ПОСТАНОВА Касаційний цивільний суд ВС у справі № 370/1679/24

1. Описова частина

У червні 2024 року заступник керівника Києво-Святошинської окружної прокуратури Київської області в інтересах держави в особі Київської обласної державної адміністрації звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «АГРО-ХОЛДИНГ МС», про витребування земельної ділянки, в якому просив суд витребувати на користь Київської обласної державної адміністрації земельні ділянки лісогосподарського призначення:

- площею 0,1200 га, кадастровий номер 3222782300:12:003:0030, із незаконного володіння ОСОБА_1 ;

- площею 0,5000 га, кадастровий номер 3222782300:12:003:0023, із незаконного володіння ОСОБА_1 ;

- площею 0,1200 га, кадастровий номер 3222782300:12:003:0027, із незаконного володіння ОСОБА_2 ;

- площею 0,5000 га, кадастровий номер 3222782300:12:003:0026, із незаконного володіння ОСОБА_2 ;

- площею 0,5000 га, кадастровий номер 3222782300:12:003:0024, із незаконного володіння ОСОБА_3 ;

- площею 0,1200 га, кадастровий номер 3222782300:12:003:0029, із незаконного володіння ОСОБА_3 ;

- площею 0,1200 га, кадастровий номер 3222782300:12:003:0033, із незаконного володіння ОСОБА_4 ;

- площею 0,1200 га, кадастровий номер 3222782300:12:003:0034, із незаконного володіння ОСОБА_4 ;

- площею 0,5 га, кадастровий номер 3222782300:12:003:0021, із незаконного володіння ОСОБА_4 ;

- площею 0,5 га, кадастровий номер 3222782300:12:003:0022, із незаконного володіння ОСОБА_4 ;

- площею 0,1200 га, кадастровий номер 3222782300:12:003:0031, із незаконного володіння ОСОБА_5 ;

- площею 0,1200 га, кадастровий номер 3222782300:12:003:0032, із незаконного володіння ОСОБА_6 ;

- площею 0,5 га, кадастровий номер 3222782300:12:003:0020, із незаконного володіння ОСОБА_6 ;

- площею 0,5000 га, кадастровий номер 3222782300:12:003:0025, із незаконного володіння ОСОБА_7 ;

- площею 0,1200 га, кадастровий номер 3222782300:12:003:0028, із незаконного володіння ОСОБА_7 .

Позовна заява прокурора мотивована тим, що земельні ділянки, які є предметом позову, сформовані та передані у приватну власність за рахунок земель лісогосподарського підприємства.

Ухвалою Макарівського районного суду Київської області від 13 листопада 2024 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за позовомзаступника керівника Києво-Святошинської окружної прокуратури Київської області в інтересах держави в особі Київської обласної державної адміністрації. Призначено підготовче засідання у справі.

Ухвалою Макарівського районного суду Київської області від 10 березня 2025 року залучено до участі у справі як третю особу Бучанську районну державну адміністрацію Київської області.

Ухвалою Макарівського районного суду Київської області від 18 червня 2025 року позовну заяву заступника керівника Києво-Святошинської окружної прокуратури Київської області в інтересах держави в особі Київської обласної державної адміністрації залишено без руху з наданням строку на усунення недоліків. Зазначено строк виконання ухвали, а також попереджено про наслідки її невиконання.

Залишаючи позовну заяву прокурора без руху, керуючись статтями 177, 185, 187 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), суд першої інстанції вказав, що прокурором не додано до позовної заяви доказів, які підтверджують внесення на депозитний рахунок суду грошових коштів у розмірі вартості спірного майна, оцінки (експертно-грошова оцінка земельних ділянок), яка здійснена у порядку, визначеному закономстаном на дату подання позовної заяви - 17 червня 2024 року.

Ухвалою Макарівського районного суду Київської області від 30 червня 2025 року у складі судді Косенко А. В. позовну заяву заступника керівника Києво-Святошинської окружної прокуратури Київської області в інтересах держави в особі Київської обласної державної адміністрації залишено без розгляду на підставі пункту 8 частини першої статті 257 ЦПК України.

Роз`яснено прокурору право на повторне звернення до суду після усунення умов, що стали підставою для залишення позовної заяви без розгляду.

Залишаючи позовну заяву прокурора без розгляду, суд першої інстанції виходив із того, що прокурором не виконано вимог ухвали суду від 18 червня 2025 року, тому наявні підстави для залишення позовної заяви без розгляду. Суд зазначив, що 09 квітня 2025 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо посилення захисту прав добросовісного набувача» від 12 березня 2025 року № 4292-ІХ, а тому, на підставі положень статей 390, 391 ЦК України, пункту 2 Розділу ІІ «Прикінцевих та перехідних положень» Закону № 4292-ІХ, частини четвертої статті 177 ЦПК України прокурор мав усунути недоліки позовної заяви, шляхом внесення на депозитний рахунок суду відповідної грошової суми у розмірі оцінки (експертно-грошова оцінка земельних ділянок), здійсненої у порядку, визначеному Законом України «Про оцінку земель», чинної на дату подання позовної заяви, проте прокурором вказані вимоги закону не були виконанні, що на думку районного суду, свідчить про неможливість розгляду вказаної справи судом.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, керівник Бучанської окружної прокуратури Київської області звернувся до апеляційного суду з апеляційною скаргою на ухвалу Макарівського районного суду Київської області від 30 червня 2025 року.

Постановою Київського апеляційного суду від 08 квітня 2026 року апеляційну скаргу керівника Бучанської окружної прокуратури Київської області задоволено.

Ухвалу Макарівського районного суду Київської області від 30 червня 2025 року скасовано, справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Скасовуючи ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд виходив із того, що вимога частини четвертої статті 177 ЦПК України про обов`язок позивача додати до позову документи, що підтверджують внесення на депозитний рахунок суду грошових коштів у розмірі вартості спірного майна, застосовується виключно щодо позовних вимог про витребування нерухомого майна від добросовісного набувача (стаття 388 ЦК України). Натомість зміст позовної заяви прокурора свідчить, що підставою для витребування майна вказано не статтю 388 ЦК України, а статтю 387 ЦК України, яка стосується права власника на витребування майна із чужого незаконного володіння, зокрема, від недобросовісного набувача.

Суд апеляційної інстанції зазначив, що питання про добросовісність або недобросовісність набувача може бути вирішене судом лише після дослідження доказів на стадії ухвалення судового рішення, тому підстав для залишення позовної заяви без розгляду у суду першої інстанції не було.

Суд послався на відповідну судову практику Верховного Суду у спірних правовідносинах.

У касаційній скарзі ОСОБА_4 , посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права, просить постанову Київського апеляційного суду від 08 квітня 2026 року скасувати та залишити в силі ухвалу Макарівського районного суду Київської області від 30 червня 2025 року.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції та рух справи

У травні 2026 року касаційна скарга ОСОБА_4 надійшла до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 01 червня 2026 року клопотання заявника про поновлення строку на касаційне оскарження судового рішення задоволено; поновлено ОСОБА_4 строк на касаційне оскарження постанови Київського апеляційного суду від 08 квітня 2026 року; відкрито касаційне провадження у вказаній справі, витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції та роз`яснено учасникам справи право подати відзив на касаційну скаргу, який за формою і змістом має відповідати вимогам статті 395 ЦПК України.

У червні 2026 року справа надійшла до Верховного Суду.

Аргументи учасників справи

Касаційна скарга ОСОБА_4 мотивована тим, що суд першої інстанції правомірно залишив позовну заяву прокурора без руху, оскільки в матеріалах справи відсутні докази, що підтверджують внесення на депозитний рахунок грошових коштів у розмірі вартості оцінки предмету позову.

Вказує, що у разі звернення до суду з таким позовом порядок підтвердження внесення на депозитний рахунок суду грошових коштів у розмірі вартості спірного майна є складовою частиною умов та порядку компенсації органом державної влади або органом місцевого самоврядування добросовісному набувачеві вартості нерухомого майна. Водночас зворотну дію в часі мають не конкретні статті, частини або пункти статей законів або кодексів, а весь Закон України «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо посилення захисту прав добросовісного набувача», у зв`язку із чим прокурор зобов`язаний був внести на депозитний рахунок суду вартість земельної ділянки з метою здійснення компенсації відповідачу в разі задоволення позову.

Апеляційний суд неправильно застосував положення частини п`ятої статті 390 ЦК України, частини четвертої статті 177, частин другої та третьої статті 185, статті 265 ЦПК України, оскільки внесення органом державної влади, органом місцевого самоврядування або прокурором вартості спірного майна на депозитний рахунок суду є обов?язковою умовою для подальшого розгляду справи про витребування майна у останнього набувача, а невчинення таких дій унеможливлює прийняття позовної заяви до розгляду незалежно від посилань у позові на недобросовісність відповідачів.

У червні 2026 року керівник Бучанської окружної прокуратури Київської області подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому зазначив, що доводи, викладені у касаційній скарзі, є необґрунтованими, а підстави для скасування оскаржуваної постанови апеляційного суду, яка відповідає положенням статей 263-265 ЦПК України, відсутні.

Крім того, у касаційній скарзі керівник Бучанської окружної прокуратури Київської області просить розглядати справу в судовому засіданні за участю прокурора Офісу Генерального прокурора України.

2. Мотивувальна частина

Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.

Відповідно до абзацу 6 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга ОСОБА_4 задоволенню не підлягає.

Відповідно до вимог частин першої та другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно із частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

У частинах першій, другій та п`ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону постанова суду апеляційної інстанції відповідає, а доводи касаційної скарги висновків апеляційного суду не спростовують.

У статті 8 Конституції України закріплено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Статтею 2 ЦПК України визначено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України).

Вимоги щодо форми і змісту позовної заяви визначені у статті 175 ЦПК України.

Відповідно до частини одинадцятої статті 187 ЦПК України суддя, встановивши, після відкриття провадження у справі, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175, 177 цього Кодексу, постановляє ухвалу не пізніше наступного дня, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п`яти днів з дня вручення позивачу ухвали.

Пунктом 8 частини першої статті 257 ЦПК України передбачено, що суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо провадження у справі відкрито за заявою, поданою без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, та не було сплачено судовий збір і позивач не усунув цих недоліків у встановлений судом строк.

Залишаючи позов без розгляду, суд першої інстанції виходив із того, що 09 квітня 2025 року набув чинності Закон України «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо посилення захисту прав добросовісного набувача», а тому відповідно до статей 390, 391 ЦК України, пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 4292-ІХ, частини четвертої статті 177 ЦПК України прокурор мав усунути недоліки позовної заяви шляхом внесення на депозитний рахунок суду відповідної грошової суми у розмірі оцінки (експертно-грошова оцінка земельної ділянки), здійсненої в порядку, визначеному Законом України «Про оцінку земель», чинної на дату подання позовної заяви, однак прокурор вказані вимоги закону не виконав, що свідчить про неможливість розгляду вказаної справи судом.

Суд апеляційної інстанції, скасовуючи ухвалу районного суду та направляючи справу до суду першої інстанції для продовження розгляду, виходив із того, що вимога частини четвертої статті 177 ЦПК України про обов`язок позивача додати до позову документи, що підтверджують внесення на депозитний рахунок суду грошових коштів у розмірі вартості спірного майна, застосовується виключно щодо позовних вимог про витребування нерухомого майна від добросовісного набувача (стаття 388 ЦК України). Натомість зміст позовної заяви прокурора свідчить, що підставою для витребування майна вказано не статтю 388 ЦК України, а статтю 387 ЦК України, яка стосується права власника на витребування майна із чужого незаконного володіння, зокрема, від недобросовісного набувача.

09 квітня 2025 року набрав чинності Закон України від 12 березня 2025 року «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо посилення захисту прав добросовісного набувача» (далі - Закон України № 4292-ІХ), яким внесені зміни, зокрема, до статей 388, 390, 391 ЦК України та статей 177, 185, 265 ЦПК України.

За змістом частини п`ятої статті 390 ЦК України, у редакції наведеного Закону, суд одночасно із задоволенням позову органу державної влади, органу місцевого самоврядування або прокурора про витребування нерухомого майна від добросовісного набувача на користь держави чи територіальної громади вирішує питання про здійснення органом державної влади або органом місцевого самоврядування компенсації вартості такого майна добросовісному набувачеві. Суд постановляє рішення про витребування нерухомого майна від добросовісного набувача на користь держави чи територіальної громади, за умови попереднього внесення органом державної влади, органом місцевого самоврядування або прокурором вартості такого майна на депозитний рахунок суду. Перерахування грошових коштів як компенсації вартості нерухомого майна з депозитного рахунку суду здійснюється без пред`явлення добросовісним набувачем окремого позову до держави чи територіальної громади. Для цілей цієї статті під вартістю майна розуміється вартість майна, оцінка (експертно-грошова оцінка земельної ділянки) якого здійснена в порядку, визначеному законом, чинна на дату подання позовної заяви.

Відповідні зміни були імплементовані й у цивільне процесуальне законодавство, у тому числі, статті 177, 185, 265 ЦПК України.

У разі подання органом державної влади, органом місцевого самоврядування або прокурором позовної заяви про витребування нерухомого майна від добросовісного набувача на користь держави чи територіальної громади до позову додаються документи, що підтверджують внесення на депозитний рахунок суду грошових коштів у розмірі вартості спірного майна, оцінка (експертно-грошова оцінка земельної ділянки) якого здійснена в порядку, визначеному законом, чинна на дату подання позовної заяви (абзац другий частини четвертої статті 177 ЦПК України, у редакції Закону № 4292-IX).

Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави невнесення у визначених законом випадках на депозитний рахунок суду грошових коштів у розмірі вартості спірного майна, оцінка (експертно-грошова оцінка земельної ділянки) якого здійснена в порядку, визначеному законом, чинна на дату подання позовної заяви, суд у такій ухвалі зазначає про обов`язок позивача внести відповідну грошову суму (абзац третій частини другої статті 185 ЦПК України у редакції Закону № 4292-IX).

Необхідно зауважити, що положення Закону № 4292-IX набрали чинності 09 квітня 2025 року, у той час як прокурор звернувся до суду з позовом 17 червня 2024 року.

У пункті 2 розділу ІІ Закону № 4292-IX зазначено, що положення цього Закону мають зворотну дію в часі в частині умов та порядку компенсації органом державної влади або органом місцевого самоврядування добросовісному набувачеві вартості нерухомого майна, оцінка (експертно-грошова оцінка земельної ділянки) якого здійснена в порядку, визначеному законом, чинна на дату подання позовної заяви, у справах, в яких судом першої інстанції не ухвалено рішення про витребування майна у добросовісного набувача на день набрання чинності цим Законом.

Наведені положення Прикінцевих та Перехідних положень Закону № 4292-IX після набрання чинності цим Законом створили у сторін цього спору неоднакового розуміння того, чи поширюється на прокурора у цій справі обов`язок внести на депозитний рахунок суду вартості майна, про витребування якого він просить, навіть після відкриття провадження у справі судом, тобто встановлення відсутності недоліків позовної заяви.

Як зазначав Верховний Суд у постановах від 15 січня 2026 року у справі № 484/1213/25, від 13 липня 2026 року у справі № 305/2027/23 визначальним у цій справі є не стільки дія Закону № 4292-IX у часі (у тому числі, зворотна), скільки загалом сфера його застосування.

Так, як зазначалося вище, за змістом частини п`ятої статті 390 ЦК України суд постановляє рішення про витребування нерухомого майна від добросовісного набувача на користь держави чи територіальної громади, за умови попереднього внесення органом державної влади, органом місцевого самоврядування або прокурором вартості такого майна на депозитний рахунок суду.

Положення Закону № 4292-IX розраховані на вирішення правових ситуації, пов`язаних з витребуванням майна саме у добросовісних набувачів, тобто застосування цього Закону залежать від підстав пред`явленого позову.

Наведене узгоджується з висновками Верховного Суду, який у постанові від 12 листопада 2025 року у справі № 127/8274/24, від 15 січня 2026 року у справі № 484/1213/25, від 25 лютого 2026 року у справі № 603/102/25, від 13 липня 2026 року у справі № 305/2027/23 та інших, вирішував подібне до цієї справи процесуальне питання та зазначив, що обов`язок попереднього внесення вартості майна на депозитний рахунок суду передбачений у нормі матеріального права. Положення частини п`ятої статті 390 ЦК України поширюється на випадки подання позову про витребування майна у добросовісного набувача. При цьому у випадку подання та розгляду судом позову про витребування майна у недобросовісного набувача вимоги частини п`ятої статті 390 ЦК України не підлягають застосуванню.

У випадку, якщо позивач обґрунтовує позов про витребування нерухомого майна недобросовісністю набувача, то положення частини п`ятої статті 390 ЦК України не застосовуються. Питання про добросовісність/недобросовісність набувача судом може бути вирішене лише після дослідження доказів на стадії ухвалення судового рішення. У випадку встановлення недобросовісності набувача суд задовольняє позов без застосування частини п`ятої статті 390 ЦК України. Натомість у разі встановлення, що набувач добросовісний, суд відмовляє у задоволенні позову на підставі частини п`ятої статті 390 ЦК України, якщо позивачем попередньо не внесено вартість майна на депозитний рахунок суду.

У справі, яка переглядається Верховним Судом, прокурор звертаючись до суду із цим позовом, посилався на обізнаність відповідачів щодо незаконності відведення земельних ділянок та їхню недобросовісність.

Не вдаючись в оцінку обґрунтованості зазначених тверджень, Верховний Суд констатує, що позов про витребування спірних земельних ділянок обґрунтований, у тому числі, недобросовісністю останніх набувачів, та поданий на підставі статті 387 ЦК України.

За таких обставин, положення частини п`ятої статті 390 ЦК України у цій справі є незастосовними, у зв`язку із чим апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для залишення позову без розгляду та, відповідно, скасування ухвали місцевого суду з направленням справи для продовження розгляду.

Ураховуючи викладене, Верховний Суд дійшов висновку, що доводи касаційної скарги про порушення апеляційним судом норм процесуального права не підтвердилися, ґрунтуються на неправильному тлумаченні заявником норм процесуального права і незгоді з ухваленим судовим рішенням.

Оскаржувана постанова апеляційного суду відповідає вимогам закону, і підстав для її скасування немає.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Оскільки доводи касаційної скарги висновків суду апеляційної інстанції не спростовують, на законність та обґрунтованість його судового рішення не впливають, то колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову апеляційного суду - без змін.

З огляду на те, що касаційну скаргу залишено без задоволення, то підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у судах першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку із переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає. Витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги покладаються на особу, яка подала касаційну скаргу.

Щодо клопотання про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду

У липні 2026 року ОСОБА_4 подала до Верховного Суду клопотання про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

Клопотання задоволенню не підлягає, оскільки згідно зі статтею 403 ЦПК України це питання вирішується після призначення справи до судового розгляду (частина п`ята статті 401 ЦПК України).

Натомість, обставини справи й ухвалені судові рішення не дають підстав для призначення справи до судового розгляду, а Верховний Суд ухвалює судове рішення при попередньому розгляді справи (частина третя статті 401 ЦПК України).

Щодо клопотання керівника Бучанської окружної прокуратури Київської області про розгляд справи в судовому засіданні за участю прокурора Офісу Генерального прокурора України

Відповідно до частини першої статті 401 ЦПК України попередній розгляд справи має бути проведений протягом п`яти днів після складання доповіді суддею-доповідачем колегією у складі трьох суддів у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Клопотання керівника Бучанської окружної прокуратури Київської області не підлягає задоволенню, оскільки розгляд цієї справи в касаційному порядку проведений Верховним Судом за правилами статті 401 ЦПК України в порядку письмового провадження, в якому учасники справи не повідомляються про такий розгляд. Рішення про виклик сторін для надання пояснень судом не приймалося.

Керуючись статтями 400, 401, 409, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду