ПОСТАНОВА Касаційний кримінальний суд ВС у справі № 686/18206/21

Вироком Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 21 вересня 2023 року ОСОБА_6 визнано невинуватим та виправдано у зв`язку з недоведеністю в його діянні складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК.

Ухвалою Хмельницького апеляційного суду від 13 серпня 2024 року апеляційну скаргу прокурора ОСОБА_8 залишено без задоволення, а вирок Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 21 вересня 2023 року - без змін.

Постановою Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 16 січня 2025 року касаційну скаргу прокурора ОСОБА_8 задоволено частково, ухвалу Хмельницького апеляційного суду від 13 серпня 2024 року скасовано і призначено новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Вироком Хмельницького апеляційного суду від 21 жовтня 2025 року апеляційну скаргу прокурора ОСОБА_8 задоволено, а вирок Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 21 вересня 2023 року скасовано.

Ухвалено новий вирок, яким ОСОБА_6 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК та призначено покарання у виді штрафу в розмірі 4 000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 68 000 грн, з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 1 рік.

На підставі п. 2 ч. 1 ст. 49, ч. 5 ст. 74 КК звільнено ОСОБА_6 від покарання у зв`язку із закінченням строків давності.

Крім того, вказаним вироком суду апеляційної інстанції вирішено питання щодо заявленого прокурором цивільного позову, процесуальних витрат та долі речових доказів.

Згідно фактичних обставин справи, встановлених судом апеляційної інстанції, ОСОБА_6 15 грудня 2019 року приблизно о 15:40, керуючи мотоциклом «Honda CBR 1100 ХХ», д.н.з. НОМЕР_1 , на задньому сидінні якого знаходилася пасажир ОСОБА_9 , порушуючи вимоги п. 12.3, 12.4 Правил дорожнього руху (далі - ПДР), рухаючись у лівій смузі руху проїжджої частини вул. Степана Бандери у м. Хмельницькому зі сторони вул. Озерної у напрямку просп. Миру із перевищенням дозволеної у межах населеного пункту швидкістю руху 124,416±7,77 км/год, під`їжджаючи до виїзду біля гаражного кооперативу, що на АДРЕСА_2 , проявив крайню неуважність до дорожньої обстановки, у момент виникнення небезпеки для руху, яку він об`єктивно спроможний був виявити, а саме виїзд з території гаражного кооперативу автомобіля «Volkswagen», д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_10 , не вжив заходів для зменшення швидкості аж до зупинки керованого ним транспортного засобу, у наслідок чого у лівій смузі у напрямку свого руху допустив зустрічне перехресне ковзне зіткнення вказаних транспортних засобів.

У наслідок дорожньо-транспортної пригоди (далі - ДТП) пасажир мотоцикла «Honda CBR 1100 ХХ», д.н.з. НОМЕР_1 , ОСОБА_9 отримала тілесне ушкодження середньої тяжкості.

Вимоги, викладені в касаційній скарзі, та узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_6 ставить питання про скасування вироку апеляційного суду та призначення нового розгляду кримінального провадження в суді апеляційної інстанції.

Обґрунтовуючи свої вимоги, вказує, що апеляційний суд допустив формальність, однобічність та неповноту судового розгляду, а його висновки не відповідають фактичним обставинам справи, допустив істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, зокрема права на захист, що призвело до неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідності призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого.

Зауважує, що апеляційний суд не надав оцінку розбіжності у показаннях свідка ОСОБА_11 , не взяв до уваги показання свідка ОСОБА_12 стосовно обставин отримання відеозапису з камер спостереження гаражного кооперативу, які підтверджують недопустимість цього відеозапису як доказу.

Наголошує, що місцевий суд обґрунтовано визнав недопустимим доказом диск з відеофайлом «0-02-05-8», оскільки дата його створення (04 серпня 2020 року) суперечить даним протоколу тимчасового доступу до речей та документів та опису цих документів, де вказано датою їх отримання 26 червня 2020 року, а також через невідповідність тривалості відеофайлу з тривалістю, про яку зазначено у ухвалі слідчого суду, якою надано дозвіл на тимчасовий доступ.

Таким чином, апеляційний суд, обмежившись лише посиланням на відсутність ознак монтажу, не оцінив, чи у законний спосіб отриманий цей відеофайл.

Стверджує, що під час апеляційного розгляду сторону захисту було обмежено у можливості задавати питання свідкам та експерту, чим порушено право на перехресний допит, що також вказує на порушення його право на захист.

Крім того, вважає неправильними висновки суду про те, що водій автомобіля «Volkswagen» ОСОБА_10 міг не бачити мотоцикл «Honda CBR 1100 ХХ», що свідчить про відсутність у його діях порушень п. 10.1, 10.2 ПДР, враховуючи, що такі висновки не узгоджуються з обставинами, встановленими під час проведення слідчого експерименту.

Від інших учасників судового провадження заперечень на касаційну скаргу засудженого не надходило.

Позиції учасників судового провадження

У судовому засіданні засуджений ОСОБА_6 та в його інтересах захисник ОСОБА_7 підтримали касаційну скаргу, просили її задовольнити, вирок апеляційного суду скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Прокурор ОСОБА_5 заперечувала щодо задоволення касаційної скарги засудженого, просила оскаржуваний вирок апеляційного суду залишити без зміни.

Інші учасники були належним чином повідомлені про дату, час і місце касаційного розгляду, у судове засідання не з`явилися, клопотань про відкладення касаційного розгляду до Суду не надходило.

Заслухавши доповідь судді, думку учасників касаційного розгляду, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла таких висновків.

Згідно з ч. 1 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Відповідно до ч. 2 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

У касаційній скарзі, серед іншого, засуджений посилається на недопустимість як доказу відеозапису з камери спостереження, на якому зафіксована подія дорожньо-транспортної пригоди у зв`язку з порушенням вимог кримінального процесуального закону під час його отримання.

З цього приводу колегія суддів звертає увагу, що аналогічні доводи стосовно допустимості відеозапису «0-02-05-5» були предметом перевірки Верховного Суду, а висновки щодо цих обставин, викладені у постанові від 16 січня 2025 року.

Так, скасовуючи ухвалу апеляційного суду, якою залишено без зміни виправдувальний вирок Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 21 вересня 2023 року, у своїй постанові Верховий Суд дійшов висновку про те, що судами не було враховано позиції Великої Палати Верховного Суду, відображеної у мотивувальній частині постанови від 31 серпня 2022 року у справі № 756/10060/17 (провадження № 13-3 кс 22), відповідно до якої невідповідність тим чи іншим вимогам закону не в будь-якому випадку нівелює доказове значення відомостей, одержаних у результаті відповідних процесуальних дій, а лише в разі, якщо вона (невідповідність) призвела до порушення прав людини і основоположних свобод або ж ставить під сумнів походження доказів, їх надійність і достовірність. Адже для прийняття законного й обґрунтованого рішення суд має отримувати максимально повну інформацію щодо обставин, які належать до предмета доказування, надаючи сторонам у змагальній процедурі достатні можливості перевірити й заперечити цю інформацію.

При повторному розгляді апеляційним судом були досліджені протокол тимчасового доступу до відеозапису із зовнішньої камери відеоспостереження, яка розміщена на території гаражного кооперативу « Мир » від 24 червня 2020 року, проведеного на підставі ухвали слідчого судді Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 25 травня 2020 року, показання голови гаражного кооперативу « Мир » ОСОБА_12 та слідчого ОСОБА_11 щодо обставин вилучення відеозапису, висновок судової фоноскопічної експертизи № СЕ-19/123-21/1414-В3 від 19 березня 2021 року, згідно з яким ознак монтажу у відеофайлі «0-02-05-8», який міститься на диску «Omega» DVD-R, не виявлено.

За результатами дослідження вказаних доказів, суд апеляційної інстанції, навівши відповідні аргументи, оцінив вказаний відеофайл як допустимий доказ, з чим цілком погоджується й суд касаційної інстанції.

Не знайшли свого підтвердження під час касаційного розгляду також і доводи засудженого про порушення права на перехресний допит свідка та експерта, чим порушено його право на захист.

Перевіркою матеріалів кримінального провадження встановлено, що під час апеляційного розгляду були допитані свідок ОСОБА_11 (судове засідання від 16 червня 2025 року) та експерт ОСОБА_13 (судове засідання від 12 серпня 2025 року).

В ході цього розгляду всім його учасникам, у тому числі й стороні захисту, з метою обстоювання своєї позиції було надано можливість без обмежень у часі ставити питання свідку ОСОБА_11 та експерту ОСОБА_13 щодо відомостей, які стосуються предмета доказування у кримінальному провадженні, а їхні показання, так само як і відповідні на запитання учасників судового провадження, зафіксовані та відображені у змісті відповідних журналів судових засідань та їх технічних записів.

Отже, на переконання колегії суддів, апеляційний суд, дотримуючись вимог статей 352, 353 КПК, належним чином забезпечив право учасників апеляційного розгляду на допит вказаних свідка та експерта, у зв`язку з чим доводи засудженого у цій частині задоволенню не підлягають.

Оспорюючи вирок апеляційного суду, засуджений у касаційній скарзі вказує про неправильність висновків суду про те, що водій автомобіля «Volkswagen» ОСОБА_10 міг не бачити мотоцикл «Honda CBR 1100 ХХ», що свідчить про відсутність у його діях порушень п. 10.1, 10.2 ПДР.

Насамперед, колегія суддів зазначає, що суд апеляційної інстанції допустив істотні протиріччя при формулюванні своїх висновків.

Так, з досліджених доказів убачалось, що стороною обвинувачення по суті висувалися дві різні версії розвитку події, пов`язані з швидкістю мотоцикла під керуванням ОСОБА_6 .

Згідно першої версії мотоцикл рухався зі швидкістю 92,2 км/год.

На підтвердження цієї версії стороною обвинувачення був наданий висновок експерта № 10.1-0358:20 від 25 вересня 2020 року. Висновок експерта №10.1- 0377:20 від 29 жовтня 2020 року ґрунтувався на вихідних даних щодо швидкості руху мотоцикла, встановлених попередньо зазначеним висновком.

Відповідно до іншої версії мотоцикл рухався із середньою швидкістю 124,416±7,77 км/год.

На підтвердження цієї версії стороною обвинувачення наданий висновок експерта № СЕ-19/123-21/507-ФТ від 04 березня 2021 року і висновок експерта № СЕ-19/123-21/3654-ІТ від 02 липня 2021 року, який ґрунтувався вже на вихідних даних щодо швидкості руху мотоцикла, встановлених попередньо зазначеним висновком.

При викладенні обставин, визнаних судом апеляційної інстанції доведеними, цей суд зазначив, що мотоцикл рухався зі швидкістю 124,416±7,77 км/год, жодним чином не зазначивши мотиви сприйняття одних доказів та відкидання інших.

Як зазначено у вироку, судом апеляційної інстанції не встановлено підстав уважати певні висновки експертів необґрунтованими чи такими, що суперечать іншим матеріалам справи або викликають інші обґрунтовані сумніви в їх правильності.

Ба більше, при формулюванні висновків стосовно винуватості ОСОБА_6 суд апеляційної інстанції посилається на різні показники швидкості руху мотоцикла: 124,416±7,77 км/год, а через один абзац - 92,2 км/год.

З огляду на положення ст. 433 КПК суд касаційної інстанції немає повноважень усунути вказані протиріччя, проте колегія суддів вважає, що вирок апеляційного суду у цій частині не можна визнати належно вмотивованим, як того вимагають приписи статтей 374, 420 КПК.

Крім цього, повертаючись до доводів касаційної скарги про неправильність висновків апеляційного суду про те, що водій автомобіля «Volkswagen» ОСОБА_10 міг не бачити мотоцикл «Honda CBR 1100 ХХ», що свідчить про відсутність у його діях порушень п. 10.1, 10.2 ПДР, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що юридичний аналіз причинно-наслідкового зв`язку виходить за рамки дослідження технічної причинності між діями учасника дорожнього руху і виникненням дорожньо-транспортної пригоди, яку за встановленими методиками досліджують відповідні автотехнічні експерти.

Суд, спираючись на висновки експерта, необхідний причинний зв`язок, що існує між поведінкою конкретних осіб та суспільно небезпечними наслідками як ознаку об`єктивної сторони кримінального правопорушення, встановлює за кримінально-правовими правилами оцінки. Вирішення питання про те, діяння якого учасника дорожньо-транспортної пригоди є причиною заподіяння наслідків, належить до компетенції суду, адже за приписами кримінального процесуального закону висновки експертів не є обов`язковими для органу, який здійснює провадження (ч. 10 ст. 101 КПК) і вони підлягають оцінці у сукупності і взаємозв`язку з іншими доказами.

Натомість такої оцінки висновки експертів у цьому провадженні не отримали.

Ураховуючи складність визначення універсального алгоритму встановлення причинного зв`язку між порушенням нормативних вимог та настанням шкідливих наслідків, позаяк в кожному конкретному випадку цей зв`язок ускладняється і зумовлюється значною кількістю різноманітних чинників (зміст, комбінації та послідовність виникнення яких майже завжди є унікальною), оцінці в кримінальному провадженні підлягають найбільш значущі особливості, на які потрібно зважити для встановлення необхідного причинного зв`язку як складової підстави кримінальної відповідальності. Суд з`ясовує характер порушень, які допустив кожен із учасників дорожньо-транспортної пригоди, на підставі чого доходить висновку про те, чиї дії є причиною заподіяних наслідків.

Використання правил встановлення необхідного причинного зв`язку, які покладено в основу практичного застосування теорії необхідного спричинення, дозволяє встановити, що у процесі послідовного розвитку протиправної дії в часі суспільно небезпечний наслідок з необхідністю походить від конкретного діяння, вчиненого особою, а не знаходиться стосовно нього у випадковому відношенні. Діяння винуватого є визначальною умовою настання суспільно небезпечного наслідку. Це правило, в тих ситуаціях, коли в розвиток причинного ряду вплітаються дії інших осіб, що, відповідно, обумовлює необхідність наступної юридичної оцінки декількох чинників, які певним чином впливають на настання передбачених законом наслідків, є ключем до розв`язання питання про наявність (відсутність) підстави кримінальної відповідальності конкретної особи. Порушення ПДР одним водієм не виключає кримінальної відповідальності іншого водія транспортного, засобу, який також порушив ПДР і таке порушення є причиною заподіяння суспільно небезпечних наслідків, - перебуває з ними в необхідному причинному зв`язку.

Відповідаючи на поставлене слідчим запитання: «Чи виконав вимоги дорожнього знаку 2.1 та вимоги пунктів 10.1 та 10.2 ПДР, водій автомобіля «Volkswagen Passat», д.н.з. НОМЕР_2 , ОСОБА_10 .?», експерт у висновку № СЕ-19/123-21/3654-ІТ від 02 липня 2021 року зазначив, що при заданих обставинах пригоди та вихідних даних, за умови, що водій ОСОБА_10 , в момент початку виїзду на проїзну частину вул. Степана Бандери міг не мати можливості візуально оцінити дорожню обстановку стосовно швидкісних параметрів руху мотоцикла на відстані 96,0-108,7 м та спрогнозувати можливість наявності конфліктної точки транспортних засобів при обраному ним характеру переміщення автомобіля (швидкості, траєкторії та інтенсивності прискорення), дії водія автомобіля «Volkswagen Passat», д.н.з. НОМЕР_2 , ОСОБА_10 могли не суперечити вимогам дорожнього знаку 2.1 та вимоги пунктів 10.1 та 10.2 ПДР (т. 1, а. п. 248). Аналогічна відповідь міститься й у висновку експерта №10.1-0377:20 від 29 жовтня 2020 року (т. 1, а. п.144).

Таким чином, експерт, дотримуючись вимог статей 69, 101 КПК, лише зазначив умови, за яких дії водія автомобіля «Volkswagen Passat» ОСОБА_10 могли не суперечити ПДР.

Встановлення юридичного факту щодо можливості чи неможливості оцінити ОСОБА_10 дорожню обстановку належить до компетенції суду, який має зазначити, посилаючись на конкретні матеріали справи, чи наявні у цьому провадженні умови, про які йдеться у висновку експерта.

Натомість, суд апеляційної інстанції не зробив жодного висновку з цього приводу. Не дослідив та не надав відповіді, чи мав ОСОБА_10 можливість оцінити дорожню обстановку, якщо ні, то з яких причин, чи були ці причини об`єктивними тощо.

За таких обставин Суд вважає, що висновок апеляційного суду щодо винуватості ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК, є передчасним, у зв`язку з чим касаційна скарга засудженого підлягає частковому задоволенню, а вирок апеляційного суду - скасуванню з призначенням нового розгляду у суді апеляційної інстанції.

Під час нового розгляду в суді апеляційної інстанції суд повинен, використовуючи усі процесуальні можливості, керуючись вимогами процесуального закону, постановити законне й обґрунтоване судове рішення, з належним мотивуванням своїх висновків.

Керуючись статтями 433, 434, 436, 438, 441, 442 КПК, Суд