ПОСТАНОВА Касаційний цивільний суд ВС у справі № 554/8934/25

1. У червні 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою, у якій просила визнати ОСОБА_2 недієздатною та призначити її опікуном над нею.

2. Рішенням від 12 лютого 2026 року Шевченківський районний суд міста Полтави відмовив у заяві ОСОБА_1 .

3. 23 березня 2026 року ОСОБА_1 подала до апеляційного суду скаргу на рішення місцевого суду.

4. Ухвалою від 20 квітня 2026 року Полтавський апеляційний суд залишив без руху апеляційну скаргу ОСОБА_1 та надав їй десятиденний строк з дня вручення цієї ухвали для усунення недоліків, а саме - подати обґрунтоване клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду.

5. Ухвалою від 08 травня 2026 року Полтавський апеляційний суд відмовив у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду міста Полтави від 12 лютого 2026 року на підставі пункту 4 частини 1 статті 358 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) у зв`язку із тим, що наведені нею підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження є неповажними.

6. Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження у справі, апеляційний суд керувався тим, що строк на апеляційне оскарження рішення місцевого суду закінчився 16 березня 2025 року, проте ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу лише 23 березня 2026 року, не навівши при цьому поважних причин пропуску строку на апеляційне оскарження.

7. 18 травня 2026 року представник ОСОБА_1 - адвокат Гальченко Н. Г. подала до Верховного Суду через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» касаційну скаргу на ухвалу Полтавського апеляційного суду від 08 травня 2026 року, яку мотивувала порушенням апеляційним судом норм процесуального права.

Просила скасувати оскаржене судове рішення і направити справу до апеляційного суду для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.

Відомості про рух справи в суді касаційної інстанції та межі розгляду справи судом

8. Ухвалою від 25 червня 2026 року Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду відкрив касаційне провадження у цій справі та витребував її матеріали з місцевого суду.

9. 20 липня 2026 року справа надійшла до Верховного Суду.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

10. Заявниця вважає, що пропустила строк на апеляційне оскарження рішення місцевого суду з поважних причин, оскільки здійснювала представництво своїх інтересів у місцевому суді самостійно, хоча не має належних юридичних знань, та лише 02 березня 2026 року звернулася за безоплатною правовою допомогою.

Зазначила, що 04 березня 2026 року їй призначили адвоката для написання апеляційної скарги і представництва її інтересів у суді та вже 10 березня 2026 року вона провела зустріч з адвокатом і узгодила правову позицію.

Зауважила, що адвокат як новий учасник справи потребувала часу для вивчення матеріалів справи та написання апеляційної скарги, тому вона пропустила строк на апеляційне оскарження з поважних причин, а відмова апеляційного суду у відкритті апеляційного провадження є проявом надмірного формалізму.

11. 10 липня 2026 року представник ОСОБА_2 - адвокат Сидоренко І. О. подала до Верховного Суду через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» відзив на касаційну скаргу, в якому просила залишити касаційну скаргу ОСОБА_1 без задоволення, а оскаржену ухвалу апеляційного суду - без змін.

12. Акцентувала увагу на тому, що адвокат як представник бере участь у судовому процесі від імені особи, яку він представляє, відповідно наділений правами і обов`язками останньої, та не є «новим учасником справи».

Вважає, що апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про відсутність у ОСОБА_1 поважних причин пропуску строку на оскарження, позаяк вона пропустила цей строк за обставин, що залежали від її волі.

Межі розгляду справи касаційним судом

13. Суд касаційної інстанції розглядає скаргу за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 ЦПК України (частина перша статті 402 цього Кодексу).

14. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

15. Критерії оцінки правомірності оскарженого судового рішення визначені в статті 263 ЦПК України, відповідно до якої судове рішення повинне ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права, із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

16. Верховний Суд перевірив у межах доводів касаційної скарги правильність застосування апеляційним судом в оскарженому судовому рішенні норм процесуального права, за наслідками чого зробив такі висновки.

17. Визнаючи наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження неповажними та відмовляючи у відкритті апеляційного провадження у справі, апеляційний суд звернув увагу на те, що:

- ОСОБА_1 отримала копію рішення місцевого суду під розписку 12 лютого 2026 року (а. с. 141);

- заявниця брала участь в судовому засіданні місцевого суду 12 лютого 2026 року, на якому суд оголосив резолютивну частину рішення, яка містить роз`яснення про порядок і строк його оскарження до апеляційного суду (а. с. 131).

18. Зауважив, що відсутність у заявниці представника в місцевому суді та в подальшому призначення його центром з надання безоплатної правничої допомоги, навіть з огляду на зайнятість адвоката, не є поважними причинами пропуску строку, які унеможливлюють вчасне подання апеляційної скарги.

19. На противагу цьому заявниця ствердила, що залучення адвоката як нового учасника справи є підставою для поновлення строку на апеляційне оскарження рішення місцевого суду.

20. Верховний Суд вважає висновки апеляційного суду обґрунтованими і такими, що ґрунтуються на правильному застосуванні норм процесуального права, а доводи касаційної скарги помилковими з огляду на таке.

21. Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (частина перша статті 4 ЦПК України).

22. Відповідно до частини четвертої статті 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

23. За частиною першою статті 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.

24. Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (частина перша статті 17 ЦПК України).

25. Відповідно до частини третьої статті 42 ЦПК України у справах окремого провадження учасниками справи є заявники, інші заінтересовані особи.

26. За пунктом 5 частини першої статті 43 ЦПК України учасники справи мають право оскаржити судові рішення у визначених законом випадках.

27. Відповідно до частин першої, другої статті 58 ЦПК України сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.

Особиста участь у справі особи не позбавляє її права мати в цій справі представника.

28. Отже, передбаченими в частині першій статті 43 ЦПК України правами наділені саме учасники справи, тоді як адвокат, який має повноваження на ведення справи в суді, лише здійснює від імені особи, яку він представляє, її процесуальні права та обов`язки. Тобто адвокат не є самостійним учасником справи.

29. Рішення брати участь у судовому процесі особисто чи через представника приймає учасник справи, позаяк він вправі користуватися своїми процесуальними правами на власний розсуд, однак таке рішення (про залучення представника) не впливає на обсяг і порядок реалізації його процесуальних прав та обов`язків.

30. Тобто той факт, що заявниця вирішила залучити представника для оскарження рішення місцевого суду в апеляційному порядку, жодним чином не вплинув на перебіг строку на апеляційне оскарження рішення місцевого суду, який розпочався 12 лютого 2026 року (дата складення повного тексту рішення), а також на поновлення цього строку з дня вручення їй повного рішення суду, що також відбулося 12 лютого 2026 року.

31. Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово наголошував на тому, що право на доступ до суду має бути ефективним. Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція), кожна держава-учасниця Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.

32. У рішенні від 19 лютого 2009 року у справі «Христов проти України», заява № 24465/04, ЄСПЛ наголосив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, слід тлумачити у контексті преамбули Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, згідно з яким у разі остаточного вирішення спору судами їхнє рішення, що набрало законної сили, не може ставитися під сумнів (рішення ЄСПЛ від 28 листопада 1999 року у справі «Брумареску проти Румунії»).

33. Принцип юридичної визначеності вимагає поваги до принципу res judicata, тобто поваги до остаточного рішення суду, згідно з яким жодна сторона не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового до виконання рішення суду лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі; повноваження судів вищого рівня з перегляду мають здійснюватися для виправлення судових помилок і недоліків, а не задля нового розгляду справи.

34. Частина перша статті 354 ЦПК України встановлює, що апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

35. Частина друга статті 354 ЦПК України надає учаснику справи, якому ухвалу не вручено в день її проголошення або складення, право на поновлення строку, якщо апеляційну скаргу подано протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення відповідної ухвали.

36. Частина третя статті 354 ЦПК України допускає поновлення строку з інших поважних причин, крім випадків, передбачених частиною другою статті 358 цього Кодексу.

37. У постанові від 14 грудня 2020 року у справі № 521/2816/15-ц Верховний Суд у складі об`єднаної палати Касаційного цивільного суду сформував висновок про те, що апеляційний суд при вирішенні питання про поновлення строку на апеляційне оскарження має мотивувати свій висновок про наявність поважних причин на поновлення строку на апеляційне оскарження. Сама по собі вказівка про те, що є поважні причини для поновлення строку для апеляційного оскарженні не є належним мотивуванням поновлення строку на апеляційне оскарження. Безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, зокрема у разі вказівки тільки про наявність поважних причин, є порушенням вимог статті 6 Конвенції. Це процесуальне порушення є самостійною підставою для скасування як оскарженого судового рішення апеляційного суду, так і ухвали апеляційного суду про поновлення строку на апеляційне оскарження і відкриття апеляційного провадження, та направлення справи до апеляційного суду зі стадії відкриття апеляційного провадження.

38. У постанові від 29 вересня 2021 року у справі № 523/9076/16-ц Верховний Суд зазначив, що причини пропуску строку є поважними, якщо обставини, які зумовили такі причини, є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення, та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.

Отже, вирішення питання про поновлення процесуального строку належить до дискреційних повноважень суду, і у кожній конкретній справі суд має ґрунтовно перевіряти, чи є обставини, на які посилається заявник, такими, що свідчать про наявність поважних причин для поновлення строку.

39. Процесуальні норми призначені забезпечити належне відправлення правосуддя та дотримання принципу правової визначеності, а сторони повинні мати право очікувати, що ці норми застосовуються. Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів (рішення ЄСПЛ від 21 жовтня 2010 року у справі «Дія 97» проти України», заява № 19164/04, § 47).

40. Суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржник у строк, визначений судом, не подав заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження суд визнав неповажними (пункт 4 частини першої статті 357 ЦПК України).

41. Отже, правильно установивши, що ОСОБА_1 звернулася з апеляційною скаргою на рішення місцевого суду 23 березня 2026 року, тобто після закінчення строку на його апеляційне оскарження (16 березня 2025 року), проте на навела поважних підстав для поновлення цього строку, апеляційний суд обґрунтовано відмовив у відкритті апеляційного провадження у справі за її апеляційною скаргою на рішення місцевого суду.

42. Водночас апеляційний суд дав належну оцінку наведеним заявницею у клопотанні про поновлення строку на апеляційне оскарження доводам.

43. Доводи касаційної скарги не спростовують правильних висновків апеляційного суду і не свідчать про порушення ним в оскарженій ухвалі норм процесуального права, позаяк заявниця не довела існування об`єктивно непереборних обставин, які не залежали від її волевиявлення, пов`язаних з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій з оскарження рішення місцевого суду.

44. Тому в задоволенні касаційної скарги ОСОБА_1 належить відмовити.

Щодо суті касаційної скарги

45. За частиною третьою статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

46. Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

47. З огляду на наведені вище мотиви цієї постанови, Верховний Суд вважає за неодмінне касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а оскаржене судове рішення - без змін.

Щодо судових витрат

48. Згідно з підпунктами «б», «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України резолютивна частина постанови суду касаційної інстанції складається, в тому числі, із нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку із розглядом справи у суді першої інстанції та апеляційної інстанції, у разі скасування рішення та ухвалення нового рішення або зміни рішення, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

49. Оскільки касаційна скарга залишена без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у судах першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, наразі немає.

Керуючись статтями 400, 401, 410, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду