ПОСТАНОВА Касаційний цивільний суд ВС у справі № 569/5857/25

1. У березні 2025 року ОСОБА_2 (прізвище до укладення шлюбу - ОСОБА_2 ) звернулася до суду з позовом, в якому просила:

- визначити додатковий строк для прийняття спадщини.

2. Позов обґрунтовувала тим, що вона та ОСОБА_1 є рідними сестрою та братом та є спадкоємцями п`ятої черги після смерті двоюрідної сестри ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . Їх батько ОСОБА_6 (помер ІНФОРМАЦІЯ_2 ) був рідним братом матері спадкодавиці - ОСОБА_7 . ОСОБА_3 також є двоюрідним братом спадкодавиці, але за лінією її батька. Інші спадкоємці відсутні. Після смерті ОСОБА_5 , приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу Табінським О. І. 25 липня 2024 року була заведена спадкова справа № 23/2024 за заявами ОСОБА_1 та ОСОБА_3 .

3. 07 січня 2025 року позивачка звернулась до приватного нотаріуса про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_5 із заявою, яка зареєстрована в журналі реєстрації вхідних документів за № 4/02-14.

4. Повідомленням від 17 січня 2025 року № 11/02-14 нотаріусом роз`яснено, що вона може звернутись до суду із заявою про встановлення додаткового строку для прийняття спадщини після смерті ОСОБА_5 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 .

5. У шестимісячний строк була позбавлена можливості звернутись із заявою про прийняття спадщини, через поважні причини, оскільки з 2022 року постійно проживає у Швеції, не відвідувала Україну з лютого 2021 року, що підтверджується доданою до позовної заяви копією паспорту громадянина України для виїзду за кордон, перебувала на лікарняному з 01 травня 2023 року під наглядом лікаря медичного центру «Еда» через ревматичний біль та отримувала лікування знеболювальними препаратами, пройшла обстеження хребта в ортопедичній клініці у Гетеборзі

06 жовтня 2024 року, що підтверджується доданими до позовної заяви довідками від 03 грудня 2024 року.

6. Позивач вказує, що пропустила передбачений законодавством 6-місячний строк для прийняття спадщини у зв`язку з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для вчинення цих дій.

7. Рівненський міський суд Рівненської області рішенням від 29 липня

2025 року, яке залишене без змін постановою Рівненського апеляційного суду від 23 грудня 2025 року, позов задовольнив.

Визначив ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , додатковий строк для подання заяви до органів нотаріату про прийняття спадщини за законом після смерті двоюрідної сестри - ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , терміном 3 (три) місяці з дня набрання судовим рішенням законної сили.

8. Місцевий суд задовольняючи позовні вимоги, з висновками якого погодився апеляційний суд, обґрунтовував це тим, що причини пропуску строку подачі заяви про прийняття спадщини спадкоємцем ОСОБА_2 є поважними та встановив додатковий трок для подання заяви до органів нотаріату про прийняття спадщини за законом після смерті двоюрідної сестри - ОСОБА_5 терміном 3 (три) місяця з дня набрання судовим рішенням законної сили.

9. У грудні 2025 року ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку надіслав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 29 липня 2025 року та постанову Рівненського апеляційного суду від 23 грудня 2025 року, в якій просив скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

10. Підставами касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає пункти 1, 2 частини другої статті 389 ЦПК України.

11. Крім того, заявник указує на порушення судами норм процесуального права, оскільки суди встановили обставини, що мають істотне значення для справи, на підставі недопустимих доказів (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

12. Касаційна скарга мотивована тим, що у постанові апеляційного суду формально відтворено правильний підхід, відповідно до якого оцінка поважності причин пропуску строку має стосуватися періоду від моменту відкриття спадщини до спливу шестимісячного строку, і саме протягом цього часу повинні існувати об`єктивні та істотні перешкоди для її прийняття.

13. Сам факт перебування позивачки за межами України не може визнаватися поважною причиною пропуску строку без встановлення причинно-наслідкового зв`язку між цією обставиною та неможливістю подання заяви.

14. У цій справі суди не навели жодних мотивів, які б свідчили про наявність реальних, об`єктивних та непереборних перешкод для подання позивачкою заяви про прийняття спадщини у межах встановленого законом строку. Тому застосування частини третьої статті 1272 ЦК України є безпідставним.

15. Також постанова апеляційного суду не містить мотивованої відповіді на жоден із наведених доводів, суд лише обмежився узагальненими формулюваннями.

16. Окрім цього, у тексті постанови апеляційний суд прямо зазначив, що апеляційний перегляд здійснено у порядку спрощеного позовного провадження.

17. Однак заявник вважає, такий порядок розгляду справи процесуально необґрунтованим з огляду на характер спірних правовідносин, оскільки спір про визначення додаткового строку для прийняття спадщини не є справою незначної складності, пов`язаний з оцінкою поважності причин пропуску строку, дослідженням доказів та безпосередньо впливає на майнові права інших спадкоємців, які своєчасно прийняли спадщину.

Узагальнені доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

18. У лютому 2026 року представник ОСОБА_2 - адвокат Курячий А. М. подав через підсистему «Електронний суд» відзив на касаційну скаргу, в якому просив залишити рішення без змін, а в задоволенні касаційної скарги відмовити.

19. У поданому відзиві представник позивачки вказує на те, що позивачка мала непереборні перешкоди у реалізації свого права на подання заяви про прийняття спадщини не стільки у зв`язку з перебуванням за межами України, а у зв`язку з сукупністю хвороб, серед яких: захворювання дисків (грижі міжхребцевих дисків) у поперековій ділянці та інших ділянках з радикулопатією; змішані тривожно-депресивний стан сну; спинномозковий стеноз; біль у хребті; розлад, вторинний діагноз: втрата свідомості та колапс; перенесене оперативне втручання; проблеми пов`язані з труднощами і контролюванням життєвих ситуацій; парестезії. Документи, що підтверджують хворобливий стан позивачки хоч і складені після спливу шестимісячного строку для прийняття спадщини (у грудні 2024 року), на чому наголошує заявник, однак охоплюють весь вказаний період.

20. Так, наданими довідками від 03 грудня 2024 року з медичного центру «Еда», Швеція, підтверджується, що позивачка знаходилась на лікарняному з 01 травня

2023 року, оскільки перебувала під наглядом лікаря медичного центру «Еда» через ревматичний біль та отримувала лікування знеболювальними препаратами, фізіотерапією, і на момент видачі довідки, тобто на 03 грудня 2024 року, лікарняний тривав. Таким чином, період для прийняття спадщини після померлої ОСОБА_5 з 03 лютого 2024 року по 03 серпня 2024 року повністю припав на період непрацездатності та проходження лікування позивачкою.

21. Оцінка причин пропуску строку на предмет поважності лежить в площині дискреційних повноважень суду, оскільки базується безпосередньо на наданих сторонами та наявних в матеріалах справи доказах та встановлених в ході судового розгляду обставинах.

22. Крім того, звертають увагу суду на те, що довідка медичного центра «Еда» (лікар-спеціаліст Ліна Хольмблад) від 03 грудня 2024 року та довідка медичного центра «Еда» (Сейла Грабік) від 03 грудня 2024 року були подані разом із позовною заявою та з офіційним нотаріально посвідченим перекладом. В подальшому, ознайомившись із позицією ОСОБА_1 , викладеній у відзиві на позов, позивачем було подано відповідь на відзив із долученням витягу з історії хвороби ОСОБА_2 з власним перекладом та попередженням про надання відповідного нотаріально засвідченого перекладу до закінчення підготовчого судового засідання, що і було виконано.

23. Таким чином, вважають, що доводи заявника спрямовані на переоцінку доказів, наявних у справі, з метою встановлення інших фактичних обставин справи, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції. Саме лише його прагнення здійснити нову перевірку обставин справи та переоцінку доказів у ній не є підставою для скасування оскаржуваних судових рішень, оскільки згідно з імперативними приписами статті 400 ЦПК суд касаційної інстанції не має права вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, додатково перевіряти докази.

24. Верховний Суд ухвалою від 16 січня 2026 року відкрив касаційне провадження у цій справі та витребував справу із Рівненського міського суду Рівненської області.

25. 09 лютого 2026 року цивільна справа № 569/5857/25 надійшла до Верховного Суду.

Фактичні обставини справи

26. ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_5 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 , виданим Рівненським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Рівненському районі Рівненської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, про що 05 лютого 2024 року зроблено відповідний актовий запис № 288.

27. Після смерті ОСОБА_5 відкрилась спадщина на частину квартири, яка їй належала відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 420252607 від 29 березня 2025 року - ОСОБА_5 була власницею квартири за адресою:

АДРЕСА_1 .

28. Позивачка народилася ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується копією повторного свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , виданого Відділом реєстрації актів цивільного стану Дубенського міськрайонного управління юстиції Рівненської області - 14 квітня 2008 року, актовий запис № 59, батьки:

ОСОБА_6 та ОСОБА_8 .

29. ОСОБА_2 07 січня 2025 року подала до приватного нотаріуса Рівненського міського нотаріального округу Табінського О. І. заяву про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_5 . Заява зареєстрована в журналі реєстрації вхідних документів 07 січня 2025 року за № 4/02-14.

30. 17 січня 2025 року за вих. № 11/02-14 приватний нотаріус Табінський О. І., керуючись главою 10 пунктами 3.14., 3.16. Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, повідомив ОСОБА_2 , що вона може звернутись до суду із заявою про встановлення додаткового строку для прийняття спадщини після смерті ОСОБА_5 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , та може прийняти спадщину, якщо усі спадкоємці, які прийняли спадщину, подадуть письмову заяву про згоду на прийняття спадщини нею, яка пропустила строк для прийняття спадщини.

31. Відповідно до копії паспорта громадянина України для виїзду за кордон

ОСОБА_2 прийнята на облік в Консульський відділ Посольства України в Республіці Польща - 03 жовтня 2008 року, постійне проживання - Польща.

32. Згідно нотаріально засвідченого перекладу з копії скороченого свідоцтва про шлюб № НОМЕР_3 , Республіка Польща, Формуляр В, Держава Республіка Польща, Відділ реєстрації актів цивільного стану Краків, укладено шлюб 08-02-1997, ОСОБА_9 та ОСОБА_2 , прізвище, яке носитимуть після укладення шлюбу - ОСОБА_2 .

33. У Витягу з реєстру населення від 07 січня 2025 року Шведського податкового агентства 205 30 Мальме міститься інформація: ОСОБА_2 , адреса: АДРЕСА_2, персональний ідентифікаційний номер: НОМЕР_4 , зареєстрована у населеному реєстрі: 27 січня 2022 року, округ: Вермланд, комуна: Еда, округ: Кьола, громадянство: Україна, одружена з 04 січня 2022 року, місце народження: Студянка, країна: Україна, стать: жіноча, Чоловік персональний ідентифікаційний номер: НОМЕР_5 , Ім`я: ОСОБА_9 , адреса: АДРЕСА_2 , зареєстрований - 27 січня 2022 року, округ: Вермланд, комуна: Еда, громадянство: Нідерданди.

34. У Витягу з реєстру населення від 07 січня 2025 року Шведського податкового агентства 205 30 Мальме міститься інформація: ОСОБА_2 , адреса: АДРЕСА_2, Чоловік: персональний ідентифікаційний номер:

НОМЕР_6 , ім`я: ОСОБА_9 , адреса: АДРЕСА_2 , реєстрація у населеному реєстрі: 27 січня 2022 року, Лен: Вермланд, комуна: Еда, громадянство Нідерланди, сімейний стан: одружений з 04 січня

2022 року, місце народження: Апелдорн, країна: Нідерданди, переїзд до Швеції:

з 18 вересня 2018 року, право на проживання при імміграції: 27 січня 2022 року.

35. Довідкою від 03 грудня 2024 року, Регіон Вермланд, Загальнолікарський прийом, медичний центр «Еда», 19 НОМЕР_4, ОСОБА_2 , АДРЕСА_2, підтверджується, що вищезазначена пацієнтка перебуває під наглядом лікаря медичного центру «Еда» через ревматичний біль, пацієнтка перебуває на лікарняному з 01 травня 2023 року та отримує лікування знеболювальними препаратами, фізіотерапією, а також пройшла обстеження хребта в ортопедичній клініці у Гетеборзі 06 жовтня 2024 року. Лікарняний триває, але є сподівання, що пацієнтка зможе повернутися до роботи найближчим часом. Ліна Хольмблад , лікар - спеціаліст Медичний центр «Еда».

36. З листа Регіона Вермланд вбачається, що ОСОБА_2 (НОМЕР_4) отримує сеанси консультацій у неї, підписаної нижче, у медичному центрі «Еда» через її психічне здоров`я, пов`язане з проблемами болю, а також через попередній життєвий досвід, який мав негативний вплив. Контакт було встановлено 30 червня 2023 року і триває досі. Консультації спрямовані на те, щоб допомогти ОСОБА_2 впоратися з її психічним станом, а також сприяти тому, щоб у майбутньому вона могла жити своїм життям із меншим впливом негативного життєвого досвіду. /Підпис/ Сейла Грабік Куратор, медичний центр «Еда» Шарлоттенберг 03 грудня 2024 року .

37. Відповідно до копій витягів з історії хвороби позивачки та його нотаріально засвідчений переклад, АДРЕСА_4 НОМЕР_4 ОСОБА_2 АДРЕСА_2, зверталася за медичною допомогою в медичний центр «Еда».

38. Допитана в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_23 дала покази про те, що є подругою відповідача ОСОБА_3 , їй відомо, що ОСОБА_2 телефонувала ОСОБА_3 , і говорила, що буде подавати позов по спадщині, так як дзвонила і уточнювала дані.

39. Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

- якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

- якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

- якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

- якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

40. Відповідно до положень частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

41. Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

42. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише у межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

43. Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

44. Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

45. Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

46. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної у позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України).

47. За змістом частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

48. Згідно зі статтею 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

49. Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (стаття 1217 ЦК України).

50. За правилами статті 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

51. Відповідно до частини першої статті 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово.

52. Статтею 1265 ЦК України передбачено, що у п`яту чергу право на спадкування за законом мають інші родичі спадкодавця до шостого ступеня споріднення включно, причому родичі ближчого ступеня споріднення усувають від права спадкування родичів подальшого ступеня споріднення.

53. Згідно з частиною першою статті 1221 ЦК України, місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця.

54. Спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її (частина перша статті 1268 ЦК України).

55. Для прийняття спадщини встановлено строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (частина перша статті 1270 ЦК України).

56. Згідно з частиною першою статті 1272 ЦК України, якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її.

57. За позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини (частина третя статті 1272 ЦК України).

58. Поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є такі, що пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

59. Правила частини третьої статті 1272 ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть застосовуватися, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; 2) ці обставини визнані судом поважними.

60. Якщо ж у спадкоємця перешкод для подання заяви не було, а він не використав право на прийняття спадщини через брак інформації про смерть спадкодавця, незнання приписів закону тощо, тоді немає правових підстав для визначення додаткового строку для прийняття спадщини.

61. Такі правові висновки викладено у постанові Верховного Суду України від 04 листопада 2015 року у справі № 6-1486цс15, а також у постановах Верховного Суду від 30 грудня 2024 року у справі № 527/1229/24, від 31 липня 2024 року у справі № 127/2149/21.

62. З урахуванням фактичних обставин конкретної справи поважними причинами пропуску строку суд може визнати, зокрема: 1) тривалу хворобу спадкоємців; 2) велику відстань між місцем постійного проживання спадкоємців і місцем розташування спадкового майна; 3) складні умови праці, які, зокрема, пов`язані з тривалими відрядженнями, в тому числі закордонними; 4) перебування спадкоємців на строковій службі у складі Збройних Сил України тощо.

63. З урахуванням наведеного, якщо спадкоємець пропустив шестимісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини з поважних причин, закон гарантує йому право на звернення до суду з позовом про визначення додаткового строку на подання такої заяви.

64. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26 червня 2024 року у справі № 686/5757/23 вирішувала питання щодо підстав та умов, за яких необізнаність спадкоємця про існування заповіту, складеного спадкодавцем на його ім`я, може бути визнана поважною причиною для визначення йому додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини.

65. Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що необізнаність про наявність заповіту може вважатися поважною причиною пропуску строку для прийняття спадщини винятково для осіб, які не є спадкоємцями за законом першої черги або кожної наступної черги спадкоємців за законом, у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, які набували право на спадкування за законом (закликані до спадкування).

66. Окрім зазначеного, Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що важливим під час вирішення питання про надання особі додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини також є факт прийняття спадщини іншими спадкоємцями за законом, оскільки в такому разі може відбутися втручання у право власності інших осіб, порушення принципу правової визначеності стосовно особи, яка добросовісно реалізувала власні цивільні права. Наведене зумовлює потребу в дотриманні принципу «пропорційності» втручання у права спадкоємців, які прийняли спадщину.

67. У спірних правовідносинах дотримання принципу пропорційності безпосередньо залежить від наявності об`єктивних, непереборних та істотних обставин, які є підставою для визначення спадкоємцю додаткового строку на подання заяви про прийняття спадщини. У разі якщо таких обставин суд не встановив, то не можна допускати втручання у права спадкоємців, які прийняли спадщину, навіть з огляду на такий фундаментальний принцип спадкового права, як свобода заповіту, оскільки це порушить принцип правової визначеності стосовно особи, яка добросовісно скористалася власними цивільними правами, та не відповідатиме принципу пропорційності втручання у право власності на спадкове майно.

68. Згідно з частинами першою-третьою статті 12, частинами першою п`ятою, шостою статті 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

69. Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

70. Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й суд апеляційної інстанції, встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її правильного вирішення, надавши належну правову оцінку наявним у справі доказам, дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для визначення ОСОБА_2 додаткового строку тривалістю три місяці для подання заяви про прийняття спадщини, що відкрилась після смерті її двоюрідної тітки ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

71. При вирішенні цього спору судами попередніх інстанцій також було враховано, що: позивачка тривалий час не проживає в Україні; належить до п`ятої черги спадкоємців першої черги померлої ОСОБА_5 , а також не є єдиною спадкоємицею; позивачка відповідно до копій довідок та витягів з історії хвороби довготривало хворіє; пропущений позивачкою строк для прийняття спадщини є незначним.

72. З урахуванням встановлених у цій справі обставин, баланс прав та інтересів сторін спору, слід погодитися із судами першої та апеляційної інстанцій щодо наявності підстав для визначення ОСОБА_2 додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини.

73. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів касаційної скарги по суті спору та їх відображення в оскаржених рішенні суду першої інстанції та постанові апеляційного суду (з урахуванням доводів касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження), питання вмотивованості висновків судів першої та апеляційної інстанцій, Верховний Суд виходить з того, що у справі, яка розглядається, судами надано мотивовану відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних правовідносин, а доводи, викладені у касаційній скарзі, не спростовують обґрунтованих висновків судів попередніх інстанцій.

74. Колегія суддів, надаючи оцінку судовим рішенням на предмет їх законності у межах доводів касаційної скарги, погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанції. За встановлених у цій справі обставин суди правильно застосували норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини.

75. Доводи касаційної скарги зводяться до незгоди з наданою судами оцінкою зібраних у справі доказів та встановлених на їх підставі обставин, спрямовані на необхідність переоцінки цих доказів і обставин у тому контексті, який, на думку відповідача, свідчить про відсутність поважних причин пропуску позивачем строку для прийняття спадщини. Проте такі доводи належним чином перевірені судами попередніх інстанцій та спростовані під час розгляду справи з урахуванням установлених конкретних обставин цієї справи.

76. Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права і порушення норм процесуального права, а значною мірою зводяться до переоцінки доказів і встановлених на їх підставі обставин, що знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду (стаття 400 ЦПК України).

77. Слід зазначити, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц).

78. Висновки суду апеляційної інстанції, з урахуванням встановлених у цій справі обставин, не суперечать висновкам Верховного Суду України, Великої Палати Верховного Суду, Верховного Суду.

79. Верховний Суд неодноразово зауважував, що зважаючи на різноманітність правовідносин та обставин, які стають підставою для виникнення спорів у судах, враховуючи фактичні обставини, які встановлюються судами на підставі наданих сторонами доказів у кожній конкретній справі, суди повинні самостійно здійснювати аналіз правовідносин та оцінку релевантності і необхідності застосування правових висновків Верховного Суду в кожній конкретній справі (постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 лютого 2022 року у справі № 201/16373/16-ц, від 08 серпня 2023 року у справі № 910/8115/19 (910/13492/21)).

Висновок за результатами розгляду касаційної скарги

80. Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

81. З підстав вищевказаного, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду апеляційної інстанції не спростовують.

Щодо судових витрат

82. Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

83. Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 401, 406, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду