ПОСТАНОВА
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати
Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 , суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4 , прокурора ОСОБА_5 , захисника ОСОБА_6 (у режимі відеоконференції), розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 на ухвалу Івано-Франківського апеляційного суду від 02 грудня 2025 року у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12022262020003822 від 11 грудня 2022 року, стосовно
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м. Полтави, жителя АДРЕСА_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 122 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Першотравневого районного суду м. Чернівців від 04 вересня 2023 року ОСОБА_7 засуджено за частиною 1 статті 122 КК до покарання у виді обмеження волі на строк 1 рік.
Цивільний позов потерпілого ОСОБА_8 задоволено частково.
Ухвалено стягнути з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_8 83 650,46 грн у рахунок відшкодування матеріальної шкоди, а також 20 000 грн у рахунок відшкодування моральної шкоди.
Вирішено питання щодо запобіжного заходу, обчислення строку відбування покарання, судових витрат та долі речових доказів.
Відповідно до вироку ОСОБА_7 визнано винуватим та засуджено за те, що він 10 грудня 2022 року, приблизно о 19:30, перебуваючи на тротуарі біля продуктового магазину «Нива», що на вул. Руській, 219-Є у м. Чернівці, на ґрунті тривалих неприязних відносин розпочав словесний конфлікт з ОСОБА_8 , та, реалізуючи свій умисел на заподіяння тілесних ушкоджень останньому, діючи умисно і протиправно, з метою помсти за образливу (на його думку) поведінку, завдав ОСОБА_8 один цілеспрямований удар рукою у щелепу, чим спричинив потерпілому тілесне ушкодження середньої тяжкості.
Ухвалою Чернівецького апеляційного суду від 23 квітня 2024 року апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 задоволено частково, вирок Першотравневого районного суду м. Чернівців від 04 вересня 2023 року в частині призначеного покарання та вирішення цивільного позову змінено.
На підставі статті 75 ККзвільнено ОСОБА_7 від призначеного покарання у виді обмеження волі на строк 1 рік з випробуванням із встановленням іспитового терміну тривалістю 2 роки.
Ухвалено стягнути з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_8 40 000 грн у рахунок відшкодування моральної шкоди.
В іншій частині вирок місцевого суду залишено без зміни.
Постановою Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 16 жовтня 2024 року касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 задоволено частково, ухвалу Чернівецького апеляційного суду від 23 квітня 2024 року скасовано і призначено новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Ухвалою Чернівецького апеляційного суду від 17 лютого 2025 року апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 залишено без задоволення, а апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_9 в інтересах потерпілого ОСОБА_8 задоволено частково.
Вирок Першотравневого районного суду м. Чернівців від 04 вересня 2023 року в частині вирішення цивільного позову змінено.
Ухвалено стягнути з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_8 81 666,67 грн у рахунок відшкодування матеріальної шкоди, а також 40 000 грн у рахунок відшкодування моральної шкоди.
В іншій частині вирок суду першої інстанції залишено без змін.
Постановою Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 29 травня 2025 року скасовано ухвалу Чернівецького апеляційного суду від 17 лютого 2025 року стосовно ОСОБА_7 та призначено новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Ухвалою Івано-Франківського апеляційного суду від 02 грудня 2025 року апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 та апеляційну скаргу представника потерпілого ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_9 - залишено без задоволення. Вирок Першотравневого районного суду м. Чернівців від 04 вересня 2023 року залишено без змін.
Вимоги, викладені у касаційній скарзі, і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник, посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, просить скасувати ухвалу Івано-Франківського апеляційного суду від 02 грудня 2025 року та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
На обґрунтування вимог касаційної скарги захисник указує на порушення апеляційним судом вимог статей 439, 370 та 419 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК). Зазначає, що суд апеляційної інстанції під час нового розгляду кримінального провадження не виконав вказівки суду касаційної інстанції, зазначені в постанові від 29 травня 2025 року, формально підійшов до перевірки доводів сторони захисту щодо допустимості та належності доказів, не надав належної оцінки аргументам про відсутність можливості ідентифікації обвинуваченого на відеозаписі з камер спостереження, а також не усунув суперечностей у показаннях свідка, яка не була очевидцем події та надавала показання зі слів потерпілого.
Також указує на те, що суд апеляційної інстанції вийшов за межі апеляційних вимог, надавши оцінку співмірності призначеного покарання, хоча ця частина вироку не була предметом апеляційного оскарження потерпілим, чим порушив вимоги частини 1 статті 404 КПК.
Зазначає, що судові рішення не містять належного обґрунтування вирішення цивільного позову потерпілого, зокрема, не наведено розрахунку матеріальної шкоди та аналізу доказів, якими підтверджується її розмір.
Крім того, зазначає про необґрунтованість та невмотивованість судових рішень. Вважає, що винуватість ОСОБА_7 в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні не доведена поза розумним сумнівом.
Вважає, що висновки судово-медичних експертиз через не відкриття їх стороні захисту у порядку статі 290 КПК мали бути визнані недопустимими доказами, про що заявляла сторона захисту. Наголошує на тому, що під час судового розгляду сторона захисту заявляла клопотання про дослідження медичних документів, а оскільки прокурор відмовив стороні захисту у можливості ознайомитися з медичними документами суд апеляційної інстанції не мав права досліджувати докази, які не були досліджені судом першої інстанції, та мав врахувати позицію сторони захисту щодо суперечливої поведінки прокурора, яка є порушенням принципу правової визначеності.
Також зазначає, що суд апеляційної інстанції не виконав вказівки Верховного Суду щодо відеозапису з камер спостереження. Так, суд апеляційної інстанції дослідив відеозапис, проте у своєму рішенні не надав відповідей на доводи сторони захисту, зокрема, щодо неможливості ідентифікувати обвинуваченого.
До того ж сторона захисту указує на те, що незважаючи на вказівку суду касаційної інстанції в частині заборони дослідження судом доказів, яким суд першої інстанції оцінки не надав, суд апеляційної інстанції досліджував у судовому засіданні заяву потерпілого про вчинення кримінального правопорушення та оголошував її зміст, хоча оцінку цій заяві в ухвалі не надав.
Указує на порушення вимог частини 4 статті 291 КПК щодо надання суду документів до початку судового розгляду. Зазначає, що до початку судового розгляду у суду були наявні всі матеріали досудового розслідування, що є порушенням принципу змагальності сторін.
Позиції учасників судового провадження
Захисник ОСОБА_6 у судовому засіданні просила задовольнити касаційну скаргу з підстав, зазначених у ній.
Прокурор ОСОБА_5 у судовому засіданні просила залишити без задоволення касаційну скаргу захисника.
Інших учасників було належним чином повідомлено про дату, час і місце касаційного розгляду, однак у судове засідання вони не з'явилися. Клопотань про особисту участь у касаційному розгляді, повідомлень про поважність причин неприбуття до Суду від них не надходило.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, думку учасників касаційного розгляду, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла таких висновків.
Згідно зі статтею 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правильність правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскаржуваному судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Відповідно до приписів статті 438 КПК підставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
Захисник у касаційній скарзі посилається на те, що суд апеляційної інстанції досліджував у судовому засіданні заяву потерпілого про вчинення кримінального правопорушення та оголошував її зміст, хоча оцінку цій заяві в ухвалі не надав.
Колегія суддів не вбачає порушень в проведенні дослідження апеляційним судом заяви потерпілого про вчинення кримінального правопорушення.
Як неодноразово вказував Верховний Суд,заява про вчинення кримінального правопорушення не є доказом у кримінальному провадженні, а виступає підставою для відповідного реагування органів досудового розслідування, внесення ними відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань за фактами, викладеними в такій заяві, та здійснення їх перевірки.
Дослідження заяви про вчинення кримінального правопорушення має ключове значення для з`ясування процесуальних підстав для початку досудового розслідування у тих випадках, коли за попередньою кваліфікацією кримінального правопорушення кримінальне провадження може бути розпочате лише за заявою потерпілого (провадження приватного обвинувачення).
Стосовно доводів касаційної скарги про недопустимість висновків судово-медичних експертиз № 877 екс від 21 грудня 2022 року та № 81 д від 15 лютого 2023 року колегія суддів зазначає про таке.
Згідно з постановою Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 16 жовтня 2024 року, якою скасовано ухвалу Чернівецького апеляційного суду від 23 квітня 2024 року, зазначені обставини були предметом перевірки під час касаційного розгляду, за результатами якого суд касаційної інстанції не встановив істотних порушень процесуального закону в цій частині, як і не встановив підстав для визнання висновків судово-медичних експертиз № 877 екс від 21 грудня 2022 року та № 81 д від 15 лютого 2023 року недопустимими доказами.
З огляду на наведене, колегія суддів не вбачає підстав для надання інших висновків, аніж викладені у вищенаведеній постанові від 16 жовтня 2024 року, стосовно аналогічних доводів захисника, що викладені у касаційній скарзі, про що також зазначала в постанові від 29 травня 2025 року.
Колегія суддів не приймає до уваги доводи захисту про те, що оскаржувана ухвала не містить належного обґрунтування вирішення цивільного позову потерпілого, зокрема, не наведено розрахунку матеріальної шкоди та аналізу доказів, якими підтверджується її розмір з огляду на те, що у касаційній скарзі захисник просить скасувати лише ухвалу Івано-Франківського апеляційного суду від 02 грудня 2025 року та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції, тоді як в апеляційній скарзі сторона захисту не оспорювала цивільний позов, а суд апеляційної інстанції, відповідно до вимог частини 1 статті 404 КПК, переглядає судове рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Однак, колегія суддів вважає обґрунтованими доводи касаційної скарги про порушення апеляційним судом вимог статей 419 та 439 КПК, що є істотними порушенням вимог кримінального процесуального закону.
Статтею 412 КПК передбачено, що істотними є такі порушення вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
Зі змісту статті 370 КПК, якою визначено вимоги щодо законності, обґрунтованості та вмотивованості судового рішення, убачається, що законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом; обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджено доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу; вмотивованим є рішення, в якому наведено належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Вимогами кримінального процесуального закону передбачено, що рішення суду першої інстанції перевіряється апеляційним судом з точки зору його законності й обґрунтованості, тобто відповідності нормам матеріального і процесуального закону, фактичним обставинам справи, доказам, дослідженим у судовому засіданні.
Окрім додержання цих вимог, у судовому рішенні слід проаналізувати і зіставити з наявними у провадженні матеріалами всі доводи, наведені в апеляційній скарзі, і дати на кожен із них вичерпну відповідь.
Відповідно до вимог пункту 2 частини 1 статті 419 КПК в мотивувальній частині ухвали суду апеляційної інстанції зазначаються, зокрема, короткий зміст вимог апеляційної скарги і судового рішення суду першої інстанції; узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу; узагальнений виклад позиції інших учасників судового провадження; встановлені судом апеляційної інстанції обставини з посиланням на докази, а також мотиви визнання окремих доказів недопустимими чи неналежними; мотиви, з яких суд апеляційної інстанції виходив при постановленні ухвали, і положення закону, яким він керувався. Усі доводи, що містяться в апеляційних скаргах, мають бути проаналізовані з урахуванням наявних у справі доказів з тим, щоб жоден з них не залишився нерозглянутим.
На переконання колегії суддів, зазначеним вище вимогам не відповідає ухвала апеляційного суду.
Як убачається з апеляційної скарги захисника (т. 2, а. п. 195 - 199), сторона захисту зазначала про недопустимість відеозапису з камер спостереження, який отримано з магазину «Нива» м. Чернівців, з двох підстав: по-перше, у зв`язку з порушенням порядку отримання цього доказу, а, по-друге, з огляду на те, що такий доказ є сумнівної якості, осіб, які зафіксовані на записі, ідентифікувати неможливо, експертизи не проводились.
Натомість, в оскаржуваній ухвалі апеляційний суд навів доводи лише щодо дотримання порядку отримання цього доказу, виклав відповідні аргументи з посиланням на частину 1 статті 99, частини 1, 3 статті 110 КПК і рішення Конституційного Суду України та зробив висновок стосовно допустимості цього доказу за критерієм дотримання належної правової процедури, з яким погоджується колегія суддів.
Разом з тим, апеляційний суд вкотре не надав жодної відповіді на доводи сторони захисту щодо правильності покладення цього доказу в основу обвинувачення ОСОБА_7 з огляду на якість відеозапису та неможливість ідентифікувати зображених на ньому осіб, на що звертав увагу Верховний Суду постанові від 29 травня 2025 року.
За таких обставин ухвала апеляційного суду не відповідає не тільки вимогам статті 419 КПК, а й приписам частини 2 статті 439 КПК стосовно того, що вказівки суду, який розглянув справу в касаційному порядку, є обов`язковими для суду першої чи апеляційної інстанції при новому розгляді, у зв`язку з чим ухвала апеляційного суду підлягає скасуванню на підставі пункту 1 частини 1 статті 438 КПК, з призначенням нового розгляду у суді апеляційної інстанції.
Оскільки ухвала апеляційного суду підлягає скасуванню з наведених вище підстав, Суд не перевіряє інші доводи сторони захисту, які необхідно перевірити апеляційному суду під час нового розгляду з урахуванням викладеного, та ухвалити законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідатиме вимогам статей 370, 419 КПК.
Керуючись статтями 433, 434, 436, 438, 441, 442 КПК, Суд