ПОСТАНОВА Касаційний цивільний суд ВС у справі № 132/3596/24

ОПИСОВА ЧАСТИНА

У листопаді 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про встановлення факту перебування особи на утриманні, заінтересовані особи: Міністерство оборони України, Військова частина НОМЕР_1 .

Заяву мотивовано тим, що ОСОБА_1 є особою з інвалідністю 3 групи, перебуває на обліку в Управлінні соціального захисту населення Хмільницької районної військової адміністрації № 2 та отримує державну соціальну допомогу як особа з інвалідністю 3 групи загального захворювання з 24 квітня 2023 року до 31 травня 2025 року. Розмір соціальної допомоги становить 2 361,00 грн.

Її рідним братом є ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Їх батьки - ОСОБА_4 та ОСОБА_5 померли у 2019 році.

ОСОБА_3 02 серпня 2024 року призваний до лав Збройних Сил України на підставі Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 69/2022 «Про загальну мобілізацію».

Сестра заявниці ОСОБА_6 30 вересня 2024 року отримала повідомлення ІНФОРМАЦІЯ_2 про факт зникнення військовослужбовця ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , під час захисту Батьківщини, виявлення стійкості та мужності, під час виконання бойового завдання ІНФОРМАЦІЯ_3 в районі населеного пункту Білогорівка Луганської області.

Заявниця та ОСОБА_3 проживали однією сім`єю. Ні у неї, ні у нього не було іншої сім`ї. Стан здоров`я заявниці не дозволяв їй працювати, брат постійно забезпечував їх сім`ю всім необхідним (ліками, продуктами харчування, одягом, засобами гігієни та побутовими речами). Розмір соціальної допомоги, яку вона отримує, є незначним.

Заявниця має намір звернутися до Військової частини НОМЕР_1 із заявою щодо виплати їй грошового забезпечення як утриманцю зниклого безвісти військовослужбовця, тому вона звернулася до суду із цією заявою про встановлення факту перебування на утриманні брата.

На підставі викладеного ОСОБА_1 просила суд встановити факт перебування ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , на утриманні ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Калинівський районний суд Вінницької області рішенням від 18 березня

2025 року заяву ОСОБА_1 задовольнив. Встановив факт, що має юридичне значення, а саме факт перебування ОСОБА_1 на утриманні ОСОБА_3 .

Суд першої інстанції оцінюючи, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність та взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, які містяться в матеріалах справи, вважав доведеним факт перебування заявниці ОСОБА_1 на утриманні свого брата ОСОБА_3 , який будучи військовослужбовцем, 27 вересня 2024 року зник безвісти під час захисту Батьківщини в районі населеного пункту Білогорівка Луганської області.

Не погодившись із рішенням Калинівського районного суду Вінницької області від 18 березня 2025 року, Військова частина НОМЕР_1 оскаржила його в апеляційному порядку.

Вінницький апеляційний суд ухвалою від 12 серпня 2025 року відмовив у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Військової частини НОМЕР_1 .

Суд апеляційної інстанції керувався тим, що 07 червня 2025 року Військова частина НОМЕР_1 подала заяву про вступ у справу та надання доступу до електронної справи, в якій було зазначено ЄДРПОУ 26614642, тому саме з цієї дати заінтересована особа вважається такою, що ознайомлена з матеріалами справи № 132/3596/24 в електронному вигляді, у тому числі зі змістом оскаржуваного рішення. У зв`язку з цим посилання у заяві про поновлення строку на те, що представник Військової частини НОМЕР_1 ознайомився з матеріалами справи лише 23 червня 2025 року, не заслуговують на увагу та не свідчать про наявність поважних причин пропуску строку на апеляційне оскарження рішення Калинівського районного суду Вінницької області від 18 березня 2025 року.

Матеріали справи підтверджують, що 23 червня 2025 року представник Військової частини НОМЕР_1 здійснив повторне ознайомлення з матеріалами справи у суді першої інстанції, однак таке додаткове ознайомлення не може вважатися належною підставою для поновлення пропущеного строку. Слід враховувати, що неналежне використання електронного кабінету у підсистемі «Електронний суд», у тому числі для ознайомлення з матеріалами справи, не є підставою для поновлення строку. Дотримання процесуальних строків є обов`язком сторони, а помилки чи недбалість представника Військової частини НОМЕР_1 не звільняють від негативних наслідків неналежної реалізації процесуальних прав.

28 серпня 2025 року Військова частина НОМЕР_1 через підсистему «Електронний суд» подала до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Вінницького апеляційного суду від 12 серпня 2025 року, яка підписана представником ОСОБА_2 , в якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати ухвалу Вінницького апеляційного суду від 12 серпня 2025 року і направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

У касаційній скарзі Військова частина НОМЕР_1 вказує, що заявниця у позовній заяві реквізити Військової частини НОМЕР_1 зазначила невірно, зокрема, помилково вказала код ЄДРПОУ військової частини.

Судом першої інстанції питання уточнення реквізитів Військової частини НОМЕР_1 у судових засіданнях не досліджувалося та окремо рішення не ухвалювалося. Отже, підсистема «Електронний суд» не ідентифікувала Військову частину НОМЕР_1 як учасника судового провадження у справі № 132/3596/24. Надалі, коли представником ОСОБА_7 подано заяву від імені Військової частини НОМЕР_1 про вступ у справу як представника заінтересованої особи, підсистема «Електронний суд» автоматично не ідентифікувала Військову частину НОМЕР_1 як учасника справи, оскільки остання не була зазначена в заяві ОСОБА_1 у складі учасників справи та, відповідно, не відбулося надання доступу до матеріалів справи в електронному варіанті.

Вказує, що головуючим суддею в суді першої інстанції належало розглянути заяву представника Військової частини НОМЕР_1 Данилова О. Ф. та прийняти рішення про надання йому доступу (чи про відмову) до матеріалів електронної справи та забезпечити технічне надання цього доступу в ручному режимі. Оскільки таких дій вчинено не було, представник Військової частини НОМЕР_1 змушений був особисто прибути до суду та ознайомитися з матеріалами справи 23 червня 2025 року.

Вважає, що апеляційному суду строк на оскарження рішення суду першої інстанції належало рахувати з 23 червня 2025 року, тобто з дня ознайомлення представника Військової частини НОМЕР_1 з матеріалами справи та, відповідно, отримання рішення Калинівського районного суду від 18 березня 2025 року, а не з 07 червня 2025 року, тобто з дня надсилання представником Військової частини НОМЕР_1 заяви про вступ у справу як представника.

Підсистемою «Електронний суд» доступ до матеріалів справи представнику Військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_2 надано 21 липня 2025 року (після надсилання до суду апеляційної інстанції апеляційної скарги). При цьому як Військовій частині НОМЕР_1 , так і представнику Військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_7. доступ до матеріалів справи № 132/3596/24 у підсистемі «Електронний суд» не надано.

За таких обставин заявник вважає, що суд апеляційної інстанції не врахував фактичні обставини справи та в ухвалі від 12 серпня 2025 року дійшов помилкового висновку щодо періоду часу, коли саме Військова частина НОМЕР_1 дізналася про порушення її права, та відповідно, з якого часу належить обраховувати строк на апеляційне оскарження.

Провадження у суді касаційної інстанції

Верховний Суд ухвалою від 22 квітня 2026 року відкрив касаційне провадження у справі за поданою касаційною скаргою.

У травні 2026 року справа надійшла до Верховного Суду.

Відзив на касаційну не подано.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

ОСОБА_1 є особою з інвалідністю 3 групи, що підтверджується довідкою до акта огляду МСЕК серія 12 ААГ № 366137.

Відповідно до наявних у матеріалах копій індивідуальної програми реабілітації

№ 60773, довідки Управління соціального захисту населення № 513 від 28 жовтня 2024 року та посвідчення серія НОМЕР_2 ОСОБА_1 перебуває на обліку в Управлінні соціального захисту населення Хмільницької районної військової адміністрації № 2 та отримує державну соціальну допомогу як особа з інвалідністю 3 групи загального захворювання з 24 квітня 2023 року до 31 травня 2025 року. Розмір соціальної допомоги становить 2 361,00 грн. Із посвідчення серія НОМЕР_2 також убачається, що державну соціальну допомогу як особа з інвалідністю 3 групи заявниця отримувала в період часу з 22 квітня 2021 року до 30 квітня 2023 року в розмірі 2 100,00 грн.

Відповідно до свідоцтва про народження ОСОБА_1 серії НОМЕР_3 її батьками є: ОСОБА_4 та ОСОБА_5 .

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є рідним братом заявниці. ОСОБА_5 (мати заявниці) померла ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_4 (батько заявниці) помер ІНФОРМАЦІЯ_6 .

Відповідно до Витягу з реєстру територіальної громади № 2024/013091587 адреса зареєстрованого місця проживання заявниці: АДРЕСА_1 . Дата реєстрації: 27 листопада 1984 року.

Згідно довідкою про реєстрацію місця проживання особи № 871 від 24 грудня 2019 року за відомостями Радівської сільської ради Калинівського (Хмільницького) району Вінницької області зареєстроване місце проживання ОСОБА_3 є: АДРЕСА_1 . Дата реєстрації з 04 липня 1991 року.

Відповідно до довідки № 1068 від 01 листопада 2024 року ІНФОРМАЦІЯ_2 громадянин ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 02 серпня 2024 року призваний до лав Збройних Сил України на підставі Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 69/2022 «Про загальну мобілізацію».

Згідно із долученою до заяви ОСОБА_1 копією повідомлення ІНФОРМАЦІЯ_2 № 2777 від 30 вересня 2024 року ОСОБА_6 поінформовано про факт зникнення безвісти військовослужбовця ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , під час захисту Батьківщини, виявлення стійкості та мужності, під час виконання бойового завдання ІНФОРМАЦІЯ_3 в районі населеного пункту Білогорівка Луганської області. У цьому повідомленні сім`ї (близьких родичів) про факт зникнення безвісти військовослужбовця зазначено, що воно є підставою для порушення клопотання про призначення пенсії (допомоги) та надання пільг, установлених законодавством України.

04 жовтня 2024 року ОСОБА_6 звернулася до Відділення поліції

№ 1 Хмільницького районного відділу поліції Головного управління Національної поліції у Вінницькій області із заявою проте, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , житель АДРЕСА_1 , який проходив військову службу в ЗСУ, в/ч НОМЕР_1 , перебував на посаді стрілець 2-го аеромобільного відділення, 2-го аеромобільного взводу, 1-ї аеромобільної роти, 90 ОАеМБ, у званні солдата, та виконуючи бойове завдання поблизу населеного пункту Білогорівка Луганської області, 27 вересня 2024 року зник безвісти, що підтверджується копією витягу у кримінальному провадженні, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024020220000357 від 05 жовтня 2024 року. Правова кваліфікація кримінального правопорушення - частина перша статті 115 КК України.

З долученої до заяви копії витягу з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, індивідуальні відомості про страховий стаж, заробітну плату (дохід, грошове забезпечення) та інші дані, необхідні для обчислення та призначення страхових виплат за окремими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування, вбачається, що в реєстрі застрахованих осіб щодо ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , відомості відсутні.

Згідно із актом обстеження матеріально-побутових умов ОСОБА_1 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 , складеного комісією Радівського старостинського округу Калинівської міської ради 30 жовтня 2024 року в складі: в.о. старости ОСОБА_8 , діловода ОСОБА_9 , члена комісії ОСОБА_10 , встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , проживала разом із братом ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з дня їхнього народження вони були зареєстровані за однією адресою, мали спільний побут, сестра ОСОБА_1 перебувала на постійному систематичному утриманні ОСОБА_6 , отримувала від нього допомогу, яка була для неї постійним і основним джерелом засобів для проживання. ОСОБА_1 потребує матеріальної допомоги на проживання та лікування, так як є особою з інвалідністю 3 групи (розумова відсталість).

Відповідно до заяв ОСОБА_6 та ОСОБА_13 , справжність підпису яких засвідчена 01 листопада 2024 року та 02 листопада 2024 року приватним нотаріусом Хмільницького районного нотаріального округу Вінницької області Дудар К. Д., та зареєстрованих у реєстрі за № 4623 та № 4650 відповідно, ОСОБА_6 та ОСОБА_13 підтвердили факт того, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , яка є особою з інвалідністю 3 групи, та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який був призваний на військову службу за мобілізацією, а під час виконання бойового завдання зник безвісти, є рідними братом та сестрою. До моменту призову ОСОБА_3 на військову службу, він та ОСОБА_1 проживали разом за однією адресою: АДРЕСА_1 , та вели спільне господарство. ОСОБА_1 перебувала на повному утриманні свого брата ОСОБА_3 . Допомога ОСОБА_3 була постійним і основним джерелом засобів до існування ОСОБА_1 , оскільки інших джерел доходів, крім пенсії, остання не мала. Допомогу брат надавав систематично, а саме з моменту досягнення повноліття брат виконував обов`язок щодо утримання сестри. Розмір допомоги ОСОБА_3 значно перевищував мінімальний розмір пенсії ОСОБА_1 , якої не вистачало навіть на ліки та елементарні засоби вжитку. Тому у співвідношенні розміру допомоги, яку надавав ОСОБА_3 , і пенсії, яку отримує ОСОБА_1 , остання перебувала на повному утриманні свого брата, який систематично на постійній основі надавав допомогу сестрі - особі з інвалідністю. Основним і постійним джерелом засобів до існування була для ОСОБА_1 допомога з боку особи, яка надавала їй утримання, - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_6 , підтвердила обставини, наведені у вказаній заяві, зазначивши, що є сестрою заявниці ОСОБА_1 та зниклого безвісти ОСОБА_3 ОСОБА_1 та ОСОБА_3 проживали разом з дитинства, сестрою ОСОБА_1 опікувався тільки брат ОСОБА_3 , купував їй необхідні ліки, одяг тощо. Після призову на військову службу пересилав кошти ОСОБА_6 на карту для купівлі ОСОБА_1 продуктів харчування та інших необхідних речей, оскільки сестра не вміє користуватися карткою.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_14 повідомила, що знає сім`ю ОСОБА_15 , оскільки вони живуть неподалік, в одному селі. ОСОБА_1 та ОСОБА_3 проживали разом з дитинства, сестру ОСОБА_1 систематично утримував брат ОСОБА_3 , купував їй необхідні ліки, одяг тощо.

Апеляційний суд встановив, що з матеріалів справи, інформації у комп`ютерній програмі «Д-3» та у Єдиному державному реєстрі судових рішень (далі - ЄДР) вбачається, що оскаржуване рішення суд першої інстанції ухвалив 18 березня 2025 року. Повний текст рішення до реєстру «Надіслано судом: 20 березня 2025 року. Зареєстровано: 21 березня 2025 року. Забезпечено надання загального доступу: 25 березня 2025 року».

07 червня 2025 року Військова частина НОМЕР_1 подала заяву про вступ у справу та надання доступу до електронної справи.

Апеляційну скаргу Військова частина НОМЕР_1 подала 21 липня 2025 року.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Відповідно до пункту першого частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.

За положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Відповідно до положень статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним критеріям оскаржувана ухвала суду апеляційної інстанції відповідає з огляду на таке.

Забезпечення права на апеляційний перегляд справи є однією з основних засад судочинства (пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України).

При цьому забезпечення апеляційного оскарження рішення суду має бути здійснено судами з урахуванням принципу верховенства права і базуватися на справедливих судових процедурах, передбачених вимогами законодавства, які регулюють вирішення відповідних процесуальних питань.

Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови виконання процесуальних дій, сукупність цивільних процесуальних прав і обов`язків суб`єктів цивільно-процесуальних правовідносин та гарантій їх реалізації.

Згідно з частиною першою статті 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 354 ЦПК України учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду

Вимоги щодо форми і змісту апеляційної скарги встановлено статтею 356 ЦПК України.

За частиною третьою статті 356 ЦПК України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 354 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.

Згідно із пунктом 4 частини першої статті 358 ЦПК України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

Суд апеляційної інстанції установив, що оскаржуване рішення суд першої інстанції ухвалив 18 березня 2025 року. Повний текст рішення до ЄДР надіслано судом

20 березня 2025 року, зареєстровано 21 березня 2025 року та забезпечено надання загального доступу 25 березня 2025 року.

Апеляційну скаргу Військова частина НОМЕР_1 подала 21 липня 2025 року, тобто з пропуском встановленого процесуального строку на апеляційне оскарження судового рішення. При цьому заявник не навів обґрунтованих причин пропуску строку, а також не надав доказів, які б підтверджували поважність таких причин.

Вінницький апеляційний суд ухвалою від 25 липня 2025 року апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Калинівського районного суду Вінницької області від 18 березня 2025 року залишив без руху, надав строк для усунення її недоліків - протягом десяти днів з дня отримання копії ухвали.

Апеляційний суд роз`яснив заявнику право на звернення до апеляційного суду із заявою про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Калинівського районного суду Вінницької області від 18 березня 2025 року, із зазначенням відповідних підстав та наданням доказів, що підтверджують їх поважність.

04 серпня 2025 року Військова частина НОМЕР_1 , в інтересах якої діє представник

ОСОБА_2., за допомогою підсистеми «Електронний суд» звернулася до Вінницького апеляційного суду із заявою про поновлення строку на апеляційне оскарження.

Заяву мотивовано тим, що 23 червня 2025 року представник Військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_7. особисто з`явився до Калинівського районного суду Вінницької області, ознайомився з матеріалами цієї справи та отримав рішення Калинівського районного суду Вінницької області від 18 березня 20258 року.

Вінницький апеляційний суд ухвалою від 12 серпня 2025 року відмовив у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою військової частини НОМЕР_1 на рішення Калинівського районного суду Вінницької області від 18 березня 2025 року, через неповажність причин пропуску на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, викладених у клопотанні про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду.

Колегія суддів Верховного Суду погоджується з висновком суду апеляційної інстанції з огляду на таке.

Суд апеляційної інстанції при відкритті апеляційного провадження і за наявності клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження судового рішення вирішує питання про поновлення процесуального строку та перевіряє наявність обставин, на які посилається заявник у клопотанні про поновлення строку. Питання про поважність причин пропуску процесуального строку вирішується судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наданих доказів.

Отже, у кожному випадку суд повинен з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінити доводи, що наведені на обґрунтування клопотання про його поновлення, та зробити мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку, встановити, чи є такий строк значним та чи його поновлення не буде втручанням у принцип юридичної визначеності з урахуванням балансу суспільного та приватного інтересу.

Процесуальне законодавство дає можливість апеляційному суду діяти на власний розсуд при вирішенні питання про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, однак, виконуючі такі дискреційні повноваження, суд зобов`язаний обґрунтувати підстави прийняття відповідного рішення.

Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були об`єктивно непереборними, тобто не залежали від волевиявлення особи, яка звернулася з апеляційною скаргою, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.

Статті 127, 357, 358 ЦПК України не визначають конкретного переліку причин, що відносяться до поважних і можуть бути підставою для поновлення пропущеного процесуального строку.

Суд апеляційної інстанції, керуючись верховенством права та основними засадами судочинства, повинен надати оцінку наведеним особою, яка подає апеляційну скаргу, обставинам на предмет поважності причин пропуску строку, встановити, чи є такий строк значним, та чи поновлення такого строку не буде втручанням у принцип юридичної визначеності з урахуванням балансу суспільного та приватного інтересу.

Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржила судове рішення, та пов`язані з перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.

Отже, вирішення питання про поновлення процесуального строку належить до дискреційних повноважень суду, і у кожній конкретній справі суд повинен ґрунтовно перевіряти, чи є обставини, на які посилається заявник, такими, що свідчать про наявність поважних причин для поновлення строку.

Поновлення строку на апеляційне оскарження судового рішення без доведеності поважності причин не забезпечувало б рівновагу між інтересами сторін та правову визначеність у цивільних правовідносинах, яка є складовою верховенства права, проголошеного статтею 8 Конституції України.

Необґрунтоване поновлення процесуальних строків на оскарження «остаточного судового рішення» є порушенням принципу res judicata (правової визначеності), про що неодноразово наголошувалося у прецедентній практиці Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ).

З поданої до суду першої інстанції заяви ОСОБА_1 вбачається, що реквізити Військової частини НОМЕР_1 вказані невірно, що виключало можливість внесення достовірних відомостей, та відповідно отримання Військовою частиною НОМЕР_1 за допомогою підсистеми «Електронний суд» долучених до матеріалів справи документів в електронному вигляді.

Справа в суді першої інстанції розглядалася в паперовому вигляді, таким чином апеляційному суду необхідно було встановити дійсну дату отримання повного тексту судового рішення.

У поданій заяві про поновлення строку Військова частина НОМЕР_1 вказувала, що листом від 04 червня 2025 року до Військової частини НОМЕР_1 звернулася ОСОБА_1 з проханням призначити виплати на її користь, при цьому посилалася на рішення Калинівського районного суду Вінницької області від 18 березня 2025 року у цій справі.

Військова частина НОМЕР_1 , в інтересах якої діяв представник ОСОБА_7., 07 червня 2025 року за допомогою підсистеми «Електронний суд» звернулася з заявою про вступ у справу її представника, в якій просила залучити ОСОБА_7 представником Військової частини НОМЕР_1 та надати доступ до електронної справи, у тому числі з метою отримання копії заяви та доданих до неї документів (а. с. 97).

З підсистеми «Електронний суд» відомо, що рішення Калинівського районного суду Вінницької області від 18 березня 2025 року Військова частина НОМЕР_1 отримала

09 червня 2025 року о 12 год 25 хв.

За наведених обставин апеляційний обґрунтовано вважав неналежними причини поважності пропуску процесуального строку на апеляційне оскарження рішення Калинівського районного суду Вінницької області від 18 березня 2025 року, та правильно відмовив у відкритті апеляційного провадження, оскільки щонайменше з 04 червня 2025 року Військова частина НОМЕР_1 була обізнана про існування рішення Калинівського районного суду Вінницької області від 18 березня 2025 року, а 09 червня 2026 року отримала вказане судове рішення через підсистему «Електронний суд».

За таких обставин касаційна скарга задоволенню не підлягає, а оскаржувана ухвала апеляційного суду підлягає залишенню без змін.

За правилами частин першої, другої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене, встановивши відсутність підстав для скасування ухвали апеляційного суду, колегія суддів залишає касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувану ухвалу суду апеляційної інстанції - без змін.

Щодо судових витрат

Оскільки у задоволенні касаційної скарги відмовлено, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у судах першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 400, 401, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду