та цінової політики у відповідність до закону, а не посилатися на свою збитковість за період після ухвалення рішення суду в цій справі.

7.13. За наведеного, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що фактичного виконання рішення суду у справі № 916/1002/24 не відбулося. Зокрема, обставин розроблення Боржником та фактичного впровадження прозорого та економічно обґрунтованого механізму ціноутворення при здійсненні дистрибуції та реалізації сигарет та ліквідації умов, що сприяють обмеженню обсягів закупівель, матеріали справи не містять, а судом не встановлено.

7.14. Встановивши обставини, що станом на час прийняття державними виконавцями оскаржуваних постанов від 07.11.2025 про закінчення виконавчого провадження ВП №78795357 та від 12.11.2025 про закінчення виконавчого провадження ВП № 78795832 рішення суду у справі № 916/1002/24 (про зобов`язання виконати пункти 6, 8 резолютивної частини рішення АМК № 151-р, Товариством так і не виконано, суд апеляційної інстанції і дійшов висновків про те, що всупереч наведеним вище обставинам, державні виконавці без належних підстав керуючись положеннями пункту 9 частини першої статті 39 Закону України "Про виконавче провадження" винесли оскаржувані постанови про закінчення виконавчих проваджень ВП №78795357 та ВП № 78795832.

7.15. У вирішенні доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження Верховний Суд враховує, що зміст поданих Товариством касаційних скарг містить ідентичні обґрунтування щодо наявності підстав для скасування оскаржуваних постанов суду апеляційної інстанції, а тому вважає за доцільне розглядати їх спільно та зазначає таке.

7.16. Відповідно до статті 1291 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання.

7.17. За змістом статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню..

7.18. Згідно з положеннями статті 2 названого Закону виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад, зокрема обов`язковості виконання рішень.

7.19. Виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом (пункт 1 частини другої статті 18 Закону України "Про виконавче провадження").

7.20. Одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є, зокрема, обов`язок суду розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення й позови, що виникають з відносин щодо примусового виконання судових рішень.

7.21. Під час виконання судових рішень сторони виконавчого провадження мають право оскаржити рішення, дії або бездіяльність органів державної виконавчої служби, їх посадових осіб, виконавців чи приватних виконавців у порядку судового контролю, оскільки виконання судового рішення є завершальною стадією судового розгляду.

7.22. Згідно зі статтею 3391 ГПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

7.23. Положеннями статті 341 ГПК України визначено, що скаргу може бути подано до суду: а) у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права; б) у триденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права, у разі оскарження постанови про відкладення провадження виконавчих дій. Пропущений з поважних причин строк для подання скарги може бути поновлено судом.

7.24. Пунктом 9 частини першої статті 39 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

7.25. Як вказано у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Глоба проти України", № 15729/07, від 05.07.2012, пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), inter alia (серед іншого), захищає виконання остаточних судових рішень, які у державах, що визнали верховенство права, не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін. Відповідно виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати. Держава зобов`язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці. Саме на державу покладається обов`язок вжиття у межах її компетенції усіх необхідних кроків для того, щоб виконати остаточне рішення суду та, діючи таким чином, забезпечити ефективне залучення усього її апарату.

7.26. У пункті 145 рішення від 15.11.1996 у справі "Чахал проти Об`єднаного Королівства" (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань.

7.27. Стаття 13 Конвенції вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності "небезпідставної заяви" за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за статтею 13 Конвенції також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею, повинен бути "ефективним" як у законі, так і на практиці, зокрема у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (пункти 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 05.04.2005; заява № 38722/02).

7.28. У контексті доводів касаційних скарг Комітету та висновків суду апеляційної інстанції Суд зазначає, що в силу вимог Закону України "Про виконавче провадження" державні виконавці мають обов`язок здійснювати заходи примусового виконання рішень лише у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом та Законом.

7.29. Суд наголошує на тому, що акт державного органу - це юридична форма рішень цього органу, які спрямовані на регулювання тих чи інших суспільних відносин, породжують певні правові наслідки і мають обов`язковий характер для суб`єктів цих відносин. Рішення АМК було предметом судового розгляду у першій, апеляційній та касаційних інстанціях у справі № 910/8122/21, суди відмовили у задоволенні позову про визнання незаконним та скасування вказаного Рішення АМК № 151-р, а тому воно є чинним та в силу положень частини другої статті 56 Закону України "Про Антимонопольний комітет України", є обов`язковим до виконання.

7.30. При цьому, Рішенням АМК № 151-р встановлено допущені Товариством порушення, які полягали у невиконанні в повному обсязі Рішення АМК № 551-р.

7.31. Існування Рішення Комітету №151-р свідчить про те, що між сторонами на даний час врегульовано в правовому полі правове питання щодо виконання відповідачем, зокрема, пункту 6 та пункту 8 зобов`язальної частини Рішення № 551-р, на підставі чого АМК і було подано позов у цій справі.

7.32. Суди в межах справи № 916/1002/24 встановили, що Товариством не доведено належними, допустимими та вірогідними доказами в розумінні статей 76-79 ГПК України виконання в повному обсязі вищенаведених пунктів зобов`язальної частини Рішення №551-р. Задовольняючи позовні вимоги Комітету та зобов`язуючи Товариство виконати рішення АМК, суд у справі № 916/1002/24 визнав доведеним факт невиконання Боржником своїх зобов`язань.

7.33. Тобто, суть інкримінованого Товариству порушення полягала у тому, що механізм ціноутворення при здійсненні дистрибуції та реалізації сигарет залишається непрозорим, а постачання товару систематично здійснюється не в повному обсязі, з огляду на що ТОВ "ТЕДІС Україна" не виконує обов`язкове для нього Рішення № 551-р.

7.34. При цьому, саме невиконання Товариством Рішення АМК № 151-р і стало причиною звернення до суду з позовом у цій справі (№ 916/1002/24).

7.35. У вирішенні порушених скаржником питань Верховний Суд вважає за необхідне наголосити, що у справі, яка розглядається (№ 916/1002/24) рішенням суду, яке набрало законної сили зобов`язано Товариство виконати пункти 6, 8 резолютивної частини рішення АМК, а саме: припинити порушення, шляхом встановлення таких цін, які неможливо було б встановити за умов існування значної конкуренції на ринку (у тому числі шляхом розроблення та фактичного застосування прозорого та економічно обґрунтованого механізму ціноутворення при здійсненні дистрибуції та реалізації сигарет), а також шляхом ліквідації умов, що сприяють обмеженню обсягів закупівель.

7.36. Означене рішення суду у справі № 916/1002/24 в силу вимог статті 1291 Конституції України та положень статті Закону України "Про виконавче провадження" є обов`язковим для виконання.

7.37. Однак, як встановив суд апеляційної інстанції, фактичного виконання рішення суду у справі № 916/1002/24 не відбулося. Обставин щодо встановлення Товариством таких цін, які неможливо було б встановити за умов існування значної конкуренції на ринку (у тому числі шляхом розроблення та фактичного застосування прозорого та економічно обґрунтованого механізму ціноутворення при здійсненні дистрибуції та реалізації сигарет), а також обставин щодо ліквідації умов, що сприяють обмеженню обсягів закупівель, суд апеляційної інстанції не встановив, а Товариство не довело суду.

7.38. За відсутності у матеріалах справи доказів щодо вчинення ТОВ "ТЕДІС Україна" активних дій з метою приведення своєї договірної та цінової політики у відповідність до закону, суд апеляційної інстанції дійшов заснованого на вимогах закону висновку щодо відсутності доказів виконання Товариством Рішення АМК № 151-р. У цьому аспекті Суд погоджується з правильним висновком суду апеляційної інстанції, що надана боржником фінансова звітність лише свідчить про скорочення обсягів діяльності.

7.39. Приймаючи постанови від 07.11.2025 про закінчення виконавчого провадження ВП № 78795357 та від 12.11.2025 ВП № 78795832 на підставі пункту 9 частини першої статті 39 (фактичне повне виконання рішення), статті 40 Закону України "Про виконавче провадження", державні виконавці мали обов`язок встановити саме факт виконання покладених на боржника зобов`язань, визначених у рішенні, а не лише дослідити фінансовий стан Товариства (боржника).

7.40. Водночас, як встановив суд, надані Товариством пояснення і фінансова звітність є лише загальною інформацію про діяльність господарського товариства), однак припинення або скорочення діяльності підприємства в 2025 році не є тотожним виконанню зобов`язання, покладеного рішенням АМК та судовим рішенням у справі № 916/1002/24. Зміст такого зобов`язання полягає саме у припиненні антиконкурентної поведінки шляхом усунення причин її виникнення та приведення діяльності суб`єкта господарювання у відповідність до вимог конкурентного законодавства.

7.41. Верховний Суд погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, що у спірному випадку, за відсутності у матеріалах справи будь-якої товарної деталізації, зокрема декларації з акцизного податку за відповідний період та оборотно-сальдову відомість по рахунку 702, який містить дані про дохід по реалізації товарів з аналітикою по номенклатурі та відповідно, дає можливість встановити, які саме товари Товариством реалізовані та факт повного припинення Товариством реалізації тютюнових виробів, у державних виконавців Вітріченко І. А. та Шевченко М. Т. були відсутні підстави для прийняття оскаржуваних постанов про закінчення виконавчих проваджень ВП №78795357 та ВП №78795832, на підставі положень пункту 9 частини першої статті 39 Закону України "Про виконавче провадження", у зв`язку фактичним виконанням в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

7.42. Наведене свідчить, що суд апеляційної інстанції, повно та всебічно дослідивши фактичні обставини справи, перевіривши їх поданими сторонами доказами, яким надав необхідну оцінку, без порушення норм матеріального і процесуального права та з наведенням у оскаржуваних постановах необхідного мотивування. Встановивши, що державними виконавцями не були з`ясовані обставини, які б свідчили про фактичне виконання Товариством у повному обсязі рішення Господарського суду Одеської області від 13.06.2024 зі справи № 916/1002/24, суд апеляційної інстанції і дійшов заснованого на вимогах закону висновку, що закінчення виконавчих проваджень ВП №78795357 та ВП №78795832 є передчасним.

7.43. Доводи касаційних скарг зазначених висновків суду апеляційної інстанції не спростовують.

7.44. Інші аргументи Товариства, викладені в касаційних скаргах, Суд не бере до уваги, оскільки ці доводи фактично зводяться до цитування висновків суду апеляційної інстанції, які наведені у оскаржуваних постановах та не містять аргументованого мотивування щодо їх неприйнятності в цьому спорі.

7.45. Отже, доводи касаційних скарг ТОВ "ТЕДІС Україна" про порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права не знайшли свого підтвердження.

7.46. Доводи, АМК викладені у відзивах на касаційні скарги беруться до уваги Касаційним господарським судом лише у тій частині, яка узгоджується з викладеними у цій постанові міркуваннями.

7.47. Верховний Суд у прийнятті цієї постанови керується й принципом res judicata, базове тлумачення якого вміщено в рішеннях Європейського суду з прав людини від 09.11.2004 у справі «Науменко проти України», від 19.02.2009 у справі «Христов проти України», від 03.04.2008 у справі «Пономарьов проти України», в яких цей принцип розуміється як елемент принципу юридичної визначеності, що вимагає поваги до остаточного рішення суду та передбачає, що перегляд остаточного та обов`язкового до виконання рішення суду не може здійснюватися лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі, а повноваження судів вищого рівня з перегляду (у тому числі касаційного) мають здійснюватися виключно для виправлення судових помилок і недоліків. Відхід від res judicate можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини, наявності яких у цій справі скаржник не зазначив й не обґрунтував.

7.48. Верховний Суд, враховуючи рішення ЄСПЛ від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" та від 28.10.2010 у справі "Трофимчук проти України", зазначає, що скаржнику надано вичерпну відповідь на всі істотні, вагомі питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

8.1. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін, а скаргу - без задоволення.

8.2. За змістом частини першої статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

8.3. З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що доводи, викладені у касаційних скаргах не підтвердилися та не спростовують висновків суду апеляційної інстанцій. Відтак касаційні скарги ТОВ "ТЕДІС Україна" слід залишити без задоволення, а оскаржувані постанови суду апеляційної інстанції - без змін.

9.1. За подання касаційних скарг на судові рішення, якими розглянуто скарги на рішення, дії (бездіяльність) органу державної виконавчої служби судовий збір не сплачується, а відтак і не покладається.

Керуючись статтями 300, 308, 308, 309, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд