ПОСТАНОВА
секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
особи, яку звільнено
від кримінальної відповідальності, ОСОБА_6 ,
його захисника адвоката ОСОБА_7 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12015100100006263 від 29 травня 2015 року, щодо
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Києва, громадянина України, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого, за ст. 128 КК України, за касаційними скаргами особи, яку звільнено від кримінальної відповідальності, ОСОБА_6 на вирок Шевченківського районного суду м. Києва від 01 серпня 2025 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 09 грудня 2025 року і його захисника - адвоката ОСОБА_7 на ухвалу Київського апеляційного суду від 09 грудня 2025 року.
Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Шевченківського районного суду м. Києва від 20 серпня 2018 року ОСОБА_6 було визнано невинуватим у пред`явленому йому обвинуваченні у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 128 КК України, та виправдано на підставі ст. 373 ч. 1 п. 3 КПК України у зв`язку з недоведенням, що в його діянні є склад кримінального правопорушення.
Київський апеляційний суд ухвалою від 26 листопада 2018 року скасував цей вирок і призначив новий розгляд у суді першої інстанції.
За наслідками нового розгляду Шевченківський районний суд м. Києва 01 серпня 2025 року ухвалив вирок, яким визнав ОСОБА_6 винуватим за ст. 128 КК України і звільнив його від покарання через неможливість призначити жодне з альтернативних покарань, передбачених санкцією цієї статті в редакції станом на 14 квітня 2015 року, з огляду на те, що обвинувачений має інвалідність 2 групи.
Крім того, цим вироком суд звільнив ОСОБА_6 від кримінальної відповідальності за ст. 128 КК України у зв`язку із закінченням строків давності, визначених ст. 49 вказаного Кодексу.
Також вирішено питання щодо речових доказів.
Запобіжний захід у кримінальному провадженні не застосовувався, процесуальних витрат не понесено, цивільного позову не заявлено.
Як установив суд, 14 квітня 2015 року приблизно о 17:00, перебуваючи на сходовому майданчику в під`їзді № 1 будинку АДРЕСА_2 , ОСОБА_6 під час конфлікту на ґрунті особистої неприязні схопив ОСОБА_8 за комір, у результаті обидва втратили рівновагу і впали на сходи, внаслідок чого ОСОБА_8 необережно спричинено середньої тяжкості тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми, а також легкі тілесні ушкодження у вигляді підшкірних крововиливів.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 09 грудня 2025 року апеляційну скаргу обвинуваченого залишено без задоволення, а вирок суду першої інстанції - без зміни.
Вимоги касаційних скарг та узагальнені доводи осіб, які їх подали
У касаційній скарзі ОСОБА_6 просить скасувати вирок та ухвалу і закрити кримінальне провадження щодо нього на підставі ст. 284 ч. 1 п. 2 КПК України у зв`язку з відсутністю в діянні складу кримінального правопорушення. Вважає, що суди попередніх інстанцій істотно порушили вимоги кримінального процесуального закону й неправильно застосували закон України про кримінальну відповідальність. На думку скаржника, всупереч приписам ст. 370 КПК України викладені у вироку обставини події не узгоджуються з висновками місцевого суду, не встановлено ознак об`єктивної сторони кримінального правопорушення, зокрема причинного зв`язку між необережністю ОСОБА_6 та наслідками для здоров`я ОСОБА_8 . При цьому суд першої інстанції необґрунтовано надав перевагу версії потерпілого перед показаннями свідка ОСОБА_9 . Також автор скарги зазначає про порушення апеляційним судом вимог статей 23, 94, 419 КПК України через використання як доказу медичної документації потерпілого, відомості в якій визнано неправдивими. Крім того, стверджує про залишення без уваги доводів апеляційної скарги щодо необ`єктивності висновку судово-медичної експертизи, якою встановлено ступінь тяжкості виявлених у потерпілого тілесних ушкоджень.
Захисник ОСОБА_7 у касаційній скарзі просить скасувати ухвалу Київського апеляційного суду від 09 грудня 2025 року через порушення вимог матеріального та процесуального права і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Суть доводів зводиться до того, що за наявності підстав для закриття кримінального провадження у зв`язку з відсутністю в діянні ОСОБА_6 складу кримінального правопорушення апеляційний суд не зробив цього, до того ж не дотримався процедури апеляційного розгляду. Зокрема, задовольнивши клопотання сторони захисту про повторне дослідження медичної документації потерпілого, апеляційний суд не дослідив її у повному обсязі, а також безпідставно відмовив у повторному дослідженні аудіозапису показань свідка ОСОБА_9 , котрі вказували на невинуватість ОСОБА_6 , проте спотворені у вироку. Крім того, на думку захисника, суд апеляційної інстанції не зазначив у своєму рішенні мотивів, з яких виходив при постановлені ухвали, та положень закону, якими керувався, а отже ухвала не відповідає вимогам статей 370, 419 КПК України.
Заперечень на касаційні скарги від учасників судового провадження не надходило.
Учасників судового провадження належним чином повідомлено про час та місце касаційного розгляду, заяв про відкладення касаційного розгляду від учасників судового провадження, які не прибули в судове засідання, не надійшло.
Позиції учасників судового провадження
У судовому засіданні ОСОБА_6 та його захисник підтримали подані ними касаційні скарги, вважали їх обґрунтованими і просили їх задовольнити.
Прокурор у судовому засіданні касаційні скарги сторони захисту вважав необґрунтованими і просив їх залишити без задоволення.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідача, вислухавши доводи учасників касаційного розгляду, перевіривши матеріали провадження та обговоривши доводи касаційних скарг, колегія суддів дійшла до таких висновків.
Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, переглядаючи судові рішення у межах касаційної скарги, і вправі вийти за вказані межі, якщо цим не погіршується становище особи.
Однією з підстав для скасування судового рішення судом касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, тобто таке, що перешкодило чи могло перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
Відповідно до ст. 370 ч. 2 КПК України законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.
Судове провадження з перегляду виправдувальних вироків судом апеляційної інстанції має низку особливостей. Зокрема, у разі ухвалення місцевим судом необґрунтованого виправдувального вироку апеляційний суд скасовує його й ухвалює свій вирок (ст. 420 ч. 1 п. 3 КПК України). При цьому приводом для скасування такого вироку можуть бути лише апеляційні скарги прокурора, потерпілого чи його представника, а також обвинуваченого чи його захисника з мотивів і підстав виправдання (ст. 421 ч. 2 КПК України). Не допускається скасування виправдувального вироку лише з мотивів істотного порушення прав обвинуваченого (ст. 409 ч. 3 КПК України).
Натомість підставами для призначення нового розгляду в суді першої інстанції є встановлення порушень, передбачених ст. 412 ч. 2 пунктами 2, 3, 4, 5, 6, 7 КПК України, а також випадки, коли в ухваленні судового рішення брав участь суддя, якому було заявлено відвід на підставі обставин, які очевидно викликали сумнів у неупередженості судді, і заяву про його відвід визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованою, або коли судове рішення ухвалено чи підписано не тим складом суду, який здійснював судовий розгляд (ст. 415 ч. 1 вказаного Кодексу).
За змістом висновку про застосування норми права, яка визначає особливості нового розгляду судом першої інстанції, котрий сформульовано в постанові об`єднаної палати Касаційного кримінального суду від 23 вересня 2019 року (справа № 728/2724/16-к), у разі встановлення апеляційним судом істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які є підставами для скасування вироку чи ухвали суду і призначення нового розгляду в суді першої інстанції, відповідно до вимог статей 370, 419, 416 ч. 2 КПК України він не може залишити поза увагою доводи апеляційної скарги прокурора чи потерпілого щодо необхідності погіршення становища обвинуваченого, оскільки в такому разі місцевий суд буде позбавлений можливості здійснити це при новому розгляді. При скасуванні судового рішення з підстав істотних порушень кримінального процесуального закону і призначенні нового розгляду в суді першої інстанції апеляційний суд, перевіривши обґрунтованість відповідних доводів апеляційних скарг прокурора чи потерпілого, крім випадку, якщо знайде їх безпідставними, повинен також указати на неправильність чи передчасність висновків суду в судовому рішенні, яке скасовується, про застосування чи незастосування того чи іншого закону про кримінальну відповідальність чи призначення того чи іншого покарання як на додаткову підставу для скасування судового рішення.
Проаналізувавши положення законодавства, які обмежують процесуальну можливість погіршення становища обвинуваченого, об`єднана палата Касаційного кримінального суду виснувала, що вони мають однаково застосовуватися як під час нового розгляду після скасування вироку за необхідності застосування закону про більш тяжке кримінальне правопорушення або посилення покарання, так і під час нового розгляду після скасування виправдувального вироку, адже засудження особи під час нового розгляду після скасування виправдувального вироку є крайнім за тяжкістю випадком погіршення становища особи (постанова об`єднаної палати Касаційного кримінального суду від 14 вересня 2020 року в справі № 740/3597/17).
Як убачається з матеріалів кримінального провадження, ухвалений щодо ОСОБА_6 виправдувальний вирок від 20 серпня 2018 року оскаржили прокурор та представник потерпілого. Вони посилалися на невідповідність висновків місцевого суду фактичним обставинам кримінального провадження і просили апеляційний суд скасувати необґрунтований виправдувальний вирок та ухвалити свій, яким визнати ОСОБА_6 винуватим за ст. 128 КК України і призначити передбачене цим законом покарання.
Проте суд апеляційної інстанції не перевірив обґрунтованості доводів апелянтів, натомість підставою для скасування виправдувального вироку вказав лише істотне порушення вимог кримінального процесуального законодавства, а саме невідповідність мотивувальної частини судового рішення приписам ст. 374 ч. 3 КПК України.
За таких обставин під час нового розгляду провадження місцевий суд, виходячи зі змісту статей 416, 421 КПК України, був позбавлений процесуальної можливості ухвалити обвинувальний вирок щодо ОСОБА_6 . Усупереч цьому та в порушення зазначених норм кримінального процесуального закону, суд першої інстанції визнав ОСОБА_6 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 128 КК України, чим неправомірно погіршив його становище.
Більше того, за наслідками судового розгляду місцевий суд, ухваливши вирок, прийняв два взаємовиключні рішення - про визнання ОСОБА_6 винуватим за ст. 128 КК України і одночасно про звільнення його від кримінальної відповідальності за вчинення вказаного кримінального правопорушення на підставі ст. 49 КК України.
Апеляційний суд залишив поза увагою це істотне порушення вимог кримінального процесуального закону й не усунув його.
З огляду на викладене, вирок Шевченківського районного суду м. Києва від 01 серпня 2025 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 09 грудня 2025 року не можна вважати законними та обґрунтованими, оскільки вони постановлені з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону.
На підставі ст. 438 ч. 1 п. 1 КПК України ці судові рішення підлягають скасуванню, а кримінальне провадження - закриттю відповідно ст. 436 ч. 1 п. 3 цього Кодексу.
Такий юридичний підхід узгоджується з практикою суду касаційної інстанції (постанови у справах № 740/3597/17, 750/40/18, 706/1630/16-к).
Оскільки оскаржені судові рішення підлягають скасуванню через допущення істотного порушення вимог кримінального процесуального закону, а кримінальне провадження - закриттю, то колегія суддів не перевіряє інші доводи касаційних скарг сторони захисту.
З урахуванням зазначеного подані касаційні скарги підлягають частковому задоволенню.
Керуючись статтями 436, 438 КПК України, Верховний Суд