ПОСТАНОВА Касаційний цивільний суд ВС у справі № 552/8734/24

7. Рішенням Київського районного суду м. Полтави від 06 листопада

2025 року відмовлено у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .

8. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивачка не надала належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів, які б підтверджували факт її проживання разом з ОСОБА_5 однією сім`єю без реєстрації шлюбу. Суд критично оцінив надані докази перерахування ОСОБА_5 грошових коштів на рахунок ОСОБА_1 у період з 30 жовтня 2022 року по 28 лютого 2023 року, які не містять будь-яких відомостей про їх призначення, а також надані до суду талон на гарантійний ремонт лічильника, акти заміни, технічної повірки та пломбування засобів обліку, акти зняття показників лічильника та акт газифікації, які містять виправлення. Посилання позивачки на спільне проживання з ОСОБА_5 у квартирі АДРЕСА_2 , а також на спільне утримання її сина ОСОБА_6 суд вважав таким, що спростоване іншими доказами у справі.

9. Постановою Полтавського апеляційного суду від 11 травня 2026 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, рішення Київського районного суду м. Полтави від 06 листопада 2025 року залишено без змін.

10. Суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції щодо відсутності правових підстав для задоволення позовних вимог

ОСОБА_1 , з огляду на їх недоведеність. Апеляційний суд вважав законним і обґрунтованим висновки суду першої інстанції, що надані позивачкою докази не підтверджують в достатній мірі факт її проживання однією сім`єю з ОСОБА_5 у період з літа 2017 року до дня його смерті, ведення спільного господарства, наявності спільного бюджету, проведення спільних витрат, придбання майна в інтересах сім`ї, наявності взаємних прав та обов`язків, що притаманні подружжю.

Узагальнені доводи касаційної скарги

11. 18 червня 2026 року ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку звернулась до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Київського районного суду м. Полтави від 06 листопада 2025 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 11 травня 2026 року, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

12. Підставами касаційного оскарження судових рішень заявниця зазначає неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і порушення норм процесуального права, вказавши, що суд першої інстанції розглянув справу за відсутності позивачки, належним чином не повідомленої про дату, час і місце судового засідання(пункт 4 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України).

13. Касаційна скарга обґрунтована посиланням на те, що суд апеляційної інстанції не звернув уваги на доводи апеляційної скарги щодо її неналежного повідомлення про дату, час та місце розгляду справи у суді першої інстанції. Зазначає, що всі судові повістки направлялися судом за адресою її тимчасової реєстрації, як внутрішньо переміщеної особи, тоді як вона просила суд направляти кореспонденцію за адресою її місця постійної реєстрації. Заяву про розгляд справи за її відсутності вона не надсилала.

14. ОСОБА_1 вважає, що апеляційний суд не забезпечив належним чином її право на доступ до правосуддя, оскільки про судове засідання, яке призначене на 27 квітня 2026 року, вона дізналася лише за 7 днів до його проведення, а дозвіл на участь у судовому засіданні у режимі відеоконференції наданий лише її представнику.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

15. Ухвалою Верховного Суду від 08 липня 2026 рокупоновлено ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження рішення Київського районного суду м. Полтави від 06 листопада 2025 року та постанови Полтавського апеляційного суду від 11 травня 2026 року, відкрито касаційне провадження у справі № 552/8734/24, витребувано матеріали цивільної справи з суду першої інстанції.

16. 17 липня 2026 року матеріали зазначеної вище цивільної справи надійшли до Верховного Суду.

Відзив на касаційну скаргу до Верховного Суду не надійшов

Фактичні обставини справи, встановлені судами

17. ОСОБА_1 з 30 січня 2020 року має зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання за адресою:

АДРЕСА_1 .

18. З 07 вересня 2022 року ОСОБА_1 зареєструвала своє фактичне місце проживання, як внутрішньо переміщена особа за адресою: АДРЕСА_3 .

19. ОСОБА_5 09 вересня 2022 року був призваний на військову службу до лав Збройних Сил України за мобілізацією, помер ІНФОРМАЦІЯ_4 , актовий запис про смерть від 18 березня 2023 року № 107.

20. За інформацією з Єдиного державного демографічного реєстру

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , в період з 14 грудня 2021 року по день смерті мав зареєстроване у встановленому законом порядку своє місце проживання за адресою: АДРЕСА_4 .

21. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга до задоволення не підлягає.

22. Згідно з положеннями пункту 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

23. Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

24. З урахуванням доводів касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження у справі та з урахуванням положень частини першої статті 400 ЦПК України становлять межі касаційного перегляду, справа переглядається в касаційному порядку лише в частині дотримання судами попередніх інстанцій норм процесуального права, зокрема забезпечення права заявниці на доступ до правосуддя.

25. Європейський суд з прав людини зазначає, що відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. Проте, право на суд не є абсолютним і воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання з боку держави.

26. Право на справедливий судовий розгляд (право на належну судову процедуру), що гарантується статтею 6 Конвенції, має здійснюватися відповідно до норм закону, що передбачають наявність у сторін судового розгляду ефективного судового захисту з метою захисту їх цивільних прав. У статті 6 представлено право на суд, разом із правом на доступ до суду, тобто правом звертатися до суду з цивільними скаргами, що складають єдине ціле. Право на суд та право на доступ не є абсолютними. Права можуть бути обмежені, але лише таким способом та до такої міри, що не порушують зміст цих прав.

27. Стаття 4 ЦПК України визначає, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду на захист своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Жодна особа не може бути позбавлена права на участь у розгляді своєї справи у визначеному цим Кодексом порядку.

28. Водночас, праву особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондує обов`язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу. Заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь у справі на всіх етапах розгляду, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, максимально використовувати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження.

29. ЄСПЛ наголошував, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки (рішення у справі Каракуця проти України, № 18986/06, від 16 лютого 2017 року).

30. Частиною першою статті 44 ЦПК України передбачено, що учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

31. За приписами частин першої, другої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

32. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

33. З матеріалів справи вбачається, що при розгляді справи в суді першої інстанції приймала участь представник позивачки - адвокат Гальченко Н. Г., яка представляла інтереси ОСОБА_1 протягом усього періоду розгляду справи в суді першої інстанції, подавала процесуальні заяви, отримувала безпосередньо у суді повістки, у тому числі для вручення своїй довірительці (а.с. 147, 177, 206, т. 1).

34. Сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника (частина перша статті 58 ЦПК України).

35. Відповідно до частини п`ятої статті 130 ЦПК України вручення судової повістки представникові учасника справи вважається врученням повістки і цій особі.

36. З урахування наведеного, доводи касаційної скарги ОСОБА_1 про її неналежне повідомлення щодо дати, часу та місця судового розгляду в суді першої інстанції не знайшли підтвердження.

37. В частині доводів касаційної скарги ОСОБА_1 про не надсилання судом першої інстанції поштової кореспонденції на адресу зареєстрованого місця її проживання, колегія суддів зауважує наступне.

38. Звертаючись до Київського районного суду м. Полтави з позовом про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, як і в інших заявах, поданих до суду першої інстанції, ОСОБА_1 зазначала, що адресою її місця проживання є: АДРЕСА_3 .

39. На виконання вимог ухвали Київського районного суду м. Полтави від 11 грудня 2024 року про залишення позовної заяви без руху, зокрема в частині правових підстав подання позову до Київського районного суду м. Полтави, ОСОБА_1 наголошувала, що позов подано за місцем її проживання та реєстрації, як внутрішньо переміщеної особи: АДРЕСА_3 . Більш того, зазначала, що інша віддалена територіальна підсудність для розгляду справ позбавить її можливості бути особисто присутньою в судових засіданнях.

40. Суд першої інстанції повідомляв ОСОБА_1 спочатку за двома адресами (а.с. 71, 72, т. 1), надалі, з урахуванням повідомленого суду місця її фактичного проживання, поштова кореспонденція направлялась за адресою: АДРЕСА_3 (а.с. 98, 113, т. 1). Повідомлення про виклик до суду також отримувала безпосередньо у суді її представник - адвокат Гальченко Н. Г.

41. Ураховуючи отримання судових повісток представником позивачки, ненаправлення судом першої інстанції судових повісток ОСОБА_1 на адресу зареєстрованого місця її проживання: АДРЕСА_1 , не може свідчити про порушення судом першої інстанції норм процесуального права, які б могли бути підставою для скасування судового рішення. Більш того, участь представника позивачки у судовому засіданні при розгляді справи судом першої інстанції свідчить, як про обізнаність сторони про дату, час та місце судового розгляду, так і про забезпечення судом права позивачки на доступ до суду, гарантованого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

42. Європейський суд з прав людини зауважував, що хоча загальна концепція справедливого судового розгляду та фундаментальний принцип змагальності провадження вимагають належного вручення судових документів стороні, стаття 6 Конвенції не заходить так далеко, що зобов`язує національні органи влади забезпечити ідеально функціонуючу поштову систему. Іншими словами, органи влади несуть відповідальність лише за ненадсилання заявнику відповідних документів. Той факт, що заявниця не отримала кореспонденцію, надіслану їй судом, сам по собі не є достатнім для того, щоб закласти аргументовану основу для заяви про те, що права заявниці за статтею 6 § 1 Конвенції були порушені. У зв`язку з цим суд нагадує, що зацікавлена сторона зобов`язана проявити особливу старанність у захисті своїх інтересів і вжити необхідні заходи для ознайомленні з рухом провадження у справі (рішення ЄСПЛ у справі Сидоренко проти України, № 73193/12, 18 лютого 2021 року).

43. У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 квітня 2019 року у справі № 390/34/17 міститься висновок про те, що добросовісність - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них.

44. В частині доводів касаційної скарги про неврахування судом апеляційної інстанції доводів апеляційної скарги про неналежне повідомлення позивачки про дату, час та місце судового розгляду справи в суді першої інстанції, а також незабезпечення права на доступ до правосуддя, оскільки про судове засідання, яке призначене на 27 квітня 2026 року, вона дізналася лише за 7 днів до його проведення, а дозвіл на участь у судовому засіданні в порядку режиму відеоконференції наданий лише її представнику, колегія суддів зазначає таке.

45. Відповідно до частини п`ятої статті 128 ЦПК України судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за п`ять днів до судового засідання, а судова повістка-повідомлення - завчасно.

46. З матеріалів справи вбачається, що ухвалу про призначення справи до розгляду у суді апеляційної інстанції, з повідомленням учасників справи про дату, час та місце судового розгляду (27 квітня 2026 року о 13:50 год), представник позивачки - адвокат Гальченко Н. Г. отримала через електронний кабінет підсистеми «Електронний суд» 17 квітня 2026 року (а. с. 80/зворот, т. 2). 20 квітня 2026 року представник ОСОБА_1 - адвокат Гальченко Н. Г. звернулася до апеляційного суду через підсистему «Електронний суд» з клопотанням про проведення судового засідання в режимі відеоконференції. Аналогічне клопотання було подане до апеляційного суду через підсистему «Електронний суд» 02 травня 2026 року. Суд апеляційної інстанції ухвалами від 20 квітня

2026 року та від 06 травня 2026 року задовольнив подані стороною позивача клопотання. Судове засідання апеляційного суду 11 травня 2026 року було проведено за участю як позивачки, так і її представника - адвоката

Гальченко Н. Г. (а.с. 117-120, т. 2).

47. З урахуванням наведеного, відсутні підстави вважати, що право позивачки на доступ до суду було порушено судом апеляційної інстанції.

48. Додатково колегія суддів зауважує, що позивачка скористалася своїм правом на оскарження рішення суду першої інстанції. Апеляційний суд поновив ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, з урахуванням дати отримання його копії за адресою зареєстрованого місця реєстрації проживання, розглянув апеляційну скаргу по суті, перевірив дотримання судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також правильність оцінки доказів у їх сукупності, у зв`язку з чим дійшов висновку, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим. Незазначення судом апеляційної інстанції підстав відхилення доводів апеляційної скарги про неналежне повідомлення позивачки про дату, час та місце судового розгляду в суді першої інстанції, з урахуванням встановлених вище обставин участі сторони позивача у судовому розгляді справи в суді першої інстанції, не призвело до порушень, які б могли бути підставою для скасування судового рішення апеляційного суду.

49. Висновки судів попередніх інстанцій по суті вирішення позову про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу ОСОБА_1 не оспорює.

50. З урахуванням наведеного, суди попередніх інстанцій правильно застосували норми процесуального права, забезпечили право позивачки на доступ до правосуддя, гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а тому відсутні правові підстави для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанції із зазначених в касаційній скарзі підстав.

51. Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

52. З урахуванням доводів касаційної скарги ОСОБА_1 , які стали підставою для відкриття касаційного провадження у справі, меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 400 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для скасування оскаржених судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду