ПОСТАНОВА Касаційний цивільний суд ВС у справі № 757/10348/23-ц

У березні 2023 року ОСОБА_1 звернувся позовом до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Універсальна» (далі - ПрАТ «СК «Універсальна») про стягнення страхового відшкодування.

Позов мотивований тим, що 03 червня 2020 року між ПрАТ «СК «Універсальна» та ОСОБА_1 укладений договір добровільного страхування наземного транспорту № 3014/227/006923 (далі - Договір). Відповідно до пункту 1.1 Сертифікату/заяви-акцепту № 3014/227/006923 добровільного страхування наземного транспорту (сертифікат), застрахованим транспортним засобом є автомобіль Lexus LX570 чорного кольору, VIN: НОМЕР_1 , номерний знак НОМЕР_2 .

13 травня 2021 року у позивача стався страховий випадок - незаконне заволодіння автомобілем Lexus LX570 чорного кольору, VIN: НОМЕР_1 , номерний знак НОМЕР_2 , що мало місце за адресою: Київська область, м. Бориспіль, вулиця Київський Шлях, 2.

Про вказаний випадок викрадення застрахованого транспортного засобу позивач 13 травня 2021 року повідомив Бориспільське РУП ГУ НП в Київській області та надав відповідну заяву про вчинення кримінального правопорушення.

13 травня 2021 року ОСОБА_1 надав до ПрАТ «СК «Універсальна» письмове повідомлення у формі заяви на виплату страхового відшкодування.

Відповідно до акту прийому-передачі від 14 травня 2021 року, укладеного між сторонами, ОСОБА_1 передав, а ПрАТ «СК «Універсальна» прийняло комплекти ключів та мітки іммобілайзера від ТЗ Lexus LX570, номерний знак НОМЕР_2 .

Відповідач був обізнаний про здійснення досудового слідства Бориспільським РУП ГУ НП в Київській області в рамках кримінального провадження, зареєстрованого в ЄРДР 14 травня 2021 року за №12021116100000209, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 289 КК України, адже відповідач неодноразово вживав заходи щодо отримання інформації від Бориспільського РУП ГУ НП в Київській області щодо настання страхового випадку. У свою чергу Бориспільський РУП ГУ НП повідомляв про проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні від 14 травня 2021 №12021116100000209 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 289 КК України.

Листом від 15 грудня 2022 року № 3682/24-101 страховик повідомив страхувальника про відмову у виплаті страхового відшкодування за заявою від 13 травня 2021 року з посиланням на пункти 11.1.6, 11.1.7, 11.1.9, 11.1.11, 11.1.3 Договору з причини ненадання страхувальником протягом року необхідних документів по страховому ризику «незаконне заволодіння ТЗ», надання страховику завідомо неправдивої інформації, що унеможливлювало встановити всі обставини події, страхувальник не повідомив про заміну засобів проти викрадення.

Зазначену відмову позивач вважає незаконною, оскільки обставини, на які посилається відповідач, не є підставою для відмови у виплаті страхового відшкодування. Так, відповідач достеменно був обізнаний про хід та результати кримінального провадження від 14 травня 2021 року №12021116100000209 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 289 КК України, та, відповідно до умов договору мав всі необхідні документи для здійснення страхового відшкодування, припущення страховика з приводу надання йому неправдивої інформації не ґрунтується на положеннях договору, застрахований автомобіль був обладнаний штатною системою охорони проти викрадення, ця система ніколи з ладу не виходила.

Враховуючи викладене ОСОБА_1 просив стягнути на його користь з ПрАТ «СК «Універсальна» страхове відшкодування в розмірі 1 425 000 грн.

Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 31 жовтня 2023 року позов задоволено. Стягнуто з ПрАТ «СК «Універсальна» на користь ОСОБА_1 суму страхового відшкодування у розмірі 1 425 000,90 грн та сплачений судовий збір у розмірі 13 420 грн.

Рішення мотивовано тим, що відповідач у своїй відмові в здійсненні страхового відшкодування не зазначив, яким чином будь-яке порушення положень Договору страхувальником перешкоджало страховику переконатись, що викрадення автомобіля Lexus LX570, номерний знак НОМЕР_2 є страховим випадком.

Дії відповідача щодо прийняття рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування позивачу від 19 грудня 2022 року не ґрунтуються на положеннях законодавства та умовах договору добровільного страхування наземного транспорту № 3014/227/006923 від 03 червня 2020 року, а подія, яка сталась з легковим автомобілем Lexus LX570, номерний знак НОМЕР_2 є страховим випадком та у відповідача виник обов`язок сплатити позивачеві страхове відшкодування.

У зв`язку з тим, що відповідач обізнаний про настання страхового випадку, стан досудового слідства в рамках кримінального провадження від 14 травня 2021 року № 12021116100000209 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 289 КК України та відповідно до умов Договору має всі необхідні документи для здійснення страхового відшкодування, останній повинен здійснити виплату 100% страхового відшкодування на користь позивача.

Крім того, згідно зі статтею 9 Закону України «Про страхування» та пунктом 9.6 Договору страхування виплата страхового відшкодування здійснюється з вирахуванням франшизи, зазначеної в пункті 1.7 Сертифікату, становить 75 000,00 грн.

Постановою Київського апеляційного суду від 29 січня 2025 року апеляційну скаргу представника ПрАТ «СК «Універсальна» задоволено. Рішення Печерського районного суду міста Києва від 31 жовтня 2023 року скасовано та ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що пункт 7.1.11 договору визначає обов`язок страхувальника надати страховику не пізніше одного року після настання події всі документи, необхідні для здійснення страхового відшкодування.

13 травня 2021 року стався страховий випадок, а саме: незаконне заволодіння автомобіля Lexus LX570, д. н. з. НОМЕР_2 , який належав позивачу.

Термін надання усіх необхідних документів сплинув 13 травня 2022 року.

Матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що ОСОБА_1 надав ПрАТ «СК «Універсальна» усі необхідні документи, передбачені пунктом 8.1.1.1 договору, а саме: належним чином завірену копію витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань (ЄРДР), що включає всі необхідні для витягу з ЄРДР відомості.

Пунктом 11.1.3 договору визначено причину відмови у виплаті страхового відшкодування, а саме: подання страхувальником (вигодонабувачем або особою, допущенною до користування ТЗ) свідомо неправдивих відомостей про предмет договору або про факт настання страхового випадку (при цьому факт надання таких неправдивих відомостей може бути встановлено аварійним сертифікатом, висновком експерта та ін.).

Так, представником ПрАТ «СК «Універсальна» до відзиву на позовну заяву долучено копію листа Печерського УП ГУНП у м. Києві щодо кримінального провадження № 12022100060000306 за частиною 3 статті 190 КК України.

Вказаним листом відповідача повідомлено, що в матеріалах кримінального провадження міститься встановлена слідством інформація, що начебто страхувальник неодноразово здійснював заміну номерних знаків НОМЕР_3 на НОМЕР_4 ; ОСОБА_1 не зазначив у поясненнях, що з ним були пасажири, які потім і викрали автомобіль та замінили номерні знаки.

Враховуючи положення пункту 11.1.3 Договору та надання ОСОБА_1 завідомо неправдивої інформації ПрАТ «СК «Універсальна», є підстави для відмови у виплаті страхового відшкодування.

За пунктом 11.1.9 Договору неповідомлення страховика у встановлені пунктом 6.2.3 оферти строки про суттєві зміни, що сталися з ТЗ (зміна кузова, реєстраційного номеру, комплектності, додаткового обладнання; використання ТЗ як таксі; втрата ключів, документів; поломки протиугінних пристроїв, сигналізації), про зміну власника транспортного засобу та збільшення кількості допущених до управління водіїв.

До матеріалів справи долучено копію заяви ОСОБА_1 на добровільне страхування наземного транспорту за № 3014/227/006923 від 03 червня 2020 року.

У графі «Засоби проти викрадення, що знаходяться у справному стані (для сигналізацій та охоронних комплексів обов`язково вказується марка та модель)» позивачем зазначено - Старлайн.

На момент настання страхового випадку 13 травня 2021 року було замінено сигналізацію автомобіля Lexus LX570, д. н. з. НОМЕР_2 через поломку «Старлайн», без залучення представників офіційних дилерів та без повідомлення відповідача.

Враховуючи, що ОСОБА_1 не виконав обов`язку, передбаченого положеннями укладеного договору добровільного страхування щодо повідомлення страховика про суттєві зміни що сталися з ТЗ (поломки протиугінних пристроїв, сигналізації), суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність підстав для стягнення страхового відшкодування із ПрАТ «СК «Універсальна».

07 березня 2025 року ОСОБА_1 , через представника ОСОБА_2 , подав касаційну скаргу, у якій просив скасувати постанову Київського апеляційного суду від 29 січня 2025 року та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що:

відповідно до пункту 8.3. Договору, якщо документів, зазначених в пункті 8.1 Договору страховику недостатньо для визначення обставин страхового випадку та здійснення страхового відшкодування, або існують сумніви щодо наданих документів, він може вимагати надання інших документів щодо страхового випадку (з письмовим обґрунтуванням причин своєї вимоги) і страхувальник зобов`язаний їх надати. ОСОБА_1 вимог або повідомлень від відповідача про недостатність поданих для здійснення страхового відшкодування документів не отримував, що у свою чергу свідчить про наявність у відповідача повного пакету документів, необхідного для здійснення страхового відшкодування;

припущення страховика, з якими погодився суд апеляційної інстанції, з приводу надання йому неправдивої інформації також не є підставою для відмови у виплаті страхового відшкодування, оскільки не ґрунтується на положеннях Договору, якими передбачені підстави для такої відмови. Відмова у виплаті страхового відшкодування у даному випадку вмотивована листом, яким Печерське УП ГУНП у м. Києві повідомляє страховика, що в матеріалах кримінального провадження № 12021116100000209 від 14 травня 2021 року, що здійснюється Бориспільським РУП ГУНП в Київській області є інформація, що ОСОБА_1 неодноразово змінював на застрахованому автомобілі номерні знаки, та у ніч перед викраденням підвозив у застрахованому автомобілі двох людей, які потім і викрали цей автомобіль. Зазначений лист Печерського УП ГУНП у м. Києві не є процесуальним документом у розумінні КПК України, тому не може розглядатися як доказ якихось неправомірних дій позивача, якому не висунуто а ні підозри, а ні обвинувачення у завідомо неправдивому повідомленні про злочин, тим паче, не має і обвинувального вироку з цього приводу;

з положень Договору вбачається, що обов`язки страховика з виплати страхового відшкодування по ризику «Незаконне заволодіння ТЗ» настають коли застрахований автомобіль обладнаний хоча б одним із засобів проти викрадення, і цей обов`язок страховика, з метою недопущення залишення автомобіля без жодного засобу проти викрадення, пов`язаний з обов`язком страхувальника повідомити страховщика про поломку такого засобу. Проте відповідно до технічних характеристик, які були добре відомі страховику на момент укладення Договору добровільного страхування, автомобіль марки Lexus LX570, номерний знак НОМЕР_2 , був обладнаний штатною системою охорони проти викрадення. Зазначена система ніколи з ладу не виходила. Сигналізація «Старлайн» була встановлена як додаткова і заміна цієї сигналізації на іншу ніяким чином не впливала на загальну безпеку автомобіля. Таким чином, на момент настання страхового випадку автомобіль марки Lexus LX570, номерний знак НОМЕР_2 був обладнаний штатною системою охорони проти викрадення, а також додатковою сигналізацією;

враховуючи викладене, висновки суду апеляційної інстанції про те, що зазначені в оскаржуваній постанові суду порушення ОСОБА_1 своїх зобов`язань, встановлених договором добровільного страхування автомобіля, стали законною підставою для відмови у виплаті страхового відшкодування є необґрунтованими та безпідставними;

апеляційний суд не дослідив та не зробив оцінки всім наявним в матеріалах справи доказам, а також врахував недопустимі докази;

суд апеляційної інстанції не врахував практику Верховного Суду у подібних правовідносинах.

У квітні 2025 року Прат «СК «Універсальна» подало до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, оскаржене судове рішення - без змін.

Відзив обґрунтований тим, що відповідно до підпункту 7.1.11 пункту 7.1 розділу 7 Умов добровільного страхування, у разі настання події, що має ознаки страхового випадку із ТЗ страхувальник/особа, допущена до користування ТЗ, зобов`язані: не пізніше 1 (одного) року після настання події надати страховику всі документи (відповідно до Розділу 8 та 9 Оферти), необхідні для здійснення страхового відшкодування. Перевищення зазначеного строку допускається у випадку, коли Страхувальник (його довірена особа) з поважних причин (хвороба, перебування за кордоном тощо) не мав можливості своєчасно надати повний комплект необхідних документів, що має бути документально підтверджено. Строк подання вищезазначених документів може бути продовжено за письмовою заявою страхувальника, яка має бути подана страховику до закінчення одного року з моменту настання страхового випадку. Так, термін надання страхувальником всіх необхідних документів по настанню страхового випадку сплив 13 травня 2022 року, оскільки заявлена подія мала місце 13 травня 2021 року, а саме: страхувальником протягом року не було надано необхідних документів по страховому ризику «незаконне заволодіння ТЗ», а саме витягу з ЄРДР.

Окрім того, 22 лютого 2022 року представником Прат «СК «Універсальна» було подано заяву про вчинення кримінального правопорушення за фактом шахрайських дій страхувальника. Страхувальник завідомо надавав Прат «СК «Універсальна» неправдиву інформацію, що унеможливлювало встановити всі обставини події, яка мала місце 13 травня 2021 року.

На момент настання події, яка мала місце 13 травня 2021 року під час дії Договору добровільного страхування сигналізацію було замінено начебто через поломку системи «Стралайн», але заміна відбувалась в місті Донецьк, яке знаходиться на непідконтрольній владі України території, не в умовах СТО офіційного дилера TOYOTA/LEXUS та без залучення представників офіційних дилерів відповідних марок охоронних систем, та про це не було повідомлено страховика.

Згідно з підпунктом 11.1.9 пункту 11.1 Розділу 11 Умов добровільного страхування підставою для відмови страховика у здійсненні страхового відшкодування є: неповідомлення страховика у встановлені пунктом 6.2.З оферти строки про суттєві зміни, що сталися з ТЗ (зміна кузова, реєстраційного номеру, комплектності, додаткового обладнання; використання ТЗ як таксі; втрата ключів, документів, поломки протиугінних пристроїв, сигналізації) про зміну власника транспортного засобу та збільшення кількості допущених до управління водіїв.

У правовідносинах, які виникли між сторонами поломка та подальша заміна сигналізації (тим паче не на офіційному сервісі, а взагалі на тимчасово окупованій території України) безпосередньої пов`язана з ризиком нібито «незаконного заволодіння ТЗ», є суттєвою обставиною, яка впливає на ступінь страхового ризику, а тому беззаперечно позивачем порушені умови договору страхування.

Посилання у касаційній скарзі на постанови Верховного Суду у справах № 500/1286/17 та № 216/1806/20 є безпідставними, оскільки в указаних справах та у справі, яка розглядається, різні фактичні обставини справи та зроблені висновки з різних вимог.

Оскаржувана постанова ґрунтується на засадах верховенства права, є законною і обґрунтованою, прийнята з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Ухвалою Верховного Суду від 18 березня 2025 року відкрито касаційне провадження у справі № 757/10348/23 та витребувано справу із суду першої інстанції.

У квітні 2025 року матеріали справи № 757/10348/23 надійшли до Верховного Суду.

Межі та підстави касаційного перегляду

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).

В ухвалі Верховного Суду від 18 березня 2025 року зазначено, що касаційна скарга містить передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України підстави для відкриття касаційного провадження (суд апеляційної інстанції в оскарженому судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 29 липня 2020 року у справі № 500/1286/17, від 29 червня 2022 року у справі № 216/1806/20, від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц, від 29 червня 2022 року у справі № 216/1806/20 та судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частиною третьою статті 411 ЦПК України).

Фактичні обставини справи

Суди встановили, що 03 червня 2020 року між ПрАТ «СК «Універсальна» та ОСОБА_1 укладений договір добровільного страхування автомобіля Lexus LX570 чорного кольору, д. н. з. НОМЕР_2 , який належав позивачу.

Страхова сума та вартість ТЗ визначена на рівні 1 500 000 грн . Страховий тариф - 3, 92 %, страховий платіж - 58 800 грн. Франшиза у разі викрадення становить 75 000 грн.

За пунктами 2.1, 2.2 договору, страховим випадком є факт понесення збитків страхувальником (вигодонабувачем) внаслідок пошкодження, знищення або втрати застрахованого транспортного засобу, складових частин, деталей або додаткового обладнання в результаті дії страхових ризиків, які відбулися протягом строку та на території дії договору. Страховими ризиками є такі події (в т. ч.), як незаконне заволодіння ТЗ внаслідок крадіжки, грабежу, розбою.

Згідно до пунктом 6.4.2 договору, страхувальник має право отримати страхове відшкодування у розмірі та в порядку, що передбачені розділом 9 договору.

13 травня 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Бориспільського РУП ГУ НП в Київській області щодо факту незаконного заволодіння автомобіля Lexus LX570 чорного кольору, д. н. з. НОМЕР_2 .

Протокол прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 13 травня 2021 року. Заява зареєстрована в ЄРДР за №12021116100000209 14 травня 2021 року за ознаками кримінального правопорушення передбаченого частиною першою статті 289 КК України.

13 травня 2021 року позивач подав відповідачу письмове повідомлення у формі заяви на виплату страхового відшкодування, в якому зазначив про настання страхової події.

Згідно з актом прийому-передачі від 14 травня 2021 року ОСОБА_1 передав, а ПРАТ «СК «Універсальна» прийняло комплекти ключів та мітки іммобілайзера від ТЗ Lexus LX570, д. н. з. НОМЕР_2 .

15 грудня 2022 року № 3682/24-101 ПрАТ «СК «Універсальна» повідомило позивача про відмову у виплаті страхового відшкодування через ненадання повного пакету документів до 13 травня 2022 року, які необхідні для прийняття рішення щодо сплати страхового відшкодування згідно розділу 8 та 9 договору.

Печерським УП ГУНП у м. Києві в рамках кримінального провадження

№ 12022100060000306 повідомлено страховика про те, що в матеріалах кримінального провадження міститься «встановлена» слідством інформація, що страхувальник неодноразово здійснював заміну номерних знаків АН 0077 ІР на НОМЕР_4 , не зазначив у поясненнях, що з ним були пасажири, які потім і викрали автомобіль, замінивши при цьому номерні знаки на НОМЕР_4 ; страхувальник не повідомив про заміну засобів проти викрадення.

ПрАТ «СК «Універсальна» прийнято рішення про відмову у виплаті страхового відшкодування, оскільки ОСОБА_1 порушив пункти 11.1.6, 11.1.7, 11.1.9, 11.1.11, 11.1.3 договору.

За пунктом 11.1 підставою для відмови страховика у здійсненні страхового відшкодування є:

пункт 11.1.3 подання страхувальником (вигодонабувачем або особою, допущенною до користування ТЗ) свідомо неправдивих відомостей про предмет договору або про факт настання страхового випадку (при цьому факт надання таких неправдивих відомостей може бути встановлено аварійним сертифікатом, висновком експерта та ін.);

пункт 11.1.6 невиконання страхувальником (особою, допущенною до користування ТЗ) будь-яких обов`язків за договором без поважних на це причин;

пункт 11.1.7 створення страховику перешкод у визначенні обставин страхового випадку, характеру та розміру збитків;

пункт 11.1.9 неповідомлення страховика у встановлені пунктом 6.2.3 оферти строки про суттєві зміни, що сталися з ТЗ (зміна кузова, реєстраційного номеру, комплектності, додаткового обладнання; використання ТЗ як таксі; втрата ключів, документів; поломки протиугінних пристроїв, сигналізації), про зміну власника транспортного засобу та збільшення кількості допущених до управління водіїв;

пункт 11.1.11 відмова страхувальника (вигодонабувача) від права вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток, або коли здійснення цього права стало неможливим з вини страхувальника (вигодонабувача).

Для приватного права апріорі властивою є така засада, як розумність. Розумність характерна як для оцінки/врахування поведінки учасників цивільного обороту, тлумачення матеріальних приватно-правових норм, що здійснюється при вирішенні спорів, так і для тлумачення процесуальних норм (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 червня 2021 року у справі № 554/4741/19, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2022 року у справі № 520/1185/16-ц, постанову Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20).

Однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України) і дії учасників приватних правовідносин мають бути добросовісними. Добра совість - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення (див. постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 квітня 2019 року в справі № 390/34/17 (провадження № 61-22315сво18), постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 11 листопада 2019 року у справі № 337/474/14-ц (провадження № 61-15813сво18)).

З урахуванням того, що норми цивільного законодавства мають застосовуватися із врахуванням добросовісності, то принцип добросовісності не може бути обмежений певною сферою (див. постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 11 грудня 2023 року в справі № 463/13099/21 (провадження № 61-11609сво23), постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 19 лютого 2024 року в справі № 567/3/22 (провадження № 61-5252сво23)).

В Дигестах, наприклад, вказувалося, що juris praecepta sunt haec: honeste vivere, alterum non laedere, suum cuique tribuere (норми закону полягають в наступному: жити чесно, не ображати інших, кожному віддавати по заслугах). Змусити жити за принципами навряд чи можливо. Але коли виникає судовий спір, то учасники цивільного обороту мають розуміти, що їх дії (бездіяльність) чи правочини можуть бути піддані оцінці крізь призму справедливості, розумності, добросовісності.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).

Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє приватне (цивільне) право повністю або частково. Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які ж приватні (цивільні) права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких приватних (цивільних) прав (інтересів) позивач звернувся до суду.

Відсутність порушеного, невизнаного або оспореного відповідачем приватного (цивільного) права (інтересу) позивача є самостійною підставою для відмови в позові (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 15 березня 2023 року в справі № 753/8671/21 (провадження № 61-550св22), постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 вересня 2023 року у справі № 582/18/21 (провадження № 61-20968 сво 21)).

Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року в справі № 638/2304/17 (провадження № 61-2417сво19)).

Спосіб захисту порушеного права повинен бути таким, що найефективніше захищає або відновляє порушене право позивача, тобто повинен бути належним. Належний спосіб захисту повинен гарантувати особі повне відновлення порушеного права та/або можливість отримання нею відповідного відшкодування (див. пункт 8.54 постанови Великої Палати Верховного Суду від 11 січня 2022 року в справі № 910/10784/16 (провадження № 12-30гс21)).

Приватно-правовими нормами визначене обмежене коло підстав відмови у судовому захисті цивільного права та інтересу особи, зокрема, до них належать: необґрунтованість позовних вимог (встановлена судом відсутність порушеного права або охоронюваного законом інтересу позивача); зловживання матеріальними правами; обрання позивачем неналежного способу захисту його порушеного права/інтересу; сплив позовної давності (див., зокрема, постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 листопада 2023 року в справі № 761/42030/21 (провадження № 61-12101св23), постанову Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 11 грудня 2023 року в справі № 607/20787/19 (провадження № 61-11625сво22)).

Договір як універсальний регулятор приватних відносин, покликаний забезпечити їх регулювання та має бути направлений на встановлення, зміну або припинення приватних прав та обов`язків (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 лютого 2023 року в справі № 465/5980/17 (провадження № 61-1178св20)).

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

У статті 629 ЦК України закріплено один із фундаментів на якому базується цивільне право - обов`язковість договору. Тобто з укладенням договору та виникненням зобов`язання його сторони набувають обов`язки (а не лише суб`єктивні права), які вони мають виконувати. Не виконання обов`язків, встановлених договором, може відбуватися при: (1) розірванні договору за взаємною домовленістю сторін; (2) розірванні договору в судовому порядку; (3) відмові від договору в односторонньому порядку у випадках, передбачених договором та законом; (4) припинення зобов`язання на підставах, що містяться в главі 50 ЦК України; (5) недійсності договору (нікчемності договору або визнання його недійсним на підставі рішення суду) (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 23 січня 2019 року у справі № 355/385/17 (провадження № 61-30435сво18)).

Добровільне страхування - це страхування, яке здійснюється на основі договору між страхувальником і страховиком. Загальні умови і порядок здійснення добровільного страхування визначаються правилами страхування, що встановлюються страховиком самостійно відповідно до вимог цього Закону. Конкретні умови страхування визначаються при укладенні договору страхування відповідно до законодавства (частина перша статті 6 Закону України «Про страхування», в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Страхове відшкодування - це страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку (частина шістнадцята статті 9 Закону України «Про страхування», в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

За договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору (стаття 979 ЦК України, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Підстави для відмови страховика у здійсненні страхових виплат або страхового відшкодування передбачені статтею 991 ЦК України та статтею 26 Закону України «Про страхування» (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Договором страхування можуть бути передбачені також інші підстави для відмови здійснити страхову виплату, якщо це не суперечить закону (частина друга статті 991 ЦК України, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

У постанові Верховного Суду України від 23 квітня 2012 у справі № 6-101цс11 зроблено висновок, що обов`язок страховика здійснити виплату страхового відшкодування страхувальнику виникає у разі, якщо такий страховий випадок прямо передбачений умовами договору страхування. Якщо ж подія, що настала, не може бути кваліфікована як страховий випадок відповідно до вимог договору страхування або закону, обов`язок у страховика здійснити страхову виплату не виникає.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 01 лютого 2018 року в справі № 522/1903/15-ц (провадження № 61-1403св17) вказано, що: «тлумачення статей 990, 991 ЦК України, частини другої статті 8, частини першої статті 25 Закону України «Про страхування» свідчить, що обов`язок страховика здійснити виплату страхового відшкодування страхувальнику виникає у разі, якщо такий страховий випадок прямо передбачений умовами договору страхування. Відповідно до правової позиції, що міститься в постанові Верховного Суду України від 23 квітня 2012 у справі №6-101цс11, обов`язок страховика здійснити виплату страхового відшкодування страхувальнику виникає у разі, якщо такий страховий випадок прямо передбачений умовами договору страхування. Якщо ж подія, що настала, не може бути кваліфікована як страховий випадок відповідно до вимог договору страхування або закону, обов`язок у страховика здійснити страхову виплату не виникає».

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 29 червня 2022 року у справі № 216/1806/20 (провадження № 61-11603св21) зазначив: «з урахуванням змісту статті 979 ЦК України та статті 16 Закону України «Про страхування» у разі настання страхового випадку страховик зобов`язаний виплатити страхове відшкодування, а інші умови договору страхування є підставою для відмови у виплаті лише в тому разі, якщо таке порушення положень договору страхувальником перешкоджало страховику переконатись, що ця подія є страховим випадком, і має оцінюватись судом в кожному конкретному випадку. Наприклад, несвоєчасне повідомлення страхувальником страховика без поважних на те причин про настання страхового випадку (пункт 5 частини першої статті 989 ЦК України, пункт 5 частини першої статті 991 ЦК України) може бути підставою для відмови у виплаті страхового відшкодування у тому разі, якщо воно позбавило страховика можливості дізнатися, чи є ця подія страховим випадком. При цьому порушення страхувальником визначеного договором страхування строку подання документів, що стосуються страхового випадку, не є порушенням визначеного договором строку повідомлення про настання страхового випадку».

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 березня 2019 року в справі № 757/11947/15-ц (провадження № 61-23400св18) вказано, що: «Відповідно до пункту 3 частини першої статті 991 ЦК України, страховик має право відмовитися від здійснення страхової виплати у разі подання страхувальником завідомо неправдивих відомостей про об`єкт страхування або про факт настання страхового випадку. Аналогічне положення міститься у статті 26 Закону України «Про страхування». Підпунктом 21.1.3 договору страхування також передбачено, що відповідач має право відмовити у виплаті страхового відшкодування, якщо позивач (вигодонабувач) повідомив позивачу свідомо неправдиві відомості про предмет страхування або про факт настання страхового випадку. Оскільки позивачем було надано свідомо неправдиву інформацію про обставини настання страхового випадку, особисто не повідомлено органи МВС про зникнення транспортного засобу, а на момент настання страхового випадку автомобіль перебував у користуванні доньки позивача, що встановлено досудовим розслідуванням у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12013110060006772, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позову у зв`язку з правомірною відмовою відповідача у виплаті страхового відшкодування внаслідок порушення позивачем умов договору страхування.»

У справі, що переглядається:

ОСОБА_1 звернувся з позовом до ПрАТ «СК «Універсальна» про стягнення страхового відшкодування;

задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що відповідач у своїй відмові в здійсненні страхового відшкодування не зазначив, яким чином будь-яке порушення положень договору страхувальником перешкоджало страховику переконатись, що викрадення автомобіля є страховим випадком. Дії відповідача щодо прийняття рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування позивачу не ґрунтуються на положеннях законодавства та умовах договору добровільного страхування наземного транспорту, а подія, яка сталась із легковим автомобілем є страховим випадком, тому у відповідача виник обов`язок сплатити позивачеві страхове відшкодування;

скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позовних вимог апеляційний суд зазначив, що матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що ОСОБА_1 надав ПрАТ «СК «Універсальна» усі необхідні документи, передбачені пунктом 8.1.1.1 договору, а саме: належним чином завірену копію витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань (ЄРДР), що включає всі необхідні для витягу з ЄРДР відомості. Відповідач порушив вимоги пункту 11.1.3 договору та надав завідомо неправдиву інформацію. На момент настання страхового випадку було замінено сигналізацію автомобіля через поломку системи сигналізації «Старлайн», без залучення представників офіційних дилерів та без повідомлення відповідача. Вказане є підставою для відмови у виплаті страхового відшкодування. Крім того, в матеріалах кримінального провадження міститься встановлена слідством інформація, що начебто страхувальник неодноразово здійснював заміну номерних знаків НОМЕР_3 на НОМЕР_4 ; ОСОБА_1 не зазначив у поясненнях, що з ним були пасажири, які потім і викрали автомобіль та замінили номерні знаки;

проте, суд апеляційної інстанції помилково визнав ненадання документів, що стосуються страхового випадку, протягом встановленого договором строку підставою для відмови у страховій виплаті. Положення розділів 6 («Права та обов`язки сторін і відповідальність за невиконання або неналежне виконання умов договору») та 7 («Дії страхувальника та осіб, допущених до керування ТЗ, у разі настання страхового випадку») Договору передбачають лише обов`язок страхувальника передати страховику відповідні документи. Водночас невиконання цього обов`язку у визначений строк не є самостійною правовою підставою для відмови у здійсненні страхового відшкодування;

відповідно до пункту 8.3 Договору, якщо документів, зазначених в пункті 8.1 Договору страховику недостатньо для визначення обставин страхового випадку та здійснення страхового відшкодування, або існують сумніви щодо наданих документів, він може вимагати надання інших документів щодо страхового випадку (з письмовим обґрунтуванням причин своєї вимоги) і страхувальник зобов`язаний їх надати. Матеріали справи не містять жодних вимог або повідомлень від відповідача про недостатність поданих для здійснення страхового відшкодування документів;

також не може бути підставою відмови у виплаті заміна сигналізаційної системи «Старлайн» без залучення представників офіційних дилерів та без повідомлення відповідача, оскільки, як зазначав позивач у відповіді на відзив до позову, вказана система була встановлена на автомобіль як додаткова і заміна цієї сигналізації ніяким чином не впливала на безпеку автомобіля, адже відповідно до технічних характеристик автомобіля, які були відомі страховику, автомобіль був обладнаний штатною системою охорони проти викрадення, яка з ладу ніколи не виходила. Суд апеляційної інстанції залишивши поза увагою наведені позивачем аргументи, передчасно кваліфікував заміну охоронної (сигналізаційної) системи як правомірну підставу для відмови у виплаті страхового відшкодування;

разом з тим, апеляційний суд встановив, що позивач надав завідомо неправдиву інформацію ПрАТ «СК Універсальна», що підтверджується листом Печерського УП ГУНП у м. Києві щодо кримінального провадження № 12022100060000306 за частиною третьою статті 190 КК України, у якому відповідача повідомлено, що в матеріалах кримінального провадження міститься встановлена слідством інформація, що страхувальник неодноразово здійснював заміну номерних знаків НОМЕР_3 на НОМЕР_4 ; ОСОБА_1 не зазначив у поясненнях, що з ним були пасажири, які потім і викрали автомобіль та замінили номерні знаки на НОМЕР_4 ;

зазначене є самостійною підставою для відмови у виплаті страхового відшкодування на підставі пункту 11.1.3 Договору;

тому, суд апеляційної інстанції, при скасуванні рішення суду першої інстанції та відмові у задоволенні позову дійшов обґрунтованого висновку про те, що відсутні підстави для виплати страхового відшкодування, проте частково помилився з мотивами такої відмови.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду