ПОСТАНОВА Касаційний адміністративний суд ВС у справі № 160/18327/24

В липні 2024 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Київської митниці Державної митної служби України (далі - відповідач, Київська митниця) в якому просила суд:

- визнати протиправною відмову Київської митниці Держмитслужби України щодо надання дозволу на внесення змін до митної декларації від 14.10.2023 №23UA100340325921U1, викладену в листі від 05.06.2024 року № 7.8-2/15-02/13/10755;

- зобов`язати Київську митницю Держмитслужби України внести зміни до електронної митної декларації від 14.10.2023 № 23UA100340325921U1 в частині визначення митної вартості транспортного засобу марки VOLVO, модель S60, ідентифікаційний номер ТЗ (номер кузова/шасі) - НОМЕР_1 .

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилалась на протиправність відмови відповідача у наданні дозволу на внесенні змін до митної декларації, оскільки митну вартість автомобіля було безпідставно визначено декларантом (ФОП ОСОБА_2 ) за «резервним» другорядним методом; зокрема, позивач посилається на те, що із відповіді від 31.10.2023 року Київської митниці на інформаційний запит позивача, останньою встановлено відсутність будь-яких консультацій декларанта із митницею щодо визначення митної вартості автомобіля, а також відсутність в додатках до митної декларації документів, що підтверджують вартість автомобіля (експортна декларація, підтвердження вивозу авто та копія підтвердження переказу коштів), у зв`язку з чим, позивачем в подальшому було направлено відповідачу заяву від 05.05.2024 року № 1 щодо внесення змін до відповідних граф електронної митної декларації (далі -МД) від 14.10.2023 року № 23UA100340325921U1 в частині визначення митної вартості автомобіля з відповідними підтверджуючими документами купівлі авто і понесенням відповідних витрат, але відповідачем протиправно відмовлено у внесенні таких змін до митної декларації з посиланням на раніше обраний самостійно метод митної вартості, що власне і слугувало підставою для звернення позивача з цим позовом до суду.

При цьому позивач наполягала на необхідності застосування до спірних правовідносин висновків судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, викладених в постанові Верховного Суду від 23 листопада 2020 року у справі №809/984/18 (адміністративне провадження №К/9901/373/19), в яких Судом наголошено, що до моменту завершення митного оформлення товарів, а також протягом трьох років з дня завершення їх митного оформлення декларант має право вносити зміни до митної декларації, а відмова митного органу у їх внесенні з тих підстав, що це стосується перерахунку митних платежів є протиправною. Вирішення питання перерахунку митних платежів є наслідком наявності або відсутності підстав для внесення таких змін, а при отриманні звернення декларанта або уповноваженої ним особи про внесення змін до митної декларації, митний орган може відмовити у внесені таких змін лише у разі відсутності законних підстав для їх внесення (а.с. 1-11, 20-21).

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.09.2024 залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 25.02.2025 у задоволенні позову відмовлено (а.с. 65-67, 100-101). Справа розглядалась в порядку спрощеного позовного провадження.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції, посилаючись на вимоги ст. 257 та 269 Митного кодексу України, а також враховуючи правові позиції Верховного Суду, викладені в постановах від 24 квітня 2018 року у справі №814/1980/16 та від 29.01.2019 у справі №813/347/18 дійшов висновку про відсутність протиправності дій митного органу, оскільки під час митного оформлення товару у декларації митну вартість товару визначено самим позивачем і митний орган не приймав рішення про визначення митної вартості товарів та погодився з митною вартістю, визначеною декларантом (а.с. 65-67).

За наслідками апеляційного перегляду, суд апеляційної інстанції погодився з таким висновком суду першої інстанції, додатково зазначивши, що у відповідності до п. 37 Положення про митні декларації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.05.2012 № 450 зміни до митної декларації за формою єдиного адміністративного документа можуть вноситися, у тому числі, за самостійним рішенням декларанта про необхідність коригування митної вартості після випуску товарів, але за умови, що таке коригування не призведе до зменшення суми податків, що підлягає сплаті до бюджету. Проте у спірних правовідносинах внаслідок заявлених позивачем змін (до митної декларації) відбувається зменшення самостійно задекларованих декларантом митних платежів, що не припустимо відповідно до вимог чинного законодавства (а.с. 100-101).

Не погодившись з рішеннями судів попередніх інстанцій, позивач звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій підставою касаційного оскарження зазначила пункт 1 частини 4 статті 328 КАС України з посиланням на неправильне застосування судами попередніх інстанцій вимог статті 46 Податкового кодексу України, статей 257, 267, 269 Митного кодексу України, пункту 37 Положення про митні декларації, затвердженого Постановою КМУ № 450 від 21.05.2012 та без врахування правових позицій, викладених в постановах Верховного Суду від 23.11.20220 у справі №809/984/18 та від 31.03.2023 у справі № 813/1046/15.

Зокрема, за доводами скаржника, висновки суду апеляційної інстанції про те, що «внаслідок змін, про які просив позивач відбувається зменшення самостійно задекларованих декларантом митних платежів, що не відповідає чинному законодавству», суперечать вищенаведеним висновкам Верховного Суду, у відповідності до яких, «до моменту завершення митного оформлення товарів, а також протягом трьох років з дня завершення їх митного оформлення, декларант має право вносити зміни до митної декларації, а відмова митного органу не може ґрунтуватися на підставі того, що це стосується перерахунку митних платежів».

До того ж, враховуючи те, що судові рішення прийняті у справі, яка розглянута за правилами спрощеного позовного провадження, позивач посилаючись на підпункт "в" пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України зазначила, що дана справа має виняткове значення для неї, оскільки вона є внутрішньо-переміщеною особою, виховує двох дітей, в зв`язку із діями країни-агресора була вимушена переміститися разом із родиною до іншої області, де не має ані власного мешкання, ані можливості отримувати дохід, в зв`язку із неправомірними діями представника (декларанта), який під час декларування з невідомо яких причин завищив митну вартість придбаного автомобіля, остання переплатила 23 188,57 грн митних платежів, що є для неї значною сумою.

На підставі вищевикладеного, позивач просила задовольнити касаційну скаргу, скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове про задоволення позову (а.с. 105-107).

В надісланому на адресу Суду відзиві на касаційну скаргу відповідач просив суд залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій без змін з посиланням на відсутність протиправних дій митного органу при відмові у внесенні змін до митної декларації, оскільки під час митного оформлення товару у декларації митну вартість товару визначено самим позивачем і митний орган не приймав рішення про визначення митної вартості товарів та погодився з митною вартістю, самостійно визначеною декларантом (а.с. 121-123).

Верховним Судом відкрито касаційне провадження у цій справі з метою перевірки правильності ухвалення оскаржуваних рішень судами попередніх інстанцій в межах вищенаведених доводів позивача, закінчено підготовчі дії та призначено справу до розгляду в поряду письмового провадження за наявними у ній матеріалами.

Так, відповідно до вимог частини 1 статті 341 КАС України, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Переглянувши судові рішення в межах доводів касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, колегія суддів приходить до висновку про її часткове задоволення з наступних підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій з матерів справи, 14.10.2023 позивачем через митного брокера (ФОП ОСОБА_2 ) було подано до Київської митниці митну декларацію № 23UA100340325921U1 з метою митного оформлення автомобіля VOLVO моделі S60, ідентифікаційний (VIN) номер кузова НОМЕР_1 (а.с. 41-42).

Декларантом самостійно обраховано митну вартість транспортного засобу за шостим резервним методом, обґрунтувавши в графі 7 декларації неможливість застосування попередніх методів. Розмір митної вартості обрахований декларантом на рівні 127 519,26 грн, з якої сплачено митні платежі (а.с. 41).

Митний орган 14.10.2023 завершив митне оформлення транспортного засобу на підставі митної декларації № 23UA100340325921U1, про що повідомив позивача.

Однак 05.05.2024 позивач направила до Київської митниці заяву щодо внесення змін до митної декларації від 14.10.2023 № 23UA100340325921U1 в частині визначення митної вартості автомобіля, до якої долучила копії документів, які підтверджують вартість придбання транспортного засобу VOLVO моделі S60, ідентифікаційний (VIN) номер кузова НОМЕР_1 .

Листом від 05.06.2024 за № 7.8-2/15-02/13/10755 митний орган відмовив у внесенні змін до митної декларації від 14.10.2023 № 23UA100340325921U1, оскільки митне оформлення транспортного засобу відбулося на підставі самостійно визначеної декларантом митної вартості транспортного засобу за резервним методом та наведенням причин незастосування основного методу митної вартості; митним органом рішення про коригування митної вартості не приймалось (а.с. 33-35).

Відмова відповідача у внесенні змін до митної декларації, та зобов`язання відповідача внести зміни до електронної митної декларації від 14.10.2023 №23UA100340325921U1 в частині визначення митної вартості транспортного засобу є предметом позову даної справи (а.с. 1-11, 20-21).

Відмовляючи в задоволенні позову, суди попередніх інстанцій фактично керувались відсутністю протиправності дій митного органу при відмові у внесенні змін до митної декларації, оскільки під час митного оформлення товару у декларації митну вартість товару визначено самим позивачем і митний орган не приймав рішення про визначення митної вартості товарів та погодився з митною вартістю, самостійно визначеною декларантом.

До того ж, за наслідками апеляційного перегляду, суд апеляційної інстанції додатково зазначив, що у спірних правовідносинах внаслідок заявлених позивачем змін до митної декларації відбувається зменшення самостійно задекларованих декларантом митних платежів, що не припустимо відповідно до вимог чинного законодавства.

В доводах касаційної скарги скаржник наполягає на безпідставності таких висновків судів попередніх інстанцій, зокрема суду апеляційної інстанції, оскільки вони прийняті без врахування правових позицій, викладених в постановах Верховного Суду від 23.11.20220 у справі №809/984/18, від 31.03.2023 у справі № 813/1046/15, у відповідності до яких, до моменту завершення митного оформлення товарів, а також протягом трьох років з дня завершення їх митного оформлення, декларант має право вносити зміни до митної декларації, а відмова митного органу не може ґрунтуватися на підставі того, що це стосується перерахунку митних платежів.

Переглянувши судові рішення в межах доводів касаційної скарги, які слугували підставою для відкриття касаційного провадження, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до підпункту 46.1. статті 46 Податкового кодексу України, податкова декларація, розрахунок, звіт - документ, що подається платником податків контролюючим органам у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата грошового зобов`язання, у тому числі податкового зобов`язання або відображаються обсяги операції (операцій), доходів (прибутків), щодо яких податковим та митним законодавством передбачено звільнення платника податку від обов`язку нарахування і сплати податку і збору, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку, а також суми нарахованого єдиного внеску.

Митні декларації прирівнюються до податкових декларацій для цілей нарахування та/або сплати податкових зобов`язань.

Частиною першою статті 4 Митного кодексу України визначено, що митна декларація - це заява встановленої форми, в якій особою зазначено митну процедуру, що підлягає застосуванню до товарів, та передбачені законодавством відомості про товари, умови і способи їх переміщення через митний кордон України та щодо нарахування митних платежів, необхідних для застосування цієї процедури; митне оформлення - це виконання митних формальностей, необхідних для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.

За приписами частин першої та третьої статті 257 Митного кодексу України декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, на які накладено електронний підпис декларанта або уповноваженої ним особи.

Митна декларація та інші документи, подання яких митним органам передбачено цим Кодексом, оформлені на паперовому носії та у вигляді електронних документів, мають однакову юридичну силу.

Відповідно до частини першої статті 258 Митного кодексу України під митною декларацією, заповненою у звичайному порядку, розуміється митна декларація, що містить обсяг відомостей (даних), достатній для завершення митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення у заявлений митний режим. Оформлення митним органом митної декларації, заповненої у звичайному порядку, є випуском товарів у заявлений митний режим.

Законодавцем встановлено, що платник податків може самостійно виправити помилки, що містяться у раніше поданій податковій (митній) декларації.

Згідно з частиною 1 статті 269 Митного кодексу України за письмовим зверненням декларанта або уповноваженої ним особи та з дозволу органу доходів і зборів відомості, зазначені в митній декларації, можуть бути змінені або митна декларація може бути відкликана. У разі відмови у наданні такого дозволу орган доходів і зборів зобов`язаний невідкладно, письмово або в електронному вигляді, повідомити декларанта про причини і підстави такої відмови.

У відповідності до частини 2 статті 269 Митного кодексу України внесення змін до митної декларації, прийнятої органом доходів і зборів, допускається до моменту завершення митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення відповідно до заявленого митного режиму, а також протягом трьох років з дня завершення їх митного оформлення. Зміни повинні стосуватись лише товарів, транспортних засобів комерційного призначення, зазначених у митній декларації.

За змістом частини сьомої статті 269 Митного кодексу України порядок внесення змін до митних декларацій, їх відкликання та визнання недійсними визначається Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до статей 257, 260 та 269 Митного кодексу України та підпункту 195.1.1 пункту 195.1 статті 195, пункту 200.8 статті 200 Податкового кодексу України постановою Кабінету Міністрів України від 21 травня 2012 р. N 450 затверджено Положення про митні декларації (далі - Положення).

Пунктом 37 цього Положення встановлено, що після завершення митного оформлення зміни до митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа можуть вноситися шляхом: - подання з метою сплати митних платежів у випадках, передбачених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, декларантом або уповноваженою ним особою додаткової декларації та оформлення її митним органом; - подання з метою продовження строку тимчасового ввезення товарів з частковим звільненням від оподаткування митними платежами, для сплати рівними частинами податку на додану вартість у разі надання розстрочення сплати податку на додану вартість під час ввезення на митну територію України устатковання та обладнання на підставах, визначених Податковим кодексом України, а також у випадках, визначених Митним кодексом України, декларантом або уповноваженою ним особою додаткової митної декларації та оформлення її митним органом; - заповнення та оформлення митним органом аркуша коригування за формою згідно з додатком 4.

Внесення змін до митної декларації за формою єдиного адміністративного документа шляхом оформлення аркуша коригування здійснюється в порядку, що встановлюється Мінфіном. Після оформлення аркуша коригування його електронний примірник з використанням електронного підпису посадової особи митного органу чи електронної печатки митного органу, які базуються на кваліфікованому сертифікаті відкритого ключа, вноситься до систем, що забезпечують функціонування електронних інформаційних ресурсів митних органів, посадовою особою митного органу, що його оформила, та передається Держмитслужбою ДПС згідно з пунктом 32 цього Положення.

Оформлений митним органом аркуш коригування є невід`ємною частиною відповідної митної декларації за формою єдиного адміністративного документа.

Аркуш коригування заповнюється та оформлюється митним органом у разі:

-необхідності виправлення відомостей, пов`язаних з доплатою або поверненням митних платежів, у тому числі у зв`язку із скасуванням рішення митного органу;

-необхідності виправлення за письмовим зверненням декларанта або уповноваженої ним особи відомостей, пов`язаних з коригуванням ціни товару, що вивозиться за межі митної території України, для цілей податкового контролю за трансфертним ціноутворенням, якщо таке коригування не призведе до зменшення суми податків, що підлягає сплаті до бюджету;

-необхідності виправлення за письмовим зверненням декларанта або уповноваженої ним особи помилково зазначених в оформленій митній декларації на бланку єдиного адміністративного документа відомостей про товари, не пов`язаних з перерахуванням сум митних платежів за такою митною декларацією;

-необхідності відображення за письмовим зверненням декларанта або уповноваженої ним особи відомостей про товари, що стали відомі після закінчення митного оформлення товарів, не пов`язаних з перерахуванням сум митних платежів за митною декларацією на бланку єдиного адміністративного документа.

Порядок оформлення аркуша коригування затверджено наказом Міністерства фінансів України від 06.11.2012 №1145 (далі - Порядок №1145). Пунктом 3 цього Порядку встановлено, що Аркуш коригування складається у випадках, визначених пунктом 37 Положення про митні декларації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 травня 2012 року № 450, посадовою особою митного органу, яким здійснювався випуск товарів за митною декларацією, у строк, що не перевищує 10 робочих днів з дня надходження до митного органу інформації про доплату (повернення) сум митних платежів або реєстрації заяви декларанта (уповноваженої особи) у митному органі. Пунктом 12 визначено порядок заповнення аркуша коригування у випадку доплати або повернення митних платежів та штрафних санкцій.

За приписами пункту 34 Положення про митні декларації, не дозволяється: внесення змін до граф 1 (перший і другий підрозділи), 14, 37 (перший підрозділ) і 54 митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа; внесення змін або відкликання митної декларації у разі виявлення порушень митних правил щодо задекларованих у цій митній декларації товарів; внесення змін до митної декларації, якщо з поданих документів не випливає, що відомості, зазначені у цій митній декларації, необхідно змінювати; внесення змін або відкликання митної декларації після надання декларанту або уповноваженій ним особі митним органом, якому подана така митна декларація, інформації про призначення митним органом митного огляду товарів, транспортних засобів комерційного призначення або перевірки документів на товари (крім випадків, коли після проведення зазначених митних формальностей порушень митних правил не виявлено); внесення змін до митної декларації або її відкликання у разі відсутності документів, що підтверджують необхідність внесення таких змін або її відкликання; внесення змін до митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа з метою подання відомостей у випадках, коли Митним Кодексом України передбачена необхідність подання з цією метою додаткової декларації.

Отже, на підставі системного тлумачення ст. 46 Податкового кодексу України, ст.ст. 257, 267, 269 Митного кодексу України, а також з урахуванням приписів підзаконних нормативно-правових актів, колегія суддів судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду в постанові від 23 листопада 2020 року у справі №809/984/18 (адміністративне провадження №К/9901/373/19) сформувала правовий висновок, що: «до моменту завершення митного оформлення товарів, а також протягом трьох років з дня завершення їх митного оформлення декларант має право вносити зміни до митної декларації, а відмова митного органу у їх внесенні з тих підстав, що це стосується перерахунку митних платежів є протиправною. Вирішення питання перерахунку митних платежів є наслідком наявності або відсутності підстав для внесення таких змін. Відтак, при отриманні звернення декларанта або уповноваженої ним особи про внесення змін до митної декларації, митний орган може відмовити у внесені таких змін лише у разі відсутності законних підстав для їх внесення. Приписи пункту 37 Положення 450 не суперечать нормам статті 269 МК України, а визначають лише порядок внесення таких змін, в тому числі у разі необхідності повернення декларанту митних платежів».

Враховуючи викладене, за результатами касаційного перегляду даної справи колегія суддів погоджується з доводами скаржника, що висновки суду апеляційної інстанції про правомірність прийнятого відповідачем рішення про відмову у внесенні змін до митної декларації з посиланням на те, що внаслідок цих змін відбувається зменшення самостійно задекларованих декларантом митних платежів, прийняті без урахування висновків Верховного Суду, викладених в постанові Верховного Суду від 23 листопада 2020 року у справі №809/984/18 (адміністративне провадження №К/9901/373/19), в якій судом сформовано висновок, що «до моменту завершення митного оформлення товарів, а також протягом трьох років з дня завершення їх митного оформлення декларант має право вносити зміни до митної декларації, а відмова митного органу у їх внесенні з тих підстав, що це стосується перерахунку митних платежів є протиправною».

Аналогічна правова позиція була викладена в подальшому і в постанові від 31.03.2023 року у справі №813/1046/15 (адміністративні провадження № К/9901/14727/19, №К/9901/14576/19), але не виключно.

Крім цього, колегія суддів звертає увагу, що рішення відповідача про відмову у внесенні змін до митної декларації базується лише на тому, що митне оформлення транспортного засобу відбулося на підставі самостійно визначеної декларантом митної вартості транспортного засобу за резервним методом і суд першої інстанції визнав правомірним таке рішення відповідача, з чим власне і погодився суд апеляційної інстанції.

Однак, як вказувалось судом вище і наголошено в постанові Верховного Суду від 23 листопада 2020 року у справі №809/984/18 (адміністративне провадження №К/9901/373/19) при отриманні звернення декларанта або уповноваженої ним особи про внесення змін до митної декларації, митний орган може відмовити у внесені таких змін лише у разі відсутності законних підстав для їх внесення. Проте рішення відповідача не містить посилань на відсутність законних підстав для внесення відповідних змін до митної декларації, а як вказувалось судом вище, відмова митного органу у внесенні змін з тих підстав, що це стосується перерахунку митних платежів є протиправною, що помилково не враховано судами попередніх інстанцій.

До того ж колегія суддів звертає увагу, що застосовані судами попередніх інстанцій правові позиції Верховного Суду, викладені в постановах від 24 квітня 2018 року у справі №814/1980/16 та від 29.01.2019 у справі №813/347/18 не є подібними до даних правовідносин, оскільки предметом наведених справ було повернення надмірно сплачених сум митних платежів, тоді, як предметом даної справи є внесення відповідних змін до митної декларації і щодо наведеного питання, як вказувалось судом вище, вже наявний правовий висновок, викладений в постанові Верховного Суду від 23 листопада 2020 року у справі №809/984/18 (адміністративне провадження №К/9901/373/19).

Так, згідно частини 1 статті 351 Кодексу адміністративного судочинства України Суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.

При цьому частиною 3 статті 351 КАС України встановлено, що неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Отже доводи касаційної скарги в частині неправильного застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права і без врахування висновків Верховного Суду (відносно права декларанта на внесення змін до митної декларації з підстав перерахунку митних платежів), знайшли своє підтвердження під час касаційного перегляду даної справи.

Разом з тим, у відповідності до частини 2 статті 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод та інтересів суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Отже як вказувалось судом вище, митним законодавством передбачено право декларанта на внесення змін до митних декларацій та визначено порядок дій (процедуру) митного органу у випадку отримання заяви декларанта на внесення таких змін.

Відтак, з метою ефективного захисту прав позивача, а також враховуючи дискреційні повноваження митного органу на внесення змін до митної декларації за результатами розгляду відповідної заяви, суд приходить до висновку, що правильним способом захисту порушеного права позивача є визнання протиправним та скасування рішення відповідача від 05.06.2024 року № 7.8-2/15-02/13/10755 щодо відмови у задоволенні заяви ОСОБА_1 від 05.05.2024 року № 1 (вх. митниці від 21.05.2024 року № 16949/13/ЕЗ) про надання дозволу на внесення змін до електронної митної декларації від 14.10.2023 №23UA100340325921U1, та зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву позивача про внесення змін до електронної митної декларації від 14.10.2023 № 23UA100340325921U1 (в частині визначення митної вартості транспортного засобу марки VOLVO, модель S60, ідентифікаційний номер ТЗ (номер кузова/шасі) - НОМЕР_1 ). В задоволенні іншої частини позовних вимог (про зобов`язання відповідача внести зміни до митної декларації) слід відмовити з огляду на їх передчасність через дискреційність повноважень митного органу. Обраний спосіб захисту порушеного права відповідає правовій позиції Верховного Суду викладеній у постанові від 23 листопада 2020 року у справі №809/984/18 (адміністративне провадження №К/9901/373/19).

На підставі викладеного, враховуючи неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення касаційної скарги зі скасуванням оскаржуваних судових рішень та прийняттям нового про часткове задоволення позову з вищенаведених в цій постанові суду підстав.

Керуючись статтями 243, 246, 250, 341, 345, 349, 351, 356, 359 КАС України, суд, -