ПОСТАНОВА
секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_6 на ухвалу Запорізького апеляційного суду від 05 березня 2026 року про повернення апеляційної скарги.
Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Ухвалою слідчого судді Дніпровського районного суду м. Запоріжжя від 29 січня 2026 року відмовлено у задоволенні скарги ОСОБА_6 на бездіяльність Дніпровської окружної прокуратури м. Запоріжжя.
Не погоджуючись з ухвалою слідчого судді, ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу.
Ухвалою Запорізького апеляційного суду від 05 березня 2026 року апеляційну скаргу ОСОБА_6 від 23 лютого 2026 року повернуто, оскільки його апеляційна скарга не відповідала вимогам, які визначені у ч.2 ст.396 КПК України, що позбавляло можливості апеляційному суду прийняти таку скаргу до провадження та призначити судове засідання щодо її розгляду за відсутності можливості залишити апеляційну скаргу без руху.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі ОСОБА_6 просить скасувати зазначену ухвалу апеляційного суду у зв`язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону і призначити новий розгляд в суді апеляційної інстанції.
Вважає, що висновок апеляційного суду про те, що з поданої його апеляційної скарги не вбачається, яке судове рішення оскаржується, є незаконним, оскільки ним була долучена копія оскаржуваного судового рішення. Також із поданої апеляційної скарги вбачається, які порушення були допущені слідчим суддею при розгляді його скарги.
На його думку, суддя апеляційної інстанції, повертаючи його апеляційну скаргу, допустив порушення вимог КПК України, тому ухвала про повернення є необґрунтованою і незаконною.
Позиції учасників судового провадження
Прокурор підтримала подану скаргу.
Іншим учасникам судового провадження були направлені повідомлення про дату, час та місце касаційного розгляду, однак у судове засідання вони не з`явилися. Клопотань про його відкладення не надходило.
Мотиви Суду
Згідно з вимогами п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК України підставою для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.
Частиною 1 ст. 412 КПК України визначено, що істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
Відповідно до положень ст. 370, ст. 418 КПК України ухвала суду апеляційної інстанції про повернення апеляційної скарги повинна бути законною, обґрунтованою та вмотивованою. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави для його ухвалення.
Доступ до правосуддя є одним із основоположних принципів верховенства права, гарантованим Конституцією та законами України (ч. 2 ст. 55, п. 8 ч. 2 ст. 129 Конституції України, ст. 7, ч. 6 ст. 9, ст. 24 КПК України).
Крім того, забезпечення права на апеляційний перегляд справи є однією з основних засад судочинства (п. 8 ч. 3 ст. 129 Конституції України, ст. 14 Закону України від 02 червня 2016 року «Про судоустрій і статус суддів»).
Згадані правові норми конкретизовано в пунктах 1, 2 та 17 статті 7 КПК України, де вказано, що зміст і форма кримінального провадження повинні узгоджуватися із загальними засадами кримінального провадження і, зокрема, із забезпеченням права на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності.
Відповідно до змісту ст. 24 КПК України кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому цим Кодексом. Гарантується право на перегляд вироку, ухвали суду, що стосується прав, свобод чи інтересів особи, судом вищого рівня в порядку, передбаченому зазначеним Кодексом, незалежно від того, чи брала така особа участь у судовому розгляді.
Відповідно до змісту ч. 3 ст. 399 КПК України апеляційна скарга повертається, якщо: 1) особа не усунула недоліки апеляційної скарги, яку залишено без руху, в установлений строк; 2) апеляційну скаргу подала особа, яка не має права подавати апеляційну скаргу; 3) апеляційна скарга не підлягає розгляду в цьому суді апеляційної інстанції; 4) апеляційна скарга подана після закінчення строку апеляційного оскарження і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або суд апеляційної інстанції за заявою особи не знайде підстав для його поновлення.
Запорізький апеляційний суд ухвалою від 05 березня 2026 року, повертаючи апеляційну скаргу ОСОБА_6 , зазначив, що подана ОСОБА_6 апеляційна скарга не відповідає вимогам ч. 2 ст. 396 КПК України, оскільки в скарзі не зазначено конкретно, яке судове рішення оскаржується, не відображена суть цього рішення; не вказано, у чому полягає незаконність чи необґрунтованість судового рішення, а містяться лише загальні формулювання.
Окрім того, не сформульовано належним чином вимог апелянта з урахуванням повноважень та компетенції суду апеляційної інстанції, визначених законом, а лише вказано, що останній просить скасувати ухвалу (без зазначення, яку саме ухвалу) та зобов`язати прокуратуру внести заяву в ЄРДР (без зазначення, яку прокуратуру та про яку саме заяву йде мова).
При цьому апеляційний суд вказав, що апеляційна скарга надійшла до апеляційного суду разом із копією ухвали слідчого судді Дніпровського районного суду м. Запоріжжя від 29 січня 2026 року у справі № 334/10888/25, однак сам зміст апеляційної скарги не дозволяє зробити однозначний висновок, що саме вищевказана ухвала оскаржується ОСОБА_6 .
З таким висновком апеляційного суду не можна погодитися з огляду на таке.
Дійсно, відповідно до змісту окремих положень КПК України, а також згідно з усталеною практикою ККС ВС, суд апеляційної інстанції не має повноважень залишати без руху апеляційну скаргу на рішення слідчого судді місцевого суду. Однак це не означає, що до змісту апеляційної скарги можуть висуватися вимоги, не передбачені законом, або ж висуватися завищені формалістичні стандарти щодо чіткості, ясності, логічності, послідовності тощо її змісту.
Зі змісту поданої апеляційної скарги з достатньою ясністю вбачається, яке судове рішення оскаржує ОСОБА_6 , адже копію цього рішення було долучено ним у якості додатку до апеляційної скарги (ухвала слідчого судді Дніпровського районного суду м. Запоріжжя від 29 січня 2026 року у справі № 334/10888/25, провадження № 1-кс/334/26/26), й у змісті апеляційної скарги зазначено, що скаржник хоче оскаржити ухвалу Дніпровського районного суду від 29 січня 2026 року, яку він долучає.
При цьому зі змісту самої апеляційної скарги від 23.02.2026 достатньо зрозуміло, що ОСОБА_6 вважає ухвалу місцевого суду незаконною, оскільки засідання було проведено без його участі. Також цілком зрозуміло, що він не погоджується з тим, що суддя в ухвалі зазначив, що вона не підлягає оскарженню.
Крім того, зі змісту апеляційної скарги від 23.02.2026вбачається, що ОСОБА_6 висловлював незгоду з тим, що місцевий суд залишив поза увагою його незгоду з процесуальними діями прокурора, які мали місце 07.08.2025, й ОСОБА_6 ставилося питання про підробку доказів.
Із прохальної частини апеляційної скарги від 23.02.2026 цілком зрозуміло, що ОСОБА_7 просив апеляційний суд скасувати ухвалу слідчого суддіяк незаконну та зобов`язати прокуратуру внести заяву в ЄРДР, а також просив поновити йому строк на оскарження, якщо він сплив.
Зважаючи на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційний суд дійшов передчасного висновку про повернення апеляційної скарги від 23.02.2026 ОСОБА_6 з мотивів, викладених в оскаржуваній ухвалі, тобто вона постановлена без урахування положень ч. 3 ст. 399 КПК Україний суперечить вимогам ст. 370 цього Кодексу.
Тому колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу ОСОБА_6 задовольнити частково, на підставі п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК ухвалу апеляційного суду скасувати і призначити новий розгляд в суді апеляційної інстанції.
Під час нового розгляду суду апеляційної інстанції необхідно взяти до уваги наведене та з додержанням вимог кримінального процесуального закону ухвалити законне й обґрунтоване рішення.
Керуючись положеннями статей 412, 434, 436, 438, 441, 442 КПК України, Верховний Суд