ПОСТАНОВА Касаційний цивільний суд ВС у справі № 685/423/13-ц

Описова частина

1. У 2013 році Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Надра» (далі - ПАТ «КБ «Надра») звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

2. На обґрунтування позову зазначало, що ОСОБА_1 було надано кредит у сумі 76 760,43 дол. США на підставі укладеного 30 січня 2008 року кредитного договору № 755845/РБ.

3. На забезпечення виконання зобов`язань позичальника за вищевказаним кредитним договором 18 липня 2007 року ПАТ «КБ «Надра» уклало з ОСОБА_2 договір поруки.

4. У зв`язку із неналежним виконанням позичальником своїх зобов`язань станом на 25 грудня 2012 року утворилася заборгованість за кредитом, розмір якої складає 143 164,04 дол. США та яка складається із заборгованості по тілу кредиту, процентів за його користування, пені та штрафу, яку ПАТ «КБ «Надра» просило стягнути солідарно з позичальника та поручителя.

5. Під час судового розгляду позовні вимоги ПАТ «КБ «Надра» були зменшені до 120 796,11 дол. США, зокрема, в частині нарахування пені, так як первинно пеня була нарахована за невиконання зобов`язання по поверненню кредиту, строк сплати якого не настав.

6. Рішенням Теофіпольський районний суд Хмельницької області від 27 червня 2013 року позов ПАТ «КБ «Надра» задоволено частково.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь

ПАТ «КБ «Надра» заборгованість за кредитним договором № 755845/РБ від 30 січня 2008 року в сумі 113 120,07 дол. США, з них: 76 760,43 дол. США заборгованості по кредиту, 30 432,72 дол. США відсотків за користування кредитом та 5 926,92 дол. США пені за прострочення сплати кредиту;

3 441,00 грн повернення сплаченого при подачі позову судового збору.

Відмовлено ПАТ «КБ «Надра» в задоволенні решти позовних вимог.

7. Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції 28 серпня 2025 року, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , звернулися до Хмельницького апеляційного суду із апеляційною скаргою на вищевказане судове рішення.

8. Ухвалою Хмельницького апеляційного суду від 05 грудня 2025 року апеляційні скарги ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на рішення Теофіпольського районного суду Хмельницької області від 27 червня 2013 року залишено без руху та запропоновано заявникам подати заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження судового рішення із зазначенням поважних причин його пропуску та оформлення апеляційної скарги відповідно до вимог статті 356 ЦПК України з поданням копій скарги відповідно до кількості учасників справи.

Зазначено строк виконання ухвали та попереджено заявників про наслідки її невиконання.

9. На виконання вимог зазначеної ухвали Хмельницького апеляційного суду від 05 грудня 2025 року представник ОСОБА_2 - адвокат Бейлик А. Б., 15 грудня 2025 року звернувся до Хмельницького апеляційного суду із заявою про усунення недоліків апеляційної скарги та поновлення строку на апеляційне оскарження, до якої долучив апеляційну скаргу в новій редакції, оформлену відповідно до вимог статті 356 ЦПК України, а також копії апеляційної скарги для інших учасників справи.

10. На обґрунтування заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження вказував, що про існування цивільної справи № 685/423/13-ц та ухвалене у ній рішення Теофіпольського районного суду Хмельницької області від 27 червня 2013 року ОСОБА_2 стало відомо лише 19 серпня 2025 року після отримання її представником копії зазначеного рішення.

11. Зазначав, що його довірителька участі у розгляді справи не брала, про її розгляд не повідомлялася, у судових засіданнях не була присутня, жодних судових повісток, повідомлень чи судових рішень не отримувала, оскільки з 2009 року постійно проживає та працює на території Республіки Італія, у зв`язку із чим просив поновити строк на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції.

12. Також 15 грудня 2025 року ОСОБА_1 подав до апеляційного суду заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження та нову редакцію апеляційної скарги, оформлену відповідно до вимог статті 356 ЦПК України, та її копії для інших учасників справи.

13. На обґрунтування заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження вказував, що про існування цивільної справи № 685/423/13-ц за позовом ПАТ «КБ «Надра» до нього та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості йому стало відомо лише 20 серпня 2025 року зі слів матері - ОСОБА_2 , після того як її представник 19 серпня 2025 року ознайомився з матеріалами справи у приміщенні Теофіпольського районного суду Хмельницької області та отримав копію рішення суду від 27 червня 2013 року.

14. Вказував, що до цього часу участі у справі не брав, про її розгляд повідомлений не був, у судових засіданнях не брав участі, жодних судових повісток, повідомлень чи судових рішень не отримував, у зв`язку із чим просив поновити строк на апеляційне оскарження.

15. Ухвалою Хмельницького апеляційного суду від 08 січня 2026 року ОСОБА_2 та ОСОБА_1 відмовлено у відкритті апеляційного провадження за їхніми апеляційними скаргами на рішення Теофіпольського районного суду Хмельницької області від 27 червня 2013 року у вказаній справі.

16. Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, суд апеляційної інстанції мотивував своє рішення тим, що заявники були обізнані про розгляд справи та виконання судового рішення, зокрема про наявність виконавчих проваджень щодо них, проте не скористалися своїми процесуальними правами на подання апеляційної скарги у встановлений законом строк і не навели обставин непереборної сили, а відтак, ураховуючи, що апеляційну скаргу подано після спливу одного року з дня ухвалення судового рішення (понад дванадцять років з моменту його проголошення), колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для застосування частини другої статті 358 ЦПК України та, відповідно, для поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Теофіпольського районного суду Хмельницької області від 27 червня 2013 року.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

17. У лютому 2026 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшли касаційні скарги представника ОСОБА_2 - адвоката

Бейлика А. Б., та ОСОБА_1 на ухвалу Хмельницького апеляційного суду від 08 січня 2026 року у вказаній справі.

18. Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13 лютого 2026 року суддею-доповідачем для розгляду справи № 685/423/13-ц визначено Ступак О. В., судді, які входять до складу колегії: Осіян О. М., Сакара Н. Ю.

19. Ухвалою Верховного Суду від 02 березня 2026 рокувідкрито касаційне провадження у справі, витребувано цивільну справу і надано строк для подання відзивів на касаційні скарги.

20. Відповідно до розпорядження керівника секретаріату Касаційного цивільного суду від 25 березня 2026 року на підставі службової записки голови Касаційного цивільного суду Червинської М. Є. призначений повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями у зв`язку з обранням до Великої Палати Верховного Суду судді Ступак О. В.

21. Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25 березня 2026 року суддею-доповідачем для розгляду справи

№ 685/423/13-ц визначено Сакару Н. Ю., судді, які входять до складу колегії:

Осіян О. М., Сердюк В. В.

22. У касаційних скаргах заявники просять скасувати ухвалу Хмельницького апеляційного суду від 08 січня 2026 року, а справу направити для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

23. Підставою касаційного оскарження судового рішення вказують неправильне порушення апеляційним судом норм процесуального права.

24. Касаційні скарги мотивовані тим, що суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для поновлення заявникам апеляційних скарг строку на апеляційне оскарження судового рішення суду першої інстанції.

25. Відтак, як зауважує адвокат Бейлик А. Б., його довірительці як про існування справи, так і про ухвалене рішення суду та його зміст стало відомо тільки 19 серпня 2025 року, після ознайомлення представника із матеріалами справи та отримання копії рішення суду.

26. Отже, з огляду на те, що ОСОБА_2 не брала участі у справі, не була повідомлена про розгляд цієї справи, не була присутня у судових засіданнях, не отримувала жодних судових повісток, повідомлень суду чи судових рішень та отримала копію оскаржуваного рішення суду лише 19 серпня 2025 року, а також на те, що апеляційну скаргу подано протягом десяти днів з дня отримання судового рішення відповідно до частини першої статті 294 ЦПК України

(у редакції, чинній станом на 09 червня 2013 року), вважала наявними підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду.

27. Відтак звертає увагу суду на те, що частина друга статті 358 ЦПК України щодо преклюзивного річного строку на апеляційне оскарження рішення суду була відсутня у ЦПК України в редакції, чинній станом на 09 червня 2013 року, а апеляційну скаргу, своєю чергою, було подано в межах строків, визначених ЦПК України у редакції, чинній на момент ухвалення рішення суду першої інстанції.

28. Ураховуючи наведене, представник ОСОБА_2 - адвокат Бейлик А. Б. вважає помилковим висновок суду апеляційної інстанції про пропуск його довірителькою строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції.

29. Аналогічні доводи щодо порушення апеляційним судом норм процесуального права містить касаційна скарга ОСОБА_1 .

30. Крім того, ОСОБА_1 у змісті касаційної скарги посилається на те, що апеляційним судом зроблено помилковий висновок щодо того, що йому було відомо про відкрите виконавче провадження із примусового виконання оскаржуваного в апеляційному порядку судового рішення, оскільки матеріали виконавчого провадження не містять доказів вручення йому будь-яких документів виконавчого провадження.

31. Ураховуючи наведене, ОСОБА_1 вважає помилковим висновок суду апеляційної інстанції про пропуск строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції.

32. У травні 2026 року до Верховного Суду надійшов відзив правонаступника позивача - товариства з обмеженою відповідальністю «Брайт Інвестмент»

(далі - ТОВ «Брайт Інвестмент»), на касаційну скаргу представника

ОСОБА_2 - адвоката Бейлика А. Б., в якому зазначено, що оскаржуване судове рішення ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги не заслуговують на увагу.

33. Відтак, на переконання ТОВ «Брайт Інвестмент», оскільки апеляційні скарги подано після спливу одного року з дня ухвалення судового рішення та понад дванадцять років з моменту його проголошення, а заявники були обізнані про розгляд справи та виконання судового рішення, зокрема про наявність виконавчих проваджень щодо його примусового виконання, не скористалися своїми процесуальними правами на подання апеляційної скарги у встановлений законом строк і не навели поважних причин пропуску такого строку.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

34. Судом апеляційної інстанції у змісті оскаржуваної ухвали встановлено, що рішенням Теофіпольського районного суду Хмельницької області від 27 червня 2013 року позов ПАТ «КБ «Надра» задоволено частково та стягнуто солідарно з ОСОБА_1 і ОСОБА_2 заборгованість за кредитним договором від 30 січня 2008 року у розмірі 113 120,07 дол. США, а також 3 441,00 грн судового збору. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

35. Не погодившись із вищевказаним судовим рішенням, 28 серпня 2025 року ОСОБА_2 та ОСОБА_1 подали до Хмельницького апеляційного суду апеляційні скарги на рішення Теофіпольського районного суду Хмельницької області від 27 червня 2013 року.

36. Зі змісту довідки Теофіпольського районного суду Хмельницької області, доданої до апеляційної скарги ОСОБА_2 , апеляційним судом встановлено, що матеріали цивільної справи №?685/423/13-ц (провадження №?2/685/130/13) були знищені відповідно до акта, датованого 01 березня 2019 року, у зв`язку із закінченням строку їх зберігання.

37. Ухвалою Хмельницького апеляційного суду від 01 вересня 2025 року матеріали апеляційних скарг ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на рішення Теофіпольського районного суду від 27 червня 2013 року було направлено до суду першої інстанції для вирішення питання про відновлення втраченого судового провадження.

38. Ухвалою Теофіпольського районного суду Хмельницької області від 16 вересня 2025 року ініційовано питання відновлення втраченого судового провадження.

39. Ухвалою Теофіпольського районного суду Хмельницької області від 12 листопада 2025 року відновлено втрачене (знищене) судове провадження у цивільній справі №?685/423/13-ц (провадження №?2/685/130/13) за позовом ПАТ «КБ «Надра» до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.

40. У грудні 2025 року до Хмельницького апеляційного суду, після вирішення питання про відновлення втраченого судового провадження, надійшли матеріали справи з суду першої інстанції.

41. Постановою Хмельницького апеляційного суду від 07 січня 2026 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Бейлика А. Б., залишено без задоволення, ухвалу Теофіпольського районного суду Хмельницької області від 12 листопада 2025 року залишено без змін.

42. Ухвалою Хмельницького апеляційного суду від 05 грудня 2025 року апеляційні скарги ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на рішення Теофіпольського районного суду Хмельницької області від 27 червня 2013 року залишено без руху та запропоновано заявникам подати заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження судового рішення із зазначенням поважних причин його пропуску та оформлення апеляційної скарги відповідно до вимог статті 356 ЦПК України з поданням копій скарги відповідно до кількості учасників справи.

Зазначено строк виконання ухвали та попереджено заявників про наслідки її невиконання.

43. На виконання вимог вищевказаної ухвали представник ОСОБА_2 - адвокат Бейлик А. Б., звернувся до Хмельницького апеляційного суду із заявою про усунення недоліків апеляційної скарги та поновлення строку на апеляційне оскарження, до якої долучив апеляційну скаргу в новій редакції, оформлену відповідно до вимог статті 356 ЦПК України, а також її копії для інших учасників справи.

44. На обґрунтування заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження зазначав, що про існування цивільної справи № 685/423/13-ц та ухвалене у ній рішення Теофіпольського районного суду Хмельницької області від 27 червня 2013 року довірительці стало відомо лише 19 серпня 2025 року після отримання її представником копії зазначеного рішення.

45. Вказував, що його довірителька участі у розгляді справи не брала, про її розгляд не повідомлялася, у судових засіданнях не була присутня, жодних судових повісток, повідомлень чи судових рішень не отримувала, оскільки з 2009 року постійно проживає та працює в Італійській Республіці, у зв`язку з цим просила поновити строк на апеляційне оскарження.

46. Також на виконання вищевказаної ухвали про залишення апеляційної скарги без руху ОСОБА_1 подав до апеляційного суду заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження, нову редакцію апеляційної скарги, оформлену відповідно до вимог статті 356 ЦПК України, та її копії для інших учасників справи.

47. Заяву про поновлення строку обґрунтовував тим, що про існування цивільної справи № 685/423/13-ц йому стало відомо лише 20 серпня 2025 року зі слів матері - ОСОБА_2 , після того як її представник 19 серпня

2025 року ознайомився із матеріалами справи у приміщенні Теофіпольського районного суду Хмельницької області та отримав копію рішення суду від 27 червня 2013 року.

48. Вказував, що до цього часу участі у справі не брав, про її розгляд повідомлений не був, у судових засіданнях не брав участі, жодних судових повісток, повідомлень чи судових рішень не отримував, у зв`язку з чим просив поновити строк на апеляційне оскарження.

49. Ухвалою Хмельницького апеляційного суду від 08 січня 2026 року ОСОБА_2 та ОСОБА_1 відмовлено у відкритті апеляційного провадження за їхніми апеляційними скаргами на рішення Теофіпольського районного суду Хмельницької області від 27 червня 2013 року у вказаній справі з підстав, визначених змістом статті 358 ЦПК України, а саме у зв`язку із пропуском заявниками строків на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції.

50. Також апеляційним судом встановлено, що ухвалою Теофіпольського районного суду Хмельницької області від 19 квітня 2021 року було задоволено заяву ТОВ «Брайт Інвестмент» та замінено стягувача з ПАТ «КБ «Надра» на

ТОВ «Брайт Інвестмент» у виконавчому провадженні № НОМЕР_2, відкритому на підставі виконавчого листа № 685/423/13-ц, виданого Теофіпольським районним судом Хмельницької області про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «КБ «Надра» заборгованості за кредитним договором № 755845/РБ від 30 січня 2008 року в сумі 113 120,07 дол. США.

51. Ухвалою Теофіпольського районного суду Хмельницької області від 28 грудня 2022 року у виконавчому провадженні АСВП № НОМЕР_3, відкритому на підставі виконавчого листа № 685/423/13-д, виданого Теофіпольським районним судом Хмельницької області про стягнення з ОСОБА_2 заборгованості за кредитним договором № 755845/РБ від 30 січня 2008 року, стягувача ПАТ КБ «Надра», як вибулу сторону, замінено його правонаступником ТОВ «Брайт Інвестмент», яке набуло всі права та обов`язки стягувача на підставі договору про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги від 30 вересня 2020 року.

52. Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

53. Положенням частини другої статті 389 ЦПК України встановлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

54. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

55. Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

56. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

57. Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

58. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

59. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

60. Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення.

61. Предметом касаційного перегляду у цій справі є ухвала апеляційного суду про відмову у відкритті апеляційного провадження у зв`язку із пропуском строків на апеляційне оскарження рішення суду.

62. Частиною першою статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

63. Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

64. Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), розглядаючи справи щодо порушення права на справедливий судовий розгляд, тлумачить вказану статтю як таку, що не лише містить детальний опис гарантій, які надаються сторонам у цивільних справах, а й захищає у першу чергу те, що дає можливість практично користуватися такими гарантіями, - доступ до суду.

65. Право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Це право може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави. Однак такі обмеження не можуть обмежувати реалізацію цього права у такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права було порушено. Ці обмеження повинні переслідувати легітимну мету та має бути розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями (рішення ЄСПЛ у справах «Мушта проти України», заява № 8863/06, пункт 37; «Kreuz v. Poland», заява № 28249/95, пункт 53; «Golder v. the United Kingdom», заява № 4451/70, пункт 38, «Stanev v. Bulgaria», заява № 36760/06, пункти 229-230).

66. ЄСПЛ сформував практику, відповідно до якої національними судами пріоритетність має надаватися дотриманню встановлених процесуальним законом строків звернення до суду, також строків апеляційного та касаційного оскарження судових рішень, а поновлення пропущеного строку допускається лише у виняткових випадках, коли мають місце не формальні та суб`єктивні, а об`єктивні та непереборні причини їх пропуску.

67. Такий підхід є складовою частиною принципу правової визначеності у площині запобігання перегляду остаточних судових рішень за відсутності вагомих для цього підстав.

68. У справі «Скорик проти України», заява № 32671/02, ЄСПЛ зазначив, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції, якщо в національному правовому порядку існує процедура апеляції, держава має гарантувати, що особи, які знаходяться під її юрисдикцією, мають право у апеляційних судах на основні гарантії, передбачені статтею 6 Конвенції. Мають бути враховані особливості провадження, що розглядається, та сукупність проваджень, що здійснювались відповідно з національним правопорядком, а також роль апеляційного суду у них.

69. Згідно зі статтею 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення, а відповідно до статті 6 Конвенції таке конституційне право має бути забезпечене справедливими судовими процедурами.

70. Відповідно до статті 17 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

71. Відтак, з матеріалів справи вбачається, що заявниками у апеляційному порядку оскаржувалось рішення суду першої інстанції від 27 червня 2013 року.

72. Таким чином, колегія суддів зауважує, що розгляд справи судом першої інстанції відбувся до набуття чинності Законом України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» (далі - Закон № 2147-VIII)

73. Відповідно до підпункту 13 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України у редакції Закону № 2147-VIII судові рішення, ухвалені судами першої інстанції до набрання чинності цією редакцією Кодексу, набирають законної сили та можуть бути оскаржені в апеляційному порядку протягом строків, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

74. Згідно із частиною першою статті 292 ЦПК України у редакції, чинній на час розгляду справи першої інстанції (далі - ЦПК України 2004 року), сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їх права та обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

75. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення (частина перша статті 294 ЦПК України 2004 року).

76. Відповідно до частини першої статті 352 ЦПК України, у редакції на момент звернення до суду із апеляційною скаргою, учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

77. Частиною третьою статті 354 ЦПК України у редакції на момент подачі апеляційної скарги, передбачено, що строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

78. Відповідно до частини четвертої статті 357 ЦПК України, якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження будуть визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження у порядку, встановленому статтею 358 цього Кодексу.

79. Згідно з частиною другою статті 358 ЦПК України незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у разі, якщо апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, крім випадків: 1) подання апеляційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки; 2) пропуску строку на апеляційне оскарження внаслідок виникнення обставин непереборної сили.

80. Системний аналіз положень статей 126, 127 ЦПК України дає підстави для висновку, що поновлення процесуального строку на апеляційне оскарження віднесено до дискреційних повноважень суду, які він реалізує залежно від встановленої об`єктивної неможливості реалізації права на апеляційне оскарження у строки, встановлені змістом ЦПК України.

81. У статтях 127, 357, 358 ЦПК України не визначено конкретного переліку причин, що відносяться до поважних і можуть бути підставою для поновлення пропущеного процесуального строку. Проте суд апеляційної інстанції, керуючись верховенством права та основними засадами судочинства, повинен надати оцінку наведеним особою, яка подає апеляційну скаргу, обставинам на предмет поважності причин пропуску строку, встановити чи поновлення такого строку не буде втручанням у принцип юридичної визначеності з урахуванням балансу суспільного та приватного інтересу.

82. Вищезазначені висновки викладено Верховним Судом у змісті постанови від 11 серпня 2021 року у справі № 344/15764/15-ц (провадження

№ 61-6675св20).

83. Учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається (частина перша статті 44 ЦПК України).

84. Відтак, звертаючись до суду апеляційної інстанції з апеляційними скаргами на рішення суду першої інстанції, заявники посилалися на те, що про рішення Теофіпольського районного суду Хмельницької області від 27 червня 2013 року ОСОБА_2 стало відомо лише 19 серпня 2025 року після отримання її представником копії цього рішення. При цьому заявниця зазначала, що не брала участі у розгляді справи, про її розгляд не повідомлялася, у судових засіданнях не була присутня, жодних судових повісток, повідомлень чи судових рішень не отримувала, оскільки з 2009 року постійно проживає та працює в Італійській Республіці. У зв`язку з наведеним просила поновити строк на апеляційне оскарження.

85. ОСОБА_1 , своєю чергою, зазначав, що про існування цивільної справи № 685/423/13-ц за позовом ПАТ «КБ «Надра» йому стало відомо лише 20 серпня 2025 року зі слів своєї матері - ОСОБА_2 , після того як її представник

19 серпня 2025 року ознайомився з матеріалами справи у Теофіпольському районному суді Хмельницької області та отримав копію рішення суду від 27 червня 2013 року. До вищевказаного часу ОСОБА_1 участі у справі не брав, про її розгляд повідомлений не був, у судових засіданнях не був присутній, жодних судових повісток, повідомлень чи судових рішень не отримував, у зв`язку з чим просив поновити строк на апеляційне оскарження.

86. Колегія суддів зауважує, що на момент подання апеляційних скарг матеріали цивільної справи були знищені у зв`язку із закінченням строків їх зберігання.

87. Поновлення процесуальних строків має бути обґрунтованим та не порушувати принцип res judicata, особливо коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів ні в часі, ні в підставах для поновлення строків.

88. Відмовляючи у поновленні строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції та, як наслідок, відмовляючи у відкритті апеляційного провадження у справі, апеляційний суд врахував, що текст рішення Теофіпольського районного суду Хмельницької області від 27 червня 2013 року зареєстровано до оприлюднення у Єдиному державному реєстрі судових рішень 04 липня 2013 року, а забезпечено його загальний доступ 09 липня 2013 року, тому заявники мали можливість ознайомитись з текстом оскаржуваного рішення в будь-який час протягом 12 років.

89. Крім того, у самому рішенні Теофіпольського районного суду Хмельницької області від 27 червня 2013 року зазначено, що відповідачі були належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи, у судове засідання не з`явилися без повідомлення причин, у зв`язку з чим справа розглянута судом за їх відсутності.

90. На підставі зазначеного рішення суду 17 липня 2013 року було видано виконавчі листи № 685/423/13-ц від 17 липня 2013 року, за якими державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Теофіпольського районного управління юстиції Мельником О. В. відкрито виконавчі провадження:

№ НОМЕР_3 від 25 вересня 2014 року щодо примусового виконання рішення про стягнення заборгованості з ОСОБА_2 та № НОМЕР_2 від 05 серпня

2015 року щодо примусового виконання рішення про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 .

91. Постанову про відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_3 державним виконавцем Мельником О. В. винесено 25 вересня 2014 року щодо примусового виконання рішення про стягнення заборгованості з ОСОБА_2 , яку вона отримала поштовим зв`язком 02 жовтня 2014 року (а.с. 99).

92. Також у межах зазначеного виконавчого провадження виконавчий лист було направлено до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, оскільки боржниця ОСОБА_2 отримувала пенсію, та постановою державного виконавця встановлено відрахування із пенсійних виплат боржника у межах, передбачених Законом України «Про виконавче провадження». Також матеріали справи містять платіжні документи про стягнення грошових коштів боржника ОСОБА_2 на погашення заборгованості за кредитним договором.

93. Щодо ОСОБА_1 , судом встановлено, що за інформацією АТ КБ «Приватбанк» на підставі постанови від 20 травня 2019 року про арешт коштів ОСОБА_1 накладено арешт на грошові кошти боржника в сумі

2?880?802,56 грн, проте на рахунках боржника недостатньо коштів для виконання цієї постанови.

94. Водночас, АТ «Альфа-Банк» повідомив, що постанови серії ВП №?48341542 від 20 травня 2019 року про арешт коштів та ВП №НОМЕР_4 від 20 травня

2019 року були прийняті до виконання 04 червня 2019 року таоприбутковані на позабалансовому рахунку банку. Банком накладено арешт на грошові кошти боржника ОСОБА_1 , проте на рахунках боржника відсутні кошти для виконання постанов. Постанова не прийнята до виконання в частині арешту грошових коштів по рахунку №? НОМЕР_1 , оскільки страхові кошти, які зараховані на окремий рахунок, не можуть бути спрямовані на стягнення за виконавчими документами відповідно до статті ?34 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування».

95. Таким чином, апеляційним судом встановлено, що у межах виконавчих проваджень щодо обох боржників здійснювався ряд виконавчих дій. Більше того, ухвалою Теофіпольського районного суду Хмельницької області від 19 квітня 2021 року заяву ТОВ «Брайт Інвестмент» було задоволено та у виконавчому провадженні № НОМЕР_2, відкритому на підставі виконавчого листа № 685/423/13-ц, виданого Теофіпольським районним судом Хмельницької області про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «КБ «Надра» заборгованості за кредитним договором № 755845/РБ від 30 січня 2008 року в сумі 113 120,07 дол. США, замінено стягувача з ПАТ «КБ «Надра» на ТОВ «Брайт Інвестмент».

96. 28 грудня 2022 року ухвалою Теофіпольського районного суду Хмельницької області у виконавчому провадженні № НОМЕР_3, відкритому на підставі виконавчого листа № 685/423/13-д, виданого Теофіпольським районним судом Хмельницької області про стягнення з ОСОБА_2 заборгованості за кредитним договором № 755845/РБ від 30 січня

2008 року, стягувача ПАТ КБ «Надра», як вибулу сторону, замінено його правонаступником ТОВ «Брайт Інвестмент», яке набуло всі права та обов`язки стягувача на підставі договору про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги від 30 вересня 2020 року.

97. Копію вищевказаної ухвали отримано ОСОБА_2 11 січня 2023 року (а.с. 123).

98. Відтак, апеляційний суд дійшов висновку, що як ОСОБА_2 , так і ОСОБА_1 були обізнані про відкриття щодо них виконавчих проваджень, а відтак були обізнані про існування та розгляд відповідної цивільної справи в суді.

99. При цьому, апеляційну скаргу на рішення Теофіпольського районного суду Хмельницької області від 27 червня 2013 року заявники подали лише 28 серпня 2025 року, тобто зі спливом понад дванадцяти років після ухвалення оскаржуваного судового рішення

100. Ураховуючи наведені обставини, колегія суддів Верховного Суду погоджується з висновками суду апеляційної інстанції щодо оцінки поважності причин пропуску заявниками строку на апеляційне оскарження судового рішення, оскільки останні не надали суду доказів на підтвердження добросовісної реалізації своїх процесуальних прав і належного виконання процесуальних обов`язків, зокрема вчинення всіх можливих і залежних від них дій для своєчасного оскарження рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку.

101. Доводи касаційної скарги щодо неотримання заявниками копії рішення оскаржуваного рішення суду першої інстанції, з урахуванням обставин вказаної конкретної справи, ґрунтуються на припущеннях, оскільки не можуть бути підтверджені або спростовані у зв`язку із тим, що матеріали цивільної справи

№ 685/423/13-ц були знищені та, хоча і були відновлені ухвалою Теофіпольського районного суду Хмельницької області від 12 листопада

2025 року, водночас матеріали справи за результатами відновлення втраченого провадження не містять поштових повідомлень.

102. Разом із тим судом апеляційної інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи обізнаність заявників щодо відритого виконавчого провадження із примусового виконання оскаржуваного в апеляційному порядку рішення суду, а також те, що заявники повідомлялися про відкриття виконавчого провадження, в межах якого вчинялися відповідні виконавчі дії.

103. Таким чином, добросовісність у відповідному контексті слід розуміти як використання правових важелів процесуального статусу сторони виключно для досягнення встановленої законом процесуальної мети.

104. Відтак, враховуючи відсутність доказів, які б свідчили про добросовісне здійснення заявниками апеляційних скарг своїх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків, суд апеляційної інстанції дійшов правильних висновків щодо відсутності підстав для поновлення строків на апеляційне оскарження судового рішення.

105. Схожих за своїм змістом висновків дійшов Верховний Суд у змісті постанови від 20 жовтня 2021 року у справі № 2-1637/11 (провадження

№ 61-10931св21), у змісті якої колегією суддів наголошено, що цивільний процесуальний закон покладає на сторони обов`язок щодо добросовісності їх дій, оскільки вона сприяє встановленню дійсних прав та обов`язків сторін у спірних правовідносинах. Лише здійснення сторонами своїх процесуальних прав для досягнення тих процесуальних цілей, які визначені законом, та сумлінне виконання сторонами своїх процесуальних обов`язків може забезпечити справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільної справи, у межах якого будуть встановлені дійсні права та обов`язки сторін.

106. Підсумовуючи, доводи заявників щодо порушення судом апеляційної інстанції норм права не знайшли свого підтвердження під час касаційного перегляду справи.

107. Колегією суддів враховано усталену практику ЄСПЛ, який неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення ЄСПЛ у справі «Ruiz Torija v. Spain», заява № 18390/91, пункти 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною, більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.

108. Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судових рішень.

109. Наявність обставин, за яких відповідно до частини першої статті 411 ЦПК України судове рішення підлягає обов`язковому скасуванню, касаційним судом не встановлено.

110. Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційні скарги без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

111. Керуючись статтями 400, 401, 402, 416, 436 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду