ПОСТАНОВА Касаційний цивільний суд ВС у справі № 760/16866/22

У листопаді 2022 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до Солом`янського відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), ДП «СЕТАМ» про стягнення коштів, отриманих за недійсним правочином, стягнення процентів за користування чужими грошовими коштами та інфляційних втрат.

ОСОБА_1 просив стягнути з:

Солом`янського відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) грошові кошти в сумі 457 020,47 грн, з яких: 298 593,55 грн - сплачених на виконання правочину, визнаного недійсним; 131 578,04 грн - інфляційних втрат; 26 848,88 грн - 3 % річних;

ДП «СЕТАМ» грошові кошти в сумі 24 053,71 грн, з яких: 15 715,45 грн - сплачених на виконання правочину, визнаного недійсним; 6 925,16 грн - інфляційних втрат; 1 413,10 грн - 3 % річних.

Рішенням Солом`янського районного суду м. Києва від 12 квітня 2023 року:

позов ОСОБА_1 задоволено;

стягнуто з Солом`янського ВДВС у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) на користь ОСОБА_1 : 298 593,55 грн за умовами договору; 131 578,04 грн - інфляційних втрат; 26 848,88 грн - 3% річних;

стягнуто з ДП «СЕТАМ» на користь ОСОБА_1 : 15 715,45 грн за умовами договору; 6 925,16 грн - інфляційних втрат; 1 413,10 грн - 3 % річних;

вирішено питання про розподіл судових витрат.

Додатковим рішенням Солом`янського районного суду м. Києва від 15 червня 2023 року:

заяву ОСОБА_1 задоволено частково;

стягнуто з Солом`янського ВДВС у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) 10 000 грн витрат на правничу допомогу.

Постановою Київського апеляційного суду від 30 листопада 2023 року:

апеляційну скаргу Солом`янського ВДВС у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) задоволено частково;

рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 12 квітня 2023 року в частині стягнення з Солом`янського ВДВС у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) на користь ОСОБА_1 : 298 593,55 грн за умовами договору; 131 578,04 грн - інфляційних втрат; 26 848,88 грн - 3 % річних, 4 570,26 грн - судового збору, а також додаткове рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 15 червня 2023 року про стягнення з Солом`янського ВДВС у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) 10 000 грн витрат на правничу допомогу скасовано та ухвалено в цій частині нове судове рішення про відмову у задоволенні таких вимог;

вирішено питання про розподіл судових витрат;

у іншій частині рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 12 квітня 2023 року залишено без змін.

Постановою Верховного Суду від 11 квітня 2024 року:

касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково;

постанову Київського апеляційного суду від 30 листопада 2023 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Солом`янського ВДВС у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про стягнення 298 593,55 грн, стягнення судових витрат, скасування додаткового рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 15 червня 2023 року про стягнення з Солом`янського ВДВС у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) 10 000 грн витрат на правничу допомогу, скасовано;

рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 12 квітня 2023 року в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до Солом`янського ВДВС у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про стягнення 298 593,55 грн та стягнення судових витрат залишено в силі;

додаткове рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 15 червня 2023 року про стягнення з Солом`янського ВДВС у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) 10 000 грн витрат на правничу допомогу залишено в силі;

стягнуто з Солом`янського ВДВС у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) на користь ОСОБА_1 9 140,50 грн судового збору за подання касаційної скарги.

Додатковою постановою Верховного Суду від 23 травня 2024 року:

заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення задоволено;

стягнуто з Солом`янського ВДВС у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) на користь ОСОБА_1 15 000 грн витрат на правову допомогу.

Аргументи учасників справи

У вересні 2025 року ОСОБА_1 подав заяву про ухвалення додаткового рішення, в якій просив:

постанову Київського апеляційного суду від 30 листопада 2023 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Солом`янського ВДВС у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про стягнення 131 578,04 грн - інфляційних втрат та 26 848,88 грн - 3% річних скасувати;

рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 12 квітня 2023 року в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до Солом`янського ВДВС у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про стягнення 131 578,04 грн - інфляційних втрат та 26 848,88 грн - 3% річних залишити в силі.

Заява мотивована тим, що:

Верховний Суд в постанові від 11 квітня 2024 року в розділі «Межі та підстави касаційного перегляду» помилково зазначив: «Аналіз касаційної скарги свідчить, що постанова апеляційного суду оскаржується в частині відмови в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Солом`янського ВДВС у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) на користь ОСОБА 1 про стягнення 298 593,55 грн, судових витрат, та скасування додаткового рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 15 червня 2023 року про стягнення з Солом`янського ВДВС у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) 10 000 грн витрат на правничу допомогу»;

у касаційній скарзі позивач просив скасувати постанову Київського апеляційного суду від 30 листопада 2023 року, а справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, тобто оскаржував її в частині відмови в задоволенні позовних вимог до Солом`янського ВДВС у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про стягнення 298 593,55 грн - за умовами договору, 131 578,04 грн - інфляційних втрат, 26 848,88 грн - 3% річних, 4 570,26 грн - судового збору, а також про скасування додаткового рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 15 червня 2023 року про стягнення з Солом`янського ВДВС у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) 10 000 грн витрат на правничу допомогу. В описовій частині касаційної скарги в розділі «Щодо питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики» позивач наводив аргументи, в тому числі і щодо скасування постанови Київського апеляційного суду від 30 листопада 2023 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Солом`янського ВДВС у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про стягнення 131 578,04 грн - інфляційних втрат та 26848,88 грн - 3% річних, зокрема зазначав, що суд апеляційної інстанції не врахував правового висновку щодо застосування норми права (частини другої статті 625 ЦК України) у подібних правовідносинах, викладеному Верховним Судом у постановах від 07 лютого 2022 року у справі № 285/3523/18, від 14 липня 2021 року у справі № 161/2823/19, від 02 червня 2021 року у справі № 552/5052/20, від 09 квітня 2020 року у справі № 489/7680/18, які є найбільш релевантними;

Верховний Суд в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначив, що підстави для відкриття касаційного провадження є те, що суд апеляційної інстанції в оскарженій постанові застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду, зокрема: від 14 липня 2021 року у справі № 161/2823/19; від 02 червня 2021 року у справі № 552/5052/20; від 09 квітня 2020 року у справі № 489/7680/18; від 07 лютого 2022 року у справі № 285/3523/18 в яких зокрема викладено висновок щодо застосування норми права, а саме частини другої статті 625 ЦК України, у подібних правовідносинах;

Верховний Суд в постанові від 11 квітня 2024 року зазначив, що апеляційний суд не врахував, правового висновку щодо застосування норми права (частини другої статті 625 ЦК України) у подібних правовідносинах, викладеному Верховним Судом. Крім того, у постанові Верховного Суду від 11 квітня 2024 року, суд в мотивувальній його частині, а саме в розділі «Позиція Верховного Суду» прийшов до висновку, що: «суд першої інстанції зробив обґрунтований висновок про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до відділу ДВС. Натомість, апеляційний суд, висновків касаційного суду в подібних відносинах не врахував, та скасував законне та обґрунтоване рішення суду першої інстанції в частині позовних вимог ОСОБА_1 до відділу ДВС»;

Верховним Судом не вирішеного вимогу про скасування постанови апеляційного суду в частині відмови в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Солом`янського ВДВС у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про стягнення 131 578,04 грн - інфляційних втрат та 26 848,88 грн - 3% річних.

Якщо на момент надходження заяви про внесення виправлень, ухвалення додаткового рішення, роз`яснення судового рішення справа у відповідному суді відсутня, суд витребовує справу із суду нижчої інстанції протягом п`яти днів з дня надходження відповідної заяви, а суд нижчої інстанції направляє справу до суду, який її витребував, не пізніше наступного дня з дня надходження відповідної вимоги суду. У такому випадку подана заява розглядається протягом десяти днів з дня надходження справи до суду, який має її розглядати (підпункт 15.9 підпункту 15 пункту 1 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України).

27 липня 2026 року справа передана судді-доповідачу Крат В. І.

Суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що треба виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати; 4) суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених статтею 430 цього Кодексу (частина перша статті 270 ЦПК України).

Додаткове рішення - це акт правосуддя, яким усуваються недоліки судового рішення, пов`язані з порушенням вимог щодо його повноти. Водночас додаткове рішення не може змінити суті основного рішення або містити висновки про права та обов`язки осіб, які не брали участі у справі, чи вирішувати вимоги, не досліджені в судовому засіданні. Додаткове рішення є невід`ємною частиною рішення у справі (постанова Великої Палати Верховного Суду від 05 липня 2023 року у справі № 904/8884/21).

У мотивувальній частині постанови від 11 квітня 2024 року Верховний Суд зазначив, що:

«у постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 02 червня 2021 року в справі № 552/5052/20 (провадження № 61-3585св21), на яку є посилання в касаційній скарзі, вказано, що: «у разі прийняття судового рішення про скасування (визнання недійсними) електронних торгів за позовом учасника електронних торгів, у сторін договору купівлі-продажу, оформленого за результатами електронних торгів, виникають права та обов`язки щодо повернення всього, що вони одержали на виконання договору, а саме: у покупця - повернути придбане майно, у продавця - повернути отримані від покупця кошти. Правило статті 216 ЦК України застосовується виключно до сторін правочину. Відповідно до статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно; особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Наслідки прострочення грошового зобов`язання, коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх, врегульовані законодавством. Частиною другою статті 625 ЦК України визначено обов`язок боржника, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Відтак, у разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов`язання у нього в силу закону (частина друга статті 625 ЦК України) виникає обов`язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу (основне зобов`язання), суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов`язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати, та 3 % річних від простроченої суми».

Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (стаття 625 ЦК України).

У статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15-ц (провадження № 14-16цс18))». […]

У справі, що переглядається: установивши, що продавцем арештованого майна на торгах був орган державної виконавчої служби, за рішенням суду визнано недійсними результати проведення електронних торгів, автомобіль витребувано на користь на користь ОСОБА_2 , суд першої інстанції, з урахуванням висновків касаційного суду в подібних відносинах, зробив обґрунтований висновок про те, що обов`язок повернути грошові кошти за встановлених у справі обставин покладається саме на відділ ДВС. Суд першої інстанції встановив, що у органу державної виконавчої служби виник обов`язок повернути йому грошові кошти у розмірі 298 593,55 грн, сплачені ним згідно протоколу № 330269 від 03 травня 2018 року за придбаний на електронних торгах автомобіль і відділ ДВС прострочив повернення грошових коштів. Тому суд першої інстанції зробив обґрунтований висновок про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до відділу ДВС.Натомість, апеляційний суд, висновків касаційного суду в подібних відносинах не врахував, та скасував законне та обґрунтоване рішення суду першої інстанції в частині позовних вимог ОСОБА_1 до відділу ДВС».

Постанова суду касаційної інстанції складається з: мотивувальної частини із зазначенням: мотивів прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного в касаційній скарзі та відзиві на касаційну скаргу; доводів, за якими суд касаційної інстанції погодився або не погодився з висновками суду першої та (або) апеляційної інстанції; висновків за результатами розгляду касаційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд; резолютивної частини із зазначенням: висновку суду касаційної інстанції по суті вимог касаційної скарги і позовних вимог (підпункти а-в пункту 3, підпункт а пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України).

Касаційний суд зауважує, що:

ОСОБА_1 заявив до Солом`янського ВДВС у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) позовну вимогу про стягнення, зокрема, сум, передбачених статтею 625 ЦК України, а саме - 131 578,04 грн - інфляційних втрат; 26 848,88 грн - 3 % річних;

суд першої інстанції стягнув з Солом`янського ВДВС у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) на користь ОСОБА_1 інфляційні втрати та 3 % річних, посилаючись на те, що відповідач прострочив повернення грошових коштів;

суд апеляційної інстанції зробив висновок, що Солом`янський ВДВС у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) є неналежним відповідачем за заявленими вимогами;

суд касаційної інстанції у постанові від 11 квітня 2024 року вказав, що: суд першої інстанції, з урахуванням висновків касаційного суду в подібних відносинах, зробив обґрунтований висновок про те, що обов`язок повернути грошові кошти за встановлених у справі обставин покладається саме на відділ ДВС. Суд першої інстанції встановив, що у органу державної виконавчої служби виник обов`язок повернути йому грошові кошти у розмірі 298 593,55 грн, сплачені ним згідно з протоколом № 330269 від 03 травня 2018 року за придбаний на електронних торгах автомобіль, і відділ ДВС прострочив повернення грошових коштів. Тому суд першої інстанції зробив обґрунтований висновок про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до відділу ДВС;

у касаційній скарзі ОСОБА_1 зазначав, що продавцем майна на електронних торгах є Солом`янський ВДВС у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), тому сплачена сума коштів за недійсним правочином підлягає стягненню з нього. Також ОСОБА_1 зазначав, що суд апеляційної інстанції не надав оцінки наявній в справі вимозі про стягнення 3 % річних та інфляційних втрат;

у відзиві Солом`янський ВДВС у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) зазначав, що є неналежним відповідачем за заявленими вимогами;

отже, стосовно позовних вимог про стягнення інфляційних втрат та 3 % річних сторони подавали докази і давали пояснення, суд касаційної інстанції навів мотиви щодо вказаних вимог, проте не ухвалив рішення у цій частині.

За таких обставин заяву про ухвалення додаткового рішення належить задовольнити, постанову апеляційного суду в частині відмови в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Солом`янського ВДВС у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про стягнення інфляційних втрат та 3% річних належить скасувати та залишити в силі у зазначеній частині рішення суду першої інстанції.

Керуючись статтями 270, 400, 409, 413, 416 ЦПК України, Верховний Суд Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду