ПОСТАНОВА Касаційний цивільний суд ВС у справі № 759/11699/24

7. Ухвалою Святошинського районного суду міста Києва від 23 лютого

2026 року заяву ОСОБА_1 про доповнення до позовних вимог залишено без розгляду.

8. Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що доповнення до позовних вимог подані позивачем після закриття підготовчого провадження та без зазначення достатніх аргументів для поновлення строку на їх подання.

9. Ухвалою Святошинського районного суду міста Києва від 23 лютого

2026 року закрито провадження у справі.

10. Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що оскільки з моменту фактичного припинення шлюбних відносин малолітня ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ,проживає з батьком ОСОБА_1 , відповідачка не заперечує щодо цього та не ставить питання про зміну місця проживання дитини, між сторонами фактично відсутній спір, а тому провадження у справі підлягає закриттю на підставі пункту 2 частини першої статті 255 Цивільного процесуального кодексу України

11. Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції про залишення без розгляду доповнень до позовних вимог, 25 квітня 2026 року ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу. У тексті апеляційної скарги посилався на необхідність розгляду справи, яка стосується прав малолітньої дитини, по суті.

12. Ухвалою Київського апеляційного суду від 20 травня 2026 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без руху та надано строк для усунення недоліків апеляційної скарги, а саме надання нової редакції клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження із зазначенням поважних причин пропуску такого строку та надання доказів надсилання копії апеляційної скарги та копій доданих матеріалів ОСОБА_2 .

13. Ухвалою Київського апеляційного суду від 03 червня 2026 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Святошинського районного суду міста Києва від 23 лютого 2026 року визнано неподаною та повернуто заявнику.

14. Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що недоліки апеляційної скарги заявником не усунуто, а тому апеляційна скарга підлягає поверненню. Зазначено, що 28 травня 2026 року ОСОБА_1 направив до суду нову редакцію клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, однак в частині направлення копії апеляційної скарги з додатками ОСОБА_2 вимог ухвали від 20 травня 2026 року не виконав. Заявник направив повторно копію апеляційної скарги Службі у справах дітей та сім`ї Святошинської районної у місті Києві державної адміністрації, а відповідачці у справі ОСОБА_2 не направив. Станом на 03 червня 2026 року ОСОБА_1 із заявою про продовження строку для усунення недоліків не звертався.

Узагальнені доводи касаційної скарги

15. 23 червня 2026 року ОСОБА_1 через підсистему «Електронний суд» звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасуватиухвалу Київського апеляційного суду від 03 червня 2026 року та направити справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

16. Згідно з абзацом 2 частини другої статті ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

17. Касаційна скарга обґрунтована посиланням на те, що суд апеляційної інстанції не урахував, що він у визначений законом спосіб та строк направив відповідачці засобами електронної пошти і особисто надав примірник апеляційної скарги з додатками, про що безпосередньо зазначав в апеляційній скарзі та надав суду доказ на підтвердження зазначеного (додаток № 11 до апеляційної скарги).

18. Акцентує увагу на тому, що до відправлення апеляційної скарги через систему ЄСІТС до Київського апеляційного суду особисто та через електронні пошти (зазначені як контактні) він передав примірник апеляційної скарги з додатками відповідачці, про що остання написала заяву від 22 травня 2026 року, яка також була додана до заяви/клопотання (нова редакція) про поновлення строку на апеляційне оскарження від 27 травня 2026 року (додаток № 2).

19. Посилається на те, що відповідачка не має зареєстрованого електронного кабінету в ЄСІТС, а з огляду на те, що вона проживає у сусідньому будинку, вважає, що направлення їй копії апеляційної скарги через електронну пошту та шляхом фактичного вручення, що підтверджується відповідною розпискою, відповідає вимогам статей 43, 83 ЦПК України.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

20. Ухвалою Верховного Суду від 30 червня 2026 року касаційну скаргу залишено без руху для усунення недоліків.

21. Ухвалою Верховного Суду від 09 липня 2026 року відкрито касаційне провадження у справі № 759/11699/24 та витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.

22. 17 липня 2026 року матеріали цивільної справи № 759/11699/24надійшли до Верховного Суду.

23. Ухвалою Верховного Суду від 29 липня 2026 року справу призначено до судового розгляду колегією з п`яти суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.

Відзив на касаційну скаргу до Верховного Суду не надійшов

Фактичні обставини справи, встановлені судами

24. ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

25. Звертаючись до суду з позовом про визначення місця проживання дитини, ОСОБА_1 зазначав, що малолітня ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з 20 грудня 2023 року проживає разом з ним.

26. У судовому засіданні ОСОБА_1 зазначав, що сторони не мають спору, між собою вирішили питання, з ким у подальшому проживатиме дитина, однак мають бажання закріпити офіційно вказану обставину. ОСОБА_2 зазначала, що позовні вимоги визнає у повному обсязі, підтвердила, що фактично спір між нею та позивачем щодо визначення місця проживання спільної доньки відсутній.

27. Згідно з листом Органу опіки та піклування Святошинської районної у м. Києві державної адміністрації від 06 січня 2026 року фактично спір між батьками про визначення місця проживання дитини відсутній. Під час відвідування служби ОСОБА_2 зазначила, що не заперечує щодо проживання доньки з батьком, а сама вона бере активну участь у її вихованні та утриманні, коли ОСОБА_1 виїжджає за межі м. Києва донька проживає з нею. ОСОБА_1 не чинить перешкод у спілкуванні з донькою. У свою чергу, ОСОБА_1 повідомив, що у них з ОСОБА_2 відсутній спір щодо визначення місця проживання дитини, дочка проживає із ним, а ОСОБА_2 бере участь у вихованні спільної дитини.

28. Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла таких висновків.

29. Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

30. Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

31. Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

32. Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

33. Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

34. У пунктах 8, 9 частини другої статті 129 Конституції України визначено, що до основних засад судочинства належить забезпечення права на апеляційний перегляд справи та обов`язковість судового рішення.

35. Ці засади є конституційними гарантіями права на судовий захист.

36. Європейський суд з прав людини наголошує на тому, що право на доступ до суду має бути ефективним. Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції, кожна держава-учасниця Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. Разом з тим не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним.

37. ЄСПЛ зауважував, що «право на суд», одним із аспектів якого є право доступу, не є абсолютним і може підлягати обмеженням, їх накладення дозволене за змістом, особливо щодо умов прийнятності апеляційної скарги. Проте такі обмеження повинні застосовуватись з легітимною метою та повинні зберігати пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (рішення ЄСПЛ «Volovik v. Ukraine», № 15123/03, § 53, 55, 06 грудня 2007 року).

38. Згідно з частиною другою статті 352 ЦПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції окремо від рішення суду лише у випадках, передбачених статтею 353 цього Кодексу.

39. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина перша статті 353 ЦПК України).

40. Перелік вимог до форми і змісту апеляційної скарги закріплений у статті 354 ЦПК України. Зокрема, відповідно до пункту 2 частини четвертої зазначеної статті, до апеляційної скарги додаються копії скарги та доданих письмових матеріалів відповідно до кількості учасників справи, крім випадків, якщо така скарга та додані матеріали подаються до суду в електронній формі через електронний кабінет. У разі подання скарги та доданих матеріалів в електронній формі через електронний кабінет до неї додаються докази надсилання її копії та копій доданих матеріалів іншим учасникам справи з урахуванням положень статті 43 цього Кодексу.

41. Відповідно до частин другої, третьої статті 357 ЦПК України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 356 цього Кодексу, а також подана особою, яка відповідно до частини шостої статті 14 цього Кодексу зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу.

42. Апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 354 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. Протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.

43. Якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, сплатить суму судового збору, внесе у визначених законом випадках на депозитний рахунок суду грошову суму у розмірі вартості спірного майна, оцінка (експертно-грошова оцінка земельної ділянки) якого здійснена в порядку, визначеному законом, чинна на дату подання позовної заяви, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві (частина третя стаття 185 ЦПК України).

44. Правовою підставою для винесення оскаржуваної ухвали апеляційного суду про повернення апеляційної скарги стало невиконання вимог ухвали суду про залишення апеляційної скарги без руху в частині надання доказів надсилання копії апеляційної скарги та копій доданих матеріалів ОСОБА_2 .

45. З матеріалів справи вбачається, що апеляційна скарга ОСОБА_1 на ухвалу Святошинського районного суду міста Києва від 23 лютого 2026 року подана в електронній формі через електронний кабінет підсистеми «Електронний суд». У тексті апеляційної скарги зазначено, що вона надіслана відповідачці на електронну пошту (а. с. 157, т. 2). У додатках до апеляційної скарги зазначено під пунктом 20 «доказ про відправлення відповідачу». До апеляційної скарги додано скриншот електронної пошти (а. с. 182, т. 2).

46. На виконання вимог ухвали апеляційного суду про залишення апеляційної скарги без руху ОСОБА_1 подав заяву/клопотання (нова редакція) про поновлення строку на апеляційне оскарження/про усунення недоліків, у якій, серед іншого, зазначив, що в додатках до апеляційної скарги наявні докази відправлення матеріалів апеляційної скарги іншим учасникам справи. Крім того, оскільки відповідачка не має зареєстрованого електронного кабінету він надає її письмову заяву про отримання матеріалів апеляційної скарги (а. с. 209/зворот, т. 2). До заяви додано скриншоти про направлення копії апеляційної скарги з додатками на електронну адресу ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с. 217, 222, т. 2), а також копію заяви ОСОБА_2 (адреса електронної пошти: ІНФОРМАЦІЯ_3 ) від 22 травня 2026 року про отримання апеляційної скарги ОСОБА_4 на електронну пошту в повному обсязі. Заява написана власноручно з проставленням підпису.

47. Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

48. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 81 ЦПК України).

49. Згідно з частиною першою статті 82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

50. Визнаючи неподаною та повертаючи апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Святошинського районного суду міста Києва від 23 лютого 2026 року з підстав ненадання доказів направлення копії апеляційної скарги з додатками відповідачці ОСОБА_5 , апеляційний суд не зазначив підстав відхилення поданих позивачем доказів, поданих на підтвердження такого направлення, не обґрунтував будь-яких сумнівів у достовірності визнаних відповідачкою обставин або у добровільності їх визнання.

51. У практиці ЄСПЛ визначено, що «надмірний формалізм» може суперечити вимозі забезпечення практичного та ефективного права на доступ до суду згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції. Це зазвичай відбувається у випадку особливо вузького тлумачення процесуальної норми, що перешкоджає розгляду позову заявника по суті, із супутнім ризиком порушення його чи її права на ефективний судовий захист (рішення у справі «Белеш та інші проти Чеської Республіки» (Beles and Others v. the Czech Republic), заява № 47273/99, пункти 50-51 та 69, від 12 листопада 2002 року; рішення у справі «Зубац проти Хорватії» (Zubac v. Croatia), заява № 40160/12, пункт 97, від 05 квітня 2018 року; рішення у справі «Волчлі проти Франції» (Walchli v. France), заява № 35787/03, пункт 29, від 26 липня 2007 року).

52. ЄСПЛ наголошував на питаннях «юридичної визначеності» та «належного здійснення правосуддя» як на двох основних елементах для проведення розмежування між надмірним формалізмом та прийнятним застосуванням процесуальних формальностей. Зокрема, є порушенням права на доступ до суду, коли норми не переслідують цілі юридичної визначеності та належного здійснення правосуддя та утворюють свого роду перепону, яка перешкоджає вирішенню справи учасників судового процесу по суті компетентним судом (рішення у справах «Карт проти Туреччини» (Kart v. Turkey) [Велика Палата], № 8917/05, пункт 79 (в кінці), ЄСПЛ 2009 (витяги); «Ефстатіу та інші проти Греції» (Efstathiou and Others v. Greece), № 36998/02, пункт 24 (в кінці), від 27 липня

2006 року, та «Ешим проти Туреччини» (Esim v. Turkey), № 59601/09, пункт 21, від 17 вересня 2013 року; рішення у справі «Зубац проти Хорватії» (Zubac v. Croatia), заява № 40160/12, пункт 98, від 05 квітня 2018 року).

53. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

54. Підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі (частина шоста статті 411 ЦПК України).

55. У випадках скасування судом касаційної інстанції ухвал суду першої або апеляційної інстанцій, які перешкоджають провадженню у справі, справа передається на розгляд відповідного суду першої або апеляційної інстанції (частини четвертої статті 406 ЦПК України).

56. За викладених обставин ухвала Київського апеляційного суду від 03 червня 2026 року про визнання неподаною та повернення апеляційної скарги підлягає скасуванню з передачею справи на розгляд суду апеляційної інстанції для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.

Керуючись статтями 400, 402, 406, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду