ПОСТАНОВА Касаційний цивільний суд ВС у справі № 211/1645/25

ОПИСОВА ЧАСТИНА

У лютому 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Криворізької філії Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» (далі - ТОВ «Газорозподільні мережі України») про захист прав споживачів, в якому просив суд захистити його права споживача, які будуть порушені відповідачем 24 лютого 2025 року шляхом заборони втручатися в газорозподільну систему з метою обмеження постачання йому газу за адресою: АДРЕСА_1 .

Від представника Криворізької філії ТОВ «Газорозподільні мережі України» Домбровської Є. В. надійшла заява про закриття провадження по справі.

Довгинцівський районний суд м. Кривого Рогу ухвалою від 09 липня 2025 року, залишеною без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 23 вересня 2025 року, провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Криворізької філії ТОВ «Газорозподільні мережі України» про захист прав споживачів закрив на підставі пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України.

Апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції про те, що філії та представництва, а також відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами, не наділені цивільною процесуальною дієздатністю та не можуть виступати стороною у цивільному процесі. Тому справи, в яких відповідачем є філія чи представництво, не підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства, у зв`язку з відсутністю сторони у цивільному процесі, до якої пред`явлено позов, а, отже, неможливістю вирішення цивільного спору.

06 листопада 2025 року ОСОБА_1 засобами електронного зв`язку подав до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу від 09 липня 2025 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 23 вересня 2025 року, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати вказані судові рішення, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

У касаційній скарзі ОСОБА_1 підставами касаційного оскарження судових рішень вказує неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права. Зазначає, що суд першої інстанції помилково розглянув справу в порядку спрощеного позовного провадження, що підлягала розгляду в загальному позовному провадженні з викликом сторін. Суд першої інстанції безпідставно прийняв до розгляду та розглянув заяву Домбровської Є. В., яка є представником відповідача про те, що філія не може виступати стороною в процесі, а також порушив розумні строки розгляду справи, який тривав з 20 лютого 2025 року до 09 липня 2025 року.

Суди не врахували висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц (провадження № 14-61цс18), тому суд першої інстанції безпідставно закрив провадження у справі та не вирішив питання за клопотанням позивача замінити неналежного відповідача.

Крім того, не врахували висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 лютого 2020 року № 304/284/18 (провадження № 14-517цс19) про те, що визначення відповідачів, предмета та підстав позову є правом позивача, натомість установлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який він виконує під час розгляду справи. Також заявник вказує на порушення судом апеляційної порядку розгляду апеляційної інстанції який було проведено без виклику сторін.

Провадження у суді касаційної інстанції

Верховний Суд ухвалою від 17 лютого 2026 року у складі колегії суддів Сердюка В. В. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Фаловської І. М. відкрив касаційне провадження у справі за поданою касаційною скаргою, витребував справу із суду першої інстанції, надав для подання для подання відзиву на касаційну скаргу.

У березні 2026 року справа надійшла до Верховного Суду.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28 липня 2026 року визначено колегію суддів для розгляду цієї справи у такому складі: Сердюк В. В (суддя-доповідач), судді, які входять до складу колегії, Осіян О. М., Сакара Н. Ю.

У відзиві на касаційну скаргу Федоренко В. С., яка діє в інтересах ТОВ «Газорозподільні мережі України», просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Відповідно до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, Криворізька філія ТОВ «Газорозподільні мережі України» є відокремленим підрозділом ТОВ «Газорозподільні мережі України», здійснює свою діяльність від імені та в інтересах ТОВ «Газорозподільні мережі України».

Таким чином, Криворізька філія ТОВ «Газорозподільні мережі України» є відокремленим підрозділом, який не є юридичною особою, не наділений цивільною процесуальною дієздатністю, у зв`язку з чим не може виступати стороною в цивільному процесі.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Відповідно до положень статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним критеріям оскаржувані судові рішення відповідають з огляду на таке.

Верховний Суд зауважує, що філією є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза місцем її знаходження та здійснює всі або частину її функцій. Філії та представництва не є юридичними особами. Вони наділяються майном юридичної особи, що їх створила, і діють на підставі затвердженого нею положення (частини перша, третя статті 95 ЦК України).

Філії та представництва, а також відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами, не наділені цивільною процесуальною дієздатністю та не можуть виступати стороною у цивільному процесі. Тому справи, в яких відповідачем виступає філія чи представництво, не підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства, у зв`язку з відсутністю сторони в цивільному процесі, до якої пред`явлено позов, а, отже, неможливістю вирішення цивільного спору.

Ураховуючи цивільно-правове становище філій та представництв, недопустимою є самостійна і безпосередня участь відокремлених підрозділів у певних процесуальних відносинах, оскільки це суперечить цивільно-правовій природі відокремленого підрозділу як складової частини юридичної особи, що його створила.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Розгляду в суді підлягає лише такий спір, у якому позовні вимоги можуть бути або задоволені, або в їх задоволенні може бути відмовлено. Норма «заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства» (пункт 1 частини першої статті 186, пункт 1 частини першої статті 255 ЦПК України) стосується як позовів, які не підлягають розгляду за правилами цивільного судочинства, так і тих позовів, які суди взагалі не можуть розглядати.

Такі висновки, викладені в постанові Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 14 червня 2021 року в справі № 760/32455/19 (провадження № 61-16459сво20).

Здатність особисто здійснювати цивільні процесуальні права та виконувати свої обов`язки в суді (цивільна процесуальна дієздатність) мають фізичні особи, які досягли повноліття, а також юридичні особи (частина перша статті 47 ЦПК України).

Сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава (стаття 48 ЦПК України).

Під час вибору і застосування норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта 263 ЦПК України).

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 14 червня 2021 року у справі № 760/32455/19 (провадження № 61-16459сво20) зазначено, що «філією є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює всі або частину її функцій. Філії та представництва не є юридичними особами. Вони наділяються майном юридичної особи, що їх створила, і діють на підставі затвердженого нею положення (частини перша-третя статті 95 ЦК України). Керівники філій та представництв призначаються юридичною особою і діють на підставі виданої нею довіреності (частина четверта статті 95 ЦК України). У ЦК України не встановлюється спеціальних вимог щодо довіреності керівника відокремленого підрозділу. Підставою видачі такої довіреності буде виступати акт органу юридичної особи про призначення фізичної особи керівником філії або представництва. Довіреність керівника відокремленого підрозділу має комплексний характер. У частині першій статті 237 ЦК України прямо передбачено, що представник має право або зобов`язаний вчиняти тільки правочини (хоча, наприклад, допускаються винятки відносно, отримання заробітної плати, представництва акціонерів). Всі інші дії не охоплюються цивільним законодавством і регулюються іншими нормами, або взагалі позбавлені такого. До них відносяться й дії щодо процесуального представництва. Від імені юридичних осіб має право виступати керівник відокремленого підрозділу, а не сам підрозділ, адже поміж керівником і юридичною особою існують відносини представництва і його повноваження підтверджуються довіреністю юридичної особи. Процесуальні повноваження керівника відокремленого підрозділу мають бути вказані у довіреності юридичної особи. З урахуванням цивільно-правового положення філій та представництв недопустимою є участь відокремлених підрозділів у певних процесуальних відносинах, оскільки це суперечить цивільно-правовій природі відокремленого підрозділу, як складової частини юридичної особи, що його створила. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. Розгляду у суді підлягає лише такий спір, у якому позовні вимоги можуть бути або задоволені, або в їх задоволенні може бути відмовлено. Положення «заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства» (пункт 1 частини першої статті 186, пункт 1 частини першої статті 255 ЦПК України) стосується як позовів, які не підлягають розгляду за правилами цивільного судочинства, так і тих позовів, які суди взагалі не можуть розглядати (постанова Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 757/43355/16-ц). Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що філії та представництва, які не є юридичними особами, не наділені цивільною процесуальною дієздатністю та не можуть виступати стороною у цивільному процесі. Тому справи, в яких відповідачем виступає філія чи представництво, не підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства, у зв`язку з відсутністю сторони у цивільному процесі, до якої пред`явлено позов, а отже неможливістю вирішення цивільного спору».

У справі, яка переглядається, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, встановивши, що відповідно до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, Криворізька філія ТОВ «Газорозподільні мережі України» є відокремленим підрозділом ТОВ «Газорозподільні мережі України», здійснює свою діяльність від імені та в інтересах ТОВ «Газорозподільні мережі України», дійшов обґрунтованого висновку про закриття провадження на підставі пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України, оскільки, Криворізька філія ТОВ «Газорозподільні мережі України» є відокремленим підрозділом, який не є юридичною особою, не наділений цивільною процесуальною дієздатністю, у зв`язку з чим, не може бути стороною в цивільному процесі.

у постановах Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі

№ 523/9076/16-ц (провадження № 14-61цс18), від 26 лютого 2020 року № 304/284/18 (провадження № 14-517цс19), колегія суддів не бере до уваги, оскільки позивач не звертався до суду першої інстанції з клопотанням про заміну неналежного відповідача, а тому підстави для ухвалення рішення по суті спору в цій справі у суду були відсутні.

Інші доводи заявника не впливають на правильність висновку суду першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, щодо закриття провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України, з урахуванням того, що за інформацією з Єдиного державного реєстру судових рішень, яка є у вільному доступі, у провадженні Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області перебуває справа за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Газорозподільні мережі України» про захист прав споживачів.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

За правилами частин першої, другої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене, встановивши відсутність підстав для скасування судових рішень, колегія суддів залишає касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки у задоволенні касаційної скарги відмовлено, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у судах першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 400, 401, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду